Постанова

від 15.01.2021 по справі 910/6884/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" січня 2021 р. Справа№ 910/6884/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мартюк А.І.

суддів: Пашкіної С.А.

Алданової С.О.

за участю представників: не викликались

розглянувши у відкритому судовому

засіданні апеляційну

скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДСЛ Компані"

на рішення Господарського суду міста Києва від 08.10.2020 р.

у справі № 910/6884/20 (суддя Нечай О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДСЛ Компані"

до Акціонерного товариства "Українська залізниця"

про стягнення 2 202,40 грн

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ДСЛ Компані" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 2 202,40 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскільки відповідачем було допущено прострочення термінів доставки вантажу, позивач нарахував та просить до стягнути з відповідача штраф у розмірі 2 202,40 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.10.2020 року у справі № 910/6884/20 позов задоволено. Стягнуто з Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДСЛ Компані" штраф за несвоєчасну доставку вантажу в розмірі 2 202 (дві тисячі двісті дві) грн 40 коп., витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 102 (дві тисячі сто дві) грн 00 коп. та витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 500 (п`ятсот) грн. 00 коп. Витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 2 000,00 грн покладено на позивача.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "ДСЛ Компані" звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 08.10.2020 року у справі № 910/6884/20 в частині відмови у стягненні 25000, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу скасувати та прийняти у цій частині нове рішення, яким стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДСЛ Компані" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 500,00 грн. У решті рішення суду першої інстанції залишити без змін. Також, Товариство з обмеженою відповідальністю "ДСЛ Компані" просить поновити строк на апеляційне оскарження.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з`ясовано обставини, а також невірно застосовано норми матеріального та процесуального права які мають значення для справи, що призвело до прийняття невірного рішення.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.11.2020 року, апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "ДСЛ Компані" передано на розгляд колегії суддів у складі: Мартюк А.І. - головуюча суддя; судді - Пашкіна С.А., Алданова С.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.11.2020 року задоволено клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 08.10.2020 року у справі № 910/6884/20 та поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "ДСЛ Компані" зазначений строк. Відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариство з обмеженою відповідальністю "ДСЛ Компані" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.10.2020 року у справі № 910/6884/20. Зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 08.10.2020 року у справі № 910/6884/20. Роз`ясненои учасниками, що апеляційна скарга буде розглянута без повідомлення учасників справи.

30.11.2020р. через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшли заперечення на апеляційну скаргу, в якому останній зазначає, що оскаржуване рішення прийнято з дотриманням норм чинного законодавства, тому просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 08.10.2020 року у справі № 910/6884/20 без змін.

Згідно з ч. 1 ст. 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі (Глава 1. Апеляційне провадження).

Відповідно до ч. 10 ст. 270 ГПК України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 270 ГПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

Судом першої інстанції справа № 910/4354/20 розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, з урахуванням правил ст. ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги і не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів встановила таке.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, 25.01.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДСЛ Компані" (далі - позивач, замовник) та Акціонерним товариством "Українська залізниця" (далі - відповідач, перевізник) було укладено Договір № 00899/ЦТЛ-2019 про надання послуг (далі - Договір), предметом якого, відповідно до п. 1.1 Договору, є здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, та інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника і проведення розрахунків за ці послуги. Перевезення оформлюється залізничною накладною відповідно до цього Договору, Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 зі змінами та доповненнями, Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги, який затверджено наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 26.03.2009 № 317, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15.04.2009 за № 340/16356, Правил перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 09.12.2002 № 873, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2009 за №1030/7318, Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення, Конвенції про міжнародні залізничні перевезення відповідно.

Як зазначає позивач, на виконання умов Договору, відповідачем на станції Білгородка Південно-Західної залізниці було прийнято до перевезення вантаж - макуха, станція призначення - Ланівці Львівської залізниці, одержувачем вантажу є позивач, про що свідчать наступні залізничні накладні, а саме: № 32844391 від 20.11.2019, № 32844367 від 20.11.2019, № 32909103 від 25.11.2019, відстань перевезення за всіма залізничними накладними складає 47 км.

За твердженнями позивача, граничним терміном доставки вантажу за залізничними накладними № 32844391 від 20.11.2019, № 32844367 від 20.11.2019 є 22.11.2019, а за залізничною накладною № 32909103 від 25.11.2019 - 27.11.2019, натомість відповідачем доставлено вантаж за вказаними залізничними накладними 25.11.2019 та 30.11.2019, чим порушено строк доставки вантажу.

