Рішення
від 29.12.2020 по справі 460/6536/20
РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

29 грудня 2020 року м. Рівне №460/6536/20

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Борискіна С.А. за участю секретаря судового засідання Лютко М.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Нечепорук Л.Ю.,

відповідача: представник Росохата Д.І. (в режимі відеоконференції),

третьої особи відповідача: представник Комісаров І.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Публічного акціонерного товариства "Рівнеазот" доДержавної екологічної інспекції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державна екологічна інспекція Поліського округу про визнання протиправним та скасування припису, - В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство "Рівнеазот" звернулося до суду з позовом до Державної екологічної інспекції України про визнання протиправним та скасування припису від 24.07.2020 №001.

Мотивуючи вимоги позову, представник позивача зазначав, що оскаржуваний припис є протиправним та таким, що прийнятий не в порядку та спосіб, що встановлені Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності. Підставами для скасування оскаржуваного припису зазначав те, що проведення позапланової перевірки Державною екологічною інспекцією є протиправним, а тому рішення, прийняті за наслідками такої перевірки, є незаконними. Як окрему підставу скасування оскаржуваного припису вказував на те, що акт перевірки №2/5-001, який став підставою для прийняття припису №001, не був підписаний усіма посадовими особами, які здійснювали контрольний захід. Крім того, навів докази на спростування порушення екологічного законодавства та обґрунтування протиправності пунктів оскаржуваного припису. Зауважив, що позапланові заходи нагляду (контролю), на підставі звернень громадян, повинні здійснюватися територіальним органом державного нагляду (контролю) за наявністю погодження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у відповідній сфері державного нагляду (контролю), а оскільки такого погодження не було, то відповідно позапланова перевірка є незаконною. Просив позов задовольнити повністю.

Ухвалою суду від 21.09.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено підготовче судове засідання.

21.10.2020 судом постановлено ухвалу про відкладення підготовчого судового засідання, у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого судді.

29.10.2020 відповідач подав до суду відзив на адміністративний позов, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог. На обґрунтування своїх заперечень зазначав, що в разі недотримання контролюючим органом встановленого законом порядку проведення перевірки, законодавством передбачена можливість недопуску посадових осіб контролюючого органу до здійснення перевірки суб`єктом господарювання, стосовно якого проводиться перевірка. У разі, якщо допуск до проведення перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень законодавства, дотримання якого контролюється контролюючим органом. Крім того, відповідач вважав хибними твердження позивача щодо обов`язкового погодження центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у відповідній сфері державного нагляду, позапланових заходів нагляду на підставі звернень громадян, які здійснюються територіальним органом державного нагляду (контролю). Також навів обґрунтування законності пунктів оскаржуваного припису. Просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог (т.2 а.с.1-9).

Ухвалою суду від 05.11.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 26.11.2020 на 14:30 год. Крім того, вказаною ухвалою залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Державну екологічну інспекцію Поліського округу.

Скориставшись правом подачі відповіді на відзив, позивач 18.11.2020 подав його до суду, де вказував, що відповідачем у відзиві на позовну заяву не заперечується безпідставність та протиправність проведення ним позапланової перевірки як і не надано жодних доказів, які б спростовували доводи позивача з цього приводу. Додатково зазначав, що припис може містити вимоги про надання необхідних для виконання покладених на відповідача завдань інформації, документів і матеріалів від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій усіх форм власності та їх посадових осіб, фізичних осіб, виключно у разі, якщо така інформація, документи і матеріали вимагалися органом державного нагляду під час здійснення державного нагляду у встановленому законом порядку від суб`єкта господарювання, проте не були надані на таку вимогу контролюючого органу. Проте будь-яких листів з вимогою надати до перевірки документи відповідач, під час здійснення заходу, позивачу не направляв, доказів надання таких запитів позивачу у будь якій формі відповідачем не надано, а необхідність подання інформації висвітлена безпосередньо в самому оскаржуваному приписі, що, на думку позивача, не узгоджується з вимогами законодавства щодо суті та мети припису, як обов`язкового до виконання документу, направленого на усунення виявлених порушень вимог природоохоронного законодавства (т.3 а.с.5-8).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державна екологічна інспекція Поліського округу, 25.11.2020 подала до суду письмові пояснення в яких позов вважала таким, що не підлягає до задоволення, оскільки оскаржуваний припис винесено відповідачем у відповідності до вимог чинного законодавства та з метою усунення порушень природоохоронного законодавства, виявлених під час планової перевірки дотримання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища (т.3 а.с.44-61).

У судовому засіданні представник позивача позов підтримала з підстав, зазначених у позовній заяві та просила суд його задовольнити.

У судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позову заперечив з підстав, наведених у відзиві на позов. Просила повністю відмовити у задоволенні позовних вимог.

У судовому засіданні представник третьої особи на стороні відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог з наведених у письмових поясненнях мотивів.

Заслухавши пояснення представників учасників справи, дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено і не є спірним у справі, що на підставі наказу Державної екологічної інспекції України від 01.07.2020 №234, відповідно до звернень громадян ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 11.05.2020 про порушення суб`єктом господарювання - ПрАТ "Рівнеазот" їхніх законних прав, проведено позаплановий захід державного нагляду - позапланову перевірку щодо дотримання Приватним акціонерним товариством "Рівнеазот" вимог законодавства у сфері охорони природних ресурсів (далі - позапланова перевірка), в період з 06.07.2020 по 17.07.2020.

Позапланова перевірка проводилась на підставі направлення на проведення позапланової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства ПрАТ "Рівнеазот" від 01.07.2020 №16 ( т.1 а.с.30-31).

За наслідком проведення вказаної перевірки, 06.07.2020 відповідачем складено акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами №2/5-001 (далі - акт перевірки) (т.1 а.с. 40-66).

Як слідує зі змісту акта перевірки, за її результатами виявлено ряд порушень позивачем вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

З метою усунення виявлених недоліків та порушень природоохоронного законодавства, виявлених під час перевірки дотримання вимог законодавства в сфері охорони навколишнього природного середовища, проведеної з 06.07.2020 по 17.07.2020, Державною екологічною інспекцією України 24.07.2020 винесено припис №001 (т.1 а.с.32-39), яким зобов`язано Приватне акціонерне товариство "Рівнеазот", зокрема:

- забезпечити безперебійну ефективну роботу і підтримання у справному стані ГОУ на джерелі викидів № 36 (відділення пакувальної селітри), а саме: усунути розгерметизацію повітропроводів, вхідних отворів відбору проб та вимірювання газопилового потоку;

- забезпечити ефективну роботу і підтримання у справному стані ГОУ на джерелі викидів № 37 (відділення пакувальної селітри), а саме: провести очищення бункера накопичувача та усунути розгерметизацію вхідних отворів відбору проб та вимірювання газопилового потоку;

- забезпечити ефективну роботу і підтримання у справному стані ГОУ на джерелі викидів № 38 (відділення пакувальної селітри), а саме усунути розгерметизацію установки у місцях з`єднання газоходу та вентилятора, вхідних отворів відбору проб та вимірювання газопилового потоку;

- забезпечити виконання вимог щодо експлуатації установок очистки газів, а саме: провести технічне навчання і перевірку знань інженерно-технічного персоналу та перевірку знань технічного персоналу, залученого до експлуатації ГОУ;

- отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, по неврахованих джерелах викидів в дозволі від 15.11.2018 №5624683301-8, що утворюються під час експлуатації очисних споруд, біологічної очистки (БХО) цеху нейтралізації і очищення промислових стічних вод (цех НіОПСвод) та шламонакопичувача фтористих солей площею 45 га, накопичувача для зберігання токсичних відходів, мулових майданчиків;

- отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від відвалу фосфогіпсу (орієнтовна площа 31 га), розташованому за межами с. Рубче, Рівненського району, Рівненської області;

- провести інвентаризацію та ідентифікацію всіх відходів, що утворюються, зберігаються, розміщуються та видаляються;

- внести зміни до паспортів місць видалення відходів №1 від 12.05.2000, №2 від 12.05.2000, №4 від 12.05.2000, №75 від 11.05.2005 після погодження Рівненською обласною державною адміністрацією;

- погодити з Рівненською обласною державною адміністрацією можливість видалення у накопичувач токсичних відходів 0,180 тон відпрацьованого силікагелю з установок очищення повітря цехів А1, АК - 2, ФК, код згідно КВ 2416.2.9.10, а також осаду споруд біологічно-хімічної очистки, код згідно КВ 9010.2.3.01. у секції №3, 2 шламонакопичувача фтористих солей;

- визначити клас небезпеки відходів - фосфогіпсу від процесів перероблення фосфору (код КВ 2413.2.9.42), які складаються з відходів гіпсу, що утворюється у процесі хімічного виробництва та забруднений компонентами - органічними сполуками фосфору та відходів фосфорорганічних сполук, що загалом включені до розділу А Жовтого переліку відходів до "Положення" та являються небезпечними відходами, шляхом замовлення "Звіту по обґрунтуванню ступеню небезпеки відходів - фосфогіпсу від процесів перероблення фосфору та рекомендацій щодо безпечного методу поводження з ними", наукового центру превентивної токсикології, харчової та хімічної безпеки ім. академіка Л.І. Медведя МОЗ України або лабораторії токсикології Державної установи "Інститут громадського здоров`я ім. О.М. Марзєєва Національно академії медичних наук України";

- замовити розробку робочого проекту щодо рекультивації земель та місця видалення відходів - фосфогіпсу від процесів перероблення фосфору (код КВ 2413.2.9.42), що розташовані за межами с. Рубче Рівненського району Рівненської області, у зв`язку із досягненням проектного обсягу видалення відходів, згідно паспорту МВВ №1 від 12.05.2000р.;

- отримати висновок з оцінки впливу на довкілля по робочому проекту щодо рекультивації земель та місця видалення відходів - фосфогіпсу від процесів перероблення фосфору (код КВ 2413.2.9.42), що розташовані за межами с. Рубче Рівненського району Рівненської області та відносяться до другої категорії видів планованої діяльності та об`єктів, які можуть мати значний вплив на довкілля та підлягають оцінці впливу на довкілля;

- провести моніторинг за станом вод у підземному водоносному горизонті в районі розміщення місць видалення відходів - відвалу фосфогіпсу, накопичувача для зберігання токсичних відходів, за межами с.Рубче Рівненського району Рівненської області, здійснювати з усіх без виключення спостережних свердловин, з обов`язковим очищенням свердловин перед відбором проб, шляхом відкачки води, що міститься у свердловинах, їх прочищенням та поглибленням;

- здійснювати перевезення небезпечних відходів - кубових залишків перегонки МЕА (моноетаноламін), утворених при виробництві аміаку (код згідно КВ 2415.2.9.15) від місця їх утворення до місця видалення відходів - накопичувача для зберігання токсичних відходів лише за наявності ліцензії Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України на здійснення перевезення небезпечних відходів та договору обов`язкового страхування цивільної відповідальності перевізника за збитки, які можуть бути завдані ним під час перевезення небезпечних відходів;

- укласти договір обов`язкового страхування ПрАТ "РІВНЕАЗОТ", у власності якого є об`єкти поводження з небезпечними відходами, за шкоду, яка може бути заподіяна аваріями на таких об`єктах життю, здоров`ю, майну фізичних та/або юридичних осіб;

- розпочати будівництво локальної мережі спостережувальних свердловин для контролю за якісним станом вод підземного водоносного горизонту навколо шламонакопичувача фтористих солей (секції №1,2,3) ПрАТ "РІВНЕАЗОТ", з метою попередження забруднення підземних вод, згідно з проектно-кошторисною документацією організаціям, які мають відповідні дозволи на виконання таких робіт;

- завершити будівництво локальної мережі спостережувальних свердловин для контролю за якісним станом вод підземного водоносного горизонту навколо шламонакопичувача фтористих солей (секції №1,2,3) ПрАТ "РІВНЕАЗОТ", з метою попередження забруднення підземних вод, згідно з проектно-кошторисною документацією організаціям, які мають відповідні дозволи на виконання таких робіт;

- здійснити та в подальшому здійснювати організаційні, науково-технічні та технологічні заходи для максимальної утилізації відходів, реалізації чи передачі їх іншим споживачам або підприємствам, установам та організаціям, що займаються збиранням, обробленням та утилізацією відходів, в тому числі:

- фосфогіпс - дигідрат код згідно КВ 2413.2.9.42;

- відпрацьований ванадієвий каталізатор, код згідно КВ 2413.2.9.18;

- каталізатори інші відпрацьовані (каталізатор Д-11-90), код згідно КВ 2413.2.9.53;

- кубові залишки перегонки МЕА (моноетаноламін), утворені при виробництві аміаку, код згідно КВ 2415.2.9.15;

- осад камерного фільтру п. 608, код згідно КВ 2414.2.9.05;

- тверді залишки від чищення обладнання органічних виробництв, код згідно КВ 2466.2.9.12;

- шлам, що утворюється в процесі очищення стічних вод на підприємстві (осад з фільтру поз. Ф953), код згідно КВ 2414.2.9.04;

- відпрацьований силікагель з установок очищення повітря цехів А1, АК - 2, ФК, код згідно КВ 2416.2.9.10;

- осад реагентної очистки стічних вод, код згідно КВ 2420.2.9.05;

