Ухвала

від 13.01.2021 по справі 466/1719/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

У х в а л а

13 січня 2021 року

м. Київ

справа № 466/1719/17-ц

провадження № 61-19583 ск 20

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Гулька Б. І. розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м. Львова

від 31 січня 2018 року та постанову Львівського апеляційного суду

від 19 листопада 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1

до товариства з обмеженою відповідальністю Горизонт-Захід 1 , третя особа - Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові, про визнання будівництва самочинним та усунення перешкод у користуванні майном,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 31 січня 2018 року

у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного суду від 19 листопада 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 31 січня 2018 року залишено без змін.

28 грудня 2020 року до Верховного Суду через засоби поштового зв`язку

представником ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подано касаційну скаргу (надійшла 30 грудня 2020 року), в якій заявник просить оскаржувані судові рішення скасувати , справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції .

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права

чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права

у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення

від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою , третьою статті 411 цього Кодексу.

У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду,

в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 не відповідає зазначеним вище вимогам закону.

Так, представник заявника зазначає про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, проте

не зазначає конкретні обов`язкові підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України, що унеможливлює відкриття касаційного провадження.

За таких обставин, представникові ОСОБА_1 - ОСОБА_2 необхідно надіслати до суду касаційної інстанції уточнену реакцію касаційної скарги та

її копію відповідно до кількості учасників справи, із зазначенням обов`язкових підстав для такого оскарження.

Також подана касаційна скарга не може бути прийнята судом касаційної інстанції до розгляду та вирішення питання про відкриття касаційного провадження, оскільки у порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документ, що підтверджує сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі.

Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України Про судовий збір .

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України Про судовий збір

судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року,

в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Станом на 01 січня 2017 року прожитковий мінімум для працездатних осіб був встановлений у розмірі 1 600 грн.

Згідно із підпунктом 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України Про судовий збір за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб .

У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру (абзац другий частини третьої статті 6 Закону України Про судовий збір ).

Відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України Про судовий збір за подання до судукасаційної скарги на рішення суду; заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду ставка судового

збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при

поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги , таким чином (640 грн+640 грн) *200%=2 560 грн).

Отже, ураховуючи характер спору та клопотання у скарзі заявникові необхідно сплатити судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 2 560 грн.

Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду

у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК

у Печерському районі, код ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), МФО: 899998, номер рахунку отримувача (стандарт ІВАN): UA288999980313151207000026007 , ККДБ: 22030102, найменування платежу: Судовий збір (Верховний Суд, 055) , символ звітності банку: 207.

На підтвердження сплати судового збору до Верховного Суду необхідно надати оригінал квитанції про сплату судового збору або документи,

що підтверджують підстави звільнення від його сплати відповідно до закону.

Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про

що суддею постановляється відповідна ухвала.

Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м. Львова

від 31 січня 2018 року та постанову Львівського апеляційного суду

від 19 листопада 2020 року залишити без руху.

Надати для усунення зазначених вище недоліків строк до 15 лютого

2021 року, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникові.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Б. І. Гулько