Рішення
від 12.01.2021 по справі 904/4795/20
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.01.2021м. ДніпроСправа № 904/4795/20

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В.

за участю секретаря судового засідання Михайлової К.В.

та представників:

від прокуратури: Лаліменко Н.В.;

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Керівника Дніпропетровської місцевої прокуратури № 4 (м. Дніпро) в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті (м. Київ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТО Укртранс" (м. Дніпро)

про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні у розмірі 13 085 грн. 00 коп.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Керівник Дніпропетровської місцевої прокуратури № 4 звернувся в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - позивач) звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТО Укртранс" (далі - відповідач) плату за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні 13 085 грн . 00 коп.

В обґрунтування заявлених вимог прокурор посилається на невжиття Державною службою України з безпеки на транспорті за наявності підстав заходів щодо захисту інтересів держави, перевищення транспортним засобом відповідача нормативних вагових параметрів, невнесення відповідачем плати за проїзд великовагових транспортних засобів. Прокурор зазначає, що Державну службу України з безпеки на транспорті наділено повноваженнями звернення до суду щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю. До Дніпропетровської місцевої прокуратури № 4 від Управління Укртрансбезпеки у Рівненській області надійшов лист № 46683/34/24-20 від 22.06.2020 з проханням вжити заходи представницького характеру щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТО Укртранс" заборгованості з плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, оскільки плата за проїзд в добровільному порядку не вносилася та оскарження розрахунку плати за проїзд не здійснювалося. Дніпропетровською місцевою прокуратурою № 4 на адресу Державної служби України з безпеки на транспорті був направлений запит № 04/35-3278вих20 від 30.07.2020 з метою встановлення наявності підстав для вжиття заходів представницького характеру. Дніпропетровською місцевою прокуратурою № 4 на адресу Державної служби України з безпеки на транспорті було направлено повідомлення № 04/33-3625вих20 від 19.08.2020 про наявність підстав для представництва інтересів держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті. Прокурор стверджує, що відповідь на цей лист не надходила, інформація про вжиті заходи представницького характеру відсутня. Прокурор зазначає, що уповноваженою особою Управління Укртрансбезпеки у Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті 14.06.2019 на автомобільній ділянці 434 км автодороги М-06 Київ-Чоп проведено габаритно-ваговий контроль вантажного автомобіля Scania, реєстраційний номер НОМЕР_1 з напівпричепом Montracon реєстраційний номер НОМЕР_2 . Вищезазначений автомобіль, відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу належить Товариству з обмеженою відповідальністю "ВТО Укртранс". Згідно з товарно-транспортною накладною № МС-П-0000016985 від 13.06.2019 автомобільним перевізником є Товариство з обмеженою відповідальністю "ВТО Укртранс". За результатами зважування автомобіля та габаритно-вагового контролю зафіксовано навантаження на осі: 1) 6,69 тонн (передня ось) - нормативно допустиме 11 тонн, 2) 8,94 тонн (задня ось) - нормативно допустиме 11 тонн, 3) 23,36 тонн (строєна вісь) - нормативно допустиме 22 тонни. Повна маса транспортного засобу склала 38,99 тонн при нормативно допустимій 40 тонн. Навантаження у вигляді 23.36 тонн на строєну вісь, при нормативно допустимому 22 тонни, є порушенням пункту 22.5 Правил дорожнього руху України. Прокурор вказує, що відповідачем порушено вимоги абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", яким передбачено відповідальність за надання послуг з перевезення вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме: відсутній документ про внесення плати за проїзд великовагових транспортних засобів. Вказане порушення підтверджується довідкою про результати здійснення габаритно-вагового контролю № 0022662 від 14.06.2019, актом про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № 0001079 від 14.06.2019 та розрахунком № 1079 від 14.06.2019 щодо результатів виміру ваги автомобіля Scania, реєстраційний номер НОМЕР_1 з напівпричепом Montracon реєстраційний номер НОМЕР_2 . На підставі пункту 30 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №879 від 27.06.2007, працівниками Управління Укртрансбезпеки у Рівненській області здійснений розрахунок плати, яка дорівнює 438,8 євро. Листом Управління Укртрансбезпеки у Рівненській області № 43430/34/24-19 від 27.08.2019 на адресу відповідача направлений розрахунок плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу автомобільними дорогами загального користування №1079 від 14.06.2019. Відповідно до пункту 27 Порядку № 879, плата за проїзд справляється у національній валюті, за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком України на день проведення розрахунку. Станом на 14.06.2019 офіційний курс гривні до євро, встановлений Національним банком України, складав 2982,2242 грн. за 100 Євро. Отже, сума 438,8 євро за офіційним курсом гривні до євро, встановленим Національним банком України, становить 13 085 грн. 00 коп. Вказану плату відповідач у добровільному прядку не сплатив, що і стало підставою для звернення прокурора до суду.

Ухвалою суду від 07.09.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

Від відповідача надійшла заява (вх. суду № 44164/20 від 22.09.2020), в якій він заперечував проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження та просив суд вирішити питання про зміну правил розгляду справи та здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, у випадку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи здійснювати у судовому засіданні з викликом сторін, враховуючи предмет спору та характер спірних правовідносин.

Ухвалою суду від 25.09.2020 вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи та призначено перше судове засідання для розгляду справи по суті на 13.10.2020.

