Рішення

від 30.12.2020 по справі 723/3876/20

СТОРОЖИНЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 723/3876/20

Провадження № 2/723/4525/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 грудня 2020 року Сторожинецький районний суд

Чернівецької області

в складі: головуючого судді Дячук О.О.

при секретарі Яворській М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Сторожинець цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права власності на майно,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права власності на майно, зазначивши, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5 . Після її смерті відкрилася спадщина на майно, яке розташоване в АДРЕСА_1 , та складається з житлового будинку з господарським будівлями та спорудами та земельної ділянки, яка належала покійній ОСОБА_5 , на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку площею 1,5037га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 7324587500:02:003:0166. Оригінал державного акту на право власності на земельну ділянку втрачено.

Станом на 15 квітня 1991р. домоволодіння відносилось до категорії колгоспний двір , в якому проживали та були прописані ОСОБА_5 (померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ), ОСОБА_1 (позивач), ОСОБА_6 (відповідач), ОСОБА_2 (відповідач), ОСОБА_4 (відповідач).

Оскільки позивач був членом колгоспного двору, йому належало 1/5 частка майна колишнього колгоспного двору.

На сьогоднішній день позивач дізнався, що його право на частку у майні колишнього колгоспного двору оспорюється оскільки ОСОБА_3 та ОСОБА_2 подали позов про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом по 1/3 частці на майно, житловий будинок з господарськими спорудами, після смерті ОСОБА_5 , що знаходиться в АДРЕСА_1 , а у вказані частки фактично входить і його частка в майні колишнього колгоспного двору, тому для захисту його майнових прав та визнання права власності на майно колишнього колгоспного двору позивач змушений звернутися до суду з цією позовною заявою.

Враховуючи вищевикладене, просить ухвалити рішення, яким визнати за ним право власності на 1/5 частку житлового будинку з господарськими спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 та визнати за ним право власності на 1/5 частину земельної ділянки загальної площі 1,5037га з цільовий призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва кадастровий номер 7324587500:02:003:0166.

Позивач, його представник у судовому засіданні позовні вимоги змінили просять визнати за позивачем право власності тільки на 1/5 частину житлового будинку з господарськими спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 від іншої частини позовних вимог відмовилися.

Відповідач ОСОБА_6 , та як представник ОСОБА_2 , в суді позов не визнала та пояснила, що батько довгий час знаходився в місцях позбавлення волі, матері нічим не допомагав, тому вважає, що він не має права на частку у майні.

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з`явився, надав суду заяву у якій просив розглянути справу у його відсутності, позовні вимоги ОСОБА_1 визнає частково, а саме визнає в частині визнання права власності на 1/5 частину житлового будинку з господарськими спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 та не заперечує проти їх задоволення. Окрім того підтверджує той факт, що ОСОБА_1 був членом колгоспного двору в АДРЕСА_1 .

Судом встановлено, що станом на 15 квітня 1991р. домоволодіння, яке розташоване в АДРЕСА_1 , відносилось до категорії колгоспний двір , в якому проживали та були прописані ОСОБА_5 (померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ), ОСОБА_1 (позивач), ОСОБА_6 (відповідач), ОСОБА_2 (відповідач), ОСОБА_4 (відповідач).

Оскільки позивач був членом колгоспного двору, йому належало 1/5 частка майна колишнього колгоспного двору.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5 . Після її смерті відкрилася спадщина на майно, яке розташоване в АДРЕСА_1 , та складається з житлового будинку з господарським будівлями та спорудами та земельної ділянки, яка належала покійній ОСОБА_5 , на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку площею 1,5037га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 7324587500:02:003:0166.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України №20 від 22.12.1995р. Про судову практику у справах за позовами про захист приватної власності , до правовідносин, що виникли раніше, застосовується діюче на той час законодавство. Спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991року, мають вирішуватись за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування мають ті члени колгоспного двору, які до 15 квітня 1991року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору.

Згідно ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Так, положеннями ст. ст. 316, 317, 321 Цивільного кодексу України встановлено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованих Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції , яка набрала чинності для України 11 вересня 1997 року, передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Непорушність положень статті 1 Першого протоколу підтверджена і сталою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції [(пункт 1 статті 32 Конвенції), (рішення від 23 вересня 1982року в справі Спорронґ і Льоннрот проти Швеції , рішення від 21 лютого 1986року в справі Джеймс та інші проти Сполученого Королівства )].

Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст. 356 ЦК України, власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 364 Цивільного кодексу України кожен учасник права спільної часткової власності має суб`єктивне цивільне право на виділ своєї частки.

Суд приймає до уваги те, що позивач був зареєстрований в даному господарстві, значних змін у даному дворі, а саме добудов, перебудов, в яких би не приймав участі позивач не було, що і підтвердила в судовому засіданні відповідачка. Те, що позивач проживав окремо не вплинуло на володіння, користування та розпорядження майном.

Строк позовної давності, як зазначив представник відповідачки ОСОБА_7 , не сплинув, оскільки право позивача на дане майно порушено не було, оскільки був зареєстрований у даному дворі, у будь-який момент міг користуватися та розпоряджатися вказаним майном. Про порушення свого права позивач дізнався у 2020р. при подачі позову ОСОБА_3 , ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про визнання права власності на майно в порядку спадкування.

На підставі вищевикладеного суд, вважає, що змінений позов обґрунтований та такий, що підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст. 3, 4, 5, 13, 19, 23, 76, 81, 141, 263-265, 280-282 ЦПК України, ст.ст. 316, 318, 324, 356, 364 ЦК України, суд, -

УХВАЛИВ :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права власності на майно - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 право власності на 1/5 частину житлового будинку з господарськими спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

СУДДЯ :