Постанова

від 10.12.2020 по справі 925/321/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" грудня 2020 р. Справа№ 925/321/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Разіної Т.І.

суддів: Іоннікової І.А.

Шаптали Є.Ю.

Секретар судового засідання: Огірко А.О.

За участю представників учасників процесу:

від прокуратури: прокурор Винник О.О. (посвідчення № 058194 від 01.12.2020);

від позивача: не з`явився;

від відповідача-1: не з`явився;

від відповідача-2: не з`явився.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Звенигородської місцевої прокуратури Черкаської області на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 18.04.2019 у справі № 925/321/19 (суддя Чевгуз О.В., м. Черкаси, повний текст ухвали складено 23.04.2019)

за позовом Заступника керівника Звенигородської місцевої прокуратури, м. Звенигородка, Черкаська обл.

в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, м. Черкаси

до 1) товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма Урожай , с. Корнилівка, Корсунь-Шевченківський р-н, Черкаської обл.

2) Моринської сільської ради, с. Моринці, Корсунь-Шевченківський р-н, Черкаської обл.

про визнання частково незаконним і скасування в частині рішення органу місцевого самоврядування, визнання договору оренди землі недійсним в частині, повернення земельних ділянок

За результатами розгляду апеляційної скарги, Північний апеляційний господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

27.03.2019 Заступник керівника Звенигородської місцевої прокуратури (надалі - прокурор) звернувся до Господарського суду Черкаської області з позовом в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області (надалі - позивач) у якому просить суд:

визнати рішення Моринської сільської ради об`єднаної територіальної громади (надалі - відповідач-2) № 13-39/VІІ від 20.12.2018 про надання дозволу на укладення договору оренди земельної ділянки незаконним в частині надання дозволу на укладення договору оренди з ТОВ НВФ Урожай (надалі - відповідач-1) про строкове платне користування земельними ділянками, а саме землями запасу та резерву, а також землями комунальної власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які знаходяться в адміністративних межах Моринської сільської ради Корсунь-Шевченківського району Черкаської області;

визнати договір оренди землі, без номеру, від 22.01.2019 укладений між виконавчим комітетом Моринської сільської ради (вул. Миру, 104, с. Моринці, Корсунь-Шевченківського району, Черкаської області, код ЄДРПОУ 26323611) та Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма Урожай (вул. Шкільна, 4, с. Корнилівка, Корсунь-Шевченківського району, Черкаської області, код ЄДРПОУ 31860551) недійсним в частині передачі в строкове платне користування земельних ділянок, а саме: земель запасу та резерву (окрайки полів) загальною площею 23 га, а також земель комунальної власності загальною площею 19,859 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які знаходяться в адміністративних межах Моринської сільської ради Корсунь-Шевченківського району Черкаської області (за межами населеного пункту);

зобов`язати звільнити земельні ділянки - землі запасу та резерву (окрайки полів) загальною площею 23 га (кадастрові номера відсутні) - рілля, а також землі комунальної власності загальною площею 19,859 га - рілля, а саме:

- земельна ділянка загальною площею 2,2782 га (кадастровий номер 7122585300:04:001:0119);

- земельна ділянка загальною площею 2,2782 га (кадастровий номер 7122585300:04:001:0120);

- земельна ділянка загальною площею 3,0216 га (кадастровий номер 7122585300:02:001:0016);

- земельна ділянка загальною площею 4,1383 га (кадастровий номер 7122585300:04:001:0372);

- земельна ділянка загальною площею 2,9131 га (кадастровий номер 7122585300:04:001:0381);

- земельна ділянка загальною площею 2,9532 га (кадастровий номер 7122585300:04:001:0380);

- земельна ділянка загальною площею 2,2764 га (кадастровий номер 7122585300:04:001:0409),

які знаходяться в адміністративних межах Моринської сільської ради Корсунь-Шевченківського району Черкаської області (за межами населеного пункту), що перебувають у користуванні Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма Урожай без правовстановлюючих документів, повернувши їх у користування Моринської сільської ради.

