Рішення

від 13.01.2021 по справі 910/12723/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.01.2021Справа № 910/12723/20

Суддя Господарського суду міста Києва Нечай О.В., розглянувши без виклику сторін (без проведення судового засідання) у спрощеному позовному провадженні матеріали справи

за позовом Виробничо-комерційної фірми "Ніка Пласт" (Приватне підприємство) (Україна, 65005, Одеська обл., м. Одеса, вул. Дальницька, буд. 25; ідентифікаційний код: 24777928)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гіппо" (Україна, 01042, м. Київ, провул. Новопечерський, буд. 19/3, корп. 2, каб. 33; ідентифікаційний код: 32650231)

про стягнення 1 049 000,00 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Виробничо-комерційна фірма "Ніка Пласт" (Приватне підприємство) (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гіппо" (далі - відповідач) про стягнення 1 049 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за Договором поставки № 090119-15/1г від 09.01.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.08.2020 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення її недоліків - протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали.

15.09.2020 (надіслана засобами поштового зв`язку у встановлений судом строк) до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви з додатками.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.09.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу визнано судом малозначною, постановлено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та серед іншого встановлено сторонам строки для подання ними відповідних заяв по суті справи.

Будь-яких заперечень від відповідача проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до суду не надходило.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходженням відповідача є: Україна, 01042, м. Київ, провул. Новопечерський, буд. 19/3, корп. 2, каб. 33.

На зазначену адресу, відповідно до вищевказаних вимог процесуального закону, судом було направлено копію ухвали про відкриття провадження у справі від 21.09.2020 з метою повідомлення відповідача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та про його право подати, зокрема, відзив на позовну заяву.

19.10.2020 до суду повернулось рекомендоване повідомлення про вручення 13.10.2020 поштового відправлення відповідачеві (копії ухвали про відкриття провадження у справі від 21.09.2020).

Відтак, суд вважає, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд цієї справи та останньому були створені достатні умови для реалізації ним своїх процесуальних прав.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З огляду на неподання відповідачем відзиву на позовну заяву, справа підлягає розгляду за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті

ВСТАНОВИВ:

09.01.2019 між Виробничо-комерційною фірмою "Ніка Пласт" (Приватне підприємство) (далі - позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гіппо" (далі - відповідач, покупець) було укладено Договір поставки № 090119-15/1г (далі - Договір), згідно з пунктом 1.1 якого постачальник зобов`язується передавати товар у власність покупця у відповідності до замовлень покупця, а покупець зобов`язується приймати його та проводити оплату за товар на умовах цього Договору.

Відповідно до пунктів 1.2, 1.3 Договору поставка товару здійснюється на підставі накладної (их) згідно із замовленнями покупця, яка (і) є невід`ємною частиною Договору. Загальна вартість Договору становить суму всіх накладних на відпуск товару, виписаних протягом терміну дії Договору.

За умовами пункту 3.1 Договору асортимент та кількість товару погоджується сторонами в замовленні і зазначаються в накладних у відповідності до погодженого сторонами замовлення.

Згідно з п. 4.3 Договору передача товару постачальником і його приймання покупцем по назві, асортименту, кількості і ціні здійснюється на підставі відповідної накладної і тільки у відповідності із замовленням покупця.

Відповідно до п. 4.10 Договору обов`язок постачальника по поставці товару покупцю вважається своєчасно та належним чином виконаним з моменту передачі товару в повному обсязі покупцю і надання повного пакету документів покупцю на товар.

За твердженнями позивача, на виконання умов Договору, ним було поставлено відповідачу товар загальною вартістю 1 947 202,89 грн, проте відповідачем було оплачено поставлений товар частково на суму 788 215,97 грн, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 1 158 986,92 грн.

Як зазначає позивач, вказаний розмір заборгованості за Договором виник у відповідача у зв`язку з неоплатою вартості товару за видатковими накладними, виписаними за період з 23.01.2020 по 11.06.2020, товар за якими було прийнято відповідачем, про що свідчать підписи його представників та відтиски печатки відповідача у видаткових накладних.

Крім того, факт поставки товару відповідачу, за доводами позивача, підтверджується наявними в матеріалах справи товарно-транспортними накладними, в яких містяться відмітки вантажоодержувача (відповідача) про отримання товару.

Згідно з п. 5.4 Договору оплата за поставлений товар здійснюється покупцем в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника кожні 7 (сім) календарних днів після його реалізації.

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2019, але в будь-якому випадку до моменту його остаточного виконання. Дія договору продовжується на один рік, якщо жодна із сторін не заявить письмово про його розірвання не пізніше ніж за 5 днів до закінчення дії Договору (пункт 9.1 Договору).

З огляду на те, що відповідач повністю не розрахувався з позивачем за поставлений товар, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить стягнути з відповідача на свою користь частину заборгованості за Договором у розмірі 1 049 000,00 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами Договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні норм статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків, та за своєю правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтею 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Суд встановив факт поставки позивачем товару за Договором вартістю 637 896,44 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними №189 від 23.01.2020 на суму 125 970,31 грн, №621 від 03.03.2020 на суму 103 922,37 грн, №622 від 03.03.2020 на суму 10 350,00 грн, №1712 від 11.06.2020 на суму 80 394,21 грн, №1713 від 11.06.2020 на суму 317 259,55 грн, та факт прийняття товару відповідачем, про що свідчать підписи уповноважених представників відповідача та відтиски печатки відповідача у вказаних видаткових накладних.

Поставка позивачем товару за вказаними видатковими накладними та його прийняття відповідачем також підтверджується наявними в матеріалах справи товарно-транспортними накладними, в яких містяться відмітки вантажоодержувача (відповідача) про отримання товару.

Крім того, товарно-транспортними накладними, а саме: № Р919 від 01.04.2020, № Р920 від 01.04.2020 та № Р1362 від 12.05.2020 підтверджується передача позивачем та прийняття відповідачем товару (вантажу) вартістю 424 228,76 грн (138 750,46 грн + 206 713,92 грн + 78 764,38 грн).

Отже, матеріалами справи підтверджується факт поставки позивачем товару за Договором загальною вартістю 1 062 125,20 грн, та його прийняття відповідачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

За приписами частин 1, 2 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на положення п. 5.4 Договору, зобов`язання відповідача щодо оплати вартості товару мало бути виконане в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на банківський рахунок позивача кожні 7 (сім) календарних днів після його реалізації.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження виконання відповідачем обов`язку повідомити позивача про погану реалізацію товару, відповідно до п. 7.3 Договору.

Приймаючи до уваги умови укладеного сторонами Договору, суд приходить до висновку, що строк виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань є таким, що настав.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Доказів погашення відповідачем вищезазначеної заборгованості матеріали справи не містять.

Заборгованість у відповідача за Договором в розмірі 1 201 294,65 грн (станом на 31.03.2020) також підтверджується наявним у матеріалах справи підписаним обома сторонами та скріпленим їхніми печатками Актом звірки взаєморозрахунків за 1 квартал 2020 року.

Крім того, у листі без номеру та дати, який міститься в матеріалах справи, відповідач визнав наявність заборгованості за Договором у розмірі 1 158 986,00 грн та зобов`язався оплатити її до 31.12.2020.

Суд приймає вказані Акт звірки взаєморозрахунків та лист відповідача як належні докази на підтвердження визнання відповідачем заборгованості за Договором.

Згідно з частинами 1, 2 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

У поданій до суду позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача частину заборгованості за Договором у розмірі 1 049 000,00 грн.

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідачем належними доказами обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, не спростовано.

З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає заборгованість за Договором у розмірі 1 049 000,00 грн.

Витрати по сплаті судового збору в розмірі 15 735,00 грн, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача, оскільки позов підлягає задоволенню.

Враховуючи те, що позивачем не надано доказів на підтвердження понесення ним витрат на професійну правничу допомогу адвоката, про які зазначено в попередньому (орієнтовному) розрахунку суми судових витрат, у встановлені процесуальним законом порядку та строк, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для розподілу вказаних витрат між сторонами.

Керуючись статтями 129, 236, 237, 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гіппо" (Україна, 01042, м. Київ, провул. Новопечерський, буд. 19/3, корп. 2, каб. 33; ідентифікаційний код: 32650231) на користь Виробничо-комерційної фірми "Ніка Пласт" (Приватне підприємство) (Україна, 65005, Одеська обл., м. Одеса, вул. Дальницька, буд. 25; ідентифікаційний код: 24777928) заборгованість в розмірі 1 049 000 (один мільйон сорок дев`ять тисяч) грн 00 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 15 735 (п`ятнадцять тисяч сімсот тридцять п`ять) грн 00 коп.

3. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи подається у порядку та строк, визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 13.01.2021

Суддя О.В. Нечай