Рішення

від 12.01.2021 по справі 420/10952/20

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/10952/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2021 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Кравченка М.М.,

розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства МЕГАОПТТОРГ 2017 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.05.2020 року № 0088335104, -

СУТЬ СПОРУ:

Приватне підприємство МЕГАОПТТОРГ 2017 звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС в Одеській області, в якій просило: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0088335104 від 29.05.2020.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив наступне. 21.07.2020 Приватне підприємство МЕГАОПТТОРГ 2017 отримало засобами поштового зв`язку податкову вимогу № 238613-51 від 09.07.2020, яка була надіслана ГУ ДПС в Одеській області, в якій було зазначено, що станом на 08.07.2020 сума податкового борг з ПДВ становить 355010,72 грн., у тому числі основний платіж - 282822,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 70701,00 грн., пеня - 1487,72 грн. Оскільки Позивачу не було відомо підстав винесення такого рішення та зважаючи на те, що останній не отримував Акт перевірки та винесеного податкового повідомлення-рішення за результатами такої перевірки, ПП МЕГАОПТТОРГ 2017 було змушене звернутись із запитом про отримання зазначених документів до контролюючого органу. 29.07.2020 на адресу ПП МЕГАОПТТОРГ 2017 надійшов лист-відповідь № 14366/10/15-32-51-04-09 від 28.07.2020 від Північного управління у м. Одесі ГУ ДПС в Одеській області, до якого були додані, зокрема: копія акту 23.03.2020, ППР № 0088335104 від 29.05.2020 та документи про відправлення (поштовий конверт з довідкою про причини повернення на адресу ГУ ДПС в Одеській області). Згідно з податковим повідомленням-рішенням № 0088335104 від 29.05.2020, контролюючий орган збільшив Позивачу суму бюджетного зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 353523,00 грн., у тому числі за основним платежем на 282822,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на 70701,00 грн. Позивач вважає вказане податкове повідомлення-рішення протиправним, безпідставним та таким, що має бути скасованим у судовому порядку.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 26.10.2020 року позовну заяву Приватного підприємства МЕГАОПТТОРГ 2017 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.05.2020 року № 0088335104 було прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі.

У відзиві на позовну заяву відповідач вказує, що здійснивши аналіз податкової звітності, перевіркою встановлено, що ПП МЕГАОПТТОРГ 2017 у додатку 5 до декларації з ПДВ за лютий 2020 року не відображено взаємовідносини з контрагентами на загальну суму 282822,00 гривень. Перевіркою встановлено порушення позивачам вимог п.200.1, п.200.2 ст.200, п.201.10, п.201.14, п.201.15 ст.201 Податкового кодексу України, а саме: заниження податкових зобов`язань у декларації з податку на додану вартість за лютий 2020 року на суму податку на додану вартість 282822,00 грн., що призвело до заниження суми податку на додану вартість на 282822,00 гривень. За розглядом акта перевірки ГУ ДПС в Одеській області складено податкове повідомлення-рішення від 29.05.2020 № 0088335104 на 282822,00 грн. податку на додану вартість та 70701,00 грн. штрафних санкцій. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послу податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

У відповіді на відзив позивач зазначає, що контролюючий орган, здійснюючи камеральну перевірку Позивача, не взяв до уваги Лист № 9 від 19.03.2020, який є невід`ємним додатком до Декларації з ПДВ за лютий 2020 року. Зокрема, в зазначеному поясненні було зазначено підстави щодо не внесення відомостей про обсяги постачання та сум ПДВ.

Згідно з ч.1 ст.258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

У зв`язку з знаходженням головуючого судді Кравченка М.М. у відпустці з 21.12.2020 року по 11.01.2021 року, справа розглядається 12.01.2021 року.

Відповідно до ч.6 ст.120 КАС України якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити. Свій висновок суд вмотивовує наступним чином. Так, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Приватне підприємство МЕГАОПТТОРГ 2017 зареєстроване та перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС в Одеській області як платник податків.

23.03.2020 року співробітник Головного управління ДПС в Одеській області провів камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ПП МЕГАОПТТОРГ 2017 за лютий 2020 року, за результатами якої складено акт № 2266/15-32-51-04/41012819, в якому встановлено порушення вимог Порядку заповнення і подання податкової звітності з ПДВ , затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 28.01.2016 р. № 21, та п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України, в наслідок чого занижено значення рядка 18 (позитивне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 9 - рядок 17 декларації) (позитивне значення), яке сплачується до державного бюджету) декларації з ПДВ за лютий 2020 року на суму ПДВ 282822 грн. Відповідальність платника передбачена п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України.

