Постанова

від 12.01.2021 по справі 580/1952/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/1952/20 Суддя (судді) першої інстанції: В.П. Тимошенко

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2021 року м. Київ

Колегія Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Кузьменка В. В.,

суддів Василенка Я. М., Ганечко О. М.,

за участю секретаря Кірієнко Н. Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за адміністративним позовом Золотоніської місцевої прокуратури в інтересах держави, в особі Софіївської сільської ради до ОСОБА_1 про стягнення шкоди, завданої незаконним звільненням особи, за апеляційною скаргою Керівника Золотоніської місцевої прокуратури на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 10.11.2020, -

В С Т А Н О В И Л А:

05.06.2020 Золотоніська місцева прокуратура в інтересах держави, в особі Софіївської сільської ради, звернувшись до суду з позовом до ОСОБА_1 , просить стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави в особі Софіївської сільської ради завдану внаслідок незаконного звільнення працівника шкоду у сумі 138 609,00 грн та сплачений судовий збір за подання до суду позовної заяви у сумі 2 102,00 грн.

Ухвалою від 18.06.2020 відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом Золотоніської місцевої прокуратури в інтересах держави, в особі Софіївської сільської ради до ОСОБА_1 про стягнення шкоди, завданої незаконним звільненням особи на підставі п.1 ч. 1 ст. 170 КАС України.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.08.2020 ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 18.06.2020 скасовано, а справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 10.11.2020, враховуючи приписи п.6 ч.1 ст.240 КАС України, позовну заяву Золотоніської місцевої прокуратури в інтересах держави, в особі Софіївської сільської ради залишено без розгляду.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Золотоніська місцева прокуратура подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм процесуального права, та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В судове засідання з`явився представник прокуратури, апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити. Інші учасники процесу в судове засідання не з`явилися, про апеляційний розгляд справи повідомлені належним чином.

Заслухавши суддю-доповідача, представника прокуратури, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що 14.09.2020 до суду першої інстанції надійшла заява Софіївської сільської ради (вх.23750/20 від 14.09.2020), в якій вона просить позовну заяву залишити без розгляду.

Заява обґрунтована тим, що 15.05.2020 до Софіївської сільської ради надійшов лист Золотоніської місцевої прокуратури від 15.05.2020 № 32-803 вих. 20 з проханням повідомити, в строк до 18.05.2020, про вжиті сільською радою заходи щодо стягнення в регресному порядку грошових коштів в розмірі 138609,05 грн із ОСОБА_1

04.06.2020 Софіївською сільською радою направлено на адресу Золотоніської місцевої прокуратури відповідь на вищевказаний лист в якому аргументовано повідомлено про вжиті органом місцевого самоврядування заходи із повернення 138609,05 грн. Зокрема, в ньому зазначено, що Софіївською сільською радою, з метою повернення бюджетних коштів, прийнято рішення № 47-13 від 01.06.2020, яким вирішено запропонувати ОСОБА_1 повернути вищевказані кошти в добровільному порядку надавши на це місячний термін. По завершенню вказаного терміну, у разі ігнорування ОСОБА_1 законних вимог органу місцевого самоврядування, вказані кошти будуть стягнуті в судовому порядку.

Не очікуючи відповіді на лист, та як вважає Софіївська сільська рада, не встановивши наявність відсутність бездіяльності сільської ради щодо захисту своїх інтересів, Золотоніською місцевою прокуратурою 04.06.2020 направлено до Черкаського окружного адміністративного суду позовну заяву в інтересах Софіївської сільської ради.

Суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для залишення позовної заяви без розгляду, на підставі п. 6. ч. 1 ст. 240 КАС України, оскільки Софіївська сільська рада, яка має адміністративну процесуальну дієздатність і за захистом прав, свобод та інтересів якої з позовом до суду звернулася Золотоніської місцевої прокуратури, заперечує проти позову та вважає, що позов має бути залишений без розгляду, на підтвердження чого від Софіївської сільської ради надійшла відповідна заява.

Положеннями статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Дії учасників процесу мають не лише за формою, а й за змістом відповідати цілям і завданням правосуддя та нормам права, тобто бути добросовісними.

Статтею 131-1 Конституції України передбачено, що на органи прокуратури України покладено представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Захист прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави згідно зі ст.1 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII Про прокуратуру відносяться до мети здійснення функцій прокуратури України.

Під час здійснення представництва інтересів громадянина або держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом та законом, що регулює виконавче провадження, звертатися до суду з позовом (п. 1 ч. 6 ст. 23 вказаного Закону).

Частиною 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру зазначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України Про прокуратуру , прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Саме лише посилання в позовній заяві на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, для прийняття заяви для розгляду недостатньо. У такому разі прокурор повинен надати належні та допустимі докази відповідно до вимог процесуального закону (наприклад, внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне правопорушення на підставі статті 367 Кримінального кодексу України(службова недбалість); вирок суду щодо службових осіб; докази накладення дисциплінарних стягнень на державних службовця, які займають посаду державної служби в органі державної влади та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, за невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків тощо). Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 10.10.2019 у справі №0440/6738/18.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією, що викладена Верховним Судом у постановах від 28.10.2020 у справі №1940/1300/18, від 26.10.2020 у справі №320/2585/19 та Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 13.02.2019 №826/13768/16, від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.

Вказані прокуратурою підстави звернення до суду з цим позовом, не свідчить про наявність виключного випадку, за якого прокурор може представляти інтереси держави в особі Софіївської сільської ради.

На момент звернення Прокурора до суду першої інстанції з адміністративним позовом, строк, протягом якого Софіївська селищна рада могла звернутися до суду з відповідним позовом, ще не сплинув. Отже, на момент звернення до суду першої інстанції, у прокурора не було підстав стверджувати про неналежне виконання Софіївською селищною радою повноважень з цих причин, а відтак і заявляти від її імені в інтересах держави даний адміністративний позов.

Відповідно до вимог п.6 ч.1 ст.240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо особа, яка має адміністративну процесуальну дієздатність і за захистом прав, свобод чи інтересів якої у випадках, встановлених законом, звернувся орган або інша особа, заперечує проти позову і від неї надійшла відповідна заява.

Також відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо надійшла заява позивача про залишення позову без розгляду.

Враховуючи вищезазначене, судова колегія доходить висновку, що апелянтом не зазначено, не обґрунтовано та не надано доказів того, в чому полягає нездійснення або неналежним чином здійснення представництва в суді законних інтересів держави органом, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, від імені і в інтересах якого пред`явлено позов.

Доводи, наведені в апеляційній скарзі, викладеного не спростовують, а тому колегією суддів відхиляються.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Таким чином, враховуючи вищенаведене у сукупності, беручи до уваги при цьому кожен аргумент, викладений учасниками справи, ухвала суду першої інстанції у цій справі є законною та обґрунтованою і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, у відповідності з нормами процесуального права постановив ухвалу про залишення позову без розгляду.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Керівника Золотоніської місцевої прокуратури на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 10.11.2020 у справі за адміністративним позовом Золотоніської місцевої прокуратури в інтересах держави, в особі Софіївської сільської ради до ОСОБА_1 про стягнення шкоди, завданої незаконним звільненням особи - залишити без задоволення.

Ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 10.11.2020- залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач: В. В. Кузьменко

Судді: Я. М. Василенко

О. М. Ганечко

Повний текст постанови виготовлено 14.01.2021