Постанова

від 12.01.2021 по справі 826/5960/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/5960/18 Суддя (судді) першої інстанції: Огурцов О.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Кузьмишиної О.М.,

суддів: Кобаля М.І., Костюк Л.О.

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (Національного банку України) на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Фонте до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг про визнання протиправними та скасування постанови та розпорядження,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Фонте звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (далі - відповідач, апелянт, НБУ), в якому просить визнати протиправними та скасувати постанову відповідача про накладення штрафу від 23.02.2018 № 23/52/16-2/14-П та розпорядження від 21.01.2018 № 4652.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуваними рішенням протиправно застосовано до позивача заходи впливу за правопорушення, яке усунуто самостійно, про що відповідача неодноразово повідомлено.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2020 року адміністративний позов задоволено частково, визнано протиправною та скасовано постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, про застосування штрафної санкції за правопорушення, вчинені на ринках фінансових послуг від 23.02.2018 № 23/52/16-2/14-П. У решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить його скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції прийнято рішення з неправильним застосуванням норм матеріального права та недотриманням норм процесуального права. Зокрема, в апеляційній скарзі зазначається, що зміст допущеного Товариством порушення полягає у невиконанні вимог законодавства мати власний капітал не менше 5 млн. грн., проте станом на 30 вересня 2017 року позивач мав власний капітал на рівні 4 млн. 085 тис. грн., у зв`язку з чим прийнято розпорядження від 21 грудня 2017 року №4652 про застосування заходу впливу до ТОВ Фінансова компанія Фонте та зобов`язано позивача усунути порушення у термін включно до 23 січня 2018 року.

Надалі у зв`язку з тим, що позивачем виявлені порушення не були усунуті винесено постанову від 23 лютого 2018 року про застосування штрафної санкції на суму 17 000,00 грн.

Апелянт стверджує, що позивачем відповідно до наданих платіжних доручень збільшено не власний капітал, а статутний капітал, що є різними поняттями. Окрім іншого, позивачем не було надано до Комісії Баланс (Звіт про фінансовий стан) Товариства у строк до 23 січня 2018 року, а надано його лише до матеріалів даної справи, через що Комісія була позбавлена можливості опрацювати Баланс та дійти висновку про збільшення Товариством власного капіталу. Отже, фінансові санкції застосовано до позивача, на думку відповідача, правомірно.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2020 року відкрито апеляційне провадження у справі №826/5960/18, встановлено строк до 11 грудня 2020 року для подання відзиву на апеляційну скаргу. Іншою ухвалою від 12 листопада 2020 року призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження з 11 грудня 2020 року.

Одночасно, колегією суддів задоволено клопотання Національного банку України та допущено процесуальне правонаступництво у справі, зокрема, відповідача у справі - Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг замінено на належного відповідача - Національний банк України.

Від ТОВ Фінансова компанія Фонте відзиву на апеляційну скаргу не надходило, що не перешкоджає розгляду справи за наявними матеріалами в порядку письмового провадження.

Відповідно до статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою та не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції слід залишити без змін з наступних підстав.

Частково задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до акту від 05.12.2017 № 2216/16-2/11 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, за результатами перевірки звітних даних Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Фонте за третій квартал 2017 року встановлено, що станом на 30.09.2017 Товариство має власний капітал у розмірі 4 млн. 085 тис. гривень, що є порушенням:

- абзаців першого та другого пункту 14 розділу І Положення про Державний реєстр фінансових установ, затвердженого розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг від 28.08.2003 № 41,

- абзацу четвертого пункту 1 розділу ХІ Положення,

- пункту 33 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (окрім професійної діяльності на ринку цінних паперів), затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 07.12.2016 № 913,

відповідно до яких фінансова установа зобов`язана мати власний капітал в розмірі не менше ніж 5 млн. гривень.

Листом від 14.12.2017 № 1412-1 Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Фонте направило до відповідача пояснення до зазначеного акту, в яких зазначило, що за підсумками третього кварталу 2017 року Товариством понесені збитки, що призвело до порушення нормативних вимог щодо розміру власного капіталу.

Проте, відповідно до платіжних доручень від 10.10.2017 № 1, 2, 3 засновником Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Фонте збільшено статутний капітал на загальну суму 2 млн. 295 тис. гривень, а отже порушення були усунуті позивачем самостійно.

Разом з тим, 21.12.2017 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, прийнято розпорядження № 4652, яким зобов`язано позивача усунути порушення законодавства про фінансові послуги та повідомити про їх усунення у термін до 23.01.2018 включно.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, від 23.02.2018 № 23/52/16-2/14-П встановлено, що товариством не виконані вимоги зазначеного розпорядження, у зв`язку з чим накладено штраф у розмірі 17000,00 грн.

Такі обставини зумовили звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом.

Переглядаючи рішення суду першої інстанції від 27 квітня 2020 року та оцінюючи відповідні висновки, викладені у рішенні, колегія суддів враховує, що відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимог частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з частинами першою та другою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Вимогами статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (частина 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В апеляційній скарзі апелянтом не висловлюється аргументів стосовно відмови судом першої інстанції у задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 21 грудня 2017 року №4652 Про застосування заходу впливу до ТОВ Фінансова компанія Фонте , тому колегія суддів не оцінює рішення суду першої інстанції в зазначеній частині.

В іншій частині, якою позовні вимоги задоволено, колегія суддів зазначає, що Загальні правові засади у сфері надання фінансових послуг, здійснення регулятивних та наглядових функцій за діяльністю з надання фінансових послуг визначено Законом України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг від 12.07.2001 № 2664-III.

Згідно пункту 4 частини першої статті 20 Закону № 2664-III державне регулювання діяльності з надання фінансових послуг здійснюється шляхом застосування уповноваженими державними органами заходів впливу.

Статтею 39 Закону № 2664-III врегульовано, що у разі порушення законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг, національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, застосовує заходи впливу відповідно до закону.

Частиною першою статті 40 Закону № 2664-III визначено види заходів впливу, які може бути застосовано Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, зокрема:

1) зобов`язати порушника вжити заходів для усунення порушення та/або вжити заходів для усунення причин, що сприяли вчиненню порушення;

3) накладати штрафи в розмірах, передбачених статтями 41 і 43 цього Закону.

Відповідно до частини другої Закону № 2664-III порядок та умови застосування заходів впливу встановлюються законами України та нормативно-правовими актами національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

Розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, від 20.11.2012 № 2319, що зареєстроване в Міністерстві юстиції України 18.12.2012 за № 2112/22424, затверджено Положення про застосування Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, заходів впливу за порушення законодавства про фінансові послуги.

Згідно з пунктом 1.5 Положення, Нацкомфінпослуг як колегіальний орган або уповноважені особи Нацкомфінпослуг обирають і застосовують заходи впливу на основі аналізу даних та інформації стосовно порушення законодавства про фінансові послуги, враховуючи наслідки порушення та застосування таких заходів.

Рішення про зобов`язання порушника вжити заходів для усунення порушення оформляється письмовим розпорядженням (приписом) Нацкомфінпослуг. Метою застосування даного заходу впливу є усунення особою у визначений у розпорядженні (приписі) строк виявлених порушень законодавства про фінансові послуги (пункт 2.2 Положення).

З матеріалів справи вбачається, що актом від 05.12.2017 № 2216/16-2/11 встановлено порушення позивачем абзацу четвертого пункту 1 розділу ХІ Положення про Державний реєстр фінансових установ, затвердженого розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг від 28.08.2003 № 41, яким встановлено, що додатково до вимог, визначених розділом IV цього Положення, фінансова компанія повинна відповідати також таким вимогам, а саме: наявність у заявника на дату подання заяви власного капіталу в розмірі не менше ніж 5 млн. грн. для заявників, які планують надавати два та більше видів фінансових послуг, визначених у пункті 3 цього розділу.

Станом на 30.09.2017 позивач за даними звітності мав капітал у розмірі 4 млн. 085 тис. гривень.

Такі обставини позивачем та відповідачем не заперечуються та підтверджені матеріалами справи.

Водночас, приписами пункту 2.2 Положення передбачено, що невиконання вимог письмового розпорядження (припису) є підставою для застосування інших заходів впливу у визначених законом випадках.

Вказане положення кореспондується з приписами пункту 3 частини першої статті 41 Закону № 2664-III, відповідно до якого Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, застосовує до учасників ринків фінансових послуг (крім споживачів фінансових послуг) штрафні санкції за ухилення від виконання або несвоєчасне виконання розпорядження, рішення національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, про усунення порушення щодо надання фінансових послуг - у розмірі від 100 до 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, з аналізу зазначених норм слідує, що Нацкомфінпослуг, встановивши порушення учасником ринків фінансових послуг відповідного законодавства, повинно прийняти розпорядження, в якому зобов`язати порушника усунути виявлені порушення.

