Постанова

від 05.01.2021 по справі 826/1392/17

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/1392/17 Суддя (судді) першої інстанції: Літвінова А.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 січня 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Федотова І.В.,

суддів: Єгорової Н.М., Чаку Є.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 серпня 2020 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю Крамар Рісайклінг до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Крамар Рісайклінг (далі по тексту - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі по тексту - відповідач), в якому просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 02 листопада 2016 року №0021511404 форми Р про сплату податку на додану вартість у сумі 213 000,00 грн. та штрафних санкцій у сумі 53 250,00 грн. на загальну суму 266 250,00 грн.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 лютого 2018 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 07 серпня 2018 року, позовні вимоги задоволені, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 02 листопада 2016 року №0021511404.

Постановою Верховного Суду від 19 квітня 2019 року скасовано рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 лютого 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 07 серпня 2018 року, а справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.

Верховний Суд, скасовуючи рішення попередніх інстанцій зазначив, що суди попередніх інстанцій дійшли до передчасного та такого, що не ґрунтується на матеріалах справи висновку про те, що документами бухгалтерського обліку позивача, спростовуються висновки контролюючого органу, якими обґрунтовано прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, не забезпечено повного і всебічно з`ясування обставин в адміністративній справі, не вжито визначених законом заходів для з`ясування всіх обставин справи, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 серпня 2020 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з`ясування усіх фактичних обставин у справі.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві на підставі наказу від 04 жовтня 2016 року № 6204 та направлення на перевірку від 05 жовтня 2016 року № 916/26-15-14-04-03, згідно із підпунктом 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства ТОВ Крамар Рісайклінг (код ЄДРПОУ 32068819) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю Юніон-СТ (код ЄДРПОУ 39924706), Товариством з обмеженою відповідальністю ТКП Паллада (код ЄДРПОУ 39911021) за період з 01 травня 2016 року по 31 травня 2016 року, за результатами якої складено акт від 19 жовтня 2016 року №253/26-15-14-04-03/32068819.

Проведеною перевіркою встановлено допущення ТОВ Крамар Рісайклінг порушень пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість за травень 2016 року на загальну суму 213 000,00 грн.

Висновки податкового органу щодо заниження зобов`язання з податку на додану вартість обґрунтовано тим, що укладені між позивачем та ТОВ Юніон-СТ , ТОВ ТКП Паллада договори купівлі - продажу фактично не виконувались та не могли виконуватися через відсутність у контрагентів позивача матеріально-технічної та кадрової бази, а їх документальне оформлення здійснювалось лише з метою штучного формування податкового кредиту.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення від 02 листопада 2016 року №0021511404 форми Р , яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 266 250,00 грн., в тому числі за основним платежем - 213 000,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 53 250,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження, рішенням Державної фіскальної служби України від 26 грудня 2016 року №27910/6/99-99-11-01-01-25 податкове рішення-повідомлення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 02 листопада 2016 року №0021511404 залишено без змін.

Не погоджуючись із прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до адміністративного суду з вказаною позовною заявою.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що операції позивача з контрагентами, які на момент здійснення господарських операцій були зареєстровані як платники податку на додану вартість, здійснені в межах його господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Позивачем вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань та фінансових ресурсів.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств врегульовані положеннями Податкового кодексу України.

Згідно зі статтею 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (тут і надалі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), згідно з абзацом одинадцятим статті 1 якого первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Наведені норми підтверджують висновок про те, що первинні документи, створені у письмовій або електронній формі, для цілей оподаткування повинні містити відомості про факти реальної підприємницької та іншої діяльності, які впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податковий кредит звітного періоду, відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України, визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 цього Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Отже, у податковому обліку операції з придбання товарів (послуг) повинні бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення. Податковий кредит має бути обов`язково підтверджений податковою накладною. Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та/або його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності.

В силу викладеного, будь-які документи (видаткові накладні, податкові накладні тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 10 вересня 2019 року у справі №814/2412/17.

