Рішення

від 01.10.2020 по справі 761/46224/19

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/46224/19

Провадження № 2/761/3265/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2020 року Шевченківський районний суд м.Києва у складі:

головуючого: судді - Притули Н.Г.

при секретарях: Гриб Д.В.,

за участі:

позивача: ОСОБА_1 ,

представника позивача: ОСОБА_2 ,

представника відповідачів: ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , Таврійського національного університету імені В.І. Вернадського про про захист честі, гідності, ділової репутації, -

В С Т А Н О В И В:

29 листопада 2019 року до суду надійшла зазначена позовна заява.

В позовних вимогах позивач просить: визнати недостовірною та зобов`язати відповідачів відкликати від осіб, яким вона була направлена інформацію, що поширена Таврійським національним університетом імені В.І. Вернадського за підписом ОСОБА_4 у заявах:

-№89-д від 06.09.2019 року на керівника Київської місцевої прокуратури, а саме: Проректор ОСОБА_1 шляхом обману і зловживанням довірою, підроблення документів та їх використання (медична документація, табелі робочого часу і т.п.), ведучи незаконну бурхливу діяльність відразу на трьох напрямках, намагався заволодіти чужим (державним) майном (коштами) Таврійського національного університету імені В.І. Вернадського (оплата по листкам непрацездатності) ;

-№88-д від 06.09.2019 року на керівника Одеської місцевої прокуратури №3, а саме: ОСОБА_1 шляхом обману і зловживання довірою заволодів чужим (державним) майном (коштами) Одеського національного політехнічного університету в особливо великих розмірах ;

-№09/01-998 від 01.10.2019 року на Голову Громадської ради при міністерстві освіти і науки України, а саме: діяльність ОСОБА_1 у ТОВ ГРІК ГРУП протирічить вимогам Закону України Про запобігання корупції , а також створює реальний конфлікт інтересів між його діяльністю на посаді проректора університету та засновником товариства, оскільки в обох випадках його діяльність (як проректора і як засновника) направлена на надання освітніх послуг. Крім того, шляхом обману і зловживання довірою, ведучи незаконну бурхливу діяльність відразу на трьох напрямках ОСОБА_1 намагався заволодіти чужим (державним) майном (коштами) Таврійського національного університету імені В.І. Вернадського (оплата по листкам непрацездатності .

Вимоги обгрунтовані тим, що відповідачами були виготовлені та поширені зазначені заяви (листи). Як зазначає позивач, заяви (листи) містять недостовірну інформацію, яка також є негативною, так як в ній стверджується про порушення позивачем закону.

07.05.2020 року до суду надійшов відзив представника відповідачів в якому представник просить відмовити в задоволенні позовних вимог на тій підставі, що оскільки було встановлено порушення кримінального законодавства в діях проректора з науково-педагогічної діяльності та міжнародних зв`язків Таврійського національного університету імені В.І. Вернадського ОСОБА_1 , в.о. ректора ОСОБА_4 , виконуючи свій громадський і конституційний обов`язок, звернувся із заявами до правоохоронних органів про вчинення кримінального правопорушення до керівників місцевих прокуратур. Заяви були внесені до реєстру досудових розслідувань та проводиться досудове розслідування. Також представник зазначила, що університетом дійсно направлявся лист Голові Громадської ради при Міністерстві освіти і науки України у якому викладена інформація про діяльність ОСОБА_1 у ТОВ ГРІК ГРУП , яка суперечить вимогам Закону України Про запобігання корупції , а також створює реальний конфлікт інтересів між його діяльністю на посаді проректора університету та засновника товариства, оскільки в обох випадках його діяльність спрямована на надання освітніх послуг. Шевченківським районним судом м.Києва розглядається справа №761/44386/09 за позовом ОСОБА_1 до Таврійського національного університету імені В.І. Вернадського про стягнення заборгованості по листкам непрацездатності. Представник зазначила, що з боку відповідача не було незаконного розповсюдження інформації.

02.07.2020 року до суду надійшла відповідь позивача на відзив в якій він наполягає на задоволенні позовних вимог на тій підставі, що в частині розповсюдження відомостей, що порочать честь та гідність позивача у зверненні до Громадської ради при Міністерстві освіти і науки України, відповідачі не заперечують проти позову. Також позивач зазначає, що відповідачі направляючи заяви до правоохоронних органів не мали наміру захистити свої права або права держави, а дії були спрямовані на розповсюдження відомостей про позивача, які не відповідають дійсності. Також позивач зазначив, що у випадку, якщо відповідач вважав, що позивач заволодів коштами державного підприємства, відповідач міг звернутись до Державної аудиторської служби яка б провела перевірку використання коштів, проте цього зроблено не було.

