Рішення

від 04.01.2021 по справі 420/12732/20

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/12732/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 січня 2021 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вовченко O.A., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні в приміщенні суду справу за позовом ОСОБА_1 до Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби у м.Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду 19 листопада 2020 року надійшов позов ОСОБА_1 до Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби у м.Одесі Південного міжрегіонального управління юстиції (м.Одеса), про скасування заходів забезпечення.

Ухвалою від 24 листопада 2020 року позов ОСОБА_1 залишено без руху та встановлено позивачу 10-денний строк для усунення недоліків позовної заяви.

07 грудня 2020 року до суду від позивача за вх. №52015/20 надійшла заява про поновлення строку звернення до суду.

Ухвалою від 11 грудня 2020 року продовжено ОСОБА_1 строк для усунення недоліків позовної заяви та встановлено позивачу 5-денний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії ухвали.

21 грудня 2020 року дощ суду від позивача за вх. №54566/20 надійшла заява про усунення недоліків із засвідченими копіями додатків до позовної заяви та позовною заявою, в якій позовні вимоги викладені в наступній редакції: визнати бездіяльність Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби у м.Одесі Південного міжрегіонального управління юстиції (м.Одеса) щодо не зняття арешту з нерухомого майна ОСОБА_1 у зв`язку з припиненням виконавчого провадження №43134297 протиправною та зобов`язати зняти арешт з нерухомого майна, що належить ОСОБА_1 за номером запису 12886124 від 07.05.2014 р.

Ухвалою від 28 грудня 2020 року заяву ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду задоволено. Поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду. Прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 (вх.№54566/20). Відкрито провадження у адміністративній справі та визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ОСОБА_1 володіє на праві приватної власності нерухомим майном. Вказує, що у Першому Суворовському ВДВС у м.Одесі перебувало виконавче провадження №43134297, яке на даний час знищене, та що у межах вказаного виконавчого провадження на її майно було накладено арешт, який не знято. Вважає, що органом ДВС допущено протиправну бездіяльність щодо не зняття при завершенні виконавчого провадження арешту з її майна.

Суд зазначає, що станом на момент прийняття даного рішення відзив на позов до суду від відповідача не надійшов.

Учасники справи у судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

Таким чином, оскільки представники сторін не з`явились, у зв`язку з відсутністю потреби заслухати свідка чи експерта, суд вирішив розглядати дану справу у письмовому провадженні.

Дослідивши подані до суду документи та матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №227596223 від 09.10.2020 року (а.с.63-66) ОСОБА_1 належить на праві приватної власності земельні ділянки кадастровий номер 4820982201:05:008:0004 та 4820982201:05:021:0008 та житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 .

При цьому, з вказаної інформації також вбачається, що на нерухоме майно ОСОБА_1 було накладено арешт на підставі постанови державного виконавця Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Скорика О.П про арешт майна. від 30.04.2014 року ВП №43134297.

09 червня 2020 року адвокатом Грубніком Віталієм Івановичем було направлено до Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби у м.Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) адвокатський запит в інтересах ОСОБА_1 (а.с.61), у відповідь на який надано лист від 06.08.2020 року №46831 (а.с.62) про те, що: …На виконанні у відділі перебували виконавче провадження ВП№ 43134297, в рамках якого державним виконавцем було винесено постанову ВП №43134297 від 30.04.2014 року про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження.

Станом на теперішній час дане виконавче провадження знищено, у зв`язку з тим, що термін зберігання архівних виконавчих проваджень становив 3 роки.

Враховуючи вищевикладене, Перший Суворовський ВДВС у м. Одесі не має можливості зняти арешт накладений вищевказаними постановами.

У зв`язку з вищевикладеним пропонуємо Вам звернутися до суду з заявою про зняття вищезазначених арештів .

Судом встановлено, що позивач зверталась із позовом про зняття арешту з її майна до Суворовського районного суму міста Одеси, який ухвалою від 06 листопада 2020 року відмовив у відкритті провадження у справі №523/16473/20 (а.с.56-57), посилаючись при цьому на п. 5 Постанови Пленуму ВССУ від 03.06.2016 № 5 Про судову практику в справах про зняття арешту з майна , відповідно до якого у разі якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК, а якщо такі дії вчинялися при виконанні вироку суду щодо цивільного позову у кримінальному провадженні, то відповідна скарга підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства відповідно до вимог статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено статтею 60 Закону про виконавче провадження.

Позивач, вважаючи, що органом державної виконавчої служби протиправно не було знято арешт з нерухомого майна ОСОБА_1 у зв`язку з припиненням виконавчого провадження №43134297, звернулась до суду з даним адміністративним позовом.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд зазначає наступне.

Статтею 1 Закону України Про виконавче провадження №1404-VІІІ від 02.06.2016 року (далі також - Закон №1404-VІІІ, у чинній редакції) встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з п.5 ч.3 ст.11 Закону України Про виконавче провадження від 21.04.1999 року № 606-XIV (далі також - Закон № 606-XIV, у редакції, чинній станом на момент прийняття постанови про арешт майна позивача від 30.04.2014 року №43134297) Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.50 Закону № 606-XIV, у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом. У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Статтею 40 Закону №1404-VІІІ передбачено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження (ч.1). Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна (ч.2).