В обґрунтування позову прокурор вказав на факт незаконного набуття права оренди земельних ділянок розташованих за межами населеного пункту в адміністративних межах Моринської сільської ради Корсунь-Шевченківського району, Черкаської області, оскільки:

- спірний договір оренди землі, без номеру, від 22.01.2019 укладений між виконавчим комітетом Моринської сільської ради та ТОВ НВФ Урожай в установленому порядку не зареєстрований, а тому є таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства;

- передача в користування земельних ділянок Товариству з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма Урожай відбулась з порушенням вимог Земельного кодексу України без відповідного письмового звернення товариства до сільської ради про надання в оренду землі та враховуючи наслідки недійсності правочину, зазначені вище земельні ділянки підлягають поверненню державі.

Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви її прийняття.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 18.04.2019 у справі № 925/321/19 (суддя Чевгуз О.В., м. Черкаси, повний текст ухвали складено 23.04.2019) заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма Урожай про залишення позову без розгляду задоволено; позов заступника керівника Звенигородської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма Урожай та Моринської сільської ради про визнання частково незаконним і скасування в частині рішення органу місцевого самоврядування, визнання договору оренди землі недійсним в частині, повернення земельних ділянок залишено без розгляду.

Судове рішення прийнято з посиланням на ст.ст. 129, 131-1 Конституції України, ст.ст. 4, 53, 226 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), ст.ст. 2, 78, 83-84, 122 Земельного Кодексу України (надалі - ЗК України), ст. 23 Закону України Про прокуратуру та мотивоване відсутністю законних підстави для представництва інтересів держави прокурором, що свідчить про заявлення позову особою, яка не має процесуальної дієздатності, та є підставою для залишення позову без розгляду відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 226 ГПК України.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із вказаною ухвалою, керівник Звенигородської місцевої прокуратури Черкаської області звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування наведеної позиції, викладеної у апеляційній скарзі, прокурор зазначає, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали порушено норми процесуального права та невірно застосовано норми матеріального права.

Зокрема прокурор посилається на те, що місцевим господарським судом не надано оцінки доводам прокурора щодо наявності підстав для представництва у даній справі. Як наслідок, фактично не надаючи самостійної оцінки обставинам справи, надмірно формалізувавши повноваження прокурора, останній вважає, що суд першої інстанції безпідставно залишив позов без розгляду, обмеживши право прокурора на звернення до суду в інтересах держави з цим позовом.

Узагальнені доводи та заперечення учасників справи

Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області, Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма Урожай та Моринська сільська рада відзиву на апеляційну скаргу Звенигородської місцевої прокуратури Черкаської області не надали, що у відповідності до частини 3 статті 263 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.05.2019 апеляційну скаргу Звенигородської місцевої прокуратури Черкаської області передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Разіної Т.І. суддів: Михальської Ю.Б., Чорної Л.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.05.2019 у справі № 925/321/19 задоволено клопотання керівника Звенигородської місцевої прокуратури Черкаської області та поновлено строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Черкаської області від 18.04.2019 у справі № 925/321/19; розгляд апеляційної скарги Звенигородської місцевої прокуратури Черкаської області на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 18.04.2019 у справі № 925/321/19 призначено на 24.06.2019.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2019 у справі № 925/321/19 апеляційне провадження у даній справі зупинено до розгляду Великою Палатою Верхового Суду справи № 587/430/16-ц; зобов`язано сторін повідомити Північний апеляційний господарський суд про результати розгляду Великою Палатою Верхового Суду справи № 587/430/16-ц.

12.07.2019 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від керівника Звенигородської місцевої прокуратури надійшло клопотання № 31/4-739 вих19 від 08.07.2019 (в порядку ст. 230 ГПК України) відповідно до якого заявник просить поновити апеляційне провадження у справі № 925/321/19.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду 25.07.2019 у справі № 925/321/19 у задоволенні клопотання керівника Звенигородської місцевої прокуратури про поновлення провадження у справі № 925/321/19 відмовлено; у задоволенні клопотання Заступника прокурора міста Києва про поновлення провадження у справі № 925/321/19 відмовлено.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2019 у справі № 925/321/19 у задоволенні клопотання Заступника прокурора міста Києва про поновлення провадження у справі № 925/321/19 відмовлено.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.10.2019 у справі № 925/321/19 поновлено апеляційне провадження у даній справі; розгляд апеляційної скарги керівника Звенигородської місцевої прокуратури Черкаської області на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 18.04.2019 у справі № 925/321/19 призначено на 06.11.2019.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/4485/19 від 06.11.2019 у зв`язку з перебуванням судді Михальської Ю.Б. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 925/321/19.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.11.2019 для розгляду справи № 925/321/19 сформовано судову колегію у складі головуючий суддя Разіна Т.І., судді: Іоннікова І.А., Тарасенко К.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.11.2019 у справі № 925/321/19 апеляційну скаргу керівника Звенигородської місцевої прокуратури Черкаської області на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 18.04.2019 у справі № 925/321/19 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючого судді Разіної Т.І., суддів Іоннікової І.А., Тарасенко К.В.; розгляд апеляційної скарги керівника Звенигородської місцевої прокуратури Черкаської області на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 18.04.2019 у справі № 925/321/19 призначено на 04.12.2019.

04.12.2019 розгляд апеляційної скарги керівника Звенигородської місцевої прокуратури Черкаської області на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 18.04.2019 у справі № 925/321/19 не відбувся у зв`язку з перебуванням судді Іоннікової І.А. у відпустці.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/4452/19 від 05.12.2019 у зв`язку з перебуванням судді Тарасенко К.В. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 925/321/19.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.12.2019 для розгляду справи № 925/321/19 сформовано судову колегію у складі головуючий суддя Разіна Т.І., судді: Іоннікова І.А., Шаптали Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.12.2019 у справі № 925/321/19 апеляційну скаргу керівника Звенигородської місцевої прокуратури Черкаської області на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 18.04.2019 у справі № 925/321/19 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючого судді Разіної Т.І., суддів Іоннікової І.А., Шаптали Є.Ю.; розгляд апеляційної скарги керівника Звенигородської місцевої прокуратури Черкаської області на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 18.04.2019 у справі № 925/321/19 призначено на 05.12.2019.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.12.2019 у справі № 925/321/19 зупинено провадження у даній справі за апеляційною скаргою керівника Звенигородської місцевої прокуратури Черкаської області на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 18.04.2019 у справі № 925/321/19 до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 912/2385/18 та оприлюднення повного тексту постанови. Зобов`язано учасників справи повідомити Північний апеляційний господарський суд про результати розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 912/2385/18 та надати відповідні докази (копію судового рішення).

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.06.2020 у справі № 925/321/19 у задоволенні клопотання прокурора Винника О. про поновлення провадження у справі № 925/321/19 відмовлено.

28.07.2020 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від прокуратури міста Києва надійшло клопотання № 05/2/3-5191-19 від 27.07.2020 (в порядку ст. 230 ГПК України).

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.08.2020 у справі № 925/321/19 поновлено провадження у даній справі; розгляд апеляційної скарги Звенигородської місцевої прокуратури Черкаської області на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 18.04.2019 у справі № 925/321/19 призначено на 22.09.2020.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.09.2020 у справі № 925/321/19 відкладено розгляд апеляційної скарги Звенигородської місцевої прокуратури Черкаської області на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 18.04.2019 у справі № 925/321/19 на 20.10.2020.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/3915/20 від 20.10.2020 у зв`язку з перебуванням судді Шаптали Є.Ю. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 925/321/19.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.10.2020 для розгляду справи № 925/321/19 сформовано судову колегію у складі головуючий суддя Разіна Т.І., судді: Іоннікова І.А., Тарасенко К.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.10.2019 у справі № 925/321/19 апеляційну скаргу керівника Звенигородської місцевої прокуратури Черкаської області на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 18.04.2019 у справі № 925/321/19 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючого судді Разіної Т.І., суддів Іоннікової І.А., Тарасенко К.В.; розгляд апеляційної скарги керівника Звенигородської місцевої прокуратури Черкаської області на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 18.04.2019 у справі № 925/321/19 призначено на 17.11.2020.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/4677/20 від 16.11.2020 у зв`язку з перебуванням судді Тарасенко К.В. на лікарняному, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 925/321/19.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.11.2020 для розгляду справи № 925/321/19 сформовано судову колегію у складі головуючий суддя Разіна Т.І., судді: Іоннікова І.А., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.11.2020 у справі № 925/321/19 апеляційну скаргу керівника Звенигородської місцевої прокуратури Черкаської області на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 18.04.2019 у справі № 925/321/19 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючого судді Разіної Т.І., суддів Іоннікової І.А., Шаптали Є.Ю.; розгляд апеляційної скарги керівника Звенигородської місцевої прокуратури Черкаської області на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 18.04.2019 у справі № 925/321/19 призначено на 10.12.2020.

Явка представників сторін

10.12.2020 в судове засідання з`явився прокурор.

Представники Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма Урожай та Моринської сільської ради в судове засідання 10.12.2020 не з`явилися, про час, місце та дату судового засідання повідомлялися завчасно та належним чином, про причини нез`явлення суд не повідомили.

Щодо повідомлення позивача, відповідача-1 та відповідача-2 про час, місце та дату судового засідання слід зазначити наступне.

Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень (ч. 3 ст. 120 ГПК України).

Частиною 12 статті 270 ГПК України визначено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

З урахуванням вище викладеного, оскільки у матеріалах справи містяться докази належного повідомлення Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма Урожай та Моринської сільської ради про дату, час і місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги та докази надіслання судом апеляційної інстанції процесуальних документів учасникам справи на належну адресу, з огляду на те, що неявка сторін не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи предмет спору, а також доказове наповнення матеріалів справи, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає можливим здійснити розгляд оскаржуваного судового акту в апеляційному порядку без участі представників позивача, відповідача-1 та відповідача-2.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до ч. 1 ст. 270 ГПК України в суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Згідно з ч. 1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

У п. 4 ч. 1 ст. 255 ГПК України визначено, що окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про залишення позову (заяви) без розгляду.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Північний апеляційний господарський суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, дійшов до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Предметом апеляційного оскарження є ухвала Господарського суду Черкаської області від 18.04.2019 про залишення без розгляду позовної заяви на підставі п. 1 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Положення пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".

Згідно з абзацами 1 і 2 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Зі змісту абзаців 1 - 3 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Одночасно згідно з положеннями частин 3 - 5 статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Таким чином, зі змісту вищезазначених законодавчих положень вбачається, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак, підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Нездійснення захисту" має прояв в пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Судова колегія звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Разом з тим, прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17).

Таким чином, прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Отже, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

З огляду на викладене, підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.

У такому випадку суд зобов`язаний дослідити: чи знав або повинен був знати відповідний орган про допущені порушення інтересів держави, чи мав відповідні повноваження для їх захисту, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.09.2020 у справі 906/982/19.

Згідно ч. 4 ст. 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Крім того, за абзацом 4 ст. 15-2 ЗК України до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, у сфері земельних відносин, належить організація та здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю.

Відповідно до Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру (надалі - Положення), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 15, Держгеокадастр є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства України і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, організовує та здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за: дотриманням вимог земельного законодавства в процесі укладення цивільно-правових договорів, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок, дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю; дотриманням органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування вимог земельного законодавства з питань передачі земель у власність надання у користування, зокрема в оренду, зміни цільового призначення, вилучення, викупу, продажу земельних ділянок або прав на них на конкурентних засадах (п.п. 25-1 п. 4 Положення).

За змістом пункту 5-1 Положення посадові особи Держгеокадастру та його територіальних органів в межах своїх повноважень мають право звертатися до суду виключно з позовом щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно зайнятих чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.

Таким чином, закріплені у вказаному положенні повноваження Держгеокадастру на звернення до суду лише саме з такими категоріями позовів повністю узгоджується з приписами ст. 10 Закону України "Про державний контор за використанням та охорони земель", якими передбачено право державних інспекторів у сфері державного контролю за використанням та охороною земель та дотриманням вимог законодавства України про охорону земель на звернення до суду виключно з такими позовами.

Враховуючи викладене, органи Держгеокадастру можуть виконувати, зокрема, дві абсолютно різні функції, а саме:

- функції розпорядника земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності від імені власника, яким є держава Україна, з усіма повноваженнями власника на захист права власності;

- функції органу державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю.

