Постанова

від 10.12.2020 по справі 910/13782/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" грудня 2020 р. Справа№ 910/13782/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Разіної Т.І.

суддів: Шаптали Є.Ю.

Іоннікової І.А.

Секретар судового засідання: Огірко А.О.

За участю представників сторін:

від позивача: згідно протоколу судового засідання

від відповідача: згідно протоколу судового засідання

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Зорг Біогаз Україна" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.02.2020 у справі № 910/13782/19 (суддя Мандриченко О.В., м. Київ, повний текст рішення складено 21.02.2020)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Укрбудінвест", м. Бровари, Київська обл. доТовариства з обмеженою відповідальністю "Зорг Біогаз Україна", м. Київ простягнення 1 290 689,79 грн,

За результатами розгляду апеляційної скарги Північний апеляційний господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Укрбудінвест" (далі - позивач/ТОВ "Будівельна компанія "Укрбудінвест") із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Зорг Біогаз Україна" (далі- відповідач/ТОВ"Зорг Біогаз Україна") про стягнення з відповідача 1 290 689,79 грн заборгованості за Договором Головного підряду № 31-03/16-ТФП від 31.03.2016 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов`язання за Договором Головного підряду № 31-03/16-ТФП від 31.03.2016 року, зокрема, не здійснив повної оплати за виконані позивачем будівельні роботи, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за вказаним правочином.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.02.2020 у справі № 910/13782/19 позов задоволено. Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 1 290 689,79 грн заборгованості та 19 360,35 грн витрат по сплаті судового збору.

Обґрунтовуючи своє рішення, місцевий господарський суд із посиланням на ст.ст. 509, 526, 530, 629,837, 853 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, встановив факт прийняття відповідачем виконаних позивачем будівельних робіт за Договором Головного підряду № 31-03/16-ТФП від 31.03.2016 та актом прийняття виконання робіт за липень 2016 до вказаного правочину, на загальну суму 16 169 689,79 грн (12 997 150,61 грн (заборгованість за Договором)+ 3 172 539,18 грн (заборгованість за актом приймання виконаних будівельних робіт)) та факт часткової оплати відповідачем оплати робіт в розмірі 14 879 000,00 грн і, відповідно, прийшов до висновку про задоволення позовних вимог ТОВ "Будівельна компанія "Укрбудінвест" в повному обсязі.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із вказаним рішенням, ТОВ "Зорг Біогаз Україна" (далі - скаржник) звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просило скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом:

- було порушено норми процесуального права, а саме: ст.ст. 2, 7, 14, 185, 237,238 Господарського процесуального кодексу України;

- не було визначено у зв`язку з чим між сторонами виник спір;

- не будо встановлено: який загальний обсяг робіт було виконано позивачем за Договором Головного підряду № 31-03/16-ТФП від 31.03.2016; який зальний обсяг грошових коштів, перерахованих відповідачем в рахунок оплати за договором; за яким саме актом приймання виконання будівельних робіт відповідачем було допущено прострочення виконання за Договором Головного підряду № 31-03/16-ТФП від 31.03.2016;

- не надано правову оцінку поданим позивачем актам приймання виконаних будівельних робіт на предмет того, чи відповідають вони вимогам чинного законодавства до документації такого характеру, чи є вони належними, допустимими і достовірними доказами, якими можуть доводитися обставини, покладені позивачем в основу позовних вимог, а також чи складені такі акти за формою і змістом, що визначені чинним законодавством;

- не було враховано пояснення відповідача з приводу того, що останнім здійснювалась оплата згідно актів частково, де було підтверджено фактичні обсяги робіт з боку позивача, а щодо заборгованості, яка є предметом даного спору то ТОВ "Будівельна компанія "Укрбудінвест" не надано жодної довідки або підтверджуючого документу стосовно фактичних обсягів робіт та їх вартості з 2016 року;

- було залишено поза увагою обставини, які встановлені у рішенні Господарського суду міста Києва від 25.04.2019 у справі № 910/2051/19.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