Такі висновки відповідача обґрунтовані тим, що позивач не відобразив суми податку на додану вартість по податковим накладним у складі податкових зобов`язань за лютий 2020 року, що призвело до заниження значення рядка 9 (усього податкових зобов`язань) на суму ПДВ 282822 грн. та заниження значення рядка 18 (позитивне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду) декларації з ПДВ за лютий 2020 року на суму ПДВ 282822 грн.

За наслідками перевірки ПП МЕГАОПТТОРГ 2017 на підставі акту перевірки від 23.03.2020 року № 2266/15-32-51-04/41012819 Головне управління ДПС в Одеській області прийняло податкове повідомлення-рішення:

- від 29.05.2020 року № 0088335104, яким позивачу за порушення п.187.1 ст.187, п.200.1, п.200.2 ст.200, п.201.10, п.201.14, п.201.15 ст.201 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у загальній сумі 353523,00 грн., у тому числі за податковими зобов`язаннями 282822,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 70701,00 грн.

Приватне підприємство МЕГАОПТТОРГ 2017 не погодилося з податковим повідомленням-рішенням від 29.05.2020 року № 0088335104 та подало на нього скаргу до Державної податкової служби України.

Державна податкова служба України за результатом розгляду скарги ПП МЕГАОПТТОРГ 2017 прийняла Рішення про результати розгляду скарги від 29.09.2020 року, яким податкове повідомлення-рішення від 29.05.2020 року № 0088335104 залишила без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом. З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Відповідно до 187.1 ст.187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. За операціями з виконання підрядних будівельних робіт суб`єкти підприємницької діяльності можуть застосовувати касовий метод податкового обліку відповідно до підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

Згідно з п.п.200.1-200.2 ст.200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Відповідно до положень п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження. Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Під час розгляду справи суд встановив, що 19.03.2020 року ПП МЕГАОПТТОРГ 2017 подало Декларацію з ПДВ за лютий 2020 року, про що свідчить квитанція № 2 від 19.03.2020 року.

Разом з декларацією з ПДВ за лютий 2020 року ПП МЕГАОПТТОРГ 2017 також надало до податкового органу доповнення до такої декларації у вигляді листа № 9 від 19.03.2020 року, в якому було надано пояснення щодо причин не відображення в податковій декларації з ПДВ за лютий 2020 року обсягів постачання та сум ПДВ, вказаних в помилково складених податкових накладних.

Згідно з п.46.4 ст.46 Податкового кодексу України якщо платник податків вважає, що форма податкової декларації, визначена центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, збільшує або зменшує його податкові зобов`язання, всупереч нормам цього Кодексу з такого податку чи збору, він має право зазначити цей факт у спеціально відведеному місці в податковій декларації. У разі необхідності платник податків може подати разом з такою податковою декларацією доповнення до такої декларації, які складені за довільною формою, що вважатиметься невід`ємною частиною податкової декларації. Таке доповнення подається з поясненням мотивів його подання. Платник податків, який подає звітність в електронній формі, подає таке доповнення в електронній формі.

У вказаних поясненнях ПП МЕГАОПТТОРГ 2017 повідомило Головне управління ДПС в Одеській області про те, що: 21.02.2020 року була виписана на Товариство з обмеженою відповідальністю ЛІГА-50 (ЄДРПОУ: 32165920) податкова накладна № 2 від 21.02.2020 року на загальну суму 407668,80 грн., з них ПДВ - 67944,80 грн.; 26.02.2020 року була виписана на Товариство з обмеженою відповідальністю ЛІГА-50 (ЄДРПОУ: 32165920) податкова накладна № 1 від 26.02.2020 року на загальну суму 143661,60 грн., з них ПДВ - 23943,60 грн.; 27.02.2020 року була виписана на Товариство з обмеженою відповідальністю ЛІГА-50 (ЄДРПОУ: 32165920) податкова накладна № 1 від 27.02.2020 року на загальну суму 381866,40 грн., з них ПДВ - 63644,40 грн.; 27.02.2020 року була виписана на Товариство з обмеженою відповідальністю ЛІГА-50 (ЄДРПОУ: 32165920) податкова накладна № 2 від 27.02.2020 року на загальну суму 381866,40 грн., з них ПДВ - 63644,40 грн.; 28.02.2020 року була виписана на Товариство з обмеженою відповідальністю ЛІГА-50 (ЄДРПОУ: 32165920) податкова накладна № 1 від 28.02.2020 року на загальну суму 381866,40 грн., з них ПДВ - 63644,40 грн. Зазначені податкові накладні були виписані помилково, оскільки ані факту відвантаження товарів на адресу ТОВ ЛІГА-50 , ані факту отримання попередньої оплати від цього підприємства за товари або послуги на такі суми не було.

