Рішення

від 24.12.2020 по справі 754/4184/15-ц

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Номер провадження 2/754/1987/20

Справа №754/4184/15-ц

РІШЕННЯ

Іменем України

24 грудня 2020 року Деснянський районний суд міста Києва в складі:

Головуючого - судді Галась І.А.,

при секретарі - Гергель В.А.

за участі: позивача - ОСОБА_1

представника позивача - ОСОБА_2

представника відповідача - ОСОБА_14.

відповідачки - ОСОБА_3

розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ Фірма Капітал ЛТД , директора ТОВ Фірма Капітал ЛТД - ОСОБА_3 про поновлення на роботі і стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В:

23 березня 2015 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Деснянського районного суду м. Києва з позовом до ТОВ Фірма Капітал ЛТД , директора ТОВ Фірма Капітал ЛТД - ОСОБА_3 про поновлення на роботі і стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Ухвалою головуючого судді Ярошенка С.В. від 20 квітня 2015 року провадження у справі було відкрито.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 22 лютого 2017 року справу було визначено до розгляду судді Галась І.А. Підстава проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи - закінчення терміну повноважень.

Ухвалою від 24 лютого 2017 року справу прийнято до провадження судді Галась І.А.

25 травня 2017 року позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просив: поновити його на посаді комерційного директора Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Капітал ЛТД ; стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01 вересня 2014 року до дня поновлення на роботі; стягнути з відповідача на користь позивача компенсацію за невикористану відпустку у 2013-2014 роках у сумі 23700 гривень; стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду в розмірі 20000 гривень.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що Наказом №2-к від 02 лютого 2009 року його, ОСОБА_1 , було прийнято на посаду комерційного директора Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Капітал ЛТД з 01 лютого 2009 року з окладом згідно штатного розкладу. Посадовий оклад становив 11850 (одинадцять тисяч вісімсот п`ятдесят) грн. 00 коп. Він добросовісно виконував свої обов`язки, ніяких претензій з боку керівництва та власниці фірми не було. В жовтні 2014 року він захворів, і був відсутній на роботі з 13.10.2014 року по 20.10.2014 року. Це підтверджується листком непрацездатності. Після одужання, він надав листок непрацездатності в бухгалтерію ТОВ Фірма Капітал ЛТД . Але компенсувати його лікарняний відмовились, посилаючись на фінансові складнощі підприємства. Так само, він не отримав заробітну плату за вересень та жовтень. 24.11.2014 року він знову захворів. 04.12.2014 року він вийшов на роботу і надав листок непрацездатності. Натомість, Директор ТОВ Фірма Капітал ЛТД ОСОБА_3 відмовилась його прийняти і стала вимагати, щоб він написав заяву про звільнення з роботи за власним бажанням заднім числом з вересня 2014 року, інакше погрожувала його звільнити по статті. Оскільки до пенсії йому залишилось допрацювати півтора року, він вирішив проконсультуватись в Дарницькому центрі зайнятості. Там йому пояснили, що оскільки ініціатива звільнення виходить від адміністрації, то його повинні скоротити за скороченням штату. Після чого, він звернувся до директора ОСОБА_3 з пропозицією звільнити його згідно закону за скороченням штату (п. 1. ст. 40 Кодексу законів про працю). ОСОБА_3 сказала, що її так не влаштовує і повторила, або він звільняється за власним бажанням, або його звільнять по якійсь статті, зокрема за прогул, який він не вчиняв. Він звернувся до юристів АО Юридична консультація Деснянського району м. Києва , які роз`яснили, що як варіант, який міг би влаштувати всіх є звільнення за угодою сторін (пункт 1 статті 36 Кодексу законів про працю). 05 грудня 2014 року він знову мав розмову з директором ОСОБА_3 , щоб вона розрахувалась за відпрацьовані та неоплачені останні три місяці, а також невикористані відпустки 2013 та 2014 років та звільнила його за угодою сторін. Директор ТОВ Фірма Капітал ЛТД ОСОБА_3 відмовила йому, і сказала, що більше на роботу його не допустять, а трудову книжку надішле мені по пошті. Через стрес, який виник на роботі, 08.12.2014 року по 18.12.2014 року він знов захворів. Про те, що він хворію, він повідомив рекомендованим листом. 11.12.2014 року він звернувся з заявою до Територіальної Державної інспекції з питань праці у м. Києві. 10 грудня 2014 року отримав відповідь від Територіальної Державної інспекції з питань праці у м. Києві, в якій йому рекомендували звернутись до правоохоронних органів. 18 грудня 2014 року він прийшов на роботу, але на прохідній його не пропустили. Директор на дзвінки не відповідала. 19.12.2014 року разом з членом правління Спілки ветеранів Афганістану ОСОБА_4 , вони приїхали в офіс ТОВ "Фірма Капітал ЛТД". На запитання ОСОБА_4 , чому ОСОБА_1 не допускають до роботи, не розраховуються і не віддають трудову книжку, ОСОБА_3 сказала, що ОСОБА_5 звільнений з 30.09.2014 року. Наказ про звільнення та трудову книжку він отримає по пошті. До цього часу, директор ТОВ "Фірма Капітал ЛТД" ОСОБА_3 не передала, не надіслала йому ні трудову книжку, ні наказ про звільнення. Через це він не може влаштуватись на роботу. Фактично, він залишився без засобів до існування. Через стрес пов`язаний зі звільненням має проблеми зі здоров`ям. Крім того, він являється ветераном війни, учасником бойових дій. Всі наведені обставини свідчать про те, що дії відповідача порушують ст. 47 Кодексу законів про працю України, в якій зазначено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок. У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, він зобов`язаний удень звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. Позивач зазначає, що він працював, виходив на роботу, виконував свої трудові обов`язки до 18 грудня 2014 року, тобто до того часу, доки ОСОБА_3 не пустила його на роботу і сказала що його звільнено за прогул. Слід зазначити, що з наказом про звільнення з роботи його ознайомлено не було та копія його не видавалась. Позивач зауважує, що ніяких порушень трудової дисципліни та прогулів він не вчиняв. Підстава про звільнення його за прогул є надуманою, безпідставною та здійснена з метою щоб не розраховуватись з ним. Ніяких пояснень в нього, звісно, ніхто не просив і не вимагав. Взагалі, його не повідомляли коли саме він не був на робочому місці, і вчинив прогул.

