Рішення

від 02.12.2020 по справі 761/22450/20

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/22450/20

Провадження № 2/761/6925/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2020 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді: Саадулаєва А.І.,

при секретарі: Валовій Д.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду цивільну справу за позовом

позивач: ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ),

відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю Шарм-2000 (код ЄДРПОУ: 24260473, місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Рейтарська, буд. 18/11,літ. А),

про стягнення інфляційних та 3% річних,

встановив:

24 липня 2020 року ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Шарм-2000 (надалі - відповідач), про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних.

Предметом спору є стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Шарм-2000 інфляційних втрат за невиконання умов договору безвідсоткової позики №1 від 14 червня 2012 року в розмірі 142200,00 грн. та трьох процентів річних за період з червня 2017 року по червень 2020 року в розмірі 54000,00 грн., на загальну суму 196200,00 грн.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 31 липня 2020 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, встановлено процесуальні строки для подання заяв по суті справи (а.с. 26-27).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 14 червня 2012 р. між ОСОБА_1 (далі - позивач) та TOB Шарм-2000 (далі - відповідач) було укладено договір безвідсоткової позики № 1, відповідно до п. 1.1 якого позивачем було надано відповідачу в користування грошові кошти у розмірі 600 000,0 грн., позика надавалась, шляхом внесення грошових коштів на розрахунковий рахунок підприємства. ОСОБА_1 були виконані зобов`язання і зазначена сума грошових коштів була перерахована на рахунок TOB Шарм-2000 , що підтверджується заявкою на переказ готівки № 707 30 від 15 червня 2012 р. Проте TOB Шарм-2000 зобов`язання за договором позики не були виконані, кошти не були повернуті.

В зв`язку з неповернення даних коштів, відповідно до умов договору позики № 1 від 14 червня 2012 року позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості.

Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 08 серпня 2016 року задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до TOB Шарм-2000 про стягнення заборгованості за договором позики. Стягнуто з TOB Шарм-2000 на користь ОСОБА_1 суму заборгованості за договором № 1 від безвідсоткової позики від 14 червня 2012 p., у розмірі 1274256, 78 грн., судовий збір у розмірі 6890,00 грн.

Вказане рішення суду набрало законної сили та ним встановлено такі обставини, як укладання договору безвідсоткового займу №1 від 14 червня 2012 р, факт перерахування позивачем коштів в розмірі 600000 грн. на рахунки відповідача та не повернення даних коштів.

В рамках даної справи позивачем також нараховувалися інфляційні втрати за період з серпня 2013 року по квітень 2016 року в розмірі 531480 грн. та 3% річних за період 1094 дня по 10.06.2016 року включно, в розмірі 53950 грн., які були стягнуті за рішенням даного суду.

Відповідно до ст.625 ЦК України Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

У зв`язку із цим, позивач просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Шарм -2000 на користь ОСОБА_1 інфляційні втрати за невиконання умов договору безвідсоткової позики №1 від 14 червня 2012 року в розмірі 142200,00 грн. та трьох процентів річних за період з червня 2017 року по червень 2020 року в розмірі 54000,00 грн., на загальну суму 196200,00 грн .

30 вересня 2020 року від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву. Відповідач не погодився із вимогами позовної заяви, зазначивши, що 19 березня 2018 року постановою Апеляційного суду міста Києва у №761/21832/16-ц, апеляційну скаргу TOB ШАРМ-2000 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 08.08.2016 задоволено, а заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 08.08.2016 р. скасовано, постановлено нове рішення, яким у задоволені позову ОСОБА_1 до TOB ШАРМ-2000 про стягнення заборгованості за договором позики, відмовлено. Тому, з 19.03.2018 року з для ухвалення постанови Апеляційним судом міста Києва обов`язку у TOB ШАРМ-2000 щодо повернення ОСОБА_1 грошових коштів за договором позики не виникало.

19 червня 2019 року Постановою Верховного Суду судової палати Касаційного цивільного суду задоволено касаційну скаргу ОСОБА_1 , постанову Апеляційного суду м. Києва від 19.03.2018 року скасовано, заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 08.08.2016 року залишено в силі.

З огляду на вищевикладене, відповідач вважає, що строк на нарахування інфляційних втрат та трьох процентів необхідно розраховувати з дня коли у відповідача виник реальний обов`язок виконання рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 08.08.2016 року, а саме: з моменту ухвалення постанови Верховного Суду від 19.06.2019 року.

