Рішення

від 13.01.2021 по справі 1.380.2019.001517

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№1.380.2019.001517

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 січня 2021 року м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Коморного О.І. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Приватного підприємства Тювик до Головного управління Державної податкової служби у Львівській області, Державної податкової служби України про зобов`язання вчинити дії .

Обставини справи.

Приватне підприємство Тювик звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить, з урахуванням уточнених позовних вимог вх.№68224 від 17.12.2020 :

-зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладу від 30.10.2017 № 26 в Єдиному державному реєстрі податкових накладних з 08.11.2017 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між Приватним підприємством Тювик та ПАТ Хмельницькобленерго укладений договір підряду від 07.07.2017 №ДЗ-34 відповідно до якого підрядник зобов`язується виконати електромонтажні роботи - роботи з будівництва КЛ-10 кВ від РП-61 до ЗТП-220 в місті Хмельницький (інвестиційна програма 2017 року). Вказує, що Рішенням Головного управління ДФС у Львівській області №973874/22406381 від 01.11.2018 року позивачу відмовлено в реєстрації податкової накладної №26 від 30.10.2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних у зв`язку з ненаданням останнім первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування розрахункових документів, банківських виписок з особових рахунків. Зазначає, що 12 листопада 2018 року позивач надіслав на адресу Державної фіскальної служби України в електронному вигляді скаргу на рішення №973874/22406381 від 01.11.2018, копії бухгалтерських та податкових документів. Позивач ствердив, що станом на 01 квітня 2019 року рішення за скаргою платника податків не отримав. Зазначає, що оскільки відповідачем не надіслано на його адресу в законодавчо визначений десятиденний строк вмотивоване рішення на скаргу від 12 листопада 2018 року на рішення Головного управління ДФС у Львівській області №973874/22406381 від 01.11.2018 про відмову у реєстрації податкової накладної №26 від 30.10.2017 року, то така податкова накладна, відповідно до пункту 56.23 статті 56 Податкового кодексу України вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних з 23 листопада 2018 року. Відтак вважає, що оскільки, станом на 01 квітня 2019 року відповідач не зареєстрував податкову накладну №26 від 30.10.2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних, чим порушив норми пункту 56.23 статті 56 Податкового кодексу України. Також зазначає, що оскільки 12.11.2018 надіслав в електронному вигляді скаргу на рішення №973874/22406381 від 01.11.2018 на адресу Державної фіскальної служби України, то перебіг строку на прийняття рішення комісією ДФС з питань розгляду скарг на скаргу позивача та надсилання його на адресу позивача розпочався 13.11.2018 і закінчився 22.11.2018, проте рішення комісії з питань розгляду скарг ДФС №45217/22406381/2 на скаргу Приватного підприємства Тювик від 12.11.2018 на рішення комісії Головного управління ДФС у Львівській області №973874/22406381 від 01.11.2018 року позивач отримав лише 15.03.2019 . Також вказує не те, що долучена відповідачем до матеріалів справи квитанція №3 від 21.11.2018 про надіслання на адресу позивача комісією ДФС з питань розгляду скарг рішення від 21.11.2018 №45217/22406381/2 не є належним, достовірним, достатнім доказом у даній справі, оскільки: реквізити квитанції №3 не заповнені; наведена в квитанції інформація не відповідає інформації, наведеній в рішенні комісії ДФС №45217/22406381/2 від 21.11.2018; в квитанції №3 зазначено, що рішенням комісії ДФС з питань розгляду скарг №45217/22406381/2 від 21.11.2018 відмовлено в реєстрації податкової накладної №26 від 30.10.2018 в ЄРПН, а не про залишення скарги без задоволення та рішення комісії контролюючого органу про відмову у реєстрації податкової накладної без змін, а також зазначено, що рішення комісії ДФС з питань розгляду скарг №45217/22406381/2 від 21.11.2018 підлягає адміністративному оскарженню, що законодавчо неможливо, відтак, така квитанція не може вважатись доказом того, що комісія ДФС з питань розгляду скарг надіслала на адресу позивача рішення №45217/22406381/2 від 21.11.2018 саме 21.11.2018 . Позивач стверджує, що оскільки відповідачем не спростовано доводів позивача, про те, що комісія з питань розгляду скарг ДФС України не надіслала на його адресу в законодавчо визначений десятиденний строк вмотивоване рішення на скаргу від 12 листопада 2018 року на рішення комісії Головного управління ДФС у Львівській області №973874/22406381 від 01.11.2018 року про відмову у реєстрації податкової накладної №26 від 30.10.2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних, така скарга вважається повністю задоволеною, а податкова накладна №26 від 30.10.2017 підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних з 23 листопада 2018 року. Відтак, просить зобов`язати відповідача зареєструвати податкову накладну №26 від 30.10.2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідач у поданому на позовну заяву відзиві проти позову заперечує з підстав, що пунктом 201.16 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, у разі відповідності такої податкової накладної /розрахунку коригування сукупності критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених відповідно до пункту 74.2 статті 74 цього Кодексу. Зазначає, що комісією Головного управління ДФС у Львівській області прийнято рішення про відмову у реєстрації податкової накладної, оскільки надані платником документи не є достатніми для прийняття відповідного рішення про реєстрацію. Відповідач посилається на норми Постанов Кабінету Міністрів України № 1246 від 29.12.2010 року Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних та № 117 від 21 лютого 2018 року Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних . Вказує, що рішення Державної фіскальної служби України за наслідками розгляду скарги позивача від 12 листопада 2018 року було надіслано на адресу Приватного підприємства Тювик , що підтверджується квитанцією №3 від 21.11.2018 .