Від відповідача засобами електронного зв`язку надійшов відзив на позовну заяву (вх. суду № 46607/20 від 06.10.2020), у якому він просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на наступне:

- в направлені на рейдову перевірку № 007320 від 07.06.2019, виданому заступником-начальника Управління Укртрансбезпеки у Рівненській області Наконечним Т., не вказана підстава проведення перевірки транспортних засобів, а саме: відсутні номер та дата наказу Державної служби України з безпеки на транспорті, на виконання якого повинна здійснюватися перевірка. Таким чином, у посадових осіб Управління Укртрансбезпеки у Рівненській області були відсутні законі підстави для здійснення рейдової перевірки транспортних засобів;

- відповідач не погоджується з тим, що посадовими особами Управління Укртранебезпеки у Рівненській області 14.06.2019 було виявлено факт перевезення вантажу із перевищенням вагових обмежень, встановлених Правилами дорожнього руху України, без дозволу, виданого Державтоінспекцією або документа привнесення плати за проїзд великовагових транспортних засобів, а також з тим, що факт порушення ваговий обмежень підтверджується; також довідкою про зважування від 14.06.2019 № 0022662;

- відповідач вважає, що порушення вагових обмежень відповідачем не підтверджується наданими позивачем документами, у тому числі, але не виключно актами від 14.06.2019 №123570 про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом та № 0001079 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів та довідкою про результати габаритно-вагового контролю від 14.06.2019 № 0022662;

- відповідач не згоден зі складеним посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Рівненській області розрахунком плати за проїзд великовагових та/або великогабаритного транспортного засобу від 14.06.2019 та не згоден з нарахованою платою за проїзд у розмірі 2092,8 євро;

- у довідці від 14.06.2019 № 0022662 час контролю відсутній, також достатньо складно встановити адресу зважування, а також не зрозуміло на якому пункті (стаціонарному або пересувному) було здійснено контроль, більше того, не можливо з`ясувати за допомогою якої саме техніки було здійснено зважування, оскільки її найменування відсутнє;

- недоліки довідки, які полягають у відсутності зазначення часу проведення і габаритно-вагового контролю, відсутності вказівки пункту на якому здійснювалось зважування (стаціонарному чи пересувному) та неможливість з`ясування зі змісту (вказаної інформації) чи було проведено зважування тією технікою, на яку позивачем надано сертифікат та свідоцтво у сукупності позбавляють зазначений документ доказової сили;

- відсутній будь-який реальний зв`язок між інформацією, зазначеною в актах та довідці, які нібито підтверджують факт перевищення вагових норм та довідкою про зважування;

- в матеріалах справи міститься свідоцтво про державну метрологічну атестацію від 13.10.2009 № 187 ваги автомобільні підкладні з якого вбачається, що діапазон зважування до 15000 кг, температура до +40 С;

- в той же час, зважування проводилось в літній період, на відкритому місті, де температура навколишнього середовища могла бути вище +40 С. Температура при зважуванні жодним чином в акті не зафіксована;

- згідно зі свідоцтвом, похибка зважування становить від 50 до 100 кг;

- зважування проводилось на автомобільній ділянці 434 км автодороги М-06 Київ-Чоп, але не зазначено в якому стані там знаходиться дорожнє покриття, та чи має воно рівну поверхню;

- доказів надання водієві можливості власноруч привести габаритно-вагові показники у відповідність шляхом перерозподілу вантажу по осям, як це передбачено пункт 23 Порядку № 879, не надано;

- також в розрахунку плати за проїзд вказана певна відстань, а саме 1100 км, яка пройдена. В той же час, позивачем не підтверджено, що транспортний засіб пройшов саме цю відстань. І яка саме одиниця виміру відстані повинна бути використана під час розрахунку не зазначено, тому не можливо встановити одиницю виміру відстані;

- позивач посилається на те, що габаритно-ваговий контроль здійснювався у відповідності до вимог Порядку № 879. В той же час, позивач не спростував той факт, що ним були порушені вимоги Наказу № 255 від 28.07.2016

У судове засідання 13.10.2020 з`явилися прокурор та представник відповідача.

Представник позивача у вказане засідання не з`явився, причин неявки суду не повідомив, про день, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення відправлення з ухвалою суду позивачу - 05.10.2020 (а.с.62).

З метою надання можливості сторонам скористатися процесуальними правами, визначеними статтями 42 та 46 Господарського процесуального кодексу України, та з метою дотримання принципів господарського судочинства, а саме: рівності усіх учасників перед законом і судом та змагальності, ухвалою суду від 13.10.2020 у судовому засіданні оголошено перерву до 03.11.2020.

Від прокуратури надійшла відповідь на відзив (вх. суду № 48776/20 від 16.10.2020), у якій вона просить суд відхилити заперечення, викладені відповідачем у відзиві на позовну заяву та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на наступне:

- управлінню Укртрансбезпеки у Рівненській області надано право здійснювати державний контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства щодо габаритно-вагових стандартів транспортних засобів на автомобільних дорогах загального і користування;

- щотижневий графік проведення рейдових перевірок Управління Укртрансбезпеки у Рівненській області у період з 10.06.2019 по 16.06.2019. затверджений заступником начальника Управління Укртрансбезпеки у Рівненській області Наконечним Т., від 07.06.2019, зокрема, на автодорозі Київ-Чоп, 434 км+418, в період з 10.06.2019 по 16.06.2019, підтверджує наявність законних підстав для проведення перевірки належних відповідачу транспортних засобів;

- дозвіл та плата за проїзд великовагового великогабаритного транспортного засобу є обов`язковими при здійсненні перевезень великоваговими чи великогабаритними транспортними засобами, вагові чи габаритні параметри яких перевищують нормативно допустимі;

- за результатами зважування автомобіля та габаритно-вагового контролю зафіксовано навантаження на осі: 1) 6,69 тонн (передня ось) - нормативно допустиме 11 тонн, 2) 8,94 тонн (задня ось) - нормативно допустиме 11 тонн, 3) 23,36 тонн (строєна вісь) - нормативно допустиме 22 тонни, повна маса транспортного засобу склала 38.99 тонн при нормативно допустимій 40 тонн. Навантаження у вигляді 23,36 тонн на строєну вісь, при нормативно допустимому 22 тонни;

- таким чином, порушено вимоги абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", яким передбачено відповідальність за надання послуг з перевезення вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме: відсутній документ про внесення плати за проїзд великовагових транспортних засобів;

- вказане порушення підтверджується довідкою про результати здійснення габаритно-вагового контролю № 0022662 від 14.06.2019, актом про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № 0001079 від 14.06.2019 та розрахунком № 1079 від 14.06.2019 щодо результатів виміру ваги автомобіля Scania, реєстраційний номер НОМЕР_1 з напівпричепом Montracon реєстраційний номер НОМЕР_2 ;

- як наслідок, працівниками управління Укртрансбезпеки Рівненській області 14.06.2019 здійснено розрахунок плати за проїзд великовагових або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування із зазначенням перевищення нормативу, а саме: нормативно допустиме навантаження на строєну з одиничними шинами вісь автомобіля Scania, реєстраційний номер НОМЕР_1 з напівпричепом Montracon реєстраційний номер НОМЕР_2 складає 22,0 тони, але фактично навантаження на строєну з одиничними шинами вісь склало 23,36 тони, що є перевищенням параметрів нормативу на 1,36 тонн або 6,1%;