Посилаючись на викладене позивач вимоги позову просив задовольнити, з урахування заяви про збільшення позовних вимог.

22 вересня 2015 року директором Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Капітал ЛТД ОСОБА_3 подано заперечення на позовну заяву, відповідно до змісту яких, сторона відповідача вимоги позову не визнала в повному обсязі, просила в їх задоволенні відмовити, виходячи з наступного.

Відповідно до наказу № 2-к від 2 лютого 2009 р. ОСОБА_5 прийнято на посаду комерційного директора з 1 лютого 2009 р. з оплатою згідно штатного розкладу підприємства. Згідно штатного розкладу, введеного в дію з 1 січня 2014 р. та затвердженого наказом № 1 від 1 січня 2014 р., заробітна плата комерційного директора ОСОБА_5 складала 3450-00 гривень. 29.08.2014 р. та 30.09.2014 р. головний бухгалтер ОСОБА_6 звернулася до директора ТОВ Фірма Капітал ЛТД з доповідними записками згідно яких ОСОБА_5 систематично порушував трудову дисципліну, а саме: заявлявся на роботу із значними запізненнями, займався на роботі сторонніми справами, постійно сварився та вживав нецензурну лайку, йшов з роботи набагато раніше закінчення робочого дня. Згідно правил трудового розпорядку на підприємстві встановлений 8- годинний робочий день з графіком роботи з 9-00 по 18-00 з обідньою перервою з 13- 00 до 14-00 години. Як вбачається з табелю обліку робочого часу за серпень 2014 р. з 8 годинного робочого дня ОСОБА_5 18 серпня 2014 р. був присутній на роботі 4 години, 26 серпня 2014 р. - 3 години, 27 та 28 серпня 2014 р. - по 4 години, 29 серпня 2014 р. - 3 години. Згідно табелю обліку робочого часу за вересень 2014 р. 10 вересня 2014 р. ОСОБА_5 був присутнім на роботі 3 години, 17 вересня 2014 р. - 3 години, 18,19 вересня 2014 р. по чотири години, 22-24 вересня 2014 р. по 3 години, 25, 26, 29 вересня 2014 р. по 4 години, 30 вересня 2014 р. - 3 години. 29 серпня 2014р., 17.09.2014 р. та 30.09.2014 р. відбулися Збори співробітників ТОВ Фірма Капітал ЛТД , які постановили 29.08.2014 р. та 17.09.2014 р. оголосити догани ОСОБА_5 . Розпорядженнями директора від 29.08.2014 р. 17.09.2014 р. такі догани ОСОБА_5 було оголошено. 30.09.3014 року Збори співробітників ТОВ Фірма Капітал ЛТД вирішили звільнити ОСОБА_5 за прогули. Від будь-яких пояснень з приводу відсутності на роботі ОСОБА_5 відмовився, підтверджуючих документів щодо поважності причин відсутності на робочому місці ОСОБА_5 не надавав, на збори трудового колективу не з`являвся, від підпису про ознайомлення з наказами та розпорядженнями відмовлявся, хоча належним чином про це повідомлявся. Отже, ОСОБА_5 систематично протягом серпня-вересня 2014 р. порушував трудову дисципліну та був відсутній на робочому місці більше 3 годин протягом робочого дня, розпорядження директора та свої трудові обов`язки не виконував, що стало підставою для його звільнення за п. 4 ст. 40 КЗпП України. Наказом № 10-к від 30.09.2014 р. ОСОБА_5 звільнено з посади комерційного директора за прогули згідно ст. 40 п. 4 КЗпП Укрїїни з 30.09.2014 р. Згідно з Наказом 11-к від 30.09.2014 р. на головного бухгалтера ОСОБА_6 покладався обов`язок провести повний розрахунок зі ОСОБА_1 та виплатити йому всі належні кошти. Всі розрахунки зі ОСОБА_1 було проведено головним бухгалтером ОСОБА_7 . Посилання позивача на відмову прийняти та оплатити листки непрацездатності