Постанова

від 04.01.2021 по справі 910/3500/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" січня 2021 р. Справа№ 910/3500/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Андрієнка В.В.

суддів: Калатай Н.Ф.

Пашкіної С.А.

без виклику учасників справи

розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця"

на рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2020

у справі №910/3500/20 (суддя Ломака В.С.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Лег Альто"

до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Коксотрейд"

про стягнення 24775,41 грн

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Лег Альто" звернулося з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 24775,41 грн заборгованості за договором про відступлення права вимоги від 28.12.2019.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.07.2020 у справі №910/3500/20 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Лег Альто" задоволено повністю. Стягнуто з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, місто Київ, вулиця Єжи Ґедройця, будинок 5; код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії "Південна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (61052, Харківська область, місто Харків, вул. Євгена Котляра, будинок 7; код ЄДРПОУ 40081216) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Лег Альто" (03189, місто Київ, вулиця Успішна, будинок 18, приміщення 21; код ЄДРПОУ 38348395) заборгованість в сумі 24 775 (двадцять чотири тисячі сімсот сімдесят п`ять) грн 41 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 2 102 (дві тисячі сто дві) грн 00 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5 000 (п`ять тисяч) грн 00 коп.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" подало апеляційну скаргу, в якій просило суд поновити строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2020. Скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2020 повністю та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Апеляційна скарга відповідача обґрунтована наступним. На думку апелянта місцевим господарським судом необґрунтовано було задоволено позовні вимоги. Зокрема апелянт посилається на те, що ТОВ "Коксотрейд" не направляло вимог до відповідача щодо повернення попередньої оплати за Договором та строк виконання вимоги щодо повернення попередньої оплати за Договором не настав.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.11.2020 у справі № 910/3500/20 клопотання Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2020 у справі №910/3500/20 задоволено, поновлено пропущений строк на апеляційне оскарження, зупинено дію рішення Господарського суду м. Києва 31.07.2020 у справі №910/3500/20, відкрито апеляційне провадження у справі №910/3500/20 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).

Позивач у письмовому відзиві на апеляційну скаргу просив суд рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Згідно з частиною першою статті 270 ГПК у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 ГПК України).

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, встановила наступне.

05.08.2014 між відповідачем (Експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Коксотрейд" (Клієнт) було укладено Договір № 2017 про транспортно-експедиційне обслуговування (далі - Договір), відповідно до п. 1 якого Експедитор за дорученням Клієнта зобов`язується за плату надати послуги з транспортно-експедиційного обслуговування.

16.04.2018 відповідач направив на адресу третьої особи лист № ДН-2-07-13/50, в якому зазначив, що відповідно до п. 3.3. Договору було передбачено здійснення 100% передоплати за залізничні послуги, на виконання якого третьою особою були перераховані кошти, залишок яких станом на 01.04.2018 року становив 24 775, 41 грн. В цьому ж листі відповідач запропонував укласти договір про надання послуг з Центром транспортної логістики для подальшої співпраці, або у разі прийняття рішення про припинення взаємовідносин та повернення коштів звернутись до виробничого підрозділу "Харківська дирекція залізничних перевезень" філії "Південна залізниця" ПАТ "Укрзалізниця".

18.01.2019 відповідач повторно направив на адресу третьої особи лист № ДН-2-07-13/59, у якому зазначив, що відповідно до п. 3.3. Договору було передбачено здійснення 100% передоплати за залізничні послуги, на виконання якого третьою особою були перераховані кошти, залишок яких станом на 01.01.2019 становив 24 775, 41 грн. У цьому ж листі відповідач запропонував укласти договір про надання послуг з Центром транспортної логістики для подальшої співпраці, або у разі прийняття рішення про припинення взаємовідносин та повернення коштів звернутись до виробничого підрозділу "Харківська дирекція залізничних перевезень" філії "Південна залізниця" ПАТ "Укрзалізниця".

28.12.2019 між ТОВ "Коксотрейд" (Первісний кредитор) та позивачем (Новий кредитор) було укладено Договір про відступлення права вимоги, відповідно до п. 1.1. якого Первісний кредитор передає належне йому право вимоги згідно з Договором від 05.08.2014 № 2017 (надалі - Основний договір), укладеним між Первісним кредитором та АТ "Українська залізниця" в особі виробничого підрозділу "Харківська дирекція залізничних перевезень" філії "Південна залізниця" (надалі - Боржник), а Новий кредитор приймає право вимоги, належне Первісному кредитору за Основним договором.

