Постанова

від 20.05.2021 по справі 616/56/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2021 року

м. Харків

справа №616/56/19

провадження №22-ц/818/2324/21

Харківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Тичкової О.Ю.,

суддів - Маміної О.В., Пилипчук Н.П.,

сторони справи:

позивач - Фермерське господарство Гниличанська Нива ,

відповідачі - Фермерське господарство Вікторія 777 , ОСОБА_1 , Великобурлуцька районна державна адміністрація Харківської області в особі сектору з питань державної реєстрації Великобурлуцької районної державної адміністрації Харківської області,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу адвоката Костирі Геннадія Анатолійовича, який діє в інтересах Фермерського господарства Гниличанська Нива , на рішення Великобурлуцького районного суду Харківської області від 24 грудня 2020 року, ухвалене у складі судді Рикова М.І.,

УСТАНОВИВ:

У січні 2019 року Фермерське господарство Гниличанська Нива (далі - ФГ) звернулось до суду з позовом, після уточнення якого 25.03.2019 ( т.1 а.с. 31 - 36) просило визнати недійсним договір оренди землі, кадастровий номер 6321481000:02:000:0525, площею 7,2935 га, укладений між ОСОБА_1 та ФГ Вікторія 777 , зареєстрований в державному реєстрі прав 30 листопада 2018 року, номер запису 29288474; визнати незаконною та скасувати державну реєстрацію речових права оренди вищезазначеної земельної ділянки за ФГ Вікторія 777 , здійснену в державному реєстрі прав 30 листопада 2018 року, номер запису 29288474.

Позов обгрунтований тим, що 09.05.2012 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено договір позики, відповідно до умов якого ОСОБА_2 було передано ОСОБА_1 позику в розмірі 122000 грн., які остання отримала та зобов`язалась повернути до 01.09.2012, про що було складено розписку. В якості забезпечення виконання умов договору позики ОСОБА_1 було передано ОСОБА_2 в заставу документи на належну їй земельну ділянку, загальною площею 7,2935 га, а саме: оригінал свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 08.02.2012, оригінал Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ХВ №145149 від 29.09.2003. У зв`язку з неможливістю повернути позику ОСОБА_1 дала згоду на укладення договору оренди власної земельної ділянки на користь ФГ Гниличанська Нива . 02.11.2017 між ФГ Гниличанська Нива та ОСОБА_1 був укладений договір оренди землі. В свою чергу, 16.01.2019 між ОСОБА_2 та ФГ Гниличанська Нива було укладено договір відступлення права вимоги, відповідно до умов якого до позивача перейшли всі права грошових вимог за вказаною позикою, оформленою розпискою від 09.05.2012. Таким чином, борг ОСОБА_1 за договором позики повинен був списуватись шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог по сплаті орендної плати. ОСОБА_1 здійснила в районній газеті Вісник Великобурлуччини №41 від 13.10.2018 публікацію щодо втрати оригіналу свідоцтва про право на спадщину за заповітом на її ім`я. Однак, зазначені відомості неправдиві, оскільки оригінал документа знаходиться у ОСОБА_2 та був переданий ОСОБА_1 добровільно. У січні 2019 року позивачу стало відомо, що земельна ділянка, яка належить ОСОБА_1 , кадастровий номер 6321481000:02:000:0525, площею 7,2935 га, зареєстрована на праві оренди за ФГ Вікторія 777 . Позивач вважає, що ОСОБА_1 з метою уникнення майнової відповідальності було умисно змінено правовстановлюючі документи на земельну ділянку шляхом публікації недостовірних відомостей про втрату свідоцтва про право на спадщину за заповітом, внаслідок чого ОСОБА_1 було отримано дублікат такого документа з присвоєнням нового кадастрового номеру земельній ділянці 6321481000:02:000:0525 замість 6321481000:01:000:0210, після чого остання уклала договір оренди землі з ФГ Вікторія 777 , предметом якого є та сама земельна ділянка, яку вона раніше віддала в оренду позивачу. Позивач вказує, що укладений 02.11.2017 між ОСОБА_1 та ФГ Гниличанська Нива договір оренди землі містить всі істотні умови, передбачені ст. 15 Закону України Про оренду землі , а не проведення державної реєстрації вказаного договору не свідчить про те, що його не укладено, оскільки своє волевиявлення на укладення учасник (сторона) правочину виявляє в момент досягнення згоди з усіх істотних умов, складання та скріплення підписом письмового документа.

