Рішення

від 24.12.2020 по справі 616/56/19

ВЕЛИКОБУРЛУЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер № 616/56/19

Провадження № 2/616/3/20

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

„24" грудня 2020 року Великобурлуцький районний суд

Харківської області

в складі головуючого - судді РИКОВА М.І.

за участю секретаря

судового засідання ШЕГДИ В.М.

представника позивача КОСТИРІ Г.А.

представника відповідача АНІЩЕНКО К.М.

відповідача ОСОБА_3 ,

справа № 616/56/19

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в смт. Великий Бурлук справу за позовом Фермерського господарства ГНИЛИЧАНСЬКА НИВА до Фермерського господарства ВІКТОРІЯ 777 , ОСОБА_3 , Великобурлуцької районної державної адміністрації Харківської області в особі сектору з питань державної реєстрації Великобурлуцької районної державної адміністрації Харківської області про визнання недійсним договору оренди,-

В С Т А Н О В И В:

Фермерське господарство Гниличанська Нива (далі - ФГ Гниличанська Нива ) звернулось до суду з позовною заявою до Фермерського господарства ВІКТОРІЯ 777 (далі ФГ ВІКТОРІЯ 777 , ОСОБА_3 , Великобурлуцької районної державної адміністрації Харківської області в особі сектору з питань державної реєстрації Великобурлуцької районної державної адміністрації Харківської області в якій, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить: - визнати недійсним договір оренди землі, кадастровий номер 6321481000:02:000:0525, площею 7,2935 га, укладений між ОСОБА_3 та ФГ Вікторія 777 , зареєстрований в державному реєстрі прав 30 листопада 2018 року, номер запису 29288474; - визнати незаконною та скасувати державну реєстрацію речових прав договору оренди землі, кадастровий номер 6321481000:02:000:0525, площею 7,2935 га, укладений між ОСОБА_3 та ФГ Вікторія 777 , здійснену в державному реєстрі прав 30 листопада 2018 року, номер запису 29288474.

В обґрунтування позову зазначено, що 09.05.2012 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 було укладено договір позики, відповідно до умов якого ОСОБА_4 було передано ОСОБА_3 позику в розмірі 122 000 грн 00 к., які остання отримала та зобов`язалась повернути в строк до 01 вересня 2012 року про що було складено розписку. При цьому ОСОБА_3 в якості забезпечення виконання умов договору позики було передано ОСОБА_4 в заставу документи на земельну ділянку, загальною площею 7,2935 га, а саме: - оригінал свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 08 лютого 2012 року; - оригінал Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ХВ № 145149 від 29.09.2003 року. У зв`язку з неможливістю повернути позику ОСОБА_3 дала згоду на укладення договору оренди власної земельної ділянки на користь ФГ Гниличанська Нива .

02 листопада 2017 року між ФГ Гниличанська Нива та ОСОБА_3 був укладений договір оренди землі. В свою чергу, 16 січня 2019 року між ОСОБА_4 та ФГ Гниличанська Нива було укладено договір відступлення права вимоги, відповідно до умов якого до позивача перейшли всі права грошових вимог за вказаною позикою, оформленою розпискою від 09 травня 2012 року. Таким чином, борг ОСОБА_3 за договором позики повинен був списуватись шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог по сплаті орендної плати.

ОСОБА_3 здійснила в районній газеті Вісник Великобурлуччини № 41 від 13 жовтня 2018 року публікацію щодо втрати оригіналу свідоцтва про право на спадщину за заповітом на її ім`я, однак, зазначені відомості неправдиві, оскільки оригінал документа знаходиться у ОСОБА_4 та був переданий ОСОБА_3 добровільно.