- зазначеним розрахунком визначено плату за проїзд в сумі 438,8 євро, яку відповідачем на час звернення прокурора з позовом до суду не сплачено;

- на зауваження відповідача щодо не зазначення в акті № 0001079 від 14.06.2019, довідці та розрахунку даних щодо вимірювального та звужувального обладнання, необхідно відзначити наступне - встановленою формою (бланком) акта про перевищення транспортним засобом, нормативних вагових параметрів, акта проведення перевірки додержанням вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом та розрахунку плати за проїзд, не визначено необхідності внесення відомостей назви та характеристики вимірювального та звужувального обладнання;

- габаритно-ваговий контроль може здійснюватися на вимірювальному та зважувальному обладнанні, яке повинно бути у робочому стані, а також яке в установленому порядку пройшло метрологічну атестацію з його подальшим клеймуванням та повинно мати відповідне свідоцтво;

- законодавством чітко встановлено, що ваги, як засіб вимірювальної техніки використовується або у випадку якщо пройшли повірку, або ж коли пройшли державну метрологічну атестацію;

- таким чином, твердження відповідача не відповідає дійсності, оскільки габаритно-ваговий контроль транспортних засобів проводився пересувними автомобільними вагами ВА-20 К-023 № 013, виробник фірма "Мелопт". Згідно з наданим Управлінням Укратрансбезпеки у Рівненській області свідоцтвом про державну метрологічну атестацію №187 від 13.10.2009 та додатків до нього, дані ваги пройшли держану перевірку у встановлений вимогами законодавства строк.

- щодо зазначення відповідачем на незрозумілість визначення відстані - з наданої товарно-транспортної накладної № МС-П-0000016985 від 13.06.2019 вбачається, що автомобіль Scania, реєстраційний номер НОМЕР_1 з напівпричепом Montracon реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1 прямував з м. Моршин, Львівської області (пункт навантаження) до м. Дніпро (пункт розвантаження);

- водій ОСОБА_1 під час перевірки будь-яких зауважень щодо визначеної під час перевірки протяжності маршруту ні в актах перевірки, ні в інших складених за результатами габаритно-вагового контролю документах не висловив, жодних доказів на підтвердження факту руху автомобілів іншою дорогою немає;

- таким чином, протяжність маршруту з м. Моршин, Львівської області (пункт навантаження) до м. Дніпро (пункт розвантаження) в 1097 км визначена вірно;

- відповідачем не надано жодних доказів оскарження до адміністративного суду рішень, дій чи бездіяльності територіального органу Укртрансбезпеки у Рівненській області, шляхом звернення до суду з адміністративним позовом про визнання протиправним акту та розрахунку плати за проїзд № 0001079 від 14.06.2019.

Від прокуратури надійшло клопотання (вх. суду № 51868/20 від 03.11.2020), в яому він зазначив про винесення постанови № 139313 про застосування адмінвстративно-господарського штрафу до відповідача у сумі 1 700 грн. за порішення статі 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", відповідальність за що передбачена статтею 60 Закону України цього Закону, що підтверджується актом № 121570 від 14.06.2019. Більше того, вказаний штраф сплачено відповідачем відповідно до платіжного доручення № 326 від 15.10.2019.

Судове засідання, призначене на 03.11.2020, не відбулось, у зв`язку з направленням судді для прийняття участі у підготовці суддів місцевих господарських судів з 02 листопада по 06 листопада 2020 року включно, про що було повідомлено учасників справи телефонограмами від 30.10.2020 та листами від 03.11.2020.

Враховуючи вказане, ухвалою суду від 10.11.2020 призначено судове засідання на 08.12.2020.

У судове засідання 08.12.2020 з`явився прокурор; представники позивача та відповідача у вказане засідання не з`явилися, причин неявки суду не повідомили, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином:

- позивач обізнаний про наявність даного судового провадження, що підтверджується поштовим повідомленням (а.с.62) та отриманою телефонограмою (а.с.91);

- відповідач також обізнаний про дату та час судового засідання, оскільки подавав заяву про перехід до розгляду справи в порядку загального позовного провадження та відзив на позов, а також отримав телефонограму (а.с.92).

В той же час, суд дійшов висновку про необхідність оголошення перерви у судовому засіданні, з метою надання можливості сторонам скористатися процесуальними правами, визначеними статтями 42 та 46 Господарського процесуального кодексу України, та з метою дотримання принципів господарського судочинства, а саме: рівності усіх учасників перед законом і судом та змагальності.

Враховуючи вказане, ухвалою суду від 08.12.2020 призначено судове засідання на 12.01.2021.

У судове засідання 11.01.2021 з`явився прокурор; представники позивача та відповідача у вказане засідання не з`явилися, причин неявки суду не повідомили, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином:

- позивач обізнаний про наявність даного судового провадження, що підтверджується поштовим повідомленням (а.с.62) та отриманою телефонограмою (а.с.91), а також отриманою 11.12.2020 ухвалою суду на електронну пошту (а.с.112);

У судовому засіданні прокурор наполягав на задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у позовній заяві.

Враховуючи предмет та підстави позову у даній справи, суд приходить до висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідача було достатньо часу для подання доказів та пояснень по справі.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами.

З приводу строку вирішення даного спору суд вважає за необхідне вказати таке.

Відповідно до статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Провадження у даній справі було відкрито ухвалою суду від 07.09.2020.

При цьому, господарським судом під час розгляду даної справи враховано, що на підставі рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10.03.2020 та відповідно до положень статті 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 16.03.2020 № 215, від 25.03.2020 № 239, від 04.05.2020 № 343, з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19, з 12.03.2020 по 22.05.2020 на всій території України встановлено карантин. Постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 № 392 було внесено зміни до постанови від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", а саме: продовжено період карантину до 22.06.2020. В подальшому постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2020 № 500 продовжено період карантину до 31.07.2020; постановою Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 641 продовжено період карантину до 31.08.2020; постановою Кабінету Міністрів України від 26.08.2020 продовжено період карантину до 31.10.2020, постановою Кабінету Міністрів України від 13.10.2020 № 956 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 641" адаптивний карантин продовжено по 31.12.2020.

