Рішення

від 28.12.2020 по справі 507/4/20

ЛЮБАШІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 507/4/20

Провадження № 2/507/1/2020

Номер рядка звіту 22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" грудня 2020 р. смт. Любашівка

Любашівський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді -Дармакуки Т.П.,

при секретарі судового засідання - Копищик М.С.,

з участю представника позивача - Селюкова П.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Любашівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до фермерського господарства ЧАП , третьої особи: державного реєстратора Маяківської сільської ради Біляївського району Одеської області Ісайко Олега Івановича про визнання недійсним договору емфітевзису та скасування державної реєстрації, -

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

Позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до фермерського господарства ЧАП , третьої особи: державного реєстратора Маяківської сільської ради Біляївського району Одеської області Ісайко Олега Івановича про визнання недійсним договору емфітевзису та скасування державної реєстрації. В обґрунтування вимог представник позивача, вказував, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належить земельна ділянка, загальною площею 19.9945 га. кадастровий номер:5123380600:01:002:0010, що розташована на території Бобрицької сільської ради, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ОД№026802 від 20.10.2003 р. Цільове призначення земельної ділянки - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

У листопаді 2019 р., від третіх осіб, ОСОБА_1 надійшла пропозиція щодо укладення договору оренди та на етапі розгляду пропозиції, стало відомо про наявність зареєстрованого договору емфітевзису відносно належної йому земельної ділянки.

24.12.2019 р. ОСОБА_1 отримав інформаційну довідку №194678611 з Державного геєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно відносно належної йому земельної ділянки, із якої стало відомо, що 26.04.2017 р. державним реєстратором Маяківської сільської ради Біляївського району Одеської області відносно належної позивачу земельної ділянки, зареєстрований договір про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису) від 01.03.2017 р. Також, відповідно до інформаційної довідки за Договором Фермерському господарству ЧАП на 99 років передані у користування 19.9945 га - рілля земельної ділянки (кадастровий номер 5123380600:01:002:0010), при цьому Землекористувач (ФГ ЧАП , ЄДРПОУ:36042380) за користування земельною ділянкою сплачує Власнику фіксовану одноразову виплату в розмірі 162 000 (сто шістдесят дві тисячі) гривень.

Проте, він не підписував вказаний договір емфітевзису від 01.03.2017 р. з ФГ ЧАП , грошові кошти за вказаним договором не отримував.

Між ОСОБА_1 та ФГ ЧАП дійсно відбувались перемовини щодо можливості укладання договору емфітевзису відносно належної позивачу земельної ділянки, кадастровий номер 5123380600:01:002:0010. За наслідком перемовин

ОСОБА_1 передав два екземпляра підписаного з його боку договору про право земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису) від 01.03.2017 р. відносно 10 га земельної ділянки кадастровий номер 5123380600:01:002:0010. Проте, як зазначив представник ФГ ЧАП , після консультацій з державним реєстратором, неможливо зареєструвати договір, у зв`язку із тим, що потрібно проводити технічні роботи по розділу належної ОСОБА_1 земельної ділянки та виділяти 10 га із земельної ділянки, після чого може бути зареєстроване право користування відносно частини земельної ділянки. ОСОБА_1 не погодився передавати у користування всю земельну ділянку, оскільки самостійно обробляє інші 10 га земельної ділянки кадастровий номер:5123380600:01:002:0010, іноді із залученням третіх осіб.

ОСОБА_1 не чекав від ФГ ЧАП на власний екземпляр договору, який раніше підписав відносно 10 га земельної ділянки, оскільки, як повідомив представник ФГ ЧАП , передати та зареєструвати право користування відносно 10 га належної ОСОБА_1 земельної ділянки кадастровий номер:5123380600:01:002:0010 неможливо, без виділення 10 га із земельної ділянки, загальна площа якої становить 19. 99 га. без розподілу ділянки на дві окремих земельні ділянки. Більше перемовин між ОСОБА_1 та ФГ ЧАП щодо укладення та реєстрації договору відносно земельної ділянки кадастровий номер 5123380600:01:002:0010 не відбувалось.

