Постанова

від 15.01.2021 по справі 638/2385/20

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2021 року

м. Харків

справа № 638/2385/20-ц

провадження № 22ц/818/857/21

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Бурлака І.В. (суддя-доповідач),

суддів - Хорошевського О.М., Яцини В.Б.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю Туристична агенція Парадіз

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 01 жовтня 2020 року в складі судді Цвірюка Д.В.

в с т а н о в и в:

У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Туристична агенція Парадіз про захист прав споживача, відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що 22 грудня 2019 року він звернувся до відповідача з метою отримання туристичних послуг для здійснення подорожі на острів Хайнань м. Санья в Китаї. Подорож на цей острів планувалась на новорічні святкові дні з 29 грудня 2019 року по 07 січня 2020 року.

22 грудня 2019 року відповідачем було запропоновано придбати авіаквитки: Київ-Доха ОСОБА_2 29 грудня 2019 року час відправлення 12-35 годин, час прибуття 18-50 годин; Доха- ОСОБА_3 30 грудня 2019 року час відправлення 01-55 годин, час прибуття 14-45 годин; Пекін-Санья Air China Ltd 31 грудня 2019 року час відправлення 06-25 годин, час прибуття 10-45 та ОСОБА_4 Доха ОСОБА_2 07 січня 2020 року час відправлення 01-25 годин, час прибуття 05-50 годин, Доха-Київ Qatar Airways 07 січня 2020 року час відправлення 06-55 годин, час прибуття 11-25 годин та виставлено рахунок на оплату № А51658 від 22 грудня 2019 року в розмірі 22 365,85 грн. 23 грудня 2019 року він сплатив вказаний рахунок.

Зазначив, що 29 грудня 2019 року він прибув до аеропорту м. Бориспіль для здійснення подорожі та авіа перельоту Київ-Доха Qatar Airways 29 грудня 2019 року час відправлення 12-35 годин, час прибуття 18-50 годин. При реєстрації на рейс співробітниками аеропорту йому було повідомлено, що у нього в документах не вистачає транзитної візи, яка видається особам, які здійснюють транзитну поїздку через Китай, без якої він не зможе здійснити подорож за придбаними авіаквитками та у виїзді з аеропорту м. Бориспіль йому було відмовлено.

Згідно з відомостями з офіційного сайту Консульського відділу Посольства КНР в Україні категорія візи G - видається особам, які здійснюють транзитну поїздку через Китай. За таких обставин не відбулась його подорож на острів Хайнань м. Санья в Китаї на новорічні святкові дні з 29 грудня 2019 року по 07 січня 2020 року.

Вказав, що відповідачем не було надано йому інформації про вимоги оформлення в`їзних/виїзних документів (паспорт, дозвіл (віза) на в`їзд/виїзд до країни тимчасового перебування), у тому числі, щодо строку їх оформлення, зокрема, про необхідність оформлення транзитної візи, яка видається особам, які здійснюють транзитну поїздку через Китай, він не подавав документи до Консульського відділу Посольства КНР в Україні для оформлення транзитної візи до Китаю, так як не знав, що вона необхідна. При цьому, вказана інформація могла безпосередньо вплинути на його рішення щодо придбання туристичних послуг, авіа білетів для здійснення подорожі.

Посилався на те, що в порушення вимог чинного законодавства між сторонами не було укладено договору на туристичне обслуговування, а в такому договорі обов`язково мала бути вказана істотна умова договору - правила в`їзду до країни (місця) тимчасового перебування та перебування там.

Вважав, що непоінформованістю відповідачем про умови надання туристичних послуг, а саме не надано жодної інформації про вимоги оформлення в`їзних/виїзних документів (паспорт, дозвіл (віза) на в`їзд/виїзд до країни тимчасового перебування), у тому числі, щодо строку їх оформлення, зокрема, про необхідність оформлення транзитної візи, яка видається особам, які здійснюють транзитну поїздку через Китай, йому було завдано майнової та моральної шкоди.

Зазначив, що він також зазнав матеріальної шкоди в розмірі 371,85 грн та 184,62 грн, які він витратив на придбання білетів Акціонерного товариства Укрзалізниця Харків-Київ та Київ-Харків, які він придбав для здійснення подорожі

Вказав, що завдану моральну шкоду він оцінює в розмірі 10 000,00 грн.

Просив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Туристична агенція Парадіз на його користь матеріальну шкоду в розмірі 22 922,32 грн та моральну шкоду в розмірі 10 000,00 грн.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 01 жовтня 2020 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовлено.

