Постанова

від 12.01.2021 по справі 922/315/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" січня 2021 р. Справа № 922/315/20

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Пелипенко Н.М., суддя Пушай В.І.

секретар судового засідання Полупан Ю.В.

за участю представників:

позивача - Бондаренко Я.О., свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серія ДН№5210 від 19.10.2018, ордер серія ДН№095064 від 19.10.2020,

відповідача - Амельченко С.О., виписка з ЄДРЮОФОП та ГФ, положення про юридичний відділ Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях, довіреність №48 від 29.12.2020,

1-ї третьої особи (Фонду державного майна України) - не з`явився.

2-ї третьої особи (ДП "Харківський науково-дослідний інститут комплексної автоматизації") - Краюшкіна О.В., наказ (розпорядження) №48 ВК від 10.12.2018, довіреність №223/01 від 07.09.2020

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Фізичної особи підприємця Ходас Ганни Іванівни (вх. №2775Х/3) на рішення Господарського суду Харківської області від 08.10.2020 у справі №922/315/20 (суддя Жельне С.Ч., повний текст рішення підписано 15.10.2020)

за позовом Фізичної особи - підприємця Ходас Ганни Іванівни, смт. Високий Харківської області

до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях, м. Харків

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору 1. Фонду державного майна України, м. Київ

2. Державного підприємства "Харківський науково-дослідний інститут комплексної автоматизації", м. Харків

про зобов`язання укласти договір -

ВСТАНОВИЛА:

Фізична особа-підприємець Ходас Ганна Іванівна (позивач) звернулась до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областям (відповідач), в якій просить суд зобов`язати Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областям (код ЄДРПОУ 43023403, адреса: 61057, м. Харків, майдан Театральний, 1) укласти з фізичною особою-підприємцем Ходас Ганною Іванівною (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) договір купівлі-продажу нерухомого державного майна будівлі 1-поверхового складу (реєстровий №14072049.2.ЛДТЛЦИ018, інв.№103/01/3/011, літ. "Г-1") площею 80,6 кв м та будівлі 1-поверхового складу (реєстровий №14072049.2.ЛДТЛЦИ009, інв.№103/01/3/005, літ. "Д-1") площею 178,10 кв м, загальною площею 258,7 кв м, за адресою: м.Харків, пров. Кузнечний, 4/6.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 08.10.2020 у справі №922/315/20 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Позивач, ФОП Ходас Г.І., з вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодилася, звернулася до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою у межах встановленого законом строку, в якій просить скасувати зазначене рішення та винести нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, заявник зазначає, що рішення, прийняте судом першої інстанції є незаконним, необґрунтованим, та таким, що винесено з грубим порушенням норм матеріального і процесуального права. Так відповідач зазначає, що відповідачем було надано згоду на проведення невід`ємних поліпшень спірного майна, а згодом прийнято рішення про приватизацію шляхом викупу ФОП Ходас Г.І. спірного майна, про що видано відповідний наказ, однак, до теперішнього часу відповідний договір купівлі-продажу державного майна укладено не було, в зв`язку з бездіяльністю відповідача. Стосовно обраного позивачем способу захисту порушеного права, ФОП Ходас Г.І. зазначає, що на її думку позов про зобов`язання укласти договір купівлі-продажу є правомірним очікуванням позивача та є об`єктом захисту згідно статті І Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та національного законодавства України.

Відповідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.10.2020 сформовано склад колегії суддів Східного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Істоміна О.А., судді Пушай В.І., Пелипенко Н.М.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 27.10.2020 апеляційну скаргу ФОП Ходас Г.І. залишено без руху через відсутність доказів сплати судового збору.

Після усунення недоліків апеляційної скарги ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 16.11.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ФОП Ходас Г.І. із встановленням строку для учасників справи для подання відзивів на апеляційну скаргу та інших клопотань та заперечень, призначено її до розгляду на 15.12.2020.

