Постанова

від 05.01.2021 по справі 200/9502/19-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 січня 2021 року

м. Київ

справа № 200/9502/19-а

адміністративне провадження № К/9901/24571/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Яковенка М. М.,

суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,

розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 200/9502/19-а

за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ДТЕК Добропіллявугілля до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

за касаційною скаргою Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду (головуючого судді Т. В. Загацька) від 14 травня 2020 року про заміну сторони виконавчого провадження та постанову Першого апеляційного адміністративного суду (колегія у складі суддів: Г. М. Міронова, Т. Г. Арабей, І. В. Геращенко) від 26 серпня 2020 року,

УСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. Товариство з обмеженою відповідальністю ДТЕК Добропіллявугілля звернулось до суду з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10 травня 2019 року № 0004354614, № 0004364614, № 0004344614.

2. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2019 року позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 10 травня 2019 року № 0004354614, № 0004364614, № 0004344614.

3. Додатковим рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2019 року заяву позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та інших витрат по справі після ухвалення рішення суду у цій справі задоволено частково.

Стягнуто на користь ТОВ ДТЕК Добропіллявугілля витрати на професійну правничу допомогу у сумі 33000,00 грн. та витрати, пов`язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їхніх представників у розмірі 608,67 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби.

У задоволенні іншої частині заяви про розподіл судових витрат відмовлено.

4. Зазначені рішення набрали законної сили 28 січня 2020 року відповідно до постанови Першого апеляційного адміністративного суду

5. 14 квітня 2020 року позивачу видано виконавчі листи у справі № 200/9502/19-а, із зазначенням боржника: Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11-г, код ЄДРПОУ 39440996).

6. 08 травня 2020 року позивача звернувся до суду із заявою про заміну боржника у виконавчому листі у справі № 200/9502/19-а з Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на правонаступника - Офіс великих платників податків ДПС.

7. Заява обґрунтована тим, що пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2018 року № 1200 Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України утворено Державну податкову службу України та Державну митну службу України, реорганізувавши Державну фіскальну службу шляхом поділу. Абзацом другим пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2018 року № 1200 Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України установлено, що Державна податкова служба є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну податкову політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок), державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску.

За змістом абзацу четвертого пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2018 року № 1200 Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України Державна податкова служба та Державна митна служба є правонаступниками майна, прав та обов`язків реорганізованої Державної фіскальної служби у відповідних сферах діяльності. 21 серпня 2019 року розпорядженням Кабінету Міністрів України № 682-р Питання Державної податкової служби на Державну податкову службу України покладені функції і повноваження Державної фіскальної служби, що припиняється, з реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. З посиланням на положення статті 379 КАС України заявник просив замінити боржника у виконавчому листі Донецького окружного адміністративного суду у справі № 200/9502/19-а.

8. Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 14 травня 2020 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 26 серпня 2020 року, задоволено.

Замінено боржника у виконавчих листах, виданих Донецьким окружним адміністративним судом 14 квітня 2020 року у справі № 200/9502/19-а, Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби на його правонаступника - Офіс великих платників податків ДПС

9. 28 вересня 2020 року, не погоджуючись з судовими рішеннями, Офісом великих платників податків ДПС подано до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 14 травня 2020 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 26 серпня 2020 року та прийняти нову постанову, якою у задоволені заяви про заміну сторони виконавчого провадження відмовити

10. Ухвалою Верховного Суду від 24 листопада 2020 року, після усунення недоліків, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Офісу великих платників податків ДПС на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 14 травня 2020 року про заміну сторони виконавчого провадження та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 26 серпня 2020 року, встановлено строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

11. Ухвалою Верховного Суду закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.

12. Станом на час письмового відзиву на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходило, що не перешкоджає її розгляду по суті.

ІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

13. Судові рішення вмотивовані тим, що Державна податкова служба та Державна митна служба є правонаступниками прав та обов`язків реорганізованої Державної фіскальної служби шляхом приєднання, що є фактом публічного правонаступництва.

IІІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

14. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з ухвалою суду першої інстанції та постановою апеляційного суду, вважає її необґрунтованою та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судом порушено норми процесуального права, зокрема статей 52 і 379 КАС України, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення у справі.

15. Касаційна скарга обґрунтована тим, що Офіс великих платників податків ДФС станом на момент прийняття оскаржуваних судових рішень не було припинено, правові підстави для заміни сторони Офісу великих платників податків ДФС (відповідача/боржника) у цій справі були відсутні.

ІV. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

16. Верховний Суд, враховуючи доводи та вимоги касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права і дотримання ними норм процесуального права, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.

17. Спірним у цій справі є питання можливості застосування механізму заміни сторони виконавчого провадження у випадку, якщо станом на час проведення виконавчих дій, боржник, який є суб`єктом владних повноважень, перебуває у стані припинення, але ще не припинений як юридична особа публічного права, проте, його майнові та управлінські функції передані іншій юридичній особі публічного права.

18. Аналогічне питання було предметом розгляду Верховним Судом у справі № 420/5772/18, який за наслідками касаційного перегляду ухвалив постанову від 10 вересня 2020 року, у якій, здійснивши системний аналіз норм чинного законодавства, яке регулює питання правонаступництва юридичних осіб публічного права, зробив такий висновок.

19. З огляду на вимоги Закону України Про виконавче провадження від 2 червня 2016 року № 1404-VIII (в редакції чинній на час спірних правовідносин), виконавче провадження є однією зі стадій судового провадження, яка завершує його. Ця стадія розпочинається з набранням судовим рішення законної сили або за інших умов, встановлених законом. Сторони судового провадження на стадії виконавчого провадження набувають відповідної процесуальної якості, користуються правами та несуть певні обов`язки, зумовлені статусом сторони. За законом на стадії виконавчого провадження можлива заміна сторони виконавчого провадження. Така заміна є прийнятною, зокрема, у правовідносинах, що допускають правонаступництво. При цьому законодавством встановлено головну умову, за якої тягар боржника може бути перекладено на іншу особу - це вибуття сторони виконавчого провадження.

20 . Так, відповідно до ч. 5 ст. 15 Закону № 1404-VIII, у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

21. Окрім цього, за приписами статті 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

22. Таким чином, процесуальне правонаступництво передбачено не лише у зв`язку зі смертю (оголошенням померлою) фізичної особи та реорганізацією суб`єкта господарювання, а й в інших передбачених законом випадках, у тому числі в разі заміни кредитора або боржника в зобов`язанні. Процесуальне правонаступництво в розумінні статті 52 КАС України допускається на будь-якій стадії судового процесу.

23. Публічне правонаступництво органів державної влади є окремим, особливим видом правонаступництва, під таким терміном розуміється перехід в установлених законом випадках прав та обов`язків одного суб`єкта права іншому. При цьому обов`язок по відновленню порушених прав особи покладається на орган, компетентний відновити такі права. Такий підхід щодо переходу до правонаступника обов`язку відновити порушене право відповідає принципу верховенства права, оскільки метою правосуддя є ефективне поновлення порушених прав, свобод і законних інтересів.

24. У спорах, які виникають з публічних правовідносин, де оскаржуються рішення (дії, бездіяльність) державного органу, пов`язані зі здійсненням функції від імені держави, стороною є сама держава в особі того чи іншого уповноваженого органу. Функції держави, які реалізовувались ліквідованим органом, не можуть бути припинені і підлягають передачі іншим державним органам, за виключенням того випадку, коли держава відмовляється від таких функцій взагалі.

25. Отже, правонаступництво в сфері управлінської діяльності органів державної влади (публічне правонаступництво) передбачає повне або часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) до іншого або внаслідок припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції.

26. У такому випадку також відбувається вибуття суб`єкта владних повноважень із публічних правовідносин.

27. Особливістю адміністративного (публічного) правонаступництва є те, що подія переходу прав та обов`язків, що відбувається із суб`єктами владних повноважень, сама по собі має бути публічною та врегульованою нормами адміністративного права.