28.09.2020 від позивача через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому останній просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 11.02.2020 у справі № 910/13782/19 - без змін.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу ТОВ "Зорг Біогаз Україна" указував на те, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим підстави для його скасування - відсутні.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.04.2020 апеляційну скаргу ТОВ "Зорг Біогаз Україна" у справі № 910/13782/19 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді: Разіної Т.І., суддів: Іоннікової І.А., Тарасенко К.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.04.2020 у справі №910/13782/19 апеляційну скаргу ТОВ "Зорг Біогаз Україна" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.02.2020 у справі № 910/13782/19 залишено без руху.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду 15.09.2020 у справі №910/13782/19 задоволено клопотання ТОВ "Зорг Біогаз Україна" та поновлено строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 11.02.2020 у справі №910/13782/19; відкрито апеляційне провадження у даній справі; розгляд апеляційної скарги ТОВ "Зорг Біогаз Україна" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.02.2020 у справі №910/13782/19 призначено на 13.10.2020.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.10.2020 у справі № 910/13782/19 розгляд апеляційної скарги ТОВ "Зорг Біогаз Україна" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.02.2020 у справі № 910/13782/19 призначено на 10.11.2020.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/4337/20 від 09.11.2020 у зв`язку з перебуванням судді Тарасенко К.В. на лікарняному, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №910/13782/19.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.11.2020 для розгляду справи №910/13782/19 сформовано судову колегію у складі головуючий суддя Разіна Т.І., судді: Іоннікова І.А., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.11.2020 апеляційну скаргу ТОВ "Зорг Біогаз Україна" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.02.2020 у справі №910/13782/19 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючого судді Разіної Т.І., суддів: Іоннікової І.А., Шаптали Є.Ю.; розгляд апеляційної скарги ТОВ "Зорг Біогаз Україна" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.02.2020 у справі №910/13782/19 призначено на 24.11.2020.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.11.2020 розгляд справи № 910/13782/19 відкладено на 10.12.2020.

Явка учасників справи

Відповідач у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений належним чином, що підтверджується наявними у матеріалах справи повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Заяв/клопотань про відкладення розгляду апеляційної скарги від відповідача через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду не надходило.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

З огляду на те, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання у даній справі, явка представників сторін судом апеляційної інстанції обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони (ст. 42 ГПК України), зважаючи на відсутність від відповідача клопотань/заяв про відкладення розгляду справи з поданням відповідних доказів, а також враховуючи положення ч. 12 ст. 270 ГПК України, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності відповідача.

Позиція представників сторін у справі

У судовому засіданні представник позивача вимоги апеляційної скарги заперечував, із підстав наведених у відзиві на апеляційну скаргу. Просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 11.02.2020 у справі № 910/13782/19- без змін, як таке що прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як убачається із матеріалів справи, 31.03.2016 року між ТОВ "Будівельна компанія "Укрбудінвест", як головним підрядником та ТОВ "Зорг Біогаз Україна", як генпідрядником було укладено Договір № 31-03/16-ТФП Головного підряду (далі - Договір), відповідно до пункту 1.1. якого, відповідач доручає позивачу виконати комплекс будівельно-монтажних робіт з будівництва комплексу з переробки органічних відходів і силосу в біогаз для виробництва електричної та теплової енергії в селищі міського типу Теофіполь, Хмельницької області (надалі - об`єкт).

У даному Договорі термін Об`єкт визначено, що це комплекс з переробки органічних відходів і силосу в біогаз для виробництва електричної та теплової енергії. 1-черга смт Теофіполь, Хмельницької області.

Головний підрядник здійснює будівництво об`єкту в строки, передбачені графіком виконання робіт (Додаток № 1) належним чином та в повному обсязі, передбаченому проектно-кошторисною документацією до повної готовності об`єкту ( п. 1.2. Договору).

Пунктом 3.1. Договору сторони визначили, що ціна Договору дорівнює сумі підписаних актів здачі-приймання виконаних робіт, відповідно до умов цього Договору та орієнтовно складає - 91 320 000,00 грн в.ч.р. ПДВ складає- 15 220 000,00 грн.