Про відсутність фактичного характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Надавши оцінку відповідним наявним у матеріалах справи доказам з дотриманням норм процесуального законодавства суд першої інстанцій дійшов правильного висновку про те, що операції між позивачем та його контрагентами ТОВ "Юніон - СТ" та ТКП ПАЛЛАДА здійснювались фактично та з метою використання у власній господарській діяльності.

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців до видів діяльності ТОВ Крамар Рісайклінг , зокрема, належать: збирання безпечних відходів; оброблення та видалення безпечних відходів; відновлення відсортованих відходів.

Позивач здійснює діяльність зі збирання, заготівлю окремих видів відходів як вторинної сировини на підставі ліцензії Міністерства охорони навколишнього середовища України серії АВ №527705, виданої 11 жовтня 2010 року.

04 березня 2014 року позивачем отримано дозвіл №8038600000-001 на розміщення відходів, виданий Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища і м. Києві.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем (Покупець) та ТОВ Юніон-СТ укладено договір купівлі-продажу №134-162 від 06 травня 2016 року, згідно умов якого Продавець продає, а Покупець купує вторсировину на умовах, викладених в Специфікації №1, яка є додатком до цього Договору та відображає весь обсяг товару та його найменування.

Відповідно до пунктів 3 та 4 Договору, приймання товару за якістю кількістю визначається на вагах покупця з обов`язковою присутністю представника продавця. У разі виявлення недостачі або невідповідності якості, при відсутності представника продавця, покупець сповіщає про це продавця не пізніше 24 годин. Масова частка забруднень в поставленому товарі не повинна перевищувати 1%. Вартість поставки враховується в ціну товару.

В подальшому, 31 травня 2016 року ТОВ Юніон-СТ укладено з ТОВ Айвері-Стайл (код ЄДРПОУ 39412754) договір відступлення права вимоги №149-162, відповідно до якого ТОВ Юніон-СТ (Первісний кредитор) відступає, а ТОВ Айвері-Стайл (Новий кредитор) приймає на себе права та зобов`язання Первісного кредитора і стає кредитором ТОВ Крамар Рісайклінг (Боржника) на суму 80 000,00 грн.

Також, ТОВ Юніон-СТ (Первісний кредитор) укладено з ТОВ Хеппі-Річ (Новий кредитор) договір відступлення права вимоги №164-162 від 31 травня 2016 року, відповідно до якого Первісний кредитор відступає, а Новий кредитор приймає на себе права та зобов`язання Первісного кредитора і стає кредитором ТОВ Крамар Рісайклінг (Боржника) на суму 580 000,00 грн.

На виконання умов вищевказаного договору купівлі-продажу вторсировини №134-162 від 06 травня 2016 року та Специфікації №1 до цього договору, здійснено поставку товару, а саме вторсировини: відходи ПЕТ-пляшки, відходи п/е, відходи поліетиленової тари з-під побутової хімії, відходи плівки ВТ, про що сторони склали та підписали видаткові накладні, що підтверджують відвантаження товару позивачу, а саме від 11 травня 2016 року №148, від 24 травня 2016 року №149, від 25 травня 2016 року №150.

Поставка товару (вторсировини) здійснювалася транспортом ТОВ Крамар Рісайклінг зі складу Продавця, що підтверджується належним чином завіреними копіями товарно-транспортними накладними від 11 травня 2016 року №11051, від 11 травня 2016 року №11051, від 24 травня 2016 №24051, від 25 травня 2016 року №25051, від 25 травня 2016 року №25052.

При прийняті товару позивачем здійснювався контроль за кількістю поставленої вторсировини та проводилося її зважування. Надходження вторсировини від ТОВ Юніон-СТ відображено в картках обліку руху вторсировини - Картка рахунку 281 Товари на складі за травень 2016 року.

На підставі виконання вищевказаного договору купівлі-продажу контрагентами позивача виписані податкові накладні від 11 травня 2016 року №148, від 24 травня 2016 року №149, від 25 травня 2016 року №150.