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 27 червня 2019 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2019 року, у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Верховного суду від 30 вересня 2020 року рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27 червня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2019 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до Львівського окружного адміністративного суду.

Ухвалою суду від 26 жовтня 2020 року справу прийнято до провадження та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

30.11.2020 представник відповідача подав відзив в якому зазначив, що 21.11.2018 Комісією з питань розгляду скарг прийнято рішення№45217/224063 81/2 від 12.11.2018 про залишення скарги позивача без задоволення та рішення комісії про відмову в реєстрації податкової накладної №26 без змін. Вказує, що відповідно до долученої до матеріалів справи квитанції №3 рішення Комісії з питань розгляду скарг від 21.11.2018 надіслано відправником: Автоматизованою системою Єдине вікно електронних документів ДФС на електронну адресу позивача: E-Mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зазначає, що з приводу тверджень позивача про те, що причиною, яка унеможливила своєчасне отримання ним рішення Комісії ДФС з питань розгляду скарги від 21.11.2018, слугувала саме помилка у виборі електронної адреси, оскільки контролюючим органом було направлено рішення на адресу, яка не використовується товариством для листування з державними органами зазначає, що з тексту скарги, долученої позивачем до матеріалів справи, у реквізитах юридичної особи зазначена електронна адреса позивача: E-Mail: tuvik@i.ua, у заповненому формулярі скарги на рішення контролюючого органу про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних зазначена електронна адреса позивача: ІНФОРМАЦІЯ_2 Сама скарга, так само як і податкова накладна №26 від 30.10.2017, яка відправлялась на реєстрацію в ЄРПН і Повідомлення про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено скерована з електронної адреси ІНФОРМАЦІЯ_1 У зв`язку з зазначеним рішення Комісії ДФС з питань розгляду скарги №45217/22406381/2 від 21.11.2018 було відправлено за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1 .

17.12.2020 представник позивача подав пояснення суду, в якому додаткову зазначив, що скарга на адресу ДФС України була надіслана Підприємством з використанням програмного забезпечення ''М.Е.Дос", оскільки обмін електронною документацією з податковим органом Підприємство здійснює з використанням саме цього програмного забезпечення. У відповідності до вимог Порядку №117 щодо заповнення скарги в скарзі Підприємство вказало електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_2 , на яку повинне бути надіслане Рішення комісії з питань розгляду скарг ДФС України, і яка синхронізована з програмою ''М.Е.Дос". Відповідно, і рішення на скаргу Комісія з питань розгляду скарг ДФС України зобов`язана була надіслати на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_2 . Про те, що податковому органу, в тому числі комісії з питань розгляду скарг ДФС України, була відома електронна адреса Підприємства, яку воно використовує для надсилання електронних документів, свідчить не тільки скарга від 12.11.2018, але і дії податкового органу по надсиланню на протязі 2013-2019 років, в тому числі комісією, рішень на скарги Підприємства, квитанцій тощо в електронному виді саме на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_2 . При цьому, з урахуванням вимог до електронного документообігу ані в програмі ''Електронний кабінет платника", ані в будь-якій іншій програмі, окрім програми ''М.Е.Дос" яку використовує Підприємство, інформація про прийняте за результатами розгляду скарги рішення не відображається. Проте, на дату подання позову Рішення комісії з питань розгляду скарг ДФС України на скаргу підприємства від 12.11.2018 підприємство на електронну адресу byhalterzahid@ukr.net не отримало. Позивач вважає, що долучена до матеріалів судової справи Відповідачем квитанція №3 не може вважатись належним, достовірним, достатнім доказом того, що комісія ДФС з питань розгляду скарг надіслала на адресу Позивача Рішення №45217/22406381 від 21.11.2018 про розгляд скарги саме 21.11.2018 виходячи з того, що фактична електронна адреса підприємства, якою воно користується для обміну інформацією з юридичними та фізичними особами, є tuvik@i.ua., а для здійснення документообігу з контролюючими органами підприємство використовує електронну адресу byhalterzahid@ukr.net.

