Постанова

від 12.01.2021 по справі 340/3138/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

12 січня 2021 року м. Дніпросправа № 340/3138/19

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Кругового О.О. (доповідач),

суддів: Прокопчук Т.С., Шлай А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпро апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14.02.2020 року, (суддя суду першої інстанції Пасічник Ю.П.), прийняте в порядку письмового провадження в м. Кіровоград в адміністративній справі № 340/3138/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Феросистема-Трейд" до Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

в с т а н о в и в :

06 грудня 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Феросистема-Трейд" звернулось з адміністративним позовом, в якому просило: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 02.12.2019р. №00000090504 та №00000100504.

В обґрунтування заявленого позову позивач посилається на те, що відповідачем проведена документальна планова виїзна перевірка Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства України за період з 01.01.2017 року по 30.06.2019 року. За наслідками зазначеної перевірки відповідачем зроблено висновок про встановлення порушення з боку позивача таких норм чинного законодавства, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 432000.00 грн. та завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту на суму 400000.00 грн. та прийнято спірні податкові повідомлення-рішення. Позивач вважає вказані податкові повідомлення - рішення необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню в судовому порядку. Позивач вказує, що господарські операції, що мали місце у періоді, який перевірявся підтверджені належним чином складеними первинними документами.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14.02.2020 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Феросистема-Трейд" було задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 02.12.2019 року № 00000090504 та № 00000100504.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Головне управління Державної податкової служби у Кіровоградській області звернулось з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції вимог норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення суду скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що в ході податкової перевірки з урахуванням наявної податкової інформації відповідачем було встановлено, що господарські операції позивача із ТОВ Віра Сервіс , які мали місце у період, охоплений перевіркою, не мали на меті реальне настання наслідків ними обумовлених. Відповідач зазначає, що здійснення господарських операцій не підтверджується належними документами бухгалтерської звітності, а контрагент не має достатнього обсягу матеріально-технічної бази для надання відповідних послуг, поставки товару.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що посадовими особами відповідача було проведено планову документальну виїзну перевірку податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, за результатами якої складено акт №28/11-28-05-04/37530038 від 11.11.2019 року.

В ході перевірки виявлено порушення, в т.ч.:

- п. 44.1. ст. 44, п.п. 134.1.1. п. 134.1. ст. 134 ПКУ, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 432000 грн., в тому числі по періодах: IV квартал 2018р. на суму 234000 грн.; І квартал 2019р на суму 198 000 грн.;

- п. 44.1. ст. 44, п. 198.1., п. 198.2., п. 198.3. ст. 198 ПКУ, в результаті чого завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у розмірі 400000 грн., в.ч. за червень 2019р. на суму 400000 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 02.12.2019 року:

- № 00000090504, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуто приватних підприємств в сумі 540000 грн., в т.ч. 432000 грн. за основним зобов`язанням та 108000 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

- № 00000100504, яким позивачеві зменшено від`ємне значення суми податку на додану вартість за червень 2019р. на суму 400000 грн.

Не погодившись з правомірністю прийняття наведених податкових повідомлень-рішень, позивач звернувся до суду з метою захисту своїх порушених прав та інтересів.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що договірні відносини між позивачем та ТОВ Віра-Сервіс підтверджені належним чином складеними первинними документами, які свідчать про реальність господарської операції та надають право позивачеві відносити відповідні витрати до складу валових витрат та формувати показники податкового кредиту.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги, погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено: витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податків витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів.

Відповідно до п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

- придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

- ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності з п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Таким чином, наведеними нормами матеріального права, визначено підстави для формування платником податків податкового кредиту з податку на додану вартість і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Так, встановлені обставини справи свідчать, що ТОВ Феросистема Трейд з ТОВ Віра-Сервіс було укладено договір поставки від 19.09.2018 року №190918.

Відповідно до п.п 1.1 наведеного Договору, Поклажодавець зобов`язується передавати товар на склад, який зобов`язується прийняти товар для зберігання на визначених цим договором умовах і в установлений строк повернути його поклажодавцеві або особі, зазначеній ним як одержувач, у стані, передбаченому цим договором та законодавством. Адреса склада - Кіровоградська область, м. Кропивницький, вул. Кропивницького, 177.

На підтвердження виконання умов наведеного договору, позивачем до суду були подані копії податкових накладних від 16.01.2018 року № 17, від 19.12.2018 року № 22, від 15.12.2018 року, від 31.12.2018 року № 23, від 15.01.2019 року № 10, від 31.01.2019 року № 18, від 15.02.2019 року № 13, , копії актів надання послуг від 16.10.2018 року № 17, від 19.11.2018 року № 22, від 15.12.2018 року № 24, від 31.12.2018 року № 23, від 15.01.2019 року № 10, від 31.01.2019 року, від 15.02.2019 року № 13, рахунки на оплату від 16.10.2018 року, від 19.11.2018 року № 22, від 15.12.2018 року № 24, від 31.12.2018 року № 23.

Розрахунок за товар здійснювався в безготівковій формі, що підтверджується копіями платіжних доручень від 16.10.2018 року № 521, від 19.11.2018 року № 575, від 28.12.2018 року № 664, від 18.01.2019 року № 697, від 04.02.2019 року № 729, від 21.02.2019 року № 766, від 28.02.2019 року № 786, від 05.03.2019 року № 786.

Також, на підтвердження реальності здійснення господарської операції, позивачем до суду було подано копію договору від 01.02.2016 року № 1, укладений між ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю Віра Сервіс , відповідно до п. 1.1 якого, позичкодавець передає користувачу у безоплатне користування на строк, що обумовлений цим договором, частину (400 м.кв) нежитлової будівлі за адресою м. Кіровоград, вул. Кропивницького, буд. 177, який користувач зобов`язується повернути позичкодавцеві після закінчення строку, встановленого цим договором.

Дослідивши наведені документи, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що останні в повній мірі підтверджують здійснення відповідних господарських операцій з виконання робіт, фактичний рух активів та зміни у майновому стані позивача.

Щодо посилань податкового органу на відсутність у контрагента позивача основних засобів, невідповідність придбаних та реалізованих товарів, віднесення податковим органом певних контрагентів до ймовірних учасників схем ухилення від оподаткування, відсутності достатньої кількості працівників, то суд апеляційної інстанції зазначає, що якщо контрагент порушив податкове законодавство, не забезпечив належне ведення бухгалтерського обліку, збереження первинних бухгалтерських документів, тощо, то відповідно, з урахуванням приписів ч. 2 ст. 61 Конституції України, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування валових витрат та податкового кредиту, якщо останній має необхідні документальні підтвердження їх розміру.

Так, за умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об`єктивної зміни складу активів платника податків, будь-які порушення виконавцем послуг правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення позивача права на валові витрати чи податковий кредит.

Платник податків (покупець товару) не має обов`язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням виконавцем послуг вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів, а надто тих, з якими у позивача відсутні взаємовідносини. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію.

Європейський суд з прав людини, розглянувши справу "Інтерсплав проти України" (рішення від 09.01.2007 року (заява № 803/02), вказав на те, що коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Таким чином, виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема у вигляді позбавлення права на формування платником даних свого податкового обліку, можуть бути застосовані, саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.

Так само невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків не може бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків.

Вказана правова позиція також відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним в постановах від 18.12.2018 року по справі № 816/1118/17, від 15.01.2019 року по справі №809/2918/13-а, що враховується судом апеляційної інстанції, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.

Що стосується посилань податкового органу на відомості інформаційних баз даних, як джерела інформації, то колегія суддів апеляційного суду вважає їх необґрунтованими, оскільки така інформація носить виключно інформативний характер та сформована фактично без дослідження первинних документів податкового обліку, а отже не є належним доказом в розумінні КАС України.

Вказані правові висновки також відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 27.11.2019 року по справі № 826/11629/16, що враховується судом апеляційної інстанції, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.

Таким чином, проаналізувавши встановлені обставини справи у сукупності, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що спірні податкові повідомлення-рішення були прийняті відповідачем протиправно та підлягають скасуванню.

Відтак, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 325 КАС України суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області - залишити без задоволення.

Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14.02.2020 року в адміністративній справі №340/3138/19 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Постанова в повному обсязі складена 12.01.2021 року.

Головуючий - суддя О.О. Круговий

суддя Т.С. Прокопчук

суддя А.В. Шлай