з 13.10.2014 р. по 20.10.2014 р., з 24.11.2014 р. по 3.12.2014 р., з 08.12.2014 р. по 18.12.2014 р. є безпідставними, так як ОСОБА_5 був звільнений з 30.09.2014р. та більше до роботи не приступав. Тому посилання ОСОБА_5 на те, що він виконував свої трудові обов`язки до 18 грудня 2014 р. є його домислами. Оригінал трудової книжки не міг бути виданий ОСОБА_5 , так як був викрадений під час крадіжки 8 березня 2014 р. з приміщення офісу грошових коштів та робочих документів про що йому було достовірно відомо. Відомості про це внесені в ЄРДР 9.03.2014 р. та підтверджуються витягом з кримінального провадження № 12014100020001627 та актом від 10 березня 2014 р. За видачею дублікату трудової книжки ОСОБА_5 не звертався, інформації для видачі дублікату не надавав. Кримінальне провадження розслідується Дарницьким районним управлінням ГУ МВС України в м. Києві про що добре відомо позивачу, так як згідно відповіді слідчого ОСОБА_8 , він звертався до слідчих органів з заявою про визнання його потерпілим. За таких обставин ТОВ Фірма Капітал ЛТД не могла видати Позивачу оригінал трудової книжки, та як на дату звільнення вона була викрадена. Додатково сторона відповідача наголосила на тому, що до позовної заяви ОСОБА_1 додано жодним чином не завірену ксерокопію довідки про нарахування йому заробітної плати та суму утриманих податків № 15-09 від 15.09.2014 р., яка виконана не на бланку, не містить будь-яких реквізитів ТОВ Фірма Капітал ЛТД (місцезнаходження підприємства, його код ЄДРПОУ, контактні телефони, банківські реквізити). Такий доказ є недопустимим. До позовної заяви ОСОБА_1 приєднав підробну довідку № 15-09 від 15.09.2014 р. про нарахування йому заробітної плати з березня по серпень 2014 р. Надана суду довідка ТОВ Фірма Капітал ЛТД ОСОБА_1 ніколи не видавалася, підписи на цій довідці директора та головного бухгалтера підробні. З цього приводу ОСОБА_3 звернулася до Деснянського РУ ТУ МВС України в м. Києві і за її заявою відкрито кримінальне провадження № 12015100030005527, внесене 14.05.2015 р. до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ч.4 ст. 358 КК України. Докази того, що довідка про нарахування ОСОБА_1 заробітної плати не відповідає розміру нарахованої та виплаченої йому заробітної плати ТОВ Фірма Капітал ЛТД , приєднані до матеріалів справи. Посилання позивача на невиплату йому компенсації за невикористану відпустку не відповідають дійсності. Наказом № 6-к від 30 червня 2014 р. з 1 липня 2014 р. по 24 липня 2014 р. ОСОБА_1 було надано чергову відпустку. Згідно відомостей з виплати заробітної плати № 34 за червень 2014 р. ОСОБА_1 отримав відпускні в сумі 3327 гривень 56 коп. за вирахуванням податків та зборів, що підтверджується його підписом в відомості на виплату грошей № 34 за червень 2014 р. та заявою на чергову відпустку від 1 липня 2014 р. В 2013 р. Звєрєву також надавалася чергова відпустка в період з 17.06.2013 р. по 30.06.2013 р. та з 12 .08.2013 р. по 16.08.2013 р., що підтверджується Наказом № 09-к від 9 серпня 2013 р. про надання частини відпустки з 12 по 16 серпня 2013 р., Наказом 02-к від 14 червня 2013 р. про надання ОСОБА_1 чергової відпустки з 17.06.2013 р. по 30.06.2013 р. копією заяви ОСОБА_5 про надання відпустки від 14.06.2014 р. та відомостями про отримання грошових коштів за червень-серпень 2013 р.