Будь-яких договорів відносно всієї земельної ділянки кадастровий номер 5123380600:01:002:0010, загальною площею 19,99 га, ОСОБА_1 не підписував, отже волевиявлення на укладення договору відсутнє, що є підставою для визнання договору недійсним та скасування державної реєстрації зазначеного договору.

В судовому засіданні ОСОБА_1 позов підтримав, від вступного слова та надання пояснень відмовився , посилаючись на ст.63 Конституції України.

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Селюков П.В. в судовому засіданні позов підтримав та просив задовольнити, із підстав зазначених в позові.

Відповідач - ФГ Чап позов не визнав та надав відзив на позов, якому зазначив, що між власником земельної ділянки №5123380600:01:002:0010 ОСОБА_1 та ФГ ЧАП був укладений договір про право користування земельною ділянкою площею 19,99 га для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) строком на 99 років . Пунктом 4.1 договору передбачена одноразова виплата від ФГ Чап суми в розмірі 162 000 грн., яку було передано позивачу, про що було обумовлено в договорі. ОСОБА_1 на виконання умов договору передав ФГ Чап оригінал державного акту на право власності, який повинен зберігатися і зберігається у ФГ Чап . Договір був підписаний ОСОБА_1 , а також було підписано акт прийому передачі земельної ділянки. Договір із актом прошито, пронумеровано та скріплено печаткою ФГ Чап та підписами сторін.

Представник відповідача - голова ФГ Чап Чеповський В.О. в судовому засіданні позов не визнав, вказуючи на те, що ОСОБА_1 власноручно підписав договір оренди землі та під час підписання отримав кошти відповідно до умов договору.

Представник відповідача -ФГ Чап Кармазін С.А. в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позову, вказуючи на те, що ОСОБА_1 особисто підписав договір оренди із ФГ Чап , договір прошито, пронумеровано та скріплено підписами, а виправлення в акті приймання передачі не може слугувати підставою для визнання договору недійсним, оскільки акт приймання передачі не є складовою договору.

В судове засідання 28 грудня 2020 року представники ФГ Чап не з`явилися , до суду надійшло клопотання про закінчення розгляду справи у відсутність представників та надано промову у судових дебатах, в якій зазначено про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Третя особа: державний реєстратор Маяківської сільської ради Біляївського району Одеської області Ісайко Олег Іванович надав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 27 січня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження по справі та постановлено розгляд справи проводити в загальному порядку (а.с.35).

Ухвалою від 25 березня 2020 року залучено в якості третьої особи: державного реєстратора Маяківської сільської ради Біляївського району Одеської області Ісайко Олега Івановича (а.с.102)

Ухвалою від 25 березня 2020 року за клопотанням представника позивача ОСОБА_1 - адвокат Селюкова П.В. витребувано докази (а.с.103).

Ухвалою від 09 червня 2020 року викликано в судове засідання ОСОБА_1 та визнано його явку обов`язковою (а.с.129).

Ухвалою від 14 вересня 2020 року закрито підготовче судове засідання (а.с.164).

Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належить земельна ділянка, загальною площею 19.9945 га. кадастровий номер 5123380600:01:002:0010, що розташована на території Бобрицької сільської ради, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ОД№026802 від 20.10.2003 р., цільове призначення земельної ділянки - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.69).

01 березня 2017 року між ОСОБА_1 як власником земельної ділянки та ФГ Чап як землекористувачем був укладений договір про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису) , за умовами якого власник надав, а землекористувач прийняв у користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 19,99 га, кадастровий номер 5123380600:01:002:0010, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Бобрицької сільської ради Любашівського району Одеської області. Відповідно до п.3.1 сторонами обумовлено строк дії договору 99 років. Також відповідно до п.4.1 Землекористувач (ФГ ЧАП , ЄДРПОУ:36042380) за користування земельною ділянкою сплачує Власнику фіксовану одноразову виплату в розмірі 162 000 (сто шістдесят дві тисячі) гривень та відповідно до п.4.4 сторони своїми підписами у Договорі підтверджують факт повного розрахунку за цим договором. Власник земельної ділянки стверджує про відсутність до Землекористувача жодних претензій фінансового характеру (а.с.59-63).