Рішенням Великобурлуцького районного суду Харківської області від 24 грудня 2020 року у задоволенні позову ФГ Гниличанська Нива відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що строк дії договору оренди землі між ОСОБА_1 та ФГ Гниличанська Нива від 02.11.2017 настає з моменту державної реєстрації цього договору, тобто починається після набрання ним чинності, а не з моменту його укладення. Зазначений договір зареєстрований у встановленому порядку не був. В той час, як договір оренди землі від 22.11.2018, укладений між ОСОБА_1 і ФГ Вікторія 777 , набрав чинності після його державної реєстрації - 30.11.2018. Враховуючи, що за договором оренди землі від 02.11.2017, укладеним між ОСОБА_1 та ФГ Гниличанська Нива , сторони не набули взаємних прав та обов`язків, оскільки не зареєстрували право оренди, тобто фактично не реалізували договір, суд дійшов висновку, що підстави для задоволення позову відсутні.

Не погодившись з рішенням суду Костиря Г.А., який діє в інтересах ФГ Гниличанська Нива , подав апеляційну скаргу, якою просить рішення Великобурлуцького районного суду Харківської області від 24.12.2020 скасувати та ухвалити по справі нове рішення, яким позов задовольнити.

Апеляційна скарга обгрунтована тим, що суд при вірішенні спору мав застосувати до спірних правовідносин статті 13, 41 Конституції України, статтю 396 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України, згідно якої особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна. Також судом була проігнорована позиція, викладена у п. 5 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 №5 Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав , згідно якої до державної реєстрації права власності за новим набувачем покупець за договором про відчуження майна, виконаним сторонами, не має права розпоряджатися цим майном, оскільки право власності на нього зберігається за продавцем, проте має право на захист свого володіння на підставі статті 396 ЦК України. При цьому, слід мати на увазі, що після оплати вартості проданого майна і передання його покупцеві, але до державної реєстрації переходу права власності, продавець також не має права ним розпоряджатися, оскільки це майно є предметом виконаного продавцем зобов`язання, яке виникло з договору про відчуження майна, а покупець є його законним володільцем. У разі укладення нового договору про відчуження раніше переданого покупцю майна без розірвання попереднього договору чи визнання судом його недійсним продавець несе відповідальність за його невиконання у виді відшкодування збитків новому покупцеві. На підставі викладеного апелянт вважає, що саме з моменту укладення договору, особа, яка має речове право на чуже майно,має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна.

Апелянт вказує, що укладений 02.11.2017 між ОСОБА_1 і ФГ Глиничанська Нива договір оренди землі містить всі істотні умови, передбачені ст. 15 Закону України Про оренду землі , а проведення державної реєстрації права оренди земельної ділянки є обов`язком її власника - ОСОБА_1 , а тому відсутність державної реєстрації указаного договору не свідчить про те, що позивач не набув прав орендаря, оскільки своє волевиявлення на укладення договору учасник (сторона) правочину виявляє в момент досягнення згоди з усіх істотних умов, складання та скріплення підписом письмового документа. Не проведення державної реєстрації указаного договору не свідчить про те, що його не укладено. Посилаючись на те, що договір оренди землі між ФГ Гниличанська Нива і ОСОБА_1 було укладено раніше, ніж новий договір оренди землі між ОСОБА_1 і ФГ Вікторія 777 , апелянт вважає, що суд мав відновити порушене право позивача шляхом задоволення позовних вимог.

Аніщенко Катериною Михайлівною, яка діє в інтересах ФГ Вікторія 777 , подано відзив на апеляційну скаргу, яким вона просить залишити її без задоволення, а рішення суду - без змін.

Відзив обгрунтований тим, що договір оренди землі набуває юридичної сили з моменту державної реєстрації; за відсутності державної реєстрації правочину (договору) слід вважати невчиненим (неукладеним), що відповідає сталій практиці Верховного Суду. Отже, позивачем не доведено, що договір оренди землі від 02.11.2017 взагалі було укладено між позивачем та ОСОБА_1 . Крім того, між ОСОБА_1 і позивачем не було досянуто істотних умов договору. Так, у п. 18 зазначеного договору зазначено, що об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди. Видавником цього договору є саме позивач, а отже на нього покладається обов`язок якнайшвидше після підписання договору зареєструвати його з метою використання земельної ділянки за призначенням. Однак вказані дії позивачем здійснені не були. Крім того, вказує представник відповідача, між ПСП ім. Шевченка, головою якого є ОСОБА_3 , який є керівником і ФГ Вікторія 777 , ще 01.11.2007 був укладений договір оренди спірної земельної ділянки з матір`ю ОСОБА_1 - ОСОБА_4 . Отже, у ОСОБА_3 , як керівника ПСП ім. Шевченка та голови ФГ Вікторія 777 виник інтерес до вказаної земельної ділянки раніше, ніж у позивача.