Суд погоджується з позивачем, що в даному випадку податкове зобов`язання з нарахування ПДВ виникає у зв`язку із здійсненням платником податків господарської операції.

Відповідно до п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Згідно з п.6 Розділу 3 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 року № 21 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 року за № 159/28289, платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов`язання, яку зазначає в податковій звітності. Дані, наведені в податковій звітності, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника. У рядках податкової звітності, що не заповнюються, нулі, прочерки та інші знаки чи символи не проставляються.

Як зазначає позивач, помилковість складення податкових накладних № 2 від 21.02.2020 року, № 1 від 26.02.2020 року, № 1 від 27.02.2020 року, № 2 від 27.02.2020 року, № 1 від 28.02.2020 року зумовлена фактичною відсутністю події, що є підставою для реєстрації податкової накладної. Зокрема, відвантаження товару покупцеві не відбулось, оплата товару покупцем не проведена, відсутня будь-яка первинна документація, що відображає поставку товарів, відсутня інформація про здійснення будь-яких господарських операцій.

Таким чином, з урахуванням зазначеного, відсутній об`єкт оподаткування, податкове зобов`язання не виникло, отже підстави відображати у декларації дані, зазначені в помилковій податковій накладній, також відсутні, а відображення в декларації обсягів постачання за нею за таких обставин не відповідатиме нормам податкового законодавства.

Тобто, суд погоджується з позивачем, що в даному випадку у податковій декларації з ПДВ за лютий 2020 року обсяги постачання ним були вказані вірно у відповідності до п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України та не підлягали відображенню в податковій декларації з ПДВ за лютий 2020 року відомості по зазначеним помилково складеним податковим накладним, що й було підставою для надання письмових пояснень № 9 від 19.03.2020 року, які в силу вимог Податкового кодексу України є невід`ємною частиною податкової декларації з ПДВ за лютий 2020 року.

Разом з цим, податковим органом вказані пояснення не були взяті до уваги при складенні акту камеральної перевірки, а потім при складенні податкового повідомлення-рішення № 0088335104 від 29.05.2020 року.

Крім того, позивач зазначає, що реєстрація податкових накладних № 2 від 21.02.2020 року, № 1 від 26.02.2020 року, № 1 від 27.02.2020 року, № 2 від 27.02.2020 року, № 1 від 28.02.2020 року була зупинена, що підтверджується відповідними квитанціями № 1; зупинення реєстрації податкових накладних в даному випадку було обґрунтованим, оскільки господарських операцій, за наслідками яких мають складатись податкові накладні, не існувало, а самі податкові накладні є помилковими.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 21.08.2018 року у справі № 820/5980/17, за платником податків закріплено право надання додаткових документів та/чи пояснень на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної, у разі зупинення контролюючим органом процесу реєстрації податкової накладної. У випадку якщо податкова накладна виписана помилково, її реєстрація зупинена, а для відновлення її реєстрації платник податків не має можливості надати будь-які додаткові документи чи пояснення на підтвердження правомірності формування такої податкової накладної, платник не зобов`язаний вчиняти дії для її розблокування.

Суд погоджується з позивачем, що оскільки реєстрація податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних була зупинена, тому підприємство було позбавлено можливості подати розрахунки коригування до помилково виписаних податкових накладних № 2 від 21.02.2020 року, № 1 від 26.02.2020 року, № 1 від 27.02.2020 року, № 2 від 27.02.2020 року, № 1 від 28.02.2020 року, або ж іншим чином їх відкликати.

Згідно з п.56.21 ст.56 Податкового кодексу України у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

За таких обставин, при поданні декларації з ПДВ за лютий 2020 року позивач скористався своїм правом відповідно до п.46.4 ст.46 Податкового кодексу України та надав доповнення до такої декларації у вигляді листа № 9 від 19.03.2020 року, в якому було надано пояснення щодо причин не відображення в податковій декларації з ПДВ за лютий 2020 року обсягів постачання та сум ПДВ, вказаних в помилково складених податкових накладних, тому показники, зазначені позивачем у податковій декларації з ПДВ за лютий 2020 року, були визначені вірно без врахування помилкових податкових накладних.