При цьому, Наказом Міністерства юстиції України від 07.06.2017 року № 1829/5 затверджено Правила ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями, відповідно до пункту 1 розділу Х та пункту розділу ХІ якого, завершені виконавчі провадження та виконавчі провадження, за якими виконавчий документ повернуто без прийняття до виконання, підлягають передачі до архіву органу державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше 01 серпня поточного року та 01 лютого наступного року. Передані до архіву органу державної виконавчої служби, приватного виконавця справи та виконавчі провадження, строк зберігання яких закінчився, підлягають знищенню.

Таким чином, як Законом № 606-XIV, так Законом №1404-VІІІ передбачено, що після закінчення виконавчого провадження за загальним правилом державним виконавцем повинні вживатись заходи щодо зняття арешту з нерухомого майна боржника, накладеного в рамках виконавчого провадження.

Однак, органами державної виконавчої служби відповідні дії щодо зняття арешту з нерухомого майна ОСОБА_1 вжиті не були, та під час завершення виконавчого провадження №43134297 (яке на даний час є знищеним) арешт з нерухомого майна позивача знятим не був.

При цьому відповідачем до суду доказів на підтвердження того, що виконавче провадження №43134297 завершене без стягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, не надано.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України Про судоустрій і статус суддів встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції: кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Стаття 13 Конвенції гарантує кожному право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо порушення передбаченого Конвенцією права було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював особливу важливість принципу належного урядування . Цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (дивитися рішення у справах Беєлер проти Італії [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, Онер`їлдіз проти Туреччини [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, Megadat.com S.r.l. проти Молдови (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і Москаль проти Польщі (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року).

Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах Лелас проти Хорватії (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і Тошкуце та інші проти Румунії (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року).

В силу принципу пропорційності втручання в право особи безперешкодно користуватися та розпоряджатися своїм майном можливе лише за умови дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав людини.

Неузгодженість дій органів державної влади або невиконання державними органами та їх посадовими особами своїх безпосередніх обов`язків не повинно тягти за собою покладення на суб`єкта господарювання надмірних обов`язків або інших несприятливих наслідків, як це мало місце у цій справі.

Таким чином, враховуючи вищевикладене та те, що у органів державної виконавчої служби наявний обов`язок щодо зняття арешту з майна боржника у виконавчому провадженні при завершенні такого виконавчого провадження, приймаючи до уваги те, що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно досі наявний запис про арешт нерухомого майна ОСОБА_1 , суд доходить висновку про обґрунтованість вимоги позивача про визнання протиправною бездіяльність Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби у м.Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) щодо не зняття арешту з нерухомого майна ОСОБА_1 у зв`язку з припиненням виконавчого провадження №43134297.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби у м.Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) зняти арешт з нерухомого майна, що належить ОСОБА_1 за номером запису 12886124 від 07.05.2014 р., суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.40 Закону №1404-VІІІ, про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.10 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , державним реєстратором є: державний, приватний виконавець - у разі накладення/зняття таким виконавцем арешту на нерухоме майно під час примусового виконання рішень відповідно до закону.

Згідно з п.23 ч.1 ст.4 КАС України похідна позовна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Оскільки вимога позивача про зобов`язання відповідача скасувати арешт є похідною від вимоги про визнання протиправною бездіяльність, суд дійшов висновку, що вона також є такою, що підлягає задоволенню шляхом зобов`язання Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби у м.Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) зняти арешт з нерухомого майна, що належить ОСОБА_1 , накладений постановою державного виконавця Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Скорика О.П. про арешт майна від 30.04.2014 року ВП №43134297, за номером запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме 12886124 від 07.05.2014 року.

Решта доводів та заперечень висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (ст.90 КАС України).

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн. згідно квитанції №0.0.1909036970.1 від 17 листопада 2020 року (а.с.5).

Таким чином, у зв`язку із задоволенням позову, суд вважає за доцільне стягнути з Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби у м.Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) за рахунок бюджетних асигнувань Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби у м.Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) на користь ОСОБА_1 840,80 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст.7, 9, 205, 241-246, 250, 255, 287, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби у м.Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) щодо не зняття арешту з нерухомого майна ОСОБА_1 у зв`язку з припиненням виконавчого провадження №43134297.

Зобов`язати Перший Суворовський відділ державної виконавчої служби у м.Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) зняти арешт з нерухомого майна, що належить ОСОБА_1 , накладений постановою державного виконавця Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Скорика О.П. про арешт майна від 30.04.2014 року ВП №43134297, за номером запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме 12886124 від 07.05.2014 року.

Стягнути з Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби у м.Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) за рахунок бюджетних асигнувань Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби у м.Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) на користь ОСОБА_1 840,80 грн. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Одеський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ).

Відповідач - Перший Суворовський відділ державної виконавчої служби у м.Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (вул.1-а Сортувальна, 36Г, м.Одеса, 65102, код ЄДРПОУ 41405290).

Суддя О.А. Вовченко