Стаття 27 Конституції України передбачає, що обов`язок держави - захищати життя людини.

Разом з тим, у відповідності до вимог пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

Враховуючи вказане, а також наявність клопотання відповідача про призначення по справі судових засідань, яке було задоволено судом, а також з метою надання можливості відповідачу скористатися процесуальними правами, визначеними статтями 42 та 46 Господарського процесуального кодексу України, та з метою дотримання принципів господарського судочинства, а саме: рівності усіх учасників перед законом і судом та змагальності, дана справа розглянута в межах розумних строків.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, а також доводи, викладені у відзиві на позовну заяву, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування у даній справі є обставини щодо наявності підстав для стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з частиною 1 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Так, частиною 3 статті 53 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

За приписами частини 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Європейський Суд з прав людини також звертав увагу на категорії справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі "Менчинська проти Російської Федерації" (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, пункт 35) Європейський Суд з прав людини висловив таку думку (неофіційний переклад): "сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави".

Згідно з рішенням Конституційного Суду України №3-рн/99 від 08.04.1999 під поняттям "орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Із урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Так, несплата коштів ставить під загрозу своєчасне та повне фінансування Державної економічної програми розвитку автомобільних доріг загального користування, метою якої є забезпечення ефективного функціонування та розвитку мережі автомобільних доріг загального користування, будівництва, реконструкції та ремонту автомобільних доріг, чим порушує інтереси держави у сфері розвитку автомобільних доріг загального користування.

Судом враховано, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Проте, з метою захисту інтересів держави прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежним чином.

Так, у постанові Верховного Суду від 16.04.2019 у справі № 910/3486/18 суд дійшов висновку, що представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює відповідний орган. При цьому прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів.

Відповідна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 18.04.2019 у справі № 906/506/18, від 11.04.2019 у справі № 904/583/18, від 13.02.2019 у справі №914/225/18, від 21.05.2019 у справі № 921/31/18.

Розглядаючи питання обґрунтування прокурором підстав представництва інтересів держави у суді, Великою палатою Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 наголошено, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу. При цьому, бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично, надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушено інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушено законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій длягвиправлення ситуації, а саме : подання; і позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси, держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" , і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва . Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо у відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

У рішенні Європейського Суду з прав людини від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного королівства" суд проголосив, що засіб захисту повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання даної норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Зокрема, така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 904/9169/17.

Необхідність захисту інтересів держави прокурором полягає у необхідності відновлення законності та справедливої рівноваги між інтересами держави і суспільства з одного боку та приватними інтересами - з іншого.

При цьому, як зазначено у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 903/129/18 сам факт незвернення до суду уповноваженим органом з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси держави, територіальної громади, свідчить про те, що вказаний орган неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Правовий статус Державної служби з безпеки на транспорті визначено Положенням про Державну службу України з безпеки на транспорті, яке затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103 (далі - Положення).

Так, пунктом 1 Положення визначено, що Державна службу України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Як визначено пунктом 4 Положення, основним завданням Укртрансбезпеки є: реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування (далі - автомобільний транспорт), міському електричному, залізничному транспорті; здійснення державного нагляду (контролю) за безпекою на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті.

Відповідно до покладених на неї завдань, в силу пп. 2,15,27 пункту 5 Положення, Укртрансбезпека здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті; габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування, вживає заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

Як визначено пунктом 8 Положення, Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Отже, позивач є органом, який уповноважений здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

При цьому, позивач зазначив, що виконує лише функції щодо контролю за рухом транспортних засобів з перевищенням габаритно-вагових параметрів та нараховує плату за перевищення нормативів (зокрема, у листі від 30.06.2020 посилався на постанови від 12.02.2020 № 926/16/19, від 12.02.2020 № 917/210/19)

Однак, висновок у вказаних справах стосується не відсутності повноважень у Державної служби України з безпеки на транспорті на звернення до суду щодо стягнення нарахованої плати, а відсутності підстав для віднесення спору про стягнення такої плати до публічно-правового та підсудність його адміністративному суду, зважаючи на те, що відповідний орган здійснює лише функції контролю, однак, не виконує владних управлінських функції при цьому.

Разом з тим, прокурор також вказував, що відповідний орган звернувся до нього щодо вжиття заходів реагування з посиланням на неможливість самостійно звернутись до суду з позовом. Відповідний орган не здійснює покладених на нього функцій тривалий час, оскільки нарахування плати здійснено ще у червні 2020 року і станом на момент подання позову така плата не внесена, що порушує інтереси держави, яка зацікавлена у надходженні до державного бюджету коштів у вигляді плати за проїзд дорогами загального користування.

За висновком Великої Палати Верховного Суду, який викладено у пункті 79 постанови від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статті 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Частина 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. За висновком Великої Палати Верховного Суду України, який викладено у відповідній постанові, таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.

У даній справі орган, який уповноважений здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, не оспорив шляхом подання відповідної заяви, обставин, на які посилається прокурор у поданій заяві. При цьому, судом встановлено, що відповідний орган звертався до прокурора з проханням звернутись з відповідним позовом, посилаючись на відсутність повноважень ще у травні 2020 року, тобто такий орган знав про відповідне порушення, однак, з позовом самостійно не звертався, після того, як у встановлений строк плата не була внесена відповідачем. Не звернувся і відповідний орган з позовом після направлення йому повідомлення прокурором і під час розгляду справи не оскаржив підстави для представництва, зазначені прокурором.

При цьому за своєю правовою природою плата за проїзд великоваговим транспортним засобом є не штрафною санкцією, а сумою відшкодування матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування.

Вказана правова позиція наведена у постанови Великої Палати Верхового Суду від 06.06.2018 у справі № 820/1203/17.

Разом з тим, пунктом 1 частини 2, частиною 3 статті 24-2, пунктом 6 частини 3 статті 29, частиною 4 статті 30 Бюджетного кодексу України, статтями 11, 14 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік", Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" передбачено, що плата за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, є джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України. Кошти, отримані до вказаного фонду Державного бюджету України спрямовуються відповідно на розвиток мережі та утримання автомобільних доріг загального користування.

