Ухвала

від 31.12.2020 по справі 705/5075/20

УМАНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №705/5075/20

2-з/705/53/20

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 грудня 2020 року м. Умань

Суддя Уманського міськрайонного суду Черкаської області Єщенко О.І., розглянувши заяву Приватного акціонерного товариства Уманське племпідприємство про забезпечення позову, що подається одночасно з пред`явленням позову,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство Уманське племпідприємство в особі директора Мацаци М.М. (позивач) звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 (відповідач 1), фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (відповідач 2), третя особа, що не заявляє самостійних вимог: Державний реєстратор Дмитрушківської сільської ради Уманського району Черкаської області Прудиус Олександр Володимирович про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та припинення права оренди. Разом із позовною заявою позивач надав заяву про забезпечення позову.

Заявник вказує, що в листопаді 2020 року він дізнався про те, що ОСОБА_1 всупереч умовам укладеного та діючого на даний час з позивачем договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 7124386500:02:000:0545, площею 2,3054 га, від 16.04.2007, що зареєстрований в Уманському районному відділі Черкаської регіональної філії центру державного земельного кадастру, про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 26.04.2007 за № 040779400045, уклав договір оренди цієї ж земельної ділянки від 08.09.2020, б/н, з іншим орендарем ФОП ОСОБА_2 , дата державної реєстрації права (у державному реєстрі прав) 15.09.2020, номер запису про право 38212493, орган, що здійснив реєстрацію права (у державному реєстрі прав) Виконавчий комітет Дмитрушківської сільської ради Уманського району, державний реєстратор Прудиус О.В., що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно № 236175585.

На спірній земельній ділянці знаходяться посіви сільськогосподарських культур позивача, а саме - посіви озимої пшениці, тобто земельна ділянка використовується останнім за цільовим призначенням.

Позивачем понесені витрати на обробку земельної ділянки та посів озимої пшениці у розмірі не менше 20 000 грн.

На думку позивача, належне забезпечення позову можливе шляхом заборони ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 вчиняти будь-які дії, пов`язані з володінням чи користуванням зазначеною вище земельною ділянкою, як то обробіток землі, внесення добрив чи засобів захисту рослин, посів чи висадка сільськогосподарських культур, збір врожаю та будь-які інші дії (роботи чи заходи), пов`язані з доступом до вказаної земельної ділянки чи її використанням у будь-який спосіб.

Позивач вважає, що невжиття заходів забезпечення позову може унеможливити поновлення його порушених прав або інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, оскільки такий захід необхідно застосувати з метою забезпечення виконання умов договору оренди земельної ділянки, укладеного 16.04.2007 між позивачем та відповідачем 1, а також з метою недопущення збитків, які будуть завдані позивачеві у разі неможливості використання даної земельної ділянки за її цільовим призначенням з вини відповідачів.

Крім того, позивач вважає, що доцільним також буде забезпечення позову шляхом заборони Міністерству юстиції України, суб`єктам державної реєстрації, державним реєстраторам Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, в тому числі нотаріусам, іншим акредитованим особам, посадовим особам, які уповноважені здійснювати реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, до набрання законної сили судовим рішенням у справі за цивільним позовом, вчинення реєстраційних дій та внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно будь-яких відомостей щодо речових прав, похідних від права власності, щодо спірної земельної ділянки.

Доцільність встановлення такого виду забезпечення позову обґрунтовується тим, що відповідачі в будь-який момент розгляду справи у суді можуть припинити право оренди відповідача 2 ФОП ОСОБА_2 на спірну земельну ділянку та здійснити реєстрацію права оренди на таку ділянку з ФОП ОСОБА_2 знову на підставі нового договору або з іншим орендарем. Таким чином, зникне предмет позову та розгляд справи стане недоцільним та неефективним.

Дослідивши зміст заяви про забезпечення позову, суд доходить такого висновку.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається, як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача за захистом яких він звернувся, або має намір звернутися до суду .

За змістом ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема забороною вчиняти певні дії.

Відповідно до роз`яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року № 9 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову , розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

ФОП ОСОБА_2 має право здійснювати господарську діяльність на земельній ділянці, кадастровий номер 7124386500:02:000:0545, на підставі договору оренди землі, який оскаржується, але на даний час є діючим.

Крім того, суду не надано належних та допустимих доказів того, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони вчиняти будь-які дії, пов`язані з володінням чи користуванням зазначеною земельною ділянкою, може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Доводи позивача в заяві про забезпечення позову щодо таких вимог базуються лише на його припущеннях. До того ж така вимога не є обґрунтованою, оскільки користування земельною ділянкою не тягне за собою її знищення або зменшення її цінності.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог та передбачають вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, що гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що вимога про заборону ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 вчиняти будь-які дії, пов`язані з володінням чи користуванням земельною ділянкою, як то обробіток землі, внесення добрив чи засобів захисту рослин, посів чи висадка сільськогосподарських культур та будь-які інші дії (роботи чи заходи), пов`язані з доступом до вказаної земельної ділянки чи її використанням у будь-який спосіб не є обґрунтованою, співмірність заходу забезпечення позову пред`явленим позовним вимогам не доведена, в зв`язку з чим заява про забезпечення позову в цій частині не підлягає до задоволення.

Стосовно заборони до набрання законної сили судовим рішенням вчиняти реєстраційні дії та вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно будь-які відомості про речові права, похідні від права власності, щодо спірної земельної ділянки, суд зазначає таке.

Застосовані заходи забезпечення позову не повинні перевищувати обсягу пред`явлених позивачем позовних вимог, тобто мають бути співмірними.

до п. 2 ч. 1 ст. 4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державній реєстрації прав підлягають речові права на нерухоме майно, похідні від права власності: право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншою капітальною спорудою (їх окремою частиною), що виникає на підставі договору найму (оренди) будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладеного на строк не менш як три роки; іпотека; право довірчої власності; інші речові права відповідно до закону.

Оскільки спір виник лише щодо права оренди земельної ділянки, заборона вчиняти будь-які інші реєстраційні дії обмежує відповідача 1 ОСОБА_1 як власника земельної ділянки у праві розпоряджатись належною йому земельною ділянкою на свій розсуд (наприклад відчужити її). Тому такі заходи забезпечення позову не відповідають принципу співмірності.

Недотримання справедливого балансу (співмірності) при втручанні в право власності є порушенням статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до статті 11 ЦПК України суд визначає в межах закону порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності.

Частиною третьою статті 150 ЦПК України передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Отже, суд у разі ухвалення рішення, яке обмежує процесуальні права учасника справи (вирішуючи питання про забезпечення позову), має врахувати, що таке обмеження повинно бути дійсно необхідним та ефективним для забезпечення виконання рішення в майбутньому, з одного боку, але не повинно тягнути за собою невиправданих обтяжень для осіб, процесуальні права яких обмежуються, з іншого боку.

З урахуванням того, що спір виник лише стосовно права на оренду земельної ділянки, то заборону державному реєстраторові у проведенні реєстраційних дій із земельною ділянкою необхідно обмежити лише забороною реєстрації права оренди на неї.

Саме такий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 12.02.2020 у справі № 531/422/19 (провадження № 61-10587св19).

Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За змістом ч. ч. 6, 7 ст. 153 ЦПК України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Розглянувши заяву Приватного акціонерного товариства Уманське племпідприємство , враховуючи предмет спору у справі, з метою недопущення вчинення відповідачами дій щодо реєстрації в подальшому договорів оренди вказаної земельної ділянки, що може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову судом та ухвалення рішення на користь позивача, з урахуванням заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про необхідність часткового забезпечення позову шляхом заборони реєстрації права оренди земельної ділянки, кадастровий номер 7124386500:02:000:0545, площею 2,3054 га, власником якої є ОСОБА_1 , до набрання рішенням суду законної сили.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 13, 149 - 153, 259, 260 ЦПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Заяву Приватного акціонерного товариства Уманське племпідприємство про забезпечення позову у справі за позовом Приватного акціонерного товариства Уманське племпідприємство до ОСОБА_1 , фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог: Державний реєстратор Дмитрушківської сільської ради Уманського району Черкаської області Прудиус Олександр Володимирович про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та припинення права оренди задовольнити частково.

Заборонити Міністерству юстиції України, суб`єктам державної реєстрації, державним реєстраторам Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, в тому числі нотаріусам, іншим акредитованим особам, посадовим особам, які уповноважені здійснювати реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, до набрання законної сили судовим рішенням у справі за цивільним позовом, вчинення реєстраційних дій та внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно будь-яких відомостей щодо оренди спірної земельної ділянки з кадастровим номером 7124386500:02:000:0545, площею 2,3054 га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Пугачівської сільської ради Уманського району Черкаської області.

В іншій частині в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.

Ухвалу про забезпечення позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала відповідно до вимог ч. 1 ст.157 ЦПК України підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Суддя О.І. Єщенко