Рішення

від 11.01.2021 по справі 920/977/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11.01.2021 Справа № 920/977/20 м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі судді Заєць С.В. при секретарі судового засідання Гордієнко Ж.М., розглянувши матеріали справи № 920/977/20

за позовом Державного підприємства "Балаклійське лісове господарство" (64270, Харківська область, Балаклійський район, село Раківка, вул. Лісна, 49, код ЄДРПОУ 00993123);

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумибуд-С" (40020, Сумська область, м. Суми, проспект Курський, буд. 18А, код ЄДРПОУ 42944675)

про стягнення 906 358 грн 64 коп. ,

за участю представників сторін:

від позивача - не з`явився,

від відповідача - не з`явився.

Суть спору: позивач подав до господарського суду Сумської області позовну заяву, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 906358 грн 64 коп. заборгованості за Договором купівлі-продажу № 229 від 15.10.2019, та судовий збір у розмірі 13595 грн 38 коп.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 09.10.2020 відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 29.10.2020.

Ухвалою суду від 29.10.2020 відкладено підготовче засідання на 12.11.2020, 12:20.

Ухвалою суду від 12.11.2020 було закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по сутні на 08.12.2020, 11:30 та ухвалено провести судове засідання у справі в режимі відеоконференції за допомогою програмного забезпечення EasyCon за участю представника позивача.

08.12.2020 судове засідання не відбулося через перебування судді Заєць С.В. у відпустці з 08.12.2020 по 10.12.2020.

Ухвалою суду від 11.12.2020 призначено розгляд справи по суті на 17.12.2020, 12:20 та ухвалено провести судове засідання в режимі відео конференції за участю представника позивача поза межами суду за допомогою програмного забезпечення EasyCon.

16.12.2020 від представника відповідача до суду надійшло клопотання б/н (вх.№3843к) від 16.12.2020 про ознайомлення з матеріалами справи, перенесення судового засідання та проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 16.12.2020 клопотання представника відповідача в частині проведення судових засідань в режимі відеоконференції за допомогою програмного забезпечення EasyCon задоволено.

В судове засідання 17.12.2020 представник відповідача не прибув.

В судовому засіданні 17.12.2020 без виходу до нарадчої кімнати судом постановлено протокольну ухвалу, якою клопотання представника відповідача б/н (вх.№3843к) від 16.12.2020 в частині перенесення судового засідання залишено без задоволення.

В судовому засіданні 17.12.2020 судом відкрито розгляд справи по суті та зазначено, що порядок розгляду справи по суті встановлено Господарським процесуальним кодексом України. Представник позивача в судовому засіданні у вступних словах оголосив свої позовні вимоги.

Ухвалою суду від 17.12.2020 відкладено розгляд справи по суті на 24.12.2020, 11:00 та ухвалено провести судове засідання у справі № 920/977/20, призначене на 24 грудня 2020 року о 11 год. 00 хв. за участю представника позивача - Державного підприємства "Балаклійське лісове господарство" та представника відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумибуд-С" у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення "EasyCon".

23.12.2020 представником позивача подано заяву б/н (вх.№11456) від 23.12.2020, відповідно до якої просить суд визнати обставини неподання товарно-транспортних накладних, які підтверджують відпуск продукції за договором купівлі-продажу №229 від 15.10.2019, разом із позовною заявою, такими, що не надані з поважних причин та долучити зазначені докази до матеріалів справи.

Подані позивачем документи долучені до матеріалів справи.

Представник відповідача надіслав електронною поштою до суду клопотання б/н (вх.№11486/20) від 24.12.2020 про перенесення судового засідання, відповідно до якого зазначає, що представництво відповідача - ТОВ "Сумибуд-С" здійснюється представником на підставі договору про надання правової допомоги №24/12/2020 від 24.12.2020 та ордеру серії ВІ№1028390 від 24.12.2020, тому з метою не порушення прав відповідача на формування правової позиції по справі, необхідністю ознайомлення з матеріалами справи, просить суд перенести судове засідання на іншу дату.

Ухвалою суду від 24.12.2020 відкладено розгляд справи по суті на 11.01.2021.

06.01.2021 представником відповідача надано до суду клопотання від 06.01.2021(вх.. № 299к від 06.01.2021, ел пошта) про перенесення судового засідання.

