Рішення

від 18.01.2021 по справі 915/1382/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2021 року Справа № 915/1382/20

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Смородінової О.Г.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін матеріали справи

за позовом: Приватного акціонерного товариства Миколаївська теплоелектроцентраль (54020, м. Миколаїв, вул. Каботажний спуск, буд. 18; ідентифікаційний код 30083966)

до відповідача: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Вогник (54055, м. Миколаїв, вул. Дзержинського, буд. 57; ідентифікаційний код 22442230)

про: стягнення 47372,62 грн,

Суть спору:

16.11.2020 Приватне акціонерне товариство Миколаївська теплоелектроцентраль звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою № 09-01/1680 від 10.11.2020 (з додатками), в якій просить суд:

- прийняти позовну заяву до розгляду;

- розгляд справи провести у порядку спрощеного позовного провадження;

- стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Вогник основний борг за теплову енергію в сумі 45963,25 грн на користь ПрАТ Миколаївська ТЕЦ на р/р НОМЕР_1 в АТ Державний ощадний банк України , МФО 326461;

- стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Вогник 14,94 грн. інфляційних втрат, 321,97 грн 3% річних, 1072,46 грн пені, 2102,00 грн судового збору на користь ПрАТ Миколаївська ТЕЦ на р/р НОМЕР_2 в ПАТ АБ Укргазбанк , МФО 320478.

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі: договору № 2048 від 01.12.2003 про постачання теплової енергії в гарячій воді з додатками до нього; наряду № 2048.1 від 06.11.2019; заяви відповідача № 34 від 24.06.2020 про реструктуризацію заборгованості; договору № 10 про реструктуризацію заборгованості за отриману теплову енергію від 07.07.2020; платіжних доручень (5 шт.); застосування норм статей 24, 25 Закону України Про теплопостачання ; статей 2, 11, 15, 16, 509, 510, 525, 526, 549, 598, 625 Цивільного кодексу України та мотивовані неналежним виконанням відповідачем грошового зобов`язання за укладеним між сторонами договором про реструктуризацію заборгованості.

Ухвалою суду від 19.11.2020 (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 11.12.2020) було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/1382/20 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено для сторін процесуальні строки для подання заяв по суті справи.

Копія вказаної ухвали була направлена учасникам справи, на їх адреси місцезнаходження, визначені у відповідності до приписів ч. 2 ст. 27 ГПК України.

Так, позивач отримав копію ухвали 26.11.2020, що підтверджується відповідною відміткою на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 5400142129414.

Відповідач отримав копію ухвали 25.11.2020, що підтверджується відповідною відміткою на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 5400142129406.

Станом на час розгляду справи будь-яких заяв чи клопотань як по суті справи, так і з процесуальних питань, від учасників справи до суду не надходило.

Відповідач правом, передбаченим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України щодо оформлення відзиву на позовну заяву і документів, що підтверджують заперечення проти позову, не скористався, про причини ненадання відзиву суд не повідомив.

Так, як уже було наведено вище, ухвалою суду від 19.11.2020 відповідачу було встановлено строк у 15 днів від дня отримання даної ухвали для надання суду відзиву.

Відповідач отримав копію відповідної ухвали 25.11.2020.

За такого, встановлений судом строк на подання відзиву, для відповідача тривав до 11.12.2020 включно.

Разом із тим, протягом встановленого процесуального строку відповідач ні відзиву на позовну заяву, ні будь-яких заяв чи клопотань з означеного питання суду не надав.

За правилами ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Суд розглянув дану справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами (ст. 252 ГПК України).

При цьому, відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України, у зв`язку з ненаданням відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішив справу за наявними матеріалами.

Ознайомившись з матеріалами справи, дослідивши надані докази у їх сукупності, суд -

В С Т А Н О В И В:

01 лютого 2003 року між Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку Вогник (надалі - Споживач) та Відкритим акціонерним товариством Миколаївська ТЕЦ (надалі - Енергопостачальна організація) був укладений Договір про постачання теплової енергії в гарячій воді № 2048 (далі - Договір), відповідно до предмету якого Енергопостачальна організація бере на себе зобов`язання постачати Споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобов`язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим Договором.