ОСОБА_1 також подала відзив на апеляційну скаргу, якою просить відмовити ФГ Гниличанська Нива в задоволенні вимог, викладених в апеляційній скарзі; судові витрати покласти на апелянта.

Відзив обгрунтований тим, що всі доводи, викладені в апеляційній скарзі, апелянтом викривлені та побудовані на домислах. Рішення суду вважає законним і обгрунтованим, винесеним за повно дослідженими доказами, які були надані сторонами. Вказує, що її покійна мати ОСОБА_4 01.11.2007 уклала договір оренди землі з ПСП ім. Шевченка (на той час) в особі директора Бєлашова М.Д. на термін 10 років. Оскільки вказаний договір був зареєстрований у ДЗК 2009 року, термін його дії закінчувався 01.11.2019. Тобто фактично, уклавши договір з ФГ Вікторія 777 нею був пролонгований договір, укладений її померлою матір`ю щодо цієї ж земельної ділянки з ПСП ім. Шевченко.

Згідно статті 367 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В судове засідання в суді апеляційної інстанції сторони у справі не з`явились, повідомлялися про час та місце судового розгляду своєчасно та належним чином, що підтвенрджується даними повідомлень про вручення поштових відправлень ( а.с. 229 - 234). Костиря Г.А., який діє в інтересах ФГ Гниличанська Нива надав суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із своїм незадовільним станом здоров`я.

Відповідно до ч.1 ст.372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасників справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або, за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Оскільки Костиря Г.А., який діє в інтересах ФГ Гниличанська Нива не надав суду доказів незадовільного стану здоров`я станом на 20.05.2021 року, судова колегія не може визнати причину його неявки в судове засідання поважними. Тому заявлене ним клопотання про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи ( ч.2 ст. 327 ЦПК України).

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи апеляційної скарги та поданого на неї відзиву в межах позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судовим розглядом встановлено, що відповідно до розписки від 09.05.2012 ОСОБА_1 отримала у ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 122000 грн. та в якості застави віддала земельну ділянку площею 7,2935 га (т. 1, а.с. 8).

З договору відступлення права вимоги від 16.01.2019 вбачається, що ОСОБА_2 відступає, а ФГ Гниличанська Нива в особі ОСОБА_5 приймає на себе у повному обсязі право вимоги, що належить ОСОБА_2 і стає кредитором за договором позики від 09.05.2012, укладеним між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (т. 1, а.с. 9).

Відповідно до Державного акта серії ХР №145143 ОСОБА_4 є власником земельної ділянки площею 7,2935 га, розташованої на території Гнилицької сільської ради Великобурлуцького району Харківської області, кадастровий номер 6321481000:01:000:0210 (т. 1, а.с. 16).

Згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 08.02.2012 ОСОБА_1 , яка є донькою померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , успадкувала земельну ділянку площею 7,2935 га - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Гнилицької сільської ради Великобурлуцького району Харківської області, яка належала померлій на підставі Державного акта серія ХР №145149 на право власності на земельну ділянку, виданого Великобурлуцькою районною державною адміністрацією Харківської області 29.09.2003, згідно розпорядження №50 від 28.02.2003 цієї ж РДА. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №234, кадастровий номер: 6321481000:01:000:0210 (т. 1, а.с. 15).

Вказана земельна ділянка була надана ОСОБА_4 у оренду ПСП імені Шевченка , що вбачається з Договору оренди землі від 01.11.2007, зареєстрованого у Великобурлуцькому районному відділі Харківської регіональної філії державного підприємства Центр Державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах Харківської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 26.03.2009 за №040968900162 (т. 1, а.с. 111-112).

Пунктом 8 указаного договору визначено, що його укладено на 10 років. Після закінчення строку договору орендар, який належно виконував обов`язки відповідно до умов договору, має переважне право на поновлення його на новий строк.

Відповідно до пункту 43 договору, він набуває чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Згідно акту примання-передачі земельної ділянки від 01.11.2007, укладеного між ОСОБА_4 (орендодавець) та ПСП Імені Шевченка в особі директора Бєлашова М.Д. (орендар), орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування (оренду) земельну ділянку ріллі загальною площею 7,2335 га, яка знаходиться на території Глиницької сільської ради Великобурлуцького району Харківської області (т. 1, а.с. 113).

Враховуючи, що договір був зареєстрований у Великобурлуцькому районному відділі Харківської регіональної філії державного підприємства Центр Державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах Харківської області 26.03.2009, судова колегія вважає, що він припинив свою дію 26.03.2019.

01.04.2017 у газеті Вісник Великобурлуччини , випуск №12, ОСОБА_1 було зроблено оголошення про втрату Державного акта серії ХР №145149, виданого Великобурлуцькою РДА 29.09.2003 на ім`я ОСОБА_4 на право власності на земельну ділянку, площею 7,2935 га, розташовану на території Гнилицької сільської ради Великобурлуцького району Харківської області, який вважати недійним (т. 1, а.с. 116).

З наданих сторонами письмових пояснень вбачається, що ними не заперечується факт перебування свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 08.02.2012 на земельну ділянку, площею 7,2935 га, яка знаходиться на території Гнилицької сільської ради Великобурлуцького району Харківської області, кадастровий номер 6321481000:01:000:0210, видане на ім`я ОСОБА_1 , у ОСОБА_2 .

Відповідно до частини 1 статті 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

01.11.2019 ОСОБА_1 звернулась до Великобурлуцької державної нотаріальної контори Харківської області за одержанням дубліката свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого Великобурлуцькою державною нотаріальною конторою Харківської області 08.02.2012 за реєстровим номером 132, спадкова справа №240/2010, на її ім`я, однак постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії їй було відмолено, оскільки підставою для видачі дубліката документа є його втрата або зіпсування. Інших підстав для видачі дубліката законом не передбаченою. ОСОБА_1 , звертаючись до нотаріальної контори за видачею дубліката свідоцтва про право на спадщину за заповітом в заяві вказала, що оригінал свідоцтва знаходиться у ОСОБА_2 в якості забезпечення виконання умов договору позики та який відмовився його повернути (т. 1, а.с. 108).

За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Держаного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за №152902083 від 17.01.2019, земельній ділянці, площею 7,2935 га, присвоєно кадастровий номер: 6321481000:02:000:0525, в додаткових відомостях зазначено бувший кадастровий номер: 6321481000:01:000:0210 (т. 1, а.с. 17).

Згідно договору оренди землі від 02.11.2017, укладеного між ОСОБА_1 (орендодавець) та ФГ Гниличанська Нива , ОСОБА_1 передала ФГ Гниличанська Нива в особі голови ОСОБА_2 належну їй земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Гнилицької сільської ради Великобурлуцького району Харківської області, площею 7,2935 га, кадастровий номер: 6321481000:01:000:0210, строком на 49 років (т. 1, а.с. 10-14).

Відповідно до пункту 39 указаного договору, він набуває чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації (т. 1, а.с. 10-14).

З матеріалів справи вбачається, що право оренди земельної ділянки за вказаним спірним договором оренди землі не зареєстровано.

22.11.2018 між ОСОБА_1 та ФГ Вікторія 777 в особі голови Бєлашова О.М. було укладено договір оренди землі, у відповідності до якого ОСОБА_1 передала ФГ Вікторія 777 в оренду земельну ділянку, площею 7,2935 га, що належить ОСОБА_1 на праві приватної власності, згідно Державного акта ХР №145149 від 29.09.2003 та свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 08.02.2012, зареєстрованого в реєстрі за №132. Договір укладено на 10 років, перебіг якого розпочинається з дати державної реєстрації права оренди в порядку, передбаченому законодавством. Відповідно до пункту 39 розділу Прикінцеві та перехідні положення цей договір набуває чинності після підписання сторонами та його реєстрації (т. 1, а.с. 118-119).