Відповідно до умов цього Договору Новий кредитор приймає від Первісного кредитора право вимоги до Боржника в зобов`язаннях, що виникли з Основного договору в обсязі та на умовах, що існують на момент укладення цього Договору, а саме - в зобов`язаннях щодо повернення Боржником попередньої оплати за Основним договором в сумі 24 775, 41 грн (п.1.2. Договору від 28.12.2019).

Пунктом 1.3. Договору від 28.12.2019 передбачено, що з дати укладення цього Договору Первісний кредитор не має права вимагати від Боржника виконання зобов`язань за Основним договором, права вимоги щодо яких передані Новому кредитору в обсязі, визначеному в п. 1.2. цього Договору.

За умовами п. 2.1. Договору від 28.12.2019 за передане право вимоги до боржника за Основним договором Новий кредитор сплачує Первісному кредитору суму у розмірі 24 775, 41 грн.

Відповідно до п. п. 2.2-2.3 Договору від 28.12.2019 Новий кредитор зобов`язується протягом 10 (десяти) банківських днів з дати укладення цього Договору перерахувати платіжним дорученням на поточний рахунок Первісного кредитора грошову суму, визначену в п. 2.1. цього Договору. За взаємною згодою сторін зобов`язання Нового кредитора перед Первісним кредитором за цим Договором щодо оплати за відступлене право вимоги можуть бути виконані шляхом заліку зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав.

Згідно з п. 3.1.3 Договору від 28.12.2019 Первісний кредитор зобов`язався передати позивачеві всі необхідні документи, які засвідчують права вимоги, що передаються за договором, в термін до 31.12.2019, а також інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

28.12.2019 третя особа направила відповідачеві Повідомлення про відступлення права вимоги, в якому повідомила про укладення відповідного договору та просила протягом 5-ти банківських днів з дати отримання повідомлення виконати зобов`язання щодо повернення попередньої оплати в сумі 24 775, 41 грн.

10.01.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю "Коксотрейд" направило на адресу позивача заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, в якій заявляла про зарахування зустрічних однорідних вимог на загальну суму 24 775, 41 грн. Зазначена заява була погоджена та підписана обома сторонами.

11.01.2020 відповідач направив на адресу третьої особи лист № ДН-2-07-14/23, у якому, заперечуючи проти вимоги, повідомив, що кредиторську заборгованість по залишку авансів за договором від 05.08.2014 № 2017, за якою минув строк позовної давності і яка є безнадійною, була списана встановленим порядком.

У зв`язку з цим, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 24 775, 41 грн.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про транспортно-експедиційні послуги" за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Для систематичного надання послуг експедитора можуть укладатися довгострокові (генеральні) договори транспортного експедирування.

Згідно зі статтею 316 Господарського кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Плата за договором транспортного експедирування здійснюється за цінами, що визначаються відповідно до глави 21 цього Кодексу.

Положеннями пункту 3.1. Договору встановлено, що плата за транспортно-експедиційне обслуговування, передбачене п. 2.1.2. даного Договору, складає за 1 вагон:

- при відправленні зі станції доріг України чи СНД або прибутті з СНД 102, 6 грн, в т.ч. ПДВ 20% - 17, 10 грн;

- при прибутті зі станції доріг України та за вантажні операції з порожніми власними чи орендованими вагонами контейнерами 48, 84 грн, в т.ч. ПДВ 20% - 8, 14 грн.

За умовами п. 3.2. Договору Клієнт здійснює платежі за перевезення вантажів, сплачує додаткові збори і штрафи, пов`язані з перевезенням, плату за користування вагонами, збір за оформлення внутрішнього транзитного документа (ВТД) та його електронної копії, за транспортно-експедиційні послуг через Харківську дирекцію залізничних перевезень Південної залізниці.

Пунктом 3.3. Договору передбачено, що Клієнт здійснює 100% попередню оплату вартості перевезень та інших послуг, пов`язаних з процесом перевезень

Учасниками справи не заперечується, що під час виконання умов Договору Товариством з обмеженою відповідальністю "Коксотрейд" було здійснено переплату послуг, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 24 775, 41 грн.

Суд зазначає, що відповідно до приписів частини 1 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Зокрема, в листах № ДН-2-07-13/50 від 16.04.2018, № ДН-2-07-13/59 від 18.01.2019 відповідач зазначав про те, що пунктом 3.3. Договору передбачено здійснення 100% передплати за залізничні послуги, на виконання якого третьою особою були перераховані кошти, залишок яких станом на 01.04.2018 становить 24 775, 41 грн.

