Постанова

від 12.01.2021 по справі 826/6576/17

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/6576/17 Суддя (судді) першої інстанції: Літвінова А.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Кузьмишиної О.М.,

суддів: Костюк Л.О., Пилипенко О.Є.

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 квітня 2020 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства Інтехінструмент до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0051611201 від 28 жовтня 2016 року,

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство Інтехінструмент звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (заміненої надалі судом першої інстанції на Головне управління ДФС у м. Києві, а потім на ГУ ДПС у м. Києві) (далі - відповідач, апелянт, ГУ ДПС у м. Києві), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 28.10.2016 №0051611201, посилаючись на те, що відповідачем порушено порядок проведення камеральної перевірки, її строки, та, як наслідок, правові наслідки такої перевірки є нікчемними, що свідчить про протиправність та необхідність скасування оскаржуваного рішення.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 квітня 2020 року адміністративний позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 28.10.2016 №0051611201, прийняте Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій ГУ ДПС у м. Києві просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції прийнято рішення з неправильним застосуванням норм матеріального права та недотриманням норм процесуального права. Зокрема, в апеляційній скарзі зазначається, що за результатами проведеної камеральної перевірки позивача встановлено несвоєчасну сплату узгодженої суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість по податковому повідомленню-рішенню від 14 грудня 2010 року №0001253500/3 у сумі 94 157,00 грн. з затримкою більше 30 календарних днів, у зв`язку з чим винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 28 жовтня 2016 року №0051611201 про застосування штрафу за порушення граничного строку сплати ПДВ у розмірі 20% у сумі 18 831,40 грн. При цьому апелянт наполягає, що під час перевірки дотримано усіх вимог законодавства.

Окрім іншого відповідач 1 зазначає, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 19 червня 2019 року №537 Про утворення територіальних органів Державної податкової служби реорганізовано Головне управління ДФС у м. Києві шляхом його приєднання до Головного управління ДПС у м. Києві. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року №682-р оголошено про початок роботи Державної податкової служби України.

Отже, правонаступником ГУ ДФС у м. Києві є ГУ ДПС у м. Києві, яке є належним відповідачем у даній справі, тому колегія суддів вважає за необхідне здійснити заміну відповідача правонаступником та продовжувати розгляд апеляційної скарги з належною назвою відповідача - ГУ ДПС у м. Києві.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2020 року, після усунення апелянтом недоліків апеляційної скарги відповідно до ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2020 року, відкрито апеляційне провадження у справі №826/6576/17, встановлено строк до 16 грудня 2020 року для подання відзиву на апеляційну скаргу. Іншою ухвалою від 25 листопада 2020 року призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження з 16 грудня 2020 року.

Від ПП Інтехінструмент відзиву на апеляційну скаргу не надходило, що не перешкоджає розгляду справи у порядку письмового провадження на підставі наявних у ній матеріалів.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою та не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції слід залишити без змін з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що 07.10.2016, на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві проведено перевірку своєчасності сплати Приватним підприємством Інтехінструмент узгодженого податкового зобов`язання з ПДВ та за результатами перевірки складено акт №8846/26-51-12-01-09, в якому встановлено порушення правил (строків) сплати податків, передбачених пунктом 57.1 статті 57, пунктом 203.2 статті 203 Податкового кодексу України, відповідальність за що передбачена статтею 126 Податкового кодексу України.

На підставі вказаного акта перевірки Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.10.2016 №0051611201, яким у зв`язку з порушенням строку сплати суми грошового зобов`язання з ПДВ у розмірі 94 157 грн. на 332-938 календарних днів, до позивача, відповідно до статті 126 Податкового кодексу України, застосовано штраф у розмірі 20%, що становить 18 831,40 грн.

Не погоджуючись з таким рішенням позивач оскаржив його в адміністративному порядку, проте рішеннями Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 18.01.2017 №975/10/26-15-10-01-35 та Державної фіскальної служби України від 31.03.2017 №6632/6/99-99-11-03-01-15 оскаржуване податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарга - без задоволення.

