Постанова

від 14.01.2021 по справі 160/4180/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

14 січня 2021 року м. Дніпросправа № 160/4180/19

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),

суддів: Бишевської Н.А., Добродняк І.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Волкової К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 червня 2020 року (суддя Турлакова Н.В.) у справі №160/4180/19 за позовом Приватного акціонерного товариства Нікопольський медіа-центр до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови,-

в с т а н о в и В :

ПрАТ Нікопольський медіа-центр звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу від 11.04.2019 №Д1434/1505/АВ/ТД-ФС/323.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що посадовими особами відповідача було проведено інспекційне відвідування ПрАТ Нікопольський медіа-центр та при перевірці встановлено порушення вимог законодавства про працю, що зафіксовано Актом інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю від 13 березня 2019 року №38/4.3-н, на підставі якого прийнято оскаржувану постанову. Вказану постанову позивач вважав неправомірною з огляду на те, що між ним та фізичними особами мали місце цивільно-правові відносини на підставі укладених цивільно-правових договорів про виконання робіт, а тому висновок відповідача про наявність трудових відносин та порушення позивачем вимог ч.3 ст.24 та ч.1 ст.21 КЗпП України є безпідставним.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 червня 2020 року адміністративний позов задоволено.

Рішення суду фактично мотивовано тим, що за положеннями статті 627 Цивільного Кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору. Позивач та фізичні особи, підписавши цивільно-правові договори на виконання робіт, дійшли згоди щодо всіх істотних умов, які не суперечать нормам чинного законодавства України. Відповідачем не надано доказів наявності у вказаних договорів ознак нікчемного правочину та визнання їх судом недійсним, а надані позивачем до суду докази свідчать про реальність договорів та виконання їх сторонами у встановленому законом та передбаченому договорами порядку. З цих підстав, судом зроблено висновок, що наведені в акті інспекційного відвідування інспектором праці твердження не можуть бути підставою для висновку, що правовідносини між позивачем та фізичними особами згідно цивільно-правових договорів не є відносинами цивільно-правового характеру, а дії позивача щодо укладення з фізичними особами договорів не

можуть бути розцінені, як фактичний допуск працівників до роботи без оформлення трудового договору, що свідчить про відсутність в діях позивача ознак порушення ч. 3 ст.24 та ч.1 ст.21 КЗпП України.

Крім цього, суд першої інстанції прийняв до уваги те, що судовим рішенням, яке набрало законної сили, визнано неправомірним припис ГУ Держпраці у Дніпропетровській області, який, у свою чергу, винесений за результатами того ж заходу контролю, що і оскаржувана у цій справі постанова та підставою для винесення якого слугували ті ж самі обставин, що і для постанови про застосування штрафних санкцій.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального права, неповне з`ясування обставин справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що зміст укладених цивільно-правових договорів дозволяє дійти висновку про те, що фізичні особи виконував трудові функції, оскільки в укладених договорах не визначається обсяг виконуваної роботи, кінцевий результат цих робіт, що свідчить про систематичний характер виконуваної роботи. З цих підстав відповідач вказує на те, що предметом цивільно-правових договорів є процес праці, а не її кінцевий результат, а отже вказані взаємовідносини, у спірному випадку, є трудовими, у зв`язку з чим допуск позивачем до роботи працівників без укладення трудового договору є порушенням вимог законодавства про працю та правовою підставою для застосування штрафних санкцій у відповідності до абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить рішення суду першої інстанції залишити без змін з огляду на його законність та обґрунтованість.

Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 05.06.2019р., Приватне акціонерне товариство Нікопольський медіа-центр зареєстроване як юридична особа 22.01.2002р., основний вид господарської діяльності: 60.20 Діяльність у сфері телевізійного мовлення.

На підставі інформації, наданої в листах Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 01.11.2018 року № 66677/10/04-36-13-01-11, від 07.11.2018р. №67471/10/04-36-13-01-11, 11.03.2019р. Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області видано наказ №289-н про призначення інспекційного відвідування ПрАТ «Нікопольський медіа-центр» з питань дотримання трудового законодавства.

На підставі направлення на проведення інспекційного відвідування від 12.03.2019 року №38/4.3-н головним державним інспектором відділу з питань додержання законодавства про працю, застрахованих осіб, зайнятість, працевлаштування інвалідів та з питань дитячої праці у Нікопольському регіоні Бакаловою О.В. в період з 12 березня 2019 року по 13 березня 2019 року проведено інспекційне відвідування зі здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю ПрАТ «Нікопольський медіа-центр» з питань виявлення неоформлених трудових відносин, повноти, своєчасності нарахування та виплати заробітної плати за юридичною адресою: 53201, Дніпропетровська області, м. Нікополь вул.. Патріотів України, буд. 113 А. Направлення на проведення інспекційного відвідування від 12.03.2019 року №38/4.3-н вручено перед проведенням інспекційного відвідування 12.03.2019 року директору товариства ОСОБА_1 , що підтверджується відміткою на направленні.

За результатами інспекційного відвідування, 13 березня 2019 року був складений Акт №ДН1434/1505/АВ та один примірник акту було надано головному бухгалтеру ОСОБА_2 , що підтверджується підписом останньої.

Під час проведення перевірки позивача встановлено, що протягом 2018 року, ПрАТ Нікопольський МЦ , в особі директора ОСОБА_1 (замовник) було укладено 5 Договорів цивільно-правового характеру з фізичними особами (виконавці) на виконання певних видів робіт, а саме:

1. ОСОБА_3 (виконавець) договір цивільно- правового характеру від 02.01.2019 №2. Термін дії договору з 02.01.2018 по 31.12.2018. Предметом договору є надання послуг з безперебійної роботи монтажної, по контролю за станом та експлуатацією обладнання Підприємства, підготовці та подачі документації,, для отримання ліцензії дозволу на право мовлення, надання методичичної та практичної допомоги з реалізації проектів та програм, планів та договорів, складання графіків робіт, замовлень схем та іншої технічної документації, звітності по затвердженим формам у визначені терміни у зручний для замовника час.

В свою чергу замовник зобов`язується своєчасно прийняти та оплатити виконані послуги, після підписання акта виконаних послуг/робіт, за результатам дослідженних актів-приймання виконаних робіт та сплати за отримані послуги встановлено, що послуга надавалася систематично, протягом 5 місяців.

2. ОСОБА_4 договір цивільно-правового характеру від 01.06.2018 №8. Термін дії договору з 01.06.2018 по 31.12.2018. Предметом договору є надання послуг з безперебійної роботи монтажної, по контролю за станом та експлуатацією обладнання Підприємства, підготовці та подачі документації,, для отримання ліцензії дозволу на право мовлення, надання методичної та практичної допомоги з реалізації проектів та програм, планів та договорів, складання графіків робіт, замовлень схем та іншої технічної документації, звітності по затвердженим формам у визначені терміни у зручний для замовника час. В свою чергу замовник зобов`язується своєчасно прийняти та оплатити виконані послуги, після підписання акта виконаних послуг/робіт.

Згідно Актів-приймання виконаних робіт та сплати за отримані послуги, послуга надавалася систематично, протягом 7 місяців.

3. ОСОБА_5 (виконавець) - договір цивільно-правового характеру від 02.07.2018 №9. Термін дії договору з 02.07.2018 по 31.12.2018. Предметом договору є надання послуг по прибиранню приміщень ПрАТ Нікопольський МЦ (дві кімнати 8-43,1 м) у зручний для замовника час. В свою чергу замовник зобов`язаний забезпечити виконавця усім необхідним для виконання послуги та оплатити за отримані послуги. Дослідженням Актів-приймання виконаних робіт та оплати за отримані послуги встановлено, що послуга надавалася систематично, протягом 6 місяців.

4. ОСОБА_6 (виконавець) - договір цивільно-правового характеру від 11.04.2018 №6. Термін дії договору з 11.04,2018 по - 31.12.2018. Предметом договору є надання послуг по прибиранню приміщень ПрАТ Нікопольський МЦ (дві кімнати 8-43,1 м) у зручний для замовника час. В свою чергу замовник зобов`язаний забезпечити виконавця усім необхідним для виконання послуги та оплатити за отримані послуги. Згідно Актів-приймання виконаних робіт та сплати за отримані послуги, послуга надавалася систематично протягом 3 місяців.

5. ОСОБА_7 (виконавець) - договір цивільно-правового характеру від 02.01.2018 №3. Термін дії договору з 02.01.2018 по 31.12.2018. Предметом договору є зобов`язання виконувати транспортні послуги. В свою чергу замовник зобов`язаний забезпечити виконавця паливно-мастильними матеріалами та своєчасно оплатити за виконану роботу. Дослідженням Актів-приймання виконаних робіт та сплати за отримані послуги встановлено, що послуга надавалася систематично, протягом 2018 року.

З висновків акту інспекційного відвідування встановлено, що послуги, які надаються за договорами згідно Класифікатора професій ДК 003:2010 відносяться до трудових обов`язків визначених Класифікатором професій, послуги мають систематичний характер, зазначені професії підпорядковуються правилам внутрішнього трудового розпорядку, робота працівників фактично організовувалась ПрАТ НІКОПОЛЬСЬКИЙ МЕДІА-ЦЕНТР , крім того, працівники несли матеріальну відповідальність (п. 3.1. Договорів), яка передбачена саме трудовими відносинами. Таким чином, предметом укладених договорів ПрАТ НМЦ з фізичними особами є процес праці, а не її кінцевий результат.

Отже, за позицією органу державного контролю, зазначеними діями ПрАТ НІКОПОЛЬСЬКИЙ МЕДІА-ЦЕНТР порушено вимоги ч. 3 ст. 24 КЗпП України, в частині фактичного допуску 5 працівників до роботи без оформлення трудового договору, що позбавляє робітників права на соціальний захист у випадку безробіття.

За наслідками інспекційного відвідування 19.03.2019 року Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області винесло припис про усунення виявлених порушень №ДН1434/1505/АВ/П, згідно п.1 припису позивача зобов`язано усунути до 25.03.2019 року порушення ч. 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України щодо п`яти найманих працівників, які допущені до роботи без укладення трудового договору, оформленого в письмовій формі із наказом та повідомлення Державної фіскальної служби про прийняття працівника на роботу. Припис отриманий директором ПрАТ «Нікопольський медіа-центр» 19.03.2019 року, що підтверджується підписом.

Крім цього, на підставі Акту №ДН1434/1505/АВ від 13.03.2019р. винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 11 квітня 2019 року №ДН1434/1505/АВ/ТД-ФС/323 на загальну суму в розмірі 625950,00грн.

Розмір штрафу за даною Постановою про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 11 квітня 2019 року №ДН1434/1505/АВ/ТД-ФС/323 визначено відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України, в якому встановлено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу, в тому числі, в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення, а саме: 30 * 4173,00 грн. * 5 = 625 950,00 грн., де: - 30 - коефіцієнт (тридцятикратний розмір); - 4173,00 грн. - мінімальна заробітна плата з 1 січня 2019 року (у місячному розмірі); відповідно до Закону України Про Державний бюджет України на 2018 рік від 23.11.2018 №2629-УІІІ; - 5 - кількість осіб, відносно яких встановлено порушення законодавства про працю ( ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ).

Правомірність та обґрунтованість вказаної постанови про застосування штрафу є предметом спору, який передано на вирішення суду.

За наслідками перегляду справи суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову з огляду на таке.

За змістом статті 265 КЗпП України (в редакції на час виникнення спірних відносин) посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Отже встановлений контролюючим органом факт допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) є правовою підставою для застосування до роботодавця штрафних санкцій.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що проведеним заходом державного контролю (нагляду) встановлені факти укладення позивачем цивільно-правових угод з фізичними особами на виконання робіт (надання послуг).

Позиція відповідача зводиться до того, що між позивачем та вказаними фізичними особами мали місце трудові відносини, разом з тим укладені між ними цивільно-правові договори не є трудовими договорами, а тому позивачем допущено фактичний допуск працівників до роботи без оформлення трудового договору.

За позицією позивача між ним вказаними фізичними особами мали місце відносини цивільно-правового характеру на підставі цивільно-правових договорів про виконання робіт, а отже висновок відповідача про порушення ним вимог ч.3 ст.24 та ч.1 ст.21 КЗпП (не укладення трудового договору з працівником) є безпідставним.

З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції вважає, що визначальним для вирішення спірних відносин є встановлення наявності чи відсутності ознак трудових правовідносин між позивачем та зазначеними фізичними особами.

Відповідно до ч.1 ст.43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини. Законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці, всемірну охорону трудових прав працівників.

Відповідно до ст. 21 КЗпП України, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Натомість, у цивільно-правових відносинах діє принцип свободи договору, тобто сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Нормами ст. 24 КзпП України встановлено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання такої форми є обов`язковим: при організованому наборі працівників; при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; при укладенні контракту; у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; при укладенні трудового договору з неповнолітнім (ст. 187 цього Кодексу); при укладенні трудового договору з фізичною особою; в інших випадках, передбачених законодавством України.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Натомість, цивільно-правовий договір - це угода між сторонами: громадянином і організацією (підприємством, тощо) на виконання першим певної роботи (а саме: договір підряду, договір про надання послуг тощо), предметом якого є надання певного результату праці.

Згідно із ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі статтею 902 Цивільного кодексу України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Основною ознакою, що відрізняє цивільно-правові відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

З аналізу наведених норм вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Як зазначено вище, між позивачем та фізичними особами укладено цивільно-правові угоди, предметом яких є виконання робіт (надання послуг).

У кожному з договорів визначено строк їх дії.

Отже виконувані роботи (наданні послуги), визначені в Договорах, мають тимчасовий характер, натомість, як зазначено вище, робота за трудовим договором має постійний характер, а трудовий договір укладається, як правило, на невизначений строк.

На цивільно-правовий, а не трудовий характер Договорів вказують також положення, згідно з яким Виконавець надає послуги на свій ризик.

Ще одна відмінність між зазначеними договорами полягає в тому, що за трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. Працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо.

За цивільним договором оплачується не процес праці, а її результати, котрі визначають після закінчення роботи і оформляють актами здавання-приймання виконаних робіт (наданих послуг), на підставі яких провадиться їх оплата. Договором також може бути передбачено попередню або поетапну оплату. У трудовій книжці не робиться запис про виконання роботи за цивільно-правовими договорами.

Згідно із умовами Договорів Замовник сплачує Виконавцеві винагороду у розмірах, які залежать від об`єктів виконаних робіт. Підставою для виплати грошової винагороди є акт приймання виконаних робіт.

У спірному випадку між сторонами договорів були складені Акти приймання виконаних робіт, на підставі якого із Виконавцями здійснено розрахунки за виконані роботи.

Отже відповідачем, під час проведення інспекційного відвідування, не було встановлено будь-яких обставин, які б свідчили про те, що зазначені фізичні особи здійснювали функції (виконували роботу), яким би були притаманні ознаки трудових відносин, а саме: не було встановлено наявність робочого місця; не було встановлено систематичне виконання робіт згідно із специфікою діяльності закладу та його розпорядку діяльності; не було встановлено підпорядкування фізичних осіб правилам внутрішнього трудового розпорядку; не було встановлено систематичність оплати труда, що б свідчило про виплату працівнику гарантованої заробітної плати, оскільки за цивільним договором оплачується не процес праці, а її результати, котрі визначають після закінчення роботи (надання послуг) і оформляють актами здавання-приймання виконаних робіт (наданих послуг), на підставі яких провадиться їх оплата (що мало місце у спірному випадку).

При цьому, встановлені обставини справи свідчать про те, що висновки про порушення позивачем вимог ч.3 ст.24 та ч.1 ст.21 КЗпП України відповідачем зроблено виключно із аналізу положень цивільно-правових угод. Але з таким аналізом цивільно-правової угоди суд апеляційної інстанції не погоджується з огляду на вищевикладені ознаки трудової та цивільно-правової угоди.

Враховуючи викладене суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо неправомірності оскаржуваної постанови відповідача.

При цьому, при вирішенні цього спору, суд першої інстанції обґрунтовано прийняв до уваги те, що судовим рішенням в іншій справі, яке набрало законної сили, визнано неправомірним припис ГУ Держпраці у Дніпропетровській області, який, у свою чергу, винесений за результатами того ж заходу контролю, що і оскаржувана у цій справі постанова та підставою для винесення якого слугували ті ж самі обставин, що і для постанови про застосування штрафних санкцій.

Так, встановлені обставини справи, про що зазначено вище, свідчать про те, що за наслідками інспекційного відвідування 19.03.2019 року Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області винесло припис про усунення виявлених порушень №ДН1434/1505/АВ/П, згідно п.1 припису позивача зобов`язано усунути до 25.03.2019 року порушення ч. 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України щодо п`яти найманих працівників, які допущені до роботи без укладення трудового договору, оформленого в письмовій формі із наказом та повідомлення Державної фіскальної служби про прийняття працівника на роботу.

Вказаний припис оскаржено підприємством у судовому порядку.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.06.2019 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 27.02.2020р. по справі №160/3394/19, апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Нікопольський медіа-центр» - задоволено. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 червня 2019 року у справі №160/3394/19 - скасовано. Прийнято нове рішення.

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Нікопольський медіа-центр» до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування пункту припису - задоволено. Визнано протиправним та скасовано пункт 1 припису про усунення виявлених порушень №ДН 1434/1505/АВ/П від 19.03.2019 року.

Постанова суду у справі №160/3394/19 мотивована недоведеністю органом державного контролю факту допуску підприємством працівників до роботи без укладення трудового договору. При цьому, суд виходив з того, що укладені між підприємством та фізичними особами договори мають ознаки цивільно-правових договорів, а тому посилання Держпраці на допуск до роботи працівників без укладення трудових договорів є безпідставними.

Отже, встановивши обставини у цій справі, прийнявши до уваги обставини. які встановленні судом у справі №160/3394/19, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про неправомірність застосування до позивача спірних штрафних санкцій.

Ураховуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим підстав для його скасування не існує.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.315, ст.ст.316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 червня 2020 року по справі №160/4180/19 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки, визначені ст.ст.328, 329 КАС України.

Вступну та резолютивну частини проголошено 14.01.2021р.

Повний текст постанови складено 15.01.2021р.

Головуючий - суддя Я.В. Семененко

суддя Н.А. Бишевська

суддя І.Ю. Добродняк