Не погоджуючись рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення скасувати і ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити; у задоволенні заяви Товариству з обмеженою відповідальністю Туристична агенція Парадіз про стягнення з нього судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн - відмовити; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Туристична агенція Парадіз на його користь витрати на правничу (правову) допомогу в розмірі 5000,00 грн.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, ухвалюючи судове рішення, не врахував, що супутні туристичні послуги та характерні туристичні послуги - це різновид туристичних послуг, а не самостійні і відокремлені від діяльності туроператора послуги. Зазначив, що договір про надання послуг щодо бронювання та придбання авіаквитків (угода користувача) не був укладений сторонами. Матеріали справи не містять підтверджень, що саме з цим договором (угодою користувача) він ознайомився і погодився з ними. Договором не може бути перекладено обов`язок туроператора надавати туристам необхідну і достовірну інформацію про правила візового митного режиму, перетинання державного кордону на туриста. Обов`язок туроператора надавати інформацію про вимоги оформлення в`їзних/виїзних документів (паспорт, дозвіл (віза) на в`їзд/виїзд до країни тимчасового перебування), у тому числі, щодо строку їх оформлення безпосередньо встановлений чинним законодавством.

Відзивів на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції від учасників справи не надходило.

Частинами 1, 3 статті 369 ЦПК України передбачено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 369 ЦПК України передбачено, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Аналізуючи наведені норми права, судова колегія вважає за необхідне розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 необхідно залишити без задоволення, рішення суду - залишити без змін.

Рішення суду першої інстанції, з висновком якого погоджується судова колегія, мотивовано тим, що Товариством з обмеженою відповідальністю Туристичної агенції Парадіз надано послугу у відповідності до умов укладеного договору, тому підстав для відшкодування матеріальної та моральної шкоди не вбачається.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 22 грудня 2019 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю Туристична агенція Парадіз укладено угоду користувача - договір про надання послуг щодо бронювання та придбання авіаквитків, згідно умов якого позивачем шляхом заповнення форми було замовлено авіаквитки на суму 22 365,85 грн та сплачено за надання послуг зазначену суму згідно рахунку №А51658 від 22 грудня 2019 року.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем придбано авіаквитки Київ-Доха ОСОБА_2 29 грудня 2019 року час відправлення 12-35 год, час прибуття - 18-50 годин; Доха- ОСОБА_3 30 грудня 2019 року час відправлення 01-55 годин, час прибуття 14-45 годин; Пекін-Санья Air China Ltd 31 грудня 2019 року час відправлення 06-25 годин, час прибуття 10-45 годин та ОСОБА_4 -Доха ОСОБА_2 07 січня 2020 року час відправлення 01-25 годин, час прибуття 05-50 годин; Доха-Київ Qatar Airways 07 січня 2020 року час відправлення 06-55 годин, час прибуття 11-25 годин, що підтверджується копіями електронних квитків № 1577410144628-629 (а.с.20-23).

Також, ОСОБА_1 придбано квитки у Акціонерного товариства Укрзалізниця до Київ-пасажирський на 28 грудня 2019 року вартістю 184,62 грн, та до Харків-пасажирський на 07 січня 2020 року вартістю 371,85 грн (а.с.24,25).

Угода користувача розроблена за наказом генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю Туристичної агенції Парадіз від 26 листопада 2016 року № 26-01 та запропонована клієнтам на сайті https://e-bilet.com.ua для добровільного укладення (а.с.82).

Згідно розділу виїзд за кордон Угоди користувача клієнт, але не Е-bilet.com.ua, приймає на себе всю відповідальність за самостійну підготовку усіх необхідних для поїздки документів. При цьому тільки клієнт, а не Е-bilet.com.ua, гарантує коректність та повноту документів, необхідних для здійснення виїзду та прибуття, транзитного перельоту та слідування по всьому маршруту. Лише клієнт не Е-bilet.com.ua відповідальний за коректність та наявність у нього необхідних документів для закордонної поїздки дозвільних документів, діючих паспортів, довіреностей, інших документів (а.с.83-102).

Відповідно до статті 3 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю Туристичної агенції Парадіз , зокрема, передбачено, що виключною діяльністю товариства є діяльність туроператора, тобто організація та забезпечення створення туристичного продукту, реалізація та надання туристичних послуг, а також посередницька діяльність із надання характерних та супутніх послуг, а також посередницька діяльність із надання характерних та супутніх послуг. До посередницької діяльності із надання характерних та супутніх послуг відноситься: організація на основі укладених договорів з авіапідприємствами, введення ресурсів перевізників в автоматизовані системи продажу квитків і бронювання місць, управління ними, здійснення продажу, бронювання авіаперевезень на внутрішніх та міжнародних авіалініях; організація продажу автоперевезень, залізничних перевезень та морських перевезень (а.с.107-118).

10 лютого 2020 року ОСОБА_1 направив на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю Туристичної агенції Парадіз звернення, в якому просив повернути сплачені ним грошові кошти в розмірі 22 365,85 грн, на що йому надано відповідь № 02/03-01 від 02 березня 2020 року, якою його вимогу не задоволено (а.с.27-30, 44-45, 51).

З повідомлення Державного підприємства Міжнародний аеропорт Бориспіль № 35-22-117 від 06 березня 2020 року вбачається, що згідно з списками пасажирів за 29 грудня 2019 рік, серед відправлених пасажирів пасажира ОСОБА_1 не було (а.с.46,50).

За змістом частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (частина перша статті 629 ЦК України).

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

За змістом частини першої статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 902 ЦК України встановлено, що виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Статтею 4 Закону України Про захист прав споживачів передбачено, що споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на належну якість продукції та обслуговування та звернення до суду та інших уповноважених державних органів за захистом порушених прав.

Відповідно до частини першої статті 15 Закону України Про захист прав споживачів споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги).

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно із частиною п`ятою статті 653 ЦК України, якщо договір змінений або розірваний у зв`язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Відповідно до статті 5 Закону України Про туризм туроператори - це юридичні особи, створені згідно із законодавством України, для яких виключною діяльністю є організація та забезпечення створення туристичного продукту, реалізація та надання туристичних послуг, а також посередницька діяльність із надання характерних та супутніх послуг.

Відповідно до статті 1 Закону України Про туризм туристичний продукт - попередньо розроблений комплекс туристичних послуг, який поєднує не менше ніж дві такі послуги, що реалізується або пропонується для реалізації за визначеною ціною, до складу якого входять послуги перевезення, послуги розміщення та інші туристичні послуги, не пов`язані з перевезенням і розміщенням (послуги з організації відвідувань об`єктів культури, відпочинку та розваг, реалізації сувенірної продукції тощо).

Супутні туристичні послуги та товари - послуги та товари, призначені для задоволення потреб споживачів, надання та виробництво яких несуттєво скоротиться без їх реалізації туристам.

Характерні туристичні послуги та товари - послуги та товари, призначені для задоволення потреб споживачів, надання та виробництво яких суттєво скоротиться без їх реалізації туристам.

Відповідно до частини другої статті 30 Закону України Про туризм порушеннями законодавства в галузі туризму є порушення умов договору між туристом і суб`єктом туристичної діяльності з надання туристичних послуг.

Згідно з частиною десятою статті 20 Закону України Про туризм якість туристичних послуг повинна відповідати умовам договору, порядок і способи захисту порушених прав туристів визначаються законодавством про захист прав споживачів.

Частиною четвертою статті 10 Закону України Про захист прав споживачів передбачено, що за наявності у роботі (послузі) істотних недоліків споживач має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Згідно із частинами першою та другою статті 32 Закону України Про туризм за неналежне виконання своїх зобов`язань туроператор, турагент, інші суб`єкти туристичної діяльності несуть майнову та іншу відповідальність, визначену в договорі відповідно до чинного законодавства. Розмір майнової відповідальності туроператора, турагента чи іншого суб`єкта туристичної діяльності не може перевищувати фактично завданих замовнику збитків з їх вини.

Відповідно до частини першої статті 33 Закону України Про туризм суб`єкт туристичної діяльності, який порушив законодавство в галузі туристичної діяльності при наданні туристичної послуги, що завдало шкоду, зобов`язаний відшкодувати туристу збитки у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Отже, майнову відповідальність несе суб`єкт туристичної діяльності, який порушив законодавство в галузі туристичної діяльності при наданні туристичної послуги, тобто порушив умови договору між туристом і суб`єктом туристичної діяльності з надання туристичних послуг, та за вини якого замовнику завдано збитків.

Згідно із частиною тринадцятою статті 20 Закону України Про туризм права й обов`язки, відповідальність сторін та інші умови договору між туроператором і турагентом визначаються відповідно до загальних положень про агентський договір, якщо інше не передбачено договором між ними, а також цим Законом.