Такі обставини стали передумовою звернення позивача до суду з адміністративним позовом.

Переглядаючи рішення суду першої інстанції від 23 квітня 2020 року та оцінюючи відповідні висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, колегія суддів враховує, що відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимог частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з частинами першою та другою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Вимогами статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (частина 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Як вірно зазначено судом першої інстанції, Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві проведено камеральну перевірку позивача, предметом якої є дотримання/не дотримання позивачем граничних строків сплати узгодженого податкового зобов`язання з ПДВ та за наслідками якої Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Предметом документальної перевірки є, зокрема, своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, що передбачено підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України. Порядок проведення камеральної перевірки передбачений статтею 76 Податкового кодексу України.

Системний аналіз норм, які діяли на час проведення перевірки податковим органом в межах спірних правовідносин (до 01.01.2017), свідчить про те, що мета камеральної перевірки - виявити в поданій звітності, інших даних систем електронного адміністрування, єдиних реєстрів, арифметичні та/або методологічні помилки, або інші відомості, які призвели до заниження або завищення податкового зобов`язання або посвідчують інші реєстраційні порушення, які доводять склад податкового правопорушення. Камеральна перевірка проводиться на систематичній основі, тобто перевіряються всі без винятку податкові декларації та уточнюючі розрахунки, подані платником, якого перевіряють.

Разом з тим, до 01.01.2017 (тобто, до внесення змін до статті 75 Податкового кодексу України) питання своєчасності нарахування та сплати усіх передбачених Податковим кодексом України податків та зборів були предметом документальної перевірки.

Невиконання податковим органом порядку проведення документальних планових/позапланових перевірок на виконання вимог статей 77, 78, 79 Податкового кодексу України призводить до порушення відповідачем способу реалізації владних управлінських функцій та відсутності правових наслідків перевірки, яка не охоплювала на час її проведення питання своєчасності сплати грошового зобов`язання.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду, зокрема, від 10.05.2018 у справі № 826/1975/17 (адміністративне провадження № К/9901/33866/18), від 13.06.2018 у справі № 806/902/16 (адміністративне провадження № К/9901/19833/18), від 18.02.2019 у справі № П/811/1313/16 (адміністративне провадження № К/9901/40071/18), від 06.02.2020 у справі № 814/1300/16 (адміністративне провадження № К/9901/24749/18), від 12.03.2020 у справі № 817/1867/16 (адміністративне провадження № К/9901/36188/18).

Згідно з частиною п`ятою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Документальна перевірка позивача ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві не проводились, а тому відсутні правові наслідки проведеної контролюючим органом камеральної перевірки, яка не охоплювала на час її проведення питання своєчасності сплати грошового зобов`язання. Іншого апелянтом не доведено ані суду першої інстанції, ані колегії суддів апеляційного суду.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення від 28.10.2016 №0051611201, прийняте Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві за наслідками проведення камеральної перевірки позивача, є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтується його апеляційна скарга, не довів правомірності винесення спірного податкового повідомлення-рішення.

За таких обставин колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, викладеними у рішенні від 23 квітня 2020 року, та вважає їх обґрунтованими та правильними.

Також, колегія суддів зазначає, що в частині доводів щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права апелянтом жодних аргументів не наведено, не зазначено які саме матеріали, що мають значення для правильного вирішення справи, не досліджено судом першої інстанції, не наведено інших доводів на підтвердження іншої, ніж було представлено під час розгляду справи в суді першої інстанції, позиції.

Отже, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, судом першої інстанції при розгляді справи вірно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, та дотримано норм процесуального права.

Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки суд залишає рішення суду першої інстанції без змін, підстави для перерозподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 квітня 2020 року у справі №826/6576/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя - доповідач О.М. Кузьмишина

Судді Л.О. Костюк

О.Є. Пилипенко