Рішення

від 04.01.2021 по справі 120/5922/20-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

04 січня 2021 р. Справа № 120/5922/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Чернюк Алли Юріївни, розглянувши у письмовому проваджені в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу:

за позовом: ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 )

до: Бондурівської сільської ради (код ЄДРПОУ: 04331857, адреса: вул. Київська, 1, с. Бондурівка, Чечельницький район, Вінницька область, 24810)

про: визнання бездіяльності неправомірною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) з адміністративним позовом до Бондурівської сільської ради (код ЄДРПОУ: 04331857, адреса: вул. Київська, 1, с. Бондурівка, Чечельницький район, Вінницька область, 24810) про визнання бездіяльності неправомірною та зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги мотивовані протиправною, на думку позивача, бездіяльністю Бондурівської сільської ради щодо розгляду клопотання від 25.08.2020 року про надання у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення, для іншого сільськогосподарського призначення (код цільового призначення: 01.13), площею 0,8142 га, комунальної форми власності, яка розташована на території Бондурівської сільської ради Чечельницького району Вінницької області, та на якій розташований комплекс будівель та споруд, власником якого є позивач. Тому, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 03.11.2020 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Даною ухвалою також встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позовну заяву, з поясненнями по суті заявлених вимог та доданням підтверджуючих документів, зокрема, клопотання позивача із відповідними до нього додатками, а також інших документів, які стосуються предмету спору.

У письмових поясненнях, що надійшли на адресу суду 20.11.2020 року, представник відповідача повідомив, що після надходження клопотання позивача від 25.08.2020 року про надання у власність земельної ділянки, Бондурівською сільською радою вчасно та відповідно до вимог чинного законодавства надано відповідь листом від 16.09.2020 року № 351.

Інших заяв по суті справи від представників сторін на адресу суду не надходило.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

25.08.2020 року позивач звернувся до відповідача із клопотанням про надання у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення, для іншого сільськогосподарського призначення (код цільового призначення: 01.13), площею 0,8142 га, яка розташована на території Бондурівської сільської ради Чечельницького району Вінницької області та має кадастровий номер: 0525081300:03:000:0365, на якій розташований комплекс будівель та споруд, що належать йому на праві власності.

До клопотання позивачем додано копію паспорта громадянина України, документ про присвоєння ідентифікаційного номера, витягу про державну реєстрацію прав та додаткового рішення Чечельницького районного суду Вінницької області від 28.12.2011 року у справі № 2-391/11, яким визнано за позивачем право власності на 41/100 частину комплексу будівель та споруд, розташованого за адресою: АДРЕСА_2.

За наслідком розгляду зазначеного клопотання, листом Бондурівської сільської ради від 16.09.2020 року № 351 позивача повідомлено, що вказана земельна ділянка, розташована на території Бондурівської сільської ради Чечельницького району Вінницької області (за межами населеного пункту) та знаходиться у державній власності. Всі розпорядження та погодження щодо вказаної ділянки надає Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області.

Наведене слугувало підставою для звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Суб`єктивне право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, Земельним кодексом України (далі за текстом ЗК України) та іншими законами України, що регулюють земельні відносини.

Статтею 14 Конституції України встановлено, що земля визнана основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За приписами статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як передбачено статтею 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території. Рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду.

Відповідно до частини другої статті 4 ЗК України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Згідно з частиною 1 статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі:

а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами;

б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності;

в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування;

г) прийняття спадщини;

ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

У відповідності до статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Правовий механізм переходу права на земельну ділянку у разі набуття права на жилий будинок, будівлю або споруду визначено у статті 120 ЗК України.

За змістом положень цієї статті у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти.

До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

У разі переходу права власності на будинок або його частину від однієї особи до іншої за договором довічного утримання право на земельну ділянку переходить на умовах, на яких ця земельна ділянка належала попередньому землевласнику (землекористувачу).

У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що з моменту виникнення права власності на нерухоме майно до власника переходить право на земельну ділянку (її частину), на якій розміщено таке нерухоме майно, без зміни її цільового призначення. Також, у власника виникає обов`язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під цією будівлею.

Суд звертає увагу, що правомочність володіти, користуватись і розпоряджатись нерухомим майном (будинками, будівлями і спорудами), що у своїй сукупності становить зміст права власності, нерозривно пов`язана із відповідною правомочністю щодо земельної ділянки, на якій воно розташоване.

