Рішення

від 06.01.2021 по справі 409/1846/20

БІЛОКУРАКИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №409/1846/20

Пров.№2/409/118/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 січня 2021 року смт Білокуракине

Білокуракинський районний суд Луганської області в складі:

головуючого судді: О.Ю.Максименко

за участю секретаря судових засідань: А.М.Малик

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт Білокуракине цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Білокуракинської районної державної адміністрації Луганської області про відшкодування моральної шкоди, -

В с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з позовом до Управління соціального захисту населення Білокуракинської районної державної адміністрації Луганської області про відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що з 05.08.2013 року він почав проживати за адресою: АДРЕСА_1 , та був прийнятий на службу в органи внутрішніх справ відповідно до наказу Луганського державного університету внутрішніх справ ім. Е.О. Дідоренка від 05.08.2013 № 111 о/с, на посаду курсанта. У зв`язку з уникнення негативних наслідків збройного конфлікту та тимчасової окупації, повсюдних проявів насильств, порушень прав людини позивач був змушений в середині червня 2014 року покинути своє місце проживання та переїхати на підконтрольну територію України для постійного проживання. 25.07.2016 р. ОСОБА_1 звернувся із заявою про взяття на облік як внутрішньо переміщеної особа до УСЗН Білокуракинської РДА Луганської області, на підставі якої отримав довідку за № 11472 від 25.07.2016 р., як особа, яка перемістилася з тимчасово окупованої території України, населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження та населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення. 08.02.2019 р. позивач отримав від УСЗН Білокуракинської РДА Луганської області рішення № 22 від 29.01.2019 року про скасування дії виданої на його ім`я довідки як внутрішньо переміщеної особи № 11472 від 25.07.2016 р.. Не погодившись з рішенням УСЗН, позивач звернувся до суду з позовом до Управління соціального захисту населення Білокуракинської районної державної адміністрації, в якому просив визнати незаконним та скасувати рішення начальника Управління від 29.01.2019 р. № 22 щодо скасування довідки внутрішньо переміщеної особи від 25.07.2016 р. № 11472. Згідно постанови першого апеляційного адміністративного суду від 24.07.2019 в справі № 360/771/19 було визнано незаконним та скасовано рішення начальника УСЗН Білокуракинської районної державної адміністрації від 29.01.2019 р. № 22 щодо скасування дії довідки внутрішньо переміщеної особи від 25.07.2016 р. № 11472, виданої на ім`я позивача. Незаконне рішення начальника УСЗН Білокуракинської РДА порушило права та свободи позивача, у зв`язку із вчиненням відносно нього протиправної поведінки, що призвело до спричинення йому душевних страждань на протязі тривалого часу починаючи із 08.02.2020 року та до спрямування на його адресу виконавчого листа по справі № 360/771/19, тобто до 08.08.2019 року, що дало змогу вважати, що його порушені права в подальшому будуть відновлені. Окрім того, тривала боротьба за захист своїх прав, що дуже виснажила позивача, призвела до втрати низки соціальних пільг, передбачених Законом України Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб , та викликала в нього психічне напруження у зв`язку з відновленням свого порушеного права, а також викликала розчарування в діяльності посадових осіб органів державної влади, що створювало для нього додаткове психічне напруження, викликане дискримінацією під час скасування довідки ВПО на його ім`я, порівняно з довідками інших громадян, які не скасовувалися. У зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду в розмірі 10000 грн..

Представник відповідача надав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними, оскільки позивач не надав документального підтвердження суду про факт страждань та змін звичайного способу життя. Відсутні будь які виписки з лікарні про звернення позивача по допомогу до психіатра чи інших лікарів, рахунки від приватних психологів чи проходження спеціальних реабілітаційних тренінгів, психологічна експертиза, яка може дати висновки, чи є у підекспертної особи зміни в емоційному стані, індивідуально-психологічних прояв, які перешкоджали активному соціальному функціонуванню. Більш того, ОСОБА_1 продовжував працювати в період вирішення даного питання в судовому порядку з січня 2019 року по вересень 2019 року, в органах поліції, де фізичний і емоційний стан контролюється та підтверджується медичним оглядом на професійну придатність. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі за необґрунтованістю та безпідставністю.

Позивач у судове засідання не з`явився, в позовній заяві просив суд розглянути справу без його участі.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, попередньо надав до суду заяву про розгляд справи без участі представника відповідача.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши докази кожен окремо та в їх сукупності, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 25.07.2016 року Управлінням соціального захисту населення, на ім`я ОСОБА_1 була видана довідка за № 11472 від 25.07.2016 р., як особі, яка перемістилася з тимчасово окупованої території України, населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження та населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення. (а.с. 22).

Рішенням УСЗН Білокуракинської РДА № 22 від 29.01.2019 року довідку внутрішньо переміщеної особи на ім`я ОСОБА_1 № 11472 від 25.07.2016 р скасовано (а.с. 23).

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 24.07.2019 в справі № 360/771/19 було визнано незаконним та скасовано рішення начальника Управління соціального захисту населення Білокуракинської районної державної адміністрації від 29.01.2019 р. № 22 щодо скасування дії довідки внутрішньо переміщеної особи від 25.07.2016 р. № 11472, виданої на ім`я ОСОБА_1 (а.с. 35-36).

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Статтею 56 Конституції України визначено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади органів місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень.

Обґрунтовуючи позовні вимоги про стягнення моральної шкоди позивач посилався на те, що незаконним рішенням та необхідністю його оскарження йому завдана моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях на протязі тривалого часу, яких він зазнав у зв`язку зі скасуванням його довідки ВПО, тривалій боротьбі за захист своїх прав, що дуже виснажила позивача та призвела до втрати соціальних пільг, передбачених Законом України Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб , а також викликала в нього психічне напруження у зв`язку з відновленням свого порушеного права. Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені нормами статей 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди. Шкода - це зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний зв`язок як елемент цивільного правопорушення виражає зв`язок протиправної поведінки та шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода - наслідком.

При цьому в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Отже, позивач повинен довести не тільки протиправність поведінки відповідача, а й наявність самої моральної шкоди та причинний зв`язок між поведінкою відповідача та заподіяною шкодою.

Згідно ч.1 ст. 1174 ЦК України Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 5 ст. 81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За таких обставин необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є факт неправомірних дій цього державного органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою.

Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Суд враховує, що зазначена правова позиція підтримується Верховним Судом (постанова від 27.09.2018 року по справі №757/3239/17-ц).

Згідно статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Пунктами 3, 4, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. № 4 Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору (п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди ).

Отже, суд приходить до висновку, що саме по собі рішення відповідача про скасування довідки ВПО позивача та в подальшому скасування цього рішення не може свідчити про встановлений факт спричинення моральної шкоди за відсутності понесеної позивачем шкоди та причинно-наслідкового зв`язку між нею та неправомірними діями відповідача.

Моральних та душевних страждань у зв`язку з відновленням свого порушеного права, чи тривалий розгляд судом справи, що дуже виснажив позивача, судом не встановлено.

Суд вважає, що позивачем не надано доказів на підтвердження перенесених ним душевних страждань, порушення нормальних життєвих зв`язків та стосунків з оточуючими, а також не зазначено, з яких саме міркувань він виходив при визначенні розміру моральної шкоди.

Таким чином, встановивши, що позивач належних і допустимих доказів на підтвердження обставин, якими він обґрунтовує свої вимоги, суду не надав, суд доходить обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Відповідно до ч. 4 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Судом встановлено, що позивача звільнено від сплати судового збору, відсутні сторони, які понесли судові витрати при вирішення справи, отже судові витрати компенсуються за рахунок держави, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На підставі викладеного, керуючись Постановою Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. № 4 Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди , ст.ст. 16, 23, 1167, 1174 ЦК України, ст.ст. 9, 10, 12, 13, 15 77-81, 141, 259, 263-265, 272-273, 354, 355 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Білокуракинської районної державної адміністрації Луганської області про відшкодування моральної шкоди відмовити за необґрунтованістю.

Судові витрати у виді судового збору в розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Рішення може бути оскаржене до Луганського апеляційного суд через Білокуракинський районний суд Луганської області на підставі п.15.5 ч.1 Розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Білокуракинським РВ УМВС України в Луганській області 15.08.2011 р., зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає як внутрішньо переміщена особа за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідач - Управління соціального захисту населення Білокуракинської РДА, код ЄДРПОУ 03196914, місцезнаходження: пл. Шевченка буд. 2А смт Білокуракине Луганської області.

Суддя Білокуракинського

районного суду Луганської області О.Ю. Максименко