28. Отже, коли відбувається публічне правонаступництво, вирішальним є встановлення факту переходу повністю чи частково функцій (адміністративної компетенції) від одного суб`єкта владних повноважень до іншого, а не факту державної реєстрації припинення вибувшого з публічних правовідносин суб`єкта владних повноважень як юридичної особи.

29. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2018 року № 1200 (зі змінами і доповненнями, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 25 вересня 2019 року № 846) утворено Державну податкову службу України та Державну митну службу України, реорганізувавши Державну фіскальну службу шляхом поділу.

30. Державна податкова служба та Державна митна служба є правонаступниками майна, прав та обов`язків реорганізованої Державної фіскальної служби у відповідних сферах діяльності.

31. Державна фіскальна служба продовжує здійснювати повноваження та виконувати функції у сфері реалізації державної податкової політики, державної політики у сфері державної митної справи, державної політики з адміністрування єдиного внеску, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску до завершення здійснення заходів з утворення Державної податкової служби, Державної митної служби та центрального органу виконавчої влади, на який покладається обов`язок забезпечення запобігання, виявлення, припинення, розслідування та розкриття кримінальних правопорушень, об`єктом яких є фінансові інтереси держави та/або місцевого самоврядування, що віднесені до його підслідності відповідно до Кримінального процесуального кодексу України (пункт 2 Постанови № 1200).

32. Постановою Кабінету Міністрів України Про утворення територіальних органів Державної податкової служби від 19 червня 2019 року № 537 (зі змінами і доповненнями, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 25 вересня 2019 року № 846) утворені як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби та реорганізовані деякі територіальні органи Державної фіскальної служби шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної податкової служби.

33. Згідно з пунктами 3, 4 цієї постанови територіальні органи Державної фіскальної служби, які реорганізуються, продовжують здійснювати свої повноваження до передачі таких повноважень територіальним органам Державної податкової служби та центрального органу виконавчої влади, на який покладається обов`язок забезпечення запобігання, виявлення, припинення, розслідування та розкриття кримінальних правопорушень, об`єктом яких є фінансові інтереси держави та/або місцевого самоврядування, що віднесені до його підслідності відповідно до Кримінального процесуального кодексу України.

34. Територіальні органи Державної податкової служби визначені правонаступниками майна, прав та обов`язків територіальних органів Державної фіскальної служби, що реорганізуються.

35. Відповідно з додатками 1, 2 Постанови № 537 утворено Офіс великих платників податків ДПС. Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби реорганізується шляхом приєднання до Офісу великих платників податків ДПС.

36. Відповідно до наказу Державної податкової служби України від 28 серпня 2019 року № 36 Про початок діяльності Державної податкової служби України , наказу Офісу великих платників податків ДПС від 29 серпня 2019 року № 9, розпочато виконання Офісом великих платників податків ДПС функцій і повноважень Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, що припиняється.

37. З урахуванням викладеного можна дійти висновку, що з 29 серпня 2019 року Офіс великих платників податків ДФС втратив повноваження державного органу, який згідно із законом виконує функції, зокрема у сфері реалізації державної податкової політики, адміністрування податків та зборів, відповідно, не може здійснювати права та виконувати обов`язки сторони у справі, а відтак, і відповідати за зобов`язання, які на нього покладені, в тому числі й судовими рішеннями, оскільки таке повноваження передано для виконання завдань і функцій новоствореному контролюючому органу у зазначеній сфері, яким є Офіс великих платників податків ДПС.

38. Отже, з цього моменту відбулося фактичне (компетенційне) адміністративне правонаступництво, оскільки саме норми адміністративного права врегульовали умови та порядок передання адміністративної компетенції від повноважень Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби до Офісу великих платників податків ДПС, а тому факт припинення (ліквідації) юридичної особи не є вирішальним.

39. З огляду на викладене, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

40. Таким чином, суд касаційної інстанції визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

41. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 341, 345, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби залишити без задоволення.

Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 14 травня 2020 року про заміну сторони виконавчого провадження та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 26 серпня 2020 року у справі № 200/9502/19-а залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. М. Яковенко

Судді І. В. Дашутін

О. О. Шишов