У січні 2019 року позивачу стало відомо, що земельна ділянка, яка належить ОСОБА_3 , кадастровий номер 6321481000:02:000:0525, площею 7,2935 га, зареєстрована на правах оренди за ФГ Вікторія 777 . Позивач стверджує, що ОСОБА_3 з метою уникнення майнової відповідальності було умисно змінено правовстановлюючі документи на земельну ділянку шляхом публікації недостовірних відомостей про втрату свідоцтва про право на спадщину за заповітом, внаслідок чого ОСОБА_3 було отримано дублікат такого документа з присвоєнням нового кадастрового номеру земельної ділянки 6321481000:02:000:0525 замість 6321481000:01:000:0210, після чого уклала договір оренди землі з ФГ Вікторія 777 , предметом якого є та сама земельна ділянка, яку вона раніше віддала в оренду позивачу.

Позивач вказує, що укладений 02 листопада 2017 року між ОСОБА_3 та ФГ Гниличанська Нива договір оренди землі містить всі істотні умови, передбачені ст.15 Закону України Про оренду землі , а не проведення державної реєстрації вказаного договору не свідчить про те, що його не укладено, оскільки своє волевиявлення на укладення учасник (сторона) правочину виявляє в момент досягнення згоди з усіх істотних умов, складання та скріплення підписом письмового документа. За викладених обставин позивач просить позов задовольнити.

Не погодившись із уточненими позовними вимогами голова ФГ Вікторія 777 на адресу суду надав відзив в якому просив відмовити в задоволені позовних вимог, оскільки при оформленні договору оренди земельної ділянки з ОСОБА_3 були виконанні всі вимоги діючого Закону України Про оренду землі та була здійсненна його державна реєстрація. ОСОБА_4 , який є головою ФГ Гниличанська Нива , склав фальсифікований договір оренди землі від 02 листопада 2017 року, який нібито підписала ОСОБА_3 , оскільки такого договору не можу бути у зв`язку з тим, що попередній договір оренди цієї земельної ділянки був укладений із ОСОБА_5 01 листопада 2007 року строком на 10 років та був зареєстрований у Великобурлуцькому районному відділі Харківської регіональної філії Державного підприємства Центр Державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельних ресурсах Харківської області 26 березня 2009 року. Таким чином, термін дії договору закінчився 26 березня 2019 року. ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , отже 08 лютого 2012 року ОСОБА_3 отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом. На даний час земельна ділянка використовується ФГ Вікторія 777 на підставах, визначених в договорі.

ОСОБА_3 також надала відзив на уточнену позовну заяву в якому вказала, що позивач вказує, що 09 травня 2012 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 було укладено договір позики, за умовами якого ОСОБА_4 нібито було передано грошові кошти (позики) в сумі 122 000 грн 00 к., які ОСОБА_3 нібито отримала та зобов`язалась повернути в строк до 01 вересня 2012 року, що підтверджується розпискою від 09 травня 2012 року. Розписка була надана ОСОБА_4 , який скориставшись обставинами ввів в оману ОСОБА_3 . З розписки не вбачається передання чи отримання грошей. Рішенням Великобурлуцького районного суду Харківської області від 08 лютого 2018 року, яке постановою апеляційного суду Харківської області від 23 червня 2018 року залишено без змін відмовлено ОСОБА_6 в задоволені позову до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання недійсним договору позики та стягнення грошових коштів отриманих за договором позики в сумі 61 000 грн 00 к. Щодо договору оренди земельної ділянки від 02 листопада 2017 року вказує, що ніякого договору вона не підписувала та взагалі його не бачила. Щодо знаходження оригіналу правовстановлюючого документа вказує, що він дійсно знаходився у ОСОБА_4 , який на її звернення документ не віддавав у зв`язку з чим ОСОБА_3 довелось звернутись правоохоронних органів, оскільки вона не мала можливості зареєструвати право власності на майно. ОСОБА_4 шляхом омани забрав у ОСОБА_3 оригінал правовстановлюючого документа на земельну ділянку. В подальшому з`ясувалось, що свідоцтво про право на спадщину за заповітом було передано ОСОБА_4 до нотаріальної контори. ОСОБА_3 звернулась до нотаріальної контори із заявою видати дублікат свідоцтва про право на спадщину за заповітом, однак їй в цьому питанні було відмовлено постановою нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 01 листопада 2019 року.

