Ухвала

від 05.01.2021 по справі 520/332/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

05 січня 2021 року

м. Київ

справа № 520/332/20

адміністративне провадження № К/9901/35412/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Шишова О.О.,

суддів - Блажівської Н.Є., Дашутіна І.В.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 6 квітня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 7 жовтня 2020 року у справі №520/332/20 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю СТОЕР до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправними та скасування рішень,

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю СТОЕР звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 21 жовтня 2019 року №0000903201, №0000913201, №0000923201, №0000933201, №0000943201, №0000953201.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2020 року, залишеною без змін поставною Другого апеляційного адміністративного суду від 078 жовтня 2020 року позовні вимоги задоволено.

Визнано протиправними та скасовано рішення Головного управління ДПС у Харківській області про застосування фінансових санкцій від 21.10.2019 № 0000903201, №0000913201, № 0000923201, № 0000933201, № 0000943201, № 0000953201.

Не погоджуючись з рішеннями суддів першої та апеляційної інстанції, 07.12.2020 від Головного управління Державної податкової служби у Харківській області надійшла касаційна скарга..

Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням відповідає стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Пунктом 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

У свою чергу, за змістом пункту 6 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справи щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб віднесено до категорії справ незначної складності.

На час звернення позивача з адміністративним позовом, а саме у 2020 році розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становив 2102 гривні.

Предметом позову у цій справі є вимоги про скасування рішення про застосування фінансових санкцій:

- від 21.10.2019 № 0000903201 про застосування фінансової санкції в сумі 17000 грн. за подання Звіту 1-ОА за квітень 2019 року з недостовірними відомостями ;

- від 21.10.2019 № 0000913201 про застосування фінансової санкції в сумі 17000 грн. за подання Звіту 1-ОА за березень 2019 року з недостовірними відомостями;

- від 21.10.2019 № 0000923201 про застосування фінансової санкції в сумі 17000 грн. за подання Звіту 1-ОА за жовтень 2018 року з недостовірними відомостями ;

- від 21.10.2019 № 0000933201 про застосування фінансової санкції в сумі 17000 грн. за подання Звіту 1-ОА за серпень 2018 року з недостовірними відомостями;

- від 21.10.2019 № 0000943201 про застосування фінансової санкції в сумі 17000 грн. за подання Звіту 1-ОА за липень 2018 року з недостовірними відомостями ;

- від 21.10.2019 № 0000953201 про застосування фінансової санкції в сумі 17000 грн. за подання Звіту 1-ОА за травень 2018 року з недостовірними відомостями .

Зазначені позовні вимоги не перевищують ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ця справа за критерієм, встановленим пунктом 6 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України (2102*100=210200грн.), є справою незначної складності.

Аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з відображеними в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій обставинами справи не дають підстав для висновку про наявність обставин, наведених у підпунктах "а"-"г" пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" ("Levages Prestations Services v. France") від 23 жовтня 1996 року, заява № 21920/93; "Гомес де ла Торре проти Іспанії" ("Brualla Gomes de la Torre v. Spain") від 19 грудня 1997 року, заява 26737/95).

На підставі викладеного вбачається, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" у праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

За такого правового врегулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.

Керуючись статтями 328, 333 КАС України,

ухвалив:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 6 квітня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 7 жовтня 2020 року у справі №520/332/20 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю СТОЕР до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправними та скасування рішень.

2. Копію даної ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й не оскаржується.

Головуючий О.О. Шишов

Судді Н.Є. Блажівська

І.В. Дашутін