Ухвалою суду від 21.12.2020 проведено заміну відповідачів на правонаступників.

Ухвалою суду від 13.01.2021 відмовлено в розгляді справи в судовому засіданні.

Суд всебічно і повно з`ясував всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та

встановив:

07.07.2017 між Публічним акціонерним товариством Хмельницькобленерго (замовник) та Приватним підприємством Тювик (підрядник) укладено договір підряду №ДЗ-34 відповідно до умов якого підрядник зобов`язується виконати електромонтажні роботи - роботи з будівництва: КЛ-10 кВ від РП-61 до ЗТП-220 в м. Хмельницький (інвестиційна програма 2017 року - п.1.1.1.3.3.8).

30.10.2017 позивач ПП Тювик склав податкову накладну №26 на суму вартості виконаних робіт, яка перевищує розмір попередньої оплати - 372637,36 грн (548571,24 грн-175933,88 грн) в тому числі ПДВ - 62106,23 грн та 08.11.2017 надіслав її на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних. Проте, реєстрація даної податкової накладної зупинена.

Із змісту квитанцій №1 до податкової накладної № 26 від 30.10.2017 встановлено, що відповідно до п. 201.16 ст. 201 ПК України реєстрація ПН/РК зупинена, ПН/РК відповідає критеріям оцінки ступеня ризиків, визначених пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН, затверджених наказом МФУ від 13.06.2017 №567. За результатами опрацювання СМКОР виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно з УКТ ЗЕД: 43.21. Запропоновано платнику податків надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК .

29.10.2018 позивач звернувся із скаргою, поясненнями та копіями бухгалтерських і податкових документів щодо податкової накладної № 26 від 30.10.2017р. реєстрація якої зупинена.

01.11.2018 рішенням №973874/22406381 Головного управління ДФС у Львівській області відмовлено позивачу у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкової накладної № 26 від 30.10.2017 з підстав ненадання платником податку первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, розрахункових документів, банківських виписок з особових рахунків.

12.11.2018 ПП Тювик звернулося до ДФС України із скаргою на рішення Головного управління ДФС у Львівській області № 973874/22406381 від 01.11.2018 та подало копії первинних та бухгалтерських документів.

Згідно квитанції № 3 від 21.11.2018, рішення комісії з питань розгляду скарги ДФС України на скаргу від 12.11.2018 надіслано позивачу ПП Тювик .

Із змісту Рішення комісії з питань розгляду скарг ДФС України від 21.11.2018 з`ясовано, що скарга позивача від 12.11.2018 залишена без задоволення, а рішення комісії ДФС України без змін. (т.1, а.с. 173 )

Як встановлено з копії квитанції №3 від 21.11.2018 - рішення Комісії з питань розгляду скарг від 21.11.2018р. надіслано відправником: Автоматизованою системою Єдине вікно електронних документів ДФС на електронну адресу позивача: E-Mail: tuvykzvit@gmail.com#1 21.11.2018р. (т.1, а.с.179-180)

Позивач не погоджується з діями відповідача щодо надіслання вищевказаного рішення на невірну електрону адресу, а тому у зв`язку з наявністю, на думку позивача, умов передбачених підпунктом 56.23.4 пункту 56.23 статті 56 Податкового кодексу України, тому звернувся із даним позовом до суду.

При вирішенні спору суд керувався наступним.

Спеціальним законом з питань оподаткування та установлює порядок погашення зобов`язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов`язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу є Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Згідно підпунктів а, б пункту 185.1 статті 185 ПК України, об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України та постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг згідно приписів норми пункту 187.1 статті 187 ПК України вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню; б) дата відвантаження товарів.

База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (пункт 188.1 статті 188 ПК України).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умов щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в ЄРПН у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно із пунктом 201.10 статті 201 ПК України (у редакції, чинній на час виникнення правовідносин між учасниками справи), при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Відповідно до пункту 201.16 ст. 201 ПК України, реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, у разі відповідності такої податкової накладної/розрахунку коригування сукупності критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених відповідно до пункту 74.2 статті 74 цього Кодексу.