Також ОСОБА_3 зазначає, що позивач орендну плату не виплачував та податки за земельну ділянку не сплачував. З 2012 року по 2018 рік включно ПСП Шевченко ОСОБА_3 була виплачена орендна плата відповідно до умов договору, укладеного із ОСОБА_5 . Спірний договір оренди земельної ділянки з позивачем не укладала. За викладених обставин просила відмовити в задоволені позову.

В судовому засіданні представник позивача ФГ Гниличанська Нива Костиря Г.А. просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві, з урахуванням уточнених позовних вимог.

Представник відповідача ФГ ВІКТОРІЯ 777 Аніщенко К.М. просила відмовити в задоволені позовних вимог з підстав викладених у відзиві.

Відповідач ОСОБА_3 також просила відмовити в задоволені позовних вимог повністю, посилаючись на доводи викладені нею у відзиві.

Представник Великобурлуцької районної державної адміністрації Харківської області в судове засідання не з`явився. Надано заяву про розгляд справи буз участі представника районної державної адміністрації (т.1 а.с.58).

Статтею 13 , 14 Конституції України визначають, що земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією . Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Пунктом другим частини першої ст.3 ЦК України визначено, що загальними засадами цивільного законодавства є неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом.

Відповідно до ч.1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способи захисту цивільних прав, визначені ч.2 ст.16 ЦК України .

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Відповідно до положень ч.1 ст.81 ЦПК України , кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення чи відмову в задоволенні позовних вимог.

Вислухавши пояснення осіб, які брали участь у судових засіданнях, вивчивши письмові заяви учасників справи, матеріали справи і надані до суду докази, судом встановлено такі обставини та визначені відповідно до них правовідносини.

Відповідно до розписки від 09 травня 2012 року ОСОБА_3 отримала у ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 122 000 грн. 00 коп. та в якості застави віддала земельну ділянку, площею 7,2935 га (т.1 а.с.08).

З договору відступлення права вимоги від 16 січня 2019 року вбачається, що за цим договором ОСОБА_4 відступає, а ФГ Гниличанська Нива в особі ОСОБА_7 приймає на себе у повному обсязі право вимоги, що належить ОСОБА_4 і стає кредитором за договором позики від 09 травня 2012 року, укладеним між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 (т.1 а.с.09).

Відповідно до Державного акта серії ХР № 145143 ОСОБА_5 є власником земельної ділянки площею 7,2935 га, розташованої на території Гнилицької сільської ради Великобурлуцького району Харківської області, кадастровий номер 6321481000:01:000:0210 (т.2 а.с.16).

Як вбачається з свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 08 лютого 2012 року ОСОБА_3 , яка є донькою померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 , успадкувала земельну ділянку, площею 7,2935 га - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Гнилицької сільської ради Великобурлуцького району Харківської області, яка належала померлій на підставі Державного акта серія ХР №145149 на право власності на земельну ділянку, виданого Великобурлуцькою районною державною адміністрацією Харківської області 29 вересня 2003 року, згідно розпорядження № 50 від 28 лютого 2003 року цієї ж РДА. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 234, кадастровий номер: 6321481000:01:000:0210 (т.2 а.с.15).

Вказана земельна ділянка була надана померлою ОСОБА_5 у оренду ПСП імені Шевченка , що вбачається з Договору оренди землі від 01 листопада 2007 року. Даний договір зареєстровано у Великобурлуцькому районному відділі Харківської регіональної філії державного підприємства Центр Державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах харківської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 26 березня 2009 року за № 040968900162. Договір укладено строком на 10 років та припиняє свою дію 26 березня 2019 року(т.1 а.с.111-112).

01 квітня 2017 року у газеті Вісник Великобурлуччини випуск № 12 ОСОБА_3 було зроблено оголошення з приводу втрати Державного акта, серії ХР № 145149, виданого Великобурлуцькою РДА 29.09.2003 року на ім`я ОСОБА_5 на право власності на земельну ділянку, площею 7,2935 га, розташованої на території Гнилицької сільської ради Великобурлуцького району Харківської області, який вважати недійним (т.1 а.с.116).

Свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 08 лютого 2012 року на земельну ділянку, площею 7,2935 га, яка знаходиться на території Гнилицької сільської ради Великобурлуцького району Харківської області, кадастровий номер 6321481000:01:000:0210, видане на ім`я ОСОБА_3 знаходилось у ОСОБА_4 , що не заперечується сторонами.

01 листопада 2019 року ОСОБА_3 звернулась до Великобурлуцької державної нотаріальної контори Харківської області за одержанням дубліката свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого Великобурлуцькою державною нотаріальною конторою Харківської області 08 лютого 2012 року за реєстровим номером 132, спадкова справа № 240/2010 на її ім`я, однак постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії їй було відмолено, оскільки підставою для видачі дубліката документа є його втрата або зіпсування. Інших підстав для видачі дубліката законом не передбаченою. ОСОБА_3 звертаючись до нотаріальної контори за видачою дубліката свідоцтва про право на спадщину за заповітом в заяві вказала, що оригінал свідоцтва знаходиться у ОСОБА_4 в якості забезпечення виконання умов договору позики та який відмовився його повернути (т.1 а.с.108).

За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Держаного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за № 152902083 від 17.01.2019 вбачається, що земельній ділянці, площею 7,2935 га присвоєно кадастровий номер: 6321481000:02:000:0525, в додаткових відомостях зазначено бувший кадастровий номер: 6321481000:01:000:0210 (т.1 а.с.17).

Досліджуючи факти та питання права, що лежать в основі спору, суд встановив, що відповідно до копії Договору оренди землі від 02 листопада 2017 року ОСОБА_3 передала ФГ Гниличанська Нива в особі голови ОСОБА_4 належну їй земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Гнилицької сільської ради Великобурлуцького району Харківської області, площею 7,2935 га, кадастровий номер: 6321481000:01:000:0210, строком на 49 років.

Відповідно до пункту 39 розділу Прикінцеві та перехідні положення цей договір набуває чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації (т.1 а.с.10-14).

Як вбачається зі змісту позову, наданих відзивів та пояснень в судовому засіданні представника позивача та відповідача ОСОБА_3 , право оренди земельної ділянки за вказаним спірним договором оренди землі не зареєстровано. Відповідач ОСОБА_3 в судових засіданнях вказувала на те, що вона взагалі не мала наміру здавати в оренду позивачу належну їй земельну ділянку та договір оренди землі від 02.11.2017 р. не підписувала.

22 листопада 2018 року між ОСОБА_3 та ФГ Вікторія 777 було укладено договір оренди землі у відповідності до якого ОСОБА_3 передала ФГ Вікторія 777 в оренду земельну ділянку, площею 7,2935 га, що належить ОСОБА_3 на праві приватної власності, згідно Державного акта ХР № 145149 від 29.09.2003 р. та свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 08 лютого 2012 року, зареєстрованого в реєстрі за № 132. Договір укладено на 10 років, перебіг якого розпочинається з дати державної реєстрації права оренди в порядку передбаченому законодавством. Відповідно до пункту 39 розділу Прикінцеві та перехідні положення цей договір набуває чинності після підписання сторонами та його реєстрації (т.1 а.с.118-119).

Отже, момент набрання чинності договору оренди землі сторони визначили безпосередньо у договорі оренди землі від 22 листопада 2018 року та пов`язали з моментом державної реєстрації договору.

Відповідно до копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права індексний номер 148283637 від 06.12.2018 за ФГ Вікторія 777 30 листопада 2018 року було зареєстровано право оренди земельної ділянки, площею 7,2935 га, кадастровий номер: 6321481000:02:000:0525, належної відповідачу ОСОБА_3 .. Державну реєстрацію права оренди здійснено Великобурлуцькою районною державною адміністрацією (т.1 а.с.117).

Предметом позову являється матеріально - правова вимога позивача до відповідачів про визнання недійсним договору оренди землі, який був укладений між відповідачем ОСОБА_3 та відповідачем ФГ Вікторія 777 , який зареєстровано в реєстрі прав 30 листопада 2018 року. Підставою позову є наявність у позивача права оренди цієї ж самої земельної ділянки відповідно до договору оренди від 02 листопада 2017 року, строк якого не закінчився та який не був зареєстрований.