Також, відповідачем вказано на те, що хоча директор ТОВ Фірма Капітал ЛТД ОСОБА_3 вказана як відповідач, до неї не заявлено жодних позовних вимог. Таким чином, права ОСОБА_9 директором ТОВ Фірма Капітал ЛТД ОСОБА_3 жодним чином не порушувалися.

Позивач, представник позивача в судовому засіданні позов підтримали в повному обсязі, просили його задовольнити посилаючись на обставини справи викладені в позовній заяві. Крім того, позивач зазначив, що посилання сторони відповідача на викрадення його трудової книжки в березня 2014 року суперечать фактичним обставинам, оскільки 18.06.2014 року головний бухгалтер підприємства ОСОБА_10 завірила печаткою ТОВ Фірма Капітал ЛТД і власним підписом та видала йому копію трудової книжки. Що підтвердила в судовому засіданні при її допиті в якості свідка.

Представник відповідача ТОВ Фірма Капітал ЛТД протягом судового розгляду вимоги позову не визнала, проти їх задоволення заперечувала. Додатково зауважила про безпідставність та необґрунтованість заявлених позовних вимог та зауважила, що позивача було засуджено за підробку довідки про розмір заробітної плати.

ОСОБА_3 протягом судового розгляду справи проти задоволення позову заперечувала. Додатково повідомила про неадекватну поведінку позивача протягом роботи на підприємстві та зауважила, що за станом здоров`я він не може обіймати посаду комерційного директора. Також, відповідач зазначила, що наявність у позивача копії трудової книжки, завіреної звільненою на той час ОСОБА_10 свідчить про те, що саме позивач викрав свою трудову книжку з сейфу підприємства.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною. Листом Верховного Суду України від 25.01.2006 року № 1-5/45 визначено критерії оцінювання розумності строку розгляду справи, якими серед іншого є складність справи та поведінка заявника. Крім того, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана добросовісно користуватись належними їй процесуальними правам та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Вислухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Згідно зі ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Приписами п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків … має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Так, Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-яку заяву, що стосується його прав і обов`язків цивільного характеру (п.36 рішення ЄСПЛ від 21.02.1975 року у справі "Голден проти Сполученого королівства" та кожен має право на ефективний засіб юридичного захисту (ст.13 Конвенції).

Згідно положень ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Як встановлено судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, 02.02.2009 року ОСОБА_1 звернувся до директора ТОВ Фірма Капітал ЛТД ОСОБА_3 з заявою про прийняття на роботу на посаду комерційного директора.

Наказом № 2-к від 2 лютого 2008 р. ОСОБА_5 прийнято на посаду комерційного директора з 1 лютого 2009 р. з оплатою згідно штатного розкладу підприємства.

Наказом ТОВ Фірма Капітал ЛТД № 29-к від 14 червня 2013 року ОСОБА_1 було надано чергову відпустку за його заявою від 14 червня 2013 року.

Наказом ТОВ Фірма Капітал ЛТД № 09-к від 09 серпня 2013 року ОСОБА_1 було надано частину відпустки за його заявою від 09 серпня 2013 року.

Відповідно до штатного розпису ТОВ Фірма Капітал ЛТД з 01 січня 2014 року комерційному директору підприємства було встановлено оклад в розмірі 3450 гривень.

Відповідно до Акту ТОВ Фірма Капітал ЛТД від 10.03.2014 року при викраденні з сейфу підприємства була також викрадена трудова книжка ОСОБА_1 .

Заява по факту крадіжки з сейфу підприємства ТОВ Фірма Капітал ЛТД була подана ОСОБА_3 08 березня 2014 року та внесена до ЄРДР за № 1201410001627.

Згідно табелю обліку робочого часу за вересень 2014 р. 10 вересня 2014 р. ОСОБА_5 був присутнім на роботі 3 години, 17 вересня 2014 р. - 3 години, 18,19 вересня 2014 р. по чотири години, 22-24 вересня 2014 р. по 3 години, 25, 26, 29 вересня 2014 р. по 4 години, 30 вересня 2014 р. - 3 години.

Згідно табелю обліку робочого часу за вересень 2014 р.: 10 вересня 2014 р. ОСОБА_5 був присутнім на роботі 3 години, 17 вересня 2014 р. - 3 години, 18, 19 вересня 2014 р. по чотири години, 22-24 вересня 2014 р. по 3 години, 25, 26, 29 вересня 2014 р. по 4 години, 30 вересня 2014 р. - 3 години.

Відповідно до Доповідної записки Головного бухгалтера ТОВ Фірма Капітал ЛТД ОСОБА_6 від 29 серпня 2014 року комерційний директор ОСОБА_1 систематично порушував трудову дисципліну, з`являвся на роботу з запізненням, під час роботи займався сторонніми справами, постійно сварився, вживав нецензурну лайку.

Відповідно до Доповідної записки Головного бухгалтера ТОВ Фірма Капітал ЛТД ОСОБА_6 від 30.09.2014 року комерційний директор ОСОБА_1 систематично порушував трудову дисципліну, з`являвся на роботу з запізненням, йшов з роботи набагато раніше закінчення робочого часу, під час роботи займався сторонніми справами, постійно сварився, вживав нецензурну лайку.

29 серпня 2014 року та 17 вересня 2014 року позивачу ОСОБА_1 були оголошені догани, оформлені розпорядженнями директора ТОВ Фірма Капітал ЛТД ОСОБА_3

30 вересня 2014 року Наказом № 10К директора ТОВ Фірма Капітал ЛТД ОСОБА_3 позивач був звільнений з посади комерційного директора ТОВ Фірма Капітал ЛТД згідно п. 4 ст. 40 КЗпП України.

Відповідно до Акту від 01 жовтня 2014 року складеного працівниками ТОВ Фірма Капітал ЛТД ОСОБА_3 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_6 позивач ОСОБА_1 в присутності даних працівників офісу отримав Наказ № 10К від 30 вересня 2014 року і відмовився від підпису про тримання наказу, також відмовився забирати трудову книжку.

Згідно довідки № 27/4 від 27 квітня 2015 року ОСОБА_1 працював у ТОВ Фірма Капітал ЛТД з 02.02.2009 року по 30.09.2014 року та мав посадовий оклад 3450 гривень.

Позивачем ОСОБА_1 при зверненні до Деснянського районного суду з позовом було надано Довідку № 15-09 від 15 вересня 2014 року, відповідно до якої посадовий оклад комерційного директора ТОВ Фірма Капітал ЛТД ОСОБА_1 складає 11850 гривень. Дана довідка підписана директором ОСОБА_3 , Головним бухгалтером ОСОБА_6 .

15 травня 2015 року ОСОБА_3 звернулась до правоохоронних органів з заявою про вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст. 358 КК України, а саме підробку вищевказаної довідки. Інформація була внесена до ЄРДР за № 12015100030005527.

Згідно висновку експертів за результатами проведення судово - почеркознавчої експертизи № 16871/16872/18-32 від 19 вересня 2018 року підпис на Довідці № 15-09 від 15 вересня 2014 року від імені ОСОБА_3 був виконаний іншою особою.