За приписами пункту 74.2 статті 74 ПК України в Єдиному реєстрі податкових накладних забезпечується проведення постійного автоматизованого моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 року №1246 "Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних" (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 року № 341 (далі Порядок №1246), податкова накладна електронний документ, який складається платником податку на додану вартість відповідно до вимог ПК України в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Як передбачено пунктом 12 Порядку № 1246, після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки, зокрема, відповідності податкових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до пункту 201.16 статті 201 Кодексу.

Згідно із пунктом 13 Порядку № 1246, за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі квитанція).

Відповідно до підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 ПК України, у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних платнику податку протягом операційного дня контролюючий орган в автоматичному режимі надсилає (в електронному вигляді у текстовому форматі) квитанцію про зупинення реєстрації такої податкової накладної/розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: а) порядковий номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; б) визначення критерію (їв) оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування; в) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та/або копії документів (за вичерпним переліком), достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Вичерпний перелік таких документів у розрізі критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до пункту 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017 року № 567 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 16.06.2017 року № 753/30621, далі Критерії оцінки, який був чинним станом на момент зупинення вищевказаних податкових накладних), моніторинг податкової накладної/розрахунку коригування здійснюється ДФС за такими критеріями:

1) обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній/розрахунку коригування, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, у 1,5 рази більший за величину, що дорівнює залишку різниці обсягу придбання на митній території України такого товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 01 січня 2017 року в отриманих податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих в Реєстрі, і митних деклараціях, та обсягу постачання відповідного товару/послуги, зазначеного у податкових накладних /розрахунках коригування, зареєстрованих з 01 січня 2017 року в Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 75% загального такого залишку) товарів з кодами згідно з УКТ ЗЕД, які визначаються ДФС, та відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, в інформації, поданій платником податку за встановленою формою, як товару/послуги, що на постійній основі постачається (виготовляється);

2) відсутність (анулювання, призупинення) ліцензій, виданих органами ліцензування, які засвідчують право суб`єкта господарювання на виробництво, експорт, імпорт, оптову і роздрібну торгівлю підакцизними товарами (продукцією), визначеними підпунктами 215.3.1та 215.3.2 пункту 215.3 статті 215 розділу VI ПК України, стосовно товарів, які зазначені платником податку у податковій накладній, поданій на реєстрацію в Реєстрі.

Суд звертає увагу на те, що визначення фіскальним органом у квитанціях конкретного критерію ризику прямо впливає на можливість надання в подальшому платником податків відповідних документів, перелік яких міститься у наказі Міністерства фінансів України від 13.06.2017 року № 567, котрим затверджено Вичерпний перелік документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі Вичерпний перелік документів).

Відповідно до пункту 1 Вичерпного переліку документів у розрізі Критеріїв оцінки ступеня ризиків, для критерію, зазначеного у підпункті 1 пункту 6 Критеріїв, такими документами є:

1) договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками, листування з контрагентами; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для провадження господарської операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання й транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передавання товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством;

2) для критерію, зазначеного в підпункті 2 пункту 6 Критеріїв: договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками, листування з контрагентами; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для провадження господарської операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання й транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи, інвентаризаційні описи, у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передавання товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

Зі змісту квитанції, долученої до матеріалів справи встановлено, що реєстрація спірної податкової накладної зупинено та зазначено : Відповідно до п. 201.16 ст. 201 ПКУ реєстрація ПН/РК зупинена. ПН/РК відповідає критеріям оцінки ступеня ризиків, визначених пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН, затверджених наказом МФУ від 13.06.2017 №567. За результатами опрацювання СМКОР виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно з УКТ ЗЕД: 43.21. Пропонуємо надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК (т.1, а.с.102)

Аналізуючи зміст вказаної квитанції слід дійти висновку про те, що фіскальним органом в порушення підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 ПК України не вказано ані конкретного виду критерію оцінки ступеня ризику (з тим визначенням, яке наведене у пункті 6 Критеріїв оцінки), ані конкретного переліку документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних у такому виді, який би унеможливив неоднозначне розуміння цієї пропозиції платником податків.

Згідно висновків Верховного Суду у постанові від 23.10.2018 у справі № 822/1817/18, вживання податковим органом загального посилання на пункт шостий Критеріїв оцінки, без наведення відповідного підпункту, є неконкретизованим та призводить до необґрунтованого обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не будь-яких на власний розсуд.

