Ухвала

від 06.01.2021 по справі 127/27849/20

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 127/27849/20

Провадження №11-сс/801/10/2021

Категорія: крим.

Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1

Доповідач: ОСОБА_2

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 січня 2021 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 ,

ОСОБА_4 ,

з секретарем судового засідання ОСОБА_5 ,

за участю:

прокурора ОСОБА_6 ,

адвоката ОСОБА_7 ,

слідчих ОСОБА_8 ,

ОСОБА_9 ,

ОСОБА_10 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Вінниці апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_11 та представника ТОВ «Христинівське ХПП» - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 17.12.2020, якою частково задоволено клопотання про арешт на майно в межах кримінального провадження № 42020020000000215 від 22.07.2020 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 212, ч. 1 ст. 209 КК України,

в с т а н о в и в:

Старший слідчий з особливо важливих справ другого відділу розслідування кримінальних проваджень слідчого управління Головного управління ДФС у Вінницькій області ОСОБА_9 за погодженням з прокурором Вінницької обласної прокуратури ОСОБА_12 в межах кримінального провадження №42020020000000215 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 212, ч. 1 ст. 209 КК України, звернувся до суду з клопотанням про арешт майна, вилученого 08.12.2020 під час проведення обшуку за адресою: Черкаська обл., м. Христинівка, вул. Ювілейна 20 в приміщеннях ТОВ Христинівське ХПП та згідно довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно на праві власності належить ТОВ Вороновицьке ХПП (код за ЄДРПОУ 38783374). В клопотанні слідчий зазначає, що під час обшуку виявлено та вилучено предмети, речі та документи, що мають значення для досудового розслідування.

Ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 17.12.2020 вказане клопотання слідчого про арешт майна було задоволено частково.

Слідчий суддя своє рішення мотивував тим, що арешт слід накласти лише на речі, які на переконання суду можуть містити достатні відомості про скоєння кримінального правопорушення, тобто являтися речовими доказами.

Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді, прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_11 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить вказану ухвалу скасувати у зв`язку з неповнотою судового розгляду та невідповідністю висновків суду фактичним обставинам провадження та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання слідчого про накладення арешту на майно, вилучене під час проведення обшуку 08.12.2020 в приміщеннях ТОВ Христинівське ХПП.

Прокурор вказує, що вилучене майно має значення для встановлення істини, всебічного, повного та неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження, за його допомогою можна встановити наявність обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні та являється речовим доказом, предметом скоєного кримінального правопорушення, а також предметами спеціальної конфіскації.

Представник ТОВ «Христинівське ХПП» - адвокат ОСОБА_7 в своїй апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу слідчого судді про арешт майна, відмовити в задоволенні клопотання слідчого в повному обсязі.

Апелянт вважає ухвалу слідчого судді незаконною, необґрунтованою та невмотивованою. Стверджує, що під час проведення обшуку та під час судового розгляду було допущено ряд порушень кримінального процесуального закону. Переконаний, що підстави для арешту майна відсутні.

Заслухавши суддю-доповідача щодо суті ухвали слідчого судді та доводів апеляційних скарг, доводи апелянтів на підтримку поданих апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно положень ст.170КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Як вбачається з наданих матеріалів, в провадженні СУ ГУ ДФС у Вінницькій області перебуває кримінальне провадження № 42020020000000215 від 22.07.2020 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 212, ч. 1 ст. 209 КК України.

Згідно даних витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань у даному кримінальному провадженні, 27.07.2020 до реєстру внесено відомості про те, що службові особи ТОВ Вороновицьке ХПП, (код за ЄДРПОУ 38783374, Вінницька обл., Вінницький р-н, смт. Вороновиця) шляхом використання підконтрольних суб`єктів господарювання ПП СІС Груп та ПП Престиж сервіс в період 2019-2020 років, ухилились від сплати ПДВ, шляхом проведення фіктивних операцій з купівлі сільськогосподарської продукції та послуг по її перевезенню, безпідставно сформували податковий кредит з ПДВ у сумі 4267 тис. грн., що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів у значних розмірах.

Крім того, службовими особами ТОВ Вороновицьке ХПП (код за ЄДРПОУ 38783374, Вінницька обл., Вінницький р-н, смт. Вороновиця) в період 2019-2020 р.р. з метою приховування походження сільськогосподарської продукції, придбаної за необліковану готівку у сільськогосподарських виробників, здійснюється її приймання на зберігання від підконтрольних суб`єктів господарювання ПП СІС Груп та ПП Престиж сервіс, з подальшим фіктивним оформленням придбання цієї продукції від вказаних суб`єктів господарювання та одночасним незаконним формуванням податкового кредиту з ПДВ.

10.12.2020 Старший слідчий з особливо важливих справ другого відділу розслідування кримінальних проваджень слідчого управління Головного управління ДФС у Вінницькій області ОСОБА_9 за погодженням з прокурором Вінницької обласної прокуратури ОСОБА_12 , звернувся до Вінницького міського суду з клопотанням про арешт майна, перелік та ідентифікуючі ознаки якого зазначено в клопотанні органу досудового розслідування.

Відповідно до вимог ст.ст. 214, 223 КПК України після внесення повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, слідчий або прокурор розпочинають досудове розслідування, виконують слідчі (розшукові) дії спрямовані на отримання (збирання) доказів.

Згідно зі ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати, окрім іншого, правову підставу для арешту майна та можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні у разі арешту майна з підстав, передбачених п.1 ч.2 ст.170 КПК України.

При розгляді клопотання про арешт майна, слідчим суддею дотримані вимоги ч.ч. 2, 4 ст.173 КПК України та ст. 172 КПК України, зміст ухвали слідчого судді в цілому відповідає вимогам ч. 5 ст.173 КПК України.

Мотиви прийнятого рішення слідчим суддею викладені в мотивувальній частині ухвали, з чим погоджується і апеляційний суд.

Приймаючи рішення про накладення арешту на майно, слідчий суддя, врахувавши правову підставу для арешту майна, наслідки арешту майна, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, прийшов до переконання, що є достатні підстави вважати, що збереження речових доказів необхідне для здійснення належного досудового розслідування кримінального провадження.

Частиною другою статті 170 КПК України встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 171 КПК України, у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

На переконання колегії суддів, клопотання слідчого відповідає вимогам ст. 171 КПК України, у такому містяться всі необхідні відомості, у тому числі обґрунтування підстав та мети накладення арешту на майно, вилучене 08.12.2020 в приміщеннях ТОВ Христинівське ХПП.

Задовольнивши частково клопотання слідчий суддя прийшов до висновку, що слідчий довів достатність підстав вважати, що вилучене майно є речовим доказом, має доказове значення для забезпечення кримінального провадження та відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Арешт тимчасово вилученого майна, яке визнано речовими доказами, потрібний для систематизації, вивчення, аналізу та співставлення всіх вилучених в ході обшуку документів з іншими матеріалами кримінального провадження, з метою їх подальшого використання у доказуванні.

На переконання апеляційного суду існує ризик спотворення, зміни, знищення документів, у тому числі службовими особами товариства, з метою уникнення їх від кримінальної відповідальності, а відтак є необхідним зберігати вказані документи у матеріалах кримінального провадження.

При розгляді вказаного клопотання, слідчий суддя в повній мірі дотримався вимог кримінального процесуального закону та врахував правову підставу для арешту майна, можливість використання вказаного майна як доказу у кримінальному провадженні, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, наслідки арешту майна, зокрема для третіх осіб.

Європейський суд з прав людини, неодноразово підкреслював, що в разі, коли держави вважають за потрібне вдаватися до таких заходів, як обшуки з метою отримання доказів вчинення протиправних діянь, вилучення майна або арешт майна, Суд оцінюватиме, чи були підстави, наведені для виправдання таких заходів, відповідними та достатніми, і чи було дотримано принцип пропорційності, а також, зокрема, чи були у справі також інші докази на той час вчинення протиправних діянь.

Відповідно до пунктів 69,73 рішення Європейського суду з прав людини від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden) будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар.

Всі інші питання - фактичні обставини кримінального провадження, питання винності чи не винності в скоєнні кримінальних правопорушень, вірності кваліфікації, а також питання належності, допустимості, достовірності доказів вирішуються під час іншої стадії кримінального процесу - судовому провадженні під час розгляду справи по суті в суді першої інстанції.

Слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про те, що накладення арешту на все вилучене майно може призвести до надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб, а тому арешт було накладено лише на речі, які на переконання суду, можуть містити достатні відомості про скоєння кримінального правопорушення, тобто являтися речовими доказами.

З огляду на зазначене, оскаржувана ухвала слідчого судді є законною та обґрунтованою, відтак підстави для її скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 376, 404, 407, 418, 419, 422 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_11 та представника ТОВ «Христинівське ХПП» - адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 17.12.2020 про накладення арешту на майно залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4