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України , Цивільним кодексом України , Законом України "Про оренду землі" , іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі (ст.2 Закону України Про оренду землі ).

Згідно з частиною третьою статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України , договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

За змістом положень ст.ст. 210 , 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір підлягає державній реєстрації лишу у випадках, встановлених законом. Такий договір є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Згідно з ч.2 ст.792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відповідно до ч.1 ст.93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ч.4 ст.124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян та юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Законом України "Про оренду землі" визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

Відповідно до ст.13 Закону України Про оренду землі договір, оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Зі змісту ст.ст. 125 і 126 ЗК України вбачається, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав та оформлюються відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Відповідно до ст.2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Пунктом 2 ч.1 ст.4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень передбачено, що державній реєстрації прав підлягає, зокрема право постійного користування та право оренди земельної ділянки.

Аналогічне положення щодо державної реєстрації права оренди земельної ділянки закріплено у ч.5 ст.6 Закону України Про оренду землі .

Таким чином, строк дії договору оренди землі, умовами якого передбачено, що відлік строку оренди настає з моменту державної реєстрації цього договору, починається після набрання ним чинності, а не з моменту його укладення.

Враховуючи викладене, права й обов`язки, на досягнення яких було спрямовано волевиявлення учасників при укладенні договору оренди землі від 22 листопада 2018 року, сторони набувають лише після його державної реєстрації, як це встановлено статтею 6 Закону України Про оренду землі та пунктом 39 договору оренди землі від 22 листопада 2018 року укладеного між ОСОБА_3 та Фермерським господарство Вікторія 777 . Договір оренди землі від 22 листопада 2018 року в якому сторони погодили всі істотні умови набрав чинності після його державної реєстрації, а саме: 30 листопада 2018 року.

Відповідач ОСОБА_3 та представник відповідача ФГ Вікторія 777 Аніщенко К.М. в судовому засіданні вказали, що сторони, дійшовши згоди щодо всіх істотних умов договору оренди землі, склали і підписали відповідний письмовий документ, надавши згоди встановленій формі.

Щодо тверджень представника позивача, що укладений 02 листопада 2017 року між ОСОБА_3 та ФГ Гниличанська Нива договір оренди землі містить всі істотні умови, передбачені ст.15 Закону України Про оренду землі , а не проведення державної реєстрації вказаного договору не свідчить про те, що його не укладено, оскільки своє волевиявлення на укладення учасник (сторона) правочину виявляє в момент досягнення згоди з усіх істотних умов, складання та скріплення підписом письмового документа, а також те, що договір оренди землі між Фермерським господарством Гниличанська Нива та ОСОБА_3 було укладено раніше ніж новий договір оренди землі між ОСОБА_3 та Фермерським господарством вікторія 777 суд зазначає таке.

Згідно з частиною першою статті 27 Закону України Про оренду землі орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

За положеннями частини першої статті 24 Закону України Про оренду землі орендодавець не має права вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема шляхом визнання угоди недійсною (пункт в частини третьої статті 152 ЗК України ).

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5-6 статті 203 цього Кодексу .

Згідно із частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Слід зазначити, що Верховний Суд України неодноразово вказував, що поняття момент укладення договору та момент набрання чинності договором оренди земельної ділянки різняться змістовим наповненням, а також можуть відрізнятися у часі, про що зазначено у постановах від 19.02.2017 у справі № 0426/14068/2012 та від 13.06.2016 у справі № 570/3056/15-ц, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 у справі №322/1178/17.

Такі висновки щодо набрання чинності договором оренди (суборенди) земельної ділянки зроблено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 у справі № 322/1178/17.