Згідно з п. 3.7. Договору у разі розірвання Договору з вини Клієнта (з причини відсутності вантажу, несвоєчасного оформлення необхідних документів або іншим причинам, які не дозволяють здійснити відправлення) Експедитор повертає отримані попередньою оплатою кошти за вирахуванням витрат на банківське обслуговування у розмірі 1% від суми, яка повертається. Суми повернення визначаються актом звірки.

У матеріалах справи відсутні докази того, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Коксотрейд" зверталося до відповідача з вимогою про повернення коштів в сумі 24775, 41 грн.

Разом з тим, в своїх листах від 16.04.2018 № ДН-2-07-13/50/142 та від 18.01.2019 № ДН-2-07-13/59, направлених на адресу третьої особи, відповідач пропонував, для подальшої співпраці та надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом, укласти договір про надання послуг з Центром транспортної логістики. А в разі прийняття рішення про припинення правовідносин з залізницею та повернення коштів пропонував звернутись до підрозділу "Харківська дирекція залізничних перевезень" філії "Південна залізниця" АТ "Укрзалізниця". Зазначені листи підписані начальником дирекції Горбачовим О.А. та начальником фінансово-економічного відділу Певною О.В.

Отже, указаними листами відповідач фактично визнав наявність боргу (передплати за послуги) перед третьою особою в сумі 24 775, 41 грн.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги (цесія) за суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором. Договір відступлення права вимоги може бути як безоплатним, та і оплатним.

В останньому випадку на відносини цесії розповсюджуються положення про договір купівлі-продажу, оскільки статтею 656 Цивільного кодексу України передбачено, що предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (частина 1 статті 513 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, згідно із нормами чинного законодавства відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав.

Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору.

Положеннями статті 516 Цивільного кодексу України передбачено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

З аналізу наведених норм убачається, що за загальним правилом заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, оскільки не впливає на характер, обсяг і порядок виконання своїх обов`язків, не погіршує становище боржника та не зачіпає його інтересів, однак сторони мають право додатково врегулювати порядок заміни кредитора у договорі.

Відсутність згоди боржника на заміну кредитора у зобов`язанні, якщо обов`язковість такої згоди передбачено договором, є підставою для визнання недійсним на підставі частини першої статті 203 Цивільного кодексу України договору про відступлення права вимоги, оскільки він суперечить вимогам частини першої статті 516 Цивільного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.05.2018 у справі № 904/11838/16 та від 18.06.2019 у справі № 915/1622/16.

Відповідно до умов Договору від 28.12.2019 Новий кредитор приймає від Первісного кредитора право вимоги до Боржника в зобов`язаннях, що виникли з Основного договору в обсязі та на умовах, що існують на момент укладення цього Договору, а саме - в зобов`язаннях щодо повернення Боржником попередньої оплати за Основним договором в сумі 24 775, 41 грн (п.1.2. Договору від 28.12.2019).

За умовами п. 2.1. Договору від 28.12.2019 за передане право вимоги до боржника за Основним договором Новий кредитор сплачує Первісному кредитору суму у розмірі 24 775, 41 грн.

Відповідно до п. п. 2.2-2.3 Договору від 28.12.2019 Новий кредитор зобов`язується протягом 10 (десяти) банківських днів з дати укладення цього Договору перерахувати платіжним дорученням на поточний рахунок Первісного кредитора грошову суму, визначену в п. 2.1. цього Договору. За взаємною згодою сторін зобов`язання Нового кредитора перед Первісним кредитором за цим Договором щодо оплати за відступлене право вимоги можуть бути виконані шляхом заліку зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав.

На виконання пунктів 2.1., 2.2 указаного Договору, в рахунок оплати за договором, між сторонами було здійснено зарахування зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, на підставі відповідної заяви третьої особи відповідно до статті 601 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Закріплена у статті 204 Цивільного кодексу України презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду, яке набрало законної сили; у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, мають безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню (аналогічний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 30.08.2018 у справі № 904/8978/17).

Зважаючи на установлену статтею 204 Цивільного кодексу України і не спростовану при вирішенні цієї справи в порядку статті 215 Цивільного кодексу України презумпцію правомірності укладених між сторонами договорів про відступлення права вимоги, останні у розумінні статей 11, 509 Цивільного кодексу України та статей 173, 174 Господарського кодексу України є належною підставою для виникнення та існування обумовлених такими договорами прав і обов`язків сторін.

Згідно з положеннями статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини першої статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Правовий аналіз положень статей 599, 610, 611 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку про те, що зобов`язання вважається таким, що припинилося виконанням, проведеним належним чином, лише у разі, якщо воно виконано в повному обсязі у встановлений строк.