- не допускати зберігання та видалення відходів ПрАТ "РІВНЕАЗОТ" у несанкціонованих місцях;

- ліквідувати несанкціоноване зберігання та видалення відходів фосфогіпсу-дигідрату від процесів перероблення фосфору, на площі понад 3,0 га висотою понад 6 метрів, поряд із секцією № 1 шламонакопичувача, в межах земельної ділянки площею 614.9822 га з кадастровим номером, шляхом перевезення вищевказаних відходів - фосфогіпсу на паспортизоване і спеціально відведене місце видалення відходів - відвал фосфогіпсу, що розташований за межами с. Рубче Рівненського району Рівненської області;

- здійснювати контроль за станом місць та об`єктів розміщення та видалення власних відходів;

- не допускати змішування відходів із піритним огарком (код згідно КВ 2413.2.9.09), що ускладнює поводження з ним;

- визначити клас небезпеки відходів - піритного огарку (код згідно КВ 2413.2.9.09), що утворився при переробці залізного колчедану (FeS2 - піриту) у сірчану кислоту, шляхом замовлення "Звіту по обґрунтуванню ступеню небезпеки відходів - піритного огарку від процесів перероблення залізного колчедану у сірчану кислоту та рекомендацій щодо безпечного методу поводження з ними", наукового центру превентивної токсикології, харчової та хімічної безпеки ім. академіка Л.І. Медведя МОЗ України або лабораторії токсикології Державної установи "Інститут громадського здоров`я ім. О.М. Марзєєва Національно академії медичних наук України";

- забезпечити за власний рахунок екологічно обґрунтоване видалення відходів - піритного огарку, що не підлягають утилізації, а також розробити, погодити та зареєструвати паспорт місця видалення відходів - піритного огарку (код згідно КВ 2413.2.9.09), що утворився при переробці залізного колчедану (FeS2 - піриту) у сірчану кислоту та видаляється поряд із секцією №2 шламонакопичувача ПрАТ "РІВНЕАЗОТ", в межах земельної ділянки площею 614.9822 га з кадастровим номером 7, що належить ПрАТ "РІВНЕАЗОТ";

- отримати висновок з оцінки впливу на довкілля щодо можливості видалення:

- відходів від чистки вагонів (баласт), код згідно КВ 6000.2.9.22;

- відходів змішаних будівництва та знесення будівель та споруд, код згідно КВ 4510.2.9.09;

- осаду споруд біохімічної очистки, код згідно КВ 4101.2.9;

- шламу (нерозчинені залишки магнезиту в розчині нітрату магнію, код згідно КВ 2415.2.9.01;

- твердих побутових та будівельних відходів, код згідно КВ 7720.3.1.01;

- відходів від обслуговування обладнання, код згідно КВ 7730.3.2.01;

- відпрацьованого фільтроперліту, код згідно КВ 2414.2.9.62;

- відпрацьованого силікагелю, код згідно КВ 2416.2.9.10;

- відходів деревообробної дільниці (тирса), код згідно КВ 2000.2.2.17;

-відходів полістиролу, що утворюються в процесі експлуатації плаваючого завантаження фільтрів КФ-5 станції попередньої очистки води цеху ХПВ, код згідно КВ 4101.1.3.00;

- відпрацьованого катіоніту, код згідно КВ 4101.2.9.05; Загальним проектним обсягом 560000 тон (620000 м3), на відвалі піритного огарку ПрАТ "РІВНЕАЗОТ", що розташований поряд із секцією №2 шламонакопичувача ПрАТ "РІВНЕАЗОТ2, в межах земельної ділянки площею 614.9822 га з кадастровим номером 5624683300:03:000:0027, що належить ПрАТ "РІВНЕАЗОТ", у зв`язку із віднесенням до другої категорії видів планованої діяльності та об`єктів, які можуть мати значний вплив на довкілля та підлягають оцінці впливу на довкілля, а також у зв`язку із не проведенням обов`язкової державної екологічної експертизи щодо об`єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку;

- розробити необхідні заходи щодо запобігання негативному і екологонебезпечному впливу на земельні ділянки навколо відвалу фосфогіпсу та котловану на території колишнього відвалу огарку та вирішити питання щодо ліквідації наслідків цього впливу.

Позивач вважає зазначений припис протиправним, оскільки фактично в акті перевірки жодних порушень вимог законодавства в сфері охорони навколишнього природного середовища встановлено не було.

Вирішуючи даний спір та надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з такого.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначені Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 №877-V (далі - Закон №877-V), в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до ст.1 вказаного Закону, державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища. Заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій.

Частиною 4 статті 5 Закону №877-V встановлено, що органи державного нагляду (контролю) здійснюють планові заходи з державного нагляду (контролю) за умови письмового повідомлення суб`єкта господарювання про проведення планового заходу не пізніш як за десять днів до дня здійснення цього заходу.

При цьому, суб`єкт господарювання має право не допускати посадову особу органу державного нагляду (контролю) до здійснення планового заходу в разі неодержання повідомлення про здійснення планового заходу.

Ідентичне за змістом право суб`єкта господарювання закріплено ч.5 ст.7 Закону № 877-V.

Згідно з ч.8 ст.7 вказаного Закону припис - обов`язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб`єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб`єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку.

На підставі аналізу вищенаведених положень норм чинного законодавства, суд зазначає, що припис органу державного нагляду (контролю) - Державної екологічної інспекції - виноситься лише у випадку виявлення під час перевірки порушень вимог природоохоронного законодавства та повинен містити вимогу щодо усунення цих порушень в термін, що не повинен перевищувати строк шість місяців.

При цьому, суд зазначає, що є безпідставними доводи позивача щодо компетенції відповідача на проведення перевірки, оскільки такі повноваження визначені Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища".

Згідно з ч.1 ст.4 Закону № 877-V державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб`єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом.

Разом з цим, плановий чи позаплановий захід повинен здійснюватися у присутності керівника або його заступника, або уповноваженої особи суб`єкта господарювання (ч. 11 ст. 4 Закону № 877-V).

Згідно ч.6 ст.7 Закону №877-V за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю), у разі виявлення порушень вимог законодавства, складає акт, який повинен містити такі відомості: дату складення акта; тип заходу (плановий або позаплановий); вид заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо); предмет державного нагляду (контролю); найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім`я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід; найменування юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід.

Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб`єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства.

Водночас, на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу, а у випадках, передбачених законом, також звертається у порядку та строки, встановлені законом, до адміністративного суду з позовом щодо підтвердження обґрунтованості вжиття до суб`єкта господарювання заходів реагування, передбачених відповідним розпорядчим документом.

Аналіз вказаного в сукупності дає суду підстави дійти до наступних висновків:

по-перше, планові та позапланові перевірки здійснюються в робочий час суб`єкта господарювання, встановлений правилами внутрішнього трудового розпорядку;

по-друге, під час проведення перевірки перевіряються наявність та чинність дозвільних документів, які підтверджують право на здійснення господарської діяльності, пов`язаної з використанням природних ресурсів (розміщення відходів, поводження з відходами (крім поводження з радіоактивними відходами), небезпечними хімічними речовинами, викиди в атмосферне повітря з стаціонарних джерел, спеціальне використання природних ресурсів), транскордонним переміщенням об`єктів рослинного й тваринного світу, та інших документів, необхідних для здійснення перевірки;

по-третє, за наслідком здійснення перевірки, в ході якої виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю), протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу (перевірки) державного нагляду (контролю) складає, зокрема, припис.

Тобто, суб`єкт владних повноважень при здійсненні перевірки перевіряє, зокрема наявність чи чинність документів, за наслідком завершення якої, у випадку наявності порушень складає припис.

Відповідно до ч.8 ст.7 Закону №877-V припис - це обов`язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб`єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб`єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку.

З вказаного слідує, що припис це документ, складений уповноваженою на те особою щодо усунення суб`єктом господарювання порушень вимог законодавства, які встановлені в ходів проведення заходу (перевірки).

Частиною 1 статті 8 Закону №877-V передбачено, що орган державного нагляду (контролю) в межах повноважень, встановлених законом, під час здійснення державного нагляду (контролю) має право, серед іншого, вимагати від суб`єкта господарювання усунення виявлених порушень вимог законодавства; надавати (надсилати) суб`єктам господарювання обов`язкові для виконання приписи про усунення порушень і недоліків.

Зі змісту акта перевірки вбачається, що у колонці розділу "Опис виявлених порушень вимог законодавства" відповідачем зазначені лише загальні посилання на порушення, тобто, акт перевірки не підтверджує факти виявлення порушень вимог законодавства з боку позивача, оскільки у розділі Опис виявлених порушень вимог законодавства" відсутні посилання на конкретні докази та обставини, якими підтверджується наявність порушень: не описано та не конкретизовано по кожному з порушень переліку належних доказів.

Суд зауважує, що посилання контролюючого органу на виявлені порушення шляхом їх конкретизації, доповнення, чи додаткового підтвердження під час розгляду справи в суді, тощо, є неприпустимим, оскільки детальний опис порушень з вказівкою на відповідні докази повинен міститься виключно в акті перевірки.

На підставі наведеного суд дійшов до переконання, що оформлений відповідачем акт перевірки, складений з порушенням вимог законодавства щодо зазначення відповідної інформації у розділі "Опис виявлених порушень вимог законодавства", що свідчить про відсутність підстав для його застосування як доказу фіксації виявлених порушень.

Крім того, суд дійшов до висновку, що акт №2/5-001 від 06.07.2020 не є належним доказом порушення позивачем вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, оскільки в порушення вимог ст. 7 Закону №877-V, вказаний акт не підписаний усіма посадовими особами відповідача, які здійснювали позапланову перевірку позивача.

Відповідно до абз.9 ч.6 ст.7 Закону №877-V в останній день перевірки два примірники акта підписуються посадовими особами органу державного нагляду (контролю), які здійснювали захід, та суб`єктом господарювання або уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено законом.

Допитані в судовому засіданні в якості свідків: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 надали показання про те, що вони брали участь у перевірці ПрАТ "Рівнеазот", погоджуються з викладеними у акті перевірки №2/5-001 від 06.07.2020 порушеннями вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, але не підписали акт у зв`язку з перебуванням у службовому відрядженні у м. Житомир.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що порушення імперативної норми абз.9 ч. 6 ст.7 Закону №877-V є самостійною підставою для скасування оскаржуваного припису,винесеного на підставі протиправного акту №2/5-001 від 06.07.2020.

Надаючи правову оцінку оскаржуваному припису суд також зазначає таке.

Щодо пунктів припису 1, 2, 3, якими відповідач зобов`язовує позивача:

Забезпечити безперебійну ефективну роботу і підтримання у справному стані ГОУ на джерелі викидів № 36 (відділення пакувальної селітри), а саме усунути розгерметизацію повітропроводів, вхідних отворів відбору проб та вимірювання газопилового потоку.

Забезпечити ефективну роботу і підтримання у справному стані ГОУ на джерелі викидів № 37 (відділення пакувальної селітри), а саме провести очищення бункера накопичувача та усунути розгерметизацію вхідних отворів відбору проб та вимірювання газопилового потоку.

Забезпечити ефективну роботу і підтримання у справному стані ГОУ на джерелі викидів № 38 (відділення пакувальної селітри), а саме усунути розгерметизацію установки у місцях з`єднання газоходу та вентилятора, вхідних отворів відбору проб та вимірювання газопилового потоку.

Як на підставу своїх вимог, відповідач в оскаржуваному позивачем приписі покликається на положення пунктів 2.2.1, 4.5 та 4.7 "Правил технічної експлуатації установок очистки газу", затверджених наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 52 від 06.02.2009, абз. 4 ст. 10 Закону України "Про охорону атмосферного повітря", ДСТУ-8725:2017.

Відповідно до підпункту 2.2.1 пункту 2.2. Розділу ІІ вказаних Правил, суб`єкт господарювання зобов`язаний забезпечувати безперебійну ефективну роботу і безпечну експлуатацію ГОУ, підтримувати у справному стані споруди, устаткування та апаратуру для очищення викидів відповідно до вимог цих Правил.

Відповідно до положень підпункту 2.2.6. цих Правил, суб`єкт господарювання зобов`язаний здійснювати перевірку на відповідність фактичних параметрів роботи ГОУ проектним показникам (далі - ефективність роботи ГОУ): два рази на рік - для забруднюючих речовин I-II класів небезпеки, що підлягають очищенню, один раз на рік - для забруднюючих речовин III-IV класів небезпеки, що підлягають очищенню.

Тобто, ефективність роботи ГОУ - це відповідність фактичних параметрів роботи установки очистки газу проектним. Згідно вимог підпункту 2.2.7. результати перевірки ефективності роботи ГОУ оформлювати актом перевірки відповідності фактичних параметрів роботи установки очистки газу проектним (ефективність роботи ГОУ) на джерелі викиду, зразок якого наведено у додатку 4. Оригінал акта додається до паспорта ГОУ. Перевірку ефективності роботи ГОУ здійснюють лабораторії, які атестовані на право проведення необхідних інструментально-лабораторних вимірювань.

Згідно положень пункту 4.5. Правил, після проведення відбору проб та вимірювання параметрів газопилового потоку вхідні отвори герметизуються з метою запобігання витоку газу або підсосу повітря. Відповідно до пункту 4.7. При експлуатації ГОУ, призначених для очищення газопилового потоку із вмістом забруднюючих речовин I-IV класів небезпеки, слід забезпечувати герметичність споруд і дотримуватися інших вимог чинного законодавства.

