Постанова

від 12.01.2021 по справі 903/705/17

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2021 року Справа № 903/705/17

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Савченко Г.І., суддя Демидюк О.О. , суддя Павлюк І.Ю.

секретар судового засідання Соколовська О.В.

за участю представників сторін:

за участю представників сторін:

арбітражний керуючий Рабан Микита Тарасович

інші учасники провадження - не з`явилися

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "ВТБ Банк" на ухвалу господарського суду Волинської області від 01 жовтня 2020 року у справі №903/705/17 (повний текст складено 12 жовтня 2020 року, суддя Дем`як В.М.)

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Топ Світ"

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Волинської області від 01.10.2020р. у справі №903/705/17 затверджено звіт ліквідатора, ліквідаційний баланс Товариства з обмеженою відповідальністю «Топ Світ» , ліквідовано юридичну особу - Товариство з обмеженою відповідальністю «Топ Світ» . Провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Топ Світ» закрито. Зобов`язано державного реєстратора вчинити дії, передбачені Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» і спрямовані на припинення юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «Топ Світ» . Вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» , Кодексом України з процедур банкрутства строк або відхилені господарським судом, вважаються погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами визнаються такими, що не підлягають виконанню.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що за результатами ліквідаційної процедури у банкрута не залишилось майна, за рахунок якого можливе повне погашення кредиторських вимог, підприємницька діяльність підприємства припинена, що відображено у ліквідаційному балансі, а тому наявні підстави для затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу, ліквідацію ТзОВ «Топ Світ» та закриття провадження у справі.

Не погоджуючись із постановленою ухвалою, Акціонерне товариство ВТБ Банк звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу, якою затверджено звіт ліквідатора, ліквідаційний баланс Товариства з обмеженою відповідальністю «Топ Світ» , справу №903/705/17 до господарського суду Волинської області.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, скаржник зазначає, що оскаржувана ухвала не відповідає вимогам Кодексу України з процедур банкрутства. Зокрема, ліквідатор ТОВ «Топ Світ» не виявив та не реалізував майнові активи банкрута в повному обсязі, не здійснено вичерпних заходів щодо розшуку відсутнього заставного майна боржника. Крім того, ліквідатором не здійснено жодних дій по притягненню до субсидіарної відповідальності посадових осіб боржника. Також звіт ліквідатора та оскаржувана ухвала не містить жодної інформації аналізу ліквідатором руху коштів по розрахункових рахункових боржника. Тобто, ліквідатор формально поставився до виконання своїх обов`язків, що призвело до порушення прав кредиторів.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.11.2020р. поновлено строк на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "ВТБ Банк" на ухвалу господарського суду Волинської області від 01 жовтня 2020 року у справі №903/705/17.

11.01.2021р. на адресу суду від ліквідатора арбітражного керуючого Рабана М.Т. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому ліквідатор просить залишити ухвалу господарського суду Волинської області від 01.10.2020р. у справі №903/705/17 без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

12.01.2021р. на адресу від ТОВ "ФК "Приватні інвестиції" надійшло пояснення вих.№12/01-2021 від 12.01.2021р., в якому товариство просить залишити ухвалу господарського суду Волинської області від 01.10.2020р. у справі №903/705/17 без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

11.01.2021р. на адресу суд від скаржника надійшло клопотання, в якому АТ "ВТБ Банк" просить відкласти розгляд апеляційної скарги на іншу дату. Обґрунтовуючи вказане клопотання скаржник зазначає, що в АТ "ВТБ Банк" відсутні регіональні представники, скрутне матеріальне становище та відсутні бюджетування на відрядження співробітників з центрального офісу м. Києва, а тому скаржник немає можливості забезпечити особисту присутність представника банку в апеляційному суді. При цьому, ухвалою суду апеляційної інстанції відмовлено у проведенні судового засідання в режимі відеоконференції.

За приписами статті 129 Конституції України, статті 2 ГПК України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Відкладення розгляду справи є правом суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).

Участь представників учасників у даній справі судом обов`язковою не визнавалася.

Крім цього згідно з частиною четвертою статті 197 ГПК України (із змінами і доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 30.03.2020 №540-ІХ) під час карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), учасники справи можуть брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Підтвердження особи учасника справи здійснюється із застосуванням електронного підпису, а якщо особа не має такого підпису, то у порядку, визначеному Законом України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" або Державною судовою адміністрацією України.

На виконання Закону України від 30.03.2020 №540-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" та відповідно до пункту 10 частини 1 статті 152, частини 5 статті 153 Закону України "Про судоустрій і статус судів" Державна судова адміністрація України наказом від 08.04.2020 №169 затвердила Порядок роботи з технічними засобами відеоконференцзв`язку під час судового засідання в адміністративному, цивільному та господарському процесах за участі сторін поза межами приміщення суду.

Тобто, скаржник, бажаючи взяти участь у судовому засіданні, проте позбавлений такої можливості у зв`язку з карантинними заходами або з інших причин, відповідно до приписів статті 197 ГПК України мав право взяти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів . Проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду може бути здійснено за допомогою системи відеоконференцзв`язку "EаsyCon".

А тому, ухвала суду про відмову АТ "ВТБ Банк" у задоволенні клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у зв`язку із відсутньою технічною можливістю для проведення відеоконференції в інших судах, не є перешкодою для участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи.

Безпосередньо в судовому засіданні 12.01.2021р., ліквідатор арбітражний керуючий Рабан М.Т. проти апеляційної скарги заперечив з підстав, викладених у відзиві.

Колегія суддів, заслухавши пояснення ліквідатора, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзив на неї та пояснення вих.№12/01-2021 від 12.01.2021р., перевіривши надану судом юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що оскаржувану ухвалу слід скасувати, а справу передати на розгляд до господарського суду Волинської області на стадію ліквідаційної процедури.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду від 25.09.2017р. в порядку ст. 95 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» порушено провадження у справі про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю «Топ Світ» .

26.09.2017р. оприлюднено на офіційному сайті Вищого господарського суду України повідомлення про порушення справи про банкрутство ТзОВ «Топ Світ» № 46190.

Постановою суду від 10.10.2017р. визнано банкрутом товариство з обмеженою відповідальністю «Топ Світ» , відкрито ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців, ліквідатором банкрута призначено Рабана Микиту Тарасовича.

18.10.2017р. було оприлюднено на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України повідомлення №46511 про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури ТзОВ «Топ Світ» .

Ухвалами суду від 30.01.2018р. визнано у встановленому порядку доведені грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Приватні Інвестиції", Публічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк", Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" до товариства з обмеженою відповідальністю «Топ Світ» , які підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів.

14.07.2020р. ліквідатор Рабан М. Т. супровідним листом за вх.№ 01-117/6/20 подав суду першої інстанції звіт №1, ліквідаційний баланс, в якому просив суд затвердити звіт ліквідатора, ліквідувати ТзОВ «Топ Світ» , провадження у справі закрити.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 01.10.2020р. у справі №903/705/17 затверджено звіт ліквідатора, ліквідаційний баланс Товариства з обмеженою відповідальністю «Топ Світ» , ліквідовано юридичну особу - Товариство з обмеженою відповідальністю «Топ Світ» . Провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Топ Світ» закрито. Зобов`язано державного реєстратора вчинити дії, передбачені Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» і спрямовані на припинення юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «Топ Світ» . Вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» , Кодексом України з процедур банкрутства строк або відхилені господарським судом, вважаються погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами визнаються такими, що не підлягають виконанню.

21.10.2019р. набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства від 18.10.2018р. № 2597-VIII.

Відповідно до частини другої статті 65 КУзПБ, якщо за результатами ліквідаційної процедури після задоволення вимог кредиторів не залишилося майна, господарський суд виносить ухвалу про ліквідацію юридичної особи - банкрута. Копія цієї ухвали надсилається державному реєстратору для проведення державної реєстрації припинення юридичної особи - банкрута, а також власнику майна.

Частиною третьою статті 65 КУзПБ передбачено, що якщо ліквідатор не виявив майнових активів, що підлягають включенню до складу ліквідаційної маси, він зобов`язаний подати господарському суду ліквідаційний баланс, який засвідчує відсутність у банкрута майна.

Ліквідація боржника - це припинення існування суб`єкта підприємницької діяльності, визнаного господарським судом банкрутом. Ліквідаційна процедура, як стадія провадження у справі про банкрутство, є однією з найбільш ймовірних та прогнозованих процедур, які застосовуються до неплатоспроможного боржника та є механізмом виведення з ринку нерентабельних та неперспективних підприємств.