Судом встановлено, що позивачем надіслано 29.10.2018 (т. 1., а.с.37) в електронному вигляді повідомлення щодо подачі документів за податковою накладною, реєстрація якої зупинено .

Також, суд зауважує, що станом на час подання пояснень діяв Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року № 117 (набрав чинності 22.03.2018, далі Порядок 117).

Пунктом 2 зазначеної вище постанови Кабінету Міністрів України обумовлено, що платники податку на додану вартість, у яких до 1 грудня 2017 року зупинено реєстрацію податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, що діяв до набрання чинності Законом України від 07 грудня 2017 року № 2245-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році", та які станом на 1 грудня 2017 року не подали пояснень і копій документів до таких податкових накладних/розрахунків коригування, мають право протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного у такій податковій накладній/ розрахунку коригування, подати пояснення і копії документів до таких податкових накладних/розрахунків коригування на розгляд комісій, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, порядок роботи яких затверджується цією постановою.

Відповідно до п. 14 Порядку зупинення реєстрації податкових накладних, перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, включає в себе: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

Згідно пункту 15 Порядку 117, письмові пояснення та копії документів, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного у податковій накладній / розрахунку коригування. Платник податку має право подати письмові пояснення та копії документів до декількох податкових накладних / розрахунків коригування, якщо такі податкові накладні / розрахунки коригування складені на одного отримувача - платника податку за одним і тим самим договором або якщо в таких податкових накладних / розрахунках коригування відображені однотипні операції (з однаковими кодами товарів згідно з УКТЗЕД або кодами послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг).

Згідно пунктів 18-21 Порядку 117, письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 15 цього Порядку, розглядаються комісіями контролюючих органів.

Комісії контролюючих органів складаються з комісій регіонального рівня (комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників ДФС) та комісії центрального рівня (ДФС).

Зазначені комісії приймають рішення про:

- реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі;

- відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.

Згідно п. 21 підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є:

- ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено;

- ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку;

- надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

Згідно пункту 22 встановлено, що Рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі за формою згідно з додатком 2 підлягає реєстрації в окремому Реєстрі податкових накладних / розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена. Відповідне рішення набирає чинності після реєстрації його в такому Реєстрі. Бланк цього додатку містить розділи, в яких зазначені вичерпний перелік підстав відмови у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування та передбачає обов`язкове зазначення податковим органом конкретних документів.

Рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі може бути оскаржено в адміністративному або судовому порядку (пункт 27 вказаного Порядку).

Судом встановлено, що в підтвердження здійснення господарських операцій позивач надіслав 29.10.2018 повідомлення про надання пояснень та копій документів щодо зупиненої податкової накладної №26 від 30.10.2017 (т.1, а.с.63) з кількістю додатків 13.

Разом з тим, позивачем подано скаргу від 29.10.2018 (т.1, а.с.62) з поясненнями та доказами здійснення господарських операцій з ПАТ Хмельницькобленерго відповідно до Договору підряду № ДЗ-34 від 07.07.2017, а саме: Витяг з ЄДРПОУ ПП Тювик ; Ліцензія державної архітектурно-будівельної інспекції України від 21.03.2016р.№11-Л; Додаток до Ліцензії державної архітектурно-будівельної інспекції України від 21.03.2016р.№11-Л за реєстраційним записом 2013026088; Дозвіл ГУ Держпраці у Львівській області №0217.17.46 від 05.05.2017р. на виконання робіт в діючих електроустановках напругою понад 1000 В (до 750 кВ включно.); Дозвіл ГУ Держпраці у Львівській області №0252.16.46 від 12.04.2016р. на виконання робіт в діючих електроустановках напругою понад 1000 В (до 110 кВ включно.); Договір оренди нежитлових приміщень №30032018 від 30 березня 2018 року ; Акт приймання-передачі об`єкта нерухомого майна згідно договору оренди нежитлових приміщень №30032018 від 30 березня 2018 року; Договір оренди приміщень № 1/07/2017 від 10.07,2017; Договір підряду ДЗ-34 від 07.07.2017; Завірена копія банківської виписки за 31 жовтня 2017 року; Податкова накладна №14 від 26.07.2017 та квитанція до неї; Акт 1 приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2 від 30.10.2017.

Судом встановлено, що 01.11.2018 Комісією Головного управління ДФС у Львівській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації прийнято рішення №973874/22406381 про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, яким відмовлено позивачу у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних з підстав ненадання платником податку первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційних описів), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг), з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні, розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків.

