Постанова

від 14.01.2021 по справі 264/5844/18

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

22-ц/804/338/21

264/5844/18

Єдиний унікальний номер 264/5844/18

Номер провадження 22-ц/804/338/21

П О С Т А Н О В А

І м е н е м У к р а ї н и

14 січня 2021 року м. Маріуполь

Донецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Мальцевої Є.Є., суддів Баркова В.М., Лопатіної М.Ю.,

секретар: Сікора М.М.,

сторони:

заявник - ОСОБА_1 ,

представник заявника - адвокат Беззубченко Олег Григорович,

заінтересована особа: Кальміуський відділ ДВС у м.Маріуполі Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Харків)

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Беззубченко Олег Григорович, на ухвалу Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області, постановлену 10 листопада 2020 року в складі судді Пустовойт Т.В., у справі за заявою ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України,

в с т а н о в и в:

У лютому 2020 року заявник ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою, в якій просив скасувати тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України відносно нього, яке встановлено ухвалою Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 18 жовтня 2018 року.

Заява мотивована тим, що ухвалою суду від 18.10.2018 року задоволено подання державного виконавця Кальміуського відділу державної виконавчої служби м.Маріуполя Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 до виконання зобов`язань, покладених на нього згідно виконавчого листа №2-125/11, виданого 16.02.2011 року Приморським районним судом м.Маріуполя Донецької області про стягнення з ПП Тамак , директором якого він є, на користь ПАТ ПУМБ заборгованості в розмірі 159537,82 грн., витрат зі сплати судового збору в розмірі 566,66 грн. та витрат на ІТЗ в розмірі 40,00 грн. Вказане обмеження діє вже більше року, при цьому, на думку заявника, існують певні підстави для скасування такого обмеження, а саме: ПП ОСОБА_2 тривалий час не веде господарської діяльності, не подає фінансову звітність, грошові кошти на рахунках підприємства відсутні, ніякого нерухомого та рухомого майна за ним не зареєстровано. 04.02.2020 року виконавче провадження №44820911, в межах якого винесене його тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, завершене у грудні 2018 року у зв`язку з відсутністю коштів на рахунках ПП Тамак , виконавчий документ повернуто стягувачу. Відтак відсутні докази щодо ухилення заявника, як керівника ПП Тамак , від виконання зобов`язань, встановлених рішенням суду, він не мав можливості здійснювати і не здійснював дій по ухиленню від виконання обов`язків. При цьому одночасно із закриттям виконавчого провадження №44820911, державним виконавцем до Кальміуського ВП ЦВП ГУНП в Донецькій області направлено заяву про порушення кримінального провадження у відношенні керівника ПП Тамак ОСОБА_1 за ст.382 КК України, проте інформація щодо відкриття кримінального провадження відсутня, до органів поліції він не викликався, що дає підстави вважати про відсутність в діях ОСОБА_1 ознак умисного невиконання рішення суду. Таким чином, тимчасове обмеження порушує його право на переміщення, перешкоджає здійсненню його діяльності як тренера національної збірної України з пауерліфингу, яка передбачає постійні виїзди за кордон. На теперішній час відсутні докази, які свідчать про те, що він ухиляється від виконання рішення суду.

Ухвалою Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 10 листопада 2020 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України відмовлено.

Боржник ОСОБА_1 не погодився з ухвалою суду, його представник - адвокат Беззубченко О.Г. від імені та в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на ухвалу суду, в якій, посилаючись на її незаконність та необґрунтованість, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив скасувати ухвалу та ухвалити нове судове рішення про задоволення його заяви.

Апеляційна скарга мотивована тим, що всі наявні в справі документи свідчать про відсутність фактів умисного ухилення з боку ОСОБА_1 від виконання обов`язків покладених на посадову особу ПП Тамак рішенням суду. Більше того, вони свідчать про відсутність у нього об`єктивної можливості виконувати такі обов`язки: підприємство більше ніж 10 років не веде господарської діяльності, кошти на поточних рахунках підприємства відсутні, у ПП Тамак відсутнє нерухоме або рухоме майно, за рахунок якого можливо погасити заборгованість. Цей факт визнала і державна виконавча служба, здійснивши в рамках виконавчого провадження всі необхідні дії по розшуку активів ПП Тамак . При цьому після винесення ухвали про тимчасове обмеження виїзду за кордон ситуація не змінилася, у директора ПП Тамак відсутні можливості виконати обов`язки щодо погашення заборгованості. Під час розгляду заяви ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження у виїзді за межі України Кальміуський ВДВС не надав жодного доказу того, що наявність такого обмеження посприяла погашенню заборгованості та існування такого обмеження є доцільним в подальшому.