Відповідно до пункту 3.3.2. Договору відповідач протягом 5 банківських днів після підписання акту здачі-приймання виконаних робіт проводить розрахунок з позивачем за виконанні робити із врахуванням раніше виданих авансів та проводить подальше авансування в розмірі не менш 90% від вартості матеріалів, а також 40% вартості робіт, що заплановані до виконання у наступному місяці.

За даним Договором розрахунки щодо фінансування робіт здійснюються у безготівковій формі шляхом перерахування генпідрядником відповідних сум на банківський рахунок головного підрядника, вказаний у Договорі. Датою оплати вважається дата нарахування коштів на рахунок головного підрядника (п. 3.5. Договору).

У п. 6.5. Договору визначено, що передання-прийняття всього комплексу результатів виконаних робіт оформлюється остаточним актом передання-приймання виконаних робіт.

30.06.2016 між позивачем та відповідачем було підписані наступні акти приймання виконаних будівельних робіт, а саме:

- акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт за червень 2016 року на загальну суму 8 672 182, 73 грн;

- акт № 2 приймання виконаних будівельних робіт за червень 2016 року на загальну суму 2 939 165,32 грн;

- акт № 3 приймання виконаних будівельних робіт за червень 2016 року на загальну суму 364 529,04 грн;

- акт № 4 приймання виконаних будівельних робіт за червень 2016 року на загальну суму 1 021 273,52 грн.

Таким чином, 30.06.2016 відповідачем було прийнято виконані будівельні роботи на загальну суму 12 997 150,61 грн, які відповідно до п. 3.2.2. Договору повинні були бути сплачені у строк до 07.07.2016 включно.

29.07.2016 року між позивачем та відповідачем було підписано акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт за липень 2016 року на загальну суму 3 172 539,18 грн.

Прийняті відповідачем 29.07.2016 виконані будівельні роботи відповідно до п. 3.2.2. Договору повинні були бути сплачені у строк до 05.08 2016 включно.

Як убачається із матеріалів справи, акти приймання виконаних будівельних робіт підписані уповноваженими представника сторін без заперечень та скріплені печатками товариств.

Позивач вказує, що на момент подачі даної позовної заяви відповідач свої зобов`язання щодо оплати робіт за Договором виконав частково в розмірі 14 879 000,00 грн. Вказане підтверджується банківською випискою позивача, яка наявна у матеріалах справи.

З даного слідує, що відповідач не здійснив оплату виконаних робіт за Договором в повному обсязі, а відтак відповідач має заборгованість за договором, яка станом на день розгляду справи становить 1 290 689,79 грн.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі- ЦК України)зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч. 1 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

За правовою природою укладений між сторонами договір № 31-03/16-ТФП від 31.03.2016 є договором підряду.

Відповідно до ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Частинами 1, 4 ст. 882 ЦК України встановлено, що замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або, якщо це передбачено договором, - етапу робіт, зобов`язаний негайно розпочати їх прийняття. Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (ч. 1 ст. 854 ЦК України).

Отже, договір підряду складається з двох взаємопов`язаних між собою зобов`язань: 1) правовідношення, в якому виконавець має виконати роботу, а замовник наділений правом вимагати виконання цього обов`язку; 2) правовідношення, в якому замовник зобов`язаний оплатити надану послугу, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати.

Предметом позову в цій справі є стягнення з відповідача заборгованості за виконані позивачем роботи за Договором підряду.

В якості підстави заявлених вимог позивач вказав на обставини неналежного виконання відповідачем умов договору щодо повної оплати за виконані підрядні роботи.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Принцип змагальності сторін передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Матеріали справи свідчать, що 30.06.2016 відповідачем прийнято роботи, здійснені позивачем за Договором на виконання будівельних робіт за червень 2016 року на виконання будівельних робіт з переробки органічних відходів і силосу в біогаз та за липень 2016 року, про що свідчать акти приймання виконаних будівельних робіт (т.1, а.с. 17-24) та довідками про вартість виконаних робіт та витрати за червень 2016 року та липень 2016 року, які підписані без зауважень та заперечень повноважними представниками сторін та скріплені їх печатками (т. 1, а.с.98-99).

Згідно з ч. 1 ст. 849 ЦК України замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника.

Згідно з ч.ч. 1 - 4 ст. 853 ЦК України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).

Якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов`язаний негайно повідомити про це підрядника.

У разі виникнення між замовником і підрядником спору з приводу недоліків виконаної роботи або їх причин на вимогу будь-кого з них має бути призначена експертиза. Витрати на проведення експертизи несе підрядник, крім випадків, коли експертизою встановлена відсутність порушень договору підряду або причинного зв`язку між діями підрядника та виявленими недоліками. У цих випадках витрати на проведення експертизи несе сторона, яка вимагала її призначення, а якщо експертизу призначено за погодженням сторін, - обидві сторони порівну.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем прийнято виконані позивачем відповідно до Договору підряду роботи, що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) та довідці про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма КБ-3) за червень 2016 року та липень 2016 року; в свою чергу відповідачем відповідно до ч.1 ст. 853 ЦК України не надано суду належних та допустимих доказів згідно ст.ст.76,77 ГПК України про виявлені допущені у роботі відступи від умов договору або інші недоліки шляхом направляння або надання підряднику заяви про виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків.

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що обов`язок прийняття робіт, їх перевірка та виявлення недоліків покладено саме на відповідача і цей обов`язок залежав від волевиявлення останнього. Відповідач виконані роботи прийняв без зауважень.

Відповідно до ч. 4 ст. 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Як зазначалось вище, сторонами було дотримано вимоги ч. 4 ст. 882 ЦК України та оформлено передання та прийняття робіт актом, підписаним обома сторонами.

Відповідач не був позбавлений можливості відмовитись від підписання акта та доводити його недійсність, про що зазначено судом апеляційної інстанції в постанові.

Відповідно до ч.ч. 4, 6 ст.882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Замовник має право відмовитися від прийняття робіт у разі виявлення недоліків, які виключають можливість використання об`єкта для вказаної в договорі мети та не можуть бути усунені підрядником, замовником або третьою особою.

Як убачається із матеріалів справи, відповідач не відмовився від підписання спірного актів приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) за червень 2016 та липень 2016 року, не заявляв вимог про визнання його недійсним, як того вимагають приписи ч.4 ст. 882 ЦК України.

Аналогічний висновок щодо застосування ч. 4 ст. 882 ЦК України наведено Касаційним господарським судом у складі Верховного суду у постанові від 26.04.2018 у справі №913/1397/16.

Разом з тим, матеріалами справи підтверджується, що після прийняття робіт відповідачем була здійснена їх часткова оплата згідно актів виконаних робіт, що підтверджується доданою позивачем до позовної заяви банківською випискою. Вказане також і не заперечувалося відповідачем.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказів того, що відповідачем виконано зобов`язання по сплаті виконаних робіт у строк та у повному обсязі, визначений п. 3.2.2. Договору підряду, відповідачем суду не надано.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 1 290 689,79 грн заборгованості за виконані позивачем підрядні роботи є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Мотиви прийняття або відхилення аргументів, викладених відповідачем у апеляційній скарзі

Посилання заявника апеляційної скарги про те, що рішення місцевого суду прийнято за його відсутності не можуть бути підставою скасування рішення суду, оскільки відповідач був повідомлений про час, дату та місце розгляду справи, що підтверджується, зокрема рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень (а.с. 143). Відповідач не був позбавлений можливості завчасно надати суду всі необхідні докази на підтримання своїх заперечень на позов, а також направити в судове засідання свого представника.

Якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду його позову, не є підставою для скасування судового рішення прийнятого за відсутності представника сторони спору.

Твердження скаржника про те, що судом першої інстанції не будо встановлено, а саме: який загальний обсяг робіт було виконано позивачем за Договором Головного підряду № 31-03/16-ТФП від 31.03.2016; який зальний обсяг грошових коштів, перерахованих відповідачем в рахунок оплати за договором; за яким саме актом приймання виконання будівельних робіт відповідачем було допущено прострочення виконання за Договором Головного підряду № 31-03/16-ТФП від 31.03.2016, то зазначене не було предметом заперечень відповідача, тому відповідно до ч. 5 ст. 269 ГПК України судом апеляційної інстанції не приймається та не розглядається.

