Рішення

від 13.01.2021 по справі 904/5024/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.01.2021м. ДніпроСправа № 904/5024/20

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Михайлової К.В.

та представників:

від позивача: Коробов І.О.;

від відповідача: Салтисюк Ю.В.;

від третьої особи: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження справу

за позовом Комунального підприємства "Міськавтопарк" Дніпровської міської ради (м.Дніпро)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Центропаркінг" (м. Дніпро)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача - Дніпровська міська рада (м. Дніпро)

про встановлення факту знищення майна та скасування державної реєстрації права власності

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство "Міськавтопарк" Дніпровської міської ради (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Центропаркінг" (далі - відповідач), в якій просить суд:

- встановити факт знищення об`єкту нерухомого майна - споруди автостоянки та дитячого майданчика, розташованого за адресою: вулиця Велика Діївська, 62-Г, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2089066712000;

- скасувати державну реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Центропаркінг" на нерухоме майно, що розташоване за адресою: м.Дніпро, вулиця Велика Діївська, 62-Г (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 20890667122000).

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що згідно з актом обстеження земельної ділянки № 7/8-0420 по вулиці Велика Діївська, 62г на земельній ділянці (кадастровий номер 1210100000:08:721:0336) розташовані тимчасові навіси та споруди. Про будь-які капітальні будівлі та споруди на зазначеній земельній ділянці у зазначеному акті обстеження не зазначається. Окрім цього, інспекторами КП "Міськавтопарк" було здійснено обстеження зазначеної місцевості, за результатом чого було здійснено фотофіксацію, на якій також немає ознак наявності капітальних будівель чи споруд. Отже, відповідно до технічного паспорту будівель по вул. Велика Діївська, 62г, наявна капітальна споруда вартової, яка фактично не існує в натурі. Сама по собі автостоянка не може бути об`єктом нерухомого майна і підлягати державній реєстрації прав. Така реєстрація можлива лише за умови наявності головної речі - капітальної будівлі вартової, або адміністративної будівлі автостоянки, яка відноситься до капітальних споруд і може бути зареєстрована у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Проте, по вул. Велика Діївська, 62 Г така капітальна споруда наразі знищена і не існує в натурі. З огляду на вищезазначене, позивач зазначає, що наявність права власності відповідача на автостоянку порушує права та законні інтереси КП "Міськавтопарк" як балансоутримувача майданчика для паркування транспортних засобів, розташованого за адресою: вул. Велика Діївська, в районі буд. № 56.

Ухвалою суду від 22.09.2020 позовну заяву було прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено її розгляд у підготовчому засіданні за правилами загального позовного провадження на 13.10.2020.

Від позивача надійшло клопотання (вх. суду № 47763/20 від 12.10.2020), в якому останній просить суд провести огляд речових доказів за їх місцезнаходженням, а саме: земельної ділянки комунальної форми власності, кадастровий номер 1210100000:08:721:0336, розташованої за адресою: вул. Братів Трофімових (вул. Велика Діївська), 62-Г, залучивши представників Дніпровської міської ради, посилаючись на таке:

- позовна заява обґрунтована тим, що на земельній ділянці, що належить територіальній громаді міста Дніпра, кадастровий номер 1210100000:08:721:0336, фактично відсутній об`єкт нерухомого майна - споруди автостоянки та дитячого майданчика, розташованого за адресою: вул. Велика Діївська, 62-Г, реєстраційний об`єкт нерухомого майна: 20890667122000. Про розташування об`єкту саме на зазначеній земельній ділянці свідчить інформація з ДРПП, а саме: посилання на даний кадастровий номер;

- згідно з частиною 1 статті 82 Господарського процесуального кодексу України письмові, речові та електронні докази, які не можна доставити до суду, оглядаються за їх місцезнаходженням. Таким чином, позивач зазначає, що з метою встановлення об`єктивної істини по справі існує необхідність здійснити огляд земельної ділянки, кадастровий номер 1210100000:08:721:0336 за місцезнаходженням на предмет наявності чи відсутності капітальних будівель та споруд.