У ст. 61 КУзПБ визначені повноваження ліквідатора у ліквідаційній процедурі. Зокрема, у ч. 1 та ч. 2 наведеної норми Кодексу визначено, що ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження: приймає у своє відання майно боржника, забезпечує його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; проводить інвентаризацію та визначає початкову вартість майна банкрута; аналізує фінансовий стан банкрута; виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; формує ліквідаційну масу; заявляє до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості; має право отримувати кредит для виплати вихідної допомоги працівникам, які звільняються внаслідок ліквідації банкрута, який відшкодовується згідно з цим Кодексом позачергово за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута; з дня визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури повідомляє працівників банкрута про звільнення та здійснює його відповідно до законодавства України про працю. Виплата вихідної допомоги звільненим працівникам банкрута провадиться ліквідатором у першу чергу за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута, або отриманого для цієї мети кредиту; заявляє в установленому порядку заперечення щодо заявлених до боржника вимог поточних кредиторів за зобов`язаннями, які виникли під час провадження у справі про банкрутство і є неоплаченими; подає до суду заяви про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; передає в установленому порядку на зберігання документи банкрута, які відповідно до нормативно-правових актів підлягають обов`язковому зберіганню; продає майно банкрута для задоволення вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Кодексом; повідомляє про своє призначення державний орган з питань банкрутства в десятиденний строк з дня прийняття рішення господарським судом та надає державному реєстратору в електронній формі через портал електронних сервісів юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відомості, необхідні для внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, у порядку, встановленому державним органом з питань банкрутства; у разі провадження банкрутом діяльності, пов`язаної з державною таємницею, вживає заходів з ліквідації режимно-секретного органу; веде реєстр вимог кредиторів; подає в установленому порядку та у випадках, передбачених Законом України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення", інформацію до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення; здійснює дії щодо скасування реєстрації випуску акцій, передбачені законодавством, якщо організаційно-правовою формою юридичної особи - банкрута є акціонерне товариство; здійснює інші повноваження, передбачені цим Кодексом.

Під час здійснення своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.

У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями.

Разом з тим, у ч.1 ст. 65 Кодексу передбачені вимоги до звіту ліквідатора, а саме: після завершення всіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, до якого додаються: відомості за результатами інвентаризації майна боржника та перелік ліквідаційної маси; відомості про реалізацію об`єктів ліквідаційної маси з посиланням на укладені договори купівлі-продажу; копії документів, що підтверджують відчуження активів боржника під час ліквідаційної процедури (у тому числі протоколи про проведення аукціону, договори купівлі-продажу, акти приймання-передачі майна, акти про придбання майна на аукціоні тощо); реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів; документи, що підтверджують погашення вимог кредиторів; довідка архівної установи про прийняття документів, які відповідно до закону підлягають довгостроковому зберіганню; для акціонерних товариств - розпорядження про скасування реєстрації випуску акцій, видане Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку; для емітентів боргових цінних паперів - звіт про результати погашення цінних паперів.

Обов`язком ліквідатора є здійснення всієї повноти дій, спрямованих на виявлення та повернення активів боржника.

Правильне завершення ліквідаційної процедури є основним завданням ліквідатора, який, з урахуванням покладених на нього законом повноважень повинен наполегливо та добросовісно працювати упродовж всієї процедури ліквідації.

Звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс є підсумковими документами, які підтверджують належне проведення ліквідатором всіх необхідних заходів ліквідаційної процедури, вчинення адекватних дій щодо виявлення кредиторів та активів боржника, за результатами розгляду яких суд приймає ухвалу про ліквідацію боржника та закриття провадження у справі.

Тобто, Кодексом України з процедур банкрутства передбачена певна сукупність дій, яку необхідно вчинити ліквідатору в ході ліквідаційної процедури та перелік додатків, які додаються до звіту ліквідатора і є предметом дослідження в судовому засіданні за підсумками ліквідаційної процедури, що проводиться за участю кредиторів (комітету кредиторів); подання звіту та ліквідаційного балансу здійснюється ліквідатором за наслідком всіх проведених ним дій в ході ліквідаційної процедури. Обов`язком ліквідатора є здійснення всієї повноти заходів спрямованих на виявлення активів боржника, при цьому ні у кого не повинен виникати обґрунтований сумнів, щодо їх належного здійснення (принцип безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі ).

Необхідність дотримання зазначеного принципу викладена у постановах Верховного Суду від 08.05.2018 у справі №904/5948/16, від 02.07.2019 у справі №5011-46/1733-2012, від 12.09.2019 у справі №914/3812/15, від 28.11.2019 у справі №18/1971/12, від 27.02.2020 у справі №910/21227/16).

Крім документів безпосередньо визначених у статті 65 Кодексу, для доведення правомірності та повноти своїх дій у ліквідаційній процедурі ліквідатором можуть бути додані до звіту та відображені у ньому інші відомості, які спрямовані на доведення господарському суду, комітету кредиторів та окремим кредиторам виконання, покладених на ліквідатора обов`язків належним чином.

Беручи до уваги положення статей 61, 65 КУзПБ господарський суд, розглядаючи ліквідаційний баланс та звіт ліквідатора, перевіряє у судовому засіданні обґрунтованість, правомірність та безсумнівну повноту дій ліквідатора, а також, достовірність змісту ліквідаційного балансу, дотримання ним черговості задоволення вимог кредиторів, відповідності законодавству про банкрутство всіх обов`язкових додатків до звіту ліквідатора, повноту реалізації ліквідатором активів боржника, а також достовірність змісту ліквідаційного балансу.

Як вбачається із матеріалів справи, згідно з аналізом даних роботи ліквідатора, що підтверджуються фактичними даними (запити, відповіді на запити, витяги з державних реєстрів, акти інвентаризації майна), господарським судом першої інстанції встановлено, що у боржника відсутні будь-які активи, за рахунок яких можливо задовольнити вимоги кредиторів.

Як уже зазначалось вище, відповідно до ч. 2 ст. 61 КЗпПБ, ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства, а стягнені, за результатом проведеної роботи, суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Кодексом.

Отже, належним чином проведені ліквідатором дієві заходи щодо встановлення осіб, які, у разі доведеності їх шкідливих для боржника дій або бездіяльності, несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника є можливістю для наповнення ліквідаційної маси банкрута і, як наслідок відновлення майнових прав кредиторів щодо задоволення їх кредиторських вимог.

Частиною 1 статті 619 Цивільного кодексу України передбачено, що договором або законом може бути передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи.

Згідно з частиною 1 статті 215 ГК України у випадках, передбачених законом, суб`єкт підприємництва-боржник, його засновники (учасники), власник майна, а також інші особи несуть юридичну відповідальність за порушення вимог законодавства про банкрутство, зокрема фіктивне банкрутство, приховування банкрутства або умисне доведення до банкрутства.

Частиною 3 цієї статті кодексу визначено, що умисним банкрутством визнається стійка неплатоспроможність суб`єкта підприємництва, викликана цілеспрямованими діями власника майна або посадової особи суб`єкта підприємництва, якщо це завдало істотної матеріальної шкоди інтересам держави, суспільства або інтересам кредиторів, що охороняються законом.

Субсидіарна відповідальність у справах про банкрутство є самостійний цивільно-правовий вид відповідальності, який покладається на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника при наявності підтвердження вини вказаних осіб у доведенні юридичної особи (боржника у справі про банкрутство) до стану неплатоспроможності.

Оскільки законодавство не пов`язує можливість покладення субсидіарної відповідальності на третіх осіб із наявністю вироку у кримінальній справі щодо таких осіб про встановлення в їх діях (бездіяльності) кримінального правопорушення, у даному випадку особи в силу спеціального припису Кодексу притягуються до цивільної відповідальності у формі солідарного стягнення.

Слід зазначити, що можливістю подання в межах справи про банкрутство заяви до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства наділений виключно ліквідатор банкрута, який, здійснивши, на виконання своїх повноважень (ч. 1 ст. 61 Кодексу) аналіз фінансового становища банкрута, зобов`язаний звернутись до суду із відповідним позовом.

Оскільки положення ч. 2 ст. 61 КУзПБ не встановлюють ознак доведення до банкрутства, які можуть стати підставою для покладення субсидіарної відповідальності на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника, відтак, саме детальний аналіз ліквідатора фінансового становища банкрута у поєднанні з дослідженням ним підстав виникнення заборгованості боржника перед кредиторами у справі про банкрутство , дозволить ліквідатору банкрута виявити наявність чи відсутність дій засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника щодо доведення до банкрутства юридичної особи.

Відповідна заява про покладення субсидіарної відповідальності може бути подана ліквідатором до суду у разі, коли буде встановлена недостатність майна боржника для повного задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство.

Отже, ліквідатор за наявності ознак банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, для забезпечення реалізації принципу безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі, подає таку заяву (про покладення субсидіарної відповідальності) не раніше ніж після завершення реалізації об`єктів ліквідаційної маси та розрахунків з кредиторами на підставі вчинення такої реалізації у ліквідаційній процедурі при наявності обставин недостатності повного погашення кредиторської заборгованості банкрута.