З огляду на вищевикладене, судова колегія дійшла висновку про те, органи Держгеокадастру наділені повноваженнями бути позивачем у даній справі.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.01.2020 у справі № 698/119/18 дійшла наступного правового висновку:

"Якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу (пункт 70 постанови від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц). Тобто, суд самостійно перевіряє, чи справді відсутній орган, що мав би для захисту інтересів держави звернутися до суду з таким позовом як заявив прокурор".

Як вбачається з матеріалів справи, Звенигородська місцева прокуратура зверталася, зокрема, до Моринської сільської ради з листом від 31.01.2019 № (25-28) 309 вих-19 31/2-140-63 про надання інформації щодо кількості земель запасу, які знаходяться в адміністративних межах сільської ради, а також інформувати скільки з них за останні три роки надано в оренду (вказавши в інформації користувачів) та зазначивши на підставі яких документів зазначені землі були надані в оренду (за наявності долучити їх до інформації).

У відповідь на вищезгаданий лист Моринська сільська рада листом № 117 від 01.02.2019 надала інформацію згідно додатку.

08.02.2019 Звенигородська місцева прокуратура звернулася до голови Моринської сільської ради з листом № (25-28) 309 вих-19 31/2-140-63 про надання інформації щодо договору оренди землі укладеного 22.01.2019 з АФ Урожай з усіма змінами та доповненнями (якщо такі були). А також до інформації долучити витяг про нормативно грошову оцінку землі та всі наявні документи які стали підставою для надання землі в оренду.

Також, 12.02.2019 Звенигородська місцева прокуратура звернулася до голови Моринської сільської ради з листом № 31/2-140/102вих-19 про надання інформації щодо того, ким використовувалися земельні ділянки, які згідно договору оренди від 22.01.2019 передано АФ Урожай у 2018 та 2017 роках (з наданням відповідних документів, договорів оренди, тощо). А також надати документи, які підтверджують реєстрацію договорів оренди укладених 22.01.2019 між Моринською сільською радою та АФ Угожай .

12.02.2019 Моринська сільська рада повідомила Звенигородську місцеву прокуратуру листом № 117, що витяг про нормативно грошову оцінку земельних ділянок, на які укладено договори оренди з ТОВ НВФ Урожай на 2018, 2019 роки у виконавчому комітеті Моринської сільської ради відсутні. Орендна плата нараховувалась на підставі середньої нормативно грошової оцінки земель по області. Документи, які підтверджують реєстрацію договорів оренди укладених 22.01.2019 між виконавчим комітетом Моринської сільської ради та ТОВ НВФ Урожай відсутні.

14.02.2019 Звенигородська місцева прокуратура звернулася до голови Моринської сільської ради з листом № (25-28) 388 вих-19 31/2-140-116 про надання до відділу належним чином завірену викупійовку земельних ділянок (по кожному договору оренди окремо), які передані в оренду 22.01.2019 АФ Урожай .

У відповідь на вищезгаданий лист Моринська сільська рада листом № 167 від 15.02.2019 надала інформацію згідно додатку.

В подальшому, Звенигородська місцева прокуратура звернулася до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області з листом від 27.02.2019 № (25-28) 571 вих.19, в якому зазначила, що Моринською сільською радою об`єднаної територіальної громади з метою фактичного землекористування укладено три договори оренди землі 22.01.2019 без номера із суб`єктом господарювання філією АФ Дружба Товариства з обмеженою відповідальністю Урожай по земельних ділянках, які знаходяться в адміністративних межах Моринської сільської ради в селах Пішки, Моринці та Виграїв за межами населених пунктів. Крім того, як зазначала прокуратура, встановлено, що акт прийому-передачі земель до вказаного договору оренди сторонами не складався, вказаний договір оренди не реєструвався, нормативно грошова оцінка не розроблялася та просила останнього інформувати чи вживалися заходи для усунення. У зв`язку з вищевикладеним, прокуратура просила інформувати чи вживалися заходи для усунення вказаних порушень, якщо ні, то чому. Також, прокуратура проінформувала Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області, що відповідно до вимог Закону України Про прокуратуру Звенигородською місцевою прокуратурою судовий збір матеріалів завершено та підготовлено в інтересах держави в особі Головного управління в Черкаській області позов про визнання правочинів в частині недійсними.