Тому, з урахуванням положень статті 19 Конституції України у випадку, коли суб`єкт, уповноважений на розпорядження земельною ділянкою, є органом державної влади чи місцевого самоврядування, він не вправі перешкоджати без передбачених законом підстав у реалізації права особи на отримання у власність чи користування земельної ділянки, на якій знаходиться належне їй на законних підставах нерухоме майно, тобто приведення реального статусу земельної ділянки до правового.

Слід вказати, що позивачу на праві власності належить 41/100 комплексу будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 07.05.2015 року № 37220248.

Речові права на це нерухоме майно позивача зареєстровані відповідно до національного законодавства, ніким не оспорені та є чинними, а тому відповідно до приписів статті 120 ЗК України до позивача мало перейти право власності на земельну ділянку (її частину), на якій розміщено комплекс будівель та споруд, без зміни її цільового призначення.

Статтею 118 ЗК України встановлено порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами.

За правилами частини 1, 2 статті 118 ЗК України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

Позивач виявив бажання отримати спірну земельну ділянку у власність, звернувшись до відповідача з дотриманням порядку, встановленого чинним законодавством.

Однак, як свідчать матеріали справи, листом Бондурівської сільської ради від 16.09.2020 року № 351 позивача повідомлено, що земельна ділянка, розташована на території Бондурівської сільської ради Чечельницького району Вінницької області (за межами населеного пункту) та знаходиться у державній власності. Всі розпорядження та погодження щодо вказаної ділянки надає Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області.

Суд звертає увагу, що порядок прийняття органом місцевого самоврядування відповідних рішень врегульований Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Відповідно до частини 1 статті 10 цього Закону сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

За змістом пункту 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" питання регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

Відповідно до положень статті 46 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць.

Частиною першою, другою статті 59 цього Закону передбачено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Тобто, приписами чинного законодавства встановлено, що розгляд заяви заінтересованої особи повинен прийматись у формі рішення, що є виключною компетенцією органів місцевого самоврядування чи органів виконавчої влади, виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради. А тому, такі рішення не можуть оформлятися листами у відповідь на заяву такої особи.

Суд наголошує, що за наявності у Бондурівської сільської ради повної та достовірної інформації про всі обставини, які мають значення для прийняття відповідного рішення, остання повинна була відобразити її у прийнятому рішенні розпорядчого характеру.

Таким чином, відсутність належним чином оформленого рішення по суті заявленого позивачем питання щодо надання у власність земельної ділянки після спливу встановленого законом строку розгляду такої заяви, незважаючи на надсилання заявнику відповідного листа, свідчить про те, що орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен ухвалити за законом. Отже, має місце протиправна бездіяльність.

Відповідно, позовні вимоги у цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог в частині зобов`язання відповідача передати у власність спірну земельну ділянку, суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 5 КАС України, який узгоджується із пунктом 4 частини другої статті 245 цього Кодексу, належним способом захисту прав особи у зв`язку із допущенням суб`єктом владних повноважень протиправної бездіяльності є зобов`язання останнього вчинити певні дії. Тобто дії, які він повинен вчинити за законом.

Оскільки протиправна бездіяльність відповідача полягає у неприйнятті ним жодного з тих рішень, які він повинен ухвалити за законом, тому ефективним способом захисту порушеного права позивача буде зобов`язання Бондурівської сільської ради повторно розглянути клопотання позивача від 25.08.2020 року та прийняти мотивоване рішення з урахуванням окреслених у рішенні висновків, та правової оцінки суду.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За правилами статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Згідно з частиною 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.

Керуючись статтями 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Бондурівської сільської ради, що полягає у неприйнятті рішення за результатами розгляду клопотання ОСОБА_1 від 25.08.2020 року про надання у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення, для іншого сільськогосподарського призначення (код цільового призначення: 01.13), площею 0,8142 га, яка розташована на території Бондурівської сільської ради Чечельницького району Вінницької області.

Зобов`язати Бондурівську сільську раду повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 25.08.2020 року про надання у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення, для іншого сільськогосподарського призначення (код цільового призначення: 01.13), площею 0,8142 га, яка розташована на території Бондурівської сільської ради Чечельницького району Вінницької області, та прийняти мотивоване рішення з урахуванням окреслених у рішенні висновків, та правової оцінки суду.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору при звернені до суду у сумі 420,40 грн. (чотириста двадцять гривень сорок копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Бондурівської сільської ради.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 );

Відповідач: Бондурівська сільська рада (код ЄДРПОУ: 04331857, адреса: вул. Київська, 1, с. Бондурівка, Чечельницький район, Вінницька область, 24810).

Рішення у повному обсязі виготовлене: 04.01.2021 року

Суддя Чернюк Алла Юріївна