Постанова

від 12.01.2021 по справі 640/23531/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/23531/20 Суддя (судді) першої інстанції: Кармазін О.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В.

суддів: Аліменка В.О.,

Безименної Н.В.

розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Інформаційно-депозитарний центр Глобал на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 жовтня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Інформаційно-депозитарний центр Глобал до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про визнання протиправною та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2020 року позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю Інформаційно-депозитарний центр Глобал , звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом, у якому просив:

- визнати рішення Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку щодо анулювання № 270 від 26.04.2018, оформлене протоколом засідання комісії № 25 в частині анулювання ліцензії на провадження професійної діяльності на фондовому ринку - діяльності з торгівлі цінними паперами, а саме: діяльності з управління цінними паперами серії АЕ № 642052 від 08.06.2015, видану на підставі рішення Комісії від 04.06.2015 № 742 ТОВ Інформаційно-депозитарний центр Глобал таким, що було прийнято з порушенням норм законодавства у сфері ліцензування та скасувати його.

26 жовтня 2020 року позивачем до Окружного адміністративного суду міста Києва подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову, в якій позивач просить:

зупинити дію рішення Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку щодо анулювання ліцензії на провадження професійної діяльності на фондовому ринку № 270 від 26.04.2018, оформленого протоколом засідання Комісії № 25 в частині анулювання ліцензії на провадження професійної діяльності на фондовому ринку - діяльності з торгівлі цінними паперами, а саме діяльності з управління цінними паперами серії АЕ №642052 від 08.06.2015, видану на підставі рішення Комісії від 04.06.2'015 №742, до ухвалення рішення по справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 жовтня 2020 року у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Інформаційно-депозитарний центр Глобал про забезпечення адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, у якій просить оскаржувану ухвалу скасувати та прийняти нове рішення, яким заяву про забезпечення адміністративного позову задовольнити повністю. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам.

Зокрема, апелянт наголошує, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що позивачем не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову унеможливить виконання рішення суду, не взяв до уваги специфічний вид діяльності позивача, не прийняв до увагу виключно ліцензійний вид діяльності. Також, апелянт вказує, що судом першої інстанції було порушено дводенний строк розгляду заяви про забезпечення позову, встановлений процесуальним законодавством, що спричинило позбавлення позивача права на захист.

В прохальній частині апеляційної скарги міститься клопотання про розгляд апеляційної скарги за участі представника позивача.

Щодо заявленого позивачем клопотання колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.

Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав для проведення розгляду апеляційної скарги за участю сторін у відкритому судовому засіданні.

04 грудня 2020 року до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, в якому відповідач повністю підтримує позицію суду першої інстанції та наголошує на відсутності передбачених законодавством підстав для вжиття заходів забезпечення позову.

Відповідно до статті 311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку № 270 від 26.04.2018, оформленим протоколом засідання комісії № 25 анульовано ліцензію на провадження професійної діяльності на фондовому ринку - діяльності з торгівлі цінними паперами, а саме: діяльності з управління цінними паперами серії АЕ № 642052 від 08.06.2015, виданої на підставі рішення Комісії від 04.06.2015 № 742 ТОВ Інформаційно-депозитарний центр Глобал .

Позивач при зверненні до суду вказував, що до звернення до суду ТОВ ІДЦ Глобал намагалось вирішити спір в досудовому порядку, шляхом звернення 23.05.2018 зі скаргою на оскаржуване рішення НКЦПФР до Державної регуляторної служби України. Звернення з названою скаргою зупинило дію оскаржуваного рішення. Однак 22.09.2020, в зв`язку із змінами в законодавстві, що регулює відносини щодо ліцензування, скаргу ТОВ ІДЦ Глобал залишено без розгляду.

Відтак, оскаржуване рішення НКЦПФР № 270 від 26.04.2018 стало чинним та почало свою дію.

Позивач зазначав, що на даний час ТОВ ІДЦ Глобал здійснює професійну діяльність на фондовому ринку з торгівлі цінними паперами, а саме: діяльність з управління цінними паперами. Є укладені та виконувані договори, за дану діяльність клієнтами та інвесторами здійснюється оплата послуг управителя цінними паперами та іншими фінансовими інструментами. Зупинення дії ліцензії завдасть позивачу значний збиток до того моменту, як дана справа буде вирішена по суті.

Вважаючи, що рішення Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку в частині анулювання ліцензії на провадження професійної діяльності на фондовому ринку є протиправним, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом та із заявою про забезпечення позову.

Суд першої інстанції у задоволенні заяви позивача про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову відмовив та зазначив, що виходячи із змісту обґрунтування заяви про забезпечення позову, дослідивши наявні матеріали, суд, станом на час постановлення даної ухвали, дійшов до висновку про відсутність підстав для забезпечення позову, оскільки судом не встановлено обставин крайньої необхідності та підстав, з якими наведені вище норми КАС України пов`язують можливість забезпечення позову..