Відповідно до копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права індексний номер 148283637 від 06.12.2018 за ФГ Вікторія 777 30.11.2018 було зареєстровано право оренди земельної ділянки, площею 7,2935 га, кадастровий номер: 6321481000:02:000:0525, належної ОСОБА_1 . Державну реєстрацію права оренди здійснено Великобурлуцькою районною державною адміністрацією (т. 1, а.с. 117).

Частиною 1 статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини 1 статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до вимог статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судова колегія вважає, що суд правильно встановив характер правовідносин та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову ФГ Гниличанська Нива .

Відповідно до частини 1 статті 3 Земельного кодексу (далі - ЗК) України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до статті 2 Закону України Про оренду землі відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, Законом України Про оренду землі , іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Статтею 1 Закону України Про оренду землі визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно з частиною 1 статті 27 Закону України Про оренду землі орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Відповідно до частини 1 статті 24 Закону України Про оренду землі орендодавець не має права вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою.

Відповідно до пункту в частини 3 статті 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання угоди недійсною.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Відповідно до частини 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5-6 статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частин 1-3, 5, 6 статті 203 ЦК України, якою визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Частиною 1 статті 210 ЦК України встановлено, що правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Згідно пункту а частини 1 статті 90 ЗК України власники земельних ділянок мають право продавати або іншим шляхом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину, довірчу власність.

Частинами 1, 9 статті 93 ЗК України визначено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються законом.

Згідно частини 4 статті 134 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. Підставою для укладення договору оренди може бути цивільно-правовий договір про відчуження права оренди.

Статтею 13 Закону України Про оренду землі визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до статті 126 указаного Кодексу, право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Пунктом 1 частини 1 статті 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 4 указаного Закону державній реєстрації прав підлягає, зокрема, право постійного користування та право оренди земельної ділянки.

Згідно частини 5 статті 6 Закону України Про оренду землі право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Права й обов`язки, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення учасників при укладенні договору оренди земельної ділянки, набуваються лише після його державної реєстрації, як передбачено статтями 18, 20 Закону України Про оренду землі , у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

Верховний Суд України неодноразово вказував, що поняття момент укладення договору та момент набрання чинності договором оренди земельної ділянки різняться змістовим наповненням, а також можуть відрізнятися у часі, про що зазначено і у мотивувальних частинах постанов від 19 лютого 2014 року у справі №0426/14068/2012 (провадження №6-162цс13) та від 13 червня 2016 року у справі №570/3056/15-ц (провадження №6-643цс16).

У ЦК України передбачено як визначення строку, так і початку перебігу строку та його закінчення.

Статтею 252 ЦК України вказано, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (частина 1 статті 253 ЦК України).

Строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку (частина 1 статті 254 ЦК України).

Переважна більшість правовідносин, які урегульовані нормами цивільного законодавства, є відносинами, у яких забезпечується правомірна поведінка їх суб`єктів та нормальна реалізація ними суб`єктивних прав і виконання суб`єктивних обов`язків.

Тому і строки у таких правовідносинах є строками здійснення суб`єктивних цивільних прав та виконання обов`язків.

Це загальне правило закріплено у статті 631 ЦК України, зокрема що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Договір набирає чинності з моменту його укладення.

Разом з тим у частині 3 вказаної статті обумовлено, що сторони можуть установити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

Момент укладення договору передбачений у статті 640 ЦК України і пов`язується з досягненням сторонами згоди з усіх його істотних умов та дотриманням певних вимог, якими є передання майна або вчинення іншої дії, нотаріальне посвідчення договору або його державна реєстрація, якщо таке передбачено актами цивільного законодавства.

У спеціальному Законі України Про оренду землі визначено, що договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації (стаття 18).

Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі №322/1178/17, у якій Верховний Суд дійшов висновку, що для визначення початку перебігу та закінчення строку дії договору оренди землі має значення не момент його підписання, а момент вчинення реєстраційних дій, тобто внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень як єдиної державної інформаційної системи, яка містить відомості про речові права на нерухоме майно, їх обтяження, суб`єктів речових прав, технічні характеристики об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд тощо), кадастровий план земельної ділянки, а також відомості про правочини, вчинені щодо таких об`єктів нерухомого майна, з якими закон пов`язує набрання чинності договору, а саме можливість реалізації сторонами своїх суб`єктивних прав та обов`язків.

Ця практика як Верховного Суду України, так і Великої Палати Верховного Суду є усталеною, підтверджено Верховним Судом в особі як Касаційного цивільного суду, так і Касаційного господарського суду.