15.12.2020 судове засідання по справі №922/315/20 не відбулося, в зв`язку із знаходженням головуючого судді Істоміної О.А. у відпустці станом на призначену дату судового засідання, в зв`язку з чим ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 16.12.2020 сторонам додатково повідомлено про дату та час наступного судового засідання по справі №922/315/20, а саме - 12.01.2021.

07.12.2020 на адресу Східного апеляційного господарського суду від Фонду державного майна України надійшли пояснення по справі (вх. №12104), в яких третя особа по справі просить рішення Господарського суду Харківської області від 08.10.2020 у справі №922/315/20 залишити без змін, як законне та обґрунтоване, а апеляційну скаргу без задоволення. При цьому, Фонд зауважує на тому, що орган приватизації наділений дискреційними повноваженнями прийняти одне з рішень, визначених статтею 18 Закону України Про приватизацію державного і комунального майна , тобто прийняти рішення про приватизацію шляхом викупу або про приватизацію на аукціоні. Тобто, суб`єкти владних повноважень користуються певною свободою розсуду під час вирішення питань віднесених до їх компетенції.

Відповідач, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях, надав Східному апеляційному господарському суду відзив на апеляційну скаргу (вх.№12146 від 07.12.200), в якому погоджується із рішенням Господарського суду Харківської області від 08.10.2020, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, посилаючись на її необґрунтованість. Так, у відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначає про хибність твердження скаржника стосовно обов`язку у Регіонального відділення укласти договір купівлі-продажу спірного майна, з огляду на те, що спірний об`єкт державного майна не включено до Переліку об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації у 2020 році, а, отже, Регіональне відділення позбавлене будь-яких правових підстав для проведення подальшої приватизації зазначеного об`єкта приватизації та укладення договору купівлі-продажу. Крім того, відповідач зазначає, що договір може бути укладений за рішенням суду лише у випадку наявності приписів закону, що передбачають обов`язковість укладення такого договору, а право сторони вільно визначати умови договору може бути обмежено тільки тими випадками, коли актом цивільного законодавства передбачено обов`язковість положень цього акту для сторін договору і сторони не вправі відступити від їх положень.

В ході судового засідання представник позивача підтримав вимоги та доводи своєї апеляційної скарги.

Представники відповідача та 2-ї третьої особи висловили свої доводи по справі, просили рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Фонд державного майна України не скористався наданим процесуальним правом на участь в судовому засіданні, про причини неявки суд не повідомив, хоча про день та час розгляду справи був належним чином були повідомлений.

У відповідності до ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка в судове засідання сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо документів для розгляду апеляційної скарги по суті, з метою недопущення невиправданого затягування судового процесу й порушення прав сторін щодо розгляду справи судом упродовж розумного строку, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги без участі представника Фонду державного майна України.

За приписами ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.

За змістом статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно зі статтею 236 зазначеного Кодексу судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Наведені норми зобов`язують суд у кожному конкретному випадку оцінювати наявні докази в їх сукупності, з урахуванням повноти встановлення всіх обставин справи, необхідних для правильного вирішення спору, на основі вичерпних і підтверджених висновків.

Як свідчать матеріали справи та підтверджується в ході її апеляційного розгляду, 30.05.2017 між ФОП Ходас Г.І. (орендар за договором, позивач по справі) та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області, правонаступником якого є Регіональне відділення Фонду Державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях (орендовдавець за договором, відповідач по справі) укладено договір оренди №6323-Н, предметом якого є будівля 1-поверхового складу (реєстровий №14072049.2.ЛДТЛЦИ018, інв.№103/01/3/011, літ. "Г-1") площею 80,6 кв м та будівлі 1-поверхового складу (реєстровий №14072049.2.ЛДТЛЦИ009, інв.№103/01/3/005, літ. "Д-1") площею 178,10 кв м, загальною площею 258,7 кв м, за адресою: м.Харків, пров. Кузнечний, 4/6.

