Рішення

від 23.12.2020 по справі 616/514/19

ВЕЛИКОБУРЛУЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер № 616/514/19

Провадження № 2/616/14/20

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

„23" грудня 2020 року Великобурлуцький районний суд

Харківської області

в складі головуючого - судді РИКОВА М.І.

за участю секретаря ШЕГДИ В.М.

представника позивача ОСОБА_6.,

Справа № 616/514/19,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в смт. Великий Бурлук справу за позовом ОСОБА_1 до Великобурлуцької районної державної адміністрації Харківської області, Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - приватне сільськогосподарське підприємство Малинівка про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом визнання частково недійсним та скасування нормативно-правового акту органу державної влади, що порушує право власності, визнання частково недійсним та скасування наказу, визнання частково недійсним договору оренди земельної ділянки та скасування державної реєстрації права власності,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовною заявою до Великобурлуцької районної державної адміністрації Харківської області, Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, ОСОБА_2 , третя особа - приватне сільськогосподарське підприємство Малинівка , в якій, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 5,0643 га., кадастровий номер 6321480500:01:000:0103, розташованої на території Андріївської сільської ради Великобурлуцького району Харківської області, належної ОСОБА_3 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю Серія Р2 № 784623, виданого 11 березня 2003 року на підставі Розпорядження № 16 Великобурлуцької районної державної адміністрації Харківської області, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 328, шляхом: - визнання частково недійсними результатів інвентаризації земель на території Андріївської сільської ради, в частині включення до переліку земель державної власності земельної ділянки площею 25,0639 га. на якій знаходиться ділянка площею 5,0643 га. з кадастровим номером 6321480500:01:0103, належна на праві приватної власності ОСОБА_3 ; - визнання частково недійсним та скасування Розпорядження Великобурлуцької районної державної адміністрації від 11 грудня 2013 року за № 318, Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності на території Андріївської сільської ради Великобурлуцького району Харківської області за межами населених пунктів, в частині включення до переліку земель державної власності, в складі земельної ділянки площею 25,0639 га., земельної ділянки за номером НОМЕР_1 , площею 5,0643 га., з кадастровим номером 6321480500:01:000:0103, право власності на яку належить ОСОБА_3 згідно Державного акта на право приватної власності на землю, Серія Р2 № 784623 виданого 11 березня 2003 року на підставі Розпорядження № 16 Великобурлуцької районної державної адміністрації Харківської області, і зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 328; - визнання частково недійсною державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 6321480500:01:000:0694, площею 25,0639 га, здійсненої на підставі Рішення № 23649754 від 13.08.2015 року та вилучення запису про право власності № 10793163 від 13.08.2015 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно; - визнання частково недійсним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області номер 1377-СГ від 31.08.2015 року; - визнання частково недійсним договору оренди земельної ділянки від 28.12.2015 року, укладеного з ОСОБА_2 ..

В обґрунтування позову позивач вказав, що він є власником земельної ділянки, площею 5,0643 га, кадастровий номер 63251480500:01:000:0103. Дана земельна ділянка винесена в натурі (на місцевості) і межує із наступними землеволодіннями: від А до Б - ОСОБА_10., від Б до В - ОСОБА_11., від В до Г ОСОБА_4 , від ОСОБА_5 . Від Д до А - землі Андріївської сільської ради Великобурлуцького району Харківської області. У відповідності з картою розпаювання колишнього ПАП Колос під контуром № НОМЕР_2 значиться земельна ділянка позивача, однак незважаючи на те, що у земельної ділянки є власник відомості про неї не внесені до Державного земельного кадастру. На підставі заяви позивача від 23 серпня 2016 року землевпорядною організацією виготовлена технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки, площею 5,0643 га з кадастровим номером 6321480500:01:000:0103, належної на праві приватної власності позивачу ОСОБА_3 , яка знаходиться на загальній земельній ділянці, площею 25,0639 га, кадастровий номер 6321480500:01:000:0694, розташованій на території Андріївської сільської ради Великобурлуцького району Харківської області в натурі (на місцевості) та яка на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний № 23649754 від 13.08.2015 року зареєстрована за Головним управлінням Держгеокадастру у Харківські області.

