Постанова

від 07.04.2021 по справі 723/3876/20

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 квітня 2021 року м. Чернівці

справа № 723/3876/20

провадження №22-ц/822/302/21

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого Височанської Н. К.

суддів: Лисака І.Н., Литвинюк І.М.

секретар Герман Я.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права власності, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 , в інтересах якого діє адвокат Спіжавка Тарас Георгійович, на рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 30 грудня 2020 року, ухвалене під головуванням судді Дячук О.О.,

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних

У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права власності на частку в майні колгоспного двору.

Позовна заява обґрунтована тим, що будинок з господарським будівлями та спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 належав колгоспному двору до складу якого станом на 15 квітня 1991 року, крім позивача, входили: ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 . Отже, кожному члену двору належало по 1/5 частині указаного майна.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла.

На сьогоднішній день він дізнався, що його право на частку в майні колгоспного двору оспорюється, оскільки ОСОБА_3 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом про визнання права власності на вказане майно в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 по 1/3 частки кожному, тому для захисту його майнових прав та визнання права власності на його частку в майні колгоспного двору він змушений звертатися до суду з даним позовом.

Посилаючись на вказані обставини, з урахуванням змінених позовних вимог, позивач просив суд визнати за ним право власності на 1/5 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 30 грудня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/5 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 .

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач був зареєстрований в даному господарстві, значних змін у даному дворі, а саме добудов, перебудов, в яких би не приймав участі позивач не було, що підтвердила в судовому засіданні відповідачка, а тому як член колгоспного двору має право на частку у ньому.

При цьому, суд першої інстанції зазначив, що строк позовної давності до вимог позивача не сплинув, оскільки про порушення свого права позивач дізнався у 2020 році при подачі позову ОСОБА_3 , ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про визнання права власності на майно в порядку спадкування.

Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги та позиції інших учасників

На дане рішення ОСОБА_3 , в інтересах якого діє адвокат Спіжавка Т. Г., подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що покійна ОСОБА_5 розлучилася з позивачем у 2007 році, з того моменту позивач не виявляв ініціативу та не виявляв бажання про визнання за ним права власності, не проживав у спірному будинку, ніяк не приймав участі в утриманні та догляді вказаного господарства.

Суд першої інстанції дійшов помилкових висновків про належність господарства до колгоспного двору, не з`ясував чи не втратили право на свою частку у майні його члени та не з`ясував питання щодо обґрунтованості зарахування господарства до зазначеної суспільної групи.

Крім того, судом першої інстанції безпідставно не застосовано строк позовної давності до вимог позивача. Позивач ОСОБА_1 протягом 13 років не брав жодної участі в утриманні будинку, взагалі не цікавився спірним будинком, що ще раз підтверджує його обізнаність щодо відсутності будь-яких прав на нього.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Позиція апеляційного суду

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін з наступних підстав.

Обставини справи

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5 , після її смерті відкрилася спадщина на майно, яке розташоване в с.Заболоття, Сторожинецького району, Чернівецької області та складається з житлового будинку з господарським будівлями та спорудами, земельної ділянки, яка належала покійній ОСОБА_5 , на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку, площею 1,5037га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 7324587500:02:003:0166.

Згідно наданої в.о. старости села Нові Бросківці, с.Заболоття довідки станом на 15 квітня 1991 року домоволодіння, яке розташоване в АДРЕСА_1 , відносилось до категорії колгоспний двір , в якому проживали та були прописані ОСОБА_5 (померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ), ОСОБА_1 (позивач), ОСОБА_3 (відповідач), ОСОБА_2 (відповідач), ОСОБА_4 (відповідач) (а.с.7).

Мотиви, з яких виходив апеляційний суд та застосовані норми права

Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно із частинами першою та третьою статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Відповідно до частини четвертої Прикінцевих та перехідних положень ЦК України цей Кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення ЦК Української РСР.

Частиною 1статті 112 ЦК Української РСР передбачено, що колгоспний двір - це сімейно-трудове об`єднання осіб, які використовують майно двору для ведення підсобного господарства і сімейних потреб. Майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності.

Згідно з частиною 1 статті 120 ЦК Української РСР майно колгоспного двору належить всім членам двору на праві спільної сумісної власності.

За змістом статті 123 ЦК Української РСР розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних. Частку працездатного члена двору в майні двору може бути зменшено або у її виділенні зовсім відмовлено у зв`язку з недовгочасним його перебуванням у складі двору або незначною участю своєю працею чи коштами в господарстві двору.

Як роз`яснено у пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності , спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме: а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні.

Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба); б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося.

Отже, всі члени колгоспного двору, які були такими станом на 15 квітня 1991 року, мали право спільної сумісної власності на майно колгоспного двору.

До аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 22 січня 2019 року у справі № 713/1310/17-ц.

Разом з тим, колгоспний двір був припинений 15 квітня 1991 року відповідно до постанови Верховної Ради Української РСР № 885-XII з введенням у дію Закону України Про власність .

Право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мали ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку у майні.

Статтею 126 ЦК Української РСР передбачалося, що працездатний член колгоспного двору втрачає право на частку у майні двору, якщо він не менше трьох років підряд не брав участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору.

Згідно наданої в.о. старости села Нові Бросківці, с.Заболоття довідки станом на 15 квітня 1991 року домоволодіння, яке розташоване в АДРЕСА_1 , відносилось до категорії колгоспний двір , в якому проживали та були прописані ОСОБА_5 (померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ), ОСОБА_1 (позивач), ОСОБА_3 (відповідач), ОСОБА_2 (відповідач), ОСОБА_4 (відповідач) (а.с.7).

У суді першої інстанції відповідач ОСОБА_4 визнав позов ОСОБА_1 про визнання за ним права власності на 1/5 частки в майні колгоспного двору та підтвердив, що позивач був членом колгоспного двору, що розташований по АДРЕСА_1 .

Судом першої інстанції під час розгляду справи встановлено, що і було підтверджено відповідачкою ОСОБА_3 , що значних змін у спірному господарстві, а саме добудов, перебудов, в яких би не приймав участі позивач не було.

В свою чергу відповідачка ОСОБА_3 надаючи пояснення у суді апеляційної інстанції зазначала, що дійсно спірне майно належить до колгоспного двору, так як її мати ОСОБА_5 працювала в колгоспі. Проте зазначала, що батько ОСОБА_1 , позивач по справі, довгий час перебував у місцях позбавлення волі, тому вважає, що він не має права на частку в майні. При цьому надавши до суду апеляційної інстанції довідку про судимість ОСОБА_1 .

З наданої до суду апеляційної інстанції копії погосподарської книги вбачається, що станом на 01.01.1991 року вказане господарство відносилося до колгоспного двору. Головою двору була ОСОБА_5 , працювала телятницею в колгоспі, позивач ОСОБА_1 працював в колгоспі їздовим.

З довідки про судимість ОСОБА_1 вбачається, що в місцях позбавлення волі він перебував з 10.05.1993 року.

Отже, надані сторонами докази та пояснення як в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції належним чином підтверджують належність спірного господарства до суспільної групи колгоспний двір та те, що станом на 15 квітня 1991 року ОСОБА_1 як член колгоспного двору не втратив право на частку в ньому.

Таким чином, встановивши, що будинок з господарським будівлями та спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 належав колгоспному двору до складу якого станом на 15 квітня 1991 року, крім позивача, входили: ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , суд першої інстанції дійшов вірного висновку про набуття ОСОБА_1 права власності на 1/5 частину майна колгоспного двору.

Разом з тим, відповідачами ОСОБА_3 , ОСОБА_2 не надано суду належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_1 втратив право на частку станом на 15 квітня 1991 року, а надані докази, що стосуються періодів після указаної дати, для встановлення обставин щодо втрати права на частку в майні колгоспного двору правового значення не мають.

У суді першої інстанції представником відповідачки ОСОБА_3 заявлено про застосування строку позовної давності (а.с.49).

Перевіряючи доводи апеляційної скарги про пропуск ОСОБА_1 строку позовної давності, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

На підставі частини 1 статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

У справі, що переглядається, установлено, що частка у майні колгоспного двору належить ОСОБА_1 у силу закону.

Цивільним законодавством не передбачено обмеження строку, у який власник може зареєструвати своє право власності у встановленому законом порядку або звернутись до суду за захистом свого права, а тому підстави для застосування строку позовної давності до спірних правовідносин відсутні.

Крім цього, згідно з частиною першою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що строк позовної давності позивачем не пропущено, оскільки фактично порушення права позивача відбулося в момент пред`явлення позову ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про визнання права власності на спірне майно в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Отже до вказаного часу право позивача на частку в майні колгоспного двору ніким не порушувалось.

Доводи представника відповідачки ОСОБА_3 про те, що покійна ОСОБА_5 розлучилася з позивачем 27 квітня 2007 року, тому позивач мав можливість з цього часу поділити майно після розлучення не заслуговують на увагу, оскільки позивачем у даній справі не ставиться питання про поділ майна подружжя, а визнання права власності на частку в майні колгоспного двору, що не є тотожним.

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив це рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 30 грудня 2020 року залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 368 , 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , в інтересах якого діє адвокат Спіжавка Тарас Георгійович, залишити без задоволення.

Рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 30 грудня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений 08 квітня 2021 року.

Головуючий Н.К. Височанська

Судді: І.Н. Лисак

І.М. Литвинюк