Балансоутримувачем орендованого майна є ДП "Харківський науково-дослідний інститут комплексної автоматизації" (п. 1.1 договору оренди).

Вказаним договором оренди визначено, що орендар має право за згодою орендодавця та балансоутримувача проводити зміну, реконструкцію, розширення, технічне переозброєння орендованого майна, що зумовлює підвищення його вартості (п. 6.3 договору оренди).

Для отримання згоди орендодавця на здійснення поліпшень орендар подає заяву і матеріали згідно з Порядком надання орендарю згоди орендодавця державного майна на здійснення невід`ємних поліпшень орендованого державного майна, затвердженого наказом Фонду державного майна України №686 від 25.05.2018, затвердженого в міністерстві юстиції України за №711/32163 від 11.06.2018 (п 4.3 договору оренди).

Виконуючи умови договору та вимоги чинного законодавства, позивачем був підготовлений відповідний пакет документів на здійснення невід`ємних поліпшень орендованого державного майна, а саме:

- технічний висновок про стан будівельних конструкцій з рекомендаціями щодо заходів по капітальному ремонту з невід`ємними поліпшеннями нежитлових будівель літ. Г-1 , літ. Д-1 за адресою: м. Харків, пров. Кузнечний, 4/6;

- зведений кошторис розрахунку вартості будівництва за адресою: м.Харків, пров.Кузнечний, 4/6;

- довідка Державного підприємства Харківський науково-дослідний інститут комплексної автоматизації № 227/01 від 19.11.2018;

- лист Головного управління держпраці у Харківській області №15453/03.03-17/136.34 від 23.11.2018;

- висновок №125/43 ТОВ Пожежний та техногенний аудит інспектування одноповерхової нежитлової будівлі літ. Г-1 , літ. Д-1 під розміщення майстерні, що здійснює технічне обслуговування та ремонт автомобілів ;

- експертна оцінка філії ДГІ УКРДЕРЖБУДЕКСПЕРТИЗА , щодо розгляду кошторисної частини проектної документації за робочим проектом №6-18/07 від 15.11.2018;

- акт обстеження нежитлових будівель літ. Г-1 , літ. Д-1 за адресою: м.Харків, пров. Кузнечний, 4/6; лист органу, уповноваженого управляти державним майном - Міністерства енергетики та вугільної промисловості України №02/12-2541 від 14.03.2019.

05.02.2019 позивач листом звернувся до відповідача з проханням надати дозвіл на проведення невід`ємних поліпшень нерухомого державного майна будівлі 1-поверхового складу (реєстровий №14072049.2.ЛДТЛЦИ018, інв.№103/01/3/011, літ. "Г-1") площею 80,6 кв м та будівлі 1-поверхового складу (реєстровий №14072049.2.ЛДТЛЦИ009, інв.№103/01/3/005, літ. "Д-1") площею 178,10 кв м, загальною площею 258,7 кв м, за адресою: м.Харків, пров. Кузнечний, 4/6.

19.03.2019 відповідач своїм листом №43-1846 повідомив позивача про надання згоди на проведення невід`ємних поліпшень нежитлових приміщень: будівлі 1-поверхового складу площею 80,6 кв м та будівлі 1-поверхового складу площею 178,10 кв м, загальною площею 258,7 кв м, за адресою: м.Харків, пров. Кузнечний, 4/6.

Отримавши згоду відповідача, позивачем були здійснені невід`ємні поліпшення орендованого майна, що підтверджується наступним документами, а саме:

- договором підряду №01.04.19/К від 01.04.2019;

- актом приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2019р. від 20.04.2019р.; платіжним дорученням №7 від 02.04.2019;

- висновком будівельної експертизи про здійсненні невід`ємних поліпшень; звітом належного аудитора щодо фінансування здійснених поліпшень окреме індивідуально визначеного рендованого нерухомого майна за рахунок власних коштів орендаря станом на 30.04.2019 від 08.05.2019;

- бухгалтерською довідкою позивача від 08.05.2019.