Із інформаційної довідки №194678611 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, вбачається , що 26.04.2017 р. державним реєстратором Маяківської сільської ради Біляївського району Одеської області відносно належної позивачу земельної ділянки, кадастровий номер 5123380600:01:002:0010, загальною площею 19,99 га, що розташована на території Бобрицької сільської ради Любашівського району Одеської області, зареєстрований договір про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису) від 01.03.2017 р. (а.с.23)

Мотиви, з яких виходить суд та застосовані норми права.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Пунктом 2 частини другої статті 16 ЦК України передбачено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

За правилом частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, відповідно до яких зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частини першої статті 102-1 ЗК України право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) і право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) виникають на підставі договору між власником земельної ділянки та особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для таких потреб, відповідно до Цивільного кодексу України.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 395 ЦК України речовими правами на чуже майно є, зокрема, право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис).

Згідно з частиною першою статті 407 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (далі - землекористувач).

За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 207 ЦК України встановлені загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Оскаржуючи договір емфітевзису, представник позивача зазначив про те, що ОСОБА_1 договір емфітевзису щодо земельної ділянки площею 19,99 га не підписував та грошові кошти за вказаним договором не отримував.

Проте, судом безспірно встановлено, що підпис у оскаржуваному договорі емфітевзису належить ОСОБА_1 , що спростовує твердження заявника про непідписання оскаржуваного договору. Так, в судовому засіданні під час огляду оригіналу договору емфітевзису, який надано відповідачем ФГ Чап , було встановлено, що договір прошито, пронумеровано та скріплено підписами сторін. При цьому, ОСОБА_1 підтвердив, що підписи на договорі виконані ним самим. Таким чином, підписуючи договір, ОСОБА_1 підтвердив, що досяг згоди з усіх істотних умов договору, а тому доводи позивача про відсутність волевиявлення на укладення договору відхиляються.

Позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами, а судом не встановлено, що після підписання договору емфітевзису до нього внесені істотні зміни, які не погоджувалися із ним як власником земельної ділянки.

Свідок ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснив, що він в 2016-2018 роках обробляв частину земельної ділянки ОСОБА_1 площею 5 га , в 2019 , 2020 році відповідно 10 га і 9, га, а до цього всю належну ОСОБА_1 земельну ділянку обробляло ФГ Чап . Будь-якого договору він із ОСОБА_1 не укладав, а за користування земельною ділянкою розраховувався із ОСОБА_1 як зерном , так грішми, платив земельний податок за ОСОБА_1 . Він знав, що ОСОБА_1 вів перемовини із керуючим ФГ Чап Вільховецьким та хвилювався, що вклав гроші в землю і вони пропадуть.

На думку суду, пояснення свідка ОСОБА_2 не можуть слугувати доказом щодо не укладення договору емфітевзису від 01 березня 2017 року.

Так, згідно п.8.9 оскаржуваного договору, передбачено, що з метою забезпечення умов виконання даного договору Власник земельної ділянки передав Землекористувачу оригінал державного акту на право власності на земельну ділянку серії ОД № 026802, який буде зберігатися у Землекористувача до закінчення строку передбаченого п.3.1 даного Договору.

В судовому засіданні встановлено, що відповідно до умов п.8.9 договору емфітевзису, оригінал державного акту про право власності на земельну ділянку площею 19,99 га серії ОД № 026802 зберігається у ФГ Чап , що спростовує доводи представника позивача про відсутність волевиявлення ОСОБА_1 на укладення договору емфітевзису відносно земельної ділянки площею 19,99 га. (а.с.69).

Разом із тим, допитаний в судовому засіданні ОСОБА_3 в якості свідка пояснив, що оскільки між ФГ Чап із ОСОБА_1 була досягнута домовленість про укладення договору емфітевзису, то він завчасно підготовив та роздрукував текст договору емфітевзису, який в його присутності підписав ОСОБА_1 за місцем свого проживання та голова ФГ Чап ОСОБА_4 , договір він прошив та сторони поставили свої підписи. ОСОБА_4 передав всю суму передбачену умовами договору 162 000 грн., а ОСОБА_1 передав оригінал державного акту про право власності на земельну ділянку. Виправлення в акті прийому передачі земельної ділянки зроблені ним самим, оскільки під час виготовлення тексту акту він використовував шаблони до інших договорів та допустився технічної помилки, але оскільки підписання документів відбувалося в с.Арчепитівка, то не було технічної можливості роздрукувати інший акт. Під час підписання договору емфітевзису, між сторонами мова не йшлася про передачу частини земельної ділянки та й укладення договору на частину земельної ділянки не можливе,

оскільки для цього потрібно було виготовити землевпорядну документацію на частину земельної ділянки.

Пояснення представника позивача про те, що виправлення в акті приймання-передачі земельної ділянки (а.с.64) свідчить про те, що ОСОБА_1 мав волевиявлення на укладення договору щодо частини земельної ділянки в розмірі 10 га., судом до уваги не приймаються, оскільки в силу ст..407 ЦК України, ст..102-1 ЗК України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється саме договором, а не актом. Акт у відповідності до п.5.1 є підтвердженням виконання договору сторонами.

Що стосується тверджень про неотримання коштів за договором, то відповідно до п.4.4 сторони узгодили, що своїми підписами у Договорі підтверджують факт повного розрахунку за цим договором. Власник земельної ділянки стверджує про відсутність до Землекористувача жодних претензій фінансового характеру.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною першою статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Частинами першою-третьою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1 , суд виходить з недоведеності позовних вимог, оскільки позивач всупереч передбаченому нормами статей 12, 81 ЦПК України процесуальному обов`язку не довів належними доказами заявлені вимоги, зокрема про відсутність його волевиявлення на укладення договору емфітевзису від 01 березня 2017 року, який був зареєстрований державним реєстратором Маяківської сільської ради Біляївського району Одеської області Ісайко О.І.

Щодо вимог позивача щодо скасування реєстрації договору оренди землі суд дійшов такого.

Згідно з ч.1 ст.210 ЦК України, правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Відповідно до статті 126 ЗК України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень обов`язковій державній реєстрації підлягають , зокрема , право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис).

Частинами 1 та 2 ст.26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначено, що записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію

прав та їх обтяжень. Записи скасовуються, якщо підстави, за яких вони були внесені, визнані судом недійсними.

Враховуючи те, що позовні вимоги в частині визнання недійсним договору емфітевзису від 01.03.2017 року задоволенню не підлягають, а вимога щодо скасування реєстрації є похідною від вимоги позивача про визнання недійсним договору, оскільки підставою реєстрації був оспорюваний договір емфітевзису, тому, вимоги в частині скасування державної реєстрації договору, також задоволенню не підлягають.

Розподіл судових витрат між сторонами

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з квитанціями позивач сплатив 1681 грн. 60 коп. судового збору (а.с. 29-30). Враховуючи, що в задоволенні позову відмовлено повністю, тому вказані витрати покладаються на позивача.

Підстави для негайного виконання рішення відсутні.

Заходи забезпечення позову по даній цивільній справі не застосовувалися

Керуючись ст.ст. 258 ,259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до фермерського господарства ЧАП , третьої особи: державного реєстратора Маяківської сільської ради Біляївського району Одеської області Ісайко Олега Івановича про визнання недійсним договору емфітевзису та скасування державної реєстрації - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Одеського апеляційного суду через Любашівський районний суд. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення виготовлено 11.01.2021 року.

Суддя: Т.П. Дармакука