Ухвала

від 04.01.2021 по справі 813/2036/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

04 січня 2021 року

м. Київ

справа № 813/2036/15

адміністративне провадження № К/9901/36343/20

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Яковенка М. М.,

суддів: Дашутіна І. В., Шишова О. О.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2020 року у справі № 813/2036/15 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Телекомунікаційна компанія до Головного управління ДПС у Львівській області про скасування повідомлення-рішення,

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення від 15 січня 2015 року № 0000032200 про визначення грошового зобов`язання з податку на додану вартість в загальній сумі 274260,00 грн, в т.ч.: в сумі 182840,00 грн основного платежу та в сумі 91420,00 грн штрафних (фінансових) санкцій.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2019 року задоволено повністю адміністративний позов.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2019 року апеляційну скаргу залишено без руху у зв`язку з тим, що до апеляційної скарги не додано документа про сплату судового збору, та надано десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення вказаного недоліку.

До суду апеляційної інстанції надійшла заява Головного управління ДПС у Львівській області про продовження строків на усунення недоліку апеляційної скарги, яка мотивована не затвердженням кошторису на 2020 рік, несвоєчасним фінансування, незважаючи на скерування службового листа про сплату судового збору, копію якого долучено до заяви.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2020 року задоволено заяву скаржника та продовжено строк для усунення недоліків апеляційної скарги на 10 днів з дня вручення копії цієї ухвали.

До суду апеляційної інстанції повторно надійшла заява скаржника про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги, яка мотивована відсутністю бюджетних асигнувань. Скаржник вказує, що кошти для сплати судового збору надходять частинами.

Проте, ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2020 року у задоволенні заяви Головного управління ДПС у Львівській області про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги відмовлено. Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2019 року у справі №813/2036/15 повернуто скаржнику.

Головним управлінням ДПС у Львівській області 27 жовтня 2020 року повторно подано апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Одночасно з апеляційною скаргою апелянтом також заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору, яке обґрунтоване відсутністю коштів для сплати судового збору. Також, особою, яка подала апеляційну скаргу, заявлено клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження, яке обґрунтоване тим, що Головним управлінням ДПС у Львівській області первинно вчасно подано апеляційну скаргу до суду, однак така була повернена судом апеляційної інстанції, у зв`язку з несплатою судового збору.

Ухвалами Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2020 року у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Львівській області про відстрочення сплати судового збору відмовлено. Визнано неповажними, наведені у клопотанні Головним управління ДПС у Львівській області підстави поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2019 року у справі № 813/2036/15. Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишено без руху у зв`язку з порушеннями строків встановлених частини першої статті 295 КАС України, у зв`язку з невідповідністю апеляційної скарги вимогам статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: не додано документа про сплату судового збору та надано десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення виявлених недоліків.

На виконання вимог вказаної ухвали у встановлений судом строк, скаржником подано до суду заяву про поновлення строку апеляційного оскарження та продовження строку для сплати судового збору, яка обґрунтована тим, що первинна апеляційна скарга на рішення суду від 30 жовтня 2019 року була подана вчасно, однак ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2020 року була повернена скаржнику, у зв`язку з несплатою судового збору. Звертає увагу заявник на те, що поважною причиною пропуску строку на звернення до суду стало те, що платежі на казначейському рахунку не проводились у зв`язку із відсутністю коштів.

Тобто, апелянт фактично посилається на аналогічні підстави, які були визнані судом апеляційної інстанції неповажними.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2020 року визнано неповажними наведені Головним управлінням ДПС у Львівській області причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2019 року у справі № 813/2036/15 та залишено заяву про поновлення цього строку та продовження строку для сплати судового збору без задоволення. Відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2019 року у справі № 813/2036/15.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд виходив із того, що поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними та допустимими доказами. У той же час, жодних доказів на поважність причин, які є об`єктивно непереборними, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного, в межах передбаченого Кодексом строку звернення до суду, відповідачем не представлено. Разом з тим, відсутність належного фінансування, довготривала процедура погодження та сплати судового збору не може бути визнана поважною причиною для продовження строку для усунення недоліків та не є такою, що пов`язана з дійсно непереборними та об`єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежать від волі особи, та як наслідок, не є підставою для порушення принципу правової визначеності щодо остаточного рішення.

28 грудня 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Львівській області на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2020 року у справі № 813/2036/15, у якій скаржник просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та направити справу для подальшого розгляду до суду апеляційної інстанції.

Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, скаржник посилається на те, що суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права і, як наслідок, дійшов помилкового висновку про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження у справі.

При цьому скаржник зазначає, що ситуація з обмеженим фінансування судового збору унеможливлювала реалізацію права на апеляційне оскарження рішення суду у встановлений Кодексом адміністративного судочинства України строк. А також, скаржник просить звернути увагу на той факт, що відповідачем апеляційну скаргу вперше подану у строк, визначений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіряючи доводи касаційної скарги, Суд виходить з такого.

Відповідно до вимог пункту 5 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

Згідно частини другої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України визначено строк на апеляційне оскарження судового рішення, а пунктом першим частини п`ятої статті 296 цього Кодексу закріплено вимоги щодо форми та змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо надання документа про сплату судового збору.

За правилами частини третьої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт четвертий частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України).

Крім того, згідно з частиною другою статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга прокурора, суб`єкта владних повноважень подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків подання апеляційної скарги суб`єктом владних повноважень у справі, про розгляд якої він не був повідомлений або до участі в якій не був залучений, якщо суд ухвалив рішення про його права та (або) обов`язки.

Статтею 44 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п`ятої цієї статті).

Отже, наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження.

Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені чинним законодавством.

Окрім цього, пунктом другим частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває стаття 8 цього Кодексу, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.

Такі положення наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображення і у статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України, частина перша якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки.

Отже, органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов`язків.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.

Згідно з частиною першою статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 7 липня 1989 року у справі "Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain" Європейський суд з прав людини зазначив, по заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у строк встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку оскарження з поважних причин.

У ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору чи тимчасова відсутність таких коштів. Це пов`язано з тим, що держава має дотримуватись принципу "належного урядування" та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов`язків, встановлених нею ж.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними та допустимими доказами. У той же час, жодних доказів на поважність причин, які є об`єктивно непереборними, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного, в межах передбаченого Кодексом строку звернення до суду, відповідачем не представлено. Разом з тим, відсутність належного фінансування, довготривала процедура погодження та сплати судового збору не може бути визнана поважною причиною для продовження строку для усунення недоліків та не є такою, що пов`язана з дійсно непереборними та об`єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежать від волі особи, та як наслідок, не є підставою для порушення принципу правової визначеності щодо остаточного рішення.

Таким чином, подана касаційна скарга є необґрунтованою. Правильне застосовування апеляційним судом норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що, в свою чергу, у розумінні частини другої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.

Керуючись статтею 333 КАС України, Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Львівській області на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2020 року у справі № 813/2036/15.

Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику, а копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя доповідач М. М. Яковенко

Судді І. В. Дашутін

О. О. Шишов