Усі розрахунки із контрагентом відображено у оборотно-сальдовій відомості по рахунку 631 та підтверджується платіжними дорученнями з відміткою банку про здійснення оплати від 07 червня 2016 року №13145, від 07 червня 2016 року №13146 на отримувача ТОВ Айвері-Стайл (Нового кредитора) на загальну суму 80 000,00 грн; від 03 серпня 2016 року № 13788, від 29 липня 2016 року №13741, від 28 липня 2016 року № 13730, від 28 липня 2016 року №13729, від 22 липня 2016 року №13676, від 22 липня 2016 року №13675, від 15 липня 2016 року №13622, від 15 липня 2016 року № 13623, від 08 липня 2016 № 13552, від 08 липня 2016 року № 13553, від 06 липня 2016 року № 13516, від 01 липня 2016 року № 13457, від 01 липня 2016 року № 13455, від 30 червня 2016 року № 13447 на отримувача ТОВ Хеппі-Річ (Нового кредитора) на загальну суму 580 000,00 грн.

З акту перевірки вбачається, що згідно оборотно-сальдової відомості по рахунку 631 за період з 01 травня 2016 року по 06 жовтня 2016 року по контрагенту ТОВ Юніон-СТ відсутня кредиторська чи дебіторська заборгованість.

Як вбачається із змісту постанови Верховного Суду від 19 квітня 2019 року, скасовуючи рішення судів попередньої інстанції, вказано на невідповідність відомостей наданої позивачем документації умовам укладеного з ТОВ Юніон-СТ договору.

Зокрема, Верховним Судом вказано, що умовами договору встановлено включення до вартості поставленого товару вартість доставки такого від продавця позивачу, в той час, коли згідно наданої документації поставку такого товару здійснював позивач особисто, власними силами.

Дійсно, пунктом 4 Договору встановлено, що вартість поставки враховується в ціну товару, поряд із цим, із змісту специфікації №1, що є невід`ємною частини договору вбачається, що сторонами визначено вартість вторсировини за її типом за кілограм, з урахуванням податку на додану вартість, при цьому відомості щодо включення в вартість товару ціни перевезення такого відсутні.

Як вбачається із змісту додаткових пояснень, наданих позивачем 03 вересня 2019 року, на включенні пункту 4 до умов договору наполягав саме постачальник, мотивуючи необхідність незмінності вартості вторсировини, що постачається, при цьому, сторонами в усній формі було погоджено, що перевезення товару здійснює саме покупець власними силами.

Окрім того, між позивачем (Замовник) та ТОВ ТКП Паллада (Виконавець) укладено договір про надання послуг № 133-162 від 04 травня 2016 року, згідно до якого Виконавець зобов`язується надати послуги з організації перевезень автомобільним транспортом, вантажно-розвантажувальні роботи, тимчасове пакування, перепакування, а ТОВ Крамар Рісайклінг прийняти послуги та сплатити ціну відповідно до умов договору.

На виконання умов договору після надання Виконавцем обумовлених в договорі послуг, сторони підписано акти надання послуг від 11 травня 2016 року №20, від 16 травня 2016 року №21, від 18 травня 2016 року №22.

На підставі наданих за договорами послуг, вищевказаними контрагентом позивача виписані та зареєстровані податкові накладні №20 від 11 травня 2016 року, №21 від 16 травня 2016 року, №22 від 18 травня 2016 року.

Оплата за надані послуги здійснювалась в порядку безготівкового розрахунку на поточні рахунки контрагента на підставі актів надання послуг. Підтвердженням проведеної позивачем оплати є картки рахунків №631, з яких вбачається рух коштів з поточних рахунків позивача на рахунок контрагента.

