Постанова

від 05.01.2021 по справі 485/1010/20

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

05.01.21

22-ц/812/150/21

Провадження № 22-ц/812/150/20 Доповідач апеляційної інстанції-Данилова О.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

5 січня 2021 року м. Миколаїв

справа № 485/1010/20

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого Данилової О.О.,

суддів: Коломієць В.В., Шаманської Н.О.,

із секретарем Біляєвою В.М.

переглянувши в апеляційному порядку цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до приватного підприємства Родіна-Н про розірвання договору оренди землі

за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1

на рішення Снігурівського районного суду Миколаївської області, ухвалене 16 листопада 2020 року суддею Квєтка І.А. в приміщенні цього ж суду (повне рішення складено 16 листопада 2020 року),

У С Т А Н О В И В:

У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ПП Родіна-Н про розірвання договору оренди.

Позивач зазначав, що є власником земельної ділянки площею 4,04 га, яка розташована на території Кобзарцівської сільскої ради Снігурівського району Миколаївської області. 9 січня 2007 року між ним та селянським господарством Родіна-Н (далі - СП Родіна ) укладено договір оренди цієї земельної ділянки на 15 років. 1 червня 2016 року за пропозицією орендаря між сторонами підписано додаткову угоду, необхідність укладення якої відповідач пояснив зміною назви підприємства на ПП Родіна-Н . Лише у 2018 році він дізнався, що у вересні 2012 року сільськогосподарське підприємство Родіна-Н було реорганізоване шляхом перетворення у приватне підприємство Родіна-Н , а крім того, орендар вчиняв дії щодо виготовлення технічної документації на ділянку за його підробленим підписом. Відповідно до пункту 38 договору, укладеного між сторонами у 2007 році, реорганізація юридичної особи орендаря є підставою для розірвання договору. Право на розірвання договору у нього виникло з 2012 року, а наступні зміни до умов договору за додатковою угодою не поширюються на відносини, які існували до їх прийняття.

Посилаючись на наявність підстав для розірвання договору, недобросовісну поведінку відповідача та бажання самостійно обробляти свою землю, ОСОБА_1 просив розірвати договір оренди земельної ділянки.

Відповідач ПП Родіна-Н позов не визнав, посилаючись на відсутність підстав для розірвання договору. Орендар пояснив, що зміни організаційно-правової форми підприємства у 2012 році були проведені для відповідності з діючим законодавством. У 2016 році додатковою угодою, підписаною ОСОБА_1 , внесені зміни до пункту 38 договору оренди від 9 січня 2007 року, які унеможливлюють розірвання договору оренди внаслідок реорганізації орендаря. Посилання позивача на те, що факти реорганізації були приховані від нього, є безпідставними. До того ж, позивачем пропущено позовну давність, перебіг якої починається з 1 червня 2016 року.

Рішенням Снігурівського районного суду Миколаївської області від 16 листопада 2020 року у задоволенні позову відмовлено .

Судове рішення мотивовано тим, що позивач не довів відсутність його волевиявлення на зміну умов договору оренди додатковою угодою від 1 червня 2016 року. Положення додаткової угоди, у тому числі і зміст пункту 38 щодо підстав розірвання оренди, не суперечать чинному земельному законодавству, факту обману судом не виявлено, а тому відсутні і підстави для розірвання договору, передбачені як законом, так і договором.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив рішення скасувати та позов задовольнити. Апелянт посилався на те, що суд першої інстанції дав невірну оцінку умовам додаткової угоди, яка фактично була спрямована на зміну розміру орендної плати, а не на зміну орендаря та зміну інших умов оренди.

У відзиві на апеляційну скаргу директор ПП Родіна-Н , посилаючись на ті ж обставини, за якими заперечував позов, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення.

В судове засідання апеляційного суду не з`явився позивач ОСОБА_1 , який про час та місце судового засідання повідомлений належним чином. Справу розглянуто за участю представника позивача - адвоката Гайдаржия А.В. та представників відповідача - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Переглянувши справу за наявними в ній доказами та перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд не вбачає підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Так, за змістом статті 792 ЦК майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення, майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства щодо договору найму, регулюються актами земельного законодавства - ЗК та Законом Про оренду землі .

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1статті 628 ЦК).

Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також в разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами (частина 3 статті 6 ЦК).

За правилами статті 525 ЦК одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частин 1-3 статті 651 ЦК зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Згідно зі статтею 31 Закону Про оренду землі договір оренди землі припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря; смерті фізичної особи-орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки; ліквідації юридичної особи-орендаря; відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем; набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці; припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства (щодо договорів оренди землі, укладених у рамках такого партнерства).

Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

Так, відповідно до частини 1 статті 32 Закону Про оренду землі на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом на іншими законами України.

Аналіз статей 525 , 651 ЦК та статтей 3, 321 Закону "Про оренду землі" дає підстави для висновку, що законодавець допускає можливість розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку у разі, якщо це передбачено умовами такого договору.

З матеріалів справи вбачається, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки 4,0488 га з кадастровим номером 4825782000:23:000:0016 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована в межах території Кобзарцівської сільської ради Снігурівського району Миколаївської області (а.с.6,50).

9 січня 2007 року між ОСОБА_1 та СГ Родіна-Н було укладено договір оренди земельної ділянки строком на 15 років (далі - Договір). Державна реєстрація здійснена 6 грудня 2011 року (а.с. 8-9).

Пунктом 36 Договору передбачено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором; внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню; а також з інших підстав, визначених законом.

Пункт 38 вказаного договору передбачає, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря є підставою для зміни умов або розірвання договору.

10 вересня 2012 року сільськогосподарське підприємство (СГ) "Родіна-Н" перетворене у приватне підприємство (ПП) "Родіна-Н", яке є правонаступником селянського господарства (а.с. 14-16, 24, 37).

1 червня 2016 року між ОСОБА_1 та ПП Родіна-Н укладено додаткову угоду до Договору ( далі - Додаткова угода), якою, зокрема, орендар СГ Родіна-Н замінено на ПП "Родіна-Н"; а пункт 38 викладено в іншій редакції - перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору (а.с.10).

Пунктом 4 Додаткової угоди передбачено, що вона набуває чинності з дати державної реєстрації і діє протягом дії Договору.

Примірник Додаткової угоди, що знаходиться у орендаря, має власноручний запис ОСОБА_1 про отримання другого екземпляра Додаткової угоди (а.с.36).

Додаткову угоду зареєстровано 29 вересня 2016 року (а.с.50-51).

З 2019 року між сторонами виникли спори у зв`язку з обвинуваченнями орендодавця у зловживанні орендарем його правами (а.с.11,12-13).

Звертаючись за судовим захистом, ОСОБА_1 зазначав підставами для розірвання Договору реорганізацію орендаря у 2012 році, приховування від нього цього факту, підроблення його підпису у заявах.

Встановлені судом обставини свідчать про те, що з 2007 року між сторонами існують орендні відносини, зміст яких визначається Договором, укладеним у 2007 році та Додатковою угодою, укладеною у 2016 році.

Остаточна редакція Договору, з урахуванням Додаткової угоди, що набула чинності з дня державної реєстрації (29 вересня 2016 року) та діє на теперішній час, не передбачає такої підстави для одностороннього дострокового розірвання Договору, як реорганізація орендаря.

Навпаки, пунктом 38 Договору, в редакції Додаткової Угоди, прямо передбачено, що реорганізація не є підставою для розірвання договору оренди.

Не передбачають такої підстави для дострокового розірвання договору оренди і норми статтей 525, 651 ЦК та статті 32 закону Про оренду землі.

Не є підставою для дострокового розірвання Договору в односторонньому порядку й інші обставини (приховування фактів, самовільне оформлення технічної документації тощо), які зазначені ОСОБА_1 як підстави позову.

Апеляційний суд не може погодитись з твердження позивача про те, що, оскільки право на одностороннє дострокове розірвання Договору внаслідок реорганізації орендаря виникло у нього з часу такої реорганізації (2012 рік), а тому зміни до Договору, внесені Додаткової угодою у 2016 році, ці правовідносини не регулюють.

Право на розірвання Договору з цих підстав сторони, дійсно, мали з 2012 року, проте позивач до укладення Додаткової угоди цього права не реалізував. Після укладення Додаткової угоди зі зміною пункту 38 Договору права на дострокове розірвання Договору у зв`язку з реорганізацією орендаря сторони не мають.

Оскільки правове значення мають ті права, які є дійсними на час звернення з вимогою про припинення правовідносин, то право, яке існувало до 20 вересня 2016 року, не може бути достатньою підставою для розірвання Договору.

Отже, апеляційний суд погоджується з основними висновками суду першої інстанції про недоведеність позову та відсутність підстав для його задоволення.

Оскільки доводи апеляційної скарги ці висновки не спростовують та не доводять порушення судом норм цивільного, земельного та процесуального законодавства, апеляційний суд не вбачає підстав для скасування судового рішення.

Керуючись статями 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Снігурівського районного суду Миколаївської області від 16 листопада 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, але за наявності підстав, передбачених статтею 389 ЦПК, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий О.О.Данилова

Судді: В.В.Коломієць

Н.О.Шаманська

-------------------------

Повну постанову складено 6 січня 2021 року