Також суд формально підійшов до перевірки необхідності існування тимчасового обмеження. Так, суд не врахував, що ОСОБА_1 на даний час не є посадовою особою ПП Тамак і не може ніяким чином вплинути на виконання підприємством зобов`язань, встановлених рішенням суду.

Суд першої інстанції фактично поклав на фізичну особу ОСОБА_1 відповідальність по боргам юридичної особи, в якій він не був власником, а найманим працівником. Як фізична особа ОСОБА_1 відповідає лише по власним боргам, а по боргам інших осіб він може відповідати на підставі відповідного договору або закону.

Відзив на апеляційну скаргу заінтересовані особи до суду не подали.

У судове засідання суду апеляційної інстанції представник Кальміуського відділу ДВС у м.Маріуполі Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Харків) та представник стягувача АТ ПУМБ не явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином телефонограмами та рекомендованим поштовим відправленням.

Відповідно до частини 2 статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, заявника ОСОБА_1 , обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Відповідно до положень статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно із частиною 1 статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначається Законом України Про виконавче провадження .

Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України, порядок вирішення спорів у цій сфері регулюється Законом України Про порядок виїзду з України і виїзду в Україну громадян України .

Відповідно до статті 33 Конституції України право кожного вільно залишати територію України може бути обмежено тільки законом. У той же час Конституція України передбачає можливість обмеження наданих громадянинові прав у випадках, що не заборонені законом.

Відповідно до статті 313 ЦК України фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

Згідно з статтею 13 Загальної декларації прав людини кожна людина має право вільно пересуватися й обирати собі місце проживання в межах будь-якої держави. Кожна людина має право вільно залишати будь-яку країну, включаючи свою власну, і повертатися у свою країну.

Статтею 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об`єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачені законом, і які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров`я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

Відповідно до положень частин 1,3 статті 441 ЦПК України, тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.

Зі справи вбачається, що рішенням Приморського районного суду м.Маріуполя від 28 січня 2011 року по справі № 2-125/11 р. стягнуто солідарно з ТОВ Наші вікна для Вас , ПП Тамак та ОСОБА_1 на користь ПАТ Донгорбанк у відшкодування заборгованості за кредитом суму 159537,82 грн, а також судовий збір - 1700 грн в рівних частках, тобто по 566,66 грн з кожного та за інформаційно-технічне забезпечення в розмірі 120 грн, в рівних частках, тобто по 40 грн з кожного. Рішення суду набрало законної сили 09 лютого 2011 року. На підставі вказаного рішення 16 лютого 2011 року видано виконавчий лист, який знаходився на виконанні у Кальміуському ВДВС.(а.с.4)

Ухвалою Іллічівського районного суду м.Маріуполя Донецької області від 18.10.2018 року задоволено подання державного виконавця Кальміуського відділу державної виконавчої служби м.Маріуполя Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 до виконання зобов`язань, покладених на нього згідно виконавчого листа №2-125/11, виданого 16.02.2011 року Приморським районним судом м.Маріуполя Донецької області про стягнення з ПП Тамак на користь ПАТ ПУМБ заборгованості в розмірі 159537,82 грн., витрат зі сплати судового збору в розмірі 566,66 грн. та витрат на ІТЗ в розмірі 40,00 грн. (а.с.26-27).

Вказана ухвала Іллічівського районного суду м.Маріуполя Донецької області була предметом перегляду Донецьким апеляційним судом, який своєю постановою від 04.07.2019 року судове рішення залишив без змін (а.с.94-97).

Судом встановлено, що відповідно до інформації про виконавче провадження від 04.02.2020 року, на підставі виконавчого листа №2-125/11 від 16.02.2011 року, 24.09.2014 року відкрито виконавче провадження №44820911 про стягнення з ПП Тамак на користь ПАТ ПУМБ заборгованості в розмірі 159537,82 грн., витрат зі сплати судового збору в розмірі 566,66 грн. та витрат на ІТЗ в розмірі 40,00 грн. (а.с.3,7), за яким виконані певні виконавчі дії, які не привели до виконання рішення.

Судом встановлено також, що ОСОБА_1 є тренером національної збірної України з пауерліфтингу з 1995 року. При цьому він позитивно характеризується на цій посаді: за час своєї роботи підготував декілька десятків спортсменів високого рівня, за високі досягнення в 1999 року йому було присвоєно почесне звання Заслужений тренер України , однак він не є штатним тренером збірної, не отримує заробітної плати, отримує тільки преміальні виплати у разі, якщо його вихованці стають переможцями або призерами змагань. Заборона на виїзд за кордон для ОСОБА_1 є за своєю суттю забороною на здійснення його професійної діяльності та отримання очікуваних результатів від неї.

Заочним рішенням Іллічівського районного суду м.Маріуполя Донецької області від 29.09.2020 року визнано розірваним з 28.08.2019 року трудовий договір з директором, укладений 16.05.2007 року між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН: НОМЕР_1 ), та Приватним підприємством Тамак (ЄДРПОУ 32457579) на підставі статті 38 КЗпП України ( а.с. 149-150).

Звертаючись до суду з заявою про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон, заявник вказував, що він більше не є директором ПП Тамак , від нього не залежить виконання підприємством зобов`язань, встановлених рішенням суду. Колегії суддів Збандут І.В. пояснив, що не має іншого доходу, ніж пенсійні виплати, на які державний виконавець має можливість накласти стягнення на виконання рішення суду.

Суд може скасувати тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України за вмотивованою заявою боржника (частина 5 статті 441 ЦПК України).

Пунктом 5 статті 6 Закону України Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України передбачено, що право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом,-до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.

Таким чином, процедура обмеження у праві виїзду боржника передбачена ЦПК України, а підстави -Законами України Про виконавче провадження та Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України .

Відмовляючи в задоволенні заяви ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 у своїй заяві не навів жодних доводів, які б стосувалися питань виконання виконавчого документа, урегульованих ст.432 ЦПК України, у справі немає доказів помилковості видачі виконавчого документа (наприклад, на підставі рішення, яке не ухвалювалося), невідповідності його змісту, формі, реквізитам такого документа, відсутності обов`язку боржника, добровільним виконанням боржником чи іншою особою. Крім того, суд врахував, що з 16.05.2007 року по 28.08.2019 року ОСОБА_1 був директором ПП Тамак з правом першого підпису, мав виконувати такі обов`язки в межах і обсягах передбаченими чинним законодавством, а виконавчий лист №2-125/11 від 16.02.2011 року та інші (№2-124/11 від 16.02.2011 року, №2-15/11 від 28.01.2010 року, №2-4365/10 від 24.02.2015 року, №1/244 від 28.01.2011 року) були видані під час виконання ОСОБА_1 обов`язків директора ПП Тамак та на теперішній час заборгованість за ними не погашена, то обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 є виправданою мірою забезпечення виконання рішень суду.

Разом з тим, суд не звернув уваги на те, що подання державного виконавця про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника було спрямовано до суду стосовно керівника підприємства ПП Тамак ОСОБА_1 у зв`язку із невиконанням саме ПП Тамак рішення суду про погашення заборгованості перед стягувачем. (а.с.1-2).

Ухвалою Іллічівського районного суду м.Маріуполя від 18 жовтня 2018 року, залишеною без змін постановою Донецького апеляційного суду від 04 липня 2019 року, задоволено подання державного виконавця Кальміуського відділу державної виконавчої служби м.Маріуполя Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 до виконання зобов`язань, покладених на нього згідно виконавчого листа №2-125/11, виданого 16.02.2011 року Приморським районним судом м.Маріуполя Донецької області про стягнення з ПП Тамак на користь ПАТ ПУМБ заборгованості в розмірі 159537,82 грн., витрат зі сплати судового збору в розмірі 566,66 грн. та витрат на ІТЗ в розмірі 40,00 грн.. При цьому зі змісту ухвали вбачається, що суд, вирішуючи це питання, виходив з саме обставин невиконання рішення суду боржником ПП Тамак - в межах вимог подання державного виконавця, і тому обмежив у праві виїзду за межі України його керівника, не обговорюючи виконання рішення суду ОСОБА_1 як фізичною особою.

Згідно з матеріалами справи заочним рішенням Іллічівського районного суду м.Маріуполя Донецької області від 29.09.2020 року, визнано розірваним з 28.08.2019 року трудовий договір з директором, укладений 16.05.2007 року між ОСОБА_1 , та Приватним підприємством Тамак на підставі статті 38 КЗпП України.

З матеріалів справи вбачається, що приватний виконавець заперечував проти заяви ОСОБА_1 про скасування такого обмеження, мотивуючи його тим, що ПП Тамак не приймає жодних дій для виконання рішення суду і погашення заборгованості (а.с.19-120), і не посилався на ухилення боржника - фізичної особи ОСОБА_1 від виконання зобов`язань.

Разом з тим наявність у боржника невиконаних зобов`язань за рішенням суду сама по собі не є підставою для обмеження його права на виїзд за межі України, оскільки необхідною умовою для застосування такого обмеження є умисне та свідоме невиконання боржником рішення суду. Посилання державного виконавця на невиконання судового рішення боржником протягом років не дає підстав для висновку про ухилення фізичної особи ОСОБА_1 від виконання рішення суду з огляду на те, що факт ухилення не підтверджений доказами.

У справі Гочев проти Болгарії ( Gochev v. Bulgaria від 26.11.2009) Європейський суд з прав людини сформулював загальні стандарти щодо права на свободу пересування, зазначивши, що таке обмеження має відповідати одразу трьом критеріям: по-перше, має ґрунтуватися на законі, по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених у ч. 3 ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції, і, по-третє, знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом (тобто бути пропорційним меті його застосування). При цьому при вирішенні питання про пропорційність обмеження даного права з метою стягнення неоплачених боргів слід пам`ятати, що таке обмеження може бути виправдано лише тоді, коли воно дійсно сприятиме погашенню заборгованості; проте навіть якщо зазначене обмеження свободи пересування було виправданим на самому початку, воно може стати непропорційним і таким, що порушує права людини, якщо воно автоматично продовжуватиметься протягом тривалого періоду. Тому застосування такого обмеження має періодично переглядатися судом (принаймні в останній інстанції) з метою з`ясування доцільності його подальшого застосування, причому обсяг судового розгляду повинен дозволити суду взяти до уваги всі фактори, й у тому числі ті, що стосуються пропорційності такого обмеження.

У справі Хлюстов проти Росії ( Khlyustov v. Russia від 11.07.2013 року) ЄСПЛ також застосував указані стандарти при вирішенні питання щодо заборони виїзду боржника за кордон у зв`язку з невиконанням судового рішення про стягнення заборгованості. Зокрема, ЄСПЛ не погодився з владою РФ з питання додержання в результаті накладення обмеження на право заявника залишати свою країну принципу, згідно з яким таке обмеження має бути необхідним в демократичному суспільстві в контексті п. 3 ст. 2 Протоколу № 4 Конвенції. Європейський Суд з прав людини вказав, що необхідність додержання цього принципу закладена і в національному законодавстві, яке не передбачає автоматичного накладення таких обмежень.

Отже, перевіривши доводи скарги заявника, матеріали справи, колегія суддів вважає, що висновок суду про відсутність підстав для задоволення заяви про скасування обмеження у праві виїзду за кодон є помилковим.

Згідно зі статтею 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. При цьому порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Таким чином, враховуючи, що висновки суду не відповідають обставинам справи, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції про відмову в задоволені заяви боржника ОСОБА_1 постановлена з порушенням норм процесуального і матеріального права, тому підлягає скасуванню.

Згідно з частиною 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

У зв`язку із скасуванням ухвали суду першої інстанції з урахуванням вищенаведених доводів про обґрунтованість апеляційної скарги, колегія суддів ухвалює у справі нове рішення про задоволення заяви ОСОБА_1 .

Керуючись статтями 367, 368, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 10 листопада 2020 року скасувати.

Заяву ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України задовольнити.

Скасувати тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон боржника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , застосованого ухвалою Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 18 жовтня 2018 року.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складений 15 січня 2021 року.

Судді: Є.Є. Мальцева

В.М. Барков

М.Ю. Лопатіна