Такі приписи законодавства, чинного на час виникнення спірних правовідносин було виконано відповідачем, винесено розпорядження від 21 грудня 2017 року №4652, щодо якого колегією суддів вже надано висновки вище.

У разі невиконання відповідного розпорядження, у Нацкомфінпослуг виникає право застосувати до порушника штрафні санкції. Проте позивач зазначив, що ним повідомлено належним чином контролюючий орган про проведення докапіталізації статутного фонду підприємства, на підтвердження чого надано відповідні платіжні доручення, з яких вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Веронда", яке є засновником Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Фонте , 10.10.2017 здійснило переказ коштів на загальну суму 2295000,00 гривень з призначенням "збільшення статутного капіталу".

Зазначені обставини також визнаються відповідачем, разом з тим для повного та всебічного з`ясування обставин справи судом першої інстанції було призначено судове засідання на 02 квітня 2020 року, у яке сторони та їхні представники не з`явилися, суд першої інстанції вирішив перейти до розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Водночас, 27.03.2020 до суду надійшли пояснення відповідача, в яких зазначається, що надані платіжні доручення підтверджують поповнення статутного капіталу, тоді як контролюючим органом було встановлено порушення, що полягають у невідповідності розміру власного капіталу, що є різними показниками.

Як встановлено колегією суддів із зазначених пояснень відповідача, не ставилося питання стосовно не подання позивачем Балансу (Звіту про фінансовий стан) Товариства у строк до 23 січня 2018 року, через що Комісія була позбавлена можливості опрацювати Баланс та дійти висновку про збільшення Товариством власного капіталу.

Окрім того, Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 № 246, встановлено, що до власного капіталу підприємства належить статутний капітал, пайовий капітал, додатковий вкладений капітал, інший додатковий капітал, резервний капітал, нерозподілений прибуток, неоплачений капітал, вилучений капітал, а тому статутний капітал є частиною власного капіталу підприємства, з огляду на що збільшення статутного капіталу є збільшенням також і власного капіталу підприємства.

Виходячи з наведених формулювань, судом першої інстанції вірно встановлено, що позивачем належним чином усунуто порушення законодавства, що були встановлені розпорядженням від 21 грудня 2017 року №4652, а тому у Нацкомфінпослуг були відсутні обґрунтовані підстави для застосування штрафних санкцій за його невиконання.

Колегія суддів апеляційного суду також звертає увагу на те, що представником Національного банку України у поясненнях від 11 грудня 2020 року зазначено, що на підставі одних лише платіжних доручень без опрацювання Балансу ТОВ ФК Фонте у Нацкомфінпослуг не було можливості дійти висновку про збільшення Товариством власного капіталу.

Отже, обставини саме збільшення Товариством власного капіталу Національним банком України не заперечуються, а твердження базуються лише на тому, що Товариством не подавалося Балансу.

Проте, зазначені аргументи під час розгляду справи судом першої інстанції не заявлялися, про що свідчить зміст відзиву відповідача на позовну заяву.

Також колегія суддів не приймає до уваги відомості, надані представником Національного банку України в тій частині, що розпорядженням Нацкомфінпослуг від 21 травня 2019 року №915 ТОВ ФК Фонте виключено з Державного реєстру фінансових установ за заявою Товариства та анульовано свідоцтво про реєстрацію фінансової установи з Реєстру, а саме Товариство наразі перебуває у стані припинення.

У цьому зв`язку колегія суддів зазначає, що під час розгляду справи суд першої інстанції виходив з обставин, які існували станом на момент виникнення спірних правовідносин.

Також, колегія суддів зазначає, що в частині доводів щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права апелянтом жодних аргументів не наведено, не зазначено які саме матеріали, що мають значення для правильного вирішення справи, не досліджено судом першої інстанції, не наведено інших доводів на підтвердження іншої, ніж було представлено під час розгляду справи в суді першої інстанції, позиції.

Отже, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, судом першої інстанції при розгляді справи вірно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини та дотримано норм процесуального права.

Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки суд залишає рішення суду першої інстанції без змін, підстави для перерозподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (Національного банку України) залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2020 року у справі №826/5960/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя - доповідач О.М. Кузьмишина

Судді М.І. Кобаль

Л.О. Костюк