Відповідно до вироку Деснянського районного суду міста Києва від 03 квітня 2019 року ОСОБА_1 був визнаний винним у пред`явленому обвинуваченні за ст. 358 ч.4 КК України. Відповідно до вироку, в період часу з 30 вересня 2014 року по 23 березня 2015 року ОСОБА_1 перебуваючи у невстановленому розслідуванням місці, з метою оскарження рішення про його звільнення з посади комерційного директора ТОВ Фірма Капітал ЛТД та забезпечення стягнення з останнього грошових коштів за період вересня 2014 року - лютий 2015 року через завдану шкоду, вирішив звернутися до Деснянського районного суду м. Києва з позовною заявою, для чого для обґрунтування викладених в позові вимог, зокрема штучного збільшення розміру заробітної плати…. він вирішив в ході судового розгляду долучити до власної заяви завідомо підроблений офіційний документ - довідку № 15-09 від 15 вересня 2014 року…, яка містила завищені відносно реальних показники нарахованої заробітної плати, надану йому невстановленою досудовим розслідування особою, матеріали відносно якої виділено у окреме кримінальне провадження.

Вирок суду був предметом розгляду апеляційної та касаційної інстанцій, за результатами розгляду був залишений без змін.

Позивачем суду надані фотокопії лікарняних листів, виданих на його ім`я, які підтверджують факт непрацездатності ОСОБА_1 в періоди часу з 24.11.20014 року по 04.12.2014 року; 08.12.2014 року по 18.12.2014 року; 05.01.2015 року по 15.01.2015 року; 22.01.2015 року по 07.02.2015 року.

Статтею 18 ЦПК України встановлено - судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.

Згідно положень пункту 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 № 14 Про судове рішення у цивільній справі , - рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. У зв`язку з цим суди повинні неухильно додержувати вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі (частина перша статті 213 ЦПК). Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Якщо спірні правовідносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права). Якщо є суперечності між нормами процесуального чи матеріального права, які підлягають застосуванню при розгляді та вирішенні справи, то рішення є законним, якщо судом застосовано відповідно до частини четвертої статті 8 ЦПК норми, що мають вищу юридичну силу. У разі наявності суперечності між нормами законів (кодексів), що мають однакову юридичну силу, застосуванню підлягає той з них, який прийнято пізніше. При встановленні суперечностей між нормами права, які підлягають застосуванню при розгляді та вирішенні справи, суду також необхідно враховувати роз`яснення Пленуму Верховного Суду України, що містяться в постанові від 1 листопада 1996 року № 9 Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя . Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

У своїй практиці Європейський суд з прав людини вказує на те, що право на справедливий розгляд судом, яке гарантовано п. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У п.33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 року у справі "Христов проти України" суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч.1 ст.6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

Конституція України, проголосивши Україну соціальною, правовою державою, визначила зміст і спрямованість діяльності держави, зокрема її обов`язок щодо утвердження, забезпечення і гарантування прав і свобод людини (статті1,3 Конституції України).

Відповідно до ст. 129 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Обов`язковість виконання рішення суду гарантується встановленням відповідальності за його невиконання. Кримінальна відповідальність передбачена у ст. 382 КК: умисне невиконання вироку, рішення, ухвали, постанови суду, що набрали законної сили, або перешкоджання їх виконанню - карається штрафом від п`ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням, волі на строк до трьох років.

У Рішенні від 30 червня 2009 року № 16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина.

Стаття 43 Конституції України у відповідності зі ст.23 Загальної декларації прав людини проголошує право кожного на працю , що включає у себе можливість заробляти собі на життя працею, яку людина вільно обирає або на яку погоджується. Визначаючи право на працю як основу життєдіяльності людини, Конституція України закріплює та гарантує основні трудові права громадян (ст.ст.43,44,45,46) і визначає, що основи соціального захисту, форми та види пенсійного забезпечення, принципи регулювання праці та занятості визначаються законами України (п.6 частини першої ст. 90 Конституції України). Основним законом, який закріпляє право на працю та шляхи його реалізації, є Кодекс законів про працю України.

