Постанова

від 14.01.2021 по справі 469/1497/17

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

14.01.21

22-ц/812/175/21

Провадження № 22-ц/812/175/21 Доповідач апеляційної інстанції-Данилова О.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2021 року м. Миколаїв

справа № 469/1497/17

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого Данилової О.О.,

суддів: Коломієць В.В., Тищук Н.О.,

переглянувши в апеляційному порядку без повідомлення сторін (в порядку письмового провадження) цивільну справу за заявою представника ОСОБА_1 - адвоката Коваленко Катерини Олександрівни про зустрічне забезпечення позову у цивільній справі за позовом

приватного підприємства Компанії Агропроминвест

до Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області та ОСОБА_1 (треті особи - ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області, ПП Південь Зем )

про визнання недійсними рішень, визнання недійсною та відновлення державної реєстрації земельних ділянок, визнання недійсним договору купівлі-продажу

за апеляційною скаргою

представника приватного підприємства Компанії Агропроминвест

на ухвалу Березанського районного суду Миколаївської області, ухвалену 24 листопада 2020 року суддею Гапоненко Н.О. в приміщенні цього ж суду (дата складання повної ухвали не зазначена),

У С Т А Н О В И В:

У жовтні 2017 року приватне підприємство Компанія Агропроминвест (далі - Компанія Агропроминвест ) звернулось з позовом до Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області, ОСОБА_1 про визнання недійсними рішень, визнання недійсною та відновлення державної реєстрації земельних ділянок, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки.

Підставою позову зазначене те, що внаслідок безпідставного поділу орендованої ним земельної ділянки площею 0,65 га в межах території Коблівської сільради та подальшого продажу частини ділянки площею 0,05 га ОСОБА_1 без згоди компанії, порушене право позивача на переважне придбання орендованої землі. Компанія Агропроминвест також просила вжити заходи забезпечення позову.

Ухвалою Березанського районного суду Миколаївської області від 15 липня 2019 року, залишеною без змін постановою Миколаївського апеляційного суду від 18 березня 2019 року, накладено арешт на земельну ділянку, кадастровий номер 4820982200:12:051:0014, площею 0,05 га, розташовану за адресою: Миколаївська обасть, Березанський район, с. Коблеве, та заборонено ОСОБА_1 вчиняти із нею будь-які дії, спрямовані на її відчуження, встановлення іпотечних чи інших обтяжень щодо цієї земельної ділянки.

У жовтні 2020 року представник відповідача ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про зустрічне забезпечення позову. Заявник просив зобов`язати Компанію Агропроминвест внести на депозитний рахунок суду грошову суму у розмірі 500 000 грн. для забезпечення відшкодування можливих збитків ОСОБА_1 внаслідок арешту земельної ділянки. Підставами зустрічного забезпечення заявник зазначав, що розмір статутного капіталу позивача становить 100 грн., іншого майна позивач не має; є відомості, що позивач, як юридична особа, не знаходиться за місцем реєстрації; компанія є боржником у виконавчих провадженнях з примусового виконання судових рішень. На спірній ділянці розташовані об`єкти нерухомості ОСОБА_1 вартістю 7 607 491 грн., а арешт знецінює цю власність, негативно впливає на репутацію закладу, що може призвести до збитків.

Ухвалою Березанського районного суду Миколаївської області від 24 листопада 2020 року заяву представника ОСОБА_1 задоволено частково. В порядку зустрічного забезпечення Компанію Агропроминвест зобов`язано протягом десяти днів з дня постановлення ухвали внести на депозитний рахунок суду кошти в розмірі 74 610 грн., що дорівнює вартості спірної ділянки.

В апеляційній скарзі представник Компанії Агропроминвест просив ухвалу скасувати та відмовити у зустрічному забезпеченні позову. Апелянт посилався на те, що заявник не довів обставини, за наявністю яких суд зобов`язаний вжити заходи зустрічного забезпечення, а саме майновий стан позивача та відсутність за місцем реєстрації. Апелянт вважає недоведеним і факт можливих збитків ОСОБА_1 внаслідок забезпечення позову, що за статтею 154 ЦПК є основною передумовою вжиття заходів зустрічного забезпечення.

Відповідно до положень частини 4 статті 62 ЦПК повноваження представника Компанії Агропроминвест - адвоката Зотікова С.Є. підтверджені ордером, виданим на підставі договору про надання правової допомоги від 17 жовтня 2017 року (а.с184).

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 - адвокат Коваленко К.О. наголошувала на наявності обставин, які зумовлюють обов`язок суду застосувати зустрічне забезпечення за частиною 3 статті 154 ЦПК. Визначення розміру зустрічного забезпечення, який є еквівалентним вартості спірної ділянки, представник відповідача вважає співмірним заходом арешту цієї ж ділянки.

Інші учасники справи правом відзиву на апеляційну скаргу не скористались.

Відповідно до частини 1 чи 2 статті 369 ЦПК апеляційна скарга розглядається судом без повідомлення учасників справи.

Переглянувши справу за наявними доказами та перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги представника позивача з урахуванням заперечень представника відповідача, викладених у відзиві, апеляційний суд не вбачає підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Так, з матеріалів справи (виділених) вбачається, що з жовтня 2017 року між Компанією Агропроминвест , з одного боку, та Коблівською сільрадою і ОСОБА_1 , з іншого, існує спір щодо правомірності набуття останнім права власності на земельну ділянку площею 0,05 га, що входить до складу земельної ділянки площею 0,65 га в межах с.Коблево, яка була орендована компанією у 2007 році строком на 49 років.

З метою ефективного захисту та поновлення порушених прав позивача у разі задоволення його позову, судом вжито заходів забезпечення позову, а саме накладено арешт на спірну ділянку площею 0,05 га та заборонено вчиняти відчуження та обтяження предмету спору (а.с.81-82 виділених матеріалів).

Згідно з частиною 1 статті 154 суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).

Системний аналіз частин 1 та 3 статті 154 ЦПК свідчить про те, що реалізація заходів зустрічного забезпечення є правом суду, а не його обов`язком, за винятком випадків, прямо передбачених цією нормою, а саме якщо позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.

Проте, незалежно від наявності обставин, передбачених частиною 3 статті 154 ЦПК, та характеру повноважень суду (має право або зобов`язаний), метою зустрічного забезпечення є гарантування відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову.

Тобто основною передумовою застосування правил статті 154 ЦК є факт можливості таких збитків.

За правилами частини 5 статті 154 ЦПК заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв`язку із забезпеченням позову.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18).

При цьому положення статті 154 ЦПК не містять прямої вказівки на необхідність вжиття судом заходів зустрічного забезпечення у розмірі ціни позову (постанова Верховного Суду (КЦС) від 28 жовтня 2020 року, справа № 761/3222/17).

Отже, виходячи з вимог зазначених норм, відповідач має обґрунтувати факт можливості спричинення збитків заходами забезпечення позову, визначити їх потенційний розмір, а суд - ретельно дослідити ці обставини та оцінити співмірність застосованих заходів забезпечення позову розміру таких можливих збитків та розміру зустрічного забезпечення.

Зі змісту заяви представника ОСОБА_1 вбачається, що підставою зустрічного забезпечення зазначені обставини (майновий стан та відсутність за місцем реєстрації), які передбачені частиною 3 статті 154 ЦПК як умови обов`язкового застосування зустрічного забезпечення.

Водночас, основний критерій зустрічного забезпечення - можливість збитків обгрунтований лише тим, що на спірній ділянці знаходиться дороге нерухоме майно - будівля, яке внаслідок арешту земельної ділянки може знецінитись; власник не може розпорядитись будівлею; а арешт землі негативно впливає на репутацію закладу.

Проте, будь-яких вагомих аргументів на підтвердження можливості збитків, а також доказів знецінення нерухомого майна - будівлі за період арешту (з липня 2019 року) представник відповідача не надав.

Не зазначено і те, яким чином арешт, котрий полягає у забороні розпорядження земельною ділянкою, може призвести до знецінення іншої нерухомості - будівлі, та в чому полягають такі збитки.

Відсутнє і визначення потенційного розміру можливих збитків.

При цьому застосований судом вид забезпечення позову (арешт спірної ділянки) за своєю суттю не впливає на матеріальний стан відповідача яка власника майна та не призводить до понесення додаткових витрат у зв`язку з його застосуванням, оскільки арештоване майно перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.

Не зумовлює арешт і неможливість продажу будівлі, на що посилається представник відповідача, оскільки обмеження стосуються лише прав на спірну земельні ділянку.

Лише гіпотетичне посилання на можливість збитків без вмотивування вірогідності їх спричинення, і до того ж саме внаслідок забезпечувальних заходів, не може бути достатньою підставою для застосування механізму, передбаченого статтею 154 ЦПК.

Суд першої інстанції не звернув належної уваги на основну умову застосування зустрічного забезпечення - вірогідність збитків, не оцінив дійсну можливість порушень майнових прав ОСОБА_1 унаслідок арешту спірної ділянки, не визначив потенційний розмір збитків, а висновок про співмірність розміру зустрічного забезпечення обґрунтував лише його відповідністю вартості спірної земельної ділянки (предмету спору).

При цьому суд помилково вважав достатньою підставою зустрічного забезпечення обставини, передбачені лише частиною 3 статті 154 ЦПК.

Тому судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням по справі нового рішення по суті заяви відповідача про зустрічне забезпечення.

При вирішенні цього питання апеляційний суд враховує обраний судом вид забезпечення позову, який не впливає на матеріальний стан відповідача як власника майна та не призводить до понесення додаткових витрат унаслідок його застосування, та відсутність належних обґрунтувань відповідачем можливості збитків унаслідок накладення арешту на спірну ділянку, а тому вважає вжиття заходів зустрічного забезпечення за статтею 154 ЦПК передчасним.

Проте ці обставини не перешкоджають відповідачу при виникненні обставин, передбачених цією нормою, повторно порушити питання про зустрічне забезпечення.

Доводи представника відповідача ОСОБА_1 , викладені у відзиві на апеляційну скаргу, насамперед, стосуються доведеності обставин, які передбачені частиною 3 статті 154 ЦПК та можуть стати перешкодою у реальному відшкодуванні збитків відповідачу (незадовільний майновий стан позивача та відсутність за місцем реєстрації юридичної особи). Проте ці доводи не обґрунтовують можливості спричинення збитків тимчасовим арештом ділянки, не доводять потенційний розмір таких збитків, а тому перешкоджають визначенню співмірності розміру зустрічного забезпечення із заходом забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв`язку із забезпеченням позову (частина 5 статті 154 ЦПК).

Керуючись статями 374, 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу приватного підприємства компанії Агропроминвест задовольнити.

Ухвалу Березанського районного суду Миколаївської області від 24 листопада 2020 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Коваленко Катерини Олександрівни про зустрічне забезпечення позову - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий О.О.Данилова

Судді: В.В.Коломієць

Н.О.Тищук

---------------------------------

Повну постанову складено 15 січня 2021 року