Суд звертає увагу та те, що наявність чи відсутність у позивача товарно-транспортних накладних, подорожніх листів чи транспортних накладних може свідчити про дотримання чи порушення тільки правил перевезень автомобільним транспортом, що не пов`язані з дотриманням вимог податкового законодавства.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 21 червня 2017 року у справі № К/800/31835/16.

Разом з тим, суд зазначає, що не є свідченням нереальності господарських операцій відсутність деталізації їх опису в первинних документах. Зокрема в ухвалах від 05.08.2015р. у справах №К/800/40727/14 та №К/800/68410/14 Вищим адміністративним судом України вказано на те, що умовою документального підтвердження операції є можливість на підставі наявних документів зробити висновок про те, що витрати фактично понесені та спрямовані на отримання позитивного економічного ефекту, а власне відсутність максимальної деталізації виду виконаних послуг не перешкоджає прийняттю цих документів до обліку та не є свідченням відсутності виконаних господарських операцій.

Суд зазначає, що рішення комісії ДФС про відмову в реєстрації податкових накладних в ЄРПН повинно містити чітку підставу для відмови в реєстрації податкової накладної. Однак у вказаному рішенні не зазначено, якими мотивами керувалася Комісія Головного управління ДФС у Львівській області, вважаючи, що надані документи не є достатніми для прийняття рішення про реєстрацію спірних податкових накладних.

Суд, вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права та підлягає застосуванню національними судами при розгляді справ.

В своїй судовій практиці Європейський суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, "Онер`їлдіз проти Туреччини" [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року).

Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (ToscutaandOthers v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер`їлдіз проти Туреччини" (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy), п. 119).

Крім того, Резолюцією Комітету Міністрів Ради Європи 77 (31) від 28.09.1977 урядам держав-членів рекомендовано керуватися у своєму праві й адміністративній практиці принципами, які наводяться у додатку до цієї резолюції.

Ці принципи застосовуються для захисту осіб, як фізичних, так і юридичних, в адміністративних процедурах відносно будь-яких індивідуальних заходів або рішень, які були прийняті в ході здійснення публічної влади і які за своїм характером безпосередньо впливають на їхні права, свободи або інтереси (адміністративні акти).

В ході реалізації цих принципів слід ураховувати належним чином вимоги щодо належного та ефективного управління, а також інтереси третіх сторін та основні публічні інтереси. У випадках, коли вимоги зумовлюють необхідність внесення змін або вилучення одного чи більше принципів у конкретних випадках або в специфічних сферах публічної адміністрації, слід докласти всіх можливих зусиль, відповідно до фундаментальних цілей цієї резолюції, для досягнення якомога вищого ступеня справедливості.

Такими принципами, згідно з Додатком до Резолюції, зокрема, є:

- право бути вислуханим, що означає, що щодо будь-якого адміністративного акта, який за своїм характером може несприятливо впливати на права, свободи або інтереси особи, така особа може пред`явити факти й аргументи та, у відповідних випадках, докази, що будуть ураховані адміністративним органом;

- виклад мотивів, що означає, що якщо адміністративний акт є таким, що за своїм характером несприятливо впливає на права, свободи або інтереси особи, така особа отримує інформацію про мотиви, на яких він ґрунтується. Інформація про мотиви зазначається в акті або передається відповідній особі, за її запитом, у письмовій формі протягом розумного строку.

Відтак, суд вважає, що дії відповідача стосовно прийняття рішення від 01.11.2018 №973874/22406381, в якому не наведені мотиви його ухвалення та не зазначені підстави неврахування наданих позивачем документів та пояснень, свідчать про порушення відповідачем як принципу належного урядування, так і принципів, закріплених в Резолюції Комітету Міністрів Ради Європи 77 (31) від 28.09.1977 року, свідчать про непрозорість та непередбачуваність дій відповідача, що перешкоджають можливості платника податків планувати в подальшому свою господарську діяльність.