Відповідно до положень абз. 4 ст. 10 Закону України "Про атмосферне повітря", підприємства, установи, організації та громадяни - суб`єкти підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов`язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зобов`язані забезпечувати безперебійну ефективну роботу і підтримання у справному стані споруд, устаткування та апаратури для очищення викидів і зменшення рівнів впливу фізичних та біологічних факторів.

З зазначеного вище випливає, що ефективність роботи ГОУ - це не лише герметизація та очистка бункера, а лабораторно визначені показники відповідності фактичних параметрів роботи установки проектним.

З дослідженого судом акту №2/5-001 від 06.07.2020, вбачається, що опис установок очистки газу міститься на сторінках 7,8 і будь-яких відомостей про наявність порушень не зазначено, в "Описі виявлених порушень" на ст. 33 в пунктах 1,2,3 в графі 3 "Опис фактичних обставин та відповідних доказів, що підтверджують наявність порушень вимог законодавства" - відсутнє посилання на докази, які підтверджують наявність порушення. Докази на підтвердження наявності порушення не були надані суду відповідачем під час розгляду справи.

У судовому засіданні представник позивача пояснювала, що вхідні отвори відбору проб та вимірювання газопилового потоку на кожній ГОУ обладнані клапанами і герметизовані. Чистка бункерів проводиться відповідно до графіка. Запиленість відсутня, що свідчить про відсутність розгерметизації повітряпроводів. Жодних інструментальних досліджень посадовими особами Відповідача не проводилося, жодних документів, чи будь-яких інших доказів на підтвердження тверджень Відповідача матеріали перевірки не містять, а тому вимоги припису щодо усунення порушень в цій частині суд вважає безпідставними.

Судом встановлено, що актами перевірки технічного стану установки очистки газу на джерелах викидів №№36, 37, 38 (Акти №№006/8, 006/9, 006/10) встановлено відповідність показників обладнання проектним показникам, що свідчить про відсутність порушення вимог чинного законодавства позивачем.

Щодо вимог пункту4 припису, яким відповідач зобов`язовує позивача забезпечити виконання вимог щодо експлуатації установок очистки газів, а саме: провести технічне навчання і перевірку знань інженерно-технічного персоналу та перевірку знань технічного персоналу, залученого до експлуатації ГОУ, судом встановлено наступне.

Відповідно до вимог пп. 2.2.4 п.2.2 р. ІІ "Правил технічної експлуатації установок очистки газу", суб`єкт господарювання зобов`язаний проводити не менше одного разу на три роки технічне навчання і перевірку знань інженерно-технічного персоналу та не менше одного разу на рік - обслуговуючого персоналу, залученого до експлуатації ГОУ. Результати перевірки знань оформлюються протоколом засідання комісії з перевірки знань з правил технічної експлуатації установок очистки газу.

Згідно з положеннями абз. 2 ст. 10 Закону України "Про охорону атмосферного повітря", підприємства, установи, організації та громадяни - суб`єкти підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов`язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зобов`язані здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання вимог, передбачених нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин, тощо.

Згідно з положеннями ст. 1 Закону України "Про професійний розвиток працівників", неформальне професійне навчання працівників - це набуття працівниками професійних знань, умінь і навичок, не регламентоване місцем набуття, строком та формою навчання; працівник - фізична особа, яка працює за трудовим договором (контрактом) на підприємстві, в установі та організації незалежно від форми власності та виду діяльності або у фізичної особи, яка відповідно до законодавства використовує найману працю. Відповідно до положень ст.6 вказаного Закону, організація професійного навчання працівників здійснюється роботодавцями з урахуванням потреб власної господарської або іншої діяльності відповідно до вимог законодавства (п.1), роботодавці можуть здійснювати формальне і неформальне професійне навчання працівників (п. 5), неформальне професійне навчання працівників здійснюється за їх згодою безпосередньо у роботодавця згідно з рішенням роботодавця за рахунок його коштів з урахуванням потреб власної господарської чи іншої діяльності (п.7).

Правила технічної експлуатації установок очистки газу та інші нормативні документи не містять вимог щодо проведення формального навчання і отримання працівниками, залученими до експлуатації ГОУ посвідчення про навчання. Положення пп. 2.2.4 п.2.2 р. ІІ Правил містять вимоги лише щодо оформлення суб`єктом господарювання протоколів засідання комісії з перевірки знань технічної експлуатації установок очистки газу, які надані позивачем на підтвердження відсутності порушення.

Судом встановлено, що в описовій частині акту відсутній будь-який опис щодо вказаного порушення. У частині акту "Опис виявлених порушень" на сторінці 34 п.4 у графі 3 "Опис фактичних обставин та відповідних доказів, що підтверджують наявність порушень вимог законодавства" - відсутнє посилання перевіряючих на будь-які докази, які б підтверджували наявність порушення.

Як зазначив у судовому засіданні представник позивача, під час проведення перевірки вказані документи перевіряючими не вимагалися та не перевірялися, а зворотного відповідачем суду не доведено, а тому такі твердження позивача приймаються судом та відповідно спростовують твердження про наявність порушення.

Щодо пунктів 5 та 6 припису, згідно яких відповідач приписує: отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, по неврахованих джерелах викидів в дозволі від 15.11.2018 №5624683301-8, що утворюються під час експлуатації очисних споруд, біологічної очистки (БХО) цеху нейтралізації і очищення промислових стічних вод (цех НіОПСвод) та шламонакопичувача фтористих солей площею 45 га, накопичувача для зберігання токсичних відходів, мулових майданчиків та отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від відвалу фосфогіпсу (орієнтовна площа 31 га), розташованому за межами с. Рубче, Рівненського району, Рівненської області.

Наявність порушення контролюючий орган обґрунтовує абзацом 1 ч. 1 ст. 10, абз. 6, 11 ст. 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря".

Так, відповідно до положень абз. 1 ч. 1 ст. 10 вказаного Закону, підприємства, установи, організації та громадяни - суб`єкти підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов`язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зобов`язані, серед іншого здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання вимог, передбачених стандартами та нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин тощо.

Згідно абз. 6 та 11 ст. 11 цього Закону, викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися на підставі дозволу, виданого суб`єкту господарювання, об`єкт якого належить до першої групи, суб`єкту господарювання, об`єкт якого знаходиться на території зони відчуження, зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення. У разі зміни параметрів джерел викидів, їх кількості, кількісного та якісного складу забруднюючих речовин, заходів із зниження їх кількості до зазначених дозволів вносяться зміни.

В описі виявлених порушень на ст. 34-35 акту перевірки, в п.5, 6 у графі 3 "Опис фактичних обставин та відповідних доказів (письмових, речових, електронних або інших), що підтверджують наявність порушень вимог законодавства" відсутні посилання контролюючого органу на докази на підтвердження наявності порушення.

Суд приймає доводи позивача в частині обґрунтування відсутності порушення з покликанням наположення "Інструкції про зміст та порядок складання звіту проведення інвентаризації викидів забруднюючих речовин на підприємстві" КНД 211.2.3.014-95, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього середовища та ядерної безпеки України від 10 лютого 1995р. №7, оскільки згідно п.п.1.14.9. площинне джерело викидів - це джерело викидів забруднюючих речовин в атмосферу, від якого надходження речовин здійснюється з поверхні, що має територіальні координати в системі координат. Підпунктом 1.14.11. цієї Інструкції встановлено, що неорганізований викид - викид, який надходить в атмосферу у вигляді ненаправлених потоків газопилевої суміші від джерел забруднення не оснащених спеціальними спорудами для відведення газів газоходами, трубами та іншими спорудами. Підпунктом 2.5.3 Інструкції встановлено, що величина викиду, на основі прямих вимірювань, визначається на номінальному навантаженні технологічного обладнання на різних етапах технологічного процесу, які істотно відрізняються величинами викиду. При цьому за максимальну фактичну величину викиду приймається найбільший викид, що визначений при обстеженні технологічного процесу. Величина викиду розрахунковим методом визначається згідно з методиками, погодженими з Мінприроди.

Зазначені в пунктах 5-6 припису об`єкти, згідно цієї Інструкції можливо кваліфікуватися лише як неорганізовані площинні джерела викиду, викиди від яких визначаються лише розрахунковими методами.

Відповідно до листа Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 08.11.2004 №10990/20/1-10 з додатками, на сьогоднішній день в Україні погодженими Міністерством охорони навколишнього середовища є лише Збірник показників емісії (питомих викидів) забруднюючих речовин в атмосферне повітря різними виробництвами, розроблений Українським науковим центром технічної екології (копія листа Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 10990/20/1-10 від 08.11.04 з додатками додається), в яких серед виробничих та технологічних процесів, технологічного устаткування (установок) не зазначені місця видалення відходів (зокрема полігони, відвали, накопичувачі, шламонакопичувачі, мулові майданчики) та очисні споруди біологічної очистки (БХО).

Відповідач зазначає, що законодавець встановив обов`язок отримувати дозвіл на викиди тим підприємствам, які експлуатують об`єкти, з яких надходять в атмосферне повітря забруднюючі речовини або їх суміші, проте судом встановлено, що ані матеріали перевірки, ані матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що в атмосферне повітря надходять забруднюючі речовини або їх суміші з таких об`єктів як очисні споруди біологічної очистки (БХО) цеху нейтралізації і очищення промислових стічних вод (цех НіОПСвод), шламонакопичувач фтористих солей, накопичувач для зберігання токсичних відходів, мулові майданчики, відвал фосфогіпса, зазначених у пунктах 5 та 6 припису.

Величину викиду забруднюючих речовин або їх суміші розрахунковим методом визначити неможливо, оскільки відповідно до п. 2.5.2 "Інструкції про зміст та порядок складання звіту проведення інвентаризації викидів забруднюючих речовин на підприємстві" КНД 211.2.3.014-95 Величина викиду розрахунковим методом визначається згідно з методиками, погодженими з Мінприроди.

Як вже вказувалося раніше, на сьогодні в Україні погодженими Міністерством охорони навколишнього середовища є лише Збірник показників емісії (питомих викидів) забруднюючих речовин в атмосферне повітря різними виробництвами, розроблений Українським науковим центром технічної екології, в яких серед виробничих та технологічних процесів, технологічного устаткування (установок) не зазначені місця видалення відходів (зокрема полігони, відвали, накопичувачі, шламонакопичувачі, мулові майданчики) та очисні споруди біологічної очистки (БХО). З огляду на викладене, законних підстав для отримання дозволу на викиди від вказаних об`єктів немає, оскільки немає підстав для твердження про наявність викидів від цих об`єктів у зв`язку з відсутністю нормативного документу, який би дозволяв встановити наявність/відсутність викидів в атмосферне повітря від зазначених об`єктів.

Суд також зауважує, що Постанова КМУ від 13 березня 2002р. №302, на яку посилався відповідач у судовому засіданні, не містить методики розрахунку величин викидів від неорганізованих джерел викидів, а перевіркою не встановлено наявності викидів, з огляду на що вимоги оскаржуваного припису, викладені у пунктах 5 та 6, є безпідставними.

Щодо пункту 7 припису, яким контролюючий орган приписує: провести інвентаризацію та ідентифікацію всіх відходів, що утворюються, зберігаються, розміщуються та видаляються, суд зазначає наступне.

В Описі виявлених порушень це порушення міститься на сторінці 36 акту у п.8. При цьому, у графі 3 "Опис фактичних обставин та відповідних доказів (письмових, речових, електронних або інших), що підтверджують наявність порушень вимог законодавства не зазначено доказів на підтвердження вказаного порушення.

Відповідно до положень ст. 26 Закону України "Про відходи", державному обліку та паспортизації підлягають в обов`язковому порядку всі відходи, що утворюються на території України і на які поширюється дія цього Закону.

Згідно ДСТУ 4462.3.01:2006 "Охорона природи. Поводження з відходами. Порядок здійснення операцій", виявляють відходи та збирають дані щодо них згідно з ДСТУ 3911. Виявляють відходи також в процесі інвентаризації відходів (п. 5.1). Інвентаризацію відходів, як комплекс організаційно-технічних заходів з їх виявляння, обстежування та реєстрації, виконують у встановленому порядку за рішенням органів державного управління чи адміністрації підприємства (корпорації). Інвентаризація може мати державний, ре гіональний, галузевий чи внутрішньовиробничий статус і стосуватися тих чи інших аспектів повод ження з відходами, певних їх видів і класифікаційних груп. Інвентаризацію проводять згідно з інструкціями та встановленими органами управління завданнями, де зазначають вихідні критерії долучених до певного статистичного обстеження тих чи інших об`єктів. Внутрішньовиробничу інвентаризацію проводять на загальних методологічних засадах згідно з чинними в Україні нормативними документами про організування бухгалтерського обліку і звітності (п. 5.2).

Порядок ведення державного обліку та паспортизації відходів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 2034 від 01.11.1999р. інвентаризація відходів - комплекс разових організаційно-технічних заходів з виявлення, ідентифікації, опису і реєстрації відходів, обліку обсягів їх утворення, утилізації та видалення, а також виявлення і обстеження місць утворення відходів і об`єктів поводження з ними.