Під час виготовлення вищевказаної технічної документації були проведені топографічно - геодезичні роботи, якими встановлені межі земельної ділянки належної позивачеві, виготовлена схема розташування земельної ділянки на території Андріївської сільської ради. При виготовлені технічної документації претензій до існуючих меж не виявлено.

Однак, позивачу державним кадастровим реєстратором відділу Держгеокадастру у Великобурлуцькому району Харківської області було відмовлено у реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Андріївської сільської ради Великобурлуцького району Харківської області (за межами населених пунктів) через знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки.

З метою з`ясування питання про неможливість реєстрації належної позивачу земельної ділянки позивач звернувся до відділу у Великобурлуцькому районі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області із заявою про надання інформації про причину відмови у реєстрації вищевказаної земельної ділянки на яку отримав відповідь, відповідно до якої ОСОБА_3 стало відомо, що при проведенні інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності в 2013 році помилково включено до переліку земель державної власності 4 земельні ділянки приватної власності, в тому числі і земельна ділянка належна ОСОБА_3 . Дозвіл на проведення інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності був наданий Великобурлуцькою районною державною адміністрацію Харківської області 06 серпня 2013 року. 11 грудня 2013 року дані інвентаризації затверджені розпорядженням голови Великобурлуцької районної державної адміністрації Харківської області. На підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області виданого 31.08.2015, Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області 25 грудня 2015 року укладено договір оренди земельної ділянки з ОСОБА_2 , строком дії на 49 років з орендною платою 4% від нормативно грошової оцінки земельної ділянки, що становить 24 980 грн 05 к. на рік.

Позивач вказує, що він відповідно до Договору оренди земельної ділянки від 20 червня 2003 року належну йому земельну ділянку передав в оренду приватному сільськогосподарському підприємству Малинівка строком на п`ять років. Після закінчення строку оренди орендатор за взаємною згодою продовжував обробляти належну йому земельну ділянку, поки її обробляти не почала ОСОБА_2 .

Таким чином, позивач вказує, що його право порушене, оскільки належна йому земельна ділянка неправомірно включена до складу земель державної форми власності в результаті чого позивач позбавлений можливості використовувати належне йому на праві власності майно.

Представник позивача ОСОБА_6 в судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримала повністю, просила позов задовольнити.

Представник відповідача Великобурлуцької районної державної адміністрації Харківської області в судове засідання не з`явився, належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, судову повістку отримано 14 грудня 2020 року, що убачається з розписки про вручення (т.2 а.с.135). Заступник голови Великобурлуцької районної державної адміністрації Харківської області Каліберда С. надав заяву в якій просив розглянути справу без участі представника райдержадміністрації (т.2 а.с.138).

Представник відповідача Головного управління Держгеокадастру у Харківській області в судове засідання не з`явився, судова повістка отримана 14 грудня 2020 року, про що мається відмітка в рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення (т.2 а.с.136). Надали заяву в якій просили розгляд справи здійснювати за відсутність представника управління та відмовити у задоволені позову повністю (т.2 а.с.140-141). Представником відповідача ОСОБА_7 подано відзив на позовну заяву в якому просять у позові відмовити повністю з таких підстав. Вказують, що позивачем не надано доказів стосовно протиправних, винних дій Головного управління, що позбавило ОСОБА_3 права власності на належне йому майно. Вважають доводи позивача про те, що оскаржуваним розпорядженням Великобурлуцької районної державної адміністрації він фактично позбавлений права власності на земельну ділянку такими, що не відповідає дійсності, оскільки за наявною у Головного управління інформацією за ОСОБА_3 зареєстровано Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серія Р2 № 784623 від 11.03.2003 за № 328, яка розташована на території Андріївської сільської ради Великобурлуцького району Харківської області, який є дійсним, інформація щодо його скасування відсутня. Щодо позовної вимоги про визнання недійсним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області № 1377-СГ від 31.08.2015 Про надання земельної ділянки в оренду не погоджуються, оскільки ОСОБА_2 скористалась своїм правом на отримання в оренду земельної ділянки для ведення фермерського господарства, загальною площею 81,3907 га в тому числі і земельної ділянки з кадастровим номером 6321480500:01:000:0694 із земель сільськогосподарського призначення, розташованих на території Андріївської сільської ради Великобурлуцького району Харківської області. До заяви були надані всі необхідні документи. За результатами розгляду заяви ОСОБА_2 . Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області видано наказ Про надання земельної ділянки в оренду № 1377-СГ від 31 серпня 2015 року (далі - Договір), а тому підстав для визнання його недійсним та скасування немає. Також заперечують щодо визнання недійсним, укладеного 28.12.2015 між ГУ Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_2 договору оренди земельної ділянки строком на 49 років, оскільки до компетенції Головного управління (станом на час підписання договору оренди землі від 28.12.2015 року) належала передача відповідно до закону земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності в межах області відповідно до вимог статті 122 ЗК України, Положення про Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, затвердженого наказом Державної службу України у Харківській області. За згодою сторін та відповідно до наказу № 1377-СГ від 31.08.2015 укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 25,0639 га для ведення фермерського господарства з кадастровим номером № 6321480500:01:000:0694. Відповідно до п.43 Договору зазначений договір набрав чинності у зв`язку з його підписання та здійсненням державної реєстрації права оренди землі. За викладених обставин просили відмовити у задоволені позову (т.1 а.с.106-108).

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання також не з`явилась. Представником відповідача ОСОБА_2 на позовну заяву подано відзив в якому зазначено, що метою проведення інвентаризації було встановлення місця розташування земельних ділянок, що не використовуються, встановлення кількісних та якісних характеристик земель, необхідних для ведення Державного земельного кадастру та прийняття на їх основі відповідного рішення, що узгоджується з положенням п.2 Порядку проведення інвентаризації земель, затвердженого постановою КМУ від 23.05.2012 року № 513, а тому підстав вважати розпорядження Великобурлуцької РДА № 205 від 06.08.2013 року незаконним відсутні. Посилання позивача на те, що вказаним розпорядженням затверджено дані, які є неправдивими ґрунтуються на його припущеннях, оскільки доказів на підтвердження вказаних ним обставин щодо незаконності розпорядження Великобурлуцької РДА № 205 від 06.08.2013 року позивачем надано не було, а тому просить відмовити в задоволені позовних вимог повністю (т.1 а.с.117-122). В судовому засіданні представник відповідача просив відмовити в задоволені позовних вимог з підстав викладених у відзиві.

Третя особа - представник приватного сільськогосподарського підприємства Малинівка до суду не з`явився, судову повістку отримано підприємством 15 грудня 2020 року про що свідчить відмітка в рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення (т.2 а.с.142).

Статтею 13 , 14 Конституції України визначають, що земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією . Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Пунктом другим частини першої ст.3 ЦК України визначено, що загальними засадами цивільного законодавства є неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом.

Відповідно до ч.1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способи захисту цивільних прав, визначені ч.2 ст.16 ЦК України .

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Відповідно до положень ч.1 ст.81 ЦПК України , кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Вислухавши пояснення осіб, які брали участь у судових засіданнях, вивчивши письмові заяви учасників справи, матеріали справи і надані до суду докази, судом встановлено такі обставини та визначені відповідно до них правовідносини.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 є власником земельної ділянки, площею 5,0643 га, що розташована на території Андріївської сільської ради Великобурлуцького району Харківської області з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 6321480500:01:000:0103, що підтверджується Державним актом на право приватної власності на землю серія Р2 № 784623, виданого 11 березня 2003 року на підставі розпорядження № 16 Великобурлуцької районної державної адміністрації Харківської області і зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 328 (т.1 а.с.18).

Відповідно до довідки, виданої виконавчим комітетом Андріївської сільської ради Великобурлуцького району Харківської області від 24.09.2018 р., згідно карти розпаювання бувшого ПАП Колос , дійсно під контуром № НОМЕР_2 значиться земельна ділянка (пай) ОСОБА_3 , згідно Державного акта на право приватної власності на землю серія Р2 № 784623 на підставі розпорядження Великобурлуцької РДА № 16 від 22 січня 2003 року, площа земельної ділянки складає - 5,0643 га, кадастровим номером 6321480500:01:000:0103, № земельної ділянки - НОМЕР_1 (т.1 а.с.19), що також підтверджується викопіюванням з проекту організації території земельних часток (паїв) Андріївської сільської ради ПАП Колос Великобурлуцького району з нанесенням земельної ділянки, яка випала при жеребкуванні ОСОБА_3 (т.1 а.с.20-22).

Належну земельну ділянку ОСОБА_3 здавав в оренду ПСП Малинівка , що убачається з договору оренди земельної ділянки від 20 червня 2003 року (т.1 а.с.41).

Рішенням № РВ-6300668932016 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) державним кадастровим реєстратором відділу Держгеокадастру у Великобурлуцькому району Харківської області відмовлено позивачу у реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі у зв`язку з перетином ділянок з ділянкою 6321480500:01:000:0694, знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачає зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини. Площа співпадає на 98,6791 % (т.1 а.с.23-24).

З листа начальника відділу у Великобурлуцькому районі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 01 жовтня 2018 року № 31-20-0.23, 15-204/106-18 вбачається, що відділом розглянуто заяву ОСОБА_3 та повідомлено, що при проведенні інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності в 2013 році помилково включено до переліку земель державної власності 4 земельні ділянки приватної власності в тому числі і земельна ділянка ОСОБА_3 , площею 5,0643 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Андріївської сільської ради, Державний акт серія Р2 № 784623, зареєстрованого 11.03.2003 року за № 329. Технічна документація із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності розроблена ЛІС-ІНФОРМ та затверджена розпорядженням Великобурлуцької районної державної адміністрації Харківської області від 11 грудня 2013 року № 318 (а.с.26).

Відповідно до розпорядження Великобурлуцької районної державної адміністрації Харківської області від 06 серпня 2013 року Про надання дозволу на проведення інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності № 205 Головному управлінню Держземагентства у Харківській області надано дозвіл на проведення інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності на території Великобурлуцького району Харківської області загальною площею 5 526,46 га (т.1 а.с.30).

Розпорядженням Великобурлуцької районної державної адміністрації Харківської області від 11 грудня 2013 року № 318 Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності затверджені розроблені технічні документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності в тому числі на території Андріївської сільської ради Великобурлуцького району Харківської області загальною площею 639,8146 га (т.1 а.с.31).

Згідно із інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 164508545 від 22.04.2019, земельна ділянка з кадастровим номером 6321480500:01:000:0694 з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 25,0639 га зареєстрована на праві державної власності 13 серпня 2015 року. На підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області виданого 31.08.2015, 25 грудня 2015 року зареєстровано договір оренди земельної ділянки, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області з ОСОБА_2 строком на 49 років, з орендною платою в розмірі 4 % від нормативно грошової оцінки земельної ділянки, що становить 24 980 грн 05 к. на рік (т.1 а.с.40).

Також, відповідно до інформації з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку земельна ділянка з кадастровим номером 6321480500:01:000:0694, площею 25,0639 га, суб`єктом права власності якого є Головне управління Держгеокадастру у Харківській області здана в оренду ОСОБА_2 та 10 лютого 2016 року здійснено державну реєстрацію права (т.1 а.с.39).

Установленим судом обставинам відповідають цивільні правовідносини, пов`язані із набуттям права на майно, і врегульовані нормами цивільного та земельного законодавства України.

Відповідно до положень ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності, а відповідно до ч.1ст. 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Відповідно до статті 21 ЦК суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно з статтею 182 ЦК передбачено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Відповідно до статті 319 ЦК власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (ч.1 та ч.2 ст. 321 ЦК України ).

Відповідно до ч.1 ст. 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулюються Законом України Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень №1952-IV від 01 липня 2004 року (далі - Закон ).

Відповідно до статті 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - Закон), державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; державний реєстр речових прав на нерухоме - єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об`єкти та суб`єктів цих прав.

Згідно ч.1 ст.5 Закону у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Частиною 3 ст.10 Закону чітко визначено повноваження державного реєстратора. Зокрема, при вчиненні реєстраційних дій державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації (п.1 ч.3 ст.10 Закону).

Також державний реєстратор перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення (п.2 ч.3 ст.10 Закону).

Під час проведення реєстраційних дій обов`язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиного реєстру дозвільних документів, а також відомості інших реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, держателем (розпорядником, володільцем, адміністратором) яких є державні органи, шляхом безпосереднього доступу до них чи у порядку інформаційної взаємодії з Державним реєстром прав, у тому числі відомості, що містять персональні дані особи (п.4 ч.3 ст.10 Закону).

Відповідно до ч.1 ст.11 Закону державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав.

При цьому ст.24 Закону визначає виключний перелік підстав, які йому надають право відмовити в державній реєстрації прав, зокрема, якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим Законом або подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження. Окремою підставою для відмови у реєстрації є наявність зареєстрованих обтяжень речових прав на нерухоме майно, однак ця підстава не застосовується у разі державної реєстрації речових прав на нерухоме майно на підставі рішення суду щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до статті 78 Земельного Кодексу України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України , Земельного Кодексу , а також інших законів, що видаються відповідно до них.

За змістом частини 3 статті 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Судом встановлено, що при виготовленні технічної документації було помилково внесено земельну ділянку, яка належить позивачу ОСОБА_3 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю Серія Р2 № 784623, виданого 11 березня 2003 року на підставі Розпорядження № 16 Великобурлуцької районної державної адміністрації Харківської області, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 328, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 5,0643 га, кадастровий номер 6321480500:01:000:0103, до земель державної власності, та здійснено їх державну реєстрацію, а тому наявні підстави для визнання частково недійсними результатів інвентаризації земель на території Андріївської сільської ради Великобурлуцького району Харківської області в частині включення до переліку земель державної власності, земельної ділянки, площею 25,0639 га на якій знаходиться ділянка, площею 5,0643 га з кадастровим номером 6321480500:01:000:0103, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_3 , визнання частково недійсним та скасування розпорядження Великобурлуцької районної державної адміністрації від 11 грудня 2013 року за № 318 Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності .

Щодо позовної вимоги про визнання недійсним, скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області № 1377-СГ від 31.08.2015 Про надання земельної ділянки в оренду та визнання частково недійсним договору оренди земельної ділянки укладеного Головним управлінням Держгеокадстру у Харківській області з ОСОБА_2 від 28.12.2015 року про передачу в оренду земельної ділянки з кадастровим номером 6321480500:01:000:0694, площею 25,0639 га в частині передачі в оренду ОСОБА_2 земельної ділянки з кадастровим номером 6321480500:01:000:0103, площею 5,0643 га, право власності на яку належить ОСОБА_3 , на підставі Державного акта на право приватної власності на землю серія Р2 № 784623 суд зазначає таке.

Судом встановлено, що оспорюваний правочин, а саме: договір оренди землі від 28.12.2015, суперечить ст.ст. 203 , 215 ЦК України , оскільки відсутнє вільне волевиявлення позивача на його підписання, правочин не спрямованій на настання правових наслідків з боку землевласника та як встановлено судом при виготовленні технічної документації було помилково внесено земельну ділянку, площею 5,0643 га, кадастровий номер 6321480500:01:000:0103, належну позивачу ОСОБА_3 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю Серія Р2 № 784623, виданого 11 березня 2003 року на підставі Розпорядження № 16 Великобурлуцької районної державної адміністрації Харківської області до земель державної власності та в подальшому передано в оренду ОСОБА_2 .

Відповідно до ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частинами 1, 3 та 4 ст.203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

За правилами ст.208 ЦК України правочини між фізичною і юридичною особами належить вчиняти у письмовій формі, крім правочинів, передбачених ч.1 ст.206 ЦК України .

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.207 Цивільного Кодексу України , правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони… Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст. 202 , ч.3 ст. 203 ЦК України , головним елементом договору (правочину) є вільне волевиявлення та його відповідність внутрішній волі сторін, які спрямовані на настання певних наслідків, то основним юридичним фактом, який підлягає встановленню судом, є спрямованість волі сторін на укладення договору.

Згідно з роз`ясненнями, що містяться в п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними , судам відповідно до вимог ст.215 ЦК України необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини якщо їх недійсність встановлена законом (ч.1 ст. 219 , ч.1 ст. 220 , ч.1 ст. 224 ЦК України тощо), та оспорювані якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (ч.2 ст. 222 , ч.2 ст. 223 , ч.1 ст. 225 ЦК тощо). Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний судом недійсним лише за рішенням суду.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин) (ч.ч.1, 2 ст.215 ЦК України ).

Суд враховує, що відповідно до ст.3 ЗУ Про оренду землі об`єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

Згідно з ст.15 ЗУ Про оренду землі істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки).

За ст.79 ЗК України - земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Таким чином, об`єктом оренди земельної ділянки може бути лише земельна ділянка, яка у відповідності до ст.79 КК України має межи, цільовий статус та з визначеними щодо неї правами.

За ст.79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. При цьому, формування земельних ділянок здійснюється у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Судом встановлено, що земельна ділянка позивача виділена в окремий об`єкт та помилково включена до переліку земель державної власності.

Таким чином, вимога ст. 3 , ст. 15 ЗУ Про оренду землі , при укладанні спірного договору оренди була порушена.

Статтею 216 ЦК України встановлено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Частиною 1 статті 316 ЦК України встановлено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч.1 ст. 317 , 319 , 321 ЦК України ).

При цьому, під правомочністю володіння розуміють як передбачену законом (тобто юридично забезпечену) можливість мати (утримувати) в себе певне майно (фактично панувати над ним, зараховувати на свій баланс тощо).

Правомочність користування означає передбачену законом можливість використовувати, експлуатувати майно, отримувати від нього корисні властивості, його споживання.

Виходячи з принципу процесуальної рівності сторін і враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, судом досліджено кожний доказ, наданий учасниками справи на підтвердження своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини другої статті 16 Цивільного Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц.

Проаналізовані вище обставини та вимоги законодавства є підставою для визнання договору оренди земельної ділянки укладеного між Головним управлінням Держгеокадстру у Харківській області з ОСОБА_2 від 28.12.2015 року про передачу в оренду земельної ділянки з кадастровим номером 6321480500:01:000:0694, площею 25,0639 га частково недійсним в частині передачі в оренду ОСОБА_2 земельної ділянки з кадастровим номером 6321480500:01:000:0103, площею 5,0643 га, право власності на яку належить ОСОБА_3 на підставі Державного акта на право приватної власності на землю серія Р2 № 784623, оскільки позивач не підписувався та вільного волевиявлення на настання юридичних наслідків з сторони землевласника не було, що в свою чергу порушує майнові права та інтереси позивача, створює перешкоди у правомірному користуванні спірною земельною ділянкою, а тому договір оренди землі підлягає визнанню частково недійсним зі скасуванням записів про право оренди землі.

Згідно ч.2 ст.152 ЗК власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до ст.95 ЗК України порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч.1 ст.155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Статтею 216 ЦК передбачено, що у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Серявін та інші проти України", заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Виходячи з принципу процесуальної рівності сторін і враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, судом досліджено кожний доказ, наданий учасниками справи на підтвердження своїх вимог або заперечень. Позивачем надано належні, достовірні та допустимі докази на підтвердження позовних вимог, в зв`язку з чим позов підлягає частково задоволення.

В частині усунення перешкоди в користуванні спірною земельною ділянкою слід відмовити так як визнання частково недійсним договору оренди землі від 28.12.2015 року, припиняє право оренди ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 6321480500:01:000:0103, площею 5,0643 га, право власності на яку належить ОСОБА_3 , на підставі Державного акта на право приватної власності на землю серія Р2 № 784623, що в свою чергу виключає можливість задоволення позовних вимог про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (ч.2 ст.133 ЦПК України ).

Відповідно до положень ст.141 ЦПК України , при вирішені судового розгляду суд вирішує питання про розподіл судових витрат.

Представник позивача на поверненні судового збору не наполягала, а тому судовий збір слід віднести на рахунок позивача.

Керуючись ст.ст. 7, 12 , 13 , 76 , 81 , 89 , 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України , районний суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_3 до Великобурлуцької районної державної адміністрації Харківської області, Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - приватне сільськогосподарське підприємство Малинівка про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом визнання частково недійсним та скасування нормативно-правового акту органу державної влади, що порушує право власності, визнання частково недійсним та скасування наказу, визнання частково недійсним договору оренди земельної ділянки та скасування державної реєстрації права власності - задовольнити частково.

Визнати частково недійсними результати інвентаризації земель на території Андріївської сільської ради Великобурлуцького району Харківської області в частині включення до переліку земель державної власності, земельної ділянки, площею 25,0639 га. на якій знаходиться ділянка, площею 5,0643 га з кадастровим номером 6321480500:01:000:0103, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_3 .

Визнати частково недійсним та скасувати розпорядження Великобурлуцької районної державної адміністрації від 11 грудня 2013 року за № 318 Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності на території Андріївської сільської ради Великобурлуцького району Харківської області за межами населених пунктів в частині включення до переліку земель державної власності земельної ділянки за номером НОМЕР_1 , площею 5,0643 га, з кадастровим номером 6321480500:01:000:0103, право власності на яку належить ОСОБА_3 , згідно Державного акта на право приватної власності на землю серія Р2 № 784623, виданого 11 березня 2003 року на підставі розпорядження № 16 Великобурлуцької районної державної адміністрації Харківської області і зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 328.

Визнати частково недійсною державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 6321480500:01:000:0694, площею 25,0639 га, здійсненої на підставі рішення № 23649754 від 13.08.2015 року в частині реєстрації права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6321480500:01:000:0103, площею 5,0643 га, право власності на яку належить ОСОБА_3 та вилучити в цій частині запис про право власності № 10793163 від 13.08.2015 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно.

Визнати частково недійсним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадстру у Харківській області № 1377-СГ від 31.08.2015 року про укладення договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6321480500:01:000:0694, площею 25,0639 га з ОСОБА_2 в частині передачі в оренду земельної ділянки з кадастровим номером 6321480500:01:000:0103, площею 5,0643 га, право власності на яку належить ОСОБА_3 .

Визнати частково недійсним договір оренди земельної ділянки укладеним Головним управлінням Держгеокадстру у Харківській області з ОСОБА_2 від 28.12.2015 року про передачу в оренду земельної ділянки з кадастровим номером 6321480500:01:000:0694, площею 25,0639 га в частині передачі в оренду ОСОБА_2 земельної ділянки з кадастровим номером 6321480500:01:000:0103, площею 5,0643 га, право власності на яку належить ОСОБА_3 , на підставі Державного акта на право приватної власності на землю серія Р2 № 784623.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Великобурлуцький районний суд Харківської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій ст.358 цього Кодексу.

Позивач: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с.Стецьківка Великобурлуцького району Харківської області, ідентифікаційний номер - НОМЕР_3 , паспорт серія НОМЕР_4 , виданий Великобурлуцьким РВ ГУМВС України в Харківській області 14 березня 2012 року, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Великобурлуцька районна державна адміністрація, місцезнаходження: вул. Центральна, буд.9, смт. Великий Бурлук, Великобурлуцький район, Харківська область, код ЄДРПОУ 04059622.

Відповідач: Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, місцезнаходження: вул. Космічна, буд. 21, 8-9 поверх, м. Харків, код ЄДРПОУ 39792822.

Відповідач: ОСОБА_9 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

Третя особа - приватне сільськогосподарське підприємство Малинівка , місцезнаходження: 62642, с. Андріївка, Великобурлуцький район, Харківська область, код ЄДРПОУ 00708733.

Судове рішення ухвалене в нарадчій кімнаті, в судовому засіданні 23 грудня 2020 року, проголошено його вступну та резолютивну частини.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 31 грудня 2020 року.

Головуючий - Суддя Великобурлуцького районного суду

Харківської області М.І.РИКОВ