Постанова

від 12.01.2021 по справі 910/13605/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2021 року

м. Київ

Справа № 910/13605/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Селіваненка В.П. (головуючий), Булгакової І.В. і Львова Б.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Хахуди О.В.,

представників учасників справи:

позивача - товариства з обмеженою відповідальністю "Акватера" - Колосовського Ю.О.,

відповідача - акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" - Самсоновича О.А.,

розглянув касаційну скаргу акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" (далі - Банк)

на рішення господарського суду міста Києва від 12.12.2019

(суддя Усатенко І.В.) та

постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.09.2020

(головуючий суддя Сулім В.В., судді Гаврилюк О.М. і Майданевич А.Г.)

зі справи № 910/13605/19

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Акватера" (далі - Товариство)

до Банку

про стягнення 4 834 891,83 грн.

РУХ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Позов було подано про стягнення 4 834 891,83 грн. і обґрунтовано тим, що відповідач у порядку регресу несвоєчасно сплатив суму виконаного зобов`язання за договором іпотеки, у зв`язку з чим позивач просить стягнути з відповідача "втрати від інфляції" та 3 % річних на зазначену суму.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

2. Рішенням господарського суду міста Києва від 12.12.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.09.2020: позов задоволено; з Банку стягнуто на користь Товариства 3% річних у сумі 1 281 061,50 грн., "втрати від інфляції" в сумі 3 553 830,33 грн. і відповідну суму судового збору.

3. Рішення та постанову мотивовано обґрунтованістю відповідних позовних вимог.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

4. У касаційній скарзі до Верховного Суду Банк, зазначаючи про ухвалення рішення та постанови попередніх судових інстанцій з неправильним застосуванням до спірних правовідносин норм матеріального права, просить: скасувати зазначені рішення та постанову і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити; здійснити розподіл судових витрат зі справи.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

5. Судами попередніх інстанцій було неправильно застосовано норми матеріального права, а саме положення частини другої статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), оскільки судами застосовано відповідальність за відсутності правових підстав для цього.

6. Судами неправильно застосовано норми частини третьої статті 42 Закону України "Про іпотеку" у взаємозв`язку із статтею 530 ЦК України, за відсутності висновків Верховного Суду щодо питання застосування зазначених норм у подібних правовідносинах.

Доводи іншого учасника справи

7. Товариство у відзиві на касаційну скаргу не погоджується з доводами касаційної скарги та вважає, що судами попередніх інстанцій були ухвалені законні та обґрунтовані рішення в результаті правильного встановлення обставин справи та застосування до них належних норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, просить рішення господарського суду міста Києва від 12.12.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.09.2020 залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

8. Рішенням господарського суду міста Києва від 18.12.2018 у справі № 910/22722/17 за позовом Товариства до Банку "Приватбанк" про стягнення 24 977 962 грн., яке набрало законної сили, встановлено, що між Національним банком України (кредитор) і Банком (позичальник) 03.03.2009 було укладено кредитний договір № 19 (далі - Договір № 19), відповідно до пункту 1.2 якого у рахунок відкритої кредитної лінії кредитор надає позичальнику кредит на суму 5 000 000 000 грн. на строк з 03.03.2009 по 03.03.2010 зі сплатою 16,5 відсотка річних.

9. 29.05.2014 Національним банком України (іпотекодержатель) і Товариством (іпотекодавець) укладено іпотечний договір № 35 (далі - Договір № 35), який забезпечує вимоги іпотекодержателя, що випливають з Договору №19 із майбутніми змінами та доповненнями, або новаціями.

10. Відповідно до Договору № 35 Товариство в забезпечення виконання Банком зобов`язань за Договором №19 надало в іпотеку належне йому на праві власності нерухоме майно згідно з описом вартістю 24 977 962 грн.

11. 24.10.2017 Товариство на вимогу Національного банку України перерахувало йому кошти в розмірі 24 977 962 грн. - в обсязі забезпечених зобов`язань по Договору № 35.

12. Згаданим рішенням господарського суду міста Києва зі справи № 910/22722/17, залишеним без змін постановами Північного апеляційного господарського суду та Верховного Суду, позов Товариства до Банку задоволено, стягнуто з Банку на користь Товариства 24 977 962 грн.

У тому ж рішенні зазначено, що Товариством у визначеному законодавством порядку було виконано взяте на себе зобов`язання перед третьою особою за Договором № 35 шляхом перерахування на користь такої особи коштів у розмірі 24 977 962 грн., а відтак у силу приписів статті 42 Закону України "Про іпотеку" до Товариства перейшло право вимагати від Банку відшкодування сплаченої суми у відповідному обсязі (право регресу).

13. Товариство зверталося до Банку з листом від 13.11.2017 № 17 (отриманий Банком 20.11.2017), яким повідомило про перерахування ним за боржника на користь кредитора суми коштів у межах взятих на себе за Договором № 35 зобов`язань та просило перерахувати кошти в розмірі 24 977 962 грн.

У цій справі Товариство просило стягнути з Банку 3% річних та "втрати від інфляції" з 28.11.2017 по 13.08.2019; цей період визначено з огляду на зазначену вимогу від 13.11.2017. Відповідний розрахунок Товариства є арифметично вірним.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА

14. Частина третя статті 42 Закону України "Про іпотеку":

- майновий поручитель, який виконав основне зобов`язання повністю або в частині, має право вимагати від боржника відшкодування сплаченої майновим поручителем суми.

15. ЦК України:

частина друга статті 530:

- якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства;

частина друга статті 625:

- боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

16. Причиною спору зі справи стало питання про наявність або відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача сум "втрат від інфляції" та 3 % річних.

17. Обставини існування у Банку зобов`язання перед Товариством щодо сплати останньому суми 24 977 962 грн. встановлювалися судами у розгляді справи № 910/22722/17. Відповідно до частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

18. Відтак суми інфляційних нарахувань та відсотків річних, нарахованих на цю суму у зв`язку з її несплатою Банком, підлягали стягненню з останнього.

19. Як вбачається з обставин справи, строк виконання Банком даного обов`язку був з`ясований судами з урахуванням наведеного положення частини другої статті 530 ЦК України з огляду на пред`явлену Товариством Банкові відповідну вимогу, тому у Суду відсутні підстави для формування висновку щодо застосування положень статті 42 Закону України "Про іпотеку" та статті 530 ЦК України при вирішенні питання наявності чи відсутності прострочення регресного зобов`язання, яке виникає в силу частини третьої статті 42 Закону України "Про іпотеку", та, як наслідок, - правових підстав для застосування приписів частини другої статті 625 ЦК України.

20. Таким чином, попередні судові інстанції дійшли не спростовуваного доводами касаційної скарги висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог зі справи, у зв`язку з чим з їх висновками у справі слід погодитися.

21. Суд враховує доводи відзиву Товариства на касаційну скаргу у тій мірі, в якій вони узгоджуються з наведеним у даній постанові.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

22. Звертаючись з касаційною скаргою, відповідач не спростував висновків місцевого і апеляційного господарських судів та не довів неправильного застосування ними норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови скасування прийнятих ними рішень.

23. За таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу Банку залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін за відсутності визначених процесуальним законом підстав для їх скасування.

Судові витрати

24. Понесені відповідачем у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на відповідача, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 12.12.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.09.2020 у справі № 910/13605/19 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Булгакова

Суддя Б. Львов