Судом встановлено, що 12 листопада 2018 року ПП Тювик звернувся до ДФС України із скаргою на рішення ГУ ДФС у Львівській області від 01.11.2018 №973874/22406381 (т.1, а.с. 7-8) та в підтвердження здійснення господарських операцій з ПАТ Хмельницькобленерго відповідно до Договору підряду № ДЗ-34 від 07.07.2017 позивач надав податковому органу пояснення та докази того, що матеріали, які ПП Тювик використовувало у роботах, придбавало у ТзОВ Захід Електро Груп про що свідчить Договір поставки № 04/07-16 від 04.07.2016 та видаткові накладні:

№121 від 25.10.2017 на суму 5 354,40грн (в т.ч. ПДВ 892,40 грн),

№118 від 23.10.2017 на суму 9 751,20грн (в т.ч. ПДВ 1 625,20 грн),

№80 від 29.09.2017 на суму 419 040,00грн (в т.ч. ПДВ 69 840,00 грн),

№119 від 23.10.2017 на суму 11 426,40грн (в т.ч. ПДВ 1904,40 грн),

№117 від 23.10.2017 на суму 5 661,31грн (в т.ч. ПДВ 943,55 грн), в яких наведена номенклатура та кількість отриманих підприємством матеріалів.

Судом також встановлено, що позивачем надано пояснення відповідачу, щодо частини матеріалів, які підприємство придбавало у ТОВ СТЛ+М , про що свідчить видаткова накладна №0000000055 від 17.10.2017 на суму 9588,00 грн (в т.ч. ПДВ 1598,00 грн), видаткова накладна №0000000072 від 20.10.2017 на суму 8064 грн (вт.ч. ПДВ 1344,00 грн), та Договір купівлі- продажу №110/2017 від 26.08.2017, іншу частину у ФОП ОСОБА_1 , про що свідчить видаткова накладна №23/10/17 від 23.10.2017 на суму 8 088,47 грн.

Із змісту поданої скарги з`ясовано, що позивач вказав, що перевезення матеріалів ТзОВ Захід Електро Груп , ФОП ОСОБА_1 та ТОВ СТЛ+М здійснювали своїм транспортом і ПП Тювик не було стороною Договору перевезення.

Порядок оскарження рішень контролюючих органів в адміністративному та судовому порядку визначено статтею 56 ПК України.

Відповідно до п.56.2 ст.56 ПК України у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

Скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Відповідно п.56.8 ст.56 ПК України контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов`язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.

Згідно п.56.9 ст.56 ПК України керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, визначений у пункті 56.8 цієї статті, але не більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного у пункті 56.8 цієї статті.

Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків (п.56.9 ст.56 ПК України).

Постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №117 затверджено Порядок, розгляду скарг на рішення комісій, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації (далі - Порядок №117).

Згідно з пунктами 5, 10 вказаного Порядку скарга подається платником податку в електронній формі засобами електронного зв`язку, визначеними ДФС, з урахуванням вимог Законів України "Про електронні довірчі послуги", Про електронні документи та електронний документообіг та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку, за формою згідно з додатком 1, та повинна містити, зокрема, електронну адресу, на яку надсилається рішення, прийняте за результатами розгляду скарги.

В свою чергу, рішення щодо скарги за результатами розгляду скарги комісія надсилає платнику податку у строк, визначений пунктом 56.23 статті 56 Кодексу, в електронній формі засобами електронного зв`язку, визначеними ДФС, з урахуванням вимог Законів України "Про електронні довірчі послуги", Про електронні документи та електронний документообіг та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку (п.15 Порядку №117).

За приписами статті 11 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний документ вважається одержаним адресатом з часу надходження авторові повідомлення в електронній формі від адресата про одержання цього електронного документа автора, якщо інше не передбачено законодавством або попередньою домовленістю між суб`єктами електронного документообігу.

Якщо попередньою домовленістю між суб`єктами електронного документообігу не визначено порядок підтвердження факту одержання електронного документа, таке підтвердження може бути здійснено в будь-якому порядку автоматизованим чи іншим способом в електронній формі або у формі документа на папері. Зазначене підтвердження повинно містити дані про факт і час одержання електронного документа та про відправника цього підтвердження.

У разі ненадходження до автора підтвердження про факт одержання цього електронного документа вважається, що електронний документ не одержано адресатом.

Судом встановлено, що рішення Комісії від 21.11.2018 №45218/22406381/2 з питань розгляду скарги позивача на рішення ГУ ДФС у Львівській області від 01.11.2018 №973874/22406381 (т.1, а.с. 173) надіслано відправником, - Автоматизованою системою Єдине вікно електронних документів ДФС, на електронну адресу позивача: E-Mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 (по прямому з`єднанню). Доказом такого надіслання слугує квитанція №3 від 21.11.2018 (т.1, а.с.139).

Як встановлено судом, сама скарга направлена позивачем за допомогою програмного забезпечення М.Е.Док , оскільки обмін електронною документацією з податковим органом підприємство здійснює з використанням саме цього програмного забезпечення.