Таким чином, в даному випадку, висновки відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства є необґрунтованими та безпідставними, не підтверджені належними та допустимими доказами.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно положень ст.9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Європейський суд підкреслює особливу важливість принципу належного урядування . Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах Беєлер проти Італії [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000, Онер`їлдіз проти Туреччини [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, Megadat.com S.r.l. проти Молдови (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і Москаль проти Польщі (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах Лелас проти Хорватії (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010 року, і Тошкуце та інші проти Румунії (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.

Крім того, Європейський суд з прав людини у своєму рішення по справі Yvonne van Duyn v.Home Office зазначив, що принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії . З огляду на принцип юридичної визначеності, держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акта, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституції чи інших актах. Така дія названого принципу пов`язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов`язань для запобігання відповідальності. Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

У рішенні від 31.07.2003 року у справі Дорани проти Ірландії Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Салах Шейх проти Нідерландів , ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи Каіч та інші проти Хорватії (рішення від 17.07.2008 року), Європейський суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Рішенням Конституційного Суду України у справі № 3-рп/2003р від 30.01.2003 року визначено, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Згідно з ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що податкове повідомлення-рішення від 29.05.2020 року № 0088335104 є протиправним та належить до скасування.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Згідно з п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010 року, заява 4909/04, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи вбачається, що Приватне підприємство МЕГАОПТТОРГ 2017 відповідно до платіжного доручення від 13.10.2020 року сплатило судовий збір за подання позову у сумі 5303,00 грн., відповідно до квитанції від 28.10.2020 року сплатило адвокату 10000,00 грн. за надання правової допомоги.

Головне управління ДПС в Одеській області вказало про свої заперечення проти стягнення за рахунок їх бюджетних асигнувань витрат позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн. у зв`язку з їх необґрунтованістю.

Відповідно до ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч.3 ст.132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з ч.ч.3-4 ст.134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч.ч.5-7 ст.134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч.1 ст.30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Відповідно до ч.2 ст.30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Згідно з ч.3 ст.30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ч.9 ст.139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

На підтвердження обґрунтованості понесених витрат на професійну правничу допомогу адвоката у сумі 10000,00 грн. позивач надав до суду наступні документи: договір про надання правової допомоги, додаткові угоди, розрахунок, ордер адвоката, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Згідно з розрахунком за договором про надання правової допомоги про надані адвокатом послуги, їх обсяг та витрачений час: попереднє опрацювання (аналіз) матеріалів 2 год. 4000,00 грн., опрацювання законодавчої бази та судової практики, що регулюють спірні правовідносини, 1,5 год. 3000,00 грн., формування правової позиції у формі консультацій та роз`яснень адвоката клієнту 1,5 год. 2000,00 грн., підготовка процесуальних документів по справі (позовна заява, клопотання про приєднання доказів витрат на правову допомогу адвоката до матеріалів справи) 2 год. 3000,00 грн., всього 10000,00 грн.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі Баришевський проти України (заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі Двойних проти України (заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі Меріт проти України (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява № 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Разом з цим, на думку суду, при наданні адвокатом правничої допомоги позивачу на суму 10000,00 грн. не було належним чином враховано витрачений час на вчинення дій та їх обсяг, що пов`язані з розглядом справи.

З урахуванням зазначеного, суд вважає, що розмір понесених позивачем витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 10000,00 грн. є необґрунтованим та непропорційним до предмета спору та складності справи.

Таким чином, суд вважає за можливе присудити на користь позивача понесені витрати на професійну правничу допомогу по цій справі в сумі 2000,00 грн. Суд вважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу саме у сумі 2000,00 грн. є пропорційним до предмета спору та складності справи.

За таких обставин, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 5303,00 грн. та на професійну правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн.

Керуючись Конституцією України, ст.ст.2, 77, 90, 139, 242-246, 250 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Приватного підприємства МЕГАОПТТОРГ 2017 (вул. Чорноморського козацтва, 115, м. Одеса, 65003, ідентифікаційний код 41012819) до Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044, ідентифікаційний код 43142370) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.05.2020 року № 0088335104 - задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 29.05.2020 року № 0088335104.

3. Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ 43142370) на користь Приватного підприємства МЕГАОПТТОРГ 2017 (код ЄДРПОУ 41012819) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 5303,00 грн. та на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн.

Порядок і строки оскарження рішення визначаються ст.ст.293, 295 КАС України.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.

Суддя М.М. Кравченко