Відповідно до п. 1.2 Статуту Приватного акціонерного товариства Миколаївська теплоелектроцентраль , Приватне акціонерне товариство Миколаївська теплоелектроцентраль є новим найменуванням Публічного акціонерного товариства Миколаївська теплоелектроцентраль , яке було новим найменуванням Відкритого акціонерного товариства Миколаївська теплоелектроцентраль , відповідно до вимог Закону України Про акціонерні товариства , створеного відповідно до наказу Міністерства палива і енергетики України від 28.11.2001 № 599 шляхом перетворення Державного підприємства Миколаївська теплоелектроцентраль у відкрите акціонерне товариство, у порядку передбаченому Указом Президента України від 15.06.1993 № 210 Про корпоратизацію підприємств (зі змінами).

За умовами наведеного договору:

- теплова енергія постачається Споживачу в обсягах згідно з додатком 1 до цього договору у вигляді гарячої води на такі потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гаряче водопостачання - протягом року; технологічні потреби; кондиціювання повітря (п. 2.1);

- Споживач теплової енергії зобов`язується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені Договором (п. 3.2.2);

- до обов`язків Енергопостачальної організації належить забезпечувати постачання теплової енергії споживачу в обсягах згідно з договором (п. 4.2.1);

- розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться по тарифах, встановлених ВАТ Миколаївська ТЕЦ в грошовій формі, або по узгодженню сторін іншими, не забороненими діючим законодавством, засобами (п. 6.1);

- розрахунковим періодом є календарний місяць (п. 6.2);

- споживач 20 числа місяця, що передує розрахунковому сплачує Енергопостачальній організації вартість зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця (п. 6.3);

- якщо Споживач розраховується за показниками приладів обліку: - при перевищенні фактичного використання теплової енергії понад заявлене та сплачене до початку розрахункового періоду, це перевищення оплачується споживачем не пізніше 25 числа поточного місяця; - у випадку, коли фактичне використання теплової енергії нижче від заявленого та сплаченого до початку розрахункового періоду, залишок (сальдо) розрахунків визначається за фактичними показниками приладів обліку (п. 6.4);

- споживачу щомісяця направляється акт приймання-передачі теплової енергії в гарячій воді (за формою додатка № 4) за попередній місяць. Споживач зобов`язаний протягом п`яти календарних днів підписати зазначений акт і один екземпляр направити на адресу Енергопостачальної організації. У випадку відсутності протягом п`яти днів мотивованого відмовлення від підписання або неповернення підписаного екземпляра Енергопостачальній організації, акт приймання-передачі теплової енергії в гарячій воді вважається прийнятим Споживачем і кількість спожитої теплової енергії визнаною по розрахунках Енергопостачальної організації (п. 6.6);

- споживач несе відповідальність за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію - пеня в розмірі 0,5 % належної до сплати суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діє в період, за який нараховується пеня відповідно до Закону України від 22.11.1999 № 543/96-ВР (п. 7.2.3);

- цей Договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 1 лютого 2004 року (п. 10.1);

- припинення дії договору не звільняє Споживача від обов`язку повної сплати спожитої теплової енергії (п. 10.3);

- Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (п. 10.4);

- при виникненні обставин не обумовлених цим Договором, сторони зобов`язані керуватися Законом України Про електроенергетику , Правилами користування тепловою енергією, Тимчасовими правилами обліку відпуску та споживання теплової енергії, Правилами технічної експлуатації тепловикористуючого обладнання і теплових мереж та іншими нормативними документами, що регулюють відносини сторін з приводу теплопостачання (п. 11.3).

Наведений Договір скріплений підписами та печатками обох сторін.

Судом встановлено, що станом на час розгляду справи в суді, укладений між сторонами договір № 2049 від 01.07.2000 про постачання теплової енергії в гарячій воді є діючим, доказів іншого учасниками не надано.