Як зазначає позивач, про прибуття вантажу за залізничними накладними № 32844391 від 20.11.2019, № 32844367 від 20.11.2019 його було повідомлено 25.11.2019 о 14:15 год., про що зазначено в графі 49 вказаних перевізних документів, в свою чергу, позивачем 25.11.2019 о 14:46 год. здійснено розкредитування залізничних накладних, про що свідчить відмітка у графі 53 вказаних перевізних документів; про прибуття вантажу за залізничною накладною № 32909103 від 25.11.2019 позивача було повідомлено 30.11.2019 о 16:40 год. (графа 49 накладної), а розкредитування вказаного перевізного документу позивачем здійснено 30.11.2019 о 17:55 год. (графа 53 накладної).

У зв`язку з простроченням термінів доставки вантажу за вказаними залізничними накладними, позивач звернувся до відповідача із претензіями про стягнення штрафу за несвоєчасну доставку вантажу, а саме: вих. № 2611/УЗ-2 від 26.11.2019 на суму 1 101,20 грн (накладна №32844391); вих. № 2611/УЗ-3 від 26.11.2019 на суму 825,90 грн (накладна №32844367); вих. № 0212/УЗ-4 від 02.12.2019 на суму 275,30 грн (накладна №32909103).

У листі № МЮЗ-5/2020 без дати відповідач просив позивача відкликати вищевказані претензії.

Позивач, вказує на те, відповідач, як перевізник вантажу, належним чином не виконав зобов`язання та допустив прострочення доставки вантажу за залізничними накладними № 32844391 від 20.11.2019, № 32844367 від 20.11.2019 та № 32909103 від 25.11.2019, у зв`язку з чим позивач, на підставі пункту 116 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998, просить суд стягнути з відповідача на свою користь штраф у розмірі 2 202,40 грн.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що позивачем не було вивезено вантаж зі станції впродовж доби з часу одержання повідомлення про прибуття вантажу за залізничними накладними №32844391 від 20.11.2019, № 32844367 від 20.11.2019, що є підставою для звільнення залізниці від сплати штрафу в розмірі 1 927,20 грн.

Відповідно до статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення. Загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Частиною 5 статті 307 Господарського кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

У відповідності до статті 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998, Статут залізниць України (далі - Статут) визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

Дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під`їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування (п. 3 Статуту).

Пунктом 6 Статуту визначено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Відповідно до статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Укладення договору перевезення вантажу шляхом складання транспортної накладної передбачено також ч. 2 ст. 307 Господарського кодексу України.

Таким чином, відповідачем взято на себе зобов`язання з перевезення вантажу на підставі залізничних накладних № 32844391 від 20.11.2019, № 32844367 від 20.11.2019 та №32909103 від 25.11.2019.

Згідно з пунктами 22, 23 Статуту за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов`язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов`язується сплатити за перевезення встановлену плату. Відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем.

Частиною 1 статті 313 Господарського кодексу України передбачено, що перевізник зобов`язаний доставити вантаж до пункту призначення у строк, передбачений транспортними кодексами, статутами чи правилами. Якщо строк доставки вантажів у зазначеному порядку не встановлено, сторони мають право встановити цей строк у договорі.

Відповідно до пункту 41 Статуту залізниці зобов`язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни. Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами, виходячи з технічних можливостей залізниць. Обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення. Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.

Пунктом 1.1 Правил обчислення термінів доставки вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 (далі - Правила) встановлено терміни, в які залізниці зобов`язані доставляти вантажі за призначенням, зокрема, відповідно до підпункту 1.1.1 названих Правил у разі перевезення вантажною швидкістю: маршрутними відправками; вагонними відправками та відправками у великотоннажних контейнерах; дрібними відправками та відправками в середньотонажних контейнерах, терміни доставки вантажу обчислюються виходячи з 1 (однієї) доби на кожні повні та неповні 320, 200 та 150 км відповідно.

Відповідно до пункту 1.2 Правил термін доставки вантажу визначається, виходячи з відстані, за яку обчислюється провізна плата. Обчислення терміну доставки починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах (пункт 2.1. Правил).

Як передбачено в пункті 2.4 Правил, терміни доставки вантажів, які обчислюються згідно з пунктом 1, збільшуються на одну добу на операції, пов`язані з відправленням і прибуттям вантажу.

Відповідно до пункту 2.9 Правил про причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, та тривалість цієї затримки повинна бути зроблена відмітка в перевізних документах, яка завіряється підписом працівника станції.

Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки (пункт 2.10 Правил).

З огляду на викладене, оскільки вантаж за залізничними накладними №32844391, №32844367 було відправлено 20.11.2019, з урахуванням відстані перевезення (47 км), відповідач повинен був доставити вантаж до станції призначення - 22.11.2019, проте згідно з календарним штемпелем прибуття вантажу (графа 51) у вказаних залізничних накладних вантаж фактично прибув 25.11.2019, тобто із порушенням строку доставки; вантаж за залізничною накладною № 32909103 було відправлено 25.11.2019, з урахуванням відстані перевезення (47 км), відповідач повинен був доставити вантаж до станції призначення - 27.11.2019, проте згідно з календарним штемпелем прибуття вантажу (графа 51) у вказаній залізничній накладній вантаж фактично прибув 30.11.2019.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України , одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частинами 2, 3 статті 313 Господарського кодексу України передбачено, що перевізник звільняється від відповідальності за прострочення в доставці вантажу, якщо прострочення сталося не з його вини. Розмір штрафів, що стягуються з перевізників за прострочення в доставці вантажу, визначається відповідно до закону.

Згідно з абз. 1 п. 116 Статуту за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб`єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі: 1) 10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби; 2) 20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби; 3) 30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб.

Встановлений пунктом 116 Статуту штраф застосовується у разі прострочення доставки вантажу на дві доби (більше ніж на 48 годин), на три доби (більше ніж на 72 години) і на чотири доби (більше ніж на 96 годин). Якщо прострочення доставки вантажу допущено залізницею менш як на дві доби (не більше 48 годин), що обчислюється з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення, то підстави для нарахування передбаченого статтею 116 Статуту штрафу відсутні.

Судом встановлено, що відповідачем було доставлено вантаж із порушенням встановленого терміну доставки, визначеного пунктом 41 Статуту та Правилами, що підтверджується календарними штемпелями за 25.11.2019 у залізничних накладних №32844391, №32844367, а також за 30.11.2019 у залізничній накладній № 32909103, та у відповідності до пункту 116 Статуту і пункту 1.1 Правил є підставою для застосування до відповідача як перевізника відповідальності у вигляді штрафу.

Відповідно до абз. 2 п. 116 Статуту зазначений штраф не сплачується, якщо вантаж не було вивезено одержувачем із станції впродовж доби після одержання повідомлення про прибуття вантажу або якщо в цей же термін одержувач не розкредитує перевізні документи на вантаж, що прибув.

Згідно з пунктом 8 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 № 644, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2000 за № 862/5083, після проведення розрахунків за перевезення вантажу, оформленого накладною у паперовому вигляді, накладна видається одержувачу під розписку в примірнику накладної, що залишається у залізниці. Оформлення видачі вантажу, що прибув з електронною накладною (із накладенням електронного цифрового підпису), здійснюється згідно з додатком 3 до Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 863/5084 (у редакції наказу Міністерства інфраструктури України від 08 червня 2011 року № 138) (далі - Правила оформлення перевізних документів). При цьому в разі потреби накладна видається одержувачу в паперовому вигляді. Датою фактичної видачі вантажу вважається дата його вивозу з території станції в разі вивантаження засобами залізниці або дата подачі вагона під вивантаження, якщо воно здійснюється одержувачем на місцях загального або незагального користування.

Судом встановлено, що позивачем 25.11.2019 о 14:46 год. було здійснено розкредитування залізничних накладних № 32844391 від 20.11.2019, № 32844367 від 20.11.2019, про що свідчить відмітка у графі 53 вказаних перевізних документів про одержання вантажу з накладенням електронного цифрового підпису; 30.11.2019 о 17:55 год. позивачем було здійснено розкредитування залізничної накладної № 32909103 від 25.11.2019, про що свідчить відмітка у графі 53 вказаного перевізного документу про одержання вантажу з накладенням електронного цифрового підпису.

З огляду на вищенаведене, доводи відповідача щодо звільнення його від сплати штрафу в розмірі 1 927,20 грн за прострочення доставки вантажу за залізничними накладними № 32844391 від 20.11.2019, № 32844367 від 20.11.2019, у зв`язку із тим, що позивачем не було вивезено вантаж зі станції впродовж доби з часу одержання повідомлення про прибуття вантажу, є безпідставними, оскільки позивачем в порядку абз. 2 п. 116 Статуту було розкредитовано перевізні документи на вантаж, що прибув.

Суд також відхиляє як необґрунтовані посилання відповідача на Акти загальної форми ГУ-23 № 894 від 25.11.2019, № 906 від 27.11.2019, № 910 від 27.11.2019, № 918 від 30.11.2019, а також Пам`ятки форми ГУ-45 № 128 про подавання вагонів, № 130 про подавання вагонів, № 132 про подавання вагонів, оскільки у вказаних актах та пам`ятках також підтверджено факт прибуття вагонів за залізничними накладними № 32844391 від 20.11.2019, № 32844367 від 20.11.2019 на станцію призначення із запізненням (25.11.2019), тоді як було вказано вище, нормативний строк доставки вантажу за вказаними накладними є 22.11.2019.

Враховуючи з викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача штраф за несвоєчасну доставку вантажу в розмірі 2 202,40 грн.

Як слідує з тексту апеляційної скарги позивача у цій справі, рішення суду першої інстанції позивачем оскаржується лише в частині часткового задоволення вимог про стягнення на його користь витрат на професійну правничу допомогу.

Щодо вимог в частині, що переглядається судом апеляційної інстанції, слід зазначити таке.

Зменшуючи розмір витрат на професійну правничу допомогу суд першої інстанції зазначив, що витрати позивача на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 2 500,00 грн не є співмірними із ціною позову, складністю справи та виконаним адвокатом обсягом робіт (наданих послуг), стягнення адвокатських витрат у зазначеній позивачем сумі не відповідатиме критеріям розумності, необхідності, співмірності, справедливості і становитиме надмірний тягар для відповідача.

Такий висновок колегія суддів вважає обґрунтованим з огляду на наступне.

Частиною 3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно ч. ч. 3, 4 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1)складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Щодо розміру витрат на оплату послуг адвоката колегія суддів зазначає таке.

Частина 4 ст. 126 ГПК України встановлює, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Судом першої інстанції враховано те, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю; суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Разом з тим, для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень ст.126 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.

Як слідує з матеріалів справи:

- справа не є складною, оскільки стосується стягнення штрафних санкцій згідно шести накладних та не містить велику кількість документів, які необхідно було б вивчити при здійсненні підготовчої роботи;

- до розміру судових витрат позивачем, серед іншого, включено копіювання документів, проте такі витрат не можуть бути віднесені до жодного з видів правничої допомоги, які передбачені ст.ст. 1, 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", а тому витрати на здійснення вказаних видів робіт не можуть бути відшкодовані як витрати на професійну правничу допомогу (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 04.11.2019 у справі № 9901/264/19);

- справа сторін є малозначною та потребує лише наявності базових знань у сфері цивільного та господарського законодавства України, а відтак, вивчення судової практики у даній категорії спору не є необхідним;

- з відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень слідує, що у період з 01.01.2020 було ухвалено більше 50 судових рішень за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення штрафу за несвоєчасну доставку вантажу у кожній з яких позивачем було заявлено до стягнення і витрати на професійну правничу допомогу надану адвокатом - Накоп`юк Ярославом Володимировичем. Вказані обставини свідчать про те, що позивач у цій справі не потребував консультації щодо порядку стягнення з відповідача штрафу за несвоєчасну доставку вантажу оскільки такий порядок вочевидь є йому відомий, а адвокат при наданні юридичних послуг у цій справі не потребував багато часу для підготовчої роботи при складенні позовної заяви, зокрема аналізу законодавства та судової практики, а також для складання позовної заяви.

Вказані вище обставини свідчать про те, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт та ціною позову, а відтак, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката у цьому випадку має бути зменшений до 500,00 грн.

Щодо посилань позивача на те, що понесення ним додаткових судових витрат обумовлено діями відповідача щодо невиплати спірного штрафу у позасудовому порядку, колегія суддів зазначає про те, що вказані обставини, не є підставою для стягнення всієї суми заявлених позивачем до стягнення витрат на правову допомогу. Так само такою підставою не є і те що, за згодою позивача та адвоката вартість послуг вже була зменшена до 500,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "ДСЛ Компані" задоволенню не підлягає, рішення Господарського суду міста Києва від 08.10.2020 у справі № 910/6884/20 в оскаржуваній частині відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам, матеріалам справи і залишається без змін, оскільки підстав для його скасування не вбачається.

Щодо витрат відповідача на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді апеляційної інстанції в сумі 1 500,00 грн. (попередній/орієнтовний розрахунок) слід зазначити, що вказані витрати не можуть бути віднесені до витрат позивача на професійну правничу допомогу, оскільки позивач не оскаржує рішення, прийняте за наслідками розгляду заявлених позивачем позовних вимог по суті спору.

За таких обставин та враховуючи відмову судом у апеляційній скарзі, у задоволенні вимог про стягнення з відповідача витрат позивача на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді апеляційної інстанції в сумі 1 500,00 грн. колегією суддів відмовляється.

Керуючись ст. ст. 129, 270, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДСЛ Компані" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 08.10.2020 у справі № 910/6884/20 - без змін.

2. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "ДСЛ Компані".

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в ст. 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений 15.01.2021року.

Головуючий суддя А.І. Мартюк

Судді С.А. Пашкіна

С.О. Алданова