При цьому встановлено, що в тексті самої скарги підприємство вказало електронну адресу підприємства tuvik@i.ua, у заповненому формулярі скарги на рішення контролюючого органу про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних зазначена електронна адреса позивача: ІНФОРМАЦІЯ_2 , як адреса на яку надсилається рішення , прийняте за результатами скарги, а отже позивач виявив намір і надав згоду здійснювати листування саме за вказаною адресою.

Системний аналіз приписів статті 56 ПК України та положень Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" свідчить про те, що електронний документообіг у порівнянні із поштовими відправленнями містить низку особливостей та, як наслідок, додаткових вимог.

Суд вважає безпідставними обґрунтування відповідача, що оскільки скарга, так само як і податкова накладна №26 від 30.10.2017, яка відправлялась на реєстрацію в ЄРПН і повідомлення про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено направлялися з електронної адреси ІНФОРМАЦІЯ_1 , то і на неї і мало направлятися прийняте рішення, оскільки позивач закономірно очікував надходження рішення за результатами його скарги на вказану ним електронну адресу у заповненому формулярі скарги на рішення контролюючого органу про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних зазначена електронна адреса позивача: ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Враховуючи встановлені судом обставини про відсутність порушення позивачем вимог законодавства щодо складення податкової накладної , та доведені позивачем обставини, що відповідь на свою скаргу від 12.11.2018 на рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області №973874/22406381 не отримав на вказану електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_2 , то згідно приписів п. 56.23 ст. 56 Податкового кодексу України, податкова накладна від 30.10.2017 № 26 повинна бути зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних датою її фактичного надходження.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наданих сторонами доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що надані позивачем докази, що містять відомості про обставини, які є предметом доказування у цій справі, підтверджують відповідність суті укладеного позивачем правочину та відповідають вимогам чинного законодавства України, а відтак податкова накладна підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

При вирішенні справи суд також керувався принципом верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, викладеної, зокрема, в рішенні від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберга таксі Актіеболаг" та "Вулич проти Швеції", в пункті 110 якого суд зазначив, що " ... адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління", а також щодо права особи на "правомірні очікування"/"законні сподівання" вчиняти певні дії відповідно до виданого державними органами дозволу ("Пайн Велі Девелопмент Лтд. та інші проти Ірландії" від 23 жовтня 1991 р. заява №12742/87).

Відповідно до приписів частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 28 Порядку №117 податкова накладна/розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій:

прийнято та набрало чинності рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі;

набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі;

протягом п`яти робочих днів не прийнято та/або не зареєстровано в окремому Реєстрі податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена, комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі щодо платників податку, у яких обсяг постачання, зазначений в податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих у Реєстрі в поточному місяці, з урахуванням поданих податкової накладної/розрахунку коригування на реєстрацію в Реєстрі, становить менше 30 млн. гривень;

протягом семи робочих днів не прийнято та/або не зареєстровано в окремому Реєстрі податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена, комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі щодо платників податку, у яких обсяг постачання, зазначений в податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих у Реєстрі в поточному місяці, з урахуванням поданих податкової накладної /розрахунку коригування на реєстрацію в Реєстрі, становить більше 30 млн. гривень включно.

Згідно з нормами пунктів 19, 20 Порядку №1246 податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій:

прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування;

набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДФС відповідного рішення);

неприйняття та/або відсутність реєстрації в установленому порядку рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.

У разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про зобов`язання ДПС України зареєструвати в ЄРПН податкову накладну № 26 від 30.10.2017 з 08 листопада 2017 року є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати, відповідно до ст.139 КАС України, підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань з ДПС України .

Керуючись ст.ст. 19, 22, 25, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 КАС України, суд -

у х в а л и в :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Зобов`язати Державну податкову службу України (пл. Львівська, 8, м. Київ, 04053; код ЄДРПОУ: 43005393) зареєструвати податкову накладу від 30.10.2017 № 26 в Єдиному державному реєстрі податкових накладних з 08.11.2017 .

3. Стягнути на користь Приватного підприємства "Тювик" (вул. Стрийська, 35А, м. Сколе, Сколівський район, Львівська область, 82600; код ЄДРПОУ 22406381) з Державної податкової служби України (пл. Львівська, 8, м. Київ, 04053; код ЄДРПОУ: 43005393), за рахунок бюджетних асигнувань судовий збір в сумі 1921,00 грн (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня, 0 копійок).

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 13.01.2021 .

Суддя Коморний О.І.