Заперечення на відповідь на відзив до суду не надходили.

В судовому засіданні позивач та його представник заявлені вимоги підтримали та просили їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідачів в судовому засіданні позовні вимоги не визнала та просила відмовити в їх задоволенні з підстав, викладених у відзиві.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов`язок доказування покладений на сторони.

Вислухавши представників сторін, оцінивши в сукупності надані в судовому засіданні докази, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні заявлених вимог за наступних підстав.

Статтею 3 Конституції України передбачено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

У відповідності з ст.32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

В свою чергу ст.34 Конституції України передбачено, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Разом з тим відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

У відповідності з ст. 201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров`я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім`я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.

Відповідно до положень ст. 297 ЦК України, кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону України "Про інформацію" реалізація права на інформацію громадянами, юридичними особами і державою не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Звертаючись до суду з вказаним позовом, позивач зазначав, що в заявах про вчинене кримінальне правопорушення, які подані до правоохоронних органів та листі до голови громадської ради при Міністерстві освіти і науки України міститься недостовірна інформація.

Як вбачається з матеріалів справи, 06.08.2019 року в.о. ректора Таврійського національного університету імені В.І. Вернадського ОСОБА_4 підписав заяву №38-д, яка адресована Керівнику Одеської місцевої прокуратури №3 Химченко О.С. в якій просив внести до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань відомості про вчинення проректором Таврійського національного університету імені В.І. Вернадського ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України - шахрайство.

Як зазначено в заяві, у 2019 році адміністрації університету випадково стало відомо що всупереч забороні працювати на іншій роботі, навіть за сумісництвом, ОСОБА_1 працював в Одеському національному політехнічному університеті і отримував там заробітну плату, проведена додаткова перевірка підтвердила ці факти.

Також в заяві зазначено, що ОСОБА_1 шляхом обману і зловживання довірою заволодів чужим (державним) майном (коштами) Одеського національного політехнічного університету в особливо великих розмірах у зв`язку з чим вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.190 КК України.

Як вбачається з матеріалів справи, за результатами розгляду зазначеної заяви розпочато досудове розслідування та внесено відомості до ЄДРДР за №12019160500005087 від 14.09.2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.366-1 КК України. Досудове розслідування на час розгляду справи судом триває.

Крім того, 06.09.2019 року в.о. ректора Таврійського національного університету імені В.І. Вернадського ОСОБА_4 підписав заяву №89-д, яка адресована Керівнику Київської місцевої прокуратури №6 ОСОБА_5 в якій він просив внести до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань відомості про вчинення проректором Таврійського національного університету імені В.І. Вернадського ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ст.ст. 14, 15, 16, 190, 358 КК України - шахрайство.

Як зазначено в заяві, у 2019 році адміністрації університету випадково стало відомо що всупереч забороні працювати на іншій роботі, навіть за сумісництвом, ОСОБА_1 працював в Одеському національному політехнічному університеті і отримував там заробітну плату, перебував на лікарняних, проте частина з них не підтверджена, проведена додаткова перевірка підтвердила ці факти.

Також в заяві зазначено, що Проректор ОСОБА_1 шляхом обману і зловживанням довірою, підроблення документів та їх використання (медична документація, табелі робочого часу і т.п.), ведучи незаконну бурхливу діяльність відразу на трьох напрямках, намагався заволодіти чужим (державним) майном (коштами) Таврійського національного університету імені В.І. Вернадського (оплата по листкам непрацездатності), у зв`язку з чим вчинив кримінальні правопорушення, передбачені ст.ст.14, 15, 16, 190, 358 КК України.

На вказану заяву заступник керівника Київської місцевої прокуратури №6 повідомив в.о. ректора Таврійського національного університету імені В.І. Вернадського ОСОБА_4 , що за результатами розгляду заяви, 05.03.2020 року внесено відомості до ЄДРДР за №42020101060000090 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.358 КК України та матеріали скеровано для проведення досудового розслідування до слідчого відділу Печерського управління поліції ГУНП у м.Києві. На даний час досудове розслідування триває.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, 01.10.2019 року в.о. ректора Таврійського національного університету імені В.І. Вернадського ОСОБА_4 підписав лист №09/01-998 який адресований Голові Громадської ради при міністерстві освіти і науки України ОСОБА_6 в якому повідомляв про роботу ОСОБА_1 , який в Одеському національному політехнічному університеті, отримував заробітну плату, хоча не мав права працювати навіть за сумісництвом. Крім того, ОСОБА_1 є засновником та кінцевим бенефіціарним власником ТОВ ГРІК ГРУП , яке займається наданням освітніх послуг в порушення вимог Закону України Про запобігання корупції . Також в листі зазначено: діяльність ОСОБА_1 у ТОВ ГРІК ГРУП протирічить вимогам Закону України Про запобігання корупції , а також створює реальний конфлікт інтересів між його діяльністю на посаді проректора університету та засновника товариства, оскільки в обох випадках його діяльність (як проректора і як засновника) направлена на надання освітніх послуг. Крім того, шляхом обману і зловживання довірою, ведучи незаконну бурхливу діяльність відразу на трьох напрямках ОСОБА_1 намагався заволодіти чужим (державним) майном (коштами) Таврійського національного університету імені В.І. Вернадського (оплата по листкам непрацездатності) .

З інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців (наданої представником відповідача) вбачається, що ОСОБА_1 є засновником ТОВ ГРІК ГРУП (ЄДРПОУ 39791962).

В судовому засіданні позивач не заперечував, що дійсно він був засновником зазначеного товариства, проте на даний час його засновником є ОСОБА_7 . Пояснення позивача підтверджуються актуальною інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

Представник відповідачів в судовому засіданні не заперечувала направлення заяв про вчинене кримінальне правопорушення до місцевих прокуратур, проте заперечила виготовлення та направлення листа Голові Громадської ради при міністерстві освіти і науки України (хоча у відзиві зазначено що він був направлений).

Суду під час слухання справи не надано доказів, що вказаний лист був поширений відповідачами.

Відповідно до ст.10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та Протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції, кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.

Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п. 15 Постанови "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" від 27 лютого 2009р. за № 1, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Пленум Верховного Суду України в п. 16 Постанови "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" від 27 лютого 2009р. за № 1 роз`яснив, що відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк. Суди повинні мати на увазі, що у випадку, коли особа звертається до зазначених органів із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, і в разі, якщо цей орган компетентний перевірити таку інформацію та надати відповідь, проте в ході перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову, оскільки у такому випадку мала місце реалізація особою конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституції, а не поширення недостовірної інформації.

Разом з тим наявність у такому зверненні завідомо неправдивих відомостей, а також у разі встановлення, що для звернення особи до вказаних органів не було жодних підстав і було викликано не наміром виконати свій громадський обов`язок або захистити свої права, свободи чи законні інтереси, тягне відповідальність, передбачену законодавством України.

Отже, провівши системний аналіз діючого законодавства України, взявши до уваги відповідну судову практику та роз`яснення Пленуму Верховного Суду України, вивчивши процесуальні заяви сторін у справі, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновків, що в ході судового розгляду не доведено факту вчинення відповідачем правопорушення, яке полягало саме в поширенні інформації, яка у відповідності до вимог закону може мати статус недостовірної , такої, що порушує особисті немайнові права, або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі позивача повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. В той же час позивач не надав суду доказів, що у зверненнях містяться завідомо неправдиві відомості; не встановлено що для звернення відповідача до вказаних органів не було жодних підстав і було викликано не наміром виконати свій громадський обов`язок або захистити свої права, свободи чи законні інтереси.

У цьому конкретному випадку у розпорядженні суду немає даних про те, що фактично метою звернення до правоохоронних органів та громадської організації було поширення недостовірної інформації щодо позивача, приниження честі, гідності та ділової репутації його.

Крім того, варто зауважити, що стороною позивача не надано суду доказів, що внаслідок поширення зазначених в позовній заяві відомостей, позивачу завдана шкода відповідним особистим немайновим благам.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими, а тому в задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 3, 32, 34, 68 Конституції України; ст. ст. 23, 201, 277, 280, 297, 1167 ЦК України; ст. 9 Закону України "Про інформацію"; ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та Протоколів № 2, 4, 7, 11 до цієї Конвенції; Постановою Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" від 27 лютого 2009р. за № 1, ст.ст. 77-83, 89, 95, 259, 263, 265 ЦПК України суд, -

В И Р І Ш И В :

В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , Таврійського національного університету імені В.І. Вернадського про про захист честі, гідності, ділової репутації - відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 12 жовтня 2020 року

Суддя : Н.Г.Притула