Як доказ здійснення позивачем оплати за отриманні товар (послуги) до перевірки та матеріалів справи надано платіжні доручення з відміткою банку про здійснення оплати від 03 серпня 2016 року № 13789, від 06 липня 2016 року № 13515, від 29 червня 2016 року № 13404, від 29 червня 2016 року № 13405, від 29 червня 2016 року № 13403, від 24 червня 2016 року № 13374, від 23 червня 2016 року № 13353, від 15 червня 2016 року № 13258, від 10 червня 2016 року № 13213, від 08 червня 2016 року № 13170, від 08 червня 2016 року № 13169, від 08 червня 2016 року № 13168, від 03 червня 2016 року № 13110, від 01 червня 2016 року № 13070, від 01 червня 2016 року № 13071.

Відповідно до змісту постанови Верховного Суду від 19 квітня 2019 року, скасовуючи рішення судів попередньої інстанції, колегією суддів викладено сумніви щодо реальності настання наслідків за таким правочином, оскільки з аналізу договору та долучених до матеріалів справи документів, не встановлено економічної доцільності укладення такого договору.

Зокрема, колегією суддів зазначено, що відповідно до умов договору ТОВ ТКП Паллада надавало у травні 2016 року позивачу, крім іншого, послуги з автомобільних перевезень. Разом з цим, з вищевказаних товарно-транспортних накладних вбачається, що в ці ж дні товариство самостійно здійснювало перевезення з використанням належного йому автомобіля MAN, держномер НОМЕР_1 , при цьому жодних пояснень з приводу економічної доцільності залучення до автомобільних перевезень за таких обставин третьої особи позивач не надав.

Досліджуючи питання, поставлені в постанові Верховного Суду від 19 квітня 2019 року, суд першої інстанції правильно зазначив наступне.

Як вбачається із змісту договору про надання послуг №133-162 від 04 травня 2016 року, укладеного між позивачем та ТОВ ТКП Паллада , останнє зобов`язувалось надати позивачу послуги з організації перевезень автомобільним транспортом, вантажно-розвантажувальні роботи, тимчасове пакування, перепакування.

Відповідно до наданих доказів, до вказаного договору сторонами укладено Додаткову угоду № 1 від 04 травня 2016 року до договору № 133-162 від 04 травня 2016 року, де сторонами погоджено вимоги до якості послуг, та безпосередньо визначено перелік послуг що надається, а саме:

- організувати перевезення відходів (ТПВ, ВГВ) та вторинної сировини автотранспортом замовника;

- забезпечити супровід автомобілів вантажниками, які здійснюватимуть професійне розвантаження-навантаження відходів та вторсировини;

- забезпечувати механізацію вантажно-розвантажувальних робіт при виконання транспортно-експедиторських операцій;

- здійснювати сортування вторинної сировини за видами - макулатура, склобій, відходи полімерні, в подальшому - за марками та різновидами;

- забезпечувати тимчасове пакування втор сировини;

- здійснювати пакування втор сировини у тюки по 600-1000кг (т.2 а.с. 98).

В підтвердження настання реальних наслідків за правочином укладеним з ТОВ ТКП Паллада позивачем до матеріалів справи надано копії звітів з наданих послуг до актів № 20 від 11 травня 2016 року, № 21 від 16 травня 2016 року та до № 22 від 18 травня 2016 року, які у повній мірі відповідають послугам щодо надання яких укладався Договір № 133-162 та розкривають зміст наданих, відповідно актів приймання послуг, послуг.

Крім того, на виконання вимог постанови Верховного Суду від 19 квітня 2019 року, позивачем до матеріалів справи додано копії карток обліку руху вторсировини належної якості.

Аналізуючи складені між позивачем та контрагентом первинні документи, що долучені до матеріалів справи, суд зазначає, що ці документи відповідають положенням законодавства та містять всі обов`язкові реквізити первинного документу, які передбачені статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , а тому вказані документи мають юридичну силу та підтверджують реальний рух активів, зміну зобов`язань та капіталу позивача.

Судом встановлено, що для здійснення господарської діяльності позивач орендує відкриті площадки, складські та офісні приміщення. Також в оренді позивача знаходяться автомобілі, якими безпосередньо здійснюється перевезення вторсировини. Також з метою забезпечення господарської діяльності в сфері збирання та оброблення відходів позивач орендує необхідне обладнання, зокрема: автонавантажувачі, прес для пакування макулатури НРА125А з металічним ланцюговим конвеєром, прес для пінопласту тощо.

Придбана у ТОВ Юніон-СТ вторсировина реалізована позивачем, що підтверджується копіями договорів, специфікацій, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, оборотно-сальдових відомостей з наступними підприємствами: ТОВ Флєксс , ТОВ Еко-Втор ТОВ Черкасивторресурси , ТОВ Завод покрівельних матеріалів Акваізол .

Також з метою ефективного та своєчасного виконання зобов`язань перед своїми замовниками/постачальниками та у зв`язку з нестачею власних ресурсів, позивач залучав контрагентів для надання ними послуг з організації перевезень автомобільним транспортом, вантажно-розвантажувальні роботи, пакування тощо. Така потреба у залученні інших підприємств на виконання вказаних послуг у позивача виникла, як пояснив останній, у зв`язку з плинністю робочих кадрів на підприємстві та відсутністю в штаті необхідної кількості працівників, які б виконували функцію складування, сортування, вантаження та розвантаження вантажу та надання інших супутніх послуг.

Відповідно до наявної копії наказу директора № 4/12 від 02 квітня 2012 року, згідно якого з метою недопущення простою та зриву графіків вивозу ТВП, ВГВ та вторсировини, було прийнято рішення залучати до роботи сторонні підприємства для виконання робіт з сортування, навантаження, розвантаження вторсировини та відходів та здійснення інших супутніх послуг, що мають відношення до виробничо-технологічного процесу ТОВ Крамар Рісайклінг .

На виконання вказаного наказу директора, позивачем у травні 2016 року з метою забезпечення безперебійної діяльності, організації роботи з постачальниками був укладений договір з ТОВ ТКП Паллада № 133-162 від 04 травня 2016 року та додаткову угоду до нього, про надання послуг із здійснення організації перевезення відходів (ТПВ, ВГВ) та вторинної сировини автотранспортом.

Додатково позивачем надано до матеріалів справи копії звітів з наданих послуг від 11 травня 2016 року № 20, від 16 лютого 2016 року № 21, від 18 травня 2016 року № 22; подорожні листи, які підтверджують, що відбувалося переміщення вантажу та відходів (ТВП, ВГП). Перевозки здійснювалися транспортом і водіями позивача, що підтверджується копіями договорів оренди автотранспорту, документами на орендовані авто і накази на призначення водіїв.

Таким чином, суд зазначає, що на підтвердження фактичного виконання зазначених операцій з ТОВ ТКП Паллада та ТОВ Юніон-СТ платником подано первинні документи, які мають усі необхідні реквізити первинного документу, тобто, відображають дійсні факти господарської діяльності та, відповідно, підтверджують дані податкового обліку товариства, сформовані за наслідками цих операцій.

У свою чергу, податковий орган не подав доказів, які однозначно свідчили б про неправдивість одержаних від платника документів, підтверджували б фіктивний характер спірних операцій та недобросовісність позивача як платника податків.

Відповідач в апеляційній скарзі посилається на наявність недоліків у деяких первинних документах (незазначення дати і місця їх складання в податкових та видаткових накладних), однак такі доводи є необґрунтованими, оскільки фактичний зміст документів їх спростовує. Крім того, помилки чи неточності у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися).

Суд апеляційної інстанції вважає помилковим посилання податкового органу на недотримання позивачем положень Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 року №99, оскільки така втратила чинність 01.01.2015 згідно із наказом Міністерства фінансів України від 30.09.2014 №987.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на відсутність сертифікатів якості товару є безпідставними, оскільки предметом договору купівлі-продажу є вторсировина (а саме відходи ПЕТ-пляшок, відходи п/е, відходи поліетиленової тари з під побутової хімії), на яку чинним на час спірних правовідносин законодавством не передбачалося отримання сертифікатів якості або відповідності. Вторсировина відсутня в Переліку продукції, що підлягає обов`язковій сертифікації в Україні, затвердженому наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 01.02.2005 №28 (який був чинним на час спірних правовідносин).

Посилання податкового органу на те, що неможливо ідентифікувати водія в товарно-транспортних накладних, оформлених по відносинам із ТОВ Юніон-СТ не знайшло свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи, оскільки в усіх товарно-транспортних накладних зазначено транспортний засіб та водія, який здійснював перевезення. При цьому, не зазначення в товарно-транспортних накладних реквізитів довіреностей на отримання товару не призводить до дефектності товарно-транспортних накладних

Посилання апелянта в обґрунтування нереальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами на відсутність інформації щодо наявності у них основних фондів для виконання визначених договором обов`язків, не підтверджується, зокрема, відповідачем не надано доказів проведення контрольно-перевірочних заходів з метою встановлення наявності чи відсутності кадрів, виробничих потужностей та джерел походження товарів і послуг, наданих контрагентами позивачу.

Крім того, посилаючись на ухвалу суду в рамках кримінального провадження №42015060000000009, відповідач жодним чином не довів яким чином воно вплинуло на здійснення господарських операцій позивача з його контрагентами.

Податковим органом не було надано доказів наявності вироку суду відносно позивача та його контрагентів за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво), а договори, укладені позивачем з контрагентами до теперішнього часу у судовому порядку не визнано недійсними.

Судом апеляційної інстанції при розгляді справи взято до уваги правовий висновок Верховного Суду відносно зазначеного кримінального провадження, викладений у постанові від 21.03.2018 у справі №822/1815/17, в якій колегія суддів Касаційного адміністративного суду зазначила:

Посилання у акті перевірки та у касаційної скарзі на матеріали досудового розслідування по кримінальному провадженню №42015060000000009, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 30 січня 2015 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 364, частиною другою статті 366, частиною третьою статті 212 Кримінального кодексу України, яким встановлено, що ТОВ Юніон-СТ задіяне в схемах ухилення від сплати податків, не є доказами, а лише відомостями про джерело тих обставин, які можуть стати доказами у податковому спорі після їх закріплення належним процесуальним шляхом.

Відомостей про те, що директор ТОВ Юніон-СТ заперечує свою участь у створенні та діяльності даного товариства, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, або вироків відносно вказаної посадової особи контролюючим органом не надано .

Колегія суддів апеляційного суду вважає за необхідне також зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано відповідачем, на момент виписування податкових накладних позивачу його контрагенти були зареєстровані у встановленому законом порядку як суб`єкти підприємницької діяльності, а також платниками податку на додану вартість, а факт реальності господарських операцій, як було встановлено раніше, підтверджується належним чином оформленими первинними документами. До того ж, за результатами виконання договорів контрагенти позивача визначили собі податкові зобов`язання з податку на додану вартість. Даних про те, що зазначені зобов`язання анульовані, податковим органом не надано. З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для винесення відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення - рішення.

З приводу доводів апелянта про відсутність у контрагентів позивача необхідних умов для здійснення господарських операцій, як і доводів про неможливість встановити походження придбаного позивачем товару, колегія суддів зазначає, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий стан певного платника податків від виконання податкових зобов`язань його контрагентом і якщо контрагент якимось чином порушив діюче законодавство або не виконав свого зобов`язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цього контрагента і жодним чином не впливає на формування витрат та податкового кредиту покупцем, за умови фактичного здійснення господарської операції, виконання усіх передбачених законом умов та документального підтвердження вказаного.

Вказане дає підстави для висновку про те, що досліджені судом первинні документи належним чином підтверджують реальність господарських операцій позивача із придбання товару та послуг у його контрагентів, як наслідок, правомірність включення спірних сум до витрат та податкового кредиту позивача, а відтак, і протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.

Керуючись ст.ст.242, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 серпня 2020 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст.329-331 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді: