Ухвала

від 15.01.2021 по справі 910/10233/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

15 січня 2021 року

м. Київ

Справа № 910/10233/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Малашенкової Т.М. (головуючий), Бакуліної С.В., Бенедисюка І.М.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Фемос (далі - ТОВ Будівельна компанія Фемос , скаржник)

на рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2020 та

постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.12.2020

у справі № 910/10233/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ОПР

до ТОВ Будівельна компанія Фемос

про стягнення 315 356,91 грн.,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ Будівельна компанія Фемос 28.12.2020 безпосередньо звернулось до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.12.2020 у справі №910/10233/20, ухвалити нове рішення суду, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Крім того, скаржник просить суд проводити розгляд касаційної скарги у судовому засіданні з повідомленням/викликом учасників справи та зупинити виконання оскаржуваних судових рішень.

В обґрунтування своєї правової позиції скаржник вказує, що оскаржувані судові рішення ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, при неповному дослідженні доказів по справі, що мали значення для правильного вирішення справи, та без урахування висновків Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. Також, на думку скаржника касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Так, на думку скаржника, суди попередніх інстанцій всупереч наявним висновкам Великої Палати Верховного Суду (постанова від16.06.2020 у справі №910/22513/17) безпідставно застосували до спірних правовідносин положення статті 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Скаржник відзначає, що у даному випадку суд апеляційної інстанції застосовував положення частини другої статті 849 ЦК України (на яку, до речі, позивач взагалі не посилається як на підставу своїх позовних вимог), при цьому абсолютно необґрунтовано визнав належним способом захисту у вигляді повернення безпідставно набутого майна на підставі статті 1212 ЦК України, а не через відшкодування збитків, як це визначено положеннями застосованої статті 849 ЦК України.

З огляду на викладене є необхідність у формуванні єдиної правозастосовчої практики, оскільки одночасне застосування статей 849 та 1212 ЦК України є неможливим.

Серед іншого, скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції безпідставно послався на постанову Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №910/10156/17, адже правовідносини у даній справі не є подібними до правовідносин у справі №910/10233/20, та на постанову Верховного Суду від 15.02.2019 у справі №910/21154/17, оскільки Касаційний господарський суд мав намір відступити від висновку, викладеного у даній справі, у зв`язку з чим передав справу №910/2051/19 на розгляд об`єднаній палаті Касаційного господарського суду (за результатом розгляду якої справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції).

Також підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, як відзначає скаржник, є порушення судами попередньої інстанції принципів змагальності та диспозитивності судового процесу, оскільки останні вийшли за межі позовних вимог, неналежно оцінили всі докази по справі, невірно встановили фактичні обставини справи та необґрунтовано відхили клопотання відповідача про витребування доказів.

З огляду на викладене касаційна скарга ТОВ Будівельна компанія Фемос подана із додержанням вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України.

Отже, на момент відкриття касаційного провадження доводи касаційної скарги не є очевидно неприйнятними, а відтак подані матеріали достатні для касаційного розгляду на підставі підпункту а) пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України.

Зважаючи на зміст частини тринадцятої статті 8 та частини п`ятої статті 301 ГПК України, перегляд оскаржених рішень має здійснюватися без повідомлення/виклику учасників справи у порядку письмового провадження.

Відповідно до статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Таким чином, клопотання ТОВ Будівельна компанія Фемос з урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції аргументованих, належних та достатніх доводів щодо неможливості розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами не містить. Учасники справи не позбавлені права подавати суду свої пояснення, відзиви, викладені в письмовій формі.

При цьому Верховний Суд відзначає, що саме по собі бажання безпосередньо брати участь у судовому засіданні не є тією обставиною, яка є визначальною щодо розгляду касаційної скарги у судовому засіданні, з огляду на статус Верховного Суду, як суду права , та межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

Враховуючи викладене, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про відмову в задоволенні клопотання ТОВ Будівельна компанія Фемос про розгляд справи №910/10233/20 у відкритому судовому засіданні з повідомленням/викликом учасників справи.

Крім того, скаржник просить вирішити питання про зупинення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2020 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 07.12.2020 у справі №910/10233/20 до закінчення їх касаційного перегляду.

Згідно з частиною першою статті 332 ГПК України суд касаційної інстанції за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення суду або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку.

З аналізу абзацу другого частини четвертої статті 294 та статті 332 ГПК України вбачається, що заява про зупинення виконання судового рішення має містити обґрунтування необхідності зупинення виконання рішення.

Заява про зупинення виконання судових рішень повинна містити не лише посилання на правові норми, що надають суду можливість здійснити таку процесуальну дію, а й бути обґрунтованою посиланням на конкретні обставини (утруднення повторного розгляду справи, перешкоди у здійсненні повороту виконання, запобігання порушенню прав осіб, які брали/не брали участі у розгляді справи, але рішенням суду вирішено питання про їх права та обов`язки) та наявністю доказів в підтвердження таких обставин (ухвала Великої Палати Верховного Суду від 28.10.2019 у справі №904/94/19).

Сумніви скаржника щодо дотримання судами попередній інстанцій норм права під час постановлення оскаржених судових рішень покладені в основу касаційної скарги та за умов дотримання їх відповідності нормам ГПК України є підставою для перегляду цих рішень судом касаційної інстанції. Водночас вони (аргументи для касаційного оскарження) не обґрунтовують підстави для зупинення виконання оскарженого рішення та не можуть аргументовано свідчити про таку необхідність.

Сама по собі незгода учасника судового процесу із судовим рішенням не є достатньою підставою для зупинення його виконання, оскільки правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права суд касаційної інстанції перевіряє, переглядаючи по суті у касаційному порядку судові рішення. За таких міркувань Суд відхиляє доводи заявника в цій частині.

Суд, вирішуючи питання про зупинення виконання судового рішення або зупинення його дії, враховує необхідність у цьому, зокрема, у разі ймовірності утруднення повторного розгляду справи внаслідок можливого скасування судового рішення, необхідності забезпечення збалансованості інтересів сторін, запобігання порушенню прав осіб, які брали участь у справі, а також осіб, які не брали такої участі, але рішенням суду вирішено питання про їх права, свободи чи обов`язки тощо.

У разі зміни або скасування судового рішення після його виконання статтею 333 ГПК України унормовано вирішення питання про поворот виконання рішення, постанови.

Можливе проведення виконавчих дій не є безумовною підставою для зупинення судом касаційної інстанції виконання оскаржуваних рішень суду першої та апеляційної інстанцій, що набрали законної сили і є обов`язковими до виконання (стаття 1291 Конституції України, стаття 326 ГПК України).

Суд має право зупинити виконання судових рішень, зокрема, якщо кінцеве рішення невідворотне та його негайне виконання може завдати значної шкоди. При цьому сторона, проти якої ухвалено судове рішення у справі, має обґрунтувати свою заяву належним чином і навести обґрунтування його вимог та довести, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для відновлення порушених прав необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, або буде неможливим повернення виконання судових рішень або зупинення їх дії у разі, якщо вони будуть скасовані.

Слід зауважити, що за змістом статті 7 ГПК України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.

Відповідно до частини першої статті 46 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами.

Колегія суддів зазначає, що застосування статті 332 ГПК України передбачено саме для зупинення виконання оскарженого рішення суду або зупинення його дії (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку. При цьому колегія суддів враховує, що скаржником не доведено належними і допустимими доказами неможливість (утруднення) повороту виконання судового рішення, у разі задоволення його касаційних вимог. Істинність твердження про неможливість повороту виконання судового рішення має бути доведена заявником у відповідності до вимог ГПК України.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 20.07.2004 у справі Шмалько проти України (№ 60750/00, § 43, ЄСПЛ, 20 липня 2004 року) вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

Право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (CASE OF HORNSBY v. GREECE № 18357/91 § 40, ЄСПЛ, від 19 березня 1997 року).

Враховуючи викладене, Суд вважає наведені доводи не достатньо переконливими та аргументованими, а тому відмовляє у задоволенні вищевказаного клопотання про зупинення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2020 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 07.12.2020 у справі №910/10233/20 до закінчення їх касаційного перегляду.

Керуючись статтями 8, 234, 235, 294, 300, 301, 332 Господарського процесуального кодексу України, Касаційний господарський суд, -

У Х В А Л И В:

1. Відкрити касаційне провадження у справі № 910/10233/20 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Фемос на рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.12.2020 у справі №910/10233/20 у порядку письмового провадження без повідомлення/виклику учасників справи.

2. Учасники справи мають право подати відзиви на касаційну скаргу до 27 січня 2021 року до Верховного Суду Касаційного господарського суду за адресою: м. Київ, вул. О.Копиленка, 6.

3. У задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Фемос про розгляд справи №910/10233/20 у судовому засіданні з повідомленням/викликом учасників справи - відмовити.

4. У задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Фемос про зупинення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2020 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 07.12.2020 у справі №910/10233/20 до закінчення їх перегляду Верховним Судом - відмовити.

5. Витребувати матеріали справи № 910/10233/20 Господарського суду міста Києва за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ОПР до Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Фемос про стягнення 315 356,91 грн.

6. Копію ухвали надіслати до Господарського суду міста Києва та Північного апеляційного господарського суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Т. Малашенкова

Суддя С. Бакуліна

Суддя І. Бенедисюк