Крім того, відповідач вважає, що останнім днем нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних, є дата закриття виконавчого провадження, відкритого Шевченківським відділом держаної виконавчої служби у м. Києві на стягнення за рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 08.08.2016 року, про що винесено постанову про закінчення виконавчого провадження від 17.07.2020 року.

З огляду на вищевикладене, відповідач вважає що період нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних визначається з 19.06.2019 по 14.07.2020 року.

09 листопада 2020 року від позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив, у якому зазначив про те, що приписи статей 526, 599, 611, 625 ЦК дають підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання і не позбавляє кредитора права отримати за час прострочення суми, передбачені статтею 625 ЦК України. Крім цього, до правових наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених статтею 625 ЦК України, застосовують загальний строк позовної давності три роки (ст. 257 ЦК).

24 листопада 2020 року від представника позивача на адресу суду надійшли додаткові пояснення щодо періоду нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних, у яких зазначено про те, що моментом усунення порушення грошового зобов`язання щодо невиконання вищезазначеного договору позики є 14 липня 2020 року, тобто стягнення грошових коштів в рамках виконавчого провадження №59597143 та винесення державним виконавцем постанови про закінчення виконавчого провадження, а тому вважає обґрунтованим нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних за період з 14 липня 2017 року по 14 липня 2020 року.

В судовому засіданні, яке відбулось 02 грудня 2020 року представник позивача позов підтримав, просив його задовольнити, представник відповідача заперечував проти задоволення позову.

З`ясувавши позицію представника позивача та заперечення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

14 червня 2012 р. між ОСОБА_1 та TOB Шарм-2000 було укладено договір безвідсоткової позики № 1, відповідно до п. 1.1 якого позивачем було надано відповідачу в користування грошові кошти у розмірі 600 000,0 грн., позика надавалась, шляхом внесення грошових коштів на розрахунковий рахунок підприємства. ОСОБА_1 були виконані зобов`язання, і зазначена сума грошових коштів була перерахована на рахунок TOB Шарм-2000 , що підтверджується заявкою на переказ готівки № 707 30 від 15 червня 2012 р. Проте, TOB Шарм-2000 зобов`язання за договором позики не були виконані, кошти не були повернуті.

В зв`язку з неповернення даних коштів, відповідно до умов договору позики № 1 від 14 червня 2012 року позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості.

Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 08 серпня 2016 року у справі №761/21832/16-ц задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до TOB Шарм-2000 про стягнення заборгованості за договором позики. Стягнуто з TOB Шарм-2000 на користь ОСОБА_1 суму заборгованості за договором № 1 від безвідсоткової позики від 14 червня 2012 p., у розмірі 1274256,78 грн., судовий збір у розмірі 6890,00 грн. (а.с. 9-10).

Постановою Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі №761/21832/16-ц, постанову Апеляційного суду м. Києва від 19 березня 2018 року скасовано, а заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 08 серпня 2016 року залишити в силі (а.с. 11 - 15).

Відповідно до постанови Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі №761/21832/16-ц, 15 червня 2012 року ОСОБА_1 перерахував на поточний рахунок ТОВ Шарм-2000 грошові кошти у розмірі 600 000,00 грн. Згідно з заявою на переказ готівки № 707_30 призначенням цього платежу є надання безпроцентної фінансової допомоги від ОСОБА_1 , за договором від 14 червня 2012 року № 1 (а.с. 12).

Згідно з копією договору безпроцентної позики від 14 червня 2012 року № 1, ОСОБА_1 зобов`язався передати ТОВ Шарм-2000 у позику грошові кошти у розмірі 600000,00 грн. строком до 14 червня 2013 року (а.с. 16).

Позивач зазначає, що заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 08 серпня 2016 року у справі №761/21832/16-ц нараховувалися інфляційні втрати за період з серпня 2013 року по квітень 2016 року в розмірі 531480 грн. та 3% річних за період 1094 дня по 10.06.2016 року включно в розмірі 53950 грн.

Вказана обставина відповідачем не заперечувалася.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

У зв`язку із цим, позивач просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Шарм -2000 на користь ОСОБА_1 інфляційні втрати за невиконання умов договору безвідсоткової позики №1 від 14 червня 2012 року в розмірі 142200,00 грн. та трьох процентів річних за період з червня 2017 року по червень 2020 року в розмірі 54000,00 грн., на загальну суму 196200,00 грн .

Вирішуючи питання щодо періоду нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних порядку ч.2 ст. 625 ЦК України, суд враховує таке.

Позивач, звертаючись із вказаним позовом просить стягнути кошти за період з червня 2017 року по червень 2020 року, називаючи правомірним період стягнення з 14 липня 2017 року по 14 липня 2020 року.

Відповідно до приписів ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Главою 19 ЦК визначено строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, тобто позовну давність.

Аналіз змісту наведених норм матеріального права у їх сукупності дає підстави для висновку, що до правових наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених ст. 625 ЦК, застосовується загальний строк позовної давності тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Сплив позовної давності є підставою для відмови у позові (ст. 267 ЦК).

Порядок відліку позовної давності наведено у ст. 261 ЦК, зокрема відповідно до ч. 1 цієї статті перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених ст. 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

За таких обставин, беручи до уваги правову природу нарахувань, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, та враховуючи дату звернення до суду із вказаним позовом (24.07.2020), суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення за період з 24 липня 2017 року (дата звернення до суду із вказаним позовом) по 30 червня 2020 року (в межах позовних вимог).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України), а тому 14 липня 2020 року (стягнення грошових коштів в рамках виконавчого провадження №59597143 та винесення державним виконавцем постанови про закінчення виконавчого провадження) і є датою, коли зобов`язання припинилося.

Законодавець визначає обов`язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням рівня інфляції та 3 % річних за увесь час прострочення, у зв`язку з чим таке зобов`язання є триваючим.

Зважаючи на викладене, враховуючи, що позивач звернувся за стягненням інфляційних втрат і річних відсотків за весь період прострочення платежу, то суд повинен встановити, чи дотримано строки позовної давності. Позивач визначив період для стягнення з червня 2017 року по червень 2020 року, а з позовом звернувся 24 липня 2020 року, , тому задоволенню підлягають вимоги про стягнення 132000 (сто тридцять дві тисячі) грн. інфляційних втрат та 52890 (п`ятдесят дві тисячі вісімсот дев`яносто) грн. 55 коп. - 3 % річних, нараховані за період з 24 липня 2017 року (дата звернення до суду із вказаним позовом) по 30 червня 2020 року (в межах позовних вимог).

У задоволенні іншої частини позову слід відмовити, застосувавши наслідки спливу позовної давності.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до правил, встановлених у ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ч.4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем сплачено 1962,00 грн. судового збору,що підтверджується оригіналом квитанції (а.с. 1).

Крім цього, позивачем заявлено вимогу про відшкодування 25000,00 грн. витрат на правову допомогу.

На підтвердження в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, надано копію договору про надання правової допомоги (а.с. 19-20).

Відповідно до наданого розрахунку сторони погодили час на відпрацювання та/або надання правничої допомоги у справі, а саме:

- вивчення матеріалів справи - 2 год./2000,00 грн.;

- пошук та аналіз судової практики - 2 год./2000,00 грн.;

- складання та подання позовної заяви - 4 год./4000,00 грн.;

- проведення відповідних розрахунків - 2 год./2000,00 грн.;

- ознайомлення з відзивом на позов та складання відповіді на відзив - 2 год./2000,00 грн.;

- участь в судових засіданнях - 2 год. / 3000,00 грн.

На підтвердження обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості надано копію заключної виписки за період з 21 липня 2020 року по 21 липня 2020 року (а.с. 23).

Суд, оцінюючи обґрунтованість заяви позивача, заперечення відповідача в контексті положення ч.4 ст. 137 ЦПК України, тобто щодо співмірності витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, а також часом, витраченим на їх виконання, з огляду на визначені практикою ЄСПЛ критерії, вважає, що заявлена відповідачем сума є необґрунтованою. При цьому колегія суддів погоджується з доводами відповідача про необґрунтованість та неспівмірність заявленої до стягнення суми витрат на професійну правову допомогу відповідача з реальним обсягом такої допомоги у суді першої інстанції, часом, витраченим на надання таких послуг (незначний обсяг юридичної та технічної роботи щодо підготовки справи до розгляду у суді та тривалість судових засідань), критерію реальності таких витрат.

Керуючись ст.ст. 259, 265, 268, 273, 353-355 ЦПК України, суд,

вирішив:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Шарм-2000 на користь ОСОБА_1 132000(сто тридцять дві тисячі)грн. інфляційних та 52890(п`ятдесят дві тисячі вісімсот дев`яносто)грн. 55 коп. - 3 % річних.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Шарм-2000 на користь ОСОБА_1 10000(десять тисяч)грн. 00 коп. витрат на правову допомогу та 1848(одна тисяча вісімсот сорок вісім) грн. 90 коп. судового збору.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Шевченківський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано, або після перегляду рішення в апеляційному порядку, якщо його не скасовано.

Повний текст рішення буде складено протягом п`яти днів з дня проголошення його вступної та резолютивної частин.

Суддя: