Рішення

від 21.10.2020 по справі 204/7984/18

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 204/7984/18

Провадження № 2/204/85/20 р.

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

49006, м. Дніпро, проспект Пушкіна 77-б тел. (056) 371 27 02, inbox@kg.dp.court.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2020 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючої судді Самсонової В.В.

за участю секретаря Зайченко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі справу за позовом ОСОБА_1 до Державного науково-виробничого підприємство ВЕГА про стягнення заробітної плати,-

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2018 року позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив стягнути з відповідача заробітну плату за період з грудня 2009 року по серпень 2012 року включно в розмірі 41348,49 грн. В обґрунтування своїх позовних вимог вказав на те, що з грудня 2009 року він був прийнятий на роботу в Державне науково-виробниче підприємство ВЕГА в якості провідного інженера. На той час ОСОБА_2 виконував обов`язки директора - головного конструктора з 02 липня 2007 року. Заробітна плата позивачеві нараховувалася, але не виплачувалася. Як йому пояснили посадові особи, на підприємстві були фінансові труднощі, тому заробітна плата буде виплачена тоді, коли з`явиться така можливість. Позивач мав іншу роботу, тому не наполягав на виплаті заробітної плати. На позивача було покладено виконання обов`язків директора - головного конструктора зазначеного підприємства з 17 вересня 2012 року, після чого він почав отримувати заробітну плату. Згідно наказу від 02.10.2014 року № 58-п Міністерства економічного розвитку і торгівлі України позивач був увільнений від виконання обов`язків директора - головного конструктора державного науково-виробничого підприємства Вега з 02 жовтня 2014 року. А з 03.10.2014 року позивача взагалі було звільненено з підприємства за власним бажанням. На момент звільнення заробітна плата за період з грудня 2009 року по серпень 2012 року включно позивачеві не була виплачена. Коли позивач виконував обов`язки директора підприємства та мав доступ до бухгалтерських документів, то з`ясував, що заробітну плату за нього отримували інші особи і розписувалися за отримання грошей. Всього за період з грудня 2009 року по серпень 2012 року було нараховано 41 348,49 грн. Крім цього, позивач звертався з заявою щодо вчинення кримінального правопорушення про отримання заробітної плати іншими особами. Було порушено кримінальне провадження, проведена експертиза, якою було встановлено, що підписи у відомостях на отримання заробітної плати не позивача. У зв`язку з вищевикладеним, позивач був вимушений звернутися до суду.

Представником ДНВП Вега головою ліквідаційної комісії ДНВП Вега було подано письмові заперечення-відзив на позовну заяву позивача, в якому вона просила відмовити позивачеві в задоволенні позову. В обґрунтування своїх вимог вказала, що згідно даних бухгалтерського обліку станом на кінець 2014 року заборгованість по заробітній платі та по виплаті по податку на додану вартість, відсутня. 03.10.2014 року з колишнім працівником ОСОБА_1 ДНВП ВЕГА було проведено повний розрахунок, про що також свідчить і те, що у підприємства ДНВП ВЕГА немає заборгованості перед Головним управлінням Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області, а також відсутні зобов`язання зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, який є консолідованим страховим внеском в Україні, збір якого здійснюється в системі загальнообов`язкового державного страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі. Відомості із отримання і виплати заробітної плати колишнім в.о. керівника Биковець В.І. підписувались виключно ним самим. Крім того, у день звільнення позивачеві було видано трудову книжку та до податкового органу подано звіт про звільнення працівника ОСОБА_1 з роботи. У ході проведення ліквідаційної процедури ДНВП ВЕГА було встановлено:

- За інформацією від колишніх працівників, зокрема від останнього працівника ДНВП ВЕГА ОСОБА_3 , на якого було покладено наказом Мінекономрозвитку від 02.10.2014 року № 59-к обов`язки директора - головного конструктора ДНВП Вега , та який звільнився 03.11.2015 року за власним бажанням, саме ОСОБА_1 за час перебування на посаді виконуючого обов`язки директора - головного конструктора ДНВП Вега з жовтня 2012 року по 02.10.2014 року довів підприємство ДНВП ВЕГА до повного зубожіння. Останній, заволодів (привласнив) і приховав особливо важливі для підприємства документи. Його неправомірні дії спричинили до порушення роботи підприємства - ДНВП ВЕГА , внаслідок чого з державного підприємства по звільнялися всі працівники.

- Крім того, ОСОБА_3 письмово звертався до ОСОБА_1 з проханням прийти на підприємство та передати йому справи, склавши про це письмовий акт.

- ОСОБА_1 при звільненні вчинив грубе порушення чинного законодавства - привласнив особливо важливі документи підприємства ДНВП ВЕГА , в тому числі і привласнив свою особову справу, а також інших працівників підприємства, не зробив передачу майна та документів ДНВП ВЕГА , що тягне за собою наслідки кримінального правопорушення (злочину) передбаченого ст. 357 Кримінального кодексу України.

- Вказаний злочин ОСОБА_1 було вчинено з корисливих мотивів і його незаконні дії спричинили порушення роботи державного підприємства ДНВП ВЕГА .

- Внаслідок його неправомірних дій державне підприємство ДНВП ВЕГА було, і наразі є, неспроможним провести державну реєстрацію змін у ЄДР щодо зміни керівника підприємства ДНВП ВЕГА , у зв`язку із цим допіру в реєстраційних документах керівником ДНВП ВЕГА незаконно значиться ОСОБА_1

- Крім того, внаслідок його неправомірних дій підприємство ДНВП ВЕГА немає змоги переоформити рахунок в банку. Таким чином підприємство було позбавлено і належного ведення бухгалтерського обліку. В результаті чого підприємству ДНВП ВЕГА , останнім було нанесено матеріальні збитки.

Крім цього вказала, що твердження позивача, що першочерговою експертизою № 6242-16 ДНДІСЕ, яка знаходиться в матеріалах кримінального провадження № 12014040680002330, що підпис не належить позивачеві, мають сумнівне походження та не дають підстави вважати про їх достовірність, оскільки кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014040680002330 від 27 серпня 2014 року закрите, у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення. Також вказує, що заробітна плата за весь період його роботи на підприємстві з грудня 2009 року по серпень 2012 року та по дату звільнення з роботи 03.10.2014 року - виплачена в повному обсязі.

Позивач в судове засідання не з`явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, раніше надав заяву, в якій просив розгляд справи провести без його участі та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Раніше, в судовому засіданні підтримав пояснення, які вказував в позові.

Представник відповідача ОСОБА_4 в судове засідання не з`явилася, про час і місце розгляду справи була повідомлена належним чином, раніше надала клопотання, в якому просила провести розгляд справи без її участі. Раніше, в судовому засіданні позовні вимоги не визнала та пояснила, що у відповідача перед позивачем відсутня заборгованість.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, суд розглядає справу, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню по наступним підставам.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 233 Кодексу законів про працю України, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. Офіційне тлумачення положення частини першої статті 233 див. в Рішенні Конституційного Суду № 4-рп/2012 від 22.02.2012 . У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Офіційне тлумачення положення частини другої статті 233 див. в Рішеннях Конституційного Суду № 8-рп/2013 від 15.10.2013, № 9-рп/2013 від 15.10.2013 .

В судовому засіданні встановлено, що з 18 вересня 2012 року на ОСОБА_1 покладено виконання обов`язків директора - головного конструктора Державного науково-виробничого підприємства Вега , відповідно до наказу № 55-Д від 17 вересня 2012 року (а.с. 4).

Відповідно до наказу № 58-п від 02.10.2014 року, ОСОБА_1 увільнено від виконання обов`язків директора - головного конструктора Державного науково-виробничого підприємства Вега на підставі заяви ОСОБА_1 (а.с. 5), що також відповідає наказу № 3-к від 03.10.2014 року (а.с. 6).

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України Про оплату праці , заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно з ч. 1 ст. 21 Закону України Про оплату праці , працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Нормами же ч. 1 ст. 24 Закону України Про оплату праці встановлено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Позивач стверджує, що йому не була виплачена заробітна плата за період з грудня 2009 року по серпень 2012 року, а всього - 41348,49 грн.

Втім, з копії трудової книжки позивача вбачається, що він був прийнятий на роботу до Державного науково-виробничого підприємства Вега лише 01 листопада 2010 року, а отже він жодним чином не міг отримувати заробітну плату з грудня 2009 року, оскільки, як вбачається з трудової книжки, він взагалі не працював у даному підприємстві у вказаний ним час.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підтвердження своїх позовних вимог, позивач вказує на той факт, що він не отримував свою заробітну плату, а замість нього її отримували інші особи, у зв`язку з чим він звертався до органів поліції.

В судовому засіданні було оглянуто кримінальне провадження № 12014040680002330 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України.

З постанови про закриття кримінального провадження слідчого відділення Чечелівського ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області старшого лейтенанта поліції Солодовник А.О. від 28 березня 2017 року вбачається, що вищевказане кримінальне провадження закрито за відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відтак, факт отримання заробітної плати іншою особою замість позивача не знайшов свого підтвердження під час досудового розслідування, а отже вищевказані обставини не підлягають доказуванню, так як вони встановлені постановою слідчого про закриття провадження.

Згідно з ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Крім цього, суду було надано індивідуальні відомості про застраховану особу форми ОК-5 стосовно позивача, з яких вбачається, що за період з кінця 2009 року по 2012 рік включно надходили відрахування страхових внесків, а отже позивач отримував заробітну плату у даний період (а.с. 241-244).

Також в судовому засіданні було допитано свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , які підтвердили, що ОСОБА_1 дійсно особисто отримував заробітну плату.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

За таких обставин, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, з урахуванням всього вищевказаного в сукупності, суд вважає необхідним відмовити позивачеві в задоволенні його позовних вимог в повному обсязі.

На підставі вищевикладеного, керуючись Законом України Про оплату праці , ст. ст. 116, 233 Кодексу законів про працю України, ст. ст. 12, 13, 76-82, 89, 128, 223, 229, 247, 258-259, 263-265, 273, 352, 354-355 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Державного науково-виробничого підприємство ВЕГА про стягнення заробітної плати - відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України, суд вважає необхідним зазначити у резолютивній частині рішення наступні дані:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Державне науково-виробниче підприємство ВЕГА , ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 21921514, місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, вул. Криворізька, буд. 20.

Суддя В.В. Самсонова