Розглянувши дане клопотання, судом встановлено, що клопотання представника відповідача (від 06.01.2021) про перенесення судового засідання не підписано електронним цифровим підписом.

Відповідно до ст. 91 Господарського процесуального кодексу України, письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено Господарським процесуальним кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, посвідчених електронним підписом, порівняним до власноручного підпису відповідно до закону. Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Положеннями ст. 7 Закону України Про електронні документи та електронний документообіг передбачено, що оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис .

Відповідно до статей 1, 4 Закону України Про електронний цифровий підпис , електронний цифровий підпис - вид електронного підпису, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа. Електронний цифровий підпис призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням електронних документів. Електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами - суб`єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі . Використання електронного цифрового підпису не змінює порядку підписання договорів та інших документів, встановленого законом для вчинення правочинів у письмовій формі.

Отже, створення електронного документа завершується накладенням електронного цифрового підпису його автора та надає електронному документу статусу оригіналу.

Враховуючи зазначене, клопотання представника відповідача (від 06.01.2021, вх. № 299к) про перенесення судового засідання не може бути прийнято оскільки не підтверджено повноваження особи, що підписала зазначений документ.

В судове засідання 11.01.2021 представники сторін не прибули.

Приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів, що є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами та у відповідності до вимог Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд встановив.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.10.2019 Товариством з обмеженою відповідальністю СУМИБУД-С (покупець, відповідач) та Державним підприємством Балаклійський лісгосп (продавець, позивач) було укладено Договір купівлі - продажу № 229 від 15.10.2019.

Відповідно до п. 1.1. Договору Продавець зобов`язується передати у власність Товар , а Покупець зобов`язується прийняти й оплатити за цей Товар.

Згідно з п. 1.2. Договору кількість, асортимент та якість Товару наведені в специфікації, що є невід`ємною частиною даного Договору.

Відповідно до п. 2.2. Договору Покупець зобов`язаний прийняти Товар від Продавця і здійснити за нього оплату в строк й порядок, передбачені цим Договором.

Відповідно до п. 6.1. Договору Оплата Товару Покупцем здійснюється за діючою ціною шляхом перерахування грошей на розрахунковий рахунок продавця в такому порядку: 100% передплати на розрахунковий рахунок Продавця протягом 10- ти банківських днів з моменту надання ним рахунку-фактури.

Пунктом 12.1. Договору обумовлено, що Даний Договір набуває чинності в день підписання його обома Сторонами і діє до 31.12.2019, але у будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань.

Відповідно до додаткової угоди № 1 від 01.11.2020 до Договору сторонами було збільшено обсяг відпущеної лісопродукції та загальна ціна вказаного Договору № 229.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що на виконання умов договору ним було поставлено відповідачу лісопродукцію, що підтверджується товарно-транспортними накладними (а.с. 153 - 194), проте відповідачем не в повному обсязі було здійснено оплату отриманої продукції.

Як вбачається з матеріалів справи з метою досудового врегулювання спору позивачем на адресу відповідача було направлено претензії вих. № 06-43/1811 від 17.12.2019, вих. №06-43/138/139 від 22.01.2020, вих. №06-43/189 від 29.01.2020, вих. №06-43/464 від 28.02.2020, вих. №06-43/640 від 25.03.2020, вих. №06-43/844 від 06.05.2020, вих. №06-43/966 від 05.06.2020 та вих. № 06-43/ 1161 від 20.07.2020 (а.с.36-43), в яких вказано на порушення Відповідачем умов Договору № 229, зазначивши суму заборгованості за поставлений Товар у розмірі 906358 грн. 64 коп. (дев`ятсот шість тисяч триста п`ятдесят вісім грн. 64 коп.).

Відповідач суму боргу не сплатив, проте визнав суму заборгованості, про, що свідчить підписаний між сторонами акт звірення взаємних розрахунків за період січень 2018 року - січень 2020 року, відповідно до якого зазначається, що ТОВ СУМИБУД-С (Код ЄДРПОУ 42944675) має заборгованість за поставлену лісопродукції, відповідно до договору купівлі-продажу № 229 від 15.10.2019, в сумі 906358 грн. 64 коп. (дев`ятсот шість тисяч триста п`ятдесят вісім грн. 64 коп.) перед ДП Балаклійський лісгосп (код ЄДРПОУ 00993123) (а.с.44).

Суд приймає до уваги, що акт звіряння може бути доказом на підтвердження обставин, зокрема, наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак за умови, що інформація, відображена в акті, підтверджена первинними документами.

Разом з тим суд звертає увагу на те, що закон не містить переліку дій, що свідчать про визнання особою свого боргу або іншого обов`язку, але їх узагальнюючою рисою є те, що такі дії мають бути спрямовані на виникнення цивільних прав і обов`язків (ч.1 ст.11 ЦК). У цьому сенсі діями, спрямованими на визнання боргу, є дії боржника безпосередньо стосовно кредитора, які свідчать про наявність боргу, зокрема підписання боржником акта звіряння розрахунків або іншого документа, в якому визначена його заборгованість.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, з урахуванням конкретних обставин справи, також можуть належати: підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звіряння взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. Аналогічний правовий висновок викладено постанові ВС від 9.11.2018 у справі №911/3685/17.

Окрім цього, з матеріалів страви вбачається факт визнання боргу відповідачем також шляхом погодження між сторонами Графіку погашення заборгованості за поставлену лісопродукцію, відповідно до договору купівлі-продажу № 229 від 15.10.2020 (а.с. 45).

На підставі погодженого Графіка погашення заборгованості за поставлену лісопродукцію протягом лютого-квітня 2020 року відповідач зобов`язувався вносити щомісячну оплату до 25 числа кожного місяця в рахунок заборгованості в сумі лютий - 302119грн. 55 коп. (триста дві тисячі сто дев`ятнадцять грн. 55 коп.), березень - 302119грн. 55 коп. (триста дві тисячі сто дев`ятнадцять грн. 55 коп.) та квітень - 302119грн. 54 коп. (триста дві тисячі сто дев`ятнадцять грн. 54 коп.) за поставлений Товар, шляхом перерахунку коштів на наш поточний рахунок позивача.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що відповідач порушив строки погашення щомісячної заборгованості, що спричинило невиконання умов досудового врегулювання спору і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір у даній справі суд керується наступним:

Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодексу України, який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб`єктами господарювання, а також між цими суб`єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (стаття 1 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Частиною сьомою статті 179 Господарського кодексу України визначено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Цивільним кодексом України.

Згідно пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно до статей 173, 174 Господарського кодексу України та статей 11, 509 Цивільного кодексу України, укладені між сторонами договори поставки є належною підставою для виникнення у його сторін кореспондуючих прав і обов`язків.

Частиною першою та другою статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно частини першої статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною першою статті 265 Господарського кодексу України, статтею 655, частиною першою статті 691 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов`язаний сплатити товар за ціною, встановленою в договорі купівлі-продажу.

Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент надання товару в розпорядження покупця (стаття 664 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Порушенням зобов`язання є невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання)(стаття 610 Цивільного кодексу України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).

Таким чином, оскільки матеріалами справи доведено факт поставки і прийняття поставленого товару відповідачем та відсутність доказів в підтвердження його повної оплати, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та відповідно задоволення позову щодо стягнення з відповідача 906358 грн 64 коп. заборгованості за отриманий товар - лісоматеріал.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Практикою Європейського суду з прав людини передбачено, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, проте його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 2, 3 ст. 80 ГПК України передбачено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Розподіл судових витрат між сторонам.

Відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує питання, в тому числі про розподіл між сторонами судових витрат.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що судом позов задоволено повністю, то на відповідача покладаються витрати позивача із сплати судового збору в розмірі 13595 грн 38 коп.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 130,185, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Сумибуд-С (40020, м. Суми, проспект Курський, буд. 18А, код ЄДРПОУ 42944675) на користь Державного підприємства Балаклійське лісове господарство (64270, Харківська область, Балаклійський район, село Раківка, вул. Лісна, 49) 906358 (дев`ятсот шість тисяч триста п`ятдесят вісім) гривень 64 коп. заборгованості та 13595 (тринадцять тисяч п`ятсот дев`яносто п`ять) гривень 38 коп. в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 15.01.2021.

Суддя С.В. Заєць