12.03.2019 у відповідь на лист Головне управлінням Держгеокадастру у Черкаській області у своєму листі зазначило, що інформація щодо укладання Моринською сільською радою об`єднаної територіальної громади договорів оренди без відповідної державної реєстрації з філією АФ Дружба ТОВ НВФ Урожай на земельні ділянки за межами сіл Пішки, Моринці та Виграїв до Головного управління попередньо не надходила, відповідно заходів державного контролю на усунення зазначеного порушення земельного законодавства не здійснювалося.

За таких обставин, судова колегія дійшла висновку про те, що компетентним органом, зокрема позивачем, протягом розумного строку після отримання повідомлення прокурора самостійно не вживалися дії щодо ймовірного порушення земельного законодавства відповідачем, а саме, позивач не звертався до суду з позовом в інтересах держави, що насамперед є достатнім аргументом для підтвердження підстав представництва прокурора у суді з даним позовом.

Крім цього, колегія суддів зауважує на тому, що процесуальна дієздатність - це здатність особисто здійснювати процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді (стаття 44 ГПК України). У випадку звернення прокурора з позовом до суду в інтересах держави фактичним позивачем є держава, і саме вона набуває процесуальної дієздатності і є учасником справи. Для цілей залишення позову без розгляду на підставі пункту 1 частини першої статті 226 ГПК України процесуальна дієздатність має бути відсутня саме в учасника справи (позивача або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору), а не його представника. З огляду на зазначене, помилковим є залишення без розгляду на підставі цього припису позову, поданого прокурором в інтересах держави, через відсутність у прокурора як представника держави процесуальної дієздатності або через відсутність у нього підстав для звернення до суду.

При цьому, судова колегія звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, згідно якої з метою забезпечення єдності судової практики у питанні застосування положень Господарського процесуального кодексу України у справах за позовами прокурорів, у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 зазначено, що якщо суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави вже після відкриття провадження у справі, то позовну заяву прокурора слід вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати. Тому в таких випадках виникають підстави для застосування положень пункту 2 частини 1 статті 226 ГПК України (залишення позову без розгляду).

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що прокурор не має процесуальної дієздатності для здійснення представництва інтересів держави в суді у цій справі.

З огляду на зазначене, висновок місцевого господарського суду про відсутність у прокурора процесуальної дієздатності у цій справі на підставу для здійснення представництва інтересів держави в суді є таким, що не відповідає процесуальному закону та правовій позиції Великої Палати Верховного Суду висвітленої у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що місцевим господарським судом неправильно застосовано норми Господарського процесуального кодексу України, зокрема, залишено позов без розгляду, у зв`язку з тим, що даний позов подано прокурором, який не має процесуальної дієздатності, за посиланням п. 1 ч. 1 ст.226 Господарського процесуального кодексу України.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у рішенні суду, питання вичерпності висновків господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції ураховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно частин 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали (ст. 280 ГПК України).

Частиною 3 ст. 271 ГПК України встановлено, що у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі або заяви про відкриття справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про відкриття справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

З урахуванням наведеного ухвала місцевого господарського суду про залишення позову без розгляду підлягає скасуванню, а справа - передачі до Господарського суду Черкаської області для продовження розгляду.

Розподіл судових витрат

Судові витрати за подання апеляційної скарги підлягають розподілу судом першої інстанції відповідно до ст. 129 ГПК України за результатами подальшого розгляду справи.

Керуючись ст.ст. 124, 129-1 Конституції України, ст.ст. 8, 11, 74, 129, 240, 255, 267-271, 273, 275, 277, 280, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Звенигородської місцевої прокуратури Черкаської області задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду Черкаської області від 18.04.2019 у справі № 925/321/19 скасувати.

3. Матеріали справи № 925/321/19 передати на розгляд до Господарського суду Черкаської області.

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення складено та підписано 11.01.2021 (у зв`язку з перебуванням судді Шаптали Є.Ю. на лікарняному та у відпустці).

Головуючий суддя Т.І. Разіна

Судді І.А. Іоннікова

Є.Ю. Шаптала