З матеріалів справи вбачається, що в опалювальному періоді 2019-2020 років підключення систем опалення Споживача Енергопостачальною організацією було проведено відповідно до наряду № 2048.1 від 06.11.2019.

У подальшому, 25.06.2020, Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Вогник звернулося до Приватного акціонерного товариства Миколаївська теплоелектроцентраль із заявою № 34 від 24.06.2020 про реструктуризацію заборгованості, зі змісту якої вбачається, що станом на 01.07.2020 заборгованість Споживача (відповідача) за договором № 2048 складає 187463,25 грн.

З урахуванням наведеного 07 липня 2020 року між Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку Вогник , як Споживачем, та Приватним акціонерним товариством Миколаївська ТЕЦ , як Енергопостачальною організацією, був укладений Договір про реструктуризацію заборгованості за отриману теплову енергію № 10 (далі - Договір про реструктуризацію) відповідно до предмету якого Енергопостачальна організація та Споживач підтвердили, що заборгованість останнього за договором № 2048 від 01.02.2003 станом на 01.07.2020, за отриману теплову енергію на опалення становить 187463,25 грн.

За умовами п. 1.2 наведеного Договору про реструктуризацію Енергопостачальна організація надає Споживачу розстрочку у погашенні заборгованості за отриману теплову енергію на опалення, яка утворилася за період лютий, березень, квітень 2020 року у сумі 187463,25 грн, що не охоплена рішеннями судів та іншими договорами про реструктуризацію, згідно з графіком погашення заборгованості:

- дата погашення: 30.07.2020 - сума щомісячного платежу: 62487,75 грн;

- дата погашення: 30.08.2020 - сума щомісячного платежу: 62487,75 грн;

- дата погашення: 30.09.2020 - сума щомісячного платежу: 62487,75 грн.

Відповідно до п. 1.3 Договору про реструктуризацію Споживач погашає заборгованість згідно графіка цього договору.

Згідно з п. 2.1 Договору про реструктуризацію Споживач зобов`язаний своєчасно погасити борг згідно з умовами цього договору.

У відповідності до п. 3.1 Договору про реструктуризацію у разі несвоєчасного виконання зобов`язань за цим договором Споживачу нараховується пеня у розмірі 0,09 відсотка, за кожен день прострочення, визначеної із розрахунку не більше двох облікових ставки НБУ і не більше ніж 100 відсотків загальної суми залишку реструктуризованої заборгованості.

За умовами п. 4.1 Договору про реструктуризацію договір набуває чинності з моменту укладання і діє до 01 жовтня 2020 року.

Договір про реструктуризацію скріплений підписами та печатками обох сторін.

Предметом даного позову виступає майнова вимога енергопостачальної організації до споживача про стягнення основного боргу за договором про реструктуризацію, а також інфляційних втрат, відсотків річних та пені за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Таким чином, до предмету доказування у даній справі належить встановлення обставин порушення відповідачем грошового зобов`язання за укладеним між сторонами договором.

Позивач на підтвердження власної правової позиції надав суду такі докази:

- Договір № 2048 від 01.02.2003 про постачання теплової енергії в гарячій воді з додатками до нього;

- наряд № 2048.1 від 06.11.2019;

- заява Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Вогник № 34 від 24.06.2020;

- Договір про реструктуризацію заборгованості за отриману теплову енергію № 10 від 07.07.2020;

- платіжні доручення (5 шт.).

Відповідач, як було зазначено вище, відзив на позовну заяву та будь-яких доказів на підтвердження власної правової позиції суду не надав.

Статтями 73, 74 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як слідує з положень ст. 77, 78 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши фактичні обставини справи згідно з вимогами чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд встановив таке.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами регулюються положеннями чинного законодавства про договірне теплопостачання.

Так, Закон України Про теплопостачання визначає основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об`єктах сфери теплопостачання та регулює відносини, пов`язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, підвищення енергоефективності функціонування систем теплопостачання, створення і удосконалення ринку теплової енергії та захисту прав споживачів та працівників сфери теплопостачання.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим у державних стандартах або технічних умовах.