Відповідно до частини 2 статті 516 Цивільного кодексу України якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні (частина 2 статті 517 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 2 статті 518 Цивільного кодексу України якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, він має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред`явлення йому вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов`язок до пред`явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання.

З правових конструкції відповідних правових норм випливають як обов`язки нового кредитора у зобов`язанні, зокрема, на нового кредитора покладається обов`язок повідомити боржника про перехід прав у зобов`язанні, оскільки в протилежному випадку новий кредитор несе ризик настання для себе різного роду несприятливих правових наслідків, так і права боржника у такому зобов`язанні, за якими, боржник має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред`явлення йому вимоги новим кредитором, не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні або виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові.

Факт повідомлення відповідача про перехід прав у зобов`язанні за Договором є доведеним належним чином з боку позивача та відповідачем не спростований.

Так, 28.12.2019 позивач та третя особа направили відповідачеві спільне Повідомлення про відступлення права вимоги, в якому вказали про укладення відповідного договору та просили протягом 5-ти банківських днів з дати отримання повідомлення виконати зобов`язання щодо повернення попередньої передньої оплати в сумі 24 775, 41 грн на користь позивача.

У відповідь на вищевказане повідомлення відповідач направив лист № ДН-2-07-14/23 від 11.01.2020, у якому зазначив про те, що кредиторську заборгованість по залишку авансів за Договором від 05.08.2014 № 2017 "Про надання транспортно-експедиційних послуг" ТОВ "Коксотрейд", за якою минув строк позовної давності і яка є безнадійною для погашення у розмірі 24775, 41 грн, була списана встановленим порядком з одночасним визнанням доходів на субрахунку № 717 "Дохід від списання кредиторської заборгованості" та списанням податкових зобов`язань на інші витрати операційної діяльності. У зв`язку з цим відповідач вважає вимогу необґрунтованою, безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню.

Колегія суддів відзначає, що відповідні твердження апелянта є необґрунтованими з огляду на наступне.

Ознаки безнадійної заборгованості для цілей застосування положень Кодексу визначено пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України.

Безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак, а саме: прострочена заборгованість фізичної або юридичної особи, не погашена внаслідок недостатності майна зазначеної особи, за умови, що дії щодо примусового стягнення майна боржника не призвели до повного погашення заборгованості (пп. "є" пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

При цьому, підпунктом "а" пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України не встановлюється будь-яких додаткових умов для визнання заборгованості за зобов`язаннями, щодо яких минув строк позовної давності, безнадійною. Ця норма Кодексу не передбачає необхідності здійснення платником податку - кредитором будь-яких заходів щодо стягнення заборгованості, зокрема у судовому порядку, визнання боржника банкрутом тощо.

Крім того, визнання боржником, а саме відповідачем спірної заборгованості безнадійною не впливає на правовідносини відповідача та третьої особи за договором про транспортно-експедиційне обслуговування № 2017 від 05.08.2014, оскільки останній не припинений та продовжує дію. Доказів протилежного відповідачем суду не надано.

Щодо посилання апелянта на припинення зобов`язання в порядку статті 605 Цивільного кодексу України з огляду на списання відповідачем заборгованості відповідно до п. 14.1.11 ст. 14 Податкового кодексу України, враховуючи наступне.

Частина 3 статті 12 Цивільного кодексу України допускає можливість відмови особи від свого майнового права.

Зокрема, відмова від зобов`язального майнового права (тобто, від права вимоги кредитора), яка практично ідентична прощенню боргу, має охоплюватися положеннями ЦК України про припинення зобов`язання прощенням боргу (стаття 605 ЦК України).

Положеннями статті 605 Цивільного кодексу України унормовано, що зобов`язання припиняється унаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов`язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.

Разом з тим, матеріали справи не містять документів, які б підтверджували волевиявлення Товариства з обмеженою відповідальністю "Коксотрейд" на відмову позивача від свого права вимоги до відповідача, а по-друге, чинне законодавство не передбачає можливості відмовитися від своїх майнових прав на майбутнє та можливості відмовитися від права на судовий захист порушеного права (наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 13.05.2015 у справі № 923/1097/13).

Водночас з матеріалів справи не убачається, а відповідачем не доведено вчинення Товариством з обмеженою відповідальністю "Коксотрейд" дій, спрямованих на припинення зобов`язання на спірну суму шляхом прощення боргу.