В подальшому, Фондом державного майна України було прийнято рішення про включення нежитлової будівлі літ. Г-1 площею 80,6 кв.м. та нежитлової будівлі складу літ. Д-1 площею 178,10 кв.м., загальною площею 258,7 кв.м., за адресою: м.Харків, пров. Кузнечний, 4/6, до Переліку об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2019 році, про що свідчить Наказ ФДМ України №825 від 16.08.2019 Про внесення змін до наказу ФДМ України №1637 від 27.12.2018 Про затвердження переліків об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2019 році (із змінами).

23.08.2019 відповідач своїм листом №20-04-01147 звернувся до позивача з проханням повідомити чи бажає позивач скористатися своїм правом на викуп спірних нежитлових приміщень у порядку ст. 18 Закону України Про приватизацію державного та комунального майна .

27.08.2019 позивач повідомив відповідача про намір скористатися своїм правом на викуп нежитлових приміщень: будівля 1-поверхового складу площею 80,6 кв.м. та будівля 1-поверхового складу площею 178,10 кв.м., загальною площею 258,7 кв.м., за адресою: м.Харків, пров. Кузнечний, 4/6 у порядку ст. 18 Закону України Про приватизацію державного та комунального майна . При цьому, позивачем було виконано кожну з умов, визначених ч.2 ст.18 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", необхідних для одержання права на викуп орендованого майна.

13.09.2019 Наказом РВ ФДМ України по Харківській, Донецькій та Луганській областях №00422 прийнято рішення про приватизацію шляхом викупу ФО-П Ходас Г.І. об`єкта малої приватизації окреме майно - нежитлова будівля складу літ. Г-1 площею 80.6 кв.м. та нежитлова будівля складу літ. Д-1 площею 178,1 кв.м. загальною площею 258,7 кв.м. за адресою: м.Харків, провулок Кузнечний, 4/6, як такою, що виконала умови ч.2 ст.18 Закону України Про приватизацію державного і комунального майна (здійснила невід`ємні поліпшення, які неможливо відокремити від об`єкта без заподіяння йому шкоди, в розмірі не менше 25 відсотків ринкової вартості майна, що визначена суб`єктом оціночної діяльності для оренди, за згодою орендодавця).

Проте, після прийняття 13.09.2019 відповідного рішення про приватизацію

спірного державного майна загальною площею 258,7 кв.м. за адресою: м.Харків, пров. Кузнечний, 4/6, договір купівлі-продажу державного майна так і не було укладено.

17.12.2019 позивач звернувся до відповідача з листом №17/12/19, в якому повторно наголосив про намір скористатися своїм правом на викуп спірної нежитлової будівлі та проханням повідомити про строки укладання відповідного договору купівлі-продажу державного майна, але відповіді на вказаний лист не отримав.

Зазначений факт став підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх прав та законних інтересів як орендаря, в зв`язку з чим він просив зобов`язати Регіональне відділення ФДМ України укласти договір купівлі-продажу спірної нежитлової будівлі. При цьому, позивач наголошує на тому, що ним було повністю дотримано процедуру, яка надає йому можливість приватизувати нежитлові будівлі складу літ.Г-1 площею 80.6 кв.м. та нежитлової будівлі складу літ. Д-1 площею 178,1 кв.м. загальною площею 258,7 кв.м. за адресою: м.Харків, пров. Кузнечний, 4/6 шляхом викупу, повною мірою здійснив невід`ємні поліпшення та покращення, які підтверджуються належними та допустимими доказами, тоді як відповідач безпідставно ухиляється від укладення відповідного договору купівлі-продажу державного майна.

В свою чергу, відповідач, заперечуючи проти необхідності з його боку укладення відповідного договору купівлі-продажу зазначає, що наказом Регіонального відділення №00723 від 28.10.2019 було призупинено дію щодо продажу об`єктів малої приватизації шляхом викупу до 30.11.2019.

Такий наказ Регіональне відділення видав на виконання листа ФДМ України від 22.10.2019 №10-20-18617, з метою розроблення методичних рекомендацій для уніфікації підготовки об`єктів малої приватизації до продажу шляхом викупу відповідно до вимог ст.16,18 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна".

20.11.2019 Наказом Фонду державного майна України №1140 "Про внесення змін до наказу ФДМ України №1637 від 27.12.2018 "Про затвердження переліків об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2019 році" (зі змінами") до Переліку об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2019 році було включено єдиний майновий комплекс ДП "Харківський науково-дослідний інститут комплексної автоматизації". Відповідальним за підготовку об`єкта до приватизації визначено Апарат ФДМ України.

Крім того, 03.12.2019 наказом ФДМ України №1253 прийнято рішення про приватизацію об`єкта державної власності - єдиного майнового комплексу ДП "Харківський науково-дослідний інститут комплексної приватизації", який розташований за адресою: м.Харків, провулок Кузнечний, 4/6.

Прийняття ФДМ України рішення щодо приватизації єдиного майнового комплексу ДП "Харківський науково-дослідний інститут комплексної автоматизації" стало підставою для зупинення роботи з підготовки до приватизації шляхом викупу об`єкта малої приватизації окреме майно - нежитлова будівля складу літ.Г-1 площею 80,6 кв.м та нежитлова будівля складу літ. Д-1 площею 178,1 кв.м., загальною площею 258,7 кв.м., за адресою: м.Харків, провулок Кузнечний, 4/6, які є частинами вказаного єдиного майнового комплексу (наказ Регіонального відділення №01199 від 20.12.2019).

28.12.2019 Наказом Фонду державного майна №1574 "Про затвердження переліків об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2020 році" об`єкт малої приватизації окреме майно - нежитлова будівля складу літ.Г-1 площею 80,6 кв.м та нежитлова будівля складу літ. Д-1 площею 178,1 кв.м., загальною площею 258,7 кв.м., за адресою: м.Харків, провулок Кузнечний, 4/6 не включено до Переліку об`єктів малої приватизації , що підлягають приватизації в 2020 році.

Вказане, за твердженням відповідача, виключає можливість проведення подальшої приватизації спірного об`єкту та укладення відповідного договору купівлі-продажу з огляду на відсутність правових підстав.

Господарський суд Харківської області, при винесенні оскаржуваного рішення, яким відмовив в задоволенні позовних вимог, визначив правомірність дій позивача, який повністю дотримав процедуру, встановлену законом, необхідну для одержання права на викуп орендованого майна і той факт, що ФДМУ та Регіональне відділення ФДМУ визнали та не заперечували право ФОП Ходас Г.І. на викуп орендованого державного майна, закріплене ч. 2, 3 ст. 18 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна". В той же час, господарський суд відмовив у задоволенні позову з огляду на те, що обраний позивачем спосіб захисту його прав шляхом зобов`язання відповідача не узгоджується із загальними вимогами щодо належності засобів правового захисту відповідно до статей 55, 124 Конституції України, статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об`єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв`язок, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Правові, економічні та організаційні основи приватизації державного і комунального майна регулює Закон України "Про приватизацію державного і комунального майна".

Статтею 7 вказаного Закону визначено повноваження державних органів приватизації у сфері приватизації. Установлено, що Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва у районах і містах, органи приватизації в Автономній Республіці Крим становлять єдину систему державних органів приватизації (ч. 1 ст. 7 вказаного Закону).

Так, державні органи приватизації у межах своєї компетенції здійснюють такі основні повноваження, зокрема: затверджують переліки об`єктів, що підлягають приватизації; приймають рішення про приватизацію об`єктів державної власності у випадках, установлених законодавством; здійснюють повноваження власника державного майна, у тому числі корпоративних прав, у процесі приватизації; продають майно, що перебуває у державній власності, у процесі його приватизації, а також акції (частки), що належать державі у майні господарських товариств; укладають договори на проведення оцінки об`єктів приватизації у випадках, передбачених законодавством; державні органи приватизації здійснюють інші повноваження, передбачені цим Законом, іншими актами законодавства (ч. 2 ст. 7 вказаного Закону).

Порядок приватизації державного і комунального майна передбачає, зокрема: формування та затвердження переліків об`єктів, що підлягають приватизації; опублікування переліку об`єктів, що підлягають приватизації, в офіційних друкованих виданнях державних органів приватизації, на офіційному веб-сайті Фонду державного майна України, на офіційних сайтах місцевих рад та в електронній торговій системі; прийняття рішення про приватизацію; опублікування інформації про прийняття рішення про приватизацію об`єкта; проведення інвентаризації та оцінки відповідно до законодавства; опублікування інформації про умови продажу, в тому числі стартову ціну об`єкта приватизації; проведення аукціону, укладення договору купівлі-продажу; укладення договору купівлі-продажу в разі приватизації об`єкта шляхом викупу; опублікування інформації про результати приватизації; прийняття рішення про завершення приватизації, як це визначено у 1 ст.10 Закону.

Статтею 18 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" визначено правові підстави набуття орендарем права на приватизацію шляхом викупу об`єктів державної або комунальної власності, переданих в оренду.

Частиною 1 вказаної статті визначено, що приватизація об`єктів державної або комунальної власності, переданих в оренду, здійснюється шляхом продажу на аукціоні або шляхом викупу, якщо виконуються умови, передбачені частиною другою цієї статті.

Зокрема, частиною ч. 2 вказаної статті (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що орендар одержує право на викуп орендованого майна (будівлі, споруди, нежитлового приміщення) за ціною, визначеною за результатами його незалежної оцінки, якщо виконується кожна з таких умов:

орендарем здійснено поліпшення орендованого майна, які неможливо відокремити від відповідного об`єкта без заподіяння йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, визначеної суб`єктом оціночної діяльності для цілей оренди майна;

орендар отримав письмову згоду орендодавця на здійснення невід`ємних поліпшень, які надають йому право на приватизацію майна шляхом викупу;

невід`ємні поліпшення виконані в межах трирічного строку з дати визначення ринкової вартості майна для цілей укладання договору оренди або для цілей продовження договору оренди;

здійснення і склад невід`ємних поліпшень, у тому числі невід`ємний характер поліпшень, підтверджені висновком будівельної експертизи, а вартість невід`ємних поліпшень, підтверджених висновком будівельної експертизи, визначена суб`єктом оціночної діяльності;

орендар належно виконує умови договору оренди, відсутня заборгованість з орендної плати;

договір оренди є чинним на момент приватизації.

Надання згоди орендодавця на здійснення невід`ємних поліпшень здійснюється в порядку, визначеному Фондом державного майна України.

Згідно з ч.3 ст. 18 Закону орендар, який виконав умови, передбачені частиною 2 цієї статті, має право на приватизацію об`єкта шляхом викупу. У разі якщо органами приватизації прийнято рішення про приватизацію на аукціоні з умовами щодо компенсації орендарю невід`ємних поліпшень, вартість таких поліпшень компенсується покупцем. Ціна продажу об`єкта приватизації зменшується на суму компенсації невід`ємних поліпшень. Якщо покупцем об`єкта приватизації стає орендар, вартість невід`ємних поліпшень зараховується йому під час остаточного розрахунку за об`єкт приватизації.

Сама процедура надання орендарю згоди орендодавця державного майна на здійснення невід`ємних поліпшень орендованого державного майна визначена Порядком надання орендарю згоди орендодавця державного майна на здійснення невід`ємних поліпшень орендованого державного майна, затверджений наказом ФДМ України №686 від 25.05.2018.