Як вбачається з листа Департаменту екології та природних ресурсів Рівненської ОДА №2090/04/2.2-10/20 від 04.08.2020, методичні рекомендації для Рівненської області для проведення інвентаризації відходів не розроблялися. Проте, позивачем проводиться щорічна інвентаризація та ідентифікація відходів, що підтверджується Звітом про ідентифікацію та інвентаризацію відходів ПрАТ "РІВНЕАЗОТ" станом на 31.12.2019.

Разом з тим, в судовому процесі встановлено, що жодні документи з даного питання відповідачем не запитувалися, з огляду на викладене, висновки про наявність порушення позивачем чинного законодавства в цій частині є безпідставними.

Щодо пунктів 8, 9 припису, якими зобов`язано позивача внести зміни до паспортів місць видалення відходів №1 від 12.05.2000, №2 від 12.05.2000, №4 від 12.05.2000, №75 від 11.05.2005 після погодження обласною державною адміністрацією та погодити з Рівненською обласною державною адміністрацією можливість видалення у накопичувач токсичних відходів 0,180 тон відпрацьованого силікагелю з установок очищення повітря цехів А1, АК - 2, ФК, код згідно КВ 2416.2.9.10, а також осаду споруд біологічно-хімічної очистки, код згідно КВ 9010.2.3.01. у секції №3, 2 шламонакопичувача фтористих солей.

Судом досліджено ст. 34-35 у п.п.9 та 10 акту, де у графі 3 "Опис фактичних обставин та відповідних доказів (письмових, речових, електронних або інших), що підтверджують наявність порушень вимог законодавства" посилання на докази на підтвердження зазначених порушень відсутні.

Відповідно до положень пункту 19, щорічно паспорти МВВ підлягають перегляду за результатами спостережень, контрольних замірів, додаткових робіт тощо і погоджуються Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими держадміністраціями. У разі необхідності за рішенням місцевих державних адміністрацій може здійснюватися позачергове уточнення даних паспортів МВВ. Згідно пункту 20 на підставі даних паспортів Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації готують висновки щодо рівня екологічної безпеки МВВ, визначають категорію їх екологічної безпеки для навколишнього природного середовища та здоров`я людини. Висновки надсилаються власникам МВВ для вжиття ними заходів, спрямованих на забезпечення екологічно безпечного функціонування МВВ.

Форма паспорта місць видалення відходів затверджена Наказом Мінекології №12 від 14.01.1999р. у Додатку №1. Як вбачається із цього Додатку, розділ ХІІ паспорту "Проведення ревізій (перегляду і оновлень) даних паспорта", куди вносяться поточні зміни, не передбачає графи "погодження облдержадміністрацією" чи підпису представника облдержадміністрації. Такого підпису не містить і сам паспорт МВВ. Згідно попередньої редакції Наказу Мінекології №12 від 14.01.1999р., таблиця розділу ХІІ містила колонку 5 "Погодження органу Мінекобезпеки", яка була виключена Наказом Мінекоприроди №25 від 25.01.2016.

Зміни до паспортів місць видалення відходів на підприємстві позивача вносяться відповідно до положень Порядку №1216 та Інструкції №12 від 14.01.1999р., паспорти МВВ повністю відповідають вимогам нормативних документів, будь-яких зауважень від Департаменту екології та природних ресурсів Рівненської облдержадміністрації не надходило, що підтверджується реєстром місць видалення відходів в Рівненській області, розміщеному на офіційному сайті Рівненської ОДА, витяг з якого долучено до позову, паспортами місць видалення відходів №№1, 2, 4, 75, листом ПрАТ "РІВНЕАЗОТ" від 22.07.2020 №1752, листом Департаменту екології Рівненської ОДА від 04.08.2020 №2089/04/2.2-10/20, листами ПрАТ "РІВНЕАЗОТ" №3206, 3207, листом Департаменту екології та природних ресурсів Рівненської ОДА №1268/02/2-07/14 від 29.07.2014, листом Департаменту дозвільно-ліцензійної діяльності та регуляторної політики Міністерства екології та природних ресурсів №7/2459-14 від 13.08.2014, дозволом №564010/4 від 12.04.2013, Дозволом №327-03/14 від 07.03.2014 на розміщення відходів у 2014-2016, лімітом на утворення та розміщення відходів на 2014-2016.

Судом встановлено, що інформація про внесення змін викладена на офіційному сайті ОДА та погоджена адміністрацією. Суд бере до уваги те, що позивач всі зміни щорічно подає до Департаменту екології Рівненської ОДА, жодних зауважень, вимог щодо уточнення даних від Департаменту позивачу, за його твердженням, не надходило, зворотнього відповідачем не доведено.

Враховуючи наведене, вимоги припису в цій частині є протиправними.

Щодо пункту 10 припису, яким відповідач приписує визначити клас небезпеки відходів - фосфогіпсу від процесів перероблення фосфору (код КВ 2413.2.9.42), які складаються з відходів гіпсу, що утворюється у процесі хімічного виробництва та забруднений компонентами - органічними сполуками фосфору та відходів фосфорорганічних сполук, що загалом включені до розділу А Жовтого переліку відходів до "Положення" та являються небезпечними відходами, шляхом замовлення "Звіту по обґрунтуванню ступеню небезпеки відходів - фосфогіпсу від процесів перероблення фосфору та рекомендацій щодо безпечного методу поводження з ними", наукового центру превентивної токсикології, харчової та хімічної безпеки ім. академіка Л.І. Медведя МОЗ України або лабораторії токсикології Державної установи "Інститут громадського здоров`я ім. О.М. Марзєєва Національно академії медичних наук України".

Судом встановлено, що на сторінці 37 акту перевірки у пункті 12 викладено порушення, проте у графі 3 "Опис фактичних обставин та відповідних доказів (письмових, речових, електронних або інших), що підтверджують наявність порушень вимог законодавства" посилання на докази відсутні.

Згідно з п. "в" ст. 17 Закону України "Про відходи" підприємство зобов`язане визначати ступінь небезпечності відходів для навколишнього природного середовища та здоров`я людини відповідно до нормативно-правових актів, які затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Діючий клас небезпеки фосфогіпсу - дигідрату було визначено проектом виробництва екстракційної фосфорної кислоти та підтверджено Регіональним класифікатором токсичних відходів (спільна постанова Держуправління екобезпеки в Рівненській області та Держсанепідемслужби Рівненської області від 25.12.1997р.) і Висновком Державної санітарно-епідеміологічної експертизи №05.03.02-04/26420 від 16.04.2014р., ДСТУ Б.В.2.7-1-93 "Будівельні матеріали. Фосфогіпс рядовий", Картою даних небезпечного фактору Кальцій (ІІ) сульфат, дигідрат (1:1:2) за номером державної реєстрації В000657, які наявні в матеріалах справи.

Посилання контролюючого органу на наявність органічних сполук фосфору Y37 та відходів фосфорорганічних сполук є безпідставними, оскільки суду не надано доказу того, що їх вміст у відходах підтверджений лабораторними дослідженнями чи будь-якими іншими доказами.

Суд зазначає, що в чинному законодавстві на даний час відсутній нормативно-правовий акт, що регулює порядок визначення ступеню небезпечності відходів, який затверджений центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, та погоджений із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Дія СанПиН 4286-87 Тимчасовий класифікатор токсичних промислових відходів та методичні рекомендації щодо визначення класу токсичності промислових відходів скасовано розпорядженням Кабінету Міністрів України від 20.01.2016 № 94-р.

Дія постанови Головного державного санітарного лікаря України від 01.07.99 № 29 якою затверджено ДСанПіН2.2.7.029-99 "Гігієнічні вимоги щодо поводження з промисловими відходами та визначення їх класу небезпеки для здоров`я населення" зупинено з 16 вересня 2014 року Державною службою України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва.

За твердженням відповідача, для відходів, які зберігаються до скасування ДСанПіН 2.2.7.029-99 "Тимчасовий класифікатор токсичних промислових відходів та методичні рекомендації щодо визначення класу токсичності промислових відходів", клас небезпеки мав бути встановлений при отриманні лімітів на утворення відходів за постановою КМУ №218 від 03.08.1998.

Судом вважає, встановлено, що ця вимога була виконана підприємством в повному обсязі.

Так, з дослідженого судом дозволу №264010/4 на розміщення відходів у 2014 році і відповідних "Лімітах на утворення та розміщення відходів на 2014 рік", вбачається, що фосфогіпс від процесів перероблення фосфогіпсу (осад фосфогіпсу з сховищ рідких комплексних добрив) є відходом IV класу небезпеки.

За твердженням позивача, яке не заперечується відповідачем, на даний час відходи фосфогіпсу на підприємстві не утворюються. У зв`язку з вище викладеним, підстав віднесення вказаних відходів до іншого класу небезпеки немає.

Тому, суд дійшов висновку, що підприємство не має законних підстав та можливостей самостійно чи з допомогою сторонньої організації повторно визначити ступінь небезпечності відходів, у зв`язку із законодавчою неврегульованістю зазначеного питання, тобто з причин, не залежних від позивача.

Зазначене узгоджується з положеннями Наказу №694 від 30.08.2005 про вибуття виробничих потужностей цехів сірчаної та фосфорної кислот, Листа Міністерства екології та природних ресурсів України від 20.04.2016 №7/1254-16 "Щодо неможливості визначення класу небезпеки відходів2, карти даних небезпечного фактору №2261 від 03.06.2020 та зі змістом дозволу №564010/4 від 12.04.2013.

З огляду на викладене, суд вважає незаконною вимогу пункту 10 припису.

Щодо пунктів припису 11, 12, якими приписано позивачу: замовити розробку робочого проекту щодо рекультивації земель та місця видалення відходів - фосфогіпсу від процесів перероблення фосфору (код КВ 2413.2.9.42), що розташовані за межами с. Рубче Рівненського району Рівненської області, у зв`язку із досягненням проектного обсягу видалення відходів, згідно паспорту МВВ №1 від 12.05.2000р. та отримати висновок з оцінки впливу на довкілля по робочому проекту щодо рекультивації земель та місця видалення відходів - фосфогіпсу від процесів перероблення фосфору (код КВ 2413.2.9.42) що розташовані за межами с. Рубче Рівненського району Рівненської області та відносяться до другої категорії видів планованої діяльності та об`єктів, які можуть мати значний вплив на довкілля та підлягають оцінці впливу на довкілля, то суд зазначає, що в описі виявлених порушень зазначене порушення вказане на сторінці 38 п.13. При цьому у графі 3 "Опис фактичних обставин та відповідних доказів (письмових, речових, електронних або інших), що підтверджують наявність порушень вимог законодавства" відсутнє посилання на відповідні докази.

Відповідно до положень ст. 166 Земельного кодексу України, рекультивація порушених земель - це комплекс організаційних, технічних і біотехнологічних заходів, спрямованих на відновлення ґрунтового покриву, поліпшення стану та продуктивності порушених земель. Землі, які зазнали змін у структурі рельєфу, екологічному стані ґрунтів і материнських порід та у гідрологічному режимі внаслідок проведення гірничодобувних, геологорозвідувальних, будівельних та інших робіт, підлягають рекультивації. Для рекультивації порушених земель, відновлення деградованих земельних угідь використовується ґрунт, знятий при проведенні гірничодобувних, геологорозвідувальних, будівельних та інших робіт, шляхом його нанесення на малопродуктивні ділянки або на ділянки без ґрунтового покриву.

Згідно ч. 10 ст. 186 Земельного кодексу, робочі проекти землеустрою підлягають погодженню територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері охорони навколишнього природного середовища, структурним підрозділом відповідної обласної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища. Робочі проекти землеустрою, що передбачають заходи з будівництва об`єктів та споруд, погоджуються також структурним підрозділом відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації у сфері містобудування та архітектури, а якщо місто не входить до території певного району - виконавчим органом відповідної міської ради у сфері містобудування та архітектури, а в разі якщо такий орган не утворений - органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань містобудування та архітектури чи структурним підрозділом відповідної обласної державної адміністрації з питань містобудування та архітектури. Робочі проекти землеустрою затверджуються замовниками таких проектів.

Відповідно до вимог ст. 46 Закону України "Про охорону земель", при здійсненні господарської діяльності, пов`язаної із зберіганням, обробленням, утилізацією та видаленням, знешкодженням і захороненням відходів, забезпечуються: виконання заходів щодо запобігання або зменшення обсягів утворення відходів та екологічно безпечне поводження з ними; максимальне збереження ґрунтового покриву на основі обраного оптимального варіанта територіального розміщення об`єктів поводження з відходами; зняття родючого шару ґрунту, його складування, збереження та використання при рекультивації земель, покращенні малопродуктивних земель і благоустрої населених пунктів; запобігання негативному впливу об`єктів поводження з відходами, що використовуються для збирання, зберігання, оброблення, утилізації, видалення, знешкодження і захоронення відходів на ґрунтовий покрив прилеглих територій; рекультивація земельних ділянок після ліквідації об`єктів поводження з відходами.

Підприємства, установи та організації, а також громадяни, діяльність яких пов`язана з накопиченням відходів, зобов`язані забезпечувати своєчасне вивезення таких відходів на спеціальні об`єкти, що використовуються для їх збирання, зберігання, оброблення, утилізації, видалення, знешкодження і захоронення.

Забороняється несанкціоноване скидання і розміщення відходів у підземних горизонтах, на території міст та інших населених пунктів, на землях природно-заповідного та іншого природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, у межах водоохоронних зон та зон санітарної охорони водних об`єктів, в інших місцях, що може створювати небезпеку для навколишнього природного середовища та здоров`я людини.

У районах можливого забруднення земель небезпечними відходами, у тому числі аварійними, викидами від стаціонарних і пересувних джерел за рішенням місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування проводяться постійні або періодичні обстеження хімічного складу ґрунтів з метою виявлення та визначення їх негативного впливу на здоров`я людини, а також окремих видів природних ресурсів і довкілля в цілому.

Розміщення, збирання, зберігання, оброблення, утилізація та видалення, знешкодження і захоронення відходів здійснюються відповідно до вимог Закону України "Про відходи".

Згідно положень ст. 52 згаданого вище Закону, рекультивації підлягають землі, які зазнали змін у структурі рельєфу, екологічному стані ґрунтів і материнських порід та в гідрологічному режимі внаслідок проведення гірничодобувних, геологорозвідувальних, будівельних та інших робіт. При проведенні гірничодобувних, геологорозвідувальних, будівельних та інших робіт, пов`язаних з порушенням ґрунтового покриву, відокремлена ґрунтова маса підлягає зняттю, складуванню, збереженню та перенесенню на порушені або малопродуктивні земельні ділянки відповідно до робочих проектів землеустрою. При знятті ґрунтового покриву здійснюється пошарове зняття і роздільне складування верхнього, найбільш родючого шару ґрунту, та інших прошарків ґрунту відповідно до структури ґрунтового профілю, а також материнської породи. Об`єм ґрунтової маси, що підлягає зняттю і роздільному складуванню, визначається в робочих проектах землеустрою. Рекультивація земельних ділянок здійснюється шляхом пошарового нанесення на малопродуктивні земельні ділянки або ділянки без ґрунтового покриву знятої ґрунтової маси, а в разі потреби - і материнської породи в порядку, який забезпечує найбільшу продуктивність рекультивованих земель. Роботи із зняття, складування, збереження та нанесення ґрунтової маси на порушені земельні ділянки здійснюються за рахунок фізичних та юридичних осіб, з ініціативи або вини яких порушено ґрунтовий покрив, а роботи з нанесення знятої ґрунтової маси на малопродуктивні землі здійснюються за бажанням власників або землекористувачів, у тому числі орендарів, цих земельних ділянок за їх рахунок.

Згідно з абз. 6 ст. 46 Закону України "Про охорону земель" при здійсненні господарської діяльності, пов`язаної із зберіганням, обробленням, утилізацією та видаленням, знешкодженням і захороненням відходів, забезпечуються рекультивація земельних ділянок після ліквідації об`єктів поводження з відходами.

Судом встановлено і не заперечується відповідачем, що на сьогодні об`єкт поводження з відходами - "Відвал фосфогіпсу", не ліквідовано, а отже вимога про проведення його рекультивації є незаконною.

Як вбачається з дослідженого судом наказу ВАТ "РІВНЕАЗОТ" №694 від 30.08.2005, виведення з експлуатації потужності цехів сірчаної та фосфорної кислот відбулося більше 15 років тому, зміст якого підтверджується Довідкою про роботу основних виробництв від 08.07.2020р. - експлуатуються лише місця видалення відходів.

Проте за твердженням позивача, які не спростовані відповідачем, місця видалення відходів не відносилися до потужностей з виробництва цих кислот та не були виведені з експлуатації. Рекультивації підлягають лише ліквідовані місця видалення відходів згідно абзацу 6 ст.46 Закону України "Про охорону земель", оскільки при здійсненні господарської діяльності, пов`язаної із зберіганням, обробленням, утилізацією та видаленням, знешкодженням і захороненням відходів, забезпечуються рекультивація земельних ділянок після ліквідації об`єктів поводження з відходами.

Суд дійшов висновку, що законодавство не містить вимог, які б зобов`язували підприємство ліквідовувати місця видалення відходів, оскільки місце видалення відходів не ліквідоване, обов`язок проведення рекультивації у позивача не виник, так як такий обов`язок виникає у суб`єкта господарювання лише після ліквідації місця видалення відходів.

Відповідно є незаконною вимога щодо проведення оцінку впливу на довкілля по робочому проекту щодо рекультивації об`єкта поводження з відходами місця видалення відходів "Відвал фосфогіпсу", оскільки відсутні законні підстави для проведення самої рекультивації, а виготовлення проекту рекультивації і відповідно оцінки впливу по проекту можливе лише після настання зобов`язання у суб`єкта господарювання на проведення рекультивації місця видалення відходів, з огляду на викладене, вимоги припису, викладені у пунктах 11-12 не ґрунтуються на законі.

Щодо пункту 13 припису, яким зобов`язано провести моніторинг за станом вод у підземному водоносному горизонті в районі розміщення місць видалення відходів - відвалу фосфогіпсу, накопичувача для зберігання токсичних відходів, за межами с.Рубче Рівненського району Рівненської області, здійснювати з усіх без виключення спостережних свердловин, з обов`язковим очищенням свердловин перед відбором проб, шляхом відкачки води, що міститься у свердловинах, їх прочищенням та поглибленням, то суд зазначає наступне.

В описі виявлених порушень вказане порушення зазначене на сторінці 38 у пункті п.13. При цьому, у графі 3 "Опис фактичних обставин та відповідних доказів (письмових, речових, електронних або інших), що підтверджують наявність порушень вимог законодавства" відсутні посилання на докази, якими б підтверджувалося зазначене порушення.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 29 Закону України "Про відходи", з метою визначення та прогнозування впливу відходів на навколишнє природне середовище, своєчасного виявлення негативних наслідків, їх відвернення та подолання виробники відходів, їх власники, а також спеціально уповноважені органи виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки здійснюють моніторинг місць утворення, зберігання і видалення відходів. Моніторинг місць утворення, зберігання і видалення відходів є складовою єдиної системи державного моніторингу навколишнього природного середовища.

Судом встановлено, що на ПрАТ "РІВНЕАЗОТ" санітарною лабораторією відділу охорони навколишнього середовища ведеться постійний контроль за станом підземних вод в районі розміщення місць видалення відходів - відвалу фосфогіпсу та накопичувача для зберігання токсичних відходів.

Згідно затвердженого "Графіку аналітичного контролю якості поверхневих та стічних вод об`єктів ПрАТ "РІВНЕАЗОТ" відбір проб підземних вод з основних спостережних свердловин здійснюється 2 рази в рік. Результати контролю відображаються у відповідних розділах паспортів місць видалення відходів. Щорічні зміни до паспортів місць видалення відходів вносяться відповідно до положень Порядку №1216 та Інструкції №12 від 14.01.1999.

Відвал фосфогіпсу ПрАТ "РІВНЕАЗОТ2 експлуатується з 1976 року, а накопичувач для зберігання токсичних відходів з 1975 р. За весь період експлуатації, під час всіх попередніх планових та позапланових перевірок, жодних зауважень та виявлених порушень не було.

В розділі "1.Сфера застосування" ДСТУ ISO 5667-11:2005 "Якість води. Відбирання проб. Частина 11. Настанови щодо відбирання проб підземних вод", зазначається: Визначення мети відбирання проб підземних вод - це необхідна передумова визначання специфічних принципів відбирання проб. Основна мета програм опробування підземних вод - це дослідження якості запасів підземних вод, а також допомога в керуванні ресурсами підземних вод". В пункті 5.3.1.2 "Відбирання проб з глибини" ДСТУ ISO 5667-11:2005 зазначено, що для свердловин, які не підлягають відкачуванню, відбирання проб з глибини виконують за допомогою пробовідбиральника, який опускають у свердловину або колодязь на відому глибину. Визначення свердловин, які не підлягають відкачуванню, в даному ДСТУ відсутнє.

Відсутності порушення підтверджується графіками аналітичного контролю якості поверхневих та стічних вод об`єктів ПрАТ "РІВНЕАЗОТ" на 2019-2021, паспортом місця видалення відходів №1, графіком аналітичного контролю якості ґрунтів об`єктів ПрАТ "РІВНЕАЗОТ" на 2020-2025, графіком аналітичного контролю атмосферного повітря в місцях видалення відходів. На підтвердження наявності порушень, контролюючим органом не надано суду жодного доказу

Таким чином, припис у цій частині є протиправним.

Щодо пункту припису 14, яким зобов`язано позивача здійснювати перевезення небезпечних відходів - кубових залишків перегонки МЕА (моноетаноламін), утворених при виробництві аміаку (код згідно КВ 2415.2.9.15) від місця їх утворення до місця видалення відходів - накопичувача для зберігання токсичних відходів лише за наявності ліцензії Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України на здійснення перевезення небезпечних відходів та договору обов`язкового страхування цивільної відповідальності перевізника за збитки, які можуть бути завдані ним під час перевезення небезпечних відходів, суд зазначає наступне.

В описі виявлених порушень зазначене порушення міститься на сторінці 39 у п.15. При цьому, графа 3 "Опис фактичних обставин та відповідних доказів (письмових, речових, електронних або інших), що підтверджують наявність порушень вимог законодавства2 не містить посилання на докази, які б підтверджували зазначене порушення.

Відповідно до пункту "н" ч. 1 ст. 17 Закону України "Про відходи", суб`єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов`язані мати ліцензії на здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами і/або дозвіл на транскордонне перевезення небезпечних відходів.

Судом встановлено, що поводження з небезпечними відходами ПрАТ "РІВНЕАЗОТ" здійснює на підставі Ліцензії на поводження з небезпечними відходами №99 від 15.03.2016.

Згідно з п. 1 "Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами", затвердженими постановою КМУ від 13.07.2016 №446, ці Ліцензійні умови не поширюються на ліцензування господарської діяльності з перевезення небезпечних відходів.

Судом встановлено, що чинним законодавством не передбачено видачі ліцензії на перевезення небезпечних відходів Міністерством захисту довкілля та природних ресурсів України.

Відповідачем не спростовані твердження позивача про те, що підприємство не здійснює транскордонного перевезення небезпечних відходів, а тому такі твердження приймаються судом.

Суд зазначає, що перевезення небезпечних відходів підлягає ліцензуванню згідно п.24 ч.1 ст.7 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності". В постанові КМУ від 2 грудня 2015 №1001 "Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів автомобільним транспортом, міжнародних перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом" визначено яка діяльність підпадає під ліцензування, та вказано що терміни в цій постанові вживаються в значенні, наведеному в Законі України "Про перевезення небезпечних вантажів".

Згідно ст.3 Закону Україну "Про перевезення небезпечних вантажів" дія Закону не поширюється на перевезення небезпечних вантажів на територіях підприємств, установ та організацій, де ці вантажі виготовляються або утворюються, використовуються або захороняються.

Судом встановлено, що небезпечні відходи кубові залишки перегонки МЕА утворюються на території підприємства, та транспортуються до місця видалення відходів виключно по території підприємства, а тому таке транспортування не потребує отримання ліцензії.

Крім того, суд зауважує, що ліцензії на транспортування видаються центральним органом виконавчої влади, відповідальним за перевезення, а не Міністерством захисту довкілля. Зазначене підтверджується викопіюванням з публічної кадастрової карти України з нанесеними земельними ділянками ПрАТ "РІВНЕАЗОТ" з кадастровими №№5624683300:03:000:0027 і 5624683300:01:004:0005.

Як встановлено в ході судового розгляду справи, підприємство має діючу ліцензію серії АД №062944, видану 04.07.2012 Міністерством транспорту і зв`язку України, згідно якої дозволені наступні види робіт: внутрішні перевезення пасажирів автобусами, внутрішні перевезення пасажирів легковими автомобілями на замовлення та внутрішні перевезення небезпечних вантажів вантажними автомобілями, причепами та напівпричепами.

Відповідно до п. 1 частини 2 Постанови КМУ від 02.12.2015 №1001 "Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів автомобільним транспортом, міжнародних перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом", видані до набрання чинності Законом України "Про ліцензування видів господарської діяльності" (тобто до 02.03.2015) ліцензії на право провадження господарської діяльності з надання послуг з перевезень: пасажирів, небезпечних вантажів, багажу автомобільним транспортом - є чинними; небезпечних вантажів вантажними автомобілями, причепами та напівпричепами - надають право провадити господарську діяльність з перевезення небезпечних вантажів та небезпечних відходів вантажними автомобілями.

Судом встановлено, що 03.12.2019 між ПрАТ "РІВНЕАЗОТ" та ПрАТ "УПСК" укладено Договір обов`язкового страхування відповідальності суб`єктів перевезення небезпечних вантажів на випадок настання негативних наслідків під час перевезення небезпечних вантажів серії 733-02 №2037.

Таким чином,на підприємстві наявні діюча ліцензія на перевезення та договір страхування суб`єктів перевезення небезпечних вантажів. Проте, в силу приписів ст. 3 Закону Україну "Про перевезення небезпечних вантажів", вказані документи законом не вимагаються при здійсненні перевезень по території підприємства. Тому вимоги пункту 14 припису суд вважає незаконними.

Щодо пункту припису 15, яким приписано позивачу укласти договір обов`язкового страхування ПрАТ "РІВНЕАЗОТ", у власності якого є об`єкти поводження з небезпечними відходами, за шкоду, яка може бути заподіяна аваріями на таких об`єктах життю, здоров`ю, майну фізичних та/або юридичних осіб, то суд вважає його необґрунтованим та таким, що спростовується наступним.

Відповідно до положень ч.11 ст. 34 Закону України "Про відходи", відповідальність суб`єкта господарської діяльності, у власності або у користуванні якого є хоча б один об`єкт поводження з небезпечними відходами, за шкоду, яка може бути заподіяна аваріями на таких об`єктах життю, здоров`ю, майну фізичних та/або юридичних осіб, підлягає обов`язковому страхуванню відповідно до закону.

Пунктом 14 ч. 1 ст. 7 Закону України Про страхування передбачено, що в Україні здійснюються різні види обов`язкового страхування, серед яких страхування цивільної відповідальності суб`єктів господарювання за шкоду, яку може бути заподіяно пожежами та аваріями на об`єктах підвищеної небезпеки, включаючи пожежовибухонебезпечні об`єкти та об`єкти, господарська діяльність на яких може призвести до аварій екологічного та санітарно-епідеміологічного характеру.

Судом встановлено, що між ПрАТ "РІВНЕАЗОТ" з ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія" укладений Договір обов`язкового страхування цивільної відповідальності суб`єктів господарювання за шкоду, яка може бути заподіяна пожежами та аваріями на об`єктах підвищеної небезпеки, включаючи пожежовибухонебезпечні об`єкти та об`єкти, господарська діяльність на яких може призвести до аварій екологічного і санітарно-епідеміологічного характеру №027/1788/002089 від 12.03.2020.

Щодо пунктів припису 16, 17, якими зобов`язано позивача: розпочати будівництво локальної мережі спостережувальних свердловин для контролю за якісним станом вод підземного водоносного горизонту навколо шламонакопичувача фтористих солей (секції №1,2,3) ПрАТ "РІВНЕАЗОТ", з метою попередження забруднення підземних вод, згідно з проектно-кошторисною документацією організаціям, які мають відповідні дозволи на виконання таких робіт; завершити будівництво локальної мережі спостережувальних свердловин для контролю за якісним станом вод підземного водоносного горизонту навколо шламонакопичувача фтористих солей (секції №1,2,3) ПрАТ "РІВНЕАЗОТ", з метою попередження забруднення підземних вод, згідно з проектно-кошторисною документацією організаціям, які мають відповідні дозволи на виконання таких робіт, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 29 Закону України "Про відходи", з метою визначення та прогнозування впливу відходів на навколишнє природне середовище, своєчасного виявлення негативних наслідків, їх відвернення та подолання виробники відходів, їх власники, а також спеціально уповноважені органи виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки здійснюють моніторинг місць утворення, зберігання і видалення відходів. Моніторинг місць утворення, зберігання і видалення відходів є складовою єдиної системи державного моніторингу навколишнього природного середовища.

Згідно положень ст. 105 Водного кодексу України, підприємства, установи і організації, діяльність яких може негативно впливати на стан підземних вод, особливо ті, які експлуатують накопичувачі промислових, побутових і сільськогосподарських стоків чи відходів, повинні здійснювати заходи щодо попередження забруднення підземних вод, а також обладнувати локальні мережі спостережувальних свердловин для контролю за якісним станом цих вод.

Відповідно до ст. 106 Водного кодексу України, спеціальні роботи по спорудженню експлуатаційних свердловин на воду здійснюються згідно з проектно-кошторисною документацією організаціями, які мають відповідні дозволи на виконання таких робіт. Зазначена документація погоджується у порядку, встановленому Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" .

Матеріалами справи підтверджується, що шламонакопичувач фтористих солей експлуатується на підприємстві:

* секція № 1 - з 1975 року;

* секція № 2 - з 1975 року;

* секція № 3 - з 1988 року.

Згідно проектної документації та "Інструкції з експлуатації гідроспоруд" (розроблених ДПІ "УКРВОДОКАНАЛПРОЕКТ", м. Київ), для спостереження за деформаціями огороджуючих дамб і фільтраційним режимом, з метою оцінки та контролю безпечного стану дамб, визначення умов роботи споруд, режиму підземних вод прилеглої території, передбачено влаштування по низовому відкосі, гребеню і нижньому б`єфі (біля підошви огороджуючої дамби) від ПК-0 до ПК-10 через кожні 100 м створів, обладнаних п`єзометрами.

Герметичність даного шламонакопичувача та, відповідно, відсутність впливу на підземні (ґрунтові) води контролюється через вище зазначену мережу спостережних свердловин. Відомості про дану мережу для проведення спостережень вказані в паспорті місця видалення відходів в розділі "VII. Відомості про забруднення навколишнього природного середовища в районі МВВ". Паспорт місця видалення відходів (МВВ) №4 від 12.05.2000р. погоджений Держуправлінням екологічної безпеки в Рівненській області, Головним санітарним лікарем Рівненської області, органом Держнаглядохоронпраці в Рівненській області, управлінням Держводгоспу в Рівненській області, управлінням Держкомгеології в Рівненської області, та затверджений Заступником голови Рівненської обласної державної адміністрації. Жодних зауважень щодо необхідності спорудження іншої мережі спостережних свердловин від вище зазначених держустанов у вказаних документах не зазначено.

Оскільки на підприємстві наявна мережа спостережувальних свердловин, то відповідно даний пункт припису є безпідставним.

Надаючи правову оцінку пункту 18 припису, яким зобов`язано позивача здійснити та в подальшому здійснювати організаційні, науково-технічні та технологічні заходи для максимальної утилізації відходів, реалізації чи передачі їх іншим споживачам або підприємствам, установам та організаціям, що займаються збиранням, обробленням та утилізацією відходів, в тому числі:

- фосфогіпс - дигідрат код згідно КВ 2413.2.9.42;

- відпрацьований ванадієвий каталізатор, код згідно КВ 2413.2.9.18;

- каталізатори інші відпрацьовані (каталізатор Д-11-90), код згідно КВ 2413.2.9.53;

- кубові залишки перегонки МЕА (моноетаноламін), утворені при виробництві аміаку, код згідно КВ 2415.2.9.15;

- осад камерного фільтру п. 608, код згідно КВ 2414.2.9.05;

- тверді залишки від чищення обладнання органічних виробництв, код згідно КВ 2466.2.9.12;

- шлам, що утворюється в процесі очищення стічних вод на підприємстві (осад з фільтру поз. Ф953), код згідно КВ 2414.2.9.04;

- відпрацьований силікагель з установок очищення повітря цехів А1, АК - 2, ФК, код згідно КВ 2416.2.9.10;

- осад реагентної очистки стічних вод, код згідно КВ 2420.2.9.05, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень пункт "є" ч. 1 ст. 17 Закону України "Про відходи", суб`єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов`язані здійснювати організаційні, науково-технічні та технологічні заходи для максимальної утилізації відходів, реалізації чи передачі їх іншим споживачам або підприємствам, установам та організаціям, що займаються збиранням, обробленням та утилізацією відходів, а також забезпечувати за власний рахунок екологічно обґрунтоване видалення тих відходів, що не підлягають утилізації.

Як зазначив позивач та підтвердив у судовому засіданні представник відповідача, в Україні відсутні технології утилізації перерахованих відходів. Це підтверджується виданими підприємству дозволами на видалення даних відходів.

Оскільки, згідно визначення наведеного в ст.1 Закону України "Про відходи" - видалення відходів - здійснення операцій з відходами, що не призводять до їх утилізації. У випадку наявності в Україні технології утилізації Міністерство охорони навколишнього середовища та Департамент екології та природних ресурсів Рівненської облдержадміністрації не надав би дозвіл на видалення даних відходів, так як згідно п. "д" ст.17 Закону України "Про відходи", відходи для утилізації яких в Україні існує відповідна технологія, що відповідає вимогам екологічної безпеки повинні збиратися та зберігатися , з чого випливає що видалення таких відходів заборонено. Відтак суд вважає, що вимоги припису є незаконними, а порушення норм чинного законодавства з боку позивача відсутнє.

Щодо законності та обґрунтованості пункту19 припису, яким визначено позивачу не допускати зберігання та видалення відходів ПрАТ "РІВНЕАЗОТ" у несанкціонованих місцях, суд зазначає таке.

Відповідно до пунктів "в", "з" статті 17 Закону України "Про відходи", суб`єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов`язані: в) визначати склад і властивості відходів, що утворюються, а також ступінь небезпечності відходів для навколишнього природного середовища та здоров`я людини відповідно до нормативно-правових актів, які затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища; з) не допускати зберігання та видалення відходів у несанкціонованих місцях чи об`єктах.

Згідно статті 26 вказаного Закону, державному обліку та паспортизації підлягають в обов`язковому порядку всі відходи, що утворюються на території України і на які поширюється дія цього Закону. Державний облік та паспортизація відходів здійснюються у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України. Система і форми звітності, порядок надання і використання відповідної інформації про відходи, а також порядок перегляду їх номенклатури розробляються на основі державного класифікатора відходів і затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері статистики, за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища та інших заінтересованих центральних органів виконавчої влади.

Статтею 28 цього Закону передбачено, що з метою повного обліку та опису функціонуючих, закритих та законсервованих місць видалення відходів, їх якісного і кількісного складу, а також здійснення контролю за впливом відходів на навколишнє природне середовище та здоров`я людини ведеться реєстр місць видалення відходів. Реєстр місць видалення відходів ведеться на підставі відповідних паспортів, звітних даних виробників відходів, відомостей уповноважених органів виконавчої влади у сфері поводження з відходами. Дані реєстру підлягають щорічному уточненню. Реєстр місць видалення відходів включає геопросторові дані, метадані та сервіси, оприлюднення, інша діяльність з якими та доступ до яких здійснюються у мережі Інтернет згідно із Законом України "Про національну інфраструктуру геопросторових даних". Порядок ведення реєстру місць видалення відходів визначається Кабінетом Міністрів України.

Приписами статті 33 встановлено, що зберігання та видалення відходів здійснюються відповідно до вимог екологічної безпеки та способами, що забезпечують максимальне використання відходів чи передачу їх іншим споживачам (за винятком захоронення). На кожне місце чи об`єкт зберігання або видалення відходів складається спеціальний паспорт, в якому зазначаються найменування та код відходів (згідно з державним класифікатором відходів), їх кількісний та якісний склад, походження, а також технічні характеристики місць чи об`єктів зберігання чи видалення і відомості про методи контролю та безпечної експлуатації цих місць чи об`єктів. Видалення відходів здійснюється відповідно до встановлених законодавством вимог екологічної безпеки з обов`язковим забезпеченням можливості утилізації чи захоронення залишкових продуктів за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення. Зберігання та видалення відходів здійснюються в місцях, визначених органами місцевого самоврядування з врахуванням вимог земельного та природоохоронного законодавства, за наявності дозволу на здійснення операцій у сфері поводження з відходами, в якому визначені види та кількість відходів, загальні технічні вимоги, заходи безпеки, відомості щодо утворення, призначення, методів оброблення відходів відповідно до встановлених умов їх зберігання. Визначені для зберігання та видалення відходів місця чи об`єкти повинні використовуватися лише для відходів, заявлених на одержання дозволу на здійснення операцій у сфері поводження з відходами. Забороняється змішування чи захоронення відходів, для утилізації яких в Україні існує відповідна технологія. Забороняється несанкціоноване скидання і розміщення відходів, у тому числі побутових, у підземних горизонтах, на території міст та інших населених пунктів, на територіях природно-заповідного фонду, на землях природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, в межах водоохоронних зон та зон санітарної охорони водних об`єктів, в інших місцях, що може створювати небезпеку для навколишнього природного середовища та здоров`я людини. Захоронення відходів у надрах допускається у виняткових випадках за результатами спеціальних досліджень з дотриманням стандартів, норм і правил, передбачених законодавством України.

Відповідно до вимог статті 55 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", здійснення операцій у сфері поводження з відходами дозволяється лише за наявності дозволу на здійснення операцій у сфері поводження з відходами на визначених місцевими радами територіях із додержанням санітарних та екологічних норм у спосіб, що забезпечує можливість подальшого використання відходів як вторинної сировини і безпеку для навколишнього природного середовища та здоров`я людей.

Судом встановлено, що ПрАТ "РІВНЕАЗОТ" має відповідні паспорти МВВ, затверджені Рівненською облдержадміністрацією на здійснення видалення відходів у санкціонованих місцях видалення відходів.Факти здійснення позивачемвидалення відходів у не санкціонованих місцях видалення відходів не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду.

Таким чином, вимоги припису в цій частині є протиправними.

Щодо пункту 20 припису, яким зобов`язано позивача ліквідувати несанкціоноване зберігання та видалення відходів фосфогіпсу-дигідрату від процесів перероблення фосфору, на площі понад 3,0 га висотою понад 6 метрів, поряд із секцією № 1 шламонакопичувача, в межах земельної ділянки площею 614.9822 га з кадастровим номером, шляхом перевезення вищевказаних відходів - фосфогіпсу на паспортизоване і спеціально відведене місце видалення відходів - відвал фосфогіпсу, що розташований за межами с. Рубче Рівненського району Рівненської області, то суд зауважує, що наданими суду доказами (Копія наказу №694 від 30.08.2005 "Про вибуття виробничих потужностей цехів сірчаної та фосфорної кислоти") позивач спростував твердження відповідача щодо наявних порушень з огляду на таке.

Відповідно до п.1 Інструкції про зміст і складання паспорта місць видалення відходів, затвердженої наказом Мінекології №12 від 14.01.1999 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 03.02.1999 за №60/3353, до місць видалення відходів прирівнюються місця довгострокового (понад 2 роки) зберігання відходів.

За твердженням позивача, розміщення фосфогіпса в зазначеному місці (поряд із секцією № 1 шламонакопичувача) було здійснене у 80-х роках ХХ століття.

Оскільки, фосфогіпс зберігається в зазначеному місці поряд із секцією №1 шламонакопичувача з середини 80-х років XX століття, що підтверджується наказом №694 від 30.08.2005 "Про вибуття виробничих потужностей цехів сірчаної та фосфорної кислоти", це місце відноситься до місця видалення відходів. Так, як згідно приписів закону вказане звалище є місцем видалення відходів, підстав для його ліквідації немає.

Посилання відповідача на Ліцензійні умови провадження господарської діяльності зі здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами, затвердженими наказом Міністерства екології та природних ресурсів від 04.11.2011р. № 433, не обґрунтоване, оскільки доказів віднесення фосфогіпсу до небезпечних відходів відповідачем не надано. Крім того,судом встановлено, що дані ліцензійні умови втратили чинність. З огляду на викладене, вказаний пункт припису не ґрунтується на вимогах закону.

Пунктом припису 21 приписано здійснювати контроль за станом місць та об`єктів розміщення та видалення власних відходів.

В описі виявлених порушень порушення описане на сторінці 44 у п. 23. При цьому, у графі 3 "Опис фактичних обставин та відповідних доказів (письмових, речових, електронних або інших), що підтверджують наявність порушень вимог законодавства" відсутнє зазначення доказів, які підтверджують наявність порушення.

Відповідно до пункт "и" частини 1 статті 17 Закону України "Про відходи", одним із обов`язків суб`єктів господарської діяльності у сфері поводження з відходами є здійснення контролю за станом місць чи об`єктів розміщення власних відходів.

Як підтверджено матеріалами справи, на ПрАТ "РІВНЕАЗОТ" ведеться постійний контроль за станом місць та об`єктів розміщення і видалення власних відходів. Аналітичний контроль за станом довкілля в місцях видалення відходів здійснюється санітарною лабораторією відділу охорони навколишнього середовища згідно затверджених головним інженером графіків контролю, зокрема, "Графіка аналітичного контролю якості поверхневих та стічних вод об`єктів ПрАТ "РІВНЕАЗОТ", "Графіка аналітичного контролю атмосферного повітря в місцях видалення відходів"; "Графіка аналітичного контролю якості ґрунтів об`єктів ПрАТ "РІВНЕАЗОТ", наявних в матеріалах справи. Результати такого контролю відображаються у відповідних розділах паспортів місць видалення відходів.

Щорічні зміни до паспортів місць видалення відходів вносяться відповідно до положень Порядку №1216 та Інструкції №12 від 14.01.1999, паспорти МВВ повністю відповідають вимогам нормативних документів, будь-яких зауважень від Департаменту екології та природних ресурсів Рівненської облдержадміністрації не зазначено. Інформація про внесення щорічних змін викладена на офіційному сайті ОДА та погоджена адміністрацією.

Вказаний пункт припису не містить вимоги про усунення порушення, що суперечить ч. 8 ст. 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", згідно якої припис - це обов`язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб`єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства.

Враховуючи наведене, вимоги припису у цій частині не ґрунтуються на чинному законодавстві.

Пунктом 22 припису зобов`язано позивача не допускати змішування відходів із піритним огарком (код згідно КВ 2413.2.9.09), що ускладнює поводження з ним.

Згідно пункту ж) частини 1 статті 17 Закону України "Про відходи" вказаного положення, суб`єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов`язані не допускати змішування відходів, якщо це не передбачено існуючою технологією та ускладнює поводження з відходами або не доведено, що така дія відповідає вимогам підвищення екологічної безпеки.

Як пояснив представник позивача в судовому засіданні, піритний огарок - це відходи виробництва сірчаної кислоти, який утворювався в період з 1970-1982 роках. З 1982 розміщення піритного огарку у відвалі огарку не проводилося, весь піритний огарок був переданий Здолбунівському ЦШК для виробництва цементу. Видалення відходів у котлован на території бувшого відвалу огарку відбувається на підставі дозволу виданого Департаментом екології та природних ресурсів Рівненської облдержадміністрації. Територія бувшого відвалу огарку є місцем видалення відходів, на нього оформлений паспорт місця видалення відходів згідно Постанови КМУ №1216 та Наказу Мінекології №12 від 14.01.1999. До паспорту місця видалення відходів щорічно вносяться зміни відповідно до Постанови КМУ №1216 та Наказу Мінекології №12 від 14.01.1999, паспорт МВВ повністю відповідає вимогам нормативних документів, будь-яких зауважень від Департаменту екології та природних ресурсів Рівненської облдержадміністрації не надходило. Інформація про внесення змін викладена на офіційному сайті ОДА та погоджена адміністрацією.

Відповідачем у ході судового слідства не підтверджено належними та допустимими доказами факт змішування відходів піритного огарку з будь-якими іншими відходами (відсутні посилання на висновки, результати лабораторних досліджень), таким чином, порушення, зазначене у вказаному пункті припису не підтверджене матеріалами перевірки.

Змішування відходів підприємством позивача не допускається, доказів наявності змішування відходів контролюючим органом не надано. Крім того, судом встановлено, що вказаний пункт припису містить вимогу на майбутнє і не свідчить про наявність порушення.

Пунктом 23 припису приписано визначити клас небезпеки відходів - піритного огарку (код згідно КВ 2413.2.9.09), що утворився при переробці залізного колчедану (FeS2 - піриту) у сірчану кислоту, шляхом замовлення "Звіту по обґрунтуванню ступеню небезпеки відходів - піритного огарку від процесів перероблення залізного колчедану у сірчану кислоту та рекомендацій щодо безпечного методу поводження з ними", наукового центру превентивної токсикології, харчової та хімічної безпеки ім. академіка Л.І. Медведя МОЗ України або лабораторії токсикології Державної установи "Інститут громадського здоров`я ім. О.М. Марзєєва Національно академії медичних наук України".

Пунктом припису 24 приписується забезпечити за власний рахунок екологічно обґрунтоване видалення відходів - піритного огарку, що не підлягають утилізації, а також розробити, погодити та зареєструвати паспорт місця видалення відходів - піритного огарку (код згідно КВ 2413.2.9.09), що утворився при переробці залізного колчедану (FeS2 - піриту) у сірчану кислоту та видаляється поряд із секцією №2 шламонакопичувача ПрАТ "РІВНЕАЗОТ", в межах земельної ділянки площею 614.9822 га з кадастровим номером 7, що належить ПрАТ "РІВНЕАЗОТ".

В описі виявлених порушень зазначене порушення описане на сторінці 43, 44 у пунктах 21 та 22. При цьому у графі 3 "Опис фактичних обставин та відповідних доказів (письмових, речових, електронних або інших), що підтверджують наявність порушень вимог законодавства" відсутнє зазначення доказів, якими підтверджується наявність порушення.

Згідно положень пункту "в" частини 1 ст. 17 Закону України "Про відходи", суб`єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов`язані визначати склад і властивості відходів, що утворюються, а також ступінь небезпечності відходів для навколишнього природного середовища та здоров`я людини відповідно до нормативно-правових актів, які затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Відповідно до вимог пункту 5.3. ДСТУ 4462.3.01:2006, ідентифікацію проводять віднесенням відходів до певних категорій та класифікаційних груп, виходячи з їх походження, складу, стану, небезпеки для довкілля та здоров`я людини, техно логічних можливостей знешкодження, утилізування чи видаляння.

Згідно пункту 5.4. ДСТУ, на основі отриманих в процесі ідентифікації даних складають характеристику відходів, яка охоплює агрегатний стан, клас небезпеки (зокрема за токсичністю), хімічний та (або) матеріаль ний (речовинний) склад, фізико-механічні та інші властивості.

Згідно п. "в" ст. 17 Закону України "Про відходи": підприємство зобов`язане визначати ступінь небезпечності відходів для навколишнього природного середовища та здоров`я людини відповідно до нормативно-правових актів, які затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища.

На сьогодні в Україні відсутній нормативно-правовий акт, що регулює порядок визначення ступеню небезпечності відходів, який затверджений центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, та погоджений із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, що підтверджується Листом Міністерства екології та природних ресурсів України від 20.04.2016 №7/1254-16 "Щодо неможливості визначення класу відходів".

Дія СанПиН 4286-87 "Тимчасовий класифікатор токсичних промислових відходів та методичні рекомендації щодо визначення класу токсичності промислових відходів" скасовано розпорядженням КМУ від 20.01.2016 № 94-р.

Дія постанови Головного державного санітарного лікаря України від 01.07.99 № 29, якою затверджено ДСанПіН 2.2.7.029-99 "Гігієнічні вимоги щодо поводження з промисловими відходами та визначення їх класу небезпеки для здоров`я населення", зупинено з 16 вересня 2014 року Державною службою України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва.

У зв`язку з вищевикладеним, суд дійшов до переконання, що підприємство не має законних можливостей самостійно чи з допомогою сторонньої організації визначати ступінь небезпечності відходів, тому вимога припису є незаконною.

Розроблений фахівцями ДУ "Інститут громадського здоров`я ім..О.М.Марзєєва НАМН України" 16.09.2014р. проект Державних санітарних правил "Встановлення класу небезпеки відходів", на який посилається відповідач, не може використовуватися до моменту його офіційного затвердження нормативно-правовим актом та набуттям чинності.

Тому, ні підприємство, ні науковий центр превентивної токсикології, харчової та хімічної безпеки ім. академіка Л.І.Медведя МОЗ України, ні Інститут громадського здоров`я ім. О.М. Марзєєва НАМН України не мають повноважень самостійно визначати "клас небезпеки відходів" та "порядок визначення класу небезпеки відходів".

Як зазначено позивачем, та не спростовано відповідачем піритний огарок на території підприємства та місць видалення відходів відсутній. Оскільки, в законодавстві відсутні чинні документи, які затверджують поняття класу небезпеки відходів та порядок його встановлення, вимога про встановлення класу небезпеки відсутнього на підприємстві відходу є незаконною. У зв`язку з відсутністю такого відходу як піритний огарок підстав для оформлення паспорта у позивача немає.

Пунктом 25 припису зобов`язано отримати висновок з оцінки впливу на довкілля щодо можливості видалення:

- відходів від чистки вагонів (баласт), код згідно КВ 6000.2.9.22;

- відходів змішаних будівництва та знесення будівель та споруд, код згідно КВ 4510.2.9.09;

- осаду споруд біохімічної очистки, код згідно КВ 4101.2.9;

- шламу (нерозчинені залишки магнезиту в розчині нітрату магнію, код згідно КВ 2415.2.9.01;

- твердих побутових та будівельних відходів, код згідно КВ 7720.3.1.01;

- відходів від обслуговування обладнання, код згідно КВ 7730.3.2.01;

- відпрацьованого фільтроперліту, код згідно КВ 2414.2.9.62;

- відпрацьованого силікагелю, код згідно КВ 2416.2.9.10;

- відходів деревообробної дільниці (тирса), код згідно КВ 2000.2.2.17;

- відходів полістиролу, що утворюються в процесі експлуатації плаваючого завантаження фільтрів КФ-5 станції попередньої очистки води цеху ХПВ, код згідно КВ 4101.1.3.00;

- відпрацьованого катіоніту, код згідно КВ 4101.2.9.05, загальним проектним обсягом 560000 тон (620000 м3), на відвалі піритного огарку ПрАТ "РІВНЕАЗОТ", що розташований поряд із секцією №2 шламонакопичувача ПрАТ "РІВНЕАЗОТ", в межах земельної ділянки площею 614.9822 га з кадастровим номером 5624683300:03:000:0027, що належить ПрАТ "РІВНЕАЗОТ", у зв`язку із віднесенням до другої категорії видів планованої діяльності та об`єктів, які можуть мати значний вплив на довкілля та підлягають оцінці впливу на довкілля, а також у зв`язку із не проведенням обов`язкової державної екологічної експертизи щодо об`єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку.

Судом встановлено, що для зберігання цих відходів на підприємстві оформлено паспорт місця видалення відходів №75 у 2005 році.

Закон України "Про оцінку впливу на довкілля", прийнятий 25.05.2017, і поширює свою дію на планову діяльність, оскільки відповідно до ст. 3 здійснення оцінки впливу на довкілля є обов`язковим у процесі прийняття рішень про провадження планованої діяльності, визначеної частинами другою і третьою цієї статті. Така планована діяльність підлягає оцінці впливу на довкілля до прийняття рішення про провадження планованої діяльності.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону, планована діяльність - планована господарська діяльність, що включає будівництво, реконструкцію, технічне переоснащення, розширення, перепрофілювання, ліквідацію (демонтаж) об`єктів, інше втручання в природне середовище; планована діяльність не включає реконструкцію, технічне переоснащення, капітальний ремонт, розширення, перепрофілювання об`єктів, інші втручання в природне середовище, які не справляють значного впливу на довкілля відповідно до критеріїв, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи, що рішення відкриття місця видалення відходів відбулося до набрання чинності вказаним законом, а дія закону поширюється лише на новостворені, проектовані чи реконструйовані об`єкти, то вимога про проведення оцінки впливу на довкілля є незаконною.

