Ухвала

від 15.01.2021 по справі 511/1564/18

РОЗДІЛЬНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Роздільнянський районний суд Одеської області

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 511/1564/18

Номер провадження: 1-кп/511/7/21

15.01.2021 року Роздільнянський районний суд Одеської області в складі головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретаря судового засідання- ОСОБА_2 ,

за участю:

прокурора - ОСОБА_3 ,

представника цивільних позивачів ОСОБА_4

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду м. Роздільна Одеської області в режимі відео конференції з Малиновським районним судом м.Одеси, клопотання представника цивільних позивачів ПП «Альстар» та ОСОБА_5 , адвоката ОСОБА_4 про накладення арешту на майно по матеріалам кримінального провадження №12015160390000289 внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 14.03.2015 року за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364-1 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Роздільнянського районного суду Одеської області знаходиться обвинувальний акт по кримінальному провадженню №12015160390000289 внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 14.03.2015 року за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364-1 КК України.

Справа перебувала в провадженні судді ОСОБА_7 .

Ухвалою Роздільнянського районного суду Одеської області від 27.10.2020 року задоволено заяву ОСОБА_6 про відвід головуючого по справі судді ОСОБА_7 по кримінальному провадженню №12015160390000289 внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 14.03.2015 року за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364-1 КК України.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.10.2020року вказана справа надійшла в провадження судді ОСОБА_1 , на стадії судового розгляду.

Ухвалою судді Роздільнянського районного суду Одеської області від 02.11.2020 року дане кримінальне провадження прийнято в своє провадження та призначено судове засідання.

12.01.2021 року представником цивільних позивачів ПП «Альстар» та ОСОБА_5 , адвокатом ОСОБА_4 подано клопотання про накладення арешту з метою забезпечення цивільного позову, в якому просила накласти арешт на майно 50 % корпоративних прав у статутному капіталі ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО "АЛЬСТАР" (ПП "АЛЬСТАР) (код ЄДРПОУ 31431738, юридична адреса якого: 67472, Одеська обл., Роздільнянський район, село Вакулівка, вулиця Садова, будинок 40), вартістю 1 675 000,00 грн., яке належить ОСОБА_8 , шляхом заборони відчуження її корпоративних прав, у тому числі звернення стягнення, укладання угод купівлі-продажу, міни, дарування, передачі в заставу, розпорядження та передачі статутного капіталу іншим особам будь-яким способом, спрямованим на відчуження частки ОСОБА_6 у статутному капіталі ПП «АЛЬСТАР» (код ЄДРПОУ 31431738) та здійснення будь-яких реєстраційних дій стосовно частки ОСОБА_6 у зазначеному підприємстві, до скасування арешту майна у встановленому нормами КПК України.

15.01.2021 року від обвинуваченої ОСОБА_6 надійшли заперечення на клопотання представника цивільних позивачів ПП «Альстар» та ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_4 про накладення арешту на майно.

В судове засідання обвинувачена ОСОБА_6 та її захисник адвокат ОСОБА_9 будучи належним чином сповіщенні про час та дату розгляду клопотання про арешт майна, не прибули.

Відповідно до вимог ч.1 ст.172 КПК України неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

В судовомузасіданні представникпотерпілого адвокат ОСОБА_4 своє клопотанняпідтримала тапросила йогозадовольнити,обґрунтовуючи необхідністьарешту майнав порядкузабезпечення цивільногопозову насуму 851516,61грн,яка визначенаяк збиткиу кримінальномупровадженні,що завданні неправомірними діями ОСОБА_6 потерпілому ОСОБА_5 та ПП «Альстар».Також повідомиласуду,що наразііншому засновникупідприємства ОСОБА_5 стало відомо про те, що ОСОБА_6 підшукує покупців своєї частки в ПП «Альстар», тобто існує реальна загроза у переоформлені та відчужені на користь третіх осіб належної ОСОБА_6 долі 50% у ПП «Альстар».

Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні залишив вирішення зазначеного клопотання на розсуд суду.

Заслухавши пояснення представника цивільних позивачів адвоката ОСОБА_4 , та думку прокурора, дослідивши надані суду матеріали, суд дійшов такого висновку.

З матеріалівсправи вбачається,що 07.08.2018року Приватнимпідприємством «Альстар»в особі керівниката підписанта ОСОБА_5 та ОСОБА_5 досуду бувподаний цивільнийпозов дообвинуваченої - ОСОБА_6 насуму 851516,61(вісімсотп`ятдесят однатисяча п`ятсотшістнадцять )гривень 61коп. (т.1, а.с.28-30)

Згідно наданої інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань, вбачається, що ОСОБА_6 є співвласницею, разом з цивільним позивачем ОСОБА_5 , корпоративних прав у Приватному підприємстві «Альстар», код ЄДРПОУ 31431738, та володіє часткою 50% статутного капіталу, що складає 1 675 000,00 гри.

Згідно ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 128 ЦПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Частиною 1 ст. 61 КПК України, передбачено, що цивільним позивачем у кримінальному провадженні є фізична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової шкоди, та яка в порядку, встановленому цим Кодексом, пред`явила цивільний позов.

Відповідно до ч. 1ст. 170 КПК Україниарештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Відповідно до ч.2ст.170КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1)збереження речових доказів; 2)спеціальної конфіскації; 3)конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4)відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов),чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 10ст. 170 КПК Україниарешт можебути накладенийу встановленомуцим Кодексомпорядку нарухоме чинерухоме майно,гроші убудь-якійвалюті готівкоюабо убезготівковій формі,в томучислі коштита цінності,що знаходятьсяна банківськихрахунках чина зберіганніу банкахабо іншихфінансових установах,видаткові операції,цінні папери,майнові,корпоративні права,щодо якихухвалою чирішенням слідчогосудді,суду визначенонеобхідність арештумайна.

Згідно п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

Аналізуючи все вищезазначене, суд вважає зазначити, що клопотання представника потерпілих про накладення арешту майна на частку корпоративних прав ОСОБА_6 заявлено з законних підстав, відповідно до ст.172 КПК України, оскільки у кримінальному провадженні заявлений цивільний позов.

Однак, разом з тим, суд вважає, що дане клопотання є недостатньо обґрунтованим з огляду на таке.

Як було встановлено судом, представник потерпілих просить в порядку забезпечення цивільного позову, накласти арешт на майно 50% корпоративних прав у статутному капіталі ПП «Альстар».., вартістю 1 675 000,00 грн., яке належить ОСОБА_6 шляхом заборони відчуження ії корпоративних прав…

При цьому заявником не надано суду інших доказів наявності у ОСОБА_6 іншого рухомого або нерухомого майна, тощо.

Враховуючи ті обставини, що на даний час розгляд обвинувального акту триває і суд не досліджував письмові докази обвинувачення, а тому не мав можливості ознайомитися із статутними документами ПП «Альстар», які регулюють права засновників підприємства на розпорядження своїх часток в статутному капіталі.

А відтак, суд не має можливості достовірно з`ясувати чи не вплине накладення арешту на частку в статутному капіталі одного із засновників на господарську діяльність всього підприємства.

Суд вважає, що без вивчення таких документів, накладення арешту буде розцінюватися як втручання в господарську діяльність цього підприємства, що є неприпустимим.

В Постанові Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» зазначено, що Суд при вирішенні питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Суд не повинен вживати таких заходів забезпечення позову, які пов`язані із втручанням у внутрішню діяльність господарських товариств.

Крім того, статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно доч.1ст.173КПК Українислідчий суддя,суд відмовляютьу задоволенніклопотання проарешт майна,якщо особа,що йогоподала недоведе необхідністьтакого арешту,а згідноч.2ст.173КПК Українипри вирішенніпитання проарешт майнаслідчий суддя,суд повиненвраховувати:правову підставудля арештумайна;достатність доказів,що вказуютьна вчиненняособою кримінальногоправопорушення;розмір можливоїконфіскації майна,можливий розміршкоди,завданої кримінальнимправопорушенням,та цивільногопозову;наслідки арештумайна дляінших осіб;розумність таспіврозмірність обмеженняправа власностізавданням кримінальногопровадження.

Отже,суд приходитьдо висновку,що взадоволені клопотанняпро накладенняарешту намайно 50%корпоративних праву статутномукапіталі ПП «Альстар» слід відмовити.

Керуючись ст.ст.94,110,171,172,173 370,372 КПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволені клопотання представника цивільних позивачів ПП «Альстар» та ОСОБА_5 , адвоката ОСОБА_4 про накладення арешту на майно по матеріалам кримінального провадження №12015160390000289 внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 14.03.2015 року за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364-1 КК України, - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: ОСОБА_1