Статтею 19-1 Закону України Про туризм передбачено, що будь-яка інформація, надана туроператором (турагентом), повинна містити достовірні відомості про умови договору на туристичне обслуговування. Інформація про умови надання туристичних послуг, яку туроператор (турагент) поширює до укладення договору на туристичне обслуговування, має доводитися у доступній, наочній формі, бути розбірливою, зрозумілою та містити відомості, в тому числі, про основні вимоги до оформлення в`їзних/виїзних документів (паспорт, дозвіл (віза) на в`їзд/виїзд до країни тимчасового перебування), у тому числі, строк їх оформлення.

Туристи мають право на відшкодування матеріальних і моральних збитків у разі невиконання або неналежного виконання умов договору (частина перша статті 25 Закону України Про туризм ).

Зобов`язання з відшкодування шкоди як майнової, так і моральної є безпосереднім наслідком правопорушення, тобто порушення охоронюваних законом суб`єктивних особистих немайнових і майнових прав та інтересів учасників цивільних відносин.

Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли неправомірні дії завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Згідно статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції правильно зазначив, що Товариством з обмеженою відповідальністю Туристичної агенції Парадіз належним чином виконано умови укладеного договору щодо бронювання та продажу авіаквитків, у зв`язку з чим неправомірності в їхніх діях не вбачається.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем була укладена Угода користувача , що по суті є договором про надання послуг щодо бронювання та придбання авіаквитків. За своєю правовою природою Угода користувача не є договором на туристичне обслуговування, який за Законом повинен містити низку істотних умов, що визначаються для кожного клієнта індивідуально в залежності від комплексу туристичних послуг. Угода користувача - це публічний договір, який на відміну від договору на туристичне обслуговування містить однакові для всіх споживачів умови і регулюється загальними нормами ЦК України.

Отже, послуга відповідача на здійснення продажу, бронювання авіаперевезень на внутрішніх та міжнародних авіалініях є самостійною і відокремленою від діяльності туроператора, який реалізує туристичний продукт.

Відтак, між сторонами виникли правовідносини на підставі публічного договору з приводу надання послуг тільки щодо бронювання та придбання авіаквитків. Факт укладення Угоди користувача підтверджується автоматично сформованим авіаквитком, а факт надання послуг - оформленням електронного авіаквитка.

У зв`язку з чим доводи ОСОБА_1 щодо того, що договір про надання послуг щодо бронювання та придбання авіаквитків (угода користувача) не був укладений сторонами, матеріали справи не містять підтверджень, що саме з цим договором (угодою користувача) він ознайомився і погодився з ними, є безпідставними.

Посилання ОСОБА_1 на те, що в порушення вимог чинного законодавства між сторонами не було укладено договору на туристичне обслуговування, а в такому договорі обов`язково мала бути вказана істотна умова договору - правила в`їзду до країни (місця) тимчасового перебування та перебування там, колегія суддів відхиляє, оскільки між сторонами по суті не було укладено такого договору, тому що позивачем була замовлена лише послуга щодо бронювання та придбання авіаквитків. При цьому, укладення договору на туристичне обслуговування передбачає попередньо розроблений комплекс туристичних послуг, який поєднує не менше ніж дві такі послуги, що реалізується або пропонується для реалізації за визначеною ціною, до складу якого входять послуги перевезення, послуги розміщення та інші туристичні послуги, не пов`язані з перевезенням і розміщенням (послуги з організації відвідувань об`єктів культури, відпочинку та розваг, реалізації сувенірної продукції тощо).

Крім того, колегія суддів зазначає, що ОСОБА_1 не надано належних, достатніх та достовірних доказів того, що його подорож не відбулася саме через відсутність у нього транзитної візи, а не з інших підстав.

Погоджується колегія суддів з висновком суду першої інстанції про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Туристичної агенції Парадіз судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн, взявши до уваги складність справи і обсяг виконаних робіт, принципи співмірності та розумності судових витрат.

Вирішуючи спір, який виник між сторонами справи, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Серявін та інші проти України , заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів.

Оскільки судове рішення перевіряється в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія визнає, що рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду без змін.

Відповідно до статті 141 ЦПК України, а також згідно із пунктом 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах № 10 від 17 жовтня 2014 року із змінами зазначено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 141 ЦПК України та керуватися тим, що судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для перерозподілу судових витрат немає.

Керуючись ст. ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст. ст. 381 - 384, 389 ЦПК України

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 01 жовтня 2020 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Головуючий І.В. Бурлака

Судді О.М. Хорошевський

В.Б. Яцина

Повний текст постанови складено 15 січня 2021 року.