Статтею 2 КЗпП України одночасно передбачено і право громадянина на працю і право на отримання за працю заробітної плати не нижче встановленого державою мінімального розміру. Працівники реалізують право на працю шляхом укладання трудового договору на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

П. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 року № 9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя "Конституція України має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акту з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати.

Конституція це акт прямої дії. Суд безпосередньо застосовує Конституцію у разі коли закон, який був чинний до введення в дію Конституції чи прийнятий після цього, суперечить їй.

Згідно із ст. 22 Конституції України, закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

У частині другій статті 8 Конституції України, встановлено вимогу щодо законів України - усі вони приймаються виключно на основі Конституції України і повинні відповідати їй (п. 4 рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 у справі №1-29/2007).

За ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а за її ст. 13 - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист свого права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

Відповідно до ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, у справах про звільнення в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення йому належної заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Статтею 235 КЗпП України передбачено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Згідно п.п.22, 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" від 06.11.1992 року № 9, у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з`ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 ст.40 п.1 ст.41 КЗпП, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147(1), 148, 149 КЗпП правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Як роз`яснено в п. 27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 Про практику розгляду судами трудових спорів вирішуючи питання про те, чи є порушення трудових обов`язків грубим, суд має виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, яку завдано ним (могло бути завдано) шкоду.

На підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України власник або уповноважений ним орган має право розірвати трудовий договір у випадку здійснення працівником прогулу без поважних причин.

Прогул це відсутність працівника на роботі без поважних причин більше трьох годин (безперервно чи загалом).

Для звільнення працівника на такій підставі власник або уповноважений ним орган повинен мати докази, що підтверджують відсутність працівника на робочому місці більше трьох годин упродовж робочого дня.

Невихід на роботу, у зв`язку із самовільним використанням працівником відпустки, відгулів за відпрацьовані раніше дні, залишення роботи без попередження власника чи уповноваженого ним органу визнаються прогулом і можуть бути причиною звільнення працівника.

Така правова позиці висловлена Верховним Судом України в постанові від 13 вересня 2017 року у справі 6-1412цс17.

Відповідно до ч.1,2 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідно ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом . Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У відповідності до ч.ч. 1-3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Позивачем протягом судового розгляду справи вимог про скасування наказу № 10К від 30 вересня 2014 року про звільнення позивач не заявлялось. Позивачем його законність не оспорювалась. Отже, відсутні підстави для поновлення позивача на посаді комерційного директора ТОВ Фірма Капітал ЛТД , без вирішення питання про скасування наказу № 10К від 30 вересня 2014 року про звільнення позивач.

Відповідно до положень частини другої статті 235 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Згідно до ст.23 ЦК України, моральна шкода полягає: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживань у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності ( втому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушені стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Згідно приписів ч.3 ст.23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Зважаючи на відсутність підстав для поновлення позивача на роботі також не підлягають задоволенню пов`язані вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

Відповідно до ст.. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами : письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування . Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно ст.. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Протягом судового розгляду справи позивачем не було надано доказі порушення його прав, як працівника ТОВ Фірма Капітал ЛТД .

Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 18.12.2009 року Про судове рішення у цивільній справі під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст.ст.124, 129 Конституції України, задачами цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних, прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами судочинства є законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження та обов`язковість рішень суду до виконання.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові. Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Частиною першою статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У статті 1 Закону України Про судовий збір визначено, що судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Оскільки при зверненні до суду позивач не сплачував судового збору, як особа, яка звільнена від його сплати, а позов не був задоволений підстави для стягнення судового збору з відповідачів відсутні.

На підставі викладеного та керуючись Конституцією України, ст. ст. 5, 12, 13, 81, 141, 263, 265, 274, 279, 280, 281, 354, 430 ЦПК України, ст.ст. 21, 40, 235, 236, 237, 237-1 Кодексу законів про працю України, ст.ст. 23, 277 Цивільного кодексу України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод , Постановою Пленуму Верховного Суду України Про практику розгляду судами трудових спорів від 06.11.1992 року № 9 положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року N 100 ( 100-95-п ) (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 1995 року N 348), Постановою Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27 лютого 2009 року Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ТОВ Фірма Капітал ЛТД , директора ТОВ Фірма Капітал ЛТД - ОСОБА_3 про поновлення на роботі і стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення виготовлено 14.01.2021 року.

Суддя