Підсумовуючи наведене, слід зазначити, що у ліквідаційній процедурі завданням ліквідатора є не проста констатація факту відсутності майна, а дієвий і належний пошук майна банкрута, тому ліквідатор у звіті має довести, що його дії мали саме мету пошуку і виявлення майна банкрута, а під час ліквідаційної процедури, ліквідатор має здійснювати обґрунтовані і логічні дії, а також здійснювати запити до відповідних органів, з врахуванням минулої діяльності банкрута (постанова Верховного Суду від 05.11.2019 у справі №49/164-б).

Виходячи з вимог Кодексу ухвала суду про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу є за своєю правовою природою судовим рішенням, яке підсумовує хід ліквідаційної процедури, в якому необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для даної справи (вчинення належних дій по виявленню активів та пасивів боржника, доведення неможливості відновлення платоспроможності боржника внаслідок вжитих ліквідатором заходів, доведення неможливості задоволення визнаних ліквідатором вимог кредиторів за наслідками ліквідації боржника), а також з`ясування наявності або відсутності підстав для покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на третіх осіб.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що затверджуючи звіт ліквідатора, суд першої інстанцій встановив належність проведення ліквідаційної процедури, вичерпність та повноту здійснення дій у ліквідаційній процедурі та вжиття належних заходів з виявлення майна боржника та встановив, що відсутність майна належного боржнику, підтверджується численними відповідями державних органів та установ на запити ліквідатора, даними з державних реєстрів прав тощо, доданими до звіту ліквідатора.

Водночас, висновки суду про встановлені обставини і їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Проте, колегія суддів апеляційної інстанції вважає висновок суду першої інстанції про вжиття всіх можливих заходів, спрямованих на пошук та виявлення майна і грошових коштів банкрута та надання суду всіх необхідних документів, що підтверджують завершення ліквідаційної процедури у даній справі - передчасними, виходячи з такого.

Місцевим судом при затвердженні звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу не досліджувалось питання щодо наявності або відсутності підстав покладення субсидіарної відповідальності на засновників та керівника боржника та не встановлювалось чи містить ліквідаційний звіт поданий на затвердження до суду аналіз фінансового становища банкрута в частині дослідження наявності або відсутності доведення боржника до банкрутства.

Зі змісту ухвали місцевого господарського суду про закриття провадження у справі у зв`язку із затвердженням ліквідаційного балансу банкрута вбачається, що аналіз фінансового становища банкрута не був предметом розгляду підсумкового засідання, отже докази того, що ліквідатором було вжито усіх можливих заходів щодо реалізації передбаченого ч.2 ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства права стосовно з`явлення вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника, на момент затвердження судом звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу не були предметом судового розгляду місцевим господарським судом.

Отже, суд першої інстанції залишив поза увагою те, що звернення ліквідатора до господарського суду про покладення на винних осіб субсидіарної відповідальності за доведення до банкрутства є частиною принципу безсумнівної повноти дій у ліквідаційній процедурі.

Таким чином, оскаржувана ухвала не містить дослідження аналізу фінансового стану боржника під час проведення підсумкового засідання в суді першої інстанції, перевірки наявності або відсутності підстав для покладення субсидіарної відповідальності на третіх осіб, а відтак висновки про вичерпність та повноту здійснення дій у ліквідаційній процедурі та вжиття належних заходів є такими, що не ґрунтуються на доказах, які були досліджені в судовому засіданні судом першої інстанції.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно статей 74, 78, 86 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У відповідності до пункту 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

З огляду на викладене, місцевим господарським судом передчасно затверджено звіт ліквідатора, ліквідаційний баланс Товариства з обмеженою відповідальністю «Топ Світ» . А тому ухвалу господарського суду Волинської області від 01 жовтня 2020 року у справі №903/705/17 необхідно скасувати та передати справу на розгляд до господарського суду Волинської області на стадію ліквідаційної процедури

Керуючись ст. ст. 269, 270, 271, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "ВТБ Банк" на ухвалу господарського суду Волинської області від 01 жовтня 2020 року у справі №903/705/17 задоволити.

2.Ухвалу господарського суду Волинської області від 01 жовтня 2020 року у справі №903/705/17 скасувати та передати справу на розгляд до господарського суду Волинської області на стадію ліквідаційної процедури.

3.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.

4.Справу №903/380/20 повернути до господарського суду Волинської області.

Повний текст постанови складений "15" січня 2021 р.

Головуючий суддя Савченко Г.І.

Суддя Демидюк О.О.

Суддя Павлюк І.Ю.