Від відповідача надійшло клопотання (вх. суду № 47826/20 від 12.10.2020), в якому останній просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату, у зв`язку із зайнятістю його представника в іншому судовому засіданні.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. суду № 47827/20 від 12.10.2020), в якому останній просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на таке:

- ТОВ "Центропаркінг", на праві приватної власності володіє об`єктом нерухомого майна - споруди автостоянки, що розташований за адресою вул. Велика Діївська, б. 62г в м.Дніпро;

- вищезазначене нерухоме майно позивачем набуто у власність на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна № 21/01 від 21.01.2019, укладеного між ТОВ "Центропаркінг" та ОСОБА_1 , згідно з яким ОСОБА_1 передала до складу статутного капіталу ТОВ "Центропаркінг" нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: споруди автостоянки літ. А-2 вартова, загальна площа 14,3 кв.м., літ. В,Г,Ж - навіси, № 1,2,3,10 - споруди, І, ІІ - мостіння;

- площа земельної ділянки, на якій розташовано об`єкт нерухомого майна - 0,4392 га, кадастровий номер земельної ділянки - 1210100000:08:721:0336;

- вищезазначене нерухоме майно у встановлений законом спосіб зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про право власності - 36666925, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна - 2089066712000;

- право власності на об`єкт нерухомого майна було набуто у відповідності до закону, при цьому, починаючи з 2008 року (дати присвоєння адреси нерухомому майну) до моменту набуття права власності ТОВ "Центропаркінг" 21.01.2019, факт наявності нерухомого майна неодноразово було підтверджено шляхом проведення реєстраційних дій в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, які відбувалися у відповідності до закону, при переході права власності від одного власника до іншого;

- фактично виконавчим комітетом Дніпровської міської ради та в подальшому КП "Міськавтопарк" Дніпровської міської ради було порушено вимоги чинного законодавства про організації майданчика для паркування за адресою: вул. Велика Діївська, 62Г м. Дніпро. Посадові особи вказаних виконавчих органів Дніпровської міської ради фактично припустилися до злочинних дій, які полягали у заволодінні чужим майном, шляхом умисного складання документів, що містили недостовірну інформацію.

У підготовче засідання 13.10.2020 представники позивача, відповідача та третьої особи не з`явилися, при цьому, судом враховано наявність клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, яке було задоволено судом.

Крім того, підготовче засідання підлягало відкладенню з метою надання позивачу часу для надання відповіді на відзив, оскільки вказаний відзив ним отримано лише 12.10.2020, отже час для наданні відповіді, визначений ухвалою про відкриття провадження у справі, ще не закінчився.

Враховуючи вказане, ухвалою суду від 13.10.2020 підготовче засідання було відкладено на 03.11.2020.

Судове засідання 03.11.2020 не відбулось, у зв`язку з направленням судді для прийняття участі у підготовці суддів місцевих господарських судів з 02 листопада по 06 листопада 2020 року включно, про що було повідомлено учасників справи телефонограмами від 30.10.2020 та листами від 03.11.2020.

Ухвалою суду від 10.11.2020 продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів, а саме: по 23.12.2020 включно та призначено підготовче засідання на 08.12.2020.

У підготовче засідання 08.12.2020 з`явилися представники позивача, відповідача та третьої особи.

У підготовчому засіданні 08.12.2020 протокольно було оголошено перерву до 17.12.2020.

У підготовче засідання 17.12.2020 з`явилися представники відповідача та третьої особи; представник позивача у вказане засідання не з`явився, причин неявки суду не повідомив; про день, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить участь його представника в попередньому судовому засіданні (а.с.162) та розписка (а.с.163).

Судом було відзначено, що станом на 17.12.2020 строк на подання відповіді на відзив, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг, закінчився. Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.

Суд вважав, що позивач не скористався своїм правом на надання відповіді на відзив, участь у судовому засіданні його представника та вважав можливим провести підготовче засідання за відсутності представника позивача.

У вказаному підготовчому засіданні було розглянуто клопотання позивача про огляд доказів за їх місцезнаходженням.