В указаній постанові Велика Палата Верховного Суду зазначила, що метою укладення будь-якого цивільного правочину є отримання певних правових наслідків через реалізацію сторонами своїх суб`єктивних прав та обов`язків. Правочин, укладений без наміру створення правових наслідків, які ним обумовлені, є фіктивним. Разом з тим реалізувати свої суб`єктивні права та обов`язки сторони договору оренди земельної ділянки можуть лише після державної реєстрації такого договору.

Отже, якщо при укладенні договору оренди землі сторонами узгоджено, що він набуває чинності з моменту його державної реєстрації, саме з цього моменту він і розпочинає свою дію і вважається укладеним, а не з моменту нотаріального посвідчення чи підписання сторонами.

У дійній справі і, при укладенні договору оренди землі між ФГ Гниличанська Нива та ОСОБА_1 від 02.11.2017, і при укладенні договору оренди землі між ОСОБА_1 та ФГ Вікторія 777 від 22.11.2018 момент укладення договору, а відтак і початок перебігу строку його дії сторони визначили та пов`язали з моментом державної реєстрації договору. Інших строків чи термінів початку перебігу чи закінчення дії договорів їх текст не містить.

При розгляді справи було встановлено, що договір оренди землі між ФГ Гниличанська Нива та ОСОБА_1 від 02.11.2017 зареєстрований не був, в той час як договір оренди землі між ОСОБА_1 та ФГ Вікторія 777 від 22.11.2018 був зареєстрований 30.11.2018 Великобурлуцькою районною державною адміністрацією.

Отже, з двох указаних договорів саме договір оренди землі від 22.11.2018, укладений між ОСОБА_1 і ФГ Вікторія 777 , набрав чинності.

У постанові від 15.01.2020 по справі № 322/1178/17 (провадження №14-338цс19). Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що обов`язок забезпечити державну реєстрацію договору оренди покладено на орендаря.

Згідно із частиною 2 статті 90 ЗК України порушені права власників земельних ділянок підлягають поновленню в порядку, встановленому законом.

У пункті "ї" частини 1 статті 211 ЗК України передбачено, що порушенням земельного законодавства є, зокрема, ухилення від державної реєстрації земельних ділянок.

Вказуючи на порушення ОСОБА_1 обов`язку щодо державної реєстрації договору оренди землі між ФГ Гниличанська Нива та ОСОБА_1 від 02.11.2017, позивачем не доведено обов`язок саме орендодавця здійснити таку реєстрацію, не доведено обставин, з яких орендар був позбавлений можливсті контролювати дії орендодавця з державної реєстрації договору оренди земельної ділянки.

Твердження апелянта про те, що не проведення державної реєстрації договору оренди землі від 02.11.2017, укладеного між ОСОБА_1 та ФГ Гниличанська Нива не свідчить про його неукладення, спростовуються усталеною практикою Верховного Суду.

Інші доводи, наведені у апеляційній скарзі, не беруться до уваги, оскільки вони ґрунтуються на неправильному тлумаченні апелянтом норм матеріального та процесуального права і зводяться до переоцінки встановлених судом першої інстанції обставин. Наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується апеляційний суд.

З урахуванням вищезазначеного колегія суддів вважає, що апелянтом не доведена наявність підстав для висновку щодо необґрунтованості та незаконності рішення суду першої інстанції, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення.

При вирішенні справи районний суд правильно визначив характер правовідносин між сторонами, правильно застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідив матеріали справи та надав належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

Отже, доводи апеляційної скарги про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права і порушення норм процесуального права є безпідставними, не спростовують висновків суду та не дають підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

За викладених обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до приписів статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення районного суду - без змін.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення ( Серявін та інші проти України (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04).

Враховуючи, що вимоги апеляційної скарги залишено без задоволення судові витрати, у відповідності до вимог статей 141, 382 ЦПК України та Закону України Про судовий збір , між сторонами не розподіляються.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 382-384 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу адвоката Костирі Геннадія Анатолійовича, який діє в інтересах Фермерського господарства Гниличанська Нива , - залишити без задоволення.

Рішення Великобурлуцького районного суду Харківської області від 24 грудня 2020 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 20 травня 2021 року.

Головуючий О.Ю.Тичкова

Судді О.В. Маміна

Н.П. Пилипчук