Пунктом 26 припису зобов`язано позивача розробити необхідні заходи щодо запобігання негативному і екологонебезпечному впливу на земельні ділянки навколо відвалу фосфогіпсу та котловану на території колишнього відвалу огарку та вирішити питання щодо ліквідації наслідків цього впливу. Наданими позивачем суду доказами, а саме: копією паспорта місця видалення відходів №№1, 2, 4, 75, копією Графіку аналітичного контролю якості поверхневих та стічних вод об`єктів ПрАТ "РІВНЕАЗОТ" на 2019-2021, копією паспорту місця видалення відходів №1, копією графіку аналітичного контролю якості ґрунтів об`єктів ПрАТ "РІВНЕАЗОТ" на 2020-2025, копією графіку аналітичного контролю атмосферного повітря в місцях видалення відходів спростовано твердження відповідача щодо необхідності розроблення заходів щодо запобігання негативному і екологонебезпечному впливу на земельні ділянки навколо відвалу фосфогіпсу та котловану на території колишнього відвалу огарку та вирішити питання щодо ліквідації наслідків цього впливу з огляду на наступне.

Так, відповідно до положень абзац 12 частини 1 статті 35 Закону України "Про охорону земель", власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов`язані, серед іншого, уживати заходів щодо запобігання негативному і екологонебезпечному впливу на земельні ділянки та ліквідації наслідків цього впливу.

За твердженнями позивача, які не спростовані відповідачем, на ПрАТ "РІВНЕАЗОТ" ведеться постійний контроль за станом довкілля в місцях видалення відходів, в тому числі, на ділянці навколо відвалу фосфогіпсу та котловану на території колишнього відвалу огарку.

Аналітичний контроль за станом ґрунтів здійснюється санітарною лабораторією відділу охорони навколишнього середовища згідно затвердженого головним інженером "Графіка аналітичного контролю якості ґрунтів об`єктів ПрАТ "РІВНЕАЗОТ". Результати контролю відображаються в пункті 2, VII розділу паспорта МВВ №1 "Відвал фосфогіпсу", зареєстрованого 12.05.2020 р. та паспорта МВВ №75 "Котлован на території відвалу огарку", зареєстрованого 11.05.2005. Щорічні зміни до паспортів місць видалення відходів вносяться відповідно до положень Порядку №1216 та Інструкції №12 від 14.01.1999, будь-яких зауважень від Департаменту екології та природних ресурсів Рівненської облдержадміністрації не значиться.

Згідно з результатами аналітичних досліджень, негативного і екологонебезпечного впливу на земельні ділянки навколо відвалу фосфогіпсу та котловану на території колишнього відвалу огарку не здійснюється.

Вміст сульфатів і фосфатів в ґрунті знаходиться в межах гранично-допустимих концентрацій (ГДК).

Згідно ст. 167 Земельного кодексу України, господарська та інша діяльність, яка зумовлює забруднення земель і ґрунтів понад встановлені гранично допустимі концентрації небезпечних речовин, забороняється (ч.1). Нормативи гранично допустимих концентрацій небезпечних речовин у ґрунтах, а також перелік цих речовин затверджуються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення (ч.2). Забруднені небезпечними речовинами земельні ділянки використовуються з дотриманням встановлених обмежень, вимог щодо запобігання їх небезпечному впливу на здоров`я людини та довкілля (ч. 3).

Згідно з ст. 45 Закону України "Про охорону земель" господарська та інша діяльність, яка зумовлює забруднення земель і ґрунтів понад установлені гранично допустимі концентрації небезпечних речовин, забороняється.

Як вбачається з протоколів №13-20/2 від 14.07.2020, та №16-20/2 від 14.07.2020, у графі 9 таблиці "нормований вміст ГДК" дані відсутні.

Розпорядженням КМУ від 20.01.2016 №94-р "Про визнання такими, що втратили чинність, та такими, що не застосовуються на території України, актів санітарного законодавства" нормативних документів, які встановлювали гранично-допустиму концентрацію (ГДК) показників складу і властивостей в ґрунтах: визнано такими, що втратили чинність САНПиН 42-128-4433-87 "Санитарные нормы допустимих концентрацій химических веществ в почве (ПДК) (утверджено Минздравом СССР от 30.10.87 №4433-87); ПДК №2546-82 "Предельно допустиме концентрации химических веществ в почве (ПДК), Список №4" (утверджено Минздравом СССР от 30.04.82 №2546-82).

Вміст сульфатів і фосфатів у відібраних зразках ґрунту знаходиться у межах раніше діючих значень гранично-допустимих концентрацій (ГДК), які на сьогодні законом не визначені взагалі. Таким чином, зробити висновок про перевищення ГДК неможливо у зв`язку з відсутністю норматива для його порівняння.

На підприємстві Позивача відсутнє вказане порушення, доказів перевищення ГДК відповідачем не надано, у зв`язку з чим вказаний пункт припису не ґрунтується на законі.

Окрім наведеного вище, суд вказує на таке.

З дослідженого судом припису, зокрема з пунктів 14, 21, 22 у графі "Дата виконання" вбачається, що позивачу встановлено строк виконання виявлених порушень з 03.08.2020.

Разом з тим, як вже зазначалось судом, відповідно до вимог ч. 8 ст. 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" припис - обов`язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб`єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства.

Таким чином, пунктами 14, 21, 22 оскаржуваного припису відповідач зобов`язує позивача не усунути порушення вимог законодавства, а дотримуватися вимог законодавства на майбутнє, тому суд дійшов висновку, що пункти 14, 21, 22 оскаржуваного припису суперечать вимогам ч. 8 ст. 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", та є протиправними.

У пунктах 1,2,3,4,7,15 оскаржуваного припису відповідач вказав на наявність порушень з боку позивача.

Разом з тим, за своєю суттю припис - це обов`язкова письмова вимога щодо усунення конкретних порушень вимог законодавства, що вноситься виключно у випадку виявлення під час перевірки порушень вимог природоохоронного законодавства та повинен містити вимогу щодо усунення таких порушень.

Таким чином, припис може містити вимоги про надання необхідних для виконання покладених на відповідача завдань інформації, документів і матеріалів від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій усіх форм власності та їх посадових осіб, фізичних осіб, виключно у разі, якщо така інформація, документи і матеріали вимагалися органом державного нагляду (контролю) під час здійснення державного нагляду (контролю) у встановленому порядку від суб`єкта господарювання, проте не були надані на таку вимогу контролюючого органу.

Проте, будь-яких листів з вимогою надати до перевірки документи відповідач під час здійснення заходу позивачу не направляв, доказів надання таких запитів позивачу у будь-якій формі відповідачем суду не надано, а необхідність надання інформації висвітлена безпосередньо в самому оскаржуваному приписі, що не узгоджується з вимогами законодавства щодо суті та мети припису, як обов`язкового до виконання документу, направленого на усунення виявлених порушень вимог природоохоронного законодавства.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права сформовано у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 10.04.2019 у справі №826/28014/15.

Судом встановлено, що вимоги припису не направлені на усунення порушень вимог природоохоронного законодавства, оскільки норми права, вказані відповідачем як такі, що порушені позивачем регулюють не порядок надання документів для перевірки, а стосуються організації діяльності суб`єктів господарювання при поводженні з відходами (зберігання, видалення, зменшення обсягів їх утворення). При цьому, переліку порушень цих норм права, які б свідчили про невжиття позивачем заходів на зменшення обсягів утворення відходів, порушення порядку їх зберігання або видалення, акт перевірки не містить.

При цьому, витребування документів відповідачем шляхом складання припису є протиправним, оскільки останній спрямований виключно на усунення порушень вимог законодавства, що прямо слідує зі змісту положень Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".

Тому, провівши у ході розгляду справи перевірку стосовно прийняття відповідачем як суб`єктом владних повноважень оскаржуваного рішення на предмет дотримання ним вимог ст.2 КАС України, враховуючи завдання адміністративного судочинства та виходячи з оцінки наявних у матеріалах справи доказів, суд погоджується з доводами позивача щодо наявності підстав для скасування припису.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) з цього питання виробив практику пошуку відповідного балансу. Так, у ряді його рішень міститься вказівка на те, що вимога п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен аргумент заявника; ст. 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінювання, що є предметом регулювання, насамперед, національного законодавства та оцінювання національними судами.

У п. 96 рішення у справі "Вагнер та J.M.W.L. проти Люксембургу" (Wagnerand J.M.W.L. v. Luxembourg, №76240/01) та у п. 72 рішення у справі "Фабрі проти Франції" (Fabris v. France, №16754/08) ЄСПЛ підкреслив, що навіть якщо суди не зобов`язані викладати мотиви відмови стосовно кожного доводу сторін, вони не звільнені від обов`язку розглядати їх належним чином і надавати оцінку основним наданим доводам. Крім того, якщо ці доводи стосуються прав і свобод, що гарантовані Конвенцією і протоколами до неї, національні суди повинні розглядати їх в обов`язковому порядку і з особливою ретельністю, тому що йдеться про засади принципу субсидіарності.

ЄСПЛ також неодноразово наголошував, що хоча національний суд і має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган державної влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень ("Suominen v. Finland", №37801/97, п. 36).

Баланс між вмотивованістю судового рішення як гарантією реалізації принципу верховенства права та часом, витраченим на пошук відповідей на всі без винятку аргументи сторін, досягається шляхом: 1) виключення необхідності надавати відповіді абсолютно на всі доводи учасників справи, зокрема на ті, що стосуються загальновідомих, визнаних сторонами, встановлених іншим судовим рішенням, яке набрало законної сили, обставин справи; 2) мотивування судового рішення з урахуванням судової інстанції, на розгляді якої перебуває справа: відсутність, за загальним правилом, потреби повторного повного оцінювання судами апеляційної та/або касаційної інстанцій аргументів учасників справи, якщо таким була надана належна правова оцінка та відповідь судами попередніх інстанцій (крім випадків, коли скаржник посилається на неправильну правову оцінку таких аргументів); 3) забезпечення судом активної участі сторін та інших учасників справи у збиранні та поданні до суду доказів у справі, зокрема шляхом застосування заходів процесуального примусу за неналежне виконання процесуальних обов`язків, затягування процесу, несвоєчасне виконання судових доручень тощо.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до приписів ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На переконання суду, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, на момент розгляду справи, не надав суду доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірність та обґрунтованість свого рішення. Натомість, факт наявності у позивача порушеного права знайшов своє підтвердження в ході судового розгляду.

За таких обставин, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог у повному обсязі.

У відповідності до ст.139 КАС України на користь позивача підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, понесені ним судові витрати у розмірі 2102,00 грн.

Оригінал платіжного доручення про сплату судового збору знаходиться в матеріалах справи (т.1 а.с.216).

Повний текст рішення складено з урахуванням часу перебування головуючого судді у відпустці.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву Публічного акціонерного товариства "Рівнеазот" (Рівне -17, м. Рівне, 33017, код ЄДРПОУ 05607824) до Державної екологічної інспекції України ( Новопечерський пров. 3, корпус 2, м.Київ, 01042, код ЄДРПОУ 37508533), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державна екологічна інспекція Поліського округу (вул. Леха Качинського, буд.12-А, м. Житомир, 10014, код ЄДРПОУ 42163803) про визнання протиправним та скасування припису - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати припис Державної екологічної інспекції України від 24.07.2020 №001.

Стягнути на користь Публічного акціонерного товариства "Рівнеазот" судовий збір у сумі 2102,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Державної екологічної інспекції України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 11 січня 2021 року.

Суддя С.А. Борискін

СудРівненський окружний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення29.12.2020
Оприлюднено12.01.2021
Номер документу94041408
СудочинствоАдміністративне

Судовий реєстр по справі —460/6536/20

Постанова від 22.06.2021

Адміністративне

Восьмий апеляційний адміністративний суд

Судова-Хомюк Наталія Михайлівна

Ухвала від 15.06.2021

Адміністративне

Восьмий апеляційний адміністративний суд

Судова-Хомюк Наталія Михайлівна

Ухвала від 07.06.2021

Адміністративне

Восьмий апеляційний адміністративний суд

Судова-Хомюк Наталія Михайлівна

Ухвала від 24.05.2021

Адміністративне

Восьмий апеляційний адміністративний суд

Судова-Хомюк Наталія Михайлівна

Ухвала від 28.04.2021

Адміністративне

Восьмий апеляційний адміністративний суд

Судова-Хомюк Наталія Михайлівна

Ухвала від 27.04.2021

Адміністративне

Восьмий апеляційний адміністративний суд

Судова-Хомюк Наталія Михайлівна

Ухвала від 12.04.2021

Адміністративне

Восьмий апеляційний адміністративний суд

Судова-Хомюк Наталія Михайлівна

Ухвала від 12.04.2021

Адміністративне

Восьмий апеляційний адміністративний суд

Судова-Хомюк Наталія Михайлівна

Ухвала від 12.04.2021

Адміністративне

Восьмий апеляційний адміністративний суд

Судова-Хомюк Наталія Михайлівна

Ухвала від 26.03.2021

Адміністративне

Восьмий апеляційний адміністративний суд

Судова-Хомюк Наталія Михайлівна

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні