Постанова

від 12.01.2021 по справі 160/4778/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

12 січня 2021 року м. Дніпросправа № 160/4778/20

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Кругового О.О. (доповідач),

суддів: Прокопчук Т.С., Шлай А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпро апеляційну скаргу Офісу великих платників податків ДПС

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 липня 2020 року, (суддя суду першої інстанції Прудник С.В.), прийняте в порядку спрощеного провадження в м. Дніпро, в адміністративній справі №160/4778/20 за позовом приватного акціонерного товариства СЕНТРАВІС ПРОДАКШН ЮКРЕЙН до Офісу великих платників податків ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,-

в с т а н о в и в :

30 квітня 2020 року приватне акціонерне товариства СЕНТРАВІС ПРОДАКШН ЮКРЕЙН звернулось до суду з адміністративним позовом в якому просило:

- визнати протиправними (недійсними) та скасувати податкові повідомлення-рішення від 10 лютого 2020 р. № 000765004, 000755004, винесені Офісом великих платників податків ДПС.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що спірні податкові повідомлення-рішення, які винесені за результатами проведення перевірки є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки відомості, що наведені контролюючим органом в акті перевірки є недостовірними та/або такими, що стосуються виключно правовідносин інших суб`єктів господарювання в ланцюгу постачання товарів ТОВ "ВКП "СІАЛ ДЖЕТ Україна", з якими позивач не перебував у безпосередніх правовідносинах, та які жодним чином не стосуються господарських операцій, здійснюваних позивачем та ТОВ "ВКП "СІАЛ ДЖЕТ Україна". При здійсненні операцій з постачання товарів позивачу ТОВ "ВКП "СІАЛ ДЖЕТ Україна", у відповідності до вимог ПК України, склав та зареєстрував в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні № 196 від 17.07.2019 р., № 230 від 19.07.2019 р., № 221 від 20.08.2019 р, № 376 від 27.09.2019 р., № 38 від 03.10.2019 р., що є достатньою підставою для нарахування позивачем сум ПДВ, які відносяться до податкового кредиту з ПДВ, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження. Отже, позивач має право на податковий кредит з ПДВ за операціями, здійсненими з ТОВ "ВКП "СІАЛ ДЖЕТ Україна", у відповідності до вимог ПК України, а отже й право на включення від`ємних значень сум, розрахованих згідно п. 200.1 ст. 200 ПК України, до суми бюджетного відшкодування або до складу податкового кредиту за ПДВ наступного звітного періоду - при здійсненні позивачем операцій з придбання товарів за договором, укладеним з ТОВ "ВКП "СІАЛ ДЖЕТ Україна". Посилання відповідача на дані, що містяться в кримінальних провадженнях за якими відсутні винесені судом вироки, як на підтвердження будь-яких встановлених фактів, в тому числі, фактів скоєння злочинів, є порушенням ст. 62 Конституції України.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 липня 2020 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 10.02.2020 року №000765004 щодо зменшення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду - 59 519 грн. (форма "В4").

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 10.02.2020 року №000755004 щодо зменшення суми бюджетного відшкодування - 34 215 грн., та нарахування штрафної (фінансової) санкції (штраф)-17 107,50 грн. (форма "В1").

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом вимог норм матеріального та процесуального права просить оскаржуване рішення суду скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що під час розгляду справи судом першої інстанції не було застосовано норми інструкції Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю №П7, відповідно до якої за результатами приймання продукції за якістю та комплектністю складається акт про фактичну якість та комплектність отриманої продукції. Акт має бути складений за день до закінчення приймання продукції за якістю та комплектністю. В даному акті має бути зазначено визначені Інструкцією дані. Судом першої інстанції не було взято до уваги п. 30 вищевказаної Інструкції, відповідно до якого акт має бути підписаний усіма особами, які брали участь в перевірці якості й комплектності продукції, також до акту мають бути додані документи, перелік яких наведено в Інструкції. Також, на думку відповідача, судом першої інстанції було допущено неправильне тлумачення норм ЗУ Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , оскільки для надання юридичної сили первинним документам, останні повинні мати всі обов`язкові реквізити. Натомість надані позивачем експрес накладні не містять відомостей, що дозволяли б ідентифікувати виконавців та зміст операції.

Від позивача на адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній зазначає, що наданими до перевірки первинними документами бухгалтерської фінансової звітності повністю підтверджується факт здійснення господарських операцій із контрагентом, в періоді, що перевірявся. Доводи апеляційної скарги відповідача, на думку позивача, не спростовують висновків суду, тому просить суд рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 17.01.2020 року на підставі направлень від 24.12.2019 року № 150/28-10-50-04-12, від 24.12.2019 року №151/28-10-50-04-12, виданих Офісом великих платників податків ДПС України (вул. Дегтярівська, б. 11г, м. Київ, 04119, тел. (044) 454-09-74) фахівцями контролюючого органу на підставі наказу Офісу великих платників податків ДПС від 20.12.2019 року № 679, та відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпунктів 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями) проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ "СЕНТРАВІС ПРОДАКШН ЮКРЕЙН" (код ЄДРПОУ 30926946) з питань формування від`ємного значення податку на додану вартість по декларації з податку на додану вартість за жовтень 2019 року (вх. від 19.11.2019 року №9275624634).

Перевіркою встановлені порушення:

п.198.1, п.198.2 ст.198, п. 200.1, ст.200 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями діючими в період проведення перевірки), що призвело до завищення суми податкового кредиту в жовтні 2019 року на суму 93 734 грн.

Враховуючи наведене, ПАТ "СЕНТРАВІС ПРОДАКШН ЮКРЕЙН" порушено:

- абз. "б" п.200.4 ст.200 розділу V Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (зі змінами та доповненнями, діючими в період проведення перевірки), внаслідок чого завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню/на рахунок платника у банку за жовтень 2019р. на суму 34 215 грн.;

- абз. "в" п.200.4 ст.200 розділу V Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (зі змінами та доповненнями, діючими в період проведення перевірки), завищено залишок від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного-звітного (податкового) періоду за жовтень 2019 р. на 59 519 грн.

За результатами проведення перевірки відповідачем складено акт № 5/28-10-50-04-30926946 від 17.01.2020 р. "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПрАТ "СЕНТРАВІС ПРОДАКШН ЮКРЕЙН" (код за ЄДРПОУ 30926946, E-mail: tsoloddvnik@centravis.com.ua. тел. +38 (0566) 63-01-00) з питань перевірки формування від`ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн. по декларації з податку на додану вартість за жовтень 2019 року (вх. від 19.11.2019 року №9275624634).

Не погоджуючись із даними та висновками, які були зазначені в акті перевірки №5/28-10-50-04-30926946 від 17.01.2020 р. позивач надав відповідачу свої заперечення до акту (вих. № 06-1-101 від 28.01.2020 р.).

Однак, заперечення не були враховані відповідачем при винесенні рішення за результатами перевірки, про що відповідач повідомив позивача листом "Про розгляд заперечень до акту перевірки" за вих. № 5266/10/50-04 від 06.02.2020 р., згідно якому: "висновки перевіряючих стосовно порушень, викладених в акті перевірки № 5 з урахуванням розгляду заперечень є такими, що відповідають нормам податкового законодавства".

На підставі висновків перевірки ПрАТ "СЕНТРАВІС ПРОДАКШН ЮКРЕЙН" Офісом великих платників податків ДПС були винесені податкові повідомлення - рішення:

- від 10.02.2020 року №000765004 щодо зменшення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду - 59 519 грн. (форма "В4");

- від 10.02.2020 року №000755004 щодо зменшення суми бюджетного відшкодування - 34 215 грн., та нарахування штрафної (фінансової) санкції (штраф)-17 107,50 грн. (форма "В1").

Не погодившись з зазначеними податковими повідомленнями - рішеннями позивач оскаржував їх в порядку адміністративного оскарження до Державної фіскальної служби України (скарга за вих. № 8028/6 від 25.02.2020 р).

Строк розгляду зазначеної скарги було продовжено Державною фіскальною службою України до 24.04.2020 р. включно згідно рішенню про продовження строку розгляду скарги за вих. № 9555/6199-00-08-09-02-06 від 16.03.2020 р.

За результатами розгляду зазначеної скарги ДФС України було винесене рішення про результати розгляду скарги за вих. № 13788/6199-00-08-09-02-06 від 17.04.2020 р., згідно якому податкові повідомлення-рішення залишені без змін а скарга - без задоволення.

Вважаючи спірні податкові повідомлення-рішення протиправними та безпідставними, позивач звернувся до суду із даною позовною заявою.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивачем належними та допустимими доказами доведено правомірність формування суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду внаслідок проведення господарських операцій із контрагентом, що мали на меті реальне настання наслідків ними обумовлених.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

- придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

- ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності з п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Таким чином, наведеними нормами матеріального права, визначено підстави для формування платником податків податкового кредиту з податку на додану вартість і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Встановлені обставини справи свідчать, що на виконання умов договору поставки 30.10.2018 року №4600011419 та специфікацій: від 19.06.2019 №9; від 18.07.2019 №10; ТОВ "ВКП "СІАЛ ДЖЕТ Україна" поставляє на адресу ПРТ "СЕНТРАВІС ПРОДАКШН ЮКРЕЙН" товари вітчизняного походження. Поставка здійснюється на умовах поставки DAP, Никополь, склад Покупця, умови платежу: 100% оплата впродовж 70 календарних днів після поставки.

В ході проведення перевірки ПАТ "СЕНТРАВІС ПРОДАКШН ЮКРЕЙН" надано первинні документи, а саме: видаткові накладні, експрес-накладні, прибуткові ордери, платіжні доручення та договір поставки від 30.10.2018 року №4600011419 по взаємовідносинах з ТОВ "ВКП "СІАП ДЖЕТ Україна" (код ЄДРПОУ 31540042).

Згідно з ч.1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

У відповідності до ч.2 ст.9 означеного Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань платників здійснюється на підставі первинних документів, у яких міститься інформація саме про господарські операції (результати їх здійснення).

Надані позивачем для підтвердження реальності здійснення господарських операцій, первинні документи відображають зміст та обсяг укладених договорів, містять всі необхідні реквізити, та обов`язкові посвідчення, що вказує на безпідставність висновків податкового органу про заниження позивачем ПДВ, сплачених в ціні товару, поставленого на адресу позивача .

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що під час проведення перевірки, податковим органом зазначено про порушення позивачем вимог податкового законодавства з огляду на аналіз податкової інформації про відсутність у контрагента позивача трудових та матеріальних ресурсів.

Суд апеляційної інстанції вважає такі висновки відповідача необґрунтованими з огляду на наступне.

Нормативними актами України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов`язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов`язаннями.

Так, Рішенням Європейського суду з прав людини у справах І ""Булвес" АД проти Болгарії" (2009 рік, заява № 3991/03) і "Бізнес Супорт Центр проти Болгарії" (2010 рік, заява № 6689/03), у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов`язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Аналогічна правова позиція викладена і у п.38 рішення Європейського Суду з прав людини від 09.01.2007 у справі "Інтерсплав проти України" (2007 рік, заява №803/02), а саме: "… коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань".

Відтак, наявність у податкового органу інформації, яка може свідчити про порушення третіми особами податкової дисципліни, не може вказувати на відсутність у позивача права на формування податкового кредиту, за відсутності у податкового органу доказів участі платника в таких зловживаннях.

Фіктивність господарських операцій може бути встановлена лише судом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не надано доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання операцій з надання послуг позивачеві, невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтвердили несумлінність позивача як платника податків.

Верховним Судом по справі №К/990/4256/17 від 27.02.2018 року зроблено висновок, що відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договором цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).

Таким чином, на думку суду апеляційної інстанції відповідачем не доведено факту порушення позивачем вимог податкового законодавства при проведенні господарських взаємовідносин з його контрагентом ТОВ "ВКП "СІАЛ ДЖЕТ Україна" у періоді, що перевірявся.

Згідно п. 200.1 ст. 200 ПК України, "сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду".

Відповідно до п.п. б) п. 200.4 ст. 200 ПК України, при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

"... б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 2001.3 статті 2001 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду".

Таким чином, платник податку на додану вартість має право на формування податкового кредиту з ПДВ, а при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 ст. 200 ПК України, на бюджетне відшкодування, або зарахування її до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, за умови дотримання ним зазначених вище умов, при цьому, його право знаходиться у прямій залежності від підтвердження відповідних господарських операцій розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами.

Як правильно зазначено судом першої інстанції відповідачем, в ході здійснення перевірки позивача не встановлено та в акті не відображено жодного порушення позивачем будь-якої з зазначених вище обов`язкових умов, встановлених ПК України, що дають позивачу право на включення від`ємних значень сум, розрахованих згідно п. 200.1 ст. 200 ПК України, до суми бюджетного відшкодування або до складу податкового кредиту за ПДВ наступного звітного періоду - при здійсненні позивачем операцій з придбання товарів за договором, укладеним з ТОВ "ВКП "СІАЛ ДЖЕТ Україна".

Доводи відповідача з приводу того, що судом першої інстанції належним чином не враховано факту не складання позивачем акту приймання товару за якістю відповідно до Інструкції П-7 суд апеляційної інстанції вважає необгрунтованими з огляду на наступне.

Згідно п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Стаття 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні встановлює, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Документ щодо прийняття товару за якістю не є документом, що містить відомості про господарську операцію, не фіксує та не підтверджує її здійснення, не використовується в бухгалтерському обліку, відтак він не є документом бухгалтерської звітності, та не може підтвердити або спростувати право особи на формування податкового кредиту.

Доводи податкового органу про недостатню конкретизацію обставин виконання робіт/надання послуг на користь позивача в наданих до перевірки документах суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими, з огляду на підтвердження факту виконання господарських операцій (підтвердження обліку доходів та витрат у зв`язку з проведення господарської діяльності) сукупністю первинної документації наданої позивачем.

З огляду на зазначене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що наданими до перевірки та до суду первинними документами в повній мірі підтверджено правомірність формування позивачем податкової звітності та сплати податкових зобов`язань, тому висновки податкового органу про порушення податкового законодавства та прийняті на їх підставі податкові повідомлення - рішення є необґрунтованими та неправомірними.

З урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції тому, підстави для зміни або скасування рішення суду - відсутні.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 310, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 325 КАС України, суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків ДПС - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 липня 2020 року в адміністративній справі №160/4778/20 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Постанова в повному обсязі складена 12.01.2021 року.

Головуючий - суддя О.О. Круговий

суддя Т.С. Прокопчук

суддя А.В. Шлай