Так, господарським судом було відмовлено у задоволенні вказаного клопотання з огляду на насутне:

- належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування;

- згідно із частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування;

- обставини, на які посилається позивач, та які останній намагається довести шляхом огляду доказів за їх місцезнаходженням, підлягають доказуванню шляхом надання належних письмових доказів з відомостями наявності чи відсутності на земельній ділянці капітальних будівель та споруд. Більше того, наявність будівель та споруд на земельній ділянці, а також їх кваліфікація як капітальних чи некапітальних не підлягає встановленню судом шляхом візуального їх огляду у місці знаходження.

У підготовчому засіданні 17.12.2020 судом, відповідно до вимог статті 182 Господарського процесуального кодексу України, були здійснені всі дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

Враховуючи вказане, ухвалою суду від 17.12.2020 було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 23.12.2020.

У судове засідання 23.12.2020 з`явився представник позивача; представники відповідача та третьої особи у вказане засідання не з`явилися, причин неявки суду не повідомили; про день, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

При цьому, з метою надання можливості сторонам скористатися процесуальними правами, визначеними статтями 42 та 46 Господарського процесуального кодексу України, та з метою дотримання принципів господарського судочинства, а саме: рівності усіх учасників перед законом і судом та змагальності, господарський суд вважав за необхідне оголосити перерву у судовому засіданні.

Враховуючи вказане, ухвалою суду від 23.12.2020 у судовому засіданні було оголошено перерву до 13.01.2021.

У судове засідання 13.01.2021 з`явилися представники позивача та відповідача; представник третьої особи у вказане засідання не з`явився, причин неявки суду не повідомив; про день, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням б/№, з якого вбачається факт отримання ухвали суду від 23.12.2020 третьою особою 05.01.2021, отже завчасно (а.с.189).

У судовому засіданні 13.01.2021 представник позивача виклав зміст позовних вимог, просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

У судовому засіданні 13.01.2021 представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позовну заяву.

Судом враховано, що всіма учасниками судового процесу висловлена своя правова позиція у даному спорі.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

У судовому засіданні 13.01.2021 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача,

ВСТАНОВИВ:

Згідно з Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності станом на 03.06.2020, на підставі акта приймання - передачі нерухомого майна, серія та номер: 21/01, виданий 21.01.2019, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Деллаловою В.В., за Товариством з обмеженою відповідальністю "Центропаркінг" зареєстровано право власності на нерухоме майно, розташоване за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро, вулиця Велика Діївська, будинок 62г, яке складається з: літ. А-2 - вартова, загальною площею 14,3 кв.м, літ. В, Г, Ж - навіси, № 1, 2, 3, 10 - споруди, І, ІІ-мостіння. Згідно з інформацією з державного реєстру речових прав на нерухоме майно зазначений об`єкт нерухомого майна розташовано на земельній ділянці площею 0,4392 га з кадастровим номером 1210100000:08:721:0336 (а.с.41-42).

Так, вищезазначене нерухоме майно набуто у власність на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна № 21/01 від 21.01.2019, укладеного між ТОВ "Центропаркінг" та ОСОБА_1 , згідно з яким ОСОБА_1 передала до складу статутного капіталу ТОВ "Центропаркінг" нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: споруди автостоянки літ. А-2 вартова, загальна площа 14,3 кв.м., літ. В,Г,Ж - навіси, № 1,2,3,10 - споруди, І,ІІ- мостіння (а.с.86-87).

Площа земельної ділянки на якій розташовано об`єкт нерухомого майна - 0,4392 га, кадастровий номер земельної ділянки - 1210100000:08:721:0336.

Вищезазначене нерухоме майно у встановлений законом спосіб зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про право власності 36666925, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2089066712000.

Слід зазначити, що ОСОБА_1 набула право власності на нерухоме майно за адресою АДРЕСА_2 г на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 01.10.2018, після смерті попереднього власника - ОСОБА_2 , виданого приватним нотаріусом ДМНО Кретовою Н.Б., спадкова справа № 8/2018, зареєстровано в реєстрі за № 1891 (а.с.84).

Нерухоме майно за адресою АДРЕСА_2 г було набуте ОСОБА_1 у складі: літ. А-2 вартова, загальна площа 14,3 кв.м., літ. В,Г,Ж - навіси, №1,2,3,10 - споруди, І,ІІ- мостіння. Державна реєстрація права власності ОСОБА_1 , що виникло на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом здійснена 01.10.2018, рішення про державну реєстрацію прийнято приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кретовою Н.Б., індексний номер рішення 43282639 від 01.10.2018 (а.с.85).

ОСОБА_2 набув право власності на нерухоме майно за адресою АДРЕСА_2 на підставі договору купівлі-продажу споруди від 29.10.2014, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЗК-2000" (ідентифікаційний код 31198137). Договір посвідчено приватним нотаріусом ДМНО Лозенко В.В. (а.с.82-83).

Нерухоме майно за адресою АДРЕСА_2 г було набуте ОСОБА_2 у складі: літ. А-2 вартова, загальна площа 14,3 кв.м., літ. В,Г,Ж - навіси, № 1,2,3,10 - споруди, І,ІІ- мостіння.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЗК-2000" (ідентифікаційний код 31198137) об`єкт нерухомого майна за адресою АДРЕСА_2 г набуло у власність після будівництва новоствореного об`єкта, що підтверджується Декларацією про готовність об`єкта до експлуатації, зареєстрованій у Державній архітектурно-будівельній інспекції у Дніпропетровській області 30.08.2012 № ДП14312153667 (а.с.79-81).

Адреса вищезазначеному нерухомому майну присвоєна на підставі розпорядження Дніпропетровського міського голови від 16.07.2008 № 1089-р та підтверджена схемою адресації споруд (а.с.78).

Отже, з матеріалів справи вбачається, що право власності на об`єкт нерухомого майна було набуто у відповідності до закону, при цьому починаючи з 2008 року (дати присвоєння адреси нерухомому майну) до моменту набуття права власності ТОВ "Центропаркінг" 21.01.2019, факт наявності нерухомого майна неодноразово було підтверджено шляхом проведення реєстраційних дій в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, при переході права власності від одного власника до іншого.

Про наявність спірного нерухомого майна свідчить також проведена технічна інвентаризація нежитлових будівель та споруд за адресою АДРЕСА_2 , яка відображена в технічному паспорті, виданому за замовленням власника ОСОБА_2 . Технічна інвентаризація проведена інженером з інвентаризації нерухомого майна фізичною особою-підприємцем Горбуновим А.В. (f/c/89-91).

Про наявність нерухомого майна за адресою АДРЕСА_2 г також зазначено в пункті 1 рішення Дніпропетровської міської ради № 140/59 від 29.12.2014 "Про надання ОСОБА_2 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по фактичному розміщенню споруд автостоянки по АДРЕСА_3 " (а.с.92).

Крім того, наявність об`єкту нерухомого майна за вказаною вище адресою у складі, яким він був внесений до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, була підтверджена при розробці проекту землеустрою, на підставі рішення Дніпропетровської міської ради № 140/59 від 29.12.2014 (а.с.93-113).

Слід також відзначити, що під час розгляду справи № 904/2684/19 предметом дослідження, зокрема, були обставини наявності або відсутності нерухомого майна на земельній ділянці по АДРЕСА_2 (кадастровий номер 1210100000:08:721:0336).

Так, рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 13.08.2020, яке залишено без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 16.11.2020, по справі 904/2684/19, яка розглядалася за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Центропаркінг" до відповідача-1: Фізичної особи-підприємця Свіжинського Євгена Анатолійовича, до відповідача-2: Фізичної особи-підприємця Кириченко Сергія Олександровича, до відповідача-3: Комунального підприємства "Міськавтопарк" Дніпровської міської ради та до відповідача-4: Виконавчого комітету Дніпровської міської ради; за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Дніпровської міської ради про усунення перешкод у здійсненні права користування власністю, визнання недійсним договору про організацію та експлуатацію майданчика для паркування № 410 ОП від 01.03.2018 було встановлено наступне:

- наданими позивачем доказами підтверджено право власності на нерухоме майно на земельній ділянці кадастровий номер 1210100000:08:721:0336, наявність нерухомого майна зокрема також випливає із факту надання дозволу Волкову В.В. щодо розроблення проекту землеустрою та пояснювальної записки до цього проекту;

- посилання апелянта (Комунального підприємства "Міськавтопарк" Дніпровської міської ради) на акт обстеження земельної ділянки № 7/8-0420 від 17.04.2020 апеляційний суд вважає неспроможними, оскільки вказаний акт складений в односторонньому порядку представниками Департаменту міської ради. Окрім того, слід зазначити, що в акті наявна інформація про розташовані на земельній ділянці навіси та споруди, втім зроблено висновок, що вони тимчасові. Вказаний висновок нічим не обґрунтований, відсутній опис цих споруд, не надано доказів щодо кваліфікації осіб, які складали цей акт та зробили такий висновок.

Таким чином, обставинам, на які посилається позивач у справі, що розглядається, була надана оцінка під час розгляду справи № 904/2684/19. Судове рішення у даній справі набрало законної сили 16.11.2020;

- позивач є власником будівель та споруд за адресою: м. Дніпро, вул. Велика Діївська, 62г на земельній ділянці площею 0,4392 га, кадастровий номер земельної ділянки 1210100000:08:721:0336.

З даного приводу суд зазначає наступне.

Положеннями частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиційність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії (постанова Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 910/3055/18).

Суд враховує, що рішенням Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України", яке є в силу статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" джерелом права, визначено, що "право на справедливий судовий розгляд, гарантований статтею 6 § 1 Конвенції, повинно тлумачитися в світлі преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права як елемент спільної спадщини держав-учасниць. Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів ("Брумареску проти Румунії", § 61)".

З огляду на те, що рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.08.2020 у справі №904/2684/19 не скасовано та набрало законної сили, встановлені ним обставини, не підлягають доказуванню у цій справі.

Господарським судом також встановлено наступне.

Звертаючись із позовом про встановити факту знищення об`єкту нерухомого майна - споруди автостоянки та дитячого майданчика, розташованого за адресою: вулиця Велика Діївська, 62-Г (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2089066712000) та скасування державної реєстрації права власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Центропаркінг" на нерухоме майно, позивач посилається на те, що згідно з актом обстеження земельної ділянки № 7/8-0420 по вулиці Велика Діївська, 62г на земельній ділянці (кадастровий номер 1210100000:08:721:0336) розташовані тимчасові навіси та споруди. Позивач зазначає, що будь-які капітальні будівлі та споруди на зазначеній земельній ділянці у зазначеному акті обстеження не зазначається. Окрім цього, інспекторами КП "Міськавтопарк" було здійснено обстеження зазначеної місцевості, за результатом чого було здійснено фотофіксацію, на якій також немає ознак наявності капітальних будівель чи споруд. Отже, позивач вважає, що відповідно до технічного паспорту будівель по вул.Велика Діївська, 62г, наявна капітальна споруда вартової, яка фактично не існує в натурі. Позивач посилається на те, що сама по собі автостоянка не може бути об`єктом нерухомого майна і підлягати державній реєстрації прав; така реєстрація можлива лише за умови наявності головної речі - капітальної будівлі вартової, або адміністративної будівлі автостоянки, яка відноситься до капітальних споруд і може бути зареєстрована у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Проте, як вказує позивач, по вул. Велика Діївська, 62 Г така капітальна споруда наразі знищена і не існує в натурі. З огляду на вищезазначене, позивач зазначає, що наявність права власності відповідача на автостоянку порушує права та законні інтереси КП "Міськавтопарк" як балансоутримувача майданчика для паркування транспортних засобів, розташованого за адресою: вул. Велика Діївська, в районі буд. № 56.

Так, в матеріалах справи наявний акт обстеження земельної ділянки № 7/8-0420 від 17.04.2020, складений на замовлення Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради головними спеціалістами цього Департаменту. В акті зазначено, що доступ до земельної ділянки обмежений, земельна ділянка огороджена бетонною огорожею; на земельній ділянці розташовані тимчасові навіси та споруди.

Також, на підтвердження вказаних обставин позивач долучив до матеріалів справи результати фотофіксації, з яких також вбачається відсутність капітальних будівель та споруд на земельній ділянці (а.с.38-39).

З приводу наданих сторонами доказів, а також за результатами їх оцінки судом, слід зазначити наступне.

Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Суд відзначає, що у розумінні закону суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи скористатися заходами правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Крім того, за змістом процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб`єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 поняття "охоронюваний законом інтерес" слід розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних та колективних потреб, які не суперечать Конституції та законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Так, інтерес позивача має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам і відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого надано у резолютивній частині зазначеного Рішення Конституційного Суду України.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, який одночасно становить спосіб захисту порушеного права, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

При цьому позивач самостійно визначає та обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту.

Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 78 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Господарський суд розцінює посилання позивача на акт обстеження земельної ділянки № 7/8-0420 від 17.04.2020 критично, оскільки вказаний акт складений в односторонньому порядку представниками Департаменту міської ради. Окрім того, слід зазначити, що в акті наявна інформація про розташовані на земельній ділянці навіси та споруди, втім зроблено висновок, що вони тимчасові. Вказаний висновок нічим не обґрунтований, відсутній опис цих споруд, не надано доказів щодо кваліфікації осіб, які складали цей акт та зробили такий висновок.

Так само не є належними доказами знищення (відсутності) об`єкту нерухомого майна результати фотофіксації певної місцевості, що були долучені до матеріалів справи позивачем (а.с.38-39).

Таким чином, за результатами аналізу всіх наявних у справі доказів в їх сукупності суд приходить до висновку, що докази на підтвердження правомірності вимог про встановити факту знищення об`єкту нерухомого майна - споруди автостоянки та дитячого майданчика, розташованого за адресою: вулиця Велика Діївська, 62-Г (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2089066712000), а також скасування державної реєстрації права власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Центропаркінг" на таке нерухоме майно є менш вірогідними, ніж докази надані на їх спростування.

При цьому, відповідно до статті 41 Конституції України, статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 Цивільного кодексу України).

Суд встановив, що позивач набув право власності на об`єкт нерухомого майна, що розташоване за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро, вулиця Велика Діївська, будинок 62г, складається з: літ. А-2 - вартова, загальною площею 14,3 кв.м, літ. В, Г, Ж - навіси, № 1, 2, 3, 10 - споруди, І, ІІ-мостіння та розташоване на земельній ділянці площею 0,4392 га з кадастровим номером 1210100000:08:721:0336, у зв`язку з внесенням цього майна засновником до його статутного капіталу.

Вищезазначене нерухоме майно у встановлений законом спосіб зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про право власності 36666925, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2089066712000.

Правочини щодо набуття права власності на це майно відповідними особами недійсними на даний час не визнані, запис в Реєстрі щодо права власності не скасований.

Відповідно до статей 319, 328 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

За положеннями статті 120 Земельного кодексу України, що кореспондуються з положеннями статті 377 Цивільного кодексу України, до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначено, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то в разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Отже, позивач є власником будівель та споруд за адресою: м. Дніпро, вул. Велика Діївська, 62г на земельній ділянці площею 0,4392 га, кадастровий номер земельної ділянки 1210100000:08:721:0336, а позивачем під час розгляду даної справи судом не доведено належними доказами факт знищення об`єкту нерухомого майна - споруди автостоянки та дитячого майданчика, розташованого за адресою: вулиця Велика Діївська, 62-Г (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2089066712000), а також наявність підстав для скасування державної реєстрації права власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Центропаркінг" на таке нерухоме майно.

Таким чином, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача покладаються на позивача.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 46, 73 - 79, 86, 91, 129, 130, 191, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Комунального підприємства "Міськавтопарк" Дніпровської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Центропаркінг" про встановлення факту знищення майна та скасування державної реєстрації права власності - відмовити у повному обсязі.

Судові витрати покласти на позивача - Комунальне підприємство "Міськавтопарк" Дніпровської міської ради.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 16.01.2021.

Суддя Ю.В. Фещенко