Згідно з правовим висновком, викладений Верховним Судом, зокрема, у постанові від 24 червня 2020 року у справі № 229/4059/19, за наявності діючого договору оренди орендодавець не має права передавати земельну ділянку в користування іншій особі. Одночасне існування державної реєстрації кількох прав користування (оренди) на одну і ту ж земельну ділянку суперечить вимогам Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень № 1952-IV , який спрямований на забезпечення визнання та захисту державою речових та інших прав, які підлягають державній реєстрації, та призводить до позбавлення позивача як орендаря права самостійно господарювати на землі, що є порушенням положень статті 95 ЗК України та частини першої статті 25 Закону України Про оренду землі .

Враховуючи те, що за договором оренди землі від 02 листопада 2017 року укладеним між ОСОБА_3 та ФГ Гниличанська Нива , сторони не набули взаємних прав та обов`язків, оскільки не зареєстрували право оренди, тобто фактично не реалізували договір, суд дійшов висновку, що підстави, на які посилався представник позивача відсутні, оскільки відповідно до пункту 39 розділу Прикінцеві та перехідні положення договір набуває чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації, що також закріплено у ч.5 ст.6 Закону України Про оренду землі (чинній на момент укладення договору).

Отже, оскільки ОСОБА_3 не здійснено державну реєстрацію договору оренди землі від 02 листопада 2017 року, договір між нею та ФГ Гниличанська Нива чинності не набув і, відповідно, ФГ Гниличанська Нива не набуло прав орендаря за договором оренди землі від 02 листопада 2017 року. Окрім того, ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечувала факт укладення договору оренди землі з ФГ Гниличанська Нива та вказала, що вказаний договір вона не підписувала. Цю обставину представником позивача не спростовано, на призначені почеркознавчої експертизи не наполягав.

В той же час, укладений між ОСОБА_3 та ФГ Вікторія 777 договір оренди землі від 22 листопада 2018 року був зареєстрований відповідно до законодавства, що діяло на момент проведення такої реєстрації Великобурлуцькою районною державною адміністрацією, про що 30 листопада 2018 року вчинено запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

На основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які були посилання як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ФГ ГНИЛИЧАНСЬКА НИВА про визнання недійсним договору оренди землі, кадастровий номер 6321481000:02:000:0525, площею 7,2935 га, укладений між ОСОБА_3 та ФГ Вікторія 777 , зареєстрований в державному реєстрі прав 30 листопада 2018 року.

Відповідно до ч.2 ст.137 ЦПК України , за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України , судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд на підставі ст.ст. 133 , 137 , 141 ЦПК України , покладає на позивача понесені ним судові витрати по справі.

Керуючись ст.ст. 12 , 13 , 76 , 81 , 82 , 89 , 263-265 ЦПК України , районний суд,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Фермерського господарства ГНИЛИЧАНСЬКА НИВА до Фермерського господарства ВІКТОРІЯ 777 , ОСОБА_3 , Великобурлуцької районної державної адміністрації Харківської області в особі сектору з питань державної реєстрації Великобурлуцької районної державної адміністрації Харківської області про визнання недійсним договору оренди - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Великобурлуцький районний суд Харківської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій ст.358 цього Кодексу.

Судове рішення ухвалене в нарадчій кімнаті, в судовому засіданні 24 грудня 2020 року, проголошено його вступну та резолютивну частини.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 31 грудня 2020 року.

Позивач: Фермерське господарство ГНИЛИЧАНСЬКА НИВА , місцезнаходження: вул. Молодіжна, буд.26, с. Гнилиця, Великобурлуцький район, Харківська область, код ЄДРПОУ 40019022.

Відповідач: Фермерське господарство ВІКТОРІЯ 777 , місцезнаходження: вул. Центральна, буд.51, с. Гнилиця, Великобурлуцький район, Харківська область, код ЄДРПОУ 37327044.

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженка с. Гнилиця, Великобурлуцького району, Харківської області, паспорт серія НОМЕР_1 , виданий Великобурлуцьким РВ УМВС України в Харківській області 24 грудня 2002 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Великобурлуцька районна державна адміністрація, місцезнаходження: вул. Центральна, буд.9, смт. Великий Бурлук, Великобурлуцький район, Харківська область, код ЄДРПОУ 04059622.

Головуючий - Суддя Великобурлуцького районного суду

Харківської області М.І.РИКОВ