Так, процедура надання орендарю згоди орендодавця державного майна на здійснення невід`ємних поліпшень орендованого державного майна включає такі етапи: подання заяви і пакета документів орендарем; розгляд заяви і документації орендаря; прийняття відповідного рішення (пункт 2 порядку).

Пунктом 3 вказаного Порядку визначено, що для розгляду питання про надання згоди орендарю на здійснення невід`ємних поліпшень орендованого державного майна орендар подає заяву і такі документи: опис передбачуваних поліпшень і кошторис витрат на їх проведення; інформацію про доцільність здійснення поліпшень орендованого майна; приписи органів пожежного нагляду, охорони праці (за їх наявності); довідку балансоутримувача про вартість об`єкта оренди згідно з даними бухгалтерського обліку на початок поточного року; завірену копію проектно-кошторисної документації, якщо інше не встановлено договором оренди; звіт за результатами експертизи кошторисної частини проектної документації на здійснення невід`ємних поліпшень.

Як вірно досліджено судом першої інстанції та що підтверджують матеріали справи, позивачем було здійснено невід`ємні поліпшення орендованого майна. Фонд державного майна України, в свою чергу, прийняв рішення про включення спірної нежитлової будівлі до Переліку об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2019 році та запропоновано позивачу скористатися своїм правом на викуп нежитлових приміщень.

Позивач, виконавши всі умови, визначені ч.2 ст.18 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", необхідні для одержання права на викуп орендованого майна, повідомила Регіональне відділення ФДМУ про намір скористатися своїм правом на викуп нежитлових приміщень.

Фонд державного майна України та його Регіональне відділення визнали та не заперечували право позивача на викуп орендованого державного майна - нежитлової будівлі складу літ.Г-1 площею 80.6 кв.м. та нежитлової будівлі складу літ. Д-1 площею 178,1 кв.м. загальною площею 258,7 кв.м. за адресою: м.Харків, пров. Кузнечний, 4/6, оскільки було забезпечено реалізацію декількох обов`язкових етапів приватизації, визначених ч. 1 статті 10 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", в зв`язку з чим 13.09.2019 Наказом РВ ФДМ України по Харківській, Донецькій та Луганській областях №00422 прийнято рішення про приватизацію шляхом викупу ФОП Ходас Г.І. об`єкта малої приватизації окремого майна - нежитлової будівлі складу літ.Г-1 площею 80.6 кв.м. та нежитлової будівлі складу літ. Д-1 площею 178,1 кв.м. загальною площею 258,7 кв.м. за адресою: м.Харків, пров. Кузнечний, 4/6.

Таким чином, враховуючи вчиненні позивачем, відповідачем та третьою особою дій в процесі приватизації об`єкту державної власності, переданого в оренду, наявними в матеріалах справи доказами підтверджується дотримання позивачем процедури, встановленої законом, необхідної для одержання права на викуп орендованого майна та згода ФДМУ та Регіонального відділення ФДМУ на викуп орендованого державного майна.

Проте, прийнявши рішення про приватизацію об`єкта державної власності - єдиного майнового комплексу ДП "Харківський науково-дослідний інститут комплексної автоматизації" за наказом №1253 від 03.12.2019 та включивши цей об`єкт відповідно до наказу №1574 від 28.12.2019 до Переліку об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації у 2020 році орган приватизації фактично відмінив (припинив) попередньо затверджену та майже виконану процедуру приватизації державного майна шляхом викупу.

Випадки, коли припиняється приватизацію об`єкта приватизації, наведені в ч. 6 ст. 12 Закону України Про приватизацію державного та комунального майна , зокрема до них відноситься: включення об`єкта приватизації до переліку об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації; виключення об`єкта великої приватизації з переліку об`єктів, що підлягають приватизації; ухвалення місцевою радою рішення про скасування попереднього рішення про приватизацію відповідного об`єкта комунальної власності.

Наведені випадки не стосуються даного об`єкту приватизації.

В той же час, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції що обраний позивачем спосіб захисту його прав шляхом зобов`язання відповідача укласти з позивачем договір купівлі продажу нерухомого державного майна будівлі 1-поверхового складу площею 80,6 кв м та будівлі 1-поверхового складу площею 178,10 кв м, загальною площею 258,7 кв м, за адресою: м.Харків, пров. Кузнечний, 4/6 не узгоджується із загальними вимогами щодо належності засобів правового захисту з огляду на таке.

Статтею 55 Конституції України закріплено гарантію кожному на захист прав і свобод у судовому порядку. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. За положеннями ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Згідно з ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Конституційний Суд України у рішенні від 01.12.2004 №18-рп/2004 у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес), роз`яснив поняття охоронюваний законом інтерес .

Так, поняття охоронюваний законом інтерес треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних та колективних потреб, які не суперечать Конституції та законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Підстава позову - це факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому, позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Така позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав; під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.

Отже, інтерес позивача має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам і відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого надано в резолютивній частині зазначеного Рішення Конституційного Суду України .

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 ЦК України).

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України, яка кореспондується зі ст. 20 Господарського кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно із ч.1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За змістом положень вказаних норм, суд, шляхом вчинення провадження у справах, здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються. Застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб`єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством) , і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

Порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту. Разом з тим, особа, права якої порушені, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, якщо він передбачений чинним законодавством або договором. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких здійснюється поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, господарський суд виходить насамперед із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

В даному випадку органом приватизації фактично було відмінено (припинено) попередньо затверджену приватизацію спірного державного майна та прийнято рішення про приватизацію об`єкта державної власності як єдиного майнового комплексу ДП "Харківський науково-дослідний інститут комплексної автоматизації" за адресою: м.Харків, провулок Кузнечний, 4/6.

Проте, обраний позивачем спосіб захисту його прав шляхом зобов`язання відповідача укласти з позивачем договір купівлі продажу нерухомого державного майна не узгоджується із загальними вимогами щодо належності засобів правового захисту, оскільки укладення договору купівлі-продажу нерухомого державного майна без попереднього включення цього об`єкту до Переліку об`єктів державної власності, що підлягають приватизації є порушенням ч.1 ст.12 Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна".

Тобто, вимога про зобов`язання укласти договір купівлі-продажу нерухомого державного майна не може бути предметом позову без попереднього включення цього об`єкту до Переліку об`єктів державної власності, оскільки не приведе до відновлення права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. В даному випадку, внаслідок задоволення позовних вимог не відбудеться нівелювання негативних наслідків і отримання права власності конкретним матеріальним благом - нерухомим майном.

Крім цього, відповідно до ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

В той же час позивач, звертаючись до господарського суду, не зазначив жодних умов такого договору та не надав примірнику договору купівлі-продажу нерухомого державного майна, на умовах якого просить зобов`язати відповідача його укласти.

Відповідно до статей 76 - 79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Отже, позивачем всупереч вищенаведених норм права, не було подано доказів, які б підтвердили факти, викладені в апеляційній скарзі, а наведені доводи не спростовують правомірність висновків, викладених в оскаржуваному рішенні.

Враховуючи викладене, місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, повністю з`ясував обставини, які мають значення для справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарг не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому підстави для скасування або зміни вказаного рішення відсутні.

Оскільки апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, то, з урахуванням положень статті 129 ГПК України, здійснені ними судові витрати за апеляційною скаргою - не відшкодовуються.

Керуючись статтями 129, 270, пунктом 1 частини 1 статті 275, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Фізичної особи підприємця Ходас Ганни Іванівни залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 08.10.2020 у справі №922/315/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту.

Повний текст постанови складено 18.01.2021

Головуючий суддя О.А. Істоміна

Суддя Н.М. Пелипенко

Суддя В.І. Пушай