Надаючи правову оцінку фактичним обставинам, колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, відповідно до статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Відповідно до частин першої, другої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Для застосування заходів забезпечення адміністративного позову обов`язковою умовою є встановлення судом хоча б однієї із таких обставин:

- існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; неможливість захисту прав, свобод та інтересів позивача після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі без вжиття таких заходів;

- необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав позивача у майбутньому;

- очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Згідно з п. 17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008р. N 2 Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ , в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Згідно Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Звертаючись до суду із заявою про вжиття заходів забезпечення позову, позивач вказував, що на даний час ТОВ ІДЦ Глобал здійснює професійну діяльність на фондовому ринку з торгівлі цінними паперами, а саме: діяльність з управління цінними паперами. Є укладені та виконувані договори, за дану діяльність клієнтами та інвесторами здійснюється оплата послуг управителя цінними паперами та іншими фінансовими інструментами. Зупинення дії ліцензії завдасть позивачу значний збиток до того моменту, як дана справа буде вирішена по суті.

В апеляційній скарзі представник ТОВ ІДЦ Глобал також вказував, що зупинення дії ліцензії завдасть значний збиток, тому що діяльність на фондовому ринку є виключною для позивача.

Щодо викладених вище доводів, які на думку позивача свідчать про ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту чи поновлення порушених прав та інтересів, колегія суддів звертає увагу, що підприємницька діяльність передбачає ведення господарської діяльності на власний ризик, який включає в себе можливі втрати інвестицій, виникнення додаткових витрат та інше.

Відповідно до статті 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

У разі оскарження відповідного акту суб`єкта владних повноважень, особа має право разом з іншими позовними вимогами заявити вимоги про відшкодування спричиненої таким актом шкоди.

Так, безумовно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб`єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте апеляційний суд звертає увагу, що відповідно до статті 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.

Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №826/16509/18, від 26 грудня 2019 року у справі № 640/13245/19, від 20 березня 2019 року у справі №826/14951/18.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Окрім того, колегія суддів звертає увагу, що вирішуючи заяву, суд повинен проаналізувати та оцінити доводи заявника щодо наявності очевидних ознак протиправності рішення та порушення прав позивача, при цьому, попри те, що такі ознаки не мають окреслених меж, йдеться насамперед про їх якість : вони повинні свідчити про протиправність оскаржуваного рішення поза обґрунтованим сумнівом.

Суд, який застосовує заходи забезпечення позову з підстав очевидності ознак протиправності оскарженого рішення, на основі наявних у справі доказів повинен бути переконаний, що рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, передбаченими частиною другою статті 2 КАС, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам цього порушення.

Твердження про очевидність порушення до розгляду справи по суті є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед, тому застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виключних випадках.

В той же час, з поданої позивачем заяви про вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення про анулювання ліцензії на провадження професійної діяльності на фондовому ринку вбачається, що ТОВ Іформаційно-депозитраний центр Глобал не було вказано обставин наявності очевидних ознак протиправності рішення суб`єкта владних повноважень та порушення прав, свобод або інтересів позивача.

Відтак, позивачем не доведено необхідність вжиття судом заходів забезпечення позову з урахуванням положень частини другої статті 150 КАС України, у зв`язку з чим колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції щодо відсутності підстав для застосування заходів забезпечення позову є обґрунтованим та відповідає нормам матеріального та процесуального права.

При цьому, доводи апелянта стосовно недотримання судом першої інстанції процесуального строку розгляду заяви про забезпечення позову, встановленого статтею 154 КАС України, є безпідставними, оскільки з матеріалів справи вбачається, що подана ТОВ Іформаційно-депозитраний центр Глобал заява про забезпечення позову Окружним адміністративним судом міста Києва зареєстрована 26 жовтня 2020 року за вх. № 03-13/4640/20, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції (а.с. 12), а оскаржувана ухвала про відмову в задоволенні заяви була прийнята судом першої інстанції того ж дня 26 жовтня 2020 року, тобто в межах дводенного строку, встановленого процесуальним законодавством.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, а відтак не є підставою для скасування ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 жовтня 2020 року.

Враховуючи вищевикладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Інформаційно-депозитарний центр Глобал про забезпечення адміністративного позову.

Згідно з положеннями ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до вимог ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням норм матеріального і процесуального права, обставини справи встановлено повно та досліджено всебічно.

Заслухавши доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 243, 315, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд

П О С Т АН О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Інформаційно-депозитарний центр Глобал на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 жовтня 2020 року - залишити без задоволення.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 жовтня 2020 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена протягом 30 днів, з урахуванням положень ст. 329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 12 січня 2021 року.

Головуючий суддя Л.В. Бєлова

Судді В.О. Аліменко,

Н.В. Безименна