Крім того, суд не приймає до уваги доводи апелянта в частині того, що позивачем до позовної заяви не було додано доказів на підтвердження того, що ним були виконані вимоги п. 2.2. Договору від 28.12.2019 про відступлення права вимоги, що відповідно б підтверджувало наявність порушеного права позивача та підстави для звернення до суду за захистом свого порушеного права.

Так, відповідно до положень статті 514, частини 1 статті 516 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положення укладеного між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Коксотрейд" Договору про відступлення права вимоги від 28.12.2019, ані положення чинного законодавства не містять вказівок про те, що право вимоги до нового кредитора переходить виключно після сплати ним на користь первісного кредитора грошових коштів за відступлення права вимоги.

10.01.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю "Коксотрейд" направило на адресу позивача заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, в якій заявляла про зарахування зустрічних однорідних вимог на загальну суму 24 775, 41 грн. Зазначена заява була погоджена та підписана обома сторонами.

За таких обставин суд вважає, що матеріалами справи підтверджується виконання позивачем приписів п. 2.2. Договору про відступлення права вимоги від 28.12.2019.

Безпідставними є посилання апелянта на положення п. 3.7. Договору № 2017 від 05.08.2014, за змістом якого у разі розірвання Договору з вини Клієнта (з причини відсутності вантажу, несвоєчасного оформлення необхідних документів або інших причин, що не дозволяють здійснити відправлення) експедитор повертає клієнту отримані попередньою оплатою кошти за вирахуванням витрат на банківське обслуговування в розмірі 1% від суми, що повертається. Суми повернення визначаються актом звірки. В даному випадку, матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження того, що Договір було розірвано з вини Товариства з обмеженою відповідальністю "Коксотрейд", що виключає застосування до спірних правовідносин положень п. 3.7. Договору.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статі 193 Господарського кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Відповідно до приписів частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги.

Отже за невизначеності строку виконання зобов`язання, воно повинне бути виконано протягом 7 днів з моменту пред`явлення вимоги (ст. 530 Цивільного кодексу України), в даному випадку протягом 7 днів від моменту пред`явлення листа-вимоги відповідачеві.

Колегія суддів відзначає, що апелянтом не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належним доказів на підтвердження відсутності боргу перед позивачем, у зв`язку з чим, на підставі установлених під час розгляду справи обставин суд вважає заявлені позивачем вимоги обґрунтованими та такими, що ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

Так само колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що строк позовної давності позивачем не був пропущений.

Щодо витрат позивача на професійну правничу допомогу в сумі 5000 грн, суд зазначає наступне.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано Договір № 150102/20 про надання правової допомоги від 15.01.2020, укладений між ТОВ "Юридична компанія "Лег Альто" та адвокатом Сердюк Мариною Миколаївною (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 6804/10 від 27.06.2018), Додаток №1 до договору № 150102/20 про надання правової допомоги від 15.01.2020, акт № 1 наданих послуг до Договору № 150102/20 про надання правової допомоги від 27.04.2020 на суму 5 000, 00 грн, звіт № 1 до договору № 150102/20 про надання правової допомоги від 27.04.2020, платіжне доручення № 459 від 15.04.2020 на суму 5 000, 00 грн.

За таких обставин, враховуючи, що відповідачем не було надано суду доказів неспівмірності витрат на оплату правничої допомоги адвоката, відповідні вимоги на суму 5 000 грн обґрунтовано задоволені.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Підсумовуючи вищевказане, колегія суддів вважає безпідставними доводи відповідача, наведені в апеляційній скарзі, стосовного порушення Господарським судом м. Києва норм матеріального та процесуального права, оскільки судом були дотримані всі вимоги щодо повного та всебічного розгляду справи.

На підставі наявних матеріалів справи колегія суддів встановила, що обставини, на які посилається скаржник - АТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця , в розумінні статті 86 ГПК України не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2020 у справі №910/3500/20, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Ураховуючи наведене, колегія відзначає, що рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2020 у справі №910/3500/20 відповідає матеріалам справи, є законним та обґрунтованим, підстави, передбачені ст.ст. 277-278 ГПК України для його скасування, відсутні.

Керуючись ст. 129, 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста м. Києва від 31.07.2020 у справі №910/3500/20 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста м. Києва від 31.07.2020 у справі №910/3500/20 залишити без змін.

3. Поновити дію рішення Господарського суду міста м. Києва від 31.07.2020 у справі №910/3500/20.

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст підписано 05.01.2021.

Головуючий суддя В.В.Андрієнко

Судді Н.Ф. Калатай

С.А. Пашкіна