Постанова

від 13.01.2021 по справі 172/1035/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/1900/21 Справа № 172/1035/20 Суддя у 1-й інстанції - Битяк І. Г. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю.

Категорія 23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2021 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді - Петешенкової М.Ю.,

суддів - Городничої В.С., Лаченкової О.В,

при секретарі - Пивоваровій А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу

за апеляційною скаргоюОСОБА_1

на ухвалу Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 09 листопада 2020 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до Селянського (фермерського) господарства "Лада" про усунення перешкод у користуванні шляхом повернення земельної ділянки з чужого незаконного користування, -

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 09 листопада 2020 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.

Не погодившись з такою ухвалою, позивач звернулась з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просила ухвалу суду скасувати та задовольнити її заяву про забезпечення позову.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що відповідач здійснив правочин щодо припинення договору оренди, не повідомивши про це нового власника, однак при цьому ухиляється від обв`язку повернути земельну ділянку та продовжує користуватися нею.

Відзиву на апеляційну скаргу від відповідача не надходило.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

В листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до СФГ "Лада" про усунення перешкод у користуванні шляхом повернення земельної ділянки з чужого незаконного користування.

Разом із позовною заявою ОСОБА_1 подано до суду заяву про забезпечення позову. В обґрунтування заяви зазначає, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 11 грудня 2018 року вона отримала у спадок від своєї матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 земельну ділянку розміром 4,37 га кадастровий номер 1220783300:01:101:0502, що призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташована на території Григорівської сільської ради Васильківського району Дніпропетровської області. Право власності зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Вказане свідоцтво містить інформацію, що земельна ділянка перебуває в оренді у СФГ Лада , дата реєстрації речового права - 02 грудня 2013 року, строк дії оренди земельної ділянки - 31 грудня 2062 року, тобто на 49 років. Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено відомості до Реєстру про припинення іншого речового права - права оренди на підставі угоди про розірвання договору оренди земельної ділянки виданий 05 серпня 2017 року, зазначені відомості внесені 06 серпня 2019 року. Враховуючи, що відповідач був обізнаний про зміну власника земельної ділянки, здійснив правочин щодо припинення речового права без повідомлення нового власника, який саме є набувачем прав та обов`язків спадкодавця.

Зазначає, що відповідач ухиляється від обов`язку повернути земельну ділянку та продовжує користуватися нею, однак якщо відповідач вчинить дії, направлені на засівання землі, це може суттєво вплинути на можливість виконання рішення суду. Тому просила суд накласти арешт на земельну ділянку шляхом заборони будь-яким особам розпоряджатися будь-яким чином земельною ділянкою та використовувати її, а також заборонити вносити будь-які зміни до Державного земельного кадастру та проводити будь-які реєстраційні дії щодо вказаної земельної ділянки.

Згідно з ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників.

Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

На підставі ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів.

Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Враховуючи, що спірна земельна ділянка перебуває у власності позивача, а заява про забезпечення позову не містить доказів вчинення відповідачем дій щодо користування земельною або вчинення інших дій, що можуть ускладнити реалізацію можливого рішення суду, судом першої інстанції обгрунтовано відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Доводи апеляційної скарги повторюють обгрунтування заяви про забезпеченя позову, якій судом першої інстанції надана правомірна оцінка.

Посилання ОСОБА_1 на те, що відповідач здійснив правочин щодо припинення договору оренди, не повідомивши про це нового власника, однак при цьому ухиляється від обв`язку повернути земельну ділянку та продовжує користуватися нею, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки постановю Дніпровського апеляційного суду від 03 грудня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до СФГ «Лада» , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Васильківська районна державна адміністрація Дніпропетровської області про розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості зі сплати орендної плати встановлено, що ОСОБА_2 (спадкоємцем якої є ОСОБА_1 ) та СФГ «Лада» було розірвано договір оренди земельної ділянки 05 серпня 2017 року за згодою сторін, та у період з 05 серпня 2017 року та по теперішній час СФГ «Лада» земельною ділянкою кадастровий номер 1220783300:01:101:0502 не користувалося й не користується.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача (заявника).

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Однак доводи позивача щодо можливого використання та засіяння земельної ділянки відповідачем ґрунтуються лише на припущеннях та спростовуються обставинами встановленими постановою Дніпровського апеляційного суду від 03 грудня 2020 року, яка набрала законної сили та ОСОБА_1 не оскаржувалась.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до правильних висновків про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову, тому ухвала суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 09 листопада 2020 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: М.Ю. Петешенкова

Судді: В.С. Городнича

О.В. Лаченкова