Ухвала

від 11.01.2021 по справі 640/6868/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

11 січня 2021 року

м. Київ

справа № 640/6868/19

адміністративне провадження № К/9901/36656/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бевзенка В.М.,

суддів - Рибачука А.І., Шарапи В.М.,

перевіривши касаційну скаргу Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 липня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2020 року у справі № 640/6868/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Укроргсинтез" до Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправними дій та рішення, зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

У квітні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Укроргсинтез" (далі - ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Укроргсинтез", позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - відповідач), в якому, з урахуванням виправленої позовної заяви, просило:

- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у видачі ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Укроргсинтез" дозволу на виконання будівельних робіт об`єкта будівництва "Реконструкція нежитлової будівлі (літ. LXVI) з новим будівництвом лабораторно-виробничого комплексу з виготовлення лабораторного устаткування з автостоянкою по вул. Червоноткацька, 67 у Деснянському районі м. Києва" (коригування проекту АДП 01/14);

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про відмову у видачі дозволу на виконання будівельних робіт від 26.03.2019 №КВ132190852194;

- зобов`язати відповідача видати позивачеві дозвіл на виконання будівельних робіт об`єкта будівництва "Реконструкція нежитлової будівлі (літ. LXVI) з новим будівництвом лабораторно-виробничого комплексу по виготовленню лабораторного устаткування з автостоянкою по вул. Червоноткацька, 67 у Деснянському районі м. Києва" (коригування проекту АДП 01/14).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відмова в наданні дозволу на виконання будівельних робіт від 26.03.2019 №КВ 132190852194 є протиправною, позаяк заява про надання дозволу на виконання будівельних робіт від 14.03.2019 відповідає формі, встановленій Додатком 10 до "Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 №466, а також позивачем подано всі необхідні документи, передбачені статтею 37 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та пунктом 12 вказаного Порядку.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.06.2019 відкрито спрощене позовне провадження у даній справі без повідомлення (виклику) сторін.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2020 року, залишено без змін рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 липня 2020 року, яким позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про відмову у видачі дозволу на виконання будівельних робіт від 26 березня 2019 року №КВ 132190852194.

Зобов`язано Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) повторно розглянути заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Укроргсинтез", подану відповідно до статті 37 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" про видання дозволу на виконання будівельних робіт - "Реконструкція нежитлової будівлі (літ. LXVI) з новим будівництвом лабораторно-виробничого комплексу по виготовленню лабораторного устаткування з автостоянкою по вулиці Червоноткацькій, 67 в Деснянському районі м. Києва" (коригування проекту АДП 01/14), з урахуванням висновків суду.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з позицією якого погодився апеляційний суд, дійшов висновку про те, що подана позивачем заява про отримання дозволу на будівництво відповідає вимогам частини 3 статті 37 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності та п. 28 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, а тому доводи відповідача про невідповідність вказаної заяви законодавству є необґрунтованими. В зв`язку із зазначеним дійшов висновку про необхідність повторного розгляду заяви позивача, з врахуванням висновків суду щодо спростування доводів, наведених в оскаржуваному рішенні.

У поданій 29.12.2020 касаційній скарзі відповідач, з посиланням на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

На підставі аналізу доводів касаційної скарги та доданих до неї матеріалів, суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з таких підстав.

Відповідно до статті 129 Конституції України до основних засад судочинства належить забезпечення апеляційного перегляду справи. Касаційне оскарження судового рішення допускається лише у визначених законом випадках.

Із зазначеною правовою нормою кореспондуються пункт сьомий частини третьої статті 2 КАС України, який відносить до основних засад (принципів) адміністративного судочинства забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом, а також стаття 13 цього Кодексу, якою визначено право, зокрема, учасників справи на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках.

Відповідно до частини четвертої статті 12 КАС України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років".

Цю справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до пункту другого частини п`ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Тлумачення положень вказаних норм у їхньому взаємозв`язку дає змогу дійти висновку, що процесуальний закон пов`язує можливість касаційного перегляду у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження тільки з тими юридичними фактами, вичерпний перелік яких викладений у підпунктах "а", "б", "в" та "г" пункту другого частини п`ятої статті 328 КАС України.

При цьому, доведення вищезазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах незначної складності, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.

В касаційній скарзі відповідач посилається на те, що дана справа підлягає касаційному оскарженню на підставі підпунктів "а", "в" пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, зазначаючи, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики щодо питання прийняття органами державного архітектурно-будівельного контролю рішення про відмову у видачі дозволу на виконання будівельних робіт, зокрема у зв`язку із неподанням до заяви замовником будівництва документів передедбачених законодавством. Також вказує, що зазначена справа становить значний суспільний інтерес та має для нього виняткове значення.

Якщо касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, то у ній мають зазначатися, щонайменше, новітні, проблемні, засадничі, раніше ґрунтовно не досліджуванні питання права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб`єктів правовідносин.

Аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з відображеними в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій обставинами справи не дають підстав для висновку про наявність у даному випадку обставин, наведених у підпункті "а" пункту два частини п`ятої статті 328 КАС України. Окрім того, посилання скаржника на існування обставин визначених підпунктом "в" пункту другого частини п`ятої статті 328 КАС України має загальний характер, тому не може вважатися винятковим випадком.

В решті, відповідач на підтвердження своєї позиції фактично зазначає про необхідність здійснити переоцінку встановлених судами у справі обставин, а також надати перевагу одним доказам над іншими, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з положеннями частини другої статті 341 КАС України.

Інші обґрунтовані посилання на існування обставин, передбачених підпунктами "а"-"г" пункту другого частини п`ятої статті 328 КАС України, у касаційній скарзі відсутні.

Також, як на підставу для касаційного оскарження судових рішень у справі № 640/6868/19 скаржник посилається на пункт третій частини четвертої статті 328 КАС України.

Суд зазначає, що посилання у касаційній скарзі на пункт третій частину четвертої статті 328 КАС України, як на підставу касаційного оскарження судових рішень прийнятих у малозначній справі, не виключає застосування положень пункту другого частини п`ятої статті 328 КАС України.

Згідно із пунктом першим частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи те, що касаційна скарга подана на рішення у справі яка розглянута за правилами спрощеного позовного провадження, без наведення обґрунтованих підстав для касаційного оскарження передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити.

Цей висновок відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995, якими рекомендовано державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають подаватися в першу чергу у рамках таких справ, які заслуговують третього судового розгляду, наприклад справи, які будуть розвивати право або які будуть сприяти однаковості тлумаченню закону. Їх коло може бути також обмежене скаргами по тих справах, які стосуються питань права, які мають значення для всього суспільства в цілому. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування того, чому її справа буде сприяти досягненню таких цілей.

На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 328, 333 КАС України, Верховний Суд

у х в а л и в :

Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 липня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2020 року у справі № 640/6868/19.

Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною і не оскаржується.

Суддя-доповідач В. М. Бевзенко

Судді А. І. Рибачук

В. М. Шарапа