Згідно з ч.ч. 6, 7 ст. 276 ГК України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Згідно з ч. 4 ст. 24 Закону України Про теплопостачання споживач теплової енергії несе відповідальність за порушення умов договору з теплопостачальною організацією, відповідних нормативно-правових актів та виконання приписів органів, уповноважених здійснювати державний нагляд за режимами споживання теплової енергії згідно із законом.

Відповідно до ч. 6 ст. 25 Закону України Про теплопостачання у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.

За змістом п. 40 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007, споживач теплової енергії зобов`язаний, зокрема, вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, відповідно до статті 11 ЦК України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності до ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Матеріали справи свідчать про таке:

На виконання умов Договору № 2048 від 01.02.2003 про постачання теплової енергії в гарячій воді та з урахуванням Договору про реструктуризацію заборгованості за отриману теплову енергію № 10 від 07.07.2020 відповідачем були здійснені оплати по спірним відносинам на загальну суму 141500,00 грн, що вбачається з наявних у матеріалах справи копій платіжних доручень:

- № 85 від 30.06.2020 на суму 35000,00 грн;

- № 94 від 29.07.2020 на суму 24500,00 грн;

- № 102 від 28.08.2020 на суму 30000,00 грн;

- № 109 від 28.09.2020 на суму 25000,00 грн;

- № 114 від 15.10.2020 на суму 27000,00 грн.

Таким чином, за даними позивача, які не спростовані відповідачем, останній зобов`язання щодо здійснення розрахунків за спірний період за спожиту теплову енергію з урахуванням реструктуризації заборгованості виконав частково.

За приписами статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Відповідно до частин 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

За таких обставин обов`язок доведення факту повного та своєчасного виконання зобов`язань за договором про постачання теплової енергії в гарячій воді закон покладає на споживача.

Відповідач не спростував вимоги позивача, не надав суду належні докази, які свідчать про відсутність заборгованості перед кредитором за договірними зобов`язаннями.

Отже, за висновками суду в спірних правовідносинах відповідачем дійсно порушено умови Договору про реструктуризацію заборгованості за отриману теплову енергію № 10 від 07.07.2020 та не здійснено належним чином своїх зобов`язань по повній та своєчасній оплаті, що і спонукало позивача звернутися до господарського суду з відповідним позовом.

Судом перевірено розрахунок заборгованості за Договором про реструктуризацію заборгованості за отриману теплову енергію № 10 від 07.07.2020 та встановлено, що позивачем суму основної заборгованості в розмірі 45963,25 грн (187463,25 - 141500,00) визначено правильно.

За такого, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими, матеріалами справи підтверджені та підлягають задоволенню.

Крім того, внаслідок неналежного виконання грошового зобов`язання позивачем було нараховано відповідачу (згідно наданих до позовної заяви розрахунків):

1. Інфляційні втрати на суму 14,94 грн.

2. 3 % річних за сукупний період з 31.07.2020 по 06.11.2020 з урахуванням динаміки формування боргу на загальну суму 321,97 грн.

3. Пеню за сукупний період з 31.07.2020 по 06.11.2020 з урахуванням динаміки формування боргу на загальну суму 1072,46 грн.

Щодо заявлених до стягнення сум інфляційних втрат в розмірі 14,94 грн та 3 % річних в розмірі 321,97 грн суд зазначає таке.

За приписами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні втрати, що сплачуються відповідно до ст. 625 ЦК України, складають зміст додаткових вимог, оскільки законодавець опосередковано визнає їх мірами відповідальності (відповідальність за порушення грошового зобов`язання).

Інфляційні нарахування на суму боргу не мають характеру штрафних санкцій, а виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора у зв`язку зі знеціненням коштів внаслідок інфляційних процесів та компенсації користування цими коштами.

Ст. 625 Цивільного кодексу України застосовується до всіх грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов`язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов`язання.

На підставі ст. 625 ЦК України позивач цілком правомірно нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати.

Судом перевірено розрахунок 3 % річних, наданий позивачем, за допомогою програми Законодавство та встановлено, що нарахування позивача проведені правильно.

Водночас, перевіривши розрахунки позивача в частині нарахування інфляційних втрат в розмірі, який заявляє позивач, суд встановив, що нарахування позивача здійснені з допущенням помилок. Так, при здійсненні відповідного розрахунку позивачем не були враховані приписи абз. 3 п. 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань , відповідно до яких розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений , помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) .

При цьому, позивачем нарахування інфляційних витрат здійснено виходячи із суми заборгованості станом на кінець липня 2020 року (2987,75) з урахуванням індексу інфляції за вересень 2020 року, тобто при розрахунку інфляційних витрат позивачем виключено індекс інфляції за серпень 2020 року (коли мала місце дефляція).

Судом здійснено перерахунок розміру інфляційних втрат за допомогою програми Законодавство виходячи із суми заборгованості станом на кінець липня 2020 року (2987,75) з урахуванням індексу інфляції за серпень-вересень 2020 року та встановлено, що обґрунтованою сумою інфляційних втрат за вищевказаний період до стягнення з відповідача є 8,93 грн.

З огляду на що, суд відмовляє позивачу в стягненні з відповідача інфляційних втрат в сумі 6,01 грн.

Стосовно заявленої позивачем до стягнення суми пені в розмірі 1072,46 грн, суд зазначає таке.

За приписами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Приписами ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Так, як уже було наведено вище, пунктом 3.1 Договору про реструктуризацію сторони погодили, що у разі несвоєчасного виконання зобов`язань за цим договором Споживачу нараховується пеня у розмірі 0,09 відсотка, за кожен день прострочення, визначеної із розрахунку не більше двох облікових ставки НБУ і не більше ніж 100 відсотків загальної суми залишку реструктуризованої заборгованості.

Таким чином, на підставі вищевказаних правових норм та умов договору позивач цілком законно нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню.

За перевіркою суду, позивачем нарахування пені проведено правильно, а отже позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до статей 15, 16 ЦК України особа має право на захист свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке реалізується шляхом звернення до суду. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені в ч. 2 ст. 16 ЦК України.

З урахуванням наведеного вище, у даній господарській справі суд установив, що Приватним акціонерним товариством Миколаївська теплоелектроцентраль належними, допустимими і достовірними доказами доведено, а Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку Вогник не спростовано порушення відповідачем прав та охоронюваних законом інтересів позивача як постачальника теплової енергії.

Таким чином, враховуючи вищенаведені норми та обставини, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наявними в матеріалах справи доказами, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України, у резолютивній частині рішення зазначаються, зокрема відомості про розподіл судових витрат.

За правилами п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, у зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог з відповідача належить стягнути на користь позивача (пропорційно до розміру задоволених позовних вимог) 2101,79 грн ((47366,61 / 47372,62) * 100 %= 99,99 %; 99,99 % * 2102,00 = 2101,79) судового збору.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 165, 219, 220, 233, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Вогник (54055, м. Миколаїв, вул. Дзержинського, буд. 57; ідентифікаційний код 22442230) на користь Приватного акціонерного товариства Миколаївська теплоелектроцентраль (54020, м. Миколаїв, вул. Каботажний спуск, буд. 18; ідентифікаційний код 30083966) основний борг за теплову енергію в сумі 45963,25 грн, 8,93 грн інфляційних втрат, 321,97 грн 3 % річних, 1072,46 грн пені, а також 2101,79 грн судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 6,01 грн відмовити позивачу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.

Сторони та інші учасники справи:

Позивач: Приватне акціонерне товариство Миколаївська теплоелектроцентраль (54020, м. Миколаїв, вул. Каботажний спуск, буд. 18; ідентифікаційний код 30083966);

Відповідач: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Вогник (54055, м. Миколаїв, вул. Дзержинського, буд. 57; ідентифікаційний код 22442230).

Повне рішення складено та підписано судом 18.01.2021.

Суддя О.Г. Смородінова