Зокрема, частиною 3 статті 24-2 Бюджетного кодексу України визначено, що кошти державного дорожнього фонду спрямовуються на: 1) фінансове забезпечення будівництва, реконструкції, ремонту і утримання автомобільних доріг загального користування державного значення та інших заходів, визначених пункту 1 частини 4 статті 3 Закону України "Про джерела фінансування дорожнього господарства України"; 2) фінансове забезпечення будівництва, реконструкції, ремонту і тримання автомобільних доріг загального користування місцевого значення, вулиць і доріг комунальної власності у населених пунктах (у вигляді субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам); 3) виконання боргових зобов`язань за запозиченнями, отриманими державою або під державні гарантії, на розвиток мережі та утримання автомобільних доріг загального користування; 4) фінансове забезпечення заходів із забезпечення безпеки дорожнього руху відповідно до державних програм.

У зв`язку із викладеним, доцільність застосування представницьких повноважень прокурором обумовлена актуальністю питань щодо розвитку мережі та утримання автомобільних доріг загального користування, збереження автомобільних доріг, забезпечення безпеки перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

Також, порушення інтересів держави полягає у ненадходженні до державного бюджету коштів у вигляді плати за проїзд дорогами загального користування великоваговими та великогабаритними транспортними засобами, що ставить під загрозу своєчасне та повне фінансування Державної цільової економічної програми розвитку автомобільних доріг загального користування, метою якої є забезпечення ефективного функціонування та розвитку мережі автомобільних доріг загального користування, будівництва, реконструкції та проведення ремонту автомобільних доріг, що у підсумку безумовно складає суспільний інтерес.

Отже, визначена контролюючим органом плата за проїзд, що несплачена перевізником добровільно у встановлені строки, набуває статусу заборгованості перед Державним бюджетом України, а її несплата у встановлені строки суттєво порушує інтереси держави.

Проте, Державна служба України з безпеки на транспорті тривалий час (більше року) не звертається до суду із позовом про стягнення з ТОВ "ВТО Укртранс" плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні. Зазначена плата за проїзд залишається нестягнутою.

Таким чином, Державною службою України з безпеки на транспорті, яка є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні повноваження у спірних правовідносинах, заходів на захист інтересів держави не вжито, що підтверджується листами Державної служби України з безпеки на транспорті № 882/05/14-20 від 15.06.2020 та Управління Укртрансбезпеки у Рівненській області № 36801-20 від 30.06.2020.

Так, до прокуратури Дніпропетровської області 23.06.2020 надійшов лист Державної служби України з безпеки на транспорті № 882/05/14-20 від 15.06.2020 щодо фактів порушень перевізників при проїзді автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом, у тому числі щодо факту порушень з боку ТОВ "ВТО Укртранс", невнесення плати за такий проїзд у сумі 438,8 євро та невжиття заходів на захист інтересів держави у судовому порядку уповноваженим органом.

У подальшому, до прокуратури Дніпропетровської області 03.08.2020 надійшов лист Управління Укртрансбезпеки у Рівненській області № 36801-20 від 30.06.2020 щодо факту порушень з боку ТОВ "ВТО Укртранс" при проїзді автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом (акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № 121570 від 14.06.2019), невнесення плати за такий проїзд у сумі 438,8 євро та невжиття заходів на захист інтересів держави у судовому порядку уповноваженим органом.

Вказані листи скеровано до Дніпропетровської місцевої прокуратури № 4.

Згідно з наявною інформацією плату за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом у розмірі 438,8 євро ТОВ "ВТО Укртранс" не сплачено, позов до суду з вказаних підстав уповноваженим органом до суду не пред`являвся.

Зважаючи, що факт порушення мало місце 14.06.2019, аналізуючи листи уповноваженого органу у цих правовідносинах, встановленим є факт незвернення до суду уповноваженим суб`єктом на захист інтересів держави у цій сфері упродовж більше одного року.

В питаннях оцінки "суспільного", "публічного" інтересу Європейський Суд з прав людини визнає за державою достатньо широку "сферу розсуду", за виключенням випадків, коли такий "розсуд" не ґрунтується на розумних підставах (рішення в справах "Спорронґ і Льоннорт проти Швеції", "Булвес" АД проти Болгарії").

Таким чином, господарський суд приходить до висновку, що прокурор при зверненні з даним позовом з дотриманням норм статті 53 Господарського процесуального кодексу України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру" визначив уповноважений орган місцевого самоврядування та належним чином обґрунтував необхідність захисту інтересів держави у спірних правовідносинах внаслідок у тому числі бездіяльності позивача.

Отже, у даній справі прокурор підтвердив підстави для представництва.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги прокурора підлягають задоволенню з таких підстав.

Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, який затверджено Постановою КМУ № 1567 від 08.11.2006 (далі - Порядок 1567) визначено процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання); вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами.

Частиною 2 статті 29 Закону України "Про дорожній рух" передбачено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається в порядку встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту, і за плату, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пунктів 3, 4 Порядку 1567, державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

За приписами пункту 3 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого Постанову Кабінету Міністрів України № 879 від 27.06.2007 "Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування" (далі - Порядок 879), габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими органами Національної поліції.

Підпунктом 4 пункту 2 Порядку № 879 передбачено, що габаритно-ваговий контроль - це контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Крім того, пунктом 15 Порядку № 879 визначено, що контроль за наявністю у водіїв великовагових та великогабаритних транспортних засобів дозволу на рух здійснюють уповноважені підрозділи Національної поліції та територіальні органи Укртрансбезпеки, які здійснюють габаритно-ваговий контроль.

З матеріалів справи вбачається наступне:

- 14.06.2019 на підставі щотижневого графіку проведення рейдових перевірок Управління Укртраснбезкеки у Рівненській області у період з 10.06.2019 по 16.06.2019, направлення на рейдову перевірку № 007320 від 07.06.2019; співробітниками управління Укртрансбезпеки у Рівненській області проведено рейдову перевірку транспортних засобів автомобільних перевізників, водіїв, що здійснюють перевезення пасажирів та вантажів на а/д Городище-Рівне-Старокостянтинів 434 км, 272 км, а/д Київ-Чоп;

- уповноваженою особою управління Укртрансбезпеки у Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті у ході здійснення 14.06.2019 перевірки, а саме габаритно-вагового контролю на автомобільній ділянці 434 км автодороги М-06 Київ-Чоп проведено габаритно-ваговий контроль вантажного автомобіля Scania, реєстраційний номер НОМЕР_1 з напівпричепом Montracon реєстраційний номер НОМЕР_2 . Вищезазначений автомобіль, згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу належить ТОВ "ВТО Укртранс" (проспект Пушкіна, 24, м. Дніпро);

- за результатами зважування автомобіля та габаритно-вагового контролю зафіксовано навантаження на осі:

1) 6,69 тонн (передня вісь) - нормативно допустиме 11 тонн;

2) 8,94 тонн (задня вісь) - нормативно допустиме 11тонн;

3) 23.36 тонн (строєна вісь) - нормативно допустиме 22 тонни, повна маса транспортного засобу склала 38.99 тонн при нормативно допустимій 40 тонн;

- навантаження у вигляді 23,36 тонн на строєну вісь, при нормативно допустимому 22 тонни, є порушенням пункту 22.5 Правил дорожнього руху України, а саме: за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиничну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиничну задню вісь -11 т, здвоєні осі -18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Вказане підтверджується чеком про зважування транспортного засобу та довідкою про результати здійснення габаритно-вагового контролю № 0022662 від 14.06.2019.

Вказане порушення підтверджується довідкою про результати здійснення габаритно-вагового контролю № 0022662 від 14.06.2019, актом про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № 0001079 від 14.06.2019 та розрахунком № 1079 від 14.06.2019 щодо результатів виміру ваги автомобіля Scania, реєстраційний номер НОМЕР_1 з напівпричепом Montracon реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Як наслідок, працівниками управління Укртрансбезпеки у Рівненській області 14.06.2019 здійснено розрахунок плати за проїзд великовагових або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування із зазначенням перевищення нормативу, а саме: нормативно допустиме навантаження на строєну з одиничними шинами вісь автомобілю Scania, реєстраційний номер НОМЕР_1 з напівпричепом Montracon реєстраційний номер НОМЕР_2 складає 22,0 тони, але фактично навантаження на строєну з одиничними шинами вісь склало 23,36 тони, що є перевищенням параметрів нормативу на 1,36 тонн або 6,1%.

Зазначеним розрахунком визначено плату за проїзд в сумі 438,8 євро, яку відповідачем на час звернення прокурора до суду не сплачено.

Розрахунок здійснено відповідно до пункту 30 Порядку № 879, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 (далі - Порядок): плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу справляється за встановленими ставками залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту за формулою П=(Рзм+Рнв+Рг)хВхК, де П - розмір плати за проїзд; Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 км проїзду; Рнв - розмір плати за перевищення навантаження на вісь(осі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рг - розмір плати за перевищення габаритів ( за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; В - відстань перевезення, кілометрів; вісі вважаються здвоєними або строєними, якщо відстань між зближеними (суміжними) осями не перевищує 2,5 метра, К коефіцієнт, який при даному розрахунку дорівнює 2, оскільки згідно п. 31 Порядку - якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або знесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків - у подвійному розмірі; на 10-40 відсотків - у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків - у п`ятикратному розмірі.

У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням.

Перевізник зобов`язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансебезпеки.

Крім того, у товарно-транспортній накладній № МС-П-0000016985 від 13.06.2019 зазначено, що автомобіль Scania, реєстраційний номер НОМЕР_1 з напівпричепом Montracon реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1 прямував з м. Моршин (пункт навантаження) до м. Дніпро (пункт розвантаження). Автомобільним перевізником згідно зазначеної товарно-транспортної накладної є ТОВ "ВТО Укртранс".

Постановою Кабінету Міністрів України № 30 від 18.01.2001 затверджено Правила проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, де пунктом 4 визначено, що рух великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові Державтоінспекцією, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

За спеціальними правилами здійснюється рух транспортних засобів у разі навантаження на здвоєні вісі перевищує 16 тонн (пункт 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306). На підставі пункту 3 вказаних Правил транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищує нормативні, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879 (зі змінами) "Про заходи збереження автомобільних доріг загального користування" (далі - Порядок № 879).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 879, габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів; попередній габаритно-ваговий контроль - визначення параметрів великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу для встановлення наявності перевищення нормативів на стаціонарних пунктах; точний габаритно-ваговий контроль - визначення параметрів транспортного засобу на стаціонарному або пересувному пункті.

Згідно з пунктом 3 Порядку № 879, габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та відповідними підрозділами МВС, що забезпечують безпеку дорожнього руху.

Особливості габаритно-вагового контролю та вимоги до нього визначені пунктами 15.25 вказаного Порядку.

Відповідно до пункту 28 вищевказаного Порядку, плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень (абз. 1 п. 28).

Відповідно до статті 2 Закону України "Про єдиний збір, який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України", ставки єдиного збору, в тому числі за проїзд автомобільних засобів з перевищенням встановлених розмірів загальної маси, осьових навантажень та (або) габаритних параметрів встановлюються у євро.

Перевізник зобов`язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.

Управлінням Укртрансбезпеки у Рівненській області рекомендованим листом на адресу ТОВ "ВТО Укртранс" скеровано листа № 43430/34/24-19 від 27.08.2019 із копією розрахунку плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу автомобільними дорогами загального користування від 14.06.2019 № 1079.

Водночас станом на 30.07.2020 відповідачем не здійснено оплату за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом, яка згідно з розрахунком плати від 14.06.2019 склала 438,8 Євро.

Відповідно до пункту 27 Порядку № 879, плата за проїзд справляється у національній валюті, за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком України на день проведення розрахунку.

Станом на 14.06.2019 офіційний курс гривні до євро, встановлений Національним банком України, складав 2982,2242 грн за 100 Євро. Сума 438,8 Євро складає 13 085 грн. 00 коп..

Статтею 33 Закону України "Про автомобільні дороги" передбачено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини 3 статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

При цьому, матеріали справи не містять доказів того, що перевізник ТОВ "ВТО Укртранс" звертався до уповноважених органів з метою отримання дозволу на здійснення перевезення вантажу з перевищенням габаритно-вагових параметрів, отже суд приходить до висновку, що такий дозвіл не надавався.

Крім того, перевізником ТОВ "ВТО Укртранс" перезавантаження транспортного засобу з метою приведення у відповідність вагових параметрів, не здійснювалося.

Згідно зі статтею 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Відповідно до частин 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 78 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Заперечення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, відхиляються судом з наступних підстав.

Щодо правомірності проведення вагового контролю.

За приписами пункту 13 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08.11.2006, графік проведення рейдових перевірок складається та затверджується наказом Укртрансінспекції або її територіального органу з урахуванням стану аварійності, періоду, що пройшов від попередньої перевірки, забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах, інформації про діяльність осіб, що незаконно надають послуги з перевезень, перевірки дотримання умов перевезень, визначених дозволом (договором) на перевезення, та інших обставин.

Згідно із пунктом 14 зазначеного Порядку № 1567 рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

Пунктом 15 Порядку № 1567 передбачено, що під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР); відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Аналіз наведених законодавчих положень дає підстави вважати, що Управлінню Укртрансбезпеки у Рівненській області надано право здійснювати державний контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства щодо габаритно-вагових стандартів транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування.

Тому, щотижневий графік проведення рейдових перевірок Управління Укртрансбезпеки у Рівненській області у період з 10.06.2019 по 16.06.2019, затверджений заступником начальника Управління Укртрансбезпеки у Рівненській області Наконечним Т., від 07.06.2019, зокрема, на автодорозі Київ-Чоп, 434 км+418, в період з 10.06.2019 по 16.06.2019, підтверджує наявність законних підстав для проведення перевірки належних відповідачу транспортних засобів.

Відповідно до вимог статті 33 Закону України "Про автомобільні дороги", рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

За приписами частини 4 статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом (окрім зазначених у частині 2 даної статті) є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Водночас, пунктом 16 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.1994 № 198 визначено, що перевезення небезпечних, великогабаритних великовагових вантажів автомобільним транспортом по дорожніх об`єктах допускається за окремим дозволом в порядку і за плату, що визначені окремими актами законодавства.

Згідно з вимогами пункту 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 № 30, транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Як встановлено пунктом 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги -4м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь -11т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

При цьому, відповідно до вимог пункту 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами № 30, рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів. Видача (відмова у видачі, переоформлення, видача дубліката, анулювання) дозволу здійснюється відповідно до Закону України Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності через центри надання адміністративних послуг. Дозвіл оформлюється уповноваженим підрозділом Національної поліції на підставі погоджувальних документів з власниками вулично-дорожньої мережі, залізничних переїздів, мостового господарства, служб міського електротранспорту, електромереж, електрифікації, електрозв`язку, в яких визначаються умови і режим проїзду зазначених транспортних засобів. Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

Із наведеного випливає, що дозвіл та плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу є обов`язковими при здійсненні перевезень великоваговими чи великогабаритними транспортними засобами, вагові чи габаритні параметри яких перевищують нормативно допустимі.

Водночас механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що використовуються на автомобільних дорогах загального користування, визначений Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879 "Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування".

Згідно з вимогами підпункту 4 пункту 2 Порядку № 879, габаритно-ваговий контроль - це контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Відповідно до пункту 15 Порядку № 879, контроль за наявністю у водіїв великовагових та великогабаритних транспортних засобів дозволу на рух здійснюють уповноважені підрозділи Національної поліції, та територіальні органи Укртрансбезпеки, які здійснюють габаритно-ваговий контроль.

Пунктом 21 Порядку № 879 визначено, що у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування (далі - плата за проїзд). Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України.

За приписами пункту 28 Порядку № 879, плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.

Розмір плати визначається у відповідності до Ставок плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879. Так, згідно з пунктами 1 Ставок за великовагові транспортні засоби (за загальну масу) від 44 до 52 т включно ставка плати за кожен кілометр відстані становить 0,2 євро, а за великовагові транспортні засоби з перевищенням допустимих осьових навантажень від 10 до 20 відсотків включно 0,27 євро, понад 20 відсотків за кожні наступні 5 відсотків - 0,15 євро за кожен кілометр відстані.

Відповідно до вимог пункту 30 Порядку № 879, плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу справляється за встановленими ставками залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту за формулою П = (Рзм + Рнв + Рг) х В, де П - розмір плати за проїзд; Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рнв - розмір плати за перевищення навантаження на вісь (осі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; В - відстань перевезення, кілометрів. Осі вважаються здвоєними або строєними, якщо відстань між зближеними (суміжними) осями не перевищує 2,5 метра.

При цьому згідно з пунктом 31-1 Порядку № 879, якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків - у подвійному розмірі; на 10-40 відсотків - у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків у п`ятикратному розмірі.

За результатами зважування автомобіля та габаритно-вагового контролю зафіксовано навантаження на осі: 1) 6,69 тонн (передня ось) - нормативно допустиме 11 тонн, 2) 8.94 тонн (задня ось) - нормативно допустиме 11тонн, 3) 23.36 тонн (строєна вісь) - нормативно допустиме 22 тонни, повна маса транспортного засобу склала 38.99 тонн при нормативно допустимій 40 тонн. Навантаження у вигляді 23.36 тонн на строєну вісь, при нормативно допустимому 22 тонни.

Таким чином, порушено вимоги абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", яким передбачено відповідальність за надання послуг з перевезення вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме: відсутній документ про внесення плати за проїзд великовагових транспортних засобів.

Як наслідок, працівниками управління Укртрансбезпеки у Рівненській області 14.06.2019 здійснено розрахунок плати за проїзд великовагових або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування із зазначенням перевищення нормативу, а саме: нормативно допустиме навантаження на строєну з одиничними шинами вісь автомобіля Scania, реєстраційний номер НОМЕР_1 з напівпричепом Montracon реєстраційний номер НОМЕР_2 складає 22,0 тони, але фактично навантаження на строєну з одиничними шинами вісь склало 23,36 тони, що є перевищенням параметрів нормативу на 1,36 тонн або 6,1%.

На зауваження відповідача щодо не зазначення в акті № 0001079 від 14.06.2019, довідці та розрахунку даних щодо вимірювального та зважувального обладнання, необхідно відзначити наступне.