Стосовно посилань скаржника про те, що судом першої інстанції не було надано, зокрема, правову оцінку поданим позивачем актам приймання виконаних будівельних робіт на предмет того, чи відповідають вони вимогам чинного законодавства до документації такого характеру, чи складені такі акти за формою і змістом, що визначені чинним законодавством, суд апеляційної інстанції вказує наступне.

Форма акта приймання виконаних будівельних робіт №КБ-2в має статус примірної форми, яку наведено в додатку Т до ДСТУ Б Д.1.1-1:2013, затвердженому наказом Мінрегіону України від 05.07.2013 №293 (далі - ДСТУ Б Д.1.1-1:2013).

Цей стандарт носить обов`язковий характер при визначенні вартості будівництва об`єктів, що споруджуються за рахунок бюджетних коштів, коштів державних і комунальних підприємств, установ та організацій, а також кредитів, наданих під державні гарантії (п. 1.2. ДСТУ Б Д.1.1-1:2013).

Тобто, підрядники, які отримують оплату з названих джерел, зобов`язані оформляти акт приймання виконаних робіт встановленої форми.

Відповідно, при отриманні оплати з інших джерел підрядник має право приймання-передачу виконаних робіт оформити відповідним актом, зміст якого повинен відповідати вимогам ст. Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , а саме назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У листі Міністерства фінансів України від 10.08.2004 №31-04200-10-10/14432 зазначено, що акт виконаних робіт повинен містити інформацію про дату, види, обсяги та вартість виконаних робіт. Дослідивши акти виконаних робіт, суд апеляційної інстанції вважає його належним та допустимим доказом у даній справі, оскільки у зазначених актах наявна обов`язкова інформація, а саме дата, види, обсяги та вартість виконаних робіт.

З огляду на вищевказане, у зв`язку з тим, що акти прийому-передачі виконаних робіт фіксують здійснення господарської операції, найменування та перелік наданих послуг (виконаних робіт), їх вартість, суд апеляційної інстанції зазначає, що вказані акти є первинними обліковими документами, які свідчать про надання відповідачем обумовлених договором послуг (робіт) та прийняття вказаних послуг (робіт) замовником, а також містить обов`язкові реквізити, передбачені ч. 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ; відповідність (невідповідність) форми акта виконаних робіт умовам договору, за відсутності мотивованих заперечень головного підрядника та доказів невиконання робіт, не є підставою для звільнення відповідача від обов`язку розрахуватися із позивачем за відповідні роботи. Тому посилання скаржника на невідповідність актів вимогам чинного законодавства до документації такого характеру відхиляються судом апеляційної інстанції як необґрунтовані.

Інші доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, викладених в оскаржуваному рішенні.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ч. 2 ст. 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог, у зв`язку з їх доведеністю та обґрунтованістю.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Частиною 1 ст. 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду в розумінні ст. 277 ГПК України, з викладених в апеляційній скарзі обставин.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд зазначає, що рішення місцевого господарського суду прийняте з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування рішення Господарського суду міста Києва від 11.02.2020 у справі № 910/13782/19, та, відповідно, апеляційна скарга ТОВ "Зорг Біогаз Україна" є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Розподіл судових витрат

Судовий збір за подачу апеляційної скарги у відповідності до ст. 129 ГПК України судом на скаржника.

Керуючись ст.ст. 124, 129-1 Конституції України, ст.ст. 8,11,74, 129, 240, 267-270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Зорг Біогаз Україна" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 11.02.2020 у справі № 910/13782/19 залишити без змін.

3. Справу № 910/13782/19 повернути до Господарського суду міста Києва .

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення складено та підписано 11.01.2021 (у зв`язку з перебуванням судді Шаптали Є.Ю. на лікарняному та у відпустці).

Головуючий суддя Т.І. Разіна

Судді Є.Ю. Шаптала

І.А. Іоннікова