Так, спільним Наказом Міністерства інфраструктури України та Міністерства внутрішніх справ України від 10.12.2013 № 1007/1207, "Про затвердження Порядку взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування", а саме у додатку до зазначеного наказу визначено типову форму довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю, яка з врахуванням викладеного є офіційним документом, відомості до якого вносяться уповноваженою службовою особою та бланк якої містить вичерпний перелік відомостей до заповнення уповноваженою особою, серед якого відсутня необхідність зазначення назви та характеристики вимірювального та зважувального обладнання.

Також, встановлено формою (бланком) акта про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, акта проведення перевірки додержанням вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом та розрахунку плати за проїзд, не визначено необхідності внесення відомостей назви та характеристики вимірювального та зважувального обладнання.

Крім того, як передбачено підпунктами 6 та 9 пункту 2 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю, затвердженого Постановою КМУ № 879 від 27.06.2007 (далі - Порядок №879), вимірювальне і зважувальне обладнання - технічні засоби, які застосовуються під час визначення габаритно-вагових параметрів транспортних засобів і мають нормовані метрологічні характеристики; пересувний пункт габаритно-вагового контролю - спеціальний транспортний засіб, обладнаний вимірювальною і зважувальною технікою для здійснення контролю. Ділянка дороги на відстані 100 метрів до пересувного пункту, 50 метрів за пересувним пунктом та узбіччя дороги за напрямком руху, де розташовано пункт, вважаються його межами. Місце здійснення габаритно-вагового контролю позначається відповідними тимчасовими дорожніми знаками.

Водночас пункт 12 Порядку № 879 передбачає, що вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Пунктом 13 Порядку № 879 визначено, що під час здійснення габаритно- вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.

Тобто, виходячи зі змісту вказаних положень, габаритно-ваговий контроль може здійснюватися на вимірювальному та зважувальному обладнанні, яке повинно бути у робочому стані, а також яке в установленому порядку пройшло метрологічну атестацію з його подальшим клеймуванням та повинно мати відповідне свідоцтво.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України Про метрологію та метрологічну діяльність законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці та повірці після ремонту.

У відповідності до статті 8 Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність" законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки дозволяється застосовувати, випускати з виробництва, ремонту та в продаж і видавати напрокат лише за умови їх відповідності цьому Закону та іншим нормативно-правовим актам, що містять вимоги до таких засобів вимірювальної техніки.

Законодавством чітко встановлено, що ваги, як засіб вимірювальної техніки використовується або у випадку якщо пройшли повірку, або ж коли пройшли державну метрологічну атестацію.

Таким чином, оскільки габаритно ваговий контроль транспортних засобів проводився пересувними автомобільними вагами ВА-20 К-023 № 013, виробник фірма "Мелопт", згідно з наданим Управлінням Укратрансбезпеки у Рівненській області свідоцтвом про державну метрологічну атестацію № 187 від 13.10.2009 та додатків до нього, дані ваги пройшли держану перевірку у встановлений вимогами законодавства строк.

Щодо посилання відповідачем на незрозумілість визначення відстані слід зазначити таке.

З наданої товарно-транспортної накладної № МС-П-0000016985 від 13.06.2019 вбачається, що автомобіль Scania, реєстраційний номер НОМЕР_1 з напівпричепом Montracon реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1 прямував з м. Моршин, Львівської області (пункт навантаження) до м. Дніпро (пункт розвантаження).

Водій ОСОБА_1 під час перевірки будь-яких зауважень щодо визначеної під час перевірки протяжності маршруту ні в актах перевірки, ні в інших складених за результатами габаритно-вагового контролю документах не висловив, жодних доказів на підтвердження факту руху автомобілів іншою дорогою немає.

Таким чином, протяжність маршруту з м. Моршин, Львівської області (пункт навантаження) до м. Дніпро (пункт розвантаження) в 1097 км визначена вірно.

Крім того, необхідно зауважити, що до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, місцевого самоврядування, їхньою посадовою особою чи службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Така правова позиція Верховного суду України викладена у постанові від 26.10.2016 у справі № 813/4972/13-а, та підтверджена постановою Великої Палати Верховного суду від 06.06.2018 у справі № 820/1203/17.

Відповідачем не надано жодних доказів оскарження до адміністративного суду рішень, дій чи бездіяльності територіального органу Укртрансбезпеки у Рівненській області, шляхом звернення до суду з адміністративним позовом про визнання протиправним акту та розрахунку плати за проїзд № 0001079 від 14.06.2019.

Таким чином, суд приходить до висновку, що прокурором доведено належними та допустимими доказами наявність підстав для стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, у сумі 13 085 грн. 00 коп.

За встановлених вище обставин, суд приходить до висновку, що вимоги прокурора є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача; стягненню з відповідача на користь прокуратури підлягає 2 102 грн. 00 коп.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Керівника Дніпропетровської місцевої прокуратури № 4 в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТО Укртранс" про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні у розмірі 13 085 грн. 00 коп. - задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТО Укртранс" (49000, м.Дніпро проспект Пушкіна, будинок 24; ідентифікаційний код 32930561) на користь держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті (03135, м. Київ, проспект Перемори, будинок 14, ідентифікаційний код 39816845) в дохід Державного бюджету України (IBAN - UA528999980313101216000017002, одержувач УК у м. Рівному, МФО 899998, ідентифікаційний код 38012714; призначення платежу: 22160100) 13 085 грн. 00 коп. плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТО Укртранс" (49000, м.Дніпро проспект Пушкіна, будинок 24; ідентифікаційний код 32930561) на користь прокуратури Дніпропетровської області (49044, м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, будинок 38, ідентифікаційний код 02909938) 2 102 грн. 00 коп. - витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено - 13.01.2021.

Суддя Ю.В. Фещенко


Дата ухвалення рішення	12.01.2021
Оприлюднено	14.01.2021
Номер документу	94123791
Судочинство	Господарське

Судовий реєстр по справі —904/4795/20

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 12.01.2021 по справі 904/4795/20ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Судовий реєстр по справі —904/4795/20

Рішення від